CC BY
11
УДК 616.53-002.61 Шандра О. О.
ЗАСТОСУВАННЯ ДЕЛЬТАРАНУ ТА МЕЛАТОН1НУ ДЛЯ КОМПЛЕКСНО! ПАТОГЕНЕТИЧНО1 ТЕРАПП ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО АТОП1ЧНОГО ДЕРМАТИТУ
Одеський нацiональний медичний унiверситет
Мета роботи - дослгдження впливу дельтарану та мелатонту на динамжу показникгв грумтгу й загальног руховог активност{ щур{в з моделлю атотчного дерматиту, а також характеристик запалення в дшянцг аплтацш б{хромату кал{ю. Робота виконана на 88 щурах самцях лтп Вжтар за умов хротчного експерименту гз застосуванням сучасних патоф{з{олог{чних методик. У щур{в з хром-тдукованим контактним дерматитом спостеркалося зниження загальног локомоторног активност{, тдвищення загального термту грумтга з{ збшьшенням етзод{в че-сання { зменшення етзод{в лизання, а також тдвищення агресивног поведтки тварин. Вираже-тсть запалення штри корелювала з агресивтстю (г=0,83), а також з тривал{стю грумтгу (г=0,68). Сум1сне введення дельтарану г мелатонту з лжувальною метою знижувало вираже-тсть запальних змт штри г попереджало виникнення порушень поведтки. Отримат резуль-тати е експериментальним пгрунтям доцшьност{ кл{тчного тестування ефект{в досл{джува-них сполук в кл{тчних умовах для профшактики та лтування атопчного дерматиту, викли-каного сполуками хрому.
Ключов1 слова: атоп1чний дерматит, порушення поведЫки, грум1нг, локомоторна активнють, дельтаран, мелатожн, комплексна патогенетична терагия
Робота виконана в межах НДР кафедри дерматологи та венерологи ОНМедУ "Етюпатогенетичн1 особливост1 переб1гу де-яких хроничних дерматоз1в та розповсюдженють захворювань, що передаються статевим шляхом, у групах ризику" (№ держрее-страцп 0108 и 011003).
Вступ
Атотчний дерматит (АД) посщае одне iз провщних мюць серед алерпчних захворювань у д^ей та дорослих [7, 8]. Захворювання характеризуемся кл^чним полiморфiзмом, стадшним переб^ом та розвитком супутшх патолопчних порушень в багатьох системах оргашзму. Атош-чний дерматит е не лише мюцевим захворюван-ням шкiри, але й таким захворюванням, якому властивi значн розлади, якi спричиняють вира-жен персональнi., соцiальнi та фiнансовi наслщ-ки для хворих та сусптьства взагалi [7, 9]. Через це актуальним та важливим для клшки е спро-моги проведення наукових дослщжень, спрямо-ваних на вивчення патофiзiологiчних механiзмiв вказаноТ патологи та розробки методики и пато-генетичноТ корекцiТ.
Показано порушення структури циклу сон-неспання при експериментальному вщтворены АД в щурiв через застосування нашюрних аплiкацiй бх-ромату калю [4]. Подiбний ефект е свдченням того, що запалення та хроычний стрес, якi виникають у щурiв при АД, супроводжуються суттевими центра-льними порушеннями, якi детермiнують певн циш-чнi змiни моторноТ та дослщницькоТ поведiнки щурiв. Одним iз iнформативних показникiв поведiнки щурiв е реак^я грумiнгу, яка перш за все пов'язана зi станом шюри експериментальноТ тварини [3, 9]. Тому показники грумЫгу були використан для визначення загальних порушень в щурiв за умов розвитку АД [1, 3].
Для розробки патогенетично обгрунтованного лкування показаних поведнкових зрушень в щу-рiв за умов дослщжуваноТ моделi нами обран дельтаран, який е деривативом дельта сон-iндукуючого пептиду (ДС1П), та мелатонш. Метою роботи е дослщження впливу дельтарану та мелатонту на динамку показниш грумiнгу й загальноТ руховоТ активностi щурiв з моделлю
АД, а також характеристик запалення в дтянц аплкацш бiхромату калiю.
