CC BY
6
УДК: 617.55-001-089.844 Лисенко Р.Б.
ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТ1В КОНСТРУЮВАННЯ ПРИ АЛОПЛАСТИЦ1 ДЕФЕКТ1В ЧЕРЕВНО1 СТ1НКИ
Вищий державний навчальний заклад УкраТни "УкраТнська медична стоматологiчна акаде1^я" (м. Полтава)
У робот/ представлен/ результати вивчення особливостей конструювання при алопластиц дефект1в черев-но)' стнки. При виконанн/ планування алопластики з приводу дефекту черевно/ ст1нки х/'рургу необх1дно врахо-вувати не тльки розм1р, розташування дефекту, стан навколишн1х тканин, наявнсть чи в1дсутн1сть додат-кових дефект/'в, але й тип ¡мплантату, його будову, розм1р, ф/'зико-механ/'чн/' показники, споаб розташування в тканинах черевно/ ст1нки та вид ф/'ксащ')'.
Ключов1 слова: дефект черевно''' ст1нки, алопластика, конструювання.
Дана робота е фрагментом НДР кафедри хрурги №3 „Морфолог1чн1 /' функцюнальн порушення орган1в та систем орга-шзму при гострй та хрон1чнЮ х1рург1чнЮ патологи, оптим1зац1я д1агностики та лжувально)' тактики, прогнозування, проф-лактика та лкування псляоперацЮних ускладнень" (номер державно)'реестрацп 0112006302).
Вступ
Конструкцю можна визначити як матер1альне утворення будь-якого виду, призначене для того, щоб витримувати навантаження. Вивчення конструкцш -одна з традицшних галузей науки.
Конструкци проходять через усе наше життя, I ми не можемо дозволити соб1 шчого про них не знати. Кр1м того, будь-яка тварина, орган, тканина I майже будь-який продукт людськоТ прац1 повинн витримувати б1льш1 або менш1 мехашчы навантаження не руй-нуючись, так що практично ва предмети навколо нас е того чи Ышого виду конструкциями.
Говорячи про конструкци, ми школи замислюемося про те, чому з часом руйнуються буд1вл1 I мости, роз-валюються машини I л1таки та шше. Але чомусь не задумуемося про бюлопчы конструкци та Тх бюфизичш особливост1 руйнування. У сьогодншньому св1т1, по-добаеться нам це чи н1, ми прив'язан до т1еТ чи 1ншоТ форми сучасних технолог1й I зобов'язан1 прагнути до того, щоб продукт нашоТ д1яльност1 працював над1йно й ефективно, а це немислимо без грамотного розра-хунку конструкцш. Зазвичай е ктька можливих шлях1в руйнування конструкцш, але ламаються вони, приро-дно, способом, що вимагае найменших зусиль, I саме про цей споаб часто н1хто не здогадуеться, не кажучи вже про якють розрахунгав.
У той же час ми не можемо повнютю уникнути математики, яка, як кажуть, зародилася у Вавилов - мо-жливо, саме пюля пад1ння горезв1сноТ ВавилонськоТ веж1. Для вченого та шженера математика - це знаря-ддя, для математика-професюнала - рел1г1я, а для звичайноТ людини - кам1нь спотикання [2]. Але все ж ус1 ми безперервно використовуемо математику. Ана-л1зуючи ту чи шшу ситуац1ю за допомогою математики, ми в дшсносл створюемо робочу модель досль джуваного предмета. При цьому ми спод1ваемося, що наша модель, або математичний аналог реальности з одного боку, мае досить багато сптьного з реальним предметом, а з Ышого - дозволяе нам зробити якюь корисн передбачення. Математичне моделювання як нормальних ф|зюлопчних, так I патолог1чних процес1в зараз е одним 1з найактуальн1ших напрямюв у науко-вих досл1дженнях [1, 7].
