CC BY
29
но-економiчним розвитком територи. Такий зв'язок шдтверджуеться, зокре-ма, 36iroM диференцiацiй областей за piBHeM ix соцiально-економiчного роз-витку i рiвнем ф^н^во'' автономп, виконаною за допомогою кластерного аналiзу. Використання зазначеного зв'язку дало змогу сформулювати прин-циповi пiдxоди щодо управлшня рiвнем ф^н^во'' автономи органiв мюце-вого самоврядування i диференцiювати ix вщповщно до особливостей взаемозв'язку мiж фiнансовою автономiею територiй i ii соцiально-економiч-ним розвитком.
Л1тература
1. Артус М.М. Фшансовий мехашзм в умовах ринково' економши // Фшанси Укра'ни. -2005. - № 5. - С. 54-60.
2. Братута О. Загальна характеристика та оцшка нормативно-законодавчо' бази систе-ми регулювання регионального розвитку в Укра'ш // Региональна економша. - 2005. - № 1. -С. 7-13.
3. Василик О.Д. Теор1я фшанав : пщручник. - К. : НЮС, 2003. - 416 с.
4. Воробйов Ю.М. Фшансовий мехашзм у систем управлшня пщприемством // Вюник КНУ : зб. наук. праць: сер1я "Економка". - К. : КНУ. - 2004. - Вип. 71. - С. 7.
5. Грщчина М.В. Фшанси [теоретичш основи] : пщручник / М.В. Грщчина, В.Б. Захо-жай, Л.Л. Осипчук та ш; за ред. М.В. Грщчино', В.Б. Захожая. - К. : МАУП, 2002. - С. 27-29.
6. Двоеносенко С. Проблеми децентрал1заци управлшня розвитком у взаемозв'язку з фь нансовою стшкютю територш // Управлшня сучасним мютом. - 2004. - № 10-12(16). -С. 143-152.
7. Дем'янишин В.Г. Бюджетний мехашзм держави: сутнють та роль у регулюванш со-ц1ально-економ1чних процеав // Формування ринкових вщносин в Украшь - 2007. - № 11(78). - С. 3-11.
8. Ковалюк О.М. Методологйчш основи фшансового мехашзму // Фшанси Укра'ни. -2003. - № 4. - С. 52-59.
9. Лавр1в М. М1сцев1 податки i збори як атрибут фшансово'1 автономи оргашв мюцевого самоврядування // Региональна економiка. - 2003. - № 3. - С. 197-207.
10. Любченко О.М. Ощнка фшансово-швестицшного потенщалу територiй Укра'ни як невщ'емний елемент розробки стратеги соцiально-економiчного розвитку региону // 1нвести-ци: Практика та досвщ. - 2008. - № 3. - С. 8-12.
11. Мироненко Т. Адаптащя европейського досв^ мiсцевого самоврядування до умов Укра'ни / Т. Мироненко, О. Харитончук // Вюник КНТЕУ. - 2006. - № 6. - С. 15-22.
12. Нестеренко А.С. Фшансова самостшнють мюцевого самоврядування та ii забезпе-чення // Митна справа. - 2002. - № 6. - С. 88-92.
13. Прокопенко О.А. Податкова система як фактор впливу на сощально-економ1чний розвиток региону // Економша та держава. - 2008. - № 2. - С. 19-23.
14. Романенко О.Р. Фшанси : пщручник. - К. : Центр навч. лгг-ри, 2006. - 312 с.
15. Старостенко Н.В. Методология формування м1жбюджетних трансферов // Фшанси Украши. - 2005. - № 7. - С. 39-44_
УДК331.101.38:331.2 Асист. Ю.В. Максимець -
Львiвський НУ M. 1вана Франка
ЗАРОБ1ТНА ПЛАТА ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ЧИННИК МОТИВАЦП ПРАЦ1 В РИНКОВ1Й ЕКОНОМ1Ц1
Розкрито суть заробiтноi плати. Здшснено анал1з впливу заробiтноi плати як визначального чинника мотиваци працi в перехщнш економiцi. Ключов1 слова: заробiтна плата, мотиващя, стимулювання.
Assist. Yu. V. Maksymets - L 'viv NU named after Ivan Franko Wages as determinative of motivation of labour in a market economy
Essence of wages opens up in the article. The analysis of influencing of wages as determinative of motivation of labour in a transitional economy is conducted.
