CC BY
90
УДК 343
О. Гумш
Навчально-науковий шститут права та психологii Нацiонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
д-р юрид. наук, проф., заввдувач кафедри кримiнального права i процессу,
Г. Римарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
канд. юрид. наук, асист. кафедри кримшального права i процесу
ЗАРУБ1ЖНИЙ ДОСВ1Д ЗАПОБ1ГАННЯ С1МЕЙНО-ПОБУТОВИМ НАСИЛЬНИЦЬКИМ ЗЛОЧИНАМ ЩОДО Ж1НОК ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ
© Гумгн О., Римарчук Г., 2016
Розглядаються законодавство та практика правоохоронних оргашв краУн свггу щодо питання превенцн насильницьких злочишв у с1м'|, а саме: спрямованих на кри-м1нально карну поведшку проти жшок. Окрiм того, визначеш найефективншп методи боротьби та профилактики з сiмейно-побутовим насильством, особливо щодо жшок.
Ключовi слова: насильство, злочин, амейно-побутове насилля, полщейський ордер.
А. Гумин, Г. Римарчук
ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ ПРЕДОТВРАЩЕНИЯ СЕМЕЙНО-БЫТОВЫХ НАСИЛЬСТВЕННЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ В ОТНОШЕНИИ ЖЕНЩИН ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫМИ ОРГАНАМИ
Рассматривается законодательство и практика правоохранительных органов стран мира по вопросу превенции насильственных преступлений в семье, а именно: направленных на уголовно наказуемое поведение в отношении женщин. Кроме того, определены наиболее эффективные методы борьбы и профилактики с семейно-бытовым насилием, в особенности, в отношении женщин.
Ключевые слова: насилие, преступление, семейно-бытовое насилие, полицейский ордер.
O. Humin, H. Rymarchuk
FOREIGN EXPERIENCE IN THE PREVENTION OF FAMILY VIOLENCE CRIMES AGAINST WOMEN BY LAW ENFORCEMENT AGENCIES
The article provides an overview of the legislation and practices of law enforcement agencies around the world on the issue of prevention of crimes of violence in the family, and it
is aimed at criminal behavior against women. In addition, it identifies the most effective methods of control and prevention with family and domestic violence, especially against women.
Key words: violence, crime, domestic violence, the police order.
Постановка проблеми. Прагнення до побудови в Укра'ш громадянського суспшьства i правово' держави створило принципово нову ситуащю щодо забезпечення захисту ввд насильства у cîm'ï. Вiдповiдно необхiдно створити принципово нову систему шститута i3 запобiгання насильству у сiм'ï, i докоршно змiнити ставлення правоохоронних оргашв до протидiï цьому соцiальному злу.
Анаиз досл1дження проблеми. Питання, пов'язаш з розробленням проблем попередження злочинностг дослiджувались у працях росiйських та вгтчизняних учених: О. М. Бандурки, В. О. Глушкова, В. В. Голши, В. К. Грищука, Н. О. Гуторово', Л. М. Давиденка, П. С. Дагеля, А. I. Долгово', О. М. Джужи, М. Й. Коржанського, О. М. Костенка, В. М. Кудрявцева, Н. Ф. Кузне-цово', П. П. Михайленка, Г. М. Мшьковського, В. О. Навроцького, В. Я. Тащя, Л. В. Франка та ш.
Недостатньо висвгтленими залишились проблеми шмейного насильства щодо жшок, визначення його детермшант та напрямкiв попередження тощо. У юридичнш науцi iснуе вiдчутна прогалина у комплексному кримшолопчному вивченнi питань захисту прав та iнтересiв жшок.
Мета роботи - висвгглити зарубiжнi пiдходи до вирiшення проблем iз насильством у сiмï щодо жшок, виокремити заходи попередження та нейтралiзацiï негативного впливу кримшально карних дмнь, спрямованих на реалiзацiю насильства щодо жшок.
