CC BY
74
28. Коханский В. Одесса за 100 лет. Исторический очерк и иллюстрированный
путеводитель на 1894 г. / В. Коханский. - Одесса, 1894. - С. 182.
29. Бернштейн С. Одесса. Исторический и торгово-экономический очерк Одессы в
связи с Новороссийским краем / С. Бернштейн. - Одесса, 1881 - С. 75-76.
Стаття надійшла до редакції 15.03.2011 р.
V. S. Volonits
THE GREEK AUCTION HOUSES OF ODESSA IN XIX CENTURY
In article is considered processes of creation and functioning merchant auction houses in Odessa. A role of representatives of Greek the merchants, which made strong, healthy and stable economic force of society is lighted, that became on the way of capitalist development. Analyses questions of the Greek influencing to the structure of home enterprise.
Key words: trading house, the Greek merchants, business.
УДК 94(477.852=14)"16/17":352/354
М. К. Подгайко
ЗАКОНОТВОРЧА ПРАКТИКА ГЕТЬМАНСЬКИХ ТА ЦАРСЬКИХ УРЯДІВ ЩОДО ГРЕКІВ НІЖИНА В II ПОЛОВИНІ Х^І-Х^П СТ.
На основі комплексного аналізу літератури та джерел, аналізується правнича практика гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків. Досліджується правове підґрунтя перебування грецьких купців на території України. Висвітлюються економічні, геополітичні та правові чинники, що вплинули на отримання ніжинськими греками особливого статусу, прав та привілеїв.
Ключові слова: ніжинські греки, гетьманський універсал, жалувана грамота, Ніжинський грецький магістрат.
Постановка проблеми. Середина XVII століття знаменувалась в історії України подіями Національно-визвольної війни. Результатом вдалих для козацької армії бойових дій стало утворення згідно з умовами Зборівської угоди (1649 р.) Української козацької держави. Проте, тривала війна призвела до економічного занепаду країни. З метою відновлення всіх сфер функціонування суспільства, гетьманський уряд всіляко заохочував іноземних купців до активізації торгівельної справи на українських землях. Внаслідок цього відбулося формування ніжинської грецької громади. Життєдіяльність ніжинських греків регулювалася цілим комплексом політико-правових документів, які продукувала гетьманська та царська влада. Ті законодавчі рішення, що приймалися протягом XVII - XVIII ст. послідовно, крок за кроком, вибудовували привілейоване становище ніжинської грецької спільноти.
Аналіз попередніх досліджень. Вивчення історії ніжинської грецької громади розпочалося з середини ХІХ ст. зі статті М. Сторожевського [8]. Ця тема набула актуальності у зв'язку зі змінами в суспільно-політичній системі Російської імперії. Протягом другої половини ХІХ ст. з'явився ще ряд робіт з історії ніжинського грецького братства, автори яких акцентували увагу на окремих аспектах життєдіяльності грецької громади. Особлива роль в аналізі законодавчої практики гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків належить студіям К. Харламповича [10]. На відміну від праць попередників, весь матеріал його «Нарисів» ґрунтується на найбільш інформативному джерельному комплексі - архіві грецького братства. В період перебудови історики отримали доступ до багатьох архівних документів, що за радянської доби було неможливим. Саме в цих умовах розпочала
свою дослідницьку діяльність Г. Швидько [11], предметом вивчення якої стали архівні документи з історії ніжинського грецького братства. Протягом 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. поглибилася спеціалізація досліджень з елліністичної проблематики. Критичне переосмислення наукового доробку попередників та аналіз джерельної бази з історії грецької громади Ніжина належать А. Гедьо [1]. Вона зробила ґрунтовний аналіз гетьманських універсалів, які стосувалися ніжинських греків та надала чітку класифікацію універсалів за такими критеріями, як характер привілеїв. В цілому автори зазначають, що грецька громада Ніжина мала свої специфічні особливості в утворенні, соціальному складі, традиціях самоврядування й правах та привілеях.
Метою статті є висвітлення процесу виокремлення ніжинських греків у правничій практиці гетьманського та царського урядів.
Джерельну базу дослідження становлять опубліковані (гетьманські універсали та законодавчі акти царського уряду) та неопубліковані (архівні) матеріали, що відображають правничу практику гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків.
