CC BY
14
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 17
25. Counsil decision 75/185/ EEC of 18 March 1975 [Electronic resource]. - Mode of access : https://publications.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/dcaa0653-252c-4f33-8f55-0415ee931d29/language-en
26. Allen D. The Structural funds and cohesion policy : Extending the bargain to meet new challenges / D. Allen // Wallace H. Policy-Making in the European Union / H. Wallace, M. A Pollack; A. R Young. - Oxford : Oxford University Press, 2010. - P. 229-252.
Стаття надшшла до редакцп 05.12.2016 р.
О. Grynko
HISTORY OF FORMATION AND STAGES OF DEVELOPMENT OF EUROPEAN UNION'S REGIONAL POLICY
In the article were analyzed approaches to the definition of the beginning and the stages of formation of EU regional policy. In modern historiography, which is dedicated to the study of the EU regional policy there are no common assessment on how it started, and on the allocation of the stages of its development. The author consider existing approaches to the periodization of the EU regional policy and the criteria that the authors lay as a basis for the proposed periodization of regional policy. Therefore, the criteria depends on the aspect of regional policy, which analyzed. Economists as criteria for periodization accept changes in economic and financial mechanisms of regional policy, transformation of its objectives. Political scientists emphasis on the qualitative changes that occur in the nature of relations "center-regions" and the transformation of the latter in equal partners in the political process. Some researchers determined the criteria for the periodization of the nature of the legal framework for regional policy and quantitative changes in the composition of the EU.
Key words: EU, regional policy, integration, region.
УДК 327.5
I.I. Зельманович
«ЗАМОРОЖЕН1» КОНФЛ1КТИ, ЯК 1НСТРУМЕНТ ГЕОПОЛ1ТИЧНОГО
ПРОТИСТОЯННЯ
У cmammi анал1зуеться природа «заморожених» конфл1кт1в, причини гх виникнення та складнощi гхнього врегулювання. Розкриваеться мшце та роль «заморожених» конфлiктiв в геополтичному просторi та на^дки як вони можуть мати, як для регюнально'г, так i для глобальног системи безпеки. А також зроблено спробу виявити ттереси провiдних держав свту в зонах «замороженого» протистояння.
Ключов1 слова: конфлтт, «заморожений» конфлтт, пострадянський простiр, врегулювання конфлiктiв, геополтичний простiр, Ростська Федеращя, США.
Постановка проблеми. На початку ХХ1 одшею з найбшьш глобальних проблем людства е проблема встановлення мiжнародного миру та безпеки. Адже, сьогодш в свт за рiзними ощнками нараховуеться близько сорока гарячих точок. При цьому постшно збшьшуеться число жертв, як серед цившьного населення, так i серед вшськових в результат збройного протистояння.
Особливу увагу в цьому плаш викликають «заморожеш» конфлшти, яю з стадп гострого протистояння перейшли в стадш напружених, так званих «™ючих» конфлштсв. Проте, як показуе практика часто пол^ичне чи вшськове затишшя
виявляеться оманливим. Подiбнi конфлшти, як i ранiше, являють собою велику загрозу та негативно впливають на систему глобально!' та регионально!' безпеки.
Судячи з вище сказаного, сьогодш вся демократична та цившзована свiтова спiльнота повинна докласти максимум зусиль для призупинення та врегулювання вах збройних конфлiктiв.
У втизнянш та зарубiжнiй науковiй лiтературi розглядаються рiзноманiтнi пiдходи, щодо сутностi конфлштсв, причин !х виникнення та проблем врегулювання. Вивченням конфл^тсв займаються в 1нститут сощологп НАН Укра'ни, 1нститут стратегiчних дослiджень, в Стокгольмському мiжнародному iнститутi дослiдження миру, та в рядi iнших наукових центрах. Вщомими дослiдниками в данiй галузi е В. Горбулш, А. Большаков, О. Власюк, А. Веселовський, М. Гордiенко, Л. Герасiна, G. Жеребецький, Б. Кушшрук, Д. Сухiашвiлi, О. Рандел^ Ш. Троьбст, Томас де Ваал та багато шших.