Матерiал та методи дослвдження
Робота виконана на 88 щурах самцях лшп Вь стар за умов хрошчного експерименту iз застосуванням сучасних патофiзiологiчних методик. Методи знеболення та позбавлення життя тварин за дослщних умов були такими, як узгоджу-ються з "Правилами виконання роб^ з викорис-танням експериментальних тварин", затвердже-ними наказом МОЗ УкраТни.
Для вщтворення експериментального АД (ЕАД тварин сенсиб^зували за методом, ви-кладеному в робот Рабена А. С. та сшвавт. [5]. В якостi алергену використали 0,25% розчин бь хромату калю Дозволяючу дозу алергену наносили на 21 добу вщ початку сенсиб^заци. Оцн нювали тяжкють дерматиту, вимiрювали товщи-ну шюрноТ складки (в мм). Змiни з боку шюри оцiнювали в балах за наступною шкалою: 0- вщ-сутнiсть змiн; 0,5- поява iзольованих червоних плям; 1 - дифузна помiрна гiперемiя; 2- чiтка п-перемiя i набряк; 3- рiзке почервонiння та набряк; 4- утворення незначних ерозш; 5- утворен-ня геморагiчноТ кiрки i значних за площею вираз-кових уражень.
Видтяли наступнi групи тварин: 1 група - ко-нтрольнi щури (п=11), 2 група - щури iз ЕАД без лiкування (п=15), 3 група - штактш щури, яким в/очер вводили дельтаран дозою 0.1 мг/кг (п=12), 4 група - щури iз ЕАД, яким з лкуваль-ною метою в/очер вводили дельтаран (п=12), 5 група - штактш щури, яким в/очер вводили мелатонш дозою 10 мкг/кг (п=12), 6 група - щури iз ЕАД, яким з лкувальною метою в/очер вводили мелатонш (п=12), 7 група - щури iз еАд, яким з лкувальною метою в/очер вводили дельтаран та мелатонш (п=14).
Спостереження за грумшгом - реак^ями са-
моочищення поверхн тта - проводили в дина-мiцi сенсиб^зацп i враховували результати спо-стережень на 5, 10, 15 та 20 доби з моменту початку сенсиб^зацп, а також через 24 г з моменту нанесення розв'язуючоТ дози алергену. Для реестрацп показниш грумшгу щурiв помiщали до бюритмокамери розмiрами 60х25х40 см. Пе-ршi 15 хв вiдводились для адаптаци до умов ка-мери, пюля чого протягом подальших 15 хв проводили вiзуальне спостереження з пщрахунком 4-х рiзних видiв спонтанних рухiв очищення шкн ри (умивання, лизання, чухання i обтрушування) [3]. Один рух самоочищення приймався за один елементарний грумшговий акт (е.г.а.). Крiм того, в якост додаткових показникiв визначали зага-льну ктькють рухiв самоочищення i загальний час, що тварина витрачае на грумшг за перiод спостереження, обчислювали вiдсоток часу гру-мiнгу [3]. Фксувалась також загальна тривалiсть руховоТ активностi, тобто час перемiщення по кл^, який виражали в % вщ загального часу спостереження тварин.
Через 24 г з моменту аплкаци розв'язуючоТ дози алергену дослщжували агресивну поведшку щурiв, як для цього розмiщували попарно в цилш-дричнiй коробцi (25 х 45 х 30 см) з токопровщною пiдлогою [6]. Через 10-15 с з моменту розмщення щурiв пропускали електричний струм, початкова
Таблиця
Вплив комплексного патогенетичного лкування на основн показники грумнгу щур1в ¡з в1бтвореним атоп1чним дерматитом
сила якого складала 0,2 мА. Силу струму плавно збтьшували до появи чiткоТ агресивноТ поведшки (бiйки). Вiдбирали щурiв, у яких бiйки виникали при значены сили струму не бтьше вщ 3,0 мА. Щурам контрольно!' групи на шфу спини наносили 0,9% фiзiологiчний розчин NaCl.
Статистичну обробку результат дослщжен-ня проводили iз застосуванням параметричних (АНОВА тест, який при його вiрогiдностi супро-воджувався тестом Ньюман-Куллза) та непера-метричних (Крушкалл-Валлiс тест) критерiТв. В якост критерiю вiрогiдностi обирали Р<0.05. Об-раховували також кореляцiйну регресш ('г').