Виклад основного матеріалу. За козацької доби основним документом, що визначав становище греків на українських теренах були універсали. За класифікацією А. Гедьо [1]. універсали поділялися на такі: 1) які надавали пільги в торгівлі; 2) які звільняли від підводної і постійної повинностей; 3) які встановлювали особливий статус греків у Ніжині; 4) які підтверджували попередні акти.
Переважна більшість універсалів першої групи є торговими. Це невипадково, адже стимулювання внутрішньої торгівлі було одним з важливих напрямків гетьманської політики, враховуючи економічний занепад і потребу в товарах масового споживання. Саме до них можемо віднести той документ, з якого бере початок правове регулювання перебування греків на українських землях - універсал Б. Хмельницького від 2 травня 1657 р. Універсал заохочував грецьких купців до торгівлі на території України. При цьому гетьманська влада брала на себе зобов'язання забезпечити сприятливі умови для торгівлі іноземцям [9, с. 43]. У своєму намаганні пожвавити комерційну активність влада навіть не зупинялась перед наданням грекам судової автономії і дозволяла судитися грецьким купцям та їхній челяді самостійно, за своїми звичаями.
Якщо перший універсал Б. Хмельницького лише декларував заохочення грецьких купців до торгівлі в Україні, то наступний документ визначав головний стимул комерційної діяльності - право безмитної торгівлі. В універсалі Б. Хмельницького від 16 червня 1657 р. йшлося, що через активну торгівельну справу грецькі купці змушені часто перетинати кордон та сплачувати мито, за цих обставин гетьман наказав звільнити греків від сплати мита, а місцевій владі суворо нагадував про потребу всіляко допомагати грецьким купцям, не чинити перешкод, при необхідності поступатися місцем в постоялих дворах, щоб греки не втрачали часу та знов і знов приїздили торгувати в Україну [9, с. 44]. Грецькі купці повинні були сплачувати лише індукту -мито з привізних товарів. Утім, фіксований розмір цього мита був встановлений лише у 1660 р.
Отже торговельні преференції та власний суд з самого початку становили головні ознаки привілейованого становища греків та основи для його подальшого зміцнення й удосконалення.
Юридично це проявилося в цілій низці подальших універсалів, які згідно з наведеною вище класифікацією можна визначити як підтверджувальні.
В універсалі І. Виговського від 9 лютого 1658 р. підтверджувалися привілеї грецьких купців, надані їм Б. Хмельницьким [9, с. 44]. А в наступному універсалі І. Виговського від 3 травня 1659 р. нагадувалося місцевим чиновникам, що у разі скривдження іноземних купців, винні зазнають покарання [9, с. 46].
Тактика актуалізації питань власної торгової діяльності перед вищою владою же швидко продемонструвала грекам свою корисність та ефективність. Тому з приходом до гетьманської влади сина Б. Хмельницького Юрія, грецькі купці знов звернулися до гетьмана по грамоту, яка б підтверджувала їх особливе становище на українських землях. У відповідь, молодий гетьман видав аж два універсали. Їх зміст був вельми традиційним. Заборонялося чинити грецьким купцям будь-які перешкоди під час пересування територією України, під час торгівлі в містах на ярмарках та заборонялося збирати з греків податки. Пригадав Ю. Хмельницький також і право греків на вільне судове розв'язання суперечливих питань [9, с. 46].
Певна деталізація судових питань простежується в універсалі І. Брюховецького від 16 березня 1665 р. Поряд із «ритуальним» для українських гетьманів підтвердженням всіх привілеїв та загроз покарання тим, хто їх порушуватиме, йшлося про особливості суду між греками та українцями. Він міг здійснюватися у загальних судових установах, тобто суперечки між грецькими та українськими купцями не були в компетенції грецького судочинства.
Отже за період 1657-1665 рр. підтверджувальні та оборонні універсали становили левову частку правової бази щодо грецької спільноти. Питання, що порушувалися в цих документах, оберталися навколо торговельних привілеїв та власного суду і майже не виходили за межі тієї змістовної площини, що була окреслена універсалами Б. Хмельницького.