Виклад основного матерiалу. Процеси, пов'язанi iз закшченням холодно'! вiйни, попри надп на подолання ютотних свiтових суперечностей, спричинили формування нових викликiв у системi мiжнародноi безпеки. Лiквiдацiя бшолярно'' щеолопчно'' схеми, що визначала свiтовий устрш, не усунула конкуренцп бiльш досконалих осучаснених доктрин i стратегiй, спроможних конструювати власнi порядки реальностi. Загострення боротьби за домшування моделей штерпретацп сучасностi призводить до виникнення нових суперечностей, що зрештою мають наслщком i новi збройнi конфлiкти. Проекщею геополiтичного суперництва та боротьби великих держав за ресурси i зони поличного впливу на регiональному та локальному рiвнi е стимулювання мюцевих конфлiктiв. Хоча сучаснi конфлiкти мають переважно внутршнш характер i 'хньою основою е мiжнацiональнi, мiжетнiчнi або мiжконфесiйнi протирiччя, зовнiшне втручання з боку великих потуг дуже часто не стшьки влагоджуе, скшьки загострюе конфлшти [6, с. 35; 36].
«Заморожеш» конфлiкти найчастiше трактують як конфлшти, якi не отримали поличного врегулювання, але вже вийшли з стадп прямого збройного протистояння [1, с. 28]. Або як ситуащю у мiжнародних вiдносинах, коли збройний конфлшт мiж сторонами зупиняеться без тдписання мирного договору чи шшого полiтичного рiшення конфлiкту [8, с. 424].
Основними конфлштогенними регiонами на пострадянському простора де конфлiкти знаходяться в «замороженому» станi, е територп, так званих, самопроголошених Нагiрно - Карабахсько!' Республiки, Приднiстровсько - Молдавсько!' Республiки, Республiки Абхазiя, Пiвденно - Осетинсько'' Республiки, з 2014 року до цього перелшу можна, на жаль, вщнести i тимчасово окуповану РФ територш АРК та частину територш Донецько'' та Лугансько'' областей. На Близькому Сходi вони в основному представлеш арабсько - iзраiльським протистоянням. Крiм того, iснують також численш конфлiкти на територп' Азп та Африки. В Gвропi це в першу чергу конфлштш регюни колишньо'' Югославсько'' республiки, а також дос невирiшеним залишаеться Кiпрське питання.
Аналiзуючи причини виникнення «заморожених» конфл^тсв, та складнiсть 'хнього вирiшення, на наш погляд варто звернути увагу на 2 аспекти. Перше - це внутршня складова, адже конфлшти, яю виникають на мiжетнiчнiй чи мiжконфесiйнiй основi, а тим бшьше конфлiкти пiд час яких пролилась людська кров, як показуе практика, виршити дуже важко, так як юторичну пам'ять стерти не так вже i просто. Проте, у внутршнш складовш е i шший аспект, який полягае у випдносп iснування таких конфлiктiв, як для окремих груп так i держав. Загалом в процес врегулювання конфлш^в розглядалося багато варiантiв, проте дуже часто вони провалювались. Виникае питання - чому?
Серед основних внутрiшнiх причин несприйняття конструктивних проектiв -дефщит вiдкритостi й демократи в новостворюваних державах та трансформащя само'' сутносп конфлiктiв - з етнонацiональних вони переростали в конфлшт адмiнiстрацiй. У деяких випадках можна говорити й про матерiальнi вигоди невизначеного статусу для частини правлячих ел^ НД та 'х «метрополiй», якi культивують «тшьову модель» соцiально - економiчного розвитку суспiльства [5, с. 22]. Аналiз показуе, що отриманi натвлегальними схемами кошти витрачаються на споживання, а точшше на про'дання, на утримання штучних правоохоронних, адмiнiстративних, митних i подiбних систем. Як наслщок, вiдчуваеться поступовий економiчний занепад «заморожених» територiй. Це неозброеним оком видно на прикладi Аджари та Абхази, Правого та Лiвого берегiв Дшстра тощо [4, с. 11].