Результати та 1х обговорення
Розвиток ЕАД характеризувався суттевими змшами поведшки тварин та вираженост запа-льноТ реакцiТ шкiри. За результатами парноТ ль нiйноТ кореляцiТ було визначено наявнють сильного зв'язку мiж показниками iнтенсивностi за-пальних змш шкiри та виразностi агресивноТ поведшки щурiв (г=0,83), а також помiрного за ви-разнютю зв'язку мiж виразнiстю запалення та тривалютю грумiнгу (г=0,68). Також помiрний обернений взаемозв'язок спостерiгався мiж показниками загальноТ локомоторноТ активностi та виразнютю КД (г =-0,61).
Групи тварин Показники грумшгу (в елементарних актах грумшгу), (М+т) Час гру-мшгу (с)
Вми-вання Лизання Чесання Отряху-вання Загальне число актiв грумiнгу
Контроль, п=11 11,7±0,9 7,5±0,5 6,1±0,4 5,9±0,5 30,6±2,7 133,5±7,5
Атопiчний дерматит (АД), п=15 7,1±0,4 6,3±0,3 16,8±1,7 5,1±0,9 35,3±3,1 192,3±8,0
Дельтаран, п= 12 10,8±0,8 7,7±0,6 7,1±0,5 6,1±0,5 31,5±2,4 134,0±5,7
АД + дель-таран, п=12 9,5±0,7 7,4±0,5 7,7±0,6 # 5,7±0,5 30,4±2,7 141,5±6,3 #
Мелатонiн, п= 12 11,2±0,7 7,1±0,5 6,8±0,6 6,2±0,6 30,4±2,6 132,7±6,1
АД + мела-тонш, п=12 9,9±0,9 7,3±0,7 8,1±0,7 # 5,4±0,6 32,1±3,1 138,4±8,1 #
АД + дельта-ран + ме-ла-тонiн, п=14 11,2±0,9 # @ 7,4±0,6 6,4±0,5 # @ 6,0±0,7 29,2±3,2 119,7±7,8 ## @
Прим1тки: * - Р<0,05, ** - Р<0,01 - в1рог1дн1 розб1жност1 досл'джуваних показник1в пор1вняно з в'дпов'дними показниками в кон-трольн1й груп спостережень (статистичний критер1й АНОВА + Ньюман-Куллз);
#- - Р<0,05, ##- - Р<0,01 - в1рог1дн1 розб1жност1 досл1джуваних показниюв пор1вняно з в1дпов1дними показниками в груп щур1в ¡з в1дтвореним атоп1чним дерматитом (статистичний критер1й АНОВА + Ньюман-Куллз); @ - Р<0,05, - в1рог1дн1 розб1жност1 досл1джуваних показниюв пор1вняно з такими групах щур1в ¡з в1дтвореним атопь чним дерматитом та введенням дельтарану та мелатон1ну, в1дпов1дно (статистичний критер1й Крушкал-Валлс)
У щурiв iз ЕАД вщзначалося суттеве (на 38%, Р<0,05) зниження ктькосп епiзодiв вмивання порiвняно з вщповщними показниками в контро-льних спостереженнях (таблиця). Значно (в 2,7 разiв, Р<0,05) зростала ктькють епiзодiв чесан-ня, суттево (на 40%, Р<0,05) подовжувалась загальна тривалють грумшгу. Ктькють епiзодiв грумшгу вщповщно до контрольних показниш зростала на 15% (Р>0,05; табл.). Аплка^я розв'язуючоТ дози алергену на ™ застосування дельтарану (група №3) та мелатоншу (група №5) не супроводжувалась суттевими змшами дослн джуваних показниш порiвняно з вщповщними контрольними (Р>0,05, табл.). Введення з лку-
вальною метою дельтарану щурам iз ЕАД (група №4) спричиняло суттеве (в 2.2 рази, Р<0,05) зменшення епiзодiв чесання та загального часу грумшгу (на 26%, Р<0,05) порiвняно з вщповщними показниками у щурiв iз ЕАД без лiкування. Введення з лкувальною метою мелатонiну щурам iз ЕАД (група №6) спричиняло суттеве (в 2 рази, Р<0,05) зменшення епiзодiв чесання та загального часу грумшгу (на 28%, Р<0,05) порiвня-но з вщповщними показниками у щурiв iз ЕАД без лкування. При сумiсному введены щурам iз ЕАД дельтарану та мелатоншу ктькють епiзодiв вмивання становила 11,2±0,9, що було в 1.6 ра-зiв бiльше, нiж у щурiв iз ЕАД без лкування
(Р<0.05), а також бтьше, нiж у щурiв iз ЕАД, яким з лкувальною метою вводили дельтаран (на 18%) та мелатонш (на 14%, Р<0.05 в обох випадках). Юлькють епiзодiв чесання та загаль-ний термш грумiнгу в щурiв ^еТ групи суттево розрiзнявся з вiдповiдними показниками в щурiв iз ЕАД, яким з дкувальною метою вводили дельтаран та мелатонш (Р<0.05, табл.).