Період важливих змін для іноземних купців взагалі, і греків зокрема було започатковано універсалами І. Самойловича. Видані ним два універсали в 1672 р., так само, як і попередні, підтверджували привілейоване становище грецьких купців на українських землях. Але універсал від 28 листопада 1675 р. якісно змінив стан грецьких купців на відміну від інших іноземців. В універсалі гетьманська влада звертається до ніжинського міського магістрату з наказом не втручатися в справи судочинства грецьких купців. Універсалом визначалося, що апеляцію на рішення грецького суду можна направляти до генерального суду [9, с. 53].
Найбільш кардинальні зміни у становище грецької спільноти внесла законотворча діяльність І. Мазепи. Вона завершила еволюцію грецького чинника від розпорошеної купецької спільноти, представники якої тимчасово перебували в Україні, до організованої, територіально визначеної громади, а також відкрила нові перспективи для розвитку традицій самоврядування. Зокрема це виявилося у таких рішеннях.
І. Мазепа своїм універсалом від 13 вересня 1687 р. підтвердив право греків судитися тільки своїм судом та непідвладність полковому суду й городовому магістрату, а універсалом від 18 грудня того ж року дозволив побудувати церкву та самостійно здійснювати релігійні обряди згідно з їх звичаєм [9, с. 54]. Отже до судової автономії вперше додавалася релігійна. Універсалом І. Мазепи від 19 жовтня 1696 р. юридично було оформлено Ніжинське грецьке братство [9, с. 57]. Документ наголошував на забороні ніжинським грекам самостійно чинити судочинство в кримінальних справах. Уперше грецькі двори звільнялися від міських повинностей [10, с. 21]. Черговим універсалом від 16 травня 1701 р. греки були звільнені від надання підвод та військових постоїв і міських податків [9, с. 59].
Від традиції підтвердження усіх прав і пільг грекам не відійшли ані
І. Скоропадський, ані Д. Апостол. Відсутність в їхніх універсалах нових сюжетів свідчить про те, що за часів гетьманування І. Мазепи було визначено та врегульовано майже всі основні сфери життєдіяльності греків у Ніжині.
Утім перша половина XVIII ст. позначилася для греків Ніжина не тільки зміцненням та підтвердженням їх привілейованого становища. Гетьманська влада на українських землях, після «зради» гетьмана І. Мазепи, вже не була досить стабільною та не могла стати гарантом захисту прав і привілеїв ніжинських греків. Ще за часів
гетьманування І. Скоропадського авторитет гетьмана настільки ослаб, що військовий та місцевий уряди не бачили потреби дотримуватися законодавчих актів [2, с. 87]. Тому ніжинські греки почали шукати підтримки та захисту в московських царів.
До російського уряду греки зверталися не вперше. Розвиток торгівельної справи в Російській імперії досяг таких розмірів, що грецькі купці не могли залишатися осторонь цього процесу. Вони прагнули нових ринків та шукали дозволу російського уряду на право торгівлі в Москві. Бажання грецьких купців було підтримано наказом посольського приказу від 17 квітня 1680 р. Для захисту московських ринків від греків з Туреччини, які б могли проникнути до Москви під видом греків з «малоросійських міст», останнім необхідно було мати при собі лист, підписаний гетьманською рукою за військовою печаткою, який би підтверджував їх особу [3].
У своїй чолобитній до Петра І вони скаржилися на гетьманську владу та зверталися з проханням про надання їм такого документу, який би гарантував захист їхніх прав та привілеїв. Такий документ було отримано - 11 березня 1710 р. ніжинські греки одержали жалувану грамоту, за якою затверджувалися всі права та привілеї, надані громаді гетьманським урядом. Поза увагою російського уряду не залишилося питання судочинства ніжинських греків. Як то було заведено раніше, греки повинні самі чинити суд поміж собою та своєю челяддю у всіх справах, крім кримінальних та розшукових [4].
Указом російської імператриці Анни Іоанівни від 8 серпня 1734 р. затверджувалися права та привілеї, надані ніжинським грекам ще за часів Петра І. Крім іншого, в документі йшлося про судочинну справу в грецькій громаді. Підтверджувалося право греків на власний суд за своїми традиціями та «по прежнему их обыкновению» [5], тобто чинити суд у всіх справах, крім кримінальних, але в 13 пункті указу наголошувалося, що греки мають право апелювати до Генеральної військової канцелярії, що у Глухові, на випадок неможливості самостійно розв'язати складні цивільні справи.