Не менш важливим залишаеться i зовшшшй аспект, який безпосередньо впливае на процес врегулювання даних конфлiктiв, i якому ми придiлимо свою основну увагу.
Напрошуеться лопчне питання: чи могли б юнувати державнi утворення без офщшного визнання, по сут^ нелегально, в повнiй iзоляцii, не маючи будь яко' пiдтримки? Звичайно - ш. Чи могли б вони створити ефективний управлшський апарат, налагодити функщонування економiчноi системи територи без певно' допомоги iнших держав? Навряд чи це було б можливим. Отже, на нашу думку, ключовим моментом вироблення стратеги щодо виршення проблеми самовизначених кра'н е насамперед ч^ке розумшня, сателiтами яких провщних держав вони е. И для кого не секрет, що сьогодш на Свропейському континентi присутш три досить потужнi гравцi, яю намагаються посилити сво' позици в умовах процесу змши геополiтичних зв'язюв минулого. Це США, СС та Роая. Взявши за основу цю початкову розстановку полюав впливу на пол^ичнш картi Свропи, можна визначити роль самопроголошених держав у сучаснш геопол^ичнш боротьбi в Свропi. По сут^ вони е зручними плацдармами для поширення впливу певних провщних держав. Також вони е джерелом тиску на «неслухняних» держав - сусвдв, засобом для повернення 'х у проспр поличного впливу колишшх метрополiй [7, с. 290].
Проте слщ зазначити, що окреслена проблема характерна не тшьки для Свразшського континенту.
В умовах бiполярного св^у перебiг конфлiкту мiж арабськими кранами та 1зра'1'лем значною мiрою визначався суперництвом мiж США i СРСР та 'х боротьбою за розширення сфер впливу на Близькому Сходь Арабсько - iзраiльський конфлiкт був складовою частиною американсько-радянського бшолярного протистояння. У першш половинi 1950 - х роюв зникла спiльнiсть пiдходiв двох великих держав щодо арабсько -iзраiльського конфлiкту. Великi держави намагалися розширити сво' сфери впливу на Близькому Сходi й заручитися тдтримкою держав регiону. Арабсько - iзраiльський конфлiкт перетворився в об'ект суперництва мiж двома великими державами, яю розглядають цей рег1ональний конфлшт через призму бiполярноi конфронтацй. СРСР починае тдтримувати арабськi кра'ни у 'х протистояннi з 1зра'1'лем. Свщченням цього стало пiдписання у 1955 р. угоди про продаж Чехословаччиною збро' Сгипту. США орiентуються на тдтримку 1зра'1'лю. Така позицiя Вашингтона та Москви багато в чому визначалася мiркуваннями глобально' стратеги. Радянський Союз намагався налагодити дружш й партнерсью вщносини з арабськими кра'нами для того, щоб мати можливють використовувати 'х у глобальному суперницт з США. 1зра'1'ль поступово перетворився на головного близькосхщного союзника США, який мав стримувати загрозу з боку Радянського Союзу i його близькосхщних союзниюв з числа арабських кра'н [3, с. 218; 219].