Вщносна тривалiсть грумiнгу у щурiв групи контролю становила 16,5±1,7 хв, в той час як у щурiв iз ЕАД цей показник дорiвнював 25,7±3,5 хв (Р<0,05) (Рис. 1, I). На ™ роздтьного вве-дення дельтарану та сумюного введення дельтарану з мелатоншом щурам iз ЕАД величини дослщжуваних показникiв дорiвнювали 17,1 ±1,8
хв та 15.4±1.6 хв, що було менше, нiж у щурiв i3 ЕАД без лiкування (P<0,05), проте, цi показники не в^^знялися вiд таких в контрольних спосте-реженнях (P>0,05).
Аплiкацiя розв'язуючо'1 дози алергену також викликала збтьшення вщносного показника за-гально'Г тривалостi локомоторно'Г активностi щу-рiв, який склав 9,9±1,2 хв i був в 2,1 разу вищим, шж у щурiв групи контролю (P<0,05; Рис. 2, II). На ™i роздiльного застосування дельтарану та сумюного введення дельтарану з мелатоншом цей показник був суттево меншим вщповщно до такого в щурiв iз ЕАД без лiкування (P<0,05) та не змшювався порiвняно з вщповщним в контрольних спостереженнях (P>0,05) (Рис. 1, II).
□ Контроль НАД
В АД+дельтаран 5 АД+мелатонш
В АД+дельтаран+мелатонш
Рис. 1. Вплив дельтарану та мелатонiну на показникии руховоГ активность щурiв за умов вiдтворення атопiчного дерматиту
Позначення: за вссю абсцис -1- вiдносний термн тривалот грумшг-активностг, II - вiдносний термн тривалостi локомоторной активностi у % до загального термну спостереження, прийнятого за 100%.
За вссю ординат - дослiджуванi показники в %.
Примiтки: *-Р<0,05 - вiрогiднi розбiжностi дослiджуваних показниюв порiвняно з вiдповiдними показниками в контрольнiй групi шурiв (статистичний критерй АНОВА + Ньюман-Куллз); #-Р<0,05 - - вiрогiднi розбiжностi дослiджуваних показни-юв порiвняно з вiдповiдними показниками в групi шурiв iз вiдтвореним контактним дерматитом (статистичний критерiй АНОВА + Ньюман-Куллз); @ - Р<0,05, - вiрогiднi розбiжностi дослiджуваних показниюв порiвняно з такими групах шурiв iз вдтвореним атопЧним дерматитом та введенням дельтарану та мелатонiну, вiдповiдно (статистичний критерiй Крушкал-Валлс).
110 100 90
□ Контроль
И АЛ+лепьтярян
И АД
□ АЛ+мелатонш
%
%
Рис. 2. Вплив дельтарану та мелатонну на агресивнсть шур>в за умов вiдтворення атопiчного дерматиту
Позначення: за вссю ординат - порогова сила току, яка ндкуе бйки в парах шурiв у % до такоТ, яка iндукувала бiйки в конт-
рольшй груш щур>в.