Виклад основного MaTepi^y. Модельне законодавство ООН про насильство у шм'' визначае один з титв шмейно' жорстокостi. У ньому йдеться про насильство у сiм'ï щодо жшок. Чггко визначивши поняття насильства та окресливши його насильницьк ди, якi можуть бути застосованi до жiнки, воно зобов'язуе працiвникiв полщи реагувати на кожне прохання про допомогу i захист у випадках, коли вчиняеться насильство у сiм'ï. При цьому у ньому чггко розписаний порядок дш ствробггаиюв полщи у момент виявлення насильства тим або шшим способом.
Важливим обов'язком ствробггаика полщи тд час реагування на виклик з приводу домашнього насильства е обов'язок заповнити рапорт про насильство у сГм'', який мае бути частиною справи. Копм документа повинна бути подана до вщповщного органу юстици та суду. Комкар полщи зобов'язаний: збирати дат рапорта про насильство у сГм'', складати щорГчний звгт i направляти його у Мтстерство юстици Укра'ни i до парламенту. ЩорГчний звгт повинен мГстити такi ввдомосп (але не обмежуватися ними): загальна кшьюсть отриманих рапортiв, кшьюсть заяв, зроблених жертвами насильства кожно' статi; статус вщносин сторш; iнформацiю про заняття та освгту сторш; кшьюсть заяв, за якими проведено розслвдування; середнш час на розгляд однiеï заяви; тип дш, застосованих полiцiею, включаючи кшьюсть арештiв. Завдяки таким щорГчним звiтам у будь-якш державi може бути виршене важливе питання про створення достатньо повно' системи облшу та статистики злочишв, вчинених у цш сферi.
Ордер може передбачати будь-який або усГ подальшГ заходи: утримувати кривдника вГд зовшшнього запод1яння шкоди жертвг залежним вГд не' членам шм'', шшим родичам та особам, як надають 'й допомогу; наказати ввдповвдачевГ покинути сГмейний будинок незалежно вГд того, чия це властсть; наказати ввдповвдачевГ надати позивачщ доступ до використання рГзного особистого майна; врегулювати доступ ввдповвдача до дгтей; утримувати ввдповщача вГд контакта з позивачкою на роботГ та в шших, часто ввдвщуваних нею мкцях; у разГ, коли ввдповвдач використовуе або володГе зброею, заборонити йому кутвлю, використання або володшня вогнепальною зброею або зброею шшого типу, зазначеного судом; наказати ввдповвдачевГ сплатити витрати позивачки на лшування, консультаци та перебування у притулку; шформувати позивачку i ввдповщача, що у разГ порушення ввдповвдачем охоронного ордера, вш може бути заарештований
без попередження i понесе кримшальне покарання; проводити закрит слухання, щоб захистити приватне життя сторiн [1,с. 40].
Обов'язковий арешт за домашнiй напад е широко рекомендованим засобом, покликаним вирiшити проблему домашнього насильства в Америщ. У результатi останнiх дослвджень постало питання про розумнiсть тако1 полiтики. Кримiнологи, юристи, працiвники полщи висловлюють рiзнi думки з приводу того, чи повинна змшитися полггика держави щодо арешту. Крiм того, необхвдно зауважити, що практика обов'язкового арешту як методу припинення насильства не едина у США (Наприклад, у Нью-Йорку не кнуе обов'язкового арешту).
У багатьох штатах проввдну роль у боротьбi з домашшм насильством ввдкрають органи прокуратури. Наприклад, у Лос-Анджелесi (шт. Калiфорнiя) дмльшсть полiцii у сферi боротьби з домашшм насильством суворо контролюеться спещальним пiдроздiлом, який очолюе помiчник прокурора. Цей пвдроздш спецiалiзуеться на проблемах насильства у сiм'i'. Його сшвробггники мають право порушувати кримiнальнi справи за фактами домашнього насильства, коли жшка ввдмовляеться пiдтримувати звинувачення, але е неспростовш докази неодноразовостi застосування насильства. Одночасно з'ясовуються причини тако1 поведiнки жiнки, надаеться необхiдна психолопчна допомога, до "ведення випадку" залучаються адвокати, вирiшуеться питання про надання охоронного ордера. У таких справах, як правило, ввдбуваються достатньо гучш судовi процеси з участю присяжних засiдателiв (жертва залучаеться до учасп у таких процесах як сввдок), що мае велике значення для привернення уваги громадськостi до проблем домашнього насильства.