Хоча досить очевидно, що питання мщност1, жорс-ткост1 I в'язкосл мають в1дношення до медицини та зоологи, л1кар1 та бюлоги довгий час не хот1ли цього розум1ти. Треба думати, таке ставлення частково по-яснюеться р1зницею в темпераментах I вщсутнютю сп1льноТ з Ыженерами мови, а можливо тут познача-ються також неприйняття математизованих шженер-них понять I страх перед ними. Проте не можна не по-годитися з тим, що "вищ1 поверхи" теор1Т пружност1
дуже важкi математично, але не менш справедливо и те, що такого роду теорiя рiдко бувае потрiбна iнже-нерам-проектувальникам. Те, що бувае дшсно необ-хiдно в бтьшост1 випадкiв, зможе легко зрозумiти будь-яка розумна людина, якщо побажае вникнути в суть предмета.
Хiрургiв не вчать тому, як вирахувати наскшьки деформуеться пщ навантаження тканина. Так що не дивно, що бтьшють з них, мабуть нав^ь не усвщом-люють, що об'екти ТхньоТ творчостi вiдносяться до конструкцш. Дуже багато людей, це вщноситься И до хiрургiв, не люблять теорiТ i, як правило, не дуже слу-хають теоретикiв. Тим бтьше, якщо мова Иде про жо-рсткiсть i пружнiсть. Проте в деяких галузях конструювання люди-практики столттями дiяли на свш влас-ний розсуд. Стародавнi будiвельники, теслi, корабели працювали на совють i, мабуть, навiть не замислюва-лися над тим, чому конструга^я здатна витримувати навантаження. 1нтуТтивне розумЫня можливих слаб-костей, властивих матерiалам i конструкцiям, - одна з найбтьш цiнних якостей iнженера i нiякi iншi iнтелек-туальнi властивосл не можуть його замiнити.
Конструкци зроблеш з певних матерiалiв, тому можливо говорити як про конструкци, так i про матерь али, однак в дшсносл мiж тими i iншими немае чiтко розмежованоТ лiнiТ. Сталь безсумнiвно матерiал, а мют через рiчку - безсумывно конструкцiя, але от ар-мований бетон, дерево, живi тканини мають досить складну будову, а тому Тх можна розглядати окремо i як матерiали, i як конструкци [2, 7].
Застосування атчастих iмплантатiв рiзноТ конфiгу-рацiТ з метою хiрургiчного лiкування хворих iз дефектами черевноТ стiнки зараз дуже поширене та сягае 95% вах операцiИ такого роду i дозволяе суттево по-кращити результати [5].У пошуках шляхiв зменшення кiлькостi рецидивiв за останнi роки була розроблена концеп^я "ненатяжноТ" пластики з використанням си-нтетичних iмплантатiв. Але рецидиви пюля алопластики сягають 10 %, а при складних дефектах живота -30 % та бтьше [5,6]. Одыею з причин цього е зшиван-ня рiзних за фiзичними властивостями тканин.
Вщомо багато способiв алопластики iз рiзними ва-рiантами розташування iмплантату в черевнш стiнцi. НаИчастiше використовуються методики onlay та sublay. При цьому поряд iз технiкою оперативного втручання важливе значення мають характеристики iмплантату.
Останшм часом з'явилися повiдомлення про м^-рацiю, сигароподiбну деформацiю, shrinking-ефект i навiть розрив сiток пюля Тх iмплантацiТ [4, 5, 6]. 1сну-ють данi про зменшення розмiрiв полiпропiленовоТ сi-тки при вростаны тканин. Пiсля iмплантацiТ, в залеж-ностi вiд м'якостi, виникае скорочення аток до 75%
Том 13, Випуск 1(41) 21
первинного розммру, що зменшуе надшнють пластики [4, 6].
Дос залишаеться невирiшеним питання: який най-бтьш ефективний вид та розмiр атчастого iмпланта-ту, спосiб його розташування та фiксацií при пластицi дефек^в черевноí стiнки?