Примтки: *** - Р<0,001 - вiрогiднi розбiжностi сили току порiвняно з вiдповiдними показниками в контрольнiй групi шурiв
(статистичний критерiй АНОВА + Ньюман-Куллз); ## - Р<0,01 - - вiрогiднi розбiжностi сили току порiвняно з вiд-повiдними показниками в групi шурiв iз вдтвореним контактним дерматитом (статистичний критерiй АНОВА + Ньюман-Куллз); @ - Р<0,05, - вiрогiднi розбiжностi сили току порiвняно з такими групах шурiв iз вiдтвореним ато-пiчним дерматитом та введенням дельтарану та мелатонiну, вiдповiдно (статистичний критерiй Крушкал-Валлс)
Дослщження агресивноТ поведшки щурiв, яке було проведене через 24 г з моменту нанесення розв'язуючоТ дози алергену, засвiдчило значне (в 5.8 разiв, Р<0,001) зменшення порогу виник-нення бiйок в парах щурiв - з 1,8±0,2 мА до 0,3±0,1 мА, вщповщно (Рис. 2). При цьому роздн льне введення щурам iз ЕАД дельтарану та ме-латонiну супроводжувалось суттевим пщвищен-ням порогу виникнення бшок в 4.9 разiв та в 4.4. разiв, вiдповiдно (Р<0,01). За умов сумiсного введення дельтарану з мелатоншом дослщжу-ваний показник був вищим вщ такого, який ре-еструвався у щурiв iз одним ЕАД (Р<0,01) та пе-ревищував вiдповiднi показники в групах щурiв iз ЕАД, яким з лкувальною метою роздiльно вводили дельтаран та мелатонш (Р<0,05 в обох ви-падках, Рис. 2).
Роздтьне застосування з лiкувальною метою дельтарану та мелатоншу сприяло розвитковi односпрямованих позитивних ефектiв, заключ-них в тому, що сенсиб^за^я вщбувалась уповн льненiше порiвняно з вщповщними значеннями у щурiв iз ЕАД без лiкування. Проте, при сумю-ному введеннi з лiкувальною метою обох дослн джуваних сполук на 5-у добу з моменту початку аплiкацiй алергену товщина шмрноТ складки бу-ла на 26,3% менше, нiж у щурiв iз ЕАД без лку-вання (Р<0,05). Достовiрнi вiдмiнностi збер^а-лись до кшця спостереження, коли рiзниця скла-ла 32,1% (20-а доба; Р<0,05). Нанесення розв'язуючоТ дози алергену супроводжувалось виникненням алергiчного запалення, при якому товщина шмрноТ складки була на 34,2% меншою вщ такоТ в щурiв iз ЕАД без лкування (Р<0,05). Протягом перюду сенсибiлiзацiТ, починаючи з 10-Т доби, рiзниця з контролем виразностi запалення складала вiд 65,6% до 71,3% (Р<0,05), а пiсля нанесення розв'язуючоТ дози алергену -68,1% (Р<0,05).
Таким чином, у щурiв iз вiдтворенням хром-iндукованого ЕАД спостер^аються чiткi поведш-ковi порушення - кореляти виникнення та розви-тку уражень шкiри: спостерiгаеться пщвищення числа епiзодiв грумiнгу, загальне збтьшення ло-комоторноТ активностi тварин, а також пщвищення Тх агресивноТ поведшки. Останне прояв-ляеться у виглядi зменшення порогiв виникнення бшок в парах щурiв на електроднш пiдлозi. Показано, що виразнють поведiнкових порушень у щурiв мала прямий корелятивний зв'язок з вира-знютю алергiчних змiн в дтянц нанесення розв'язуючоТ дози алергену. Зважаючи на менш виразний корелятивний зв'язок виразност запалення в дiлянцi впливу алергену з показниками грумшгу та загальноТ локомоторноТ активностi, можливо дшти висновку, що агресивнi поведш-ковi реакцiТ е бiльш залежними вщ патогенетич-них механiзмiв, якi знаходяться в основi форму-вання ЕАД, викликаного сполуками хрому, порн вняно до реакцш грумiнгу, якi було визначено як найбтьш специфiчними щодо поведшкових ек-вiвалентiв АД [1].
Роздтьне введення дельтарану та мелатонн ну супроводжувалось нормалiзацiею мiсцевих проявiв алергiчного запалення та поведiнкових ешвален^в загального алергiчного стану щурiв iз ЕАД. Проте, iнтерес викликае факт пщвищення ефективност нормалiзацiТ порушеноТ поведн нки та усунення запальноТ реакцiТ шкiри у вщпо-вщь на сумiсне введення дельтарану з мелатоншом. Отриман результати е експерименталь-ним пiдгрунтям доцiльностi ключного тестуван-ня ефектiв дослiджуваних сполук в шшчних умовах для профтактики та лiкування АД, викликаного сполуками хрому.