Отже, сьогодт можна говорити про два можливi варiанти вдосконалення системи профiлактичноi дiяльностi насильницьких злочинiв щодо жiнок у сферi сiм'i та побуту. Перший шлях полягае у спецiалiзацii спiвробiтникiв мшщй з метою професiйного втручання у сшейт конфлiкти i створення спещальних пiдроздiлiв [2, с. 64-65]. Другий шлях - це повсюдне створення кризових центрш та iх взаемодiя з дшьничними iнспекторами та шшими спiвробiтниками ОВС, участь соцiальних пращвниюв у судовому засiданнi як громадських захисниюв, присутнiсть на допитах, очних ставках тощо.
Закордонний досвiд показуе, що i той та шший варiант повинен бути, тому що професiоналiзацiя спiвробiтникiв правоохоронних органiв та iх активна спiвпраця з кризовими центрами лише тдсилить ефект попереджувально!' дiяльностi. Проте у сучасних умовах загально!' кризи у Украiнi пвд час розроблення рекомендацiй необхiдно виходити з реальних тенденцш суспшьного розвитку. Сьогодшшнш етап становлення третього сектора характеризуеться посиленням ролi неурядових оргашзацш, що займаються здiйсненням громадських програм сприяння потерпшим. Будучи гнучкiшими, ввдкритшими для сприйняття нових вдей, вони виступають iнiцiаторами координацii.
Наприклад, у 1965 р., у Нью-Йорку, пвд керiвництвом психолога була здшснена програма спецiальноi пiдготовки полщи для втручання у сiмейнi кризи. 18 сшвробггниюв полщи з бшьш шж трирiчним досвiдом роботи прослухали 140-годинний курс i увiйшли до "пвдроздшу втручання у сiмейнi кризи". Поим, впродовж двох роюв проводився експеримент, суть якого полягала у порiвняннi результата роботи полщейських д1льниць, у яких дмв цей пiдроздiл, та шших полi-цейських д1льниць, де шхто з полiцейських не проходив спецiальноi пiдготовки. У результатi було виявлено, що цим пвдроздшом сiмейнi кризи вирiшувалися на вищому професшному рiвнi, скоро-тилася кiлькiсть тяжких злочишв, вчинених на грунтi шмейних конфлiктiв тощо [3, с. 180-185].
У Ввдш (Австр1я) впроваджено закон про побутове насильство, який передбачае пвдготовку полiцii для видворення правопорушниюв з домiвок та органiзацiю дшових служб iнформування i консультування жертв. Цей закон передбачае також фшансування притулюв, як постiйний видаток з мюького бюджету, визнаючи в такий спошб громадський обов'язок пiдтримувати постшш професiйнi служби для роботи з жертвами. З щею паралельною структурою можна задовольняти потреби багатьох жшок краще, нiж це може зробити будь-яка шша служба.
Значною перешкодою у запоб^анш насильству е недосконале законодавство. Якщо жертва подае до правоохоронних оргашв заяву про вчинене насильство, то з кривдника стягують штраф, який найчастше йде iз сiмейного бюджету. У нашiй державi iзолюють жертву насильства, тодi як
у шших кра'нах - кривдника. Наприклад, в Австри, якщо правопорушник погрожуе чи завдае шкоди особi, яка мешкае у тому самому будинку, полщш повинна виселити правопорушника iз спшьного житла i заборонити йому туди повертатися, навпъ якщо вш е власником будинку. У Франци, якщо була подана заява на розлучення, партнеру, який вчиняе насильство, забороняють входити до помешкання тсля перших актiв насильства i до початку розлучення, за умови, що впродовж наступних чотирьох мiсяцiв буде подана заява на розлучення. У Шмеччит кримшальну справу можуть подати до суду, навпъ якщо жшка ввдкликае формальну заяву. Щодо укра'нського законодавства, то жiнцi не дадуть дозволу на розлучення, якщо вона вагтна або мае дитину до року.