Залежнiсть мiж напруженням та деформа^ею у бiльшостi випадгав на даний час добре вщома, однак данi про роботу руйнування м'яких бюлопчних тканин майже вщсутнк Сучасна медицина являе собою, в основному, експериментальну науку з величезним емпь ричним досвщом впливу на переб^ тих чи шших за-хворювань рiзноманiтними способами. Щодо доско-налого вивчення певних процеав у бiологiчних тканинах, то 1'х експериментальне дослiдження е обмеже-ним, i найбiльш ефективним апаратом 'х дослiдження може бути математичне моделювання. Мехашко-математичнi моделi реакцп певно' механiчноí системи на динамiчнi навантаження можна використовувати як шструмент для вивчення рiзноманiтних параметрiв и функцiонування [1].
Мета дослiдження
Вивчення деяких конструктивних особливостей при алопластиц дефек^в черевно' стiнки.
Об'ект та методи дослщження
Об'ектом дослiдження е особливостi конструю-вання при алопластиц дефектiв черевно' стiнки. Предмет дослщження - бюмехашчш особливостi тканин черевно' стiнки щодо деформаци. Методи досль дження - бiофiзичнi, мехашко-математичш.
Уже у 1676 р. Гук розумiв, що опiр твердих тт ме-ханiчним навантаженням виникае внаслщок сил про-тиди, а також, що будь-яке тверде тто змшюе свою форму, розтягуючись, i ц змiни форми дозволяють твердому тту викликати силу протидп. Основний закон мехашки: Дiя дорiвнюе протидп за величиною i протилежна 'й за напрямком. Надалi розвитку набула
Значенням
теорiя пружностi - наука про стввщношення помiж силами i змiщеннями в матерiалах i конструкцiях.
Пiд деформацiею розумiють змшу об'ему чи форми тта пiд дiею зовнiшнiх сил. Деформа^я Е = по-довження I пщ дiею навантаження по вщношенню до первинно' довжини L (Е = Щ. Напруження S (кгс/см2) = навантаження Р / площа А ^ = Р/А). Модуль Юнга = напруження S / деформацю E [2]. Вiн е мiрою пруж-ностi або, податливости i характеризуе жорсткiсть (пружнiсть) даного матерiалу. Зараз модуль Юнга вважаеться фундаментальним поняттям - воно е оновним в шженернш справi, в матерiаловеденнi i по-чинае добиратися до бюлогп.
Жорсткiсть i мщнють - властивостi рiзнi. Мiцнiсть -це напруження, що необхщне для руйнування матерiалу. Мiцнiсть сiтчастих ендопротезiв визнача-еться 'х складом i структурою. Використання бiльш товстих ниток забезпечуе пщвищення мiцностi iм-планталв, але при цьому рiзко пщвищуеться 'х жорст-кiсть i матерiалоемнiсть. Це може бути причиною збь льшення запальних реакцiй на iмплантат у ранньому пiсляоперацiйному перiодi i пiдсилення вiдчуття рипд-ностi черевно' стiнки, появi хронiчного болю у тзньо-му пiсляоперацiйному перiодi. На тяжких атках з дрь бними порами формуеться мщний, але товстий, гру-бий i жорсткий рубець, що негативно впливае на фун-кцюнування черевно' стiнки i якють життя пацiента. Значення модуля Юнга та мщнють на розрив для рiз-номаштних матерiалiв представленi в таблиц №1 [2, 7].
На думку багатьох авторiв, будова сполучно' тка-нини залежить вiд функцiональних особливостей, зо-крема бiомеханiчноí функци. Властивост тканин щодо розриву та модуль Юнга у колагенових волокнах рiз-них порядюв несуттево розрiзняються. Головним фактором, що впливае на архтектошку волокон, е сила та вектор розподтення навантаження на тканину.
Таблиця 1.
1 Юнга та мiцнiсть на розрив для рiзноманiтних матерiалiв.