З фундаментальноТ точки зору вiдновлюючi ефекти дельтарану та мелатоншу пояснюються насамперед впливом мелатоншу на нормалiза-цш ендокринноТ активност в органiзмi. Позитив-ний вплив «дельтарану» можливо пояснити його здатнютю вщновлювати центральнi механiзми нервовоТ регуляци, вiдновленням нейромедiато-рного контролю збудливосп головного мозку через пщсилення продукц^ ГАМК та зниженням вмюту агонистiв рецепторiв збуджуючих амiно-кислот, що мае патогенетичне значення в фор-муванш алергiчних реакцiй [2].
Висновки
1. Переб^ ЕАД в щурiв, iндукований застосу-ванням нашюрних аплiкацiй бiхромату калiю, су-проводжуеться запальною реакцiею шкiри та по-ведiнковими порушеннями - появою грумшгу, змшою загальноТ руховоТ активносп та збiль-шенням агресивностi щурiв.
2. Сумiсне введення щурам iз ЕАД дельтарану та мелатоншу спричиняе розвиток захисноТ д^ стосовно викликаних алерпчною сенсибiлiзацiею порушень поведшки та мюцевих проявiв захво-рювання.
3. Ефективнють протекторного ефекту сумiс-ного введення дельтарану та мелатоншу щурам iз ЕАД перевищуе вщповщы ефекти вщ роздiль-ного введення кожноТ iз дослiджуваних сполук.
4. Отримаы результати е експериментальним пiгрунтям доцтьносп клiнiчного тестування ефектiв дослiджуваних сполук в кл^чних умовах для профтактики та лкування АД, викликаного сполуками хрому.
Л^ература
1. Коюна I. В. Поведiнковi реакцм щурiв з моделлю атопiчного дерматита пiсля трансплантац^ ембрiональних стовбурових кш-тин / I. В. Коюна, М. I. Тарапата, Д.Ю. Кустов // Проблеми еко-логп та охорони природи техногенного репону. - № 1 (10). - С. 258-262.
2. Коплик Е. В. Дельта-сон индуцирующий пептид и препарат дельтаран: потенциальные пути антистрессовой протекции / Е.В. Коплик, П.Е. Умрюхин И.Л. Конорова [и др.] // Журн. неврологии и психиатрии. - 2007. - № 12. - С. 50-55.
3. Кустов Д.Ю. Сопряженность эстрального цикла и груминговой активности у белых крыс / Д.Ю.Кустов // Питання експеримен-тальноТ та кшшчноТ медицини. - 2008. - Вип.12, Т.2. - С.170-175.
4. Лебедюк М.Н. Особенности цикла бодрствование - сон у крыс с моделируемым контактным дерматитом / М. Н. Лебедюк, А. А. Шандра // 1нтегративна Антрополопя. - 2010. - №2 (16). - С. 58-62.
5. Рабен А. С. Экспериментальный аллергический контактный 8 дерматит / А. С. Рабен, О. Г. Алексеева, Л. А. Дуева. - М. : Медицина, 1970. - 190 с.
6. Шандра А. А. Киндлинг и эпилептическая активность / А. А. 9 Шандра, Л. С. Годлевский, А. И. Брусенцов. - Одесса : Астро-принт, 1999. - 270 с.
7. Bergstrom K. G. Truth or fiction: risk factors for childhood atopic dermatitis / K. G. Bergstrom // J. Drugs Dermatol. - 2012. - V. 11, № 1. - P. 126 - 128.
Рефера
ПРИМЕНЕНИЕ ДЕЛЬТАРАНА И МЕЛАТОНИНА ДЛЯ КОМПЛЕКСНОЙ ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО АТОПИЧЕСКОГО ДЕРМАТИТА Шандра А. А.