Keywords: wages, motivation, stimulation
Оплата пращ посщае винятково важливе мюце в управлшш персоналом як для самого керiвника, оскшьки е основним джерелом його доходiв, так i для шдприемства загалом, з огляду вагомост частки заробгтно! платш у доданш вартость Очевидно тому, в сучаснш економiчнiй лiтературi досль дженню сут ще! економiчно! категори придiляють посилену увагу. 1снують рiзноманiтнi визначення цього поняття, зокрема у Закош Укра!ни "Про оплату працiм вгд 24.03.1995 р. № 108/95 i3 змiнами i доповненнями, внесеними Законом Украши вгд 23.01.07 пiд зароб^ною платою розумiють винагороду, обчислену, як правило, в грошовому вираз^ яку за трудовим договором влас-ник, або уповноважений ним орган виплачуе працiвниковi за виконану роботу, надаш послуги [1, с. 1]. В. Луговий дае визначення зароб^но! плати як ви-нагороди зпдно зi затвердженими на пiдприемствi ставками (окладами) та вщрядними розцiнками, на умовах, передбачених трудовим договором [7, с. 9]. В. Мандибура та В. Тимофеев стверджують, що заробггна плата це грошо-ва винагорода, яку отримуе працiвник за роботу протягом певного часу (рш, тиждень, день) [10, с. 5]. Найбшьш повне сучасне тлумачення поняття заробггна плата мгститься в "Енциклопеди бгзнесмена, економгста, менеджера", де зазначено, що заробгтна плата - це "форма оплати пращ робгтникгв, служ-бовщв шдприемств, фгрм, компангй, установ державно! i недержавно! форм власностг. Це частина нащонального доходу, яке вгдшкодовуе затрати, необ-хгднг для пращ, i е головним джерелом матергальних засобгв для вгдтворення робочо! сили. Вона розподiляеться в грошовш формг мгж працiвниками вгд-повщно до кшькост i якост затрачено! пращ" [5, с. 216].
У сучасних умовах зарплата виконуе п'ять функцш: вщтворювальну, мотивацiйну, регулювальну, сощальну та оптимiзацiйну. На наш погляд, виз-начальною функцiею заробiтно! плати е мотивацшна, а всг гншг похщш та за-лежнi вгд не!. Аргументуючи цю тезу, ми виходимо з того, що вщтворювати свою здатшсть до працi можна i без заробiтно! плати, використовуючи тд-собне господарство, чи дари природи, а ось защкавити людину працювати на шюдливих та небезпечних роботах не можна навпъ дуже високою заробгт-ною платою. "Люди не хочуть працювати в неопалювальних цехах на тд-приемствах, як розташованi далеко i до яких важко добиратися" - вiдзначае I. Клркша директор агентства з найму "Персонал". "Вони не погоджуються там працювати, навт якщо !м пропонують бшьш високу заробiтну плату" [11, с. 29].
Важливим аспектом проблеми формування заробгтно! плати е аналiз встановлення державою м^мально! заробiтно! плати. У теоретико-методоло-пчному планi найбшьш аргументованим е дослщження заробiтно! плати у макро- та мiкроекономiчному аспектах. Такий шдхщ, вважае I. Малий, дае змогу врахувати двоютють заробггао! палати та теоретично пояснити !! супе-
речностi [9, с. 97-98]. На макрорiвнi фонд зароб^но! плати вщображае вар-тють сукупно! робочо! сили, яка витрачаеться на 11 вiдтворення. Цей фонд формуеться пiд дiею багатьох чинниюв: живо! та уречевлено! працi, частки споживання та заощадження у нащональному доходi, iнституцiйних чинни-кiв, економiчно! полiтики уряду, профспiлок тощо. На мiкрорiвнi, де вщбу-ваеться процес узгодження запропонованих роботодавцем умов пращ з влас-ником робочо! сили, узгоджуеться не щна робочо! сили, а щна пращ. Окремi автори зроблять висновок, що зароб^на плата е щною працi. Проте, в такому випадку залишаються без вщповщ декiлька запитань: як формуеться зарплата державних менеджерiв (парламент, уряд, силовi мiнiстерства, суд)?; чому за таку саму працю менеджери корпоративного чи iндивiдуального приватного бiзнесу отримують рiзну плату?; чому юнують такi колосальнi вiдмiнностi мiж оплатою державних i приватних менеджерiв в Укра!ш i в iнших, зокрема високорозвинених кра!нах?