Важливе місце в історії громади має жалувана грамота Єлизавети І, надана грекам 3 листопада 1742 р. Серед означених пунктів грамоти додавався ще один, який був включений за наполегливим проханням грецьких купців - заборонялося залучати членів грецької громади до громадських міських справ [6]. Акцентуємо на цьому окрему увагу. Незважаючи на відсутність територіальної відокремленості, грецька громада відсторонювалася від загальноміського життя, існувала автономно, що і підтверджувалося юридично.
Період гетьманування К. Розумовського ввійшов в історію Ніжинської грецької громади як час, коли була зроблена спроба поставити під контроль місцевих органів влади суд грецького братства. Наказом гетьмана від 16 квітня 1751 р. до Ніжинського грецького братства був введений ніжинський полковий старшина. Реакція на це грецького братства не забарилася. У серпні того ж року греки звернулися з клопотанням до гетьмана з приводу порушення їхніх привілеїв. Результатом став універсал, виданий ним в Глухові 28 серпня 1751 р., в якому підтверджувалися права та привілеї ніжинських греків (звільнення від постоїв та підводної повинності, право вільного пересування для торгівельно-го промислу, недоторканість майна померлих греків, незалежність грецького суду тощо) [9, с. 84], а Генеральною військовою канцелярією був виданий указ про заборону будь-яких утисків щодо грецьких купців.
Після ліквідації інституту гетьманства на українських землях у 60-х рр. ХVШ ст., вищим органом влади на території Малоросії стала Друга Малоросійська колегія на чолі з графом П. Румянцевим. Було взято жорсткий курс на централізацію влади в Російській імперії. Основним питанням стосовно ніжинських греків, що турбувало російську владу, було майже безконтрольне прийняття у братство не тільки місцевих, але приїжджих греків та взагалі негреків, а «малоросіян». Іменним указом від
10 лютого 1775 р. надавалися наступні права та привілеї ніжинським грекам: суду грецького братства була надана державна печатка; надавалося право вільно вести торгівельні справи у межах Росії; заборонялося Генеральному суду втручатися в справи греків, при вирішенні важливих питань і тяжб вищою інстанцією є Малоросійська колегія; у випадку суперечок греків з негреками, греки притягають росіян до державних судових установ, а росіяни греків - до братського суду; Ніжинському магістрату підтверджено, щоб він не порушував прав і привілеїв греків, не затримував видання паспортів, проїжджого мита не вимагав та не обтяжував розпоряджатися майном померлих в різних містах греків в інтересах як спадкоємців, так і кредиторів
[7].
Іншим важливим моментом у правовому врегулюванні буття ніжинських греків було упорядкування судочинства, зокрема у тій його частині, що стосувалася апеляцій.
Історичне значення мав законодавчий акт від 21 квітня 1785 р. Російський уряд видав «Г ородовое положение», за яким управління містами переходило до компетенції магістратів, а купці поділялися на гільдії. Цей законодавчий акт фактично став загрозою для грецької громади з її багаторічним укладом. Розуміючи це, члени грецької громади Ніжина відразу ж почали домагатися, щоб імператриця затвердила їхні привілеї. В жалуваній грамоті, наданій ніжинським грекам Катериною ІІ 1 вересня 1785 р. зазначалося, що замість суду грецького братства буде створено Ніжинський грецький магістрат. Крім цього, підтверджувався особливий стан греків у Ніжині, закріплялися їхні привілеї [2, с. 125]. Жалувана грамота 1785 р. завершила тривалий процес оформлення самоврядування ніжинських греків.
Таким чином, процес виокремлення греків у правовій практиці можна поділити на кілька періодів: 1) 1657-1680 рр. - час надання універсалів гетьманською владою грецьким купцям; 2) 1680-50-ті рр. ХVІІІ ст. - період, коли гетьманські універсали законодавчо підтверджувалися жалуваними грамотами царського уряду; 3) 60-ті рр. ХУТІТ ст. - 1785 р. - час надання жалуваних грамот лише царською адміністрацією. Нижня межа пов'язана з діяльністю Малоросійської колегії, а верхня датована жалуваною грамотою імператриці Катерини ІІ, якою завершився процес оформлення самоврядування греків в Ніжині.