Матер1ал Модуль Юнга МН/м2 Мщнють на розрив МН/м2
Гума 7 350
М'язова тканина 0,2 0,1
Хрящ людини 24 3
Сухожилок людини 600 82
Юстка людини 21000 110
Нейлон 7000 1050
Характеристики щодо в'язкосл i мехашчш власти-вост залежать вщ часу, виду механiчного навантаження i його напрямку. Мiцнiсть на розрив, що необ-хiдна хiрургiчним iмплантатам, якi використовуються для реконструкцп черевно' стiнки, при великих дефектах повинна бути не менше шж 32 Н/см2, а при невеликих - 16 Н/см2. Враховуючи, що мщнють на розрив абдомшально' фасцп (апоневрозу) складае 60-80 Н/см2 по горизонталi i 20-30 Н/см2 - по вертикалi [4], та коли мщнють атчастих iмплантатiв вздовж петельного стовпчика суттево вiдрiзняеться вiд тако' вздовж петельного ряду, необхщно розташовувати iмпланта-ти у напрямку з бтьшою мщнютю по горизонталi. Ва-жливе значення мае стабтьнють розмiрiв сiток у вах напрямках. Бiльшiсть виробникiв розробили та випус-кають iмплантати з достатньо близькими подовжен-ням i мiцнiстю в поздовжньому та поперечному напрямках. Але у випадку, наприклад Ра^ех, Ultrapro, виробники рекомендують розташовувати 'х у напрямку з бтьшим подовженням поперек черевно' стiнки,
тобто по горизонталi, осктьки еластичнiсть останньо' в цьому напрямку вища, шж у поздовжньому.
При виконанш алопластичних реконструктивних операцiй у бтьшост випадкiв не враховуються фiзи-ко-механiчнi показники сiтчастих iмплантатiв. Для нового поколшня iмплантатiв подовження при пщпоро-говому навантаженнi 16 Н/см2 рекомендуеться не бь льше 20-30%. Зменшення розтягуваностi iмплантатiв призводить до ригщносл черевно' стiнки (тяжк сiтки). Обмеження розтягуваностi iмплантатiв забезпечуе стабтьнють черевно' стiнки i об'ему черевно' порож-нини. Надлишкова розтягуванють може призвести до досить значного випинання черевно' стiнки, що може викликати у па^енлв вiдчуття рецидиву грижi (Vypro).
Однак, вже через 30 дiб основне навантаження у вах напрямках сприймае сформована навколо iм-плантату капсула [4, 5]. Тому мехашчш характеристики iмплантатiв пюля 'х проростання сполучною тканиною в основному визначаються властивостями рубця.
Черевну порожнину умовно можливо представити
як цилЫдр, при поперечному зрiзi якого утворюеться коло. Дугою кола називаеться частина кола мiж його двома точками. Хордою називаеться вiдрiзок, який сполучае двi точки кола [3]. При алопластиц за методикою sublay атчастий iмплантат розташовуеться за напрямком хорди, хоча мав би бути за ходом дуги кола. При виконанш оперативних втручань з приводу невеликих дефек^в рiзниця мiж довжиною хорди i дуги кола не суттева, але у випадку великих дефек^в -значима. При таких обставинах випадае круговий сегмент кола, що е причиною пщвищення внутршньо-черевного тиску та розвитку подальших ускладнень. Для попередження даних ускладнень необхщно за-стосовувати iмплантати з дещо бтьшою розтягуваню-тю (наприклад Ultrapro), пропорцшною до зменшення об'ему черевно' порожнини, але з надшною фiксацiею до отрних тканин, або розташування тяжких аток (Рго1еп) бiльших розмiрiв за ходом дуги кола.
Результати до^дження та Тх обговорення
Як виявилося, розумiння справжнiх причин того, чому взагалi можуть працювати конструкцií i чому вони ламаються, даеться зi значно бiльшими трудно-щами i вимагае значно бiльшого часу, шж можна було б очкувати.