Цiкавим i таким, що заслуговуе на увагу, е трактування мехашзму фор-мування заробггно! плати у контекстi вiдтворення робочо! сили, сформульова-не О. Вороншим. Вiн стверджуе, що вартiсть робочо! сили - це насамперед абстрактна, теоретична категорiя. Взаемовщношення мiж роботодавцем i найманим працiвником на ринку пращ ^ головне, у сферi оплати працi, мають схожiсть до орендних вщносин. Роботодавця цiкавить не стшьки повна вар-тiсть майна (робочо! сили), скшьки величина плати за !! використання (оплата пращ) упродовж термшу оренди, оскiльки орендодавець (найманий пращв-ник) залишаеться власником свое! робочо! сили [3, с. 29-30].
У командно-адмшютративнш економщ юнували три головнi види до-ходiв: доходи у виглядi заробiтно! плати, доходи вщ суспiльних фондiв споживання та заходи вщ особистого подсобного господарства [8, с. 163]. Основною проблемою радянсько! системи оргашзащ! заробiтно! плати, на думку бшьшост економiстiв, було те, що вона не стимулювала пiдвищення продуктивности з огляду на жорстку систему тарифних ставок. Розрив мiж мшь мальними i максимальними тарифними ставками у промисловост становив 2,8 раза [4, с. 409].
Негативний вплив на трудову мотиващю i рiвень життя населення мали затримки iз виплатою заробiтно! плати у 90-т роки. Якраз несвоечасна виплата заробггно! плати у рiзноманiтних соцiологiчних опитуваннях опи-няеться на провщних мiсцях, а не статус мови, вступ у рiзнi структури тощо. Росiйський економiст Р. Яковлев стверджуе, що внаслщок реформ заробггна плата перетворилася у мiнiмiзовану залишкову частину доходу роботодавця, яку вш виплачуе працiвникам зi врахуванням приблизних результата працi [12, с. 20].
Затримка заробiтно! плати не лише означае попршення матерiального та сощального становища працiвника, не тiльки створюе соцiальну напругу i знижуе мотиващю до високопродуктивно! працi. Ми повшстю згiднi з тими авторами, як стверджують, що ця проблема е значно глибшою i небезпечш-шою, оскiльки зазначенi дi! допускають та прогнозують можливють значних затримок у виплат заробiтно! плати в майбутньому, що суперечить щлям,
завданням i перспективам трансформацп укра!нського суспiльства загалом, роблячи його латентно та перманентно хитрим, деструктивним i не прогнозо-ваним [6, с. 49]. Сучасш пострадянськi шдприемщ та молiгархим були i е за капiталiзм, коли йдеться про передання господарсько! влади до !хшх рук, але ршуче не хочуть запроваджувати на сво!х пiдприемствах ринково! системи розподiлу, зокрема i такий !х iнструмент як заробггна плата.
Захищати iнтереси найманих пращвниюв у сферi оплати пращ повинш профспiлки. Але на багатьох дрiбних пiдприемствах профспiлковi комiтети вщсутт або працюють неефективно. Дж. Хжс у 60-тi роки минулого столбя запропонував модель заробггно! плати, коли ставка оплати пращ визначаеться перетином "криво! поступок" шдприемщв i "криво! спротиву" профспiлок.
Проте "теорiя промислового перевороту" Дж. Хжса, згiдно з якою единим неринковим стимулом шдвищення заробiтно! плати е активна дiяль-нiсть профспiлок, в Укра!нi не спрацьовуе. Навпаки, дедалi тiснiшими стають контакти мiж роботодавцями i профспшковими лiдерами. Отже, повнiстю пiдтверджуються висновки Дж. Хшса про те, що профспiлковi лiдери посту-пово з агiтаторiв перетворюються у комерцiйних посередниюв [2, с. 147].