Так Г. Юссшджер розглядав Близький Схщ у контекстi американсько -радянського протистояння, тдтримував сепаратний шлях врегулювання арабсько -
i3pai^bCbKoro конфлiкту та виступав проти двостороншх американсько - радянських neperoBopiB з питань близькосхiдного врегулювання. BiH вважав, що такi переговори випдш насамперед СРСР, тому що дозволять Мос^ демонструвати арабським крашам свою значимiсть. Помiчник президента з питань нащонально'1' безпеки вважав, що США не варто квапитися з врегулюванням арабсько - iзрäiльського конфлшту. На його думку, стагнацiя переговорного процесу випдна Сполученим Штатам тому, що демонструе арабським крашам нездатнють Радянського Союзу вiдстоювати ixrn штереси. Biн вважав, що США не варто примушувати 1зрашь iти на поступки арабським крашам доки вони перебувають в сферi впливу Радянського Союзу. Г. Кюсшджер рекомендував американському керiвництву запастися терпiнням i чекати доки арабсью краши вiдмовляться ствпрацювати з Москвою i звернуться за допомогою до Вашингтону. Biдмiннiсть у тдходах до врегулювання та суперництво за вплив у близькосхщному регюш завадило наддержавам об'еднати зусилля для того, щоб добитися мiцного миру на Близькому Сходi [2, с. 157; 159].
1ншим не менш показовим прикладом геополiтичного протистояння е вже пострадянський проспр, де ключову позицiю займае РФ.
Як потужний центр сили, безпосередньо задiяний у врегулюванш «заморожених» пострадянських конфлiктiв, Роая виходить iз необхiдностi розв'язання ix iз вигодою для себе. За вщсутносп тако'1' можливостi застосовуеться формула: аш остаточного врегулювання, анi одностороннього визнання. У цьому руст задiянi рiзноманiтнi полiтичнi прийоми:
1. формуються так зваш «пастки для дiалогу», проведення повторних референдумiв у ПридшстровЧ' та Пiвденнiй Осетп щодо незалежносп, якi об'ективно ускладнюють переговорний процес;
2. змщнюються полiтичнi режими в «невизнаних державах»;
3. пiдтримуеться поступова, так звана «часткова суверенiзацiя» Придшстров'я, П1вденно'1 Осетп, Абхазп та Напрного Карабаху.
Iдеологiчно обгрунтовуючи свою тдтримку НД прагненням 1'хшх народiв до поличного самовизначення, Росiя iнтенсифiкуе процес включення кожного з них в орб^у свого поличного впливу. За неофщшною статистикою, близько 80% населення Абхазп та Цxiнвальського регiону мають паспорти громадян Росшсько'1' Федерацп. Культиващя проросiйськиx настро'1'в, зокрема серед осетин та абхазщв, сприяе не тшьки позитивному процесу поширення серед них росшсько'1' мови та культури, але й гальмуе нащональне вiдродження [5, с. 23].
Як бачимо, сьогодш РФ дiе за старими але вже на практищ перевiреними методами як на Донбас так i в Криму. Роздаючи фейковi паспорти, поширюючи свою iдеологiю «русскава мира», вона вама засобами намагаеться вбити будь яю елементи украшського, та все що з ним пов'язано.
Таким чином, можемо зазначити, що основою протистояння, так само як i кризових ситуацш в украшсько - росшських вiдносинаx, фактично е конфлшт цiнностей: системи державницького авторитаризму в Росп та системи демократичних щнностей в Укрш'ш. Глобалiзацiйний чинник конфлштних напружень у вiдносинаx полягае у визначеш напрямiв штеграцп пострадянських держав у св^ову макроцивiлiзацiйну систему: безпосередньо, як суверенш держави, або опосередковано, тобто через евразшську регюнальну модель пiд контролем Москви. Заперечуючи можливють всеохопного домiнування США на св^овш аренi, Росiйська Федерацiя широко практикуе риторику необхщносп формування такого багатополюсного св^ового порядку, де не буде диктату одша держави чи групи держав. Однак, насправдi йдеться про закршлення за РФ власно'1' зони домiнування у так званому евразшському просторi. РФ продовжуе вважати регюни близького оточення у просторi СНД зоною
свого виключного геопол^ичного впливу. Росiйська зовнiшньополiтична доктрина припускае силове втручання «на захист» росшськомовного населення в iнших державах СНД, що було пiдтверджено пiд час росшсько-грузинського конфлiкту в серпнi 2008 року, а також агресп проти Укра'ни. За сучасних умов характерною ознакою зовшшньо' полiтики Росшсько' Федерацп е намагання утримати геополiтичний контроль за ситуащею в межах пострадянського простору, що суперечить евроштеграцшному курсу Укра'ни та низки iнших держав цього простору [6, с. 39; 40].