Значна под1я вiдбулась у 1996 р., коли була оргатзована Програма реагування на домашне насильство спшьною командою полiцейських i представниюв кризового центру. За допомогою "групп спшьного реагування" проводилися спецiальнi акци, приуроченi до дитячих канiкул i боротьби з сексуальним насильством.
Сьогодш Коалiцiя мiстить такi складовi частини: команда реагування на домашне насильство; програма допомоги особам, до яких застосовувалось домашне насильство, розрахована на 30 дтв перебування жiнок у притулку; недшьна програма пiдготовки фахiвцiв, необхвдних для здiйснення допомоги пiд час домашнього насильства (передбачае володiння англшською та iспанською мовами); кризовий центр з сексуального насильства; родинний центр.
Аналпики Коалщй вважають, що юнують три чинники, що визначають появу насильства:
1. Чоловши через низку обставин втрачають контроль над своею поведшкою, стають ютотно залежнiшими; як компенсацм, у них виникае потреба контролювати життя iншоi людини; найближчою тут е дружина.
2. 1стотне значення мають гёторичт традицii, коли в умовах глибоко' патрiархальностi чоло-вiк по сутi "володiв" своею дружиною; це залишаеться "в кровГ' i згодом по-рiзному виражаеться.
Сьогодш ввдбуваються глибокi процеси соцiалiзацii', яю iстотно пiдвищують рiвень самооцiнки жшки. Крiм того, чинники домашнього насильства тдсилюють i зовнiшнi обставини: вживання наркотиюв, дм ЗМ1, якi провокують агресивну поведiнку чоловiкiв, синдром учасп у вiйнах i посттравматичному стресс Не останне мiсце належить i культурологiчним чинникам сильного чоловiка [4, с. 18-19].
Принаймш досвiд боротьби з сiмейним насильством, який ми можемо спостеркати в iнших кра'нах, повинен враховуватися пiд час оргашзаци цих робiт в Украiнi.
Втручання у випадках насильства у сiм'i та в побутi е важливим завданням. Ствробпник полiцii пiдпадае пвд загрозу отримання травми у кожному випадку реагування на таке насильство. Вш стае сввдком i учасником особисто' трагедii, до яко' долучаються не тшьки чоловiк i дружина, а й дгги. Це також залучае спiвробiтника правоохоронних органiв у ситуащю, яка традицiйно розглядалася як "родинна справа" [5].
Окремими дослвдниками зазначаеться, що у справах про насильство у сiм'i часом бувае важко домогтися обвинувального вироку, оскшьки суди вимагають докази, що пвдтверджують провину обвинувачуваного. Злочини, що вчиняються у сферi сiм'i та побуту, - це серйознi складнощi з доказуванням, оск1льки вони переважно вчиняються без сввдюв. Часто единим сввдком виступае сама потерпела. Тому 'х свiдчення мають вирiшальне значення для доказування провини обвинувачуваного. Часто потерпша продовжуе жити пiд одним дахом або й пвдтримувати контакти з обвинувачуваним до початку судового процесу. У цих умовах потерпш змушет зносити погрози й кiлькаразовi прохання ввдкликати свою заяву чи не давати показань у суд1
У Канада Новiй Зеландii та у деяких штатах Америки були внесет змши до процедури кримiнального переслвдування, вiдповiдно до яко' полiцiя та iншi спiвробiтники кримiнального правосуддя повинш вести справи про насильство у шм'' так, нiби йшлося про незнайомих мiж собою людей. Цього потрiбно дотримуватися навiть тодi, коли потерпш висловлюють бажання про припинення кримшального переслвдування. Теоретично така процедура звшьняе потерпших вiд вимог шшо' сторони про припинення справи, тому що у них у цьому випадку ввдсутня можливють вплинути на подальший розвиток ситуацii.