Роль держави у сферi регулювання соцiально-трудово! сфери за вс роки трансформацiйного перюду не е помiтною. Йдеться про те, що мають бути ч^ю визначенi умови та принципи, на яких оплата пращ мае базуватися, щоби забезпечити !! мотивацiйне спрямування. У цьому контекст важливою е думка, яку розвивае Ю. Зайцев [6, с. 46]. Якщо припустити, стверджуе вш, що владнi структури у сво!х поглядах на формування щни на працю виходять iз спрощеного розумiння гранично! корисностi, то виникае питання: невже ю-нування найбшьш дешево! робочо! сили означае граничну вщсутшсть потреби в нш (зокрема квалiфiковано!, управлiнсько!) з боку суспшьства? Теорiя А. Маршала i сучасна практика засвiдчують, що в основi товару робоча сила е не тшьки принцип гранично! корисносл, попит та пропозицiя, а й витрати як забезпечують корисшсть цiннiсть робочо! сили у процес виконання нею покладених функцiй.
На наш погляд, ращональне використання ресуршв працi, вибiр форм за-роб^но! плати, що найбiльш адекватно стимулюють трудову в^ачу - все це е прерогативою шдприемця. На етат перехiдного перiоду простежуеться недос-татне врахування такого важливого елемента мотивацшного механiзму, як мшь мальна заробггна плата. В Укра!нi основнi питання мммально! заробiтно! плати регулюються Законом Укра!ни "Про прожитковий мiнiмум" вщ 15.07.1999. Згiдно з цим Законом прожитковий мтмум визначаеться як вартють найнеоб-хiднiших продовольчих та непродовольчих товарiв i послуг, необхiдних для вщ-творення робочо! сили, збереження здоров'я, задоволення соцiальних i культур-них потреб. А ст. 2 цього закону звертае увагу на те, що прожитковий мтмум використовуеться для встановлення мтмально! заробггно! плати.
Аналiз iнших статей цього Закону дае змогу виявити декшька принци-пових принципiв, якi пов'язанi з прожитковим мшмумом i спрямованi на формування ефективно! мотивацiйно! системи, зокрема:
• прожитковий мшмум е базою для визначення мшмально! зароб1тно! плати 1 сощальних стандарт1в;
• прожитковий мшмум мае бути достатнiм для функцюнування людини як социально! iстоти;
• недотримання перших двох принцитв е порушенням чинного законодавства. У сучаснш укра!нськш економщ спостершаеться не тшьки стабшьна
заборговашсть 3i заробггно! плати. Наявш протилежш тенденци. У деяких сферах нащонально! економжи, зокрема на ринку телекомунiкацiй, страховому та банювському бiзнесi юнуе мперегрiвм ринку зарплат. Це пов'язано з кад-ровою кризою та посиленням конкуренци на ринку пращ. Наприклад, новий оператор мобiльного зв'язку "life" активно перекуповуе спiвробiтникiв ком-пани "Ки!встар" та "UMC". Шсля приходу iноземних iнвесторiв у деяких банках перекуповували цiлi команди iз десяти-п'ятнадцять осiб. Не маючи кадрового резерву i часу на його формування керiвники цих закладiв змушенi були пiдiймати посадовi ставки кожнi два-три мiсяцi, щоби втримати хоч частину персоналу [11, с. 31].
1з зазначеного вище варто зробити висновок, що найважлившою фун-кщею держави як на еташ перехiдного перiоду, так i в умовах ринково! еко-номжи е вплив держави у сферi оплати працi i формування доходiв населен-ня. При цьому повинш враховуватися як внутрiшнi чинники (бюджетна поль тика, антиiнфляцiйнi i сощальш програми, обороноздатнiсть), так i зов-нiшньоекономiчнi. Якраз стратегiчний курс у сферi регулювання заробггно! плати повинен лежати в основi iнституцiйного нормативного оформлення рiзних сторiн трудових вщносин. Iнституцiйно мають оформлятися соцiальнi гаранти в оплатi працi, !! справедливого нарахування по регюнах, встанов-лення економiчного обгрунтування мшмально! заробггно! плати. Державному нормативному регулюванню належить визначальна роль в оргашзаци оплати пращ на державних шдприемствах. Але слщ враховувати, що рiвень оплати працi на шдприемствах державно! власност буде iстотно впливати на приватний сектор як своерщний орiентир для останнього. На нашу думку, найоптимальшша модель формування мехашзму ринкового управлшня оплатою пращ мае охоплювати три основнi блоки: державне регулювання (формування державно! пол^ики у сферi оплати пращ; нормативне регулювання i механiзм дотримання норм), нормативно-договiрне регулювання на рiзних рiвнях i ринкове саморегулювання.