Як бачимо, пострадянський проспр ввдграе суттеву роль у зовшшнш полiтицi РФ, як свiдчення цього, можна навести ряд шших прикладiв, якi суттево вiдображають геополiтичнi прагнення Росп. Наприклад, такi речi сьогодш можна знайти в пiдручниках з геопол^ики в Росп:
«Одним из насущнейших геополитических требований России является «собирание Империи».». «Процес «собирания Империи» должен изначально ориентироваться на дальнюю цель, которой является выход России к теплым морям». Щодо Укра'ни: «Суверенитет Украины представляет собой настолько негативное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт» [9, с. 10], свщками якого ми власне i е.
Не менш абсурдними е погляди стосовно Кавказького регюну. Русская геопол^ика тут абсолютно однозначна:
«Особую геополитическую роль играет Армения, которая является традиционным и надежным союзником России на Кавказе. Армения служит важнейшей стратегической базой для предотвращения турецкой экспансии на север и восток в регионны среднеазиатского тюркського мира. И напротив, в наступальном геополитическом аспекте она важна как этнокультурная общность, непрерывно продолжающаяся и к югу, на территорию Турции, где находится значительная часть древней Армении и ее главная святыня гора Арарат. Расовое и лингвистическое родство связывает армян и с курдами, другим важнейшим этническим фактором, который можно использовать для провокации геополитических потрясений внутри Турции». Загалом «В отношении Юга у «географической оси истории» есть только один императив -геополитическая экспансия вплоть до берегов Индийского океана. ...С геополитической точки зрения, все пространство, отделяющее российскую територию от южной береговой линии Евразии, является полосой, чью площадь необходимо свести к нулю».
Порушення л^аками Росп кордошв Туреччини, тобто - вже пряма агреая проти кра'н НАТО, е тими елементами, яю неоднозначно вказують на подальшi плани Москви. Сучасна Московiя нездатна забезпечити своему населенню гщний добробут, 'й треба вщволшти увагу населення вщ ще'1 проблеми. Для цього Мос^ потрiбна вшна. Тшьки приеднанням нових територш, 'х повсюдний грабунок може дати Мос^ аргумент свое' так звано' «величЬ» [9, с. 10; 11].
Помiчена така закономiрнiсть. Чим складнiший економiчний i фiнансовий стан Росй, тим сильшша ii агресивнiсть. У першу чергу, щодо найближчих сусвдв [10, с. 11].
Росшська агресiя проти Укра'ни пiдiрвала iдею побудови системи загальноевропейсько' безпеки, а також звела нашвець одне з головних досягнень, покладене у фундамент ОБСС, - Гельсшський заключний акт, в якому задекларовано таю мiжнароднi принципи, як повага до суверештету, вщмова вщ використання сили або погрози силою, визнання непорушносп кордонiв та територiальноi цiлiсностi держав, мирне врегулювання суперечностей, невтручання у внутршш справи, повага до прав i свобод людини, рiвноправ'я кра'н та право народiв розпоряджатися власною долею, спiвробiтництво мiж державами, дотримання зобов'язань згiдно з мiжнародним правом [6, с. 45].
Як бачимо, геополiтичнi штереси РФ не обмежуються тiльки пострадянським простором. Цш в Росп набагато далекоглядшш^ !'хньою метою е тдрив загальносв^ово!', а особливо загальноевропейсько!' системи безпеки. Це проявляеться в тдтримщ лiво та право радикальних руив по всiй Gвропi. Значнi зусилля були покладеш РФ для дестабшзацп ситуацп на Балканах, зокрема тд час виборiв в Чорногорп. Адже в Кремлi чудово розумiють значення, яке ввдграе даний регiон для вае!' Свропи.