У деяких крашах кримшальне переслiдування винуватих за вчинення насильства у шм'1 серйозно ускладене, тому що дружини не мають права сввдчити у судi проти сво'х чоловiкiв. Це робить кримшальне переслвдування майже неможливим, оскшьки важко надати докази вчиненого злочину [6].
В шших правових системах дружини правочинт виступати сввдками, але 1'х заборонено змушувати давати показання проти сво'х чоловiкiв. Для подолання зазначених суперечностей у деяких крашах прийнят закони, згiдно з якими дружина е "вимушеним" сввдком на судовому процесi проти чоловша, що ставить 11 у становище шби неодружено!' з обвинувачуваним. Закони переважно звшьняють дружину вiд дачi показань, якщо суд вважатиме, що цей випадок е винятковим, i що й не змусили до цього залякуванням. Таким законодавством часто зловживають, щоб звшьнити дружин ввд дачi показань, i тому таке законодавство неефективне.
Закони, що змушують дружину до дачi показань, можуть обернутися й проти не!. Вона може бути обвинувачена в образi суду й пiддана покаранню за те, що ввдмовилася давати показання у судп У Канадi та Англй жiнки залучаються до ввдповвдальносп за те, що вони ввдмовлялися давати показання проти чоловiкiв на судах з кримшальних справ. Це означае, що жшка може виршити не дзвонити у полiцiю, коли щодо неi вчинене насильство, оскшьки вона не прагне, щоб тзтше, на судовому процесi у справi чоловiка й змусили давати показання.
Хоча законодавчi реформи зi змши правил доказування iз залученням правочинних сввдюв, як i тих, кого примушують, можуть усунути деякi труднощi в одержаннi обвинувальних вирокiв, ефект ввд кримшального переслiдування доволi сумшвний, тому що у багатьох випадках втрачаеться доцшьшсть у кримiнальному переслвдуванш. Тому у багатьох крашах тривае пошук нових юридичних вирiшень цiеi проблеми.
Чоловiк, який обiцяв суддi добре поводитися, але не стримав общянки, може бути покараний. Заметь скарги до суду, яка тягне за собою пред'явлення обвинувачення та судовий розгляд, може бути застосований захвд, який займае промiжне мкце мiж кримiнальним i загальногромадянським законами. Суддя може зажадати ввд правопорушника общянки, iз внесенням грошово! застави або без тако!', "поводитися мирно" або "добре поводитися".
Цей наказ часто називають "приписом", або "зобов'язанням". Позивач, як правило, повинен вказати "обгрунтовану причину страху", тобто довести, що якщо шчого не буде розпочато, правопорушник завдасть позивачевi тшесних ушкоджень. I як тшьки наказ набувае чинностi, кривдник, якщо вш порушить його, буде покараний. Переважно йому загрожуе штраф або тюремне ув'язнення.
Незважаючи на те, що законодавства, як регламентують iнститут наказiв, мають у рiзних крашах Заходу сво! особливостi, однак 1'м властива i низка загальних ознак. 1снують два види наказiв.
Перший вид наказу забороняе правопорушниковi "чiплятись" до жертви або "турбувати" й. Щ термiни мають рiзнi визначення й переважно припускають юридичне тлумачення, але застосовуються у випадках погроз, постшного переслiдування, телефонних дзвiнкiв i контакта.
Другий вид наказу, який називаеться "виключенням", "виселенням" або "позбавленням володшня", мае бшьш твердий характер. Порушниковi може бути заборонено з'являтися у шмейному будинку або у якшсь його частинi, чи вiдповiдно до деяких законодавчих акта, у райот, де розташований цей будинок. Це може трапитись навпть у разп коли порушник е власником будинку. Наказ переважно дiе впродовж обмеженого перюду часу.
Часто полщй надаеться право заарештовувати порушника, якщо останнш порушить наказ. ВПдповПдно до деяких законодавчих акта, наказ автоматично надае право на арешт. Ввдповвдно до шших законодавчих акта, право на арешт передбачаеться у наказ^ якщо жертва запросить його. I, нареши, право на арешт видаеться разом з наказом тсля ршення судових оргашв.
