CC BY
21
ПРЕЗЕНТАЦИ Ф1ЛОСОФСЬКО-ОСВ1ТН1Х ВИДАНЬ
УДК: 130.31:316.613
Дмитро ШЕВЧУК
ЯК НАШЕ Я «ВПЛ1ТА€ТЬСЯ» У МЕРЕЖ1 СОЦ1АЛЬНОГО ПРОСТОРУ.»
Рецензiя на книгу: Артеменко А. Тополопя Я в мережевих структурах софуму. - Харкiв, 2013. - 344 с.
У данш статтi представлено рецензт на книгу Андрiя Артеменка «Топо-логiя Я в мережевих структурах соцуму». Мережi сьогодн розглядаються як щось очевидне. Вони продукують особливу сощальну логжу i визначають iден-тичтсть. Андрш Артеменко в аспектi iдентичностi до^джуе фундамен-тальн (наприклад, залежтсть iдентичностi вiд оточення, сощальних ролей i статуЫв) та надзвичайно актуальн (змЫа способу розумiння iдентичностi) проблеми. Його iдеí проанал1зовано в данш статтi.
К^^^о^^ слова: топологiя, iдентuчнiсть, сощальна фiлософiя, мережа.
Сучасний соцальний простар зазнае суттевих зм1н. Вони торкаються не лише сощальних шститущй та форм сощально! повед1нки, але й наших уявлень про самих себе (само1дентиф1кацп). Пов'язане це iз низкою соцюкультурних обставин, як1 зумовлюють зм1ну, назв1мо це, сощ-ального ландшафту. Сучасшсть дае нам усв1домлення того, що у своему розвитку ми прямуемо нелшшно, дiемо й мислимо ми також нел1н1йно, не обмежуемося якоюсь единою рацiональною моделлю.
Мережш сьогоднi сприймаються як щось очевидне. Вони оточують нас, вт1люючись в повсякденш практики. Вони перетворилися на най-б1льш ефективнi способи сощально1 оргашзацп. Можливо, навiть до-речно говорити про те, що сощум постае мереживом iз мереж, а в1дтак суб'ектовi важко не втрапити у якусь iз них. Мереж1 вплутують нас у свою логжу сощально! дп i взаемодп. Б1льше того, вони (а не ми) зна-ють, чого ми потребуемо. Не йдеться про якусь консшрологда, радше маю на увазi нов1 способи отримання i обробки персонально! 1нформа-цп. Для прикладу, згадаймо статтю ел1с Мерв1к 1з промовистою назвою «Як на вас накопали досье» (Мерв1к, 2014), у як1й мова йде про так званий «маркетинг баз даних». За допомогою аГрегацп персональних даних ос16 (зокрема, на основ1 !хньо! поведшки в мереж! 1нтернет) корпорацп, котр1 займаються цим видом маркетингових досл1джень, витворюють проф1ль того чи шшого споживача, його вподобань. По суп, в1дбуваеть-ся цифрове конструювання 1дентичност1 особи, аби запроектувати його смаки, потреби, а нав1ть страхи. Соцальне «преформування потреб»,
про що писав свого часу Герберт Маркузе, використовуе hobí технологи, яК е б1льш ефективними.
Безперечно, цi зм1ни соцiального CBiTy та способ1в нашо! (само)1ден-тиф1кацп вимагають серйозного соц1ально-ф1лософського вивчення. Ф1лософ1я мае не лише зрозушти суть нових феномен1в, але й вказати на ri 1х негативнi насл1дки, якi становлять загрозу соцiальному буттю людини.
Монограф1я Андр1я Артеменка власне й презентуе досл1дження, яке через призму проблеми 1дентичност1 прагне вiдповiсти як на фундамен-тальнi (наприклад: як iдентичнiсть залежить вiд оточення, соцiальних ролей i статусу? Чи однакова цштсть людини та ii оточення в 1х при-сутностi в свiтi?), так i надзвичайно актуальнi питання (як м1няеться характер розум1ння 1дентичност1? Чи 1дентичшсть сьогоднi е незм1нною конструкдiею, чи рухливим процесом?).
ви61р 1дентичностi центральною проблемою проведеного соц1ально-ф1лософського аналiзу невипадковий i обумовлений прийняттям до ува-ги певних чинник1в, як1 обумовлюють актуальнiсть заявлено! проблематики. Зокрема, Андр1й Артеменко зауважуе: 1) значне ускладнення со-д1окультурних процес1в та спосо61в 1х реал1заци; 2) необx1днiсть перейти в1д усталеного л1н1йного та площинного бачення сод1альних продес1в до 1х об'емного огляду, себто до витворення нового тополоичного принципу пояснення взаемодп р1зних простор1в сод1ального свпу; 3) вичерпан-ня модерного «набору» способгв (само)1дентиф1кацп. Загалом, в умо-вах сучасност1 i сам концепт «1дентичностЬ> вимагае переосмислення, оскшьки ми часто стикаемося з проявленням Я, яке уже не може задо-в1льнитися саморозум1нням як чггко усталеного картез1анського cogito, що е самоочевидтстю, аксюмою i сприймаеться розумом ясно i чггко. У сучасному соц1альному свт маемо справу 1з множинним Я, що перед-бачае необх1дтсть закладати перспективу мультитополоичност1. Кр1м того, осмислення топологи 1дентичност1 витворюе передумови не лише для того, аби зрозушти ситуац1ю людини в сучасному сусп1льств1, але й для того, щоб виявити особлив1 форми соц1ального простору. Такий п1д-х1д дозволяе запобити утворенню спекулятивних схем пояснення сус-п1льства. Як переконуе Андр1й Артеменко: «Тополог1я дае можливкть розглянути вплив ушкального на формування под1й соц1ального свпу, а також повернутися до 1де1 1дентичност1 як здатност1 утворювати цтсну едтсть, п1д 1ншим кутом зору» [Артеменко, 2013: с. 17].