З iншого боку слщ вiдмiтити i те, що Свропа в певнiй мiрi виявилась неготовою до тако!' агресивно!' пол^ики РФ.
Полiтика Заходу щодо кра'н СНД була дво'стою: з одного боку, в них тдтримувалися демократичш трансформаций з другого - Захщ намагався виробити для цих кра'н окремий формат вiдносин, що начебто зорiентований на специфiку трансформацiйних процеав, що начебто вiдбувалися в Росшськш Федераци. Як стало очевидно, кра'ни европейсько!' та евроатлантично!' спiльнот припустилися серйозно!' помилки, спираючись на припущення про рух Роси у напрямi захщно!' демократи [6, с. 39].
Тому кра'ни Свропи, якi виступають за зняття чи послаблення санкцш стосовно РФ показують, що для них сьогодш набагато важливiшими е економiчнi та полiтичнi вигоди, яю вони отримують вiд спiвпрацi з Роаею, нiж тi ще'! та щеали, що закладенi в статуй ООН та iнших мiжнародно-правових актах. При цьому, кра'ни СС, яю пiдтримують Росiю сьогоднi, повиннi пам'ятати про наслщки тако!' пiдтримки завтра, тримаючи в пам'ятi трагiчнi не тшьки для Свропи, але й для всього св^у наслiдки, до яких призвела полiтика гiтлерiвськоi Имеччини та сталiнського iмперiалiзму.
Проаналiзувавши причини виникнення «заморожених» конфлiктiв i всю складшсть !'хнього врегулювання, напрошуеться наступний висновок, !'хня наявнiсть вигiдна провщним геополiтичним гравцям, якi за рахунок даних територш намагаються посилити сферу свого впливу в тому чи шшому регюш та втiлити в життя сво!' iмперськi амбщи. Яскравим свщченням цього е пострадянський проспр i полiтика, яку тут здшснюе РФ. В прагненнi зберегти сферу свого впливу в регюш, вона вдаеться до «консервування» конфлштсв, руйнуючи таким чином вс аспекти мiжнародного ладу, та пiдриваючи стабiльнiсть i безпеку у всьому свт.
Список використано1 л1тератури
1. Большаков А. «Замороженные конфликты» постсоветского пространста : тупики международного миротворчества / А. Большаков // Полития. - 2008. - № 1. - С. 27-37 ; Bolshakov A. «Zamorozhennye konflikty» postsovetskogo prostransta : tupiki mezhdunarodnogo mirotvorchestva / A. Bolshakov // Politiya. - 2008. - № 1. - S. 27-37.
2. Бузань В. Американсько - радянсью переговори з питань врегулювання арабсько
- iзраiльського конфлшту (1967-1973). / В. Бузань // Плея : науковий вюник. - 2015. -№ 4. - С. 156-160 ; Buzan V. Amerykansko - radianski perehovory z pytan vrehuliuvannia arabsko - izrailskoho konfliktu (1967-1973). / V. Buzan // Hileia : naukovyi visnyk. - 2015. -№ 4. - S. 156-160.
3. Бузань В. Вплив американсько - радянського суперництва на переб^ арабсько -iзраiльського конфлшту (1956-1991 рр.) / В. Бузань // Плея: науковий вюник. - 2013. -№ 2. - С. 218-222 ; Buzan V. Vplyv amerykansko - radianskoho supernytstva na perebih arabsko - izrailskoho konfliktu (1956-1991 rr.) / V. Buzan // Hileia: naukovyi visnyk. - 2013.
- № 2. - S. 218-222.
4. Веселовський А. Врегулювання «заморожених» конфлш^в: залучення европейських реалш / А. Веселовський // Науковий вюник Дипломатично!' академи Укра'ни. - 2007. - Вип. 13 : Зовшшня пол^ика i диплома^я: юторичний та сучасний вимiр. - С. 10-13 ; Veselovskyi A. Vrehuliuvannia «zamorozhenykh» konfliktiv: zaluchennia
yevropeiskykh realii / A. Veselovskyi // Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy.