Заходи щодо покарання за порушення наказу можуть бути усшякими, але загалом правопорушник може бути покараним позбавленням вол1
Мета цих судових заборон полягае у тому, щоб надати жертвi або потенцшнш жертвi насильства у родинП тимчасову допомогу щодо застосування карних санкцш до правопорушника, П
недвозначно вказати йому на те, що його буйна поведйнка неприпустима. Як уявляеться, таке законодавство пропонуе певнй переваги. Воно дае полйцй право застосовувати ефективнй заходи у випадках насильства. Переважно воно також дасть жертвi право звертатися до судових йнстанцйй iз проханням про винесення заборонно' постанови пйд час вйдсутностй правопорушника й у термiновому порядку.
Ступйнь доказаностi, необхiдний для одержання такого наказу, е нижчим, нйж рiвень, що застосовуеться на судах у кримйнальних справах. Наказ може бути вйдданий ще до того, як жйнка одержала тiлеснi ушкодження. У той самий час суд не може поставити жодних умов, щоб запобйгти подальшому погiршенню обстановки у родит й можливому насильству. У наказi може говоритися про те, що якщо у майбутньому буде застосоване насильство, то буде застосоване й покарання. Якщо наказ буде порушений, жертва може звернутися до суду iз проханням про застосування покарання. Нелегко бувае визначити або довести факт порушення наказу через розпливчастйсть термiнiв "поводитися мирно" або "добре поводитися". Можливостi суддi для покарання правопорушника обмеженi. Важко вйдшукати засоби боротьби iз "чйплянням", що не переходить межi фiзичного насильства.
Незважаючи на певнi недолйки, зазначена модель соцiального контролю може полегшити становище жертв, особливо у правових системах, де вйдсутнй спецйальнй закони про боротьбу з насильством у родит. У кожнйй правовйй системi закони, що регламентують заходи протидй сiмейному насильству, мають сво' вiдмiнностi. Це стосуеться визначення поняття "насильство у сiм'i", до критерйв, якi регламентують випадки, коли накази можуть бути вiдданi до процедури, що пiдлягае виконанню, а також до типйв наявних наказiв. Порушення наказу е кримйнально караним дйянням, i полiцiя може заарештувати людину, яка порушила наказ про захист жертв.
Слухання справи може здййснюватись навйть за вiдсутностi правопорушника на судй. Наказ буде вiдданий, якщо буде доведено, що правопорушник насправдi завдав або схильний завдати шкоду. Накази можуть забороняти правопорушниковi наближатися до жертви й обмежити йому доступ до житла, зокрема до його власного будинку, навпъ якщо вйн володiе ним на законних подставах.
Таю накази про захист жертв насильства у родит пропонують надййний варiант реагування на обстановку, яка утворилась. Процедура одержання наказiв не займае багато часу, не тягне бйльших витрат й перетворення 'х у життя дасть цйлком вйдчутний ефект.
Значною мйрою пвд час розгляду актйв насильства у сйм'' та побутй з точки зору кримйнального законодавства е ефективнйсть виконання наказйв про захист жертв, що залежить вйд дйй полщй та суду. Навйть на територй однйе' тйльки Австралй в одних штатах полйцйя цйлком довела перевагу наказйв й почала активно ними користуватися, в йнших штатах вони не дали необхйдного ефекту.
Неоднозначнйсть сприйняття йнституту наказйв австралййськими кримйнологами спостерйга-лася як серед самих жертв сймейного насильства, так й серед населення рйзних штатйв Австралй. До того ж юристи та працйвники соцйально' сфери загалом позитивно оцйнюють ефект використання зазначеного йнституту, бачачи у ньому необхйдне доповнення до кримйнальних законйв. Такй накази дають жертвам бйльш "м'який" спосйб реагування на конфлйктну ситуацйю у сйм'', нйж переслйдування у кримйнальному порядку. Одночасно 'х застосування е недвозначним попередженням правопорушника.