Конструкцií повиннi бути мiцними, що витримують певш навантаження, i ми можемо вдосконалювати всякого роду рукотворш споруди, враховуючи ц вимо-ги, у тому чи^ i щодо живих бюлопчних конструкцй
Важливо усвщомити, що виникнення змiщень у кожнш конструкцií внаслiдок дií навантаження е нор-мальним. Змiщення у конструк^ях - не дефект, а ва-жлива властивiсть, без яко' жодна конструк^я не могла б працювати. Величина змщень залежить вщ двох факторiв:
- вiд розмiру i геометрично' форми конструкцií;
- вщ матерiалу, iз якого зроблена конструк^я.
Враховуючи основний сучасний постулат гернюло-
гií про пластику без натягу (напруження), то чим бть-ша площа iмплантату (А), тим менше напруження /натяг (S) в тканинах при стабтьному навантаженнi (Р). Так як максимальний внутршньочеревний тиск при кашлi - 20 кПа, то його можна вважати гранич-ним. Бiльш широкий оперативний доступ, роз'еднання та розшарування тканин у межах 'х анатомо-фiзiологiчних можливостей дозволяють виконати бiльш поширену моб^зацю клаптiв тканин для за-криття поряд розташованих дефектiв черевно' стЫки i таким чином зменшити 'х натяг (напруження, згiдно формули S = Р/А). Тому для досягнення якнайкращо-го ефекту i зменшення негативних наслщгав необхiдно забезпечити оптимальне натягнення тканин.
Однак до сьогодення таю величини, як глибина та межi вщшарування клаптя, залишаються емтричними i залежать вiд досвiду хiрурга, що часто призводить до додатково' деформацií цiеí дiлянки та розвитку ускладнень. Проведет нами бюмехашчш дослщження вказують на неможливють единого пщходу до оп-тимiзацií методик моб^зацп кра'в дефектiв у рiзних топографоанатомiчних дiлянках черевно' стiнки. Для кожно' окремо взято' дiлянки е ч™ межi вщшаруван-ня та ступшь можливого натягу тканин у межах пластично' деформаци. Ус оперативш втручання повиннi виконуватись за принципом максимально' деформаци структур, але строго в межах пластично' деформаци враховуючи глибину, межi вщшарування кпап^в та належнють 'х до рiзних топографоанатомiчних дiлянок черевно' стiнки. Будь-яке перемщення кпаптiв ство-рюе деформований, тобто напружений, стан тканин,
який призводить до реалiзацiï сукупност бюлопчних репаративних процеав у зонi, що моб^зуеться.
Якщо проводити аналогiю, то той чи Ыший BapiaHT алопластики черевно''' стiнки можна поpiвняти i3 мос-тобудуванням. Сучасш мости використовуються в бу-дiвництвi, стомaтологiï i вiдpiзняються великим piзно-мaнiттям форм. Найпрослша з них е балочна, яку мо-жливо поpiвняти i3 стандартними видами алопластик, але для закриття складних дефектiв даний тип не вщ-повiдaе всiм вимогам. Тому е ^i вapiaнти: консольш, пiдвiснi, вaнтовi, форми яких необхщно впроваджува-ти в геpнiологiю.
При виршенш подiбних завдань виникають неви-знaченостi при пошуку напруги i деформацш у точках прикладання сили. Тому повинно застосовуватися розподтене навантаження, що моделюе сили, якi виникають у мюц дефекту пюля зшивання тканини.
Дефоpмaцiя вiдбувaеться в два етапи: розтягнен-ня постшним навантаженням i pелaксaцiя розтягнуто-го клаптя. При виршенш цього завдання вважаеться, що перший етап, тобто розтягування постшною силою, вщбуваеться достатньо швидко. Тому основним завданням е розгляд релаксаци напруги, що вщбуваеться в тканинах з часом. Враховуючи одержан результати, можливо зробити висновок, що з вком для досягнення величини у межах пластично' деформаци час навантаження на тканини зростае, при цьому сила навантаження суттево зменшуеться.
Дшсна напруга в якомусь не вщомому заздалегщь мюц констpукцiï може набагато перевищувати обчис-лену. Для повно' безпеки роблять нaйбiльшу обчис-лену юнуючу напругу багато меншою - в дектька ра-зiв, - шж мiцнiсть мaтеpiaлу, знайдена шляхом руйнування простих, однорщних його зразгав, що наванта-жувалися в лабораторшй устaновцi. Цю процедуру називають введенням коефiцiентa запасу.