Отже, державна увага до питань іноземної колонізації українських теренів позначилася цілим рядом політико-правових актів, що регулювали життєдіяльність ніжинських греків. Якщо порівнювати правову практику гетьманського й царського урядів, то можна зазначити, що царські урядові документи на початку лише підтверджували гетьманські універсали. Проте, з часом, закони царських урядів виокремили ніжинську грецьку спільноту від іншого населення українських земель, надаючи грекам ширші торгівельні, економічні та судові привілеї. Формували політико-правове поле самоврядної організації, виявами якої став Ніжинський грецький магістрат.
Пріоритетним напрямком подальшого вивчення специфіки законодавчої діяльності гетьманського та царського урядів щодо ніжинських греків є детальне вивчення кола архівних джерел, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві («Генеральна військова канцелярія (16571765 рр.)» (ф. 51), «Ніжинський міський суд» (ф. 77), «Канцелярія гетьмана Розу-мовського (1750-1764 рр.)» (ф. 269), «Ніжинський городовий магістрат» (ф. 786), «Чернігівський губернський магістрат» (ф. 1537) та ін.).
Перспективою розвитку може стати більш детальне вивчення еволюції політики гетьманського та російського урядів щодо грецької громади Ніжина у таких аспектах як: специфіка надання грекам привілеїв; висвітлення відносини між органами грецького самоврядування та структурами загальнодержавної влади та ін.
Список використаної літератури
1. Гедьо А. Грецькі громади Ніжина та Північного Приазов'я в актових матеріалах
середини ХVІІ-ХІХ ст. / А. Гедьо - К., 2005. - 416 с.
2. Плохинский М. Иноземцы в старой Малороссии / М. Плохинский // Труды ХІІ
археологического съезда (Харьков, 1902 г.) / [под ред. графини П. Уваровой]. -
Т. 2, ч. 1. - М., 1905. - С. 194.
3. ПСЗ-1. - Т. 2, №818.
4. ПСЗ-1. - Т. 4, №22б0.
5. ПСЗ-1. - Т. 4. б1 б 2 % 9,
б. ПСЗ-1. - Т. б. 5 6 8 %
7. ПСЗ-1. - Т. 20, №14879
8. Сторожевский Н. Нежинские греки / Н. Сторожевский. - К., 18б3. - 32 с.
9. Федотов-Чеховской А. Акты нежинского братства. - К. : Керер, 1884. - 84 с.
10. Харлампович К. Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII-XVIII ст.) / К. Харлампович // Записки історико-фіологічного відділу УАН. - К., 1929. - №24. - С. 117.
11. Швидько А. Джерела до історії грецького ніжинського братства (XVII-XVII ст.) / А. Швидько // Україна - Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва. - Маріуполь, 199б. - С. 43-44.
Стаття надійшла до редакції 14.03.2011 р.
M. C. Podgayko
LEGISLATIVE PRACTICE HETMAN THAT THE ROYAL GOVERNMENT AGAINST THE GREEKS NEZHIN IN THE II HALF OF THE XVII-XVIII CENTURIES
Administrative practice of the hetman's and tsar's governments concerning Greeks of Nezhen has been analysed on the basis of comprehensive analyses of literature and sources. The legal basis of Greek merchant's presence in Ukraine has been studied. Economic, geopolitical and legal factors, affected the achievement of special status, rights and privileges by Greeks of Nezhen have been considered.
Key words: Nezhin Greeks, Hetman wagon, letters patent, Nezhinskii Greek magistrate.
УДК 314.18"194б/1955"(477.б)
Н. Ф. Шипік
ДИНАМІКА ПРИРОДНОГО ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ ДОНЕЧЧИНИ У ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИРІЧЧЯ (1946-1955 РР.)
Розглядається динаміка природного приросту населення Донеччини у повоєнне десятиріччя. Досліджуються зміни основних його складових. Виявлено специфіку природного приросту області на загальноукраїнському фоні та зроблено спробу визначити її причини.
Ключові слова: природний приріст, смертність, народжуваність, Донеччина.
Одним із невирішених глобальних питань людства у ХХІ ст. залишається демографічна проблема, яка має різноманітні регіональні прояви, якщо не протилежні за змістом, то принаймні доволі специфічні. Певна регіональна специфіка в межах сучасного загальноукраїнського простору притаманна Донецькій області. Проявляється вона у доволі низькому рівні народжуваності, який є одним із найнижчих в Україні і одному із найвищих рівнів смертності, внаслідок чого за показниками депопуляції