Ключевые слова: атопический дерматит, нарушение поведения, груминг, локомоторная активность, дельтаран, мелатонин, комплексная патогенетическая терапия
Цель работы - исследование влияния дельтарана и мелатонина на динамику показателей грумин-га и общей двигательной активности крыс с моделью атопического дерматита, а также характеристик воспаления в участке аппликаций бихромата калия. Работа выполнена на 88 крысах-самцах линии Вистар в условиях хронического эксперимента с использованием современных патофизиологических методик. У крыс с хром-вызванным контактным дерматитом наблюдалось снижение общей локомоторной активности, повышения общего времени груминга с увеличением эпизодов чесания и уменьшения эпизодов лизания, а также повышение агрессивного поведения животных. Выраженность воспаления кожи коррелировала с агрессивностью (r=0,83), а также с длительностью груминга (r=0,68). Совместное введение дельтарана и мелатонина с лечебной целью снижало выраженность воспалительных кожных изменений и предупреждало возникновение нарушений поведения. Полученные результаты являются экспериментальным обоснованием целесообразности клинического тестирования эффектов исследуемых соединений в клинических условиях для профилактики и лечения атопическо-го дерматита, вызванного соединениями хрома.
Summary
DELTARAN AND MELATONIN IN COMPLEX PATHOGENETIC THERAPY FOR EXPERIMENTAL ATOPIC DERMATITIS Shandra А. А.
Key words: atopic dermatitis, behavior disturbance, grooming, locomotor activity, delataran, melatonin, complex pathogenetic therapy
The research was aimed to study the effect produced by deltaran and melatonin on grooming and locomotor activity in rats with atopic dermatitis as well as to determine the characteristics of skin inflammation in the areas of chrome application. 88 male Wistar rats were involved in chronic experimental conditions. Rats with chrome-induces contact dermatitis demonstrated the decrease of locomotor activity, the increase of total grooming time and the number of itching and licking episodes. Rats' aggression was observed to increase as well. The expressiveness of skin inflammation correlates with aggression (r=0.83), and also with grooming duration (r=0,68). Simultaneous introduction of deltaran and melatonin diminished the intensity of inflammatory skin changes and prevented the episodes of behavioral disorders.
Monti F. Quality of life measures in Italian Children with Atopic Dermatitis and their families / F. Monti, F. Agostini, F. Gobbi [et al.] // Ital. J. Pediatr. - 2011. - V. 37, № 1. - P. 59-61. Van Erp A.M.M. Effects of environmental stresors on time- course, variability and form of self- grooming in the rat / A.M.M. van Erp, M.P. Kruk, W. Mellis [et al.] // Behav. Brain Res. - 1994. - V. 65. -P. 47-55.
т
УДК: 616.12-006.325-018
Шапошник Л. А., Кузенко €. В., Втовський Р. М.
ДОСЛ1ДЖЕННЯ НАЯВНОСТ1 ТА ЛОКАЛ1ЗАЦП ЕП1ТЕЛ1АЛЬНОГО ФАКТОРУ АДГЕЗП Е-КАДГЕРИНУ У КЛ1ТИНАХ М1КСОМ СЕРЦЯ
Пстогенез мтсом серця в наш час залишаеться невизначеним. Зараз {снують мезенхгмна { ен-дотел{альна теорп. На користь кожног з них говорять особливостл морфологи пухлин. У м1ксо-мних клтинах присутт маркери тканин мезенх{много походження - в1ментин, ¥УП^-Ад, CD31, CD34, алкалт-фосфатаза. Дана робота присвячена вивченню наявност{ та локал{зацп маркера еттел{альних тканин Е-кадгерину у клтинах м{ксом. 1муног1стох1м1чним методом була виявлена наявтсть на вс{х зрпзах пухлин Е-кадгерину у бшьшост{ кл{тин, що вказуе на можли-ве походження мтсом серця з епгтелгальног тканини.
Ключов1 слова: пстогенез пухлин, м1ксома серця, Е-кадгерин.
Робота вщповщае основному плану науково-дослщних роб1т вщдту генетики людини 1нституту молекулярноТ бюлогп I генетики НАН УкраТни I виконувалася в рамках такоТ бюджетноТ теми: "Особливост1 експресп гену репаративного ензиму О6-алктгуажн-ДНК алкттрансферази в умовно нормальних та пухлинних кл1тинах" (шифр теми 2.2.4.17, № державноТ реестрацп 0108и008526, 2009-2012 рр.).
Вступ
MiKCOMa серця - рщкюна пухлина, що зустрн чаеться у популяцп з частотою 1:1 млн чол. на piK [4], але вона е найбтьш розповсюдженою
серед первинних пухлин серця (66-92 %) [14]. Незважаючи на доброякюнють, мксома доволi швидко росте в просв^ камер серця, дае симптоматику постшно прогресуючоТ серцевоТ недо-