Завдяки йнституту наказйв про захист жертв сймейного насильства у штатй Новий Пйвденний Уельс полйцйя активнйше реагуе на факти сймейного насильства, а громадськйсть краще пройнформована про законодавство з цього питання. У той самий час, як у 1984 р. полйцйя на прохання жертв домоглася застосування тйльки 22 наказйв про 'хнйй захист, то в 1997 р. було застосовано вже 10270 таких наказйв [7].
Накази про захист жертв надають широкй можливостй для запобйгання багатьох випадкйв насильства у сйм''. Як й будь-яка йнша стратегйя, накази про захист жертв не дають унйв ер сального вирйшення проблеми насильства у родинй. На вйдмйну вйд кримйнального обвинувального вироку, наказ про захист жертв не одразу кримйналйзуе дй правопорушника. Арешт й переслйдування у кримйнальному порядку здййснюються тйльки у разй застосування насильства пйсля винесеного
наказу. Накази не будуть ефективними у тих випадках, коли правопорушник не проявляе поваги до закону або коли його ди стають дуже агресивними, а поведшка непередбачуваною. Бшьше того, такий тип законодавства виявляеться неефективним, якщо полщм та шшП ствробпгники кримшального правосуддя не готовП до ршучих дш у боротьбП з насильством у шм'!'.
СудовП заборони або заборонш накази можуть заборонити правопорушниковП чшлятись до дружини або турбувати 11', або ненадовго заборонити йому приходити додому. Бшьшють юрисдикцш передбачае захвд, який називаеться "судовою забороною" або "позбавленням особи дПездатносл" П яке застосовуеться на пвдтримку первинних заходПв. Судова заборона або позбавлення особи дПездатносл можуть бути винесеш, щоб заборонити продаж будинку, володшня яким викликае спори, а також заборонити окремш особП робити те, що межуе Пз порушенням громадського порядку.
У разП насильства у шм'1 судова заборона або позбавлення особи дПездатносл повинш завжди ухвалюватися для конкретних випадюв, наприклад, для проведення процедури розлучення, для оголошення недшсною постанови суду про окреме проживання подружжя або для здшснення шшого цившьно-правового судочинства, позову про ввдшкодування збитюв тощо. Така допомога може мати форму наказу, наприклад, що пропонуе чоловшовП утримуватися вПд пвдтримки контакпв зП своею дружиною [8, с. 134-135].
Деяю законодавчП процедурт вимоги також обмежують доступ до цього засобу судового захисту. Наприклад, внесена до суду плата за розгляд скарг, може бути дуже велика, або окремим жшкам можуть бути незрозумш деяю процедурт моменти П 1'м може знадобитися юридична допомога.
Вщповщно до усПх шших засобПв судового захисту, що використовуються у разП насильства у шм'!', ефектившсть захисних заходПв залежить вПд взаемоди вщповвдних посадових ошб, особливо практичних пращвниюв системи кримшального правосуддя. Доказом цього е досввд Англи та Уельсу. У цих кра'нах дПе винятково розвинене, хоча й украй складне, законодавство, яке надае жертвам насильства у родит необхвдну правову допомогу. Однак ефектившсть мехашзму знижена через неадекватшсть дш з боку полщи та пращвниюв юстици. Полщм часто не знае про Пснування заборонних заходПв, а якщо навпть П знае, то не прагне втручатися у родину. Суд переважно з небажанням виносить постанови про неприставання, дм яких тривае до трьох мкящв, П вкрай рвдко забороняе чоловшам з'являтися у своему будинку, крПм тих випадюв, коли е сввдчення застосування грубого насильства.