Лггература
1. Закон УкраТни "Про оплату пращ" вщ 24.03.1995 р.
2. Hicks J / The Thory of Wages. New York, 1963.
3. Воронш О. Визначення показниюв економ1чно! ефекгивносп виробництва на основ1 модифшаци ресурсного потенщалу // Економша Укра!ни. - 2007. - № 10. - С. 29-30.
4. Економжа УкраТни: десять роюв реформ / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. -Льв1в : ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2001. - 346 с.
5. Енциклопед1я: б1знесмена, економюта, менеджера / За ред. Р. Дяюва. - К. : Мгжна-родна економ1чна фундащя, 2000. - 654 с.
6. Зайцев Ю. Умови вщновлення мотивацшно! природи зароб1тно! плати в перехщнш економщ Укра!ни // Економша Укра!ни. - 2002. - № 8. - С. 45-50.
7. Луговий В.А. Оплата труда: бухгалтерский учет и расчеты. - М. : Бухгалтерский учет, 1997. - 384 с.
8. Маер В.Ф. Уровень жизни населения СССР. - М. : Мысль, 1977. - 426 с.
9. Малий 1.Й. Теорiя розподiлу сучасного продукту : монографiя. - К. : КНЕУ, 2000.
246 с.
10. Мандибура В.О. Анашз економiчних та правових методiв регулювання мiшмaльноi заробгтно'1 плати / В.О. Мандибура, В.О. Тимофеев. - К. : Парламент вид-во, 1997. - 422 с.
11. Поченцова Т. Инвестиции в человеческий фактор // Эксперт. - 2007. - № 4. - С.
28-33.
12. Яковлев Р.А. Оплата труда на предприятии. - М. : Центр экономики и маркетинга, 1999. - 364 с.
УДК339.15.054.22:338.5 Доц. 1.А. Маринич, канд. екон. наук;
магктрант 1.Р. Золотухта - Львiвська КА
ПРОБЛЕМИ ОЦ1НЮВАННЯ ПРИБУТКОВОСТ1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ТОРГОВЕЛЬНОГО П1ДПРИеМСТВА
Окреслено розумшня прибутковосп, викладено проблеми ощнювання i аналiзу прибутковосп дiяльностi торговельного тдприемства, висв^лено низку чинниюв, як впливають на рiвень рентабельности проведено порiвняння у процесi аналiзу.
Assoc. prof. I.R. Zolotuhina; undergraduate I.A. Marynych -
L'viv commercial academy
Problems of evaluation of profitability of activity of point-of-sale enterprise
In the article outlined understanding, the problems of evaluation and analysis of profitability of activity of point-of-sale enterprise are reflected, the row of factors is reflected that influence on the level of profitability, comparison is conducted in the process of analysis.
За умов ринку торпвля вс сво! можливост спрямовуе на отримання максимальних прибутюв. Прибуток е узагальнюючим показником, в якому вь дображаються результати вше! господарсько! д1яльност1 шдприемств i оргаш-зацш. Торговельний прибуток створюеться в галузях матер1ального виробниц-тва i частково в торг1вл1 як частина вартосл додаткового продукту. Вш може вим1рюватися в абсолютны сум1 i у процентах до товарооб^у (рентабельности Дохiд вiд реалiзацi!' утворюеться за рахунок суми торговельних надбавок, як встановлюють у вщсотках до оптово! цiни щодо кожно! групи товарiв. Для визначення торговельно! надбавки використовують таку формулу:
Хтн = Т-ТН % / 100+ТН, де: ТН - торговельна надбавка; Т - загальний обсяг товарооб^у.
Проте на практицi часто допускаеться помилка при визначенш суми торговельно! надбавки (Хш = Т-ТН% / 100), що призводить до збшьшення планових доходiв i зменшення фактично! суми.
Робота торговельних пiдприемств за умов ринку, коли реалiзацiя това-рiв проводиться за вiльними цшами, передбачае оптимальне встановлення торговельно! надбавки (в от постачальницько-збутовi надбавки), яка мае повшстю вiдшкодовувати витрати об^у i забезпечувати певний рiвень рента-бельностi пiдприемства. Водночас вiльне встановлення торговельних надбавок не мае знижувати роботу колективiв з економи витрат об^у, бо врешть