- 2007. - Vyp. 13 : Zovnishnia polityka i dyplomatiia: istorychnyi ta suchasnyi vymir. - S. 1013.
5. Власюк О. Проблеми врегулювання «заморожених» конфлштв у контекст розбудови ново!' арх^ектури безпеки в Чорноморському регюш / О. Власюк // Науковий вюник Дипломатично!' академи Укра'ни. - 2007. - Вип. 13 : Зовшшня пол^ика i дипломатiя: юторичний та сучасний вимiр. - С. 20 - 24 ; Vlasiuk O. Problemy vrehuliuvannia «zamorozhenykh» konfliktiv u konteksti rozbudovy novoi arkhitektury bezpeky v Chornomorskomu rehioni / O. Vlasiuk // Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy. - 2007. - Vyp. 13 : Zovnishnia polityka i dyplomatiia: istorychnyi ta suchasnyi vymir. - S. 20 - 24.
6. Горбулш В. Донбас i Крим: щна повернення : моногр. / за заг. ред. В. Горбулша, О. Власюка, Е. Лiбановоi, О. Ляшенко. - Ки'в : Н1СД, 2015. - 474 с. ; Horbulin V. Donbas i Krym: tsina povernennia : monohr. / za zah. red. V. Horbulina, O. Vlasiuka, E. Libanovoi, O. Liashenko. - Kyiv : NISD, 2015. - 474 s.
7. Кошелюк В. Самопроголошеш держави як шструмент геопол^ично!' стратеги провщних держав на Свропейському континент / В. Кошелюк, Т. Гринюк // Науковi записки 1нституту полiтичних i етнонацiональних дослiджень iм. I. Ф. Кураса НАН Укра'ни. - 2008. - Вип. 37. - С. 287 - 292 ; Kosheliuk V. Samoproholosheni derzhavy yak instrument heopolitychnoi stratehii providnykh derzhav na Yevropeiskomu kontynenti / V. Kosheliuk, T. Hryniuk // Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy. - 2008. - Vyp. 37. - S. 287 - 292.
8. Кравчук В. «Заморожеш конфлшти» як шструмент реалiзацii геостратегл РФ / В. Кравчук // Плея: науковий вюник. - 2014. - № 11. - С. 424 - 427 ; Kravchuk V. «Zamorozheni konflikty» yak instrument realizatsii heostratehii RF / V. Kravchuk // Hileia: naukovyi visnyk. - 2014. - № 11. - S. 424 - 427.
9. Матузко Р. Новi вогнища третьо!' св^ово!' вшни / Р. Матузко // Укра'нське слово.
- 2015. - 14 - 20 жовт. (№ 41). - С. 10-11 ; Matuzko R. Novi vohnyshcha tretoi svitovoi viiny / R. Matuzko // Ukrainske slovo. - 2015. - 14 - 20 zhovt. (№ 41). - S. 10-11.
10. Райхель Ю. Карабах. Кремль защкавлений у тдвищенш температури заморожених конфлштв уздовж периметра сво'х кордошв / Ю. Райхель // День. - 2016. -5 квт - С. 11 ; Raikhel Yu. Karabakh. Kreml zatsikavlenyi u pidvyshchenni temperatury zamorozhenykh konfliktiv uzdovzh perymetra svoikh kordoniv / Yu. Raikhel // Den. - 2016. -5 kvit. - S. 11.
Стаття надшшла до редакци 28.11.2016 р.
I. Zelmanovych
«FROZEN» CONFLICTS AS AN INSTRUMENT OF GEOPOLITICAL
CONFRONTATION
The article analyzes the nature of "frozen" conflicts, their causes and difficulties of their resolution. It reveals the place and role of "frozen" conflicts in the geopolitical environment, and the effects they may have, both for regional and global security system. It is stated that at the beginning of the 21- st century one of the most global problems of humanity is the issue of establishing of international peace and security.