Висновки. Доходимо висновку, що необхщшсть у розробленш та прийнятп ефективно! законодавчо! моделП викликана недосконалПстю й правильшстю регламентаци як у чинному Кримшальному кодексП Укра'ни, так П у шших зводах закотв (цившьному, шмейному тощо) вадповадальносп за сПмейне насильство. Зокрема, сучасний стан правового захисту у кра'ш, наприклад, статево! недоторканносп, очевидно, далеко не повною мПрою вщповвдае реальному стану речей, прогнозованш кримшальнш ситуаци у цш сфер1 Тому, безумовно, нащональне законодавство припускае орПентованосл на вимоги мПжнародного права у галузП охорони шм'1 та шмейних ввдносин.
У сучасних умовах розвитку суспшьства велику значущПсть у профшактищ сПмейно-побутового насильства набувае застосування апробованих у багатьох кра'нах ввдновлювальних технологш. Ця робота е одним з елеменпв ввдновлювально!' юстици. Застосування апробованого виновного правосуддя у сПм'1 повинно здшснюватися паралельно з роботою шститулв Пснуючо! системи правосуддя, оскшьки виршення проблеми захисту прав жшок - жертв насильства у шм'!' та побуп безпосередньо пов'язане зП ствпрацею з рПзними державними структурами. Але воно повинно здшснюватися за умови прийняття та усввдомлення останшми усПе! актуальности ще1 проблеми та необхвдноеп 11 комплексного виршення.
1. Насилие у семье: практическое руководство для медсестер / Издание Ассоциации медицинских сестер Канады; пер. с англ.; под ред. Е. В. Исраелян. - М., 1996. - 110 с. 2. Мшляев Н. П.
Некоторые личностные детерминанты преступного поведения в семье и его предупреждение / Н. П. Мишляев // Личность преступника и его предупреждение. - М., 1987. - С. 214. 3. Кларк Р. Преступность у США / Р. Кларк. - М., 1975. - 209 с. 4. Римашевская Н. М. Разорвать круг молчания. О насилии в отношении женщин / Н. М. Римашевская. - М.: КомКнига, 2005. - 352 с.
5. Курс побутового насильства: посгб. для викладачгв // Мтгстерство юстици США, серпень 1999 року. 6. Peschka. Jogforras cs Jogalkolas. Budapest, Akadernia Kiado, 1995. 7. Laird К. Kichllinien fur Nicdersachscn// Kriminalislik. - 1999. - № 1. 8. Исаков А. А. Криминологическая характеристика и предупреждение насильственных преступлений, совершаемых в семье: дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. /А. А. Исаков. - М., 2004. - 204 с.
REFERENCES
1. Israelyan E. V. Nasylye v sem'e: Praktycheskoe rukovodstvo dlya medsester [Domestic violence: Instructions for medical care] Assotsiatsii meditsinskih sester Kanadyi Publ., Moscow, 1996. 110 p. 2. MIshlyaev N. P. Nekotoryie lichnostnyie determinantyi prestupnogo povedeniya v seme i ego preduprezhdenie [On certain individual determinants of criminal conduct in family and its prevention], Lichnost prestupnika i ego preduprezhdenie, Moscow, 1987. P. 214. 3. Klark R. Prestupnost v SShA [Crimes in USSR] Moscow,1975. 209 p. 4. Rimashevskaya N. M. Razorvat krug molchaniya. O nasilii v otnoshenii zhenschin [To tear the silence circle. On violence against women] Moscow, KomKniga Publ., 2005. 352 p. 5. Kurs pobutovogo nasilstva: poslbnik dlya vikladachlv. MInlsterstvo yustitsIYi SShA, serpen 1999 roku [On cource of domestic violence for lectors. Ministry of justice of USA, August 1999].
6. Peschka. Jogforras cs Jogalkolas. Budapest, Akadernia Kiado, 1995. 7. Laird К. Kichllinien fur Nicdersachscn// Kriminalislik. - 1999. - № 1. 8. Isakov A. A. Kriminologicheskaya harakteristika i preduprezhdenie nasilstvennIh prestupleniy, sovershaemIh v seme: diss. na soiskanie uch. stepeni kand. yurid. nauk: spets.12.00.08. [Criminological characteristics and prevention of violent crimes as domestic violence: PhD diss. in speciality 12.00.08], Moscow, 2004. 204 p.