Причиною невдач пюля операцш нaйчaстiше всi схильш визнавати дефекти мaтеpiaлу або тканин, а не якюь iншi причини. Мщнють мaтеpiaлiв дiйсно змь нюеться вщ зразка до зразка, i завжди присутшй де-який ризик, що для виготовлення конструкци викорис-таний поганий мaтеpiaл. На практик нaстiльки великi pозбiжностi мiж розрахованою та дшсно''' мiцнiстю завжди бувають викпикаш iншими причинами. Нaвiть у випадку кращих, найбтьш стiйких мaтеpiaлiв цей захист тiльки вiдносний i будь-яка конструга^я в чо-мусь вразлива. Тому про коефiцiент запасу iнодi гово-рять як про коефiцiент незнання.
Отвори, тpiщини, нaдpiзи, гостpi кути та iншi особ-ливостi повеpхнi, на якi рашше не звертали уваги, пiдвищують локальну напругу; таю дтянки пщвище-них напруг можуть бути дуже малими, але наслщки -вельми драматичними. Навколо отвору або нaдpiзу напруга може значно перевищувати напругу, що е руйшвною для даного мaтеpiaлу нав^ь у тих випад-ках, коли загальний середнш piвень напруги невисо-кий i, згiдно '"^бномасштабним" обчисленням, конс-тpукцiя здаеться цтком безпечною. Слiд зазначити, що не ттьки отвори, тpiщини та ^i поpожнечi можуть бути причиною зниження мщност мaтеpiaлу.
Викликати концентрацю напружень може, навпа-ки, i добавка мaтеpiaлу, якщо це призводить до piзко-го локального збтьшення жоpсткостi. Так, якщо по-ставити латку з нового мaтеpiaлу на старий одяг або товстий лист брош на тонкий борт вшськового корабля, з цього не вийде шчого хорошого. Часткова мщнють призводить до загально' немщносл. Причина тут у наступному: траекторп напруг можуть нaстiльки ж сильно притягуватися до бтьш жорстко' област (лат-
Том 13, Випуск 1(41) 23
ки), як i вщштовхуватися вщ дтянки з бiльш низькою жорсткютю (отвори). Будь-який елемент конструкцií, що вiдрiзняeться вiд оточуючих його елемен^в своíми пружними властивостями, викликае концентрацю на-пруги i може бути небезпечним. Концентра^я напру-жень може бути ютотним моментом хiрургií гриж живота, особливо при з'еднанн м'яких тканин черевно''' стiнки жорсткими синтетичними протезами.
Таким чином, при виконанн планування алоплас-тики з приводу дефекту черевно''' стiнки хiрургу необ-хiдно враховувати не ттьки розмiр, розташування дефекту, стан навколишых тканин, наявнiсть чи вщсу-тнють додаткових дефектiв, але й тип iмплантату, його будову, розмiр, спосiб розташування в тканинах черевно''' стiнки та вид фiксацií.
Висновки
Ус види алопластик черевно'' стшки необхiдно розцiнювати як бiологiчнi конструкций що призначенi для того, щоб витримувати навантаження. Необхщно застосовувати елементи конструювання на етапах планування оперативних втручань з приводу дефек^в черевно'' стiнки, особливо складних, що потребують додаткових пластичних матерiалiв. Для зменшення напруження (натягу) тканин при алопластиц необхщ-но використовувати бiльш широк оперативнi доступи, роз'еднання та розшарування тканин у межах ''х ана-томо-фiзiологiчних можливостей, iмплантати бiльших розмiрiв. При плануваннi алопластичних реконструк-тивних операцш, що пов'язанi з широкою моб^за^ею клаптiв тканин для закриття поряд розташованих де-фектiв черевно'' стiнки, потрiбно враховувати межi анатомо^зюлопчних можливостей тканин щодо пластично' деформаци всiх структур цiеí зони. При ви-конаннi алопластичних реконструктивних операцш з приводу дефек^в черевно'' стшки необхщно враховувати фiзико-механiчнi показники рiзновидiв сiтчастих
iмплантатiв. Точки фксаци iмплантатiв мають вщповь дати за фiзичними властивостями (модуль Юнга, мщ-HicTb на розрив) характеристикам iмплантатiв. Праг-нучи пiдвищити мiцнiсть за допомогою додаткових матерiалiв, варто задуматися, а чи не зменшиться во-на насправдi.