After all, today according to various estimates, there are about forty hotspots all over the world. Thus the number of victims among the civilian population and the military is constantly increasing as a result of armed conflict.
The main focus of the article is given to the "frozen" conflicts, which moved from the stage of acute confrontation to the stage of intense, so-called "smoldering" conflicts. However, in practice, political or military lull often appears misleading.
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 17_
The article also attempts to identify the interests of the leading countries of the world in the zones of "frozen" conflict.
Analyzing the causes of "frozen" conflicts and the complexity of their settlement indicates that their presence is beneficial for leading geopolitical players that with the help of these territories are trying to strengthen their sphere of influence in a given region. A vivid indication of this is the post-Soviet space and the politics of the Russian Federation. In order to maintain its sphere of influence in the region, it has resorted to the "conservation" of conflicts, thus destroying all aspects of the international order, and undermining security and stability in the world. The article points out that today the whole democratic and civilized world community should make every effort to stop and resolve all the armed conflicts.
After all, as John Kennedy once said "humanity has put an end to war, or war will put an end to mankind".
Key words: conflict, "frozen" conflict, the post-Soviet space, conflict resolution, geopolitical environment, the Russian Federation, the United States of America.
УДК 327:324/323.1
О.Я. 1васечко, О.В. Коваль
«БРЕКС1Т» ЯК НОВ1ТНЯ ЗАГРОЗА Ц1Л1СНОСТ1 СВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ЕКОНОМШШ ТА СОЦ1АЛЬН1 НАСЛ1ДКИ
У статтi розглянуто потенцшт на^дки виходу Великог Британгг зi складу Свропейського Союзу як результат проведення референдуму та тщювання вiдповiдного процесу. Сполучене Королiвство ще зi вступом до €С доволi критично ставилось до формування та рeалiзацlг европейськог полтики, яка бшьшою мiрою була спрямована на т^тшу ттегращю в межах об 'еднання. Визначено, що основт вимоги Великобритани щодо проведення реформ у Свропейському союз1 включають в себе неучасть Сполученого Королiвства у подальшт полтичнт ттеграци, розширення стльного ринку для держав-члетв €С, обмеження сощальних прав мiгрантiв та запровадження принципу мультивалютностi. Акцентовано увагу на процeдурi виходу з €С, яка чтко описана у статтi 50 Л^абонського договору. Розкрито по^довтсть дт у випадку виходу держави-члена з1 складу €С, яка, зокрема, полягае у ведент пeрeговорiв з Брюсселем про iмплeмeнтацiю статтi 50, укладенш ряду двостороншх торговельних угод по всьому свту, i, що найважливше, реформуванн нацюнального законодавства крагни тсля того, як законодавство €С втратить чинтсть. Висвтлено ставлення вищих ешелошв влади i населення ВеликобританИ щодо iмплeмeнтацiг «Брексту». Встановлено, що основними чинниками, ят визначають прихильтсть або критику процесу «Брексту», е гeографiчний подш населення, рiвeнь урбашзаци та освiчeностi рeспондeнтiв, сфери зайнятостi i полтичн погляди британщв. Зосереджено увагу на головних аргументах прихильниюв i противниюв виходу Великобритани з €С, ят полягають, в першу чергу, у збереженн нацюнальног iдeнтичностi британщв, eкономiчних втратах крагни у разi тщювання «Брексту», зменшенн полтичног ваги Великобритангг на мiжнароднiй арет, погiршeннi безпековог ситуаци в Сполученому Королiвствi, посиленн м^рацтних тенденцт та значному впливi законодавства €С на нацюнальне законодавство держав-члетв, що, на думку прихильниюв «Брексту», порушуе принцип невтручання у внутршн справи крагни. Зазначено, що з-пом1ж 27 крагн-члетв 6 представнишв €С зткнуться з масштабними на^дками «Брексту», так як бшьше за тших залучен у товарообш з1 Сполученим Королiвством i мають