Перспективи подальших дослщжень
Виходячи iз вищезазначеного, дослiдження по-требуе подальшого вивчення бiомеханiки в дтянках складних дефектiв черевноТ стшки, особливо з втра-тою отрних тканин. Розробка повноТ фiзико-математичноТ трьохмiрноТ моделi i числове ршення вiдповiдного динамiчного просторового завдання при алопластиц складних дефектiв черевноТ стшки також е перспективною проблемою. Перспективним напрям-ком сучасноТ медицини може бути комп'ютерна реаль зацiя вiртуальних хiрургiчних операцiй i прогнозування Тх наслiдкiв.
Лiтература
1. Белоцерковский О.М. Компьютерные модели и прогресс медицины / О.М.Белоцерковский, А.С.Холодов. - М. : Наука, 2001. -300 с.
2. Гордон Д. Конструкции, или почему не ломаются вещи / Гордон Д. - 2001. - 278 с.
3. Доценко 1.Д. Геометр1я. 7-11(12) / 1.Д.Доценко, К.В.Гордова. -Полтава, 2008. - 95 с.
4. Жуковский В.А. Полимерные эндопротезы для герниопластики / Жуковский В.А. - СПб. : Эскулап, 2011. - 114 с.
5. Фелештинський Я.П. Експлантац1я Ыток при ускладненнях ало-гернюпластики, показання та профтактика / Я.П.Фелештинський, В.Ф.Ватаманюк, С В.О.виридовський, В.О.Дубенець // Льв1вський медичний часопис. - 2009. - T.XV. -№2. - С. 61-64.
6. Basoglu M. Late complications of incisinal hernias following prosthetic mesh repair / Basoglu M., Yildirgan M., Yilmaz I. [et al.] // Acta Chir'Belg. - 2004. - №104(4). - Р.425-428.
7. Wainwright S. A. Mechanical Design of Organisms / S. A.Wainwright, W. D.Biggs, J. D.Currey, J. M.Gosline // Edward Arnold. - 1976. - 212 р.
Реферат
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭЛЕМЕНТОВ КОНСТРУИРОВАНИЯ ПРИ АЛЛОПЛАСТИКЕ ДЕФЕКТОВ БРЮШНОЙ СТЕНКИ Лысенко Р.Б.
Ключевые слова: дефект брюшной стенки, аллопластика, конструирование.
В работе представлены результаты изучения особенностей конструирования при аллопластике дефектов брюшной стенки. При планировании аллопластики по поводу дефекта брюшной стенки хирургу необходимо учитывать не только размер, расположение дефекта, сосотояние окружающих тканей, наличие или отсутствие дополнительных дефектов, но и тип имплантанта, его строение, размер, физико-механические показатели, способ расположения в тканях брюшной стенки и вид фиксации.
Summary
APPLICATION OF DESIGN ELEMENTS IN ALLOPLASTY OF ABDOMINAL WALL DEFECTS Lysenko R.B.
Key words: abdominal wall defects, alloplasty, design.
This paper presents the results obtained by studying the design peculiarities for alloplasty of abdominal wall defects. When the planning alloplasty on abdominal wall defects the surgeon must consider not only the size and the location of the defect, the condition of the surrounding tissue, the presence or absence of additional defects, but he should also take into account the type of graft, its structure, size, physical and mechanical properties, method of its placement in the tissues of the abdominal wall and the type of its stabilization.