Таким чином, в1дпов1дно до вищезазначених спостережень, у книз1 ставиться низка досл1дницьких завдань, виконання яких мае на мет1 за-класти основи для цтсно! тополоично! концепцп 1дентичност1.
По-перше, автор ставить завдання узагальнити пiдходи до розв'язання проблеми iдентичностi в eвропейськiй фшософп. На основ1 звернення до модерного ф1лософування детальному аналiзу п1ддано концепц1ю «республжи образ1в-Я» Д. Г'юма та «з'еднувально1 сили самотзнання» I. Канта, а також розвиток цих концепц1й 1ншими мислителями. Подруге, у робота вивчаеться проблема топосу в систем! об'ектно1 про-сторовост1. Для цього Андрш Артеменко звертаеться до онтолоично1 проблеми топосу в фшософп Аристотеля i М.ГайдегГера. По-трете, у монографп п1дн1маеться проблема топологи 1дентичностi в контекстi м1нливост1 та акгивносп соцiального простору. Автор зосереджуеться передус1м на концепцп суб'екта в систем1 правово1 1дентиф1кацп та на основ1 цього виокремлюе таю форми щентифжацп як актор 1 актант.
Вивчаючи концепцп 1дентичност1, Андр1й Артеменко прагне довести, що сучасна проблема 1дентичност1 пов'язана не з 1деею розпо-рошення суб'екта, що породжена постмодерною ф1лософ1ею, а з самою появою концепту «суб'екта» в модернш фшософп. Довол1 часто нел1н1й-шсть та плинтсть сучасного свпу пояснюють, в1дсилаючись до концепту Ж. Дельоза 1 Ф. Гваттар1 «ризома». Однак цей концепт не наголошуе на тому, що свп втрачае свою едтсть, в1н радше звертае нашу увагу на пошук 1 розумшня нових форм творення едност1. Андр1й Артеменко за-уважуе, що гасла, яю нит лунають про «кризу 1дентичност1», «втрату стрижня», «розпорошення» сл1д розумпи, насамперед, як пошук «шир-шого п1дГрунтя», яке перетворюе свп у щ1льне середовище. Це ще раз п1дкреслюе, що визначення 1дентичност1 пов'язуеться 1з проблемою просторового топосу. А з огляду на сучасну европейську ф1лософ1ю (пе-редус1м феноменолоичну традиц1ю), на думку Андр1я Артеменка, 1ден-тиф1кац1я суб'екта здшснюеться завдяки можливост1 виокремити себе через оточення (це в1дсилае до гайдегГер1вського «Я» як структури са-мовиявлення свпу) 1 осягнути створення оточення через усв1домлення свое1 присутносп («Я сам» в фшософп Е. Гуссерля). Постат1 М. ГайдеГ-Гера 1 Е. Гуссерля з'являються у книз1 невипадково. Автор закладае 1хт роздуми про Я як певт модел1: «Проблема цЫсносл 1 множинносп Я в фшософп минулого столптя виникае як в1дбиття двох п1дход1в до п роз-гляду: гайдегГер1вське "Я" як структура самовиявлення свпу та гуссер-л1вське "Я сам", що не е частиною об'ективного свпу, бо належить до свпу, змкт якого створено "мною" 1 "для мене". Це можна сприймати як основу вс1х наступних диграф1в чи подвоень, яю мають в1добрази-ти розумшня 1дентичност1^» (Артеменко, 2013: с. 79). При анал1з1 по-нятшно1 генези проблеми едност1 1 множинност1 Я, Андр1й Артеменко звертаеться до таких понять як «самкть», «щентичшсть», а також дещо «незвичного для вуха» поняття «яйностЬ>. Саме через традищю викорис-
тання цих понять просл1дковуеться становлення проблеми множиннос-Ti iдентичностi.
У частит присвяченiй топологи iдентичностi Андрiй Артеменко зо-середжуеться на дек1лькох важливих аспектах дано! проблематики. Першим виступае розгляд онтолог1чно! проблеми топосу як зв'язку речi i оточення
Другим аспектом ще! частини роботи виступае зв'язок концепт1в т1ло i топос. Звернення уваги на цей аспект, як переконуе автор, дае можлив1сть усв1домити процес покладання меж! простору, який людина вважае «сво!м». Звюно, проблема 1дентичност! т1сно пов'язана i3 т!лес-н1стю. Т1ло - це не лише певна онтолоична дашсть мое! присутност1 в св1т1, але й передумова до культурного освоення св!ту (у монограф1! А. Артеменка на це звернуто увагу, коли зауважено, що досв1д контакту i3 зовн1шн1м св!том, що здобуваеться завдяки т1лесност1, перетворюеться на спос1б присвоення зовн1шнього свпу, елемент конструкци габпусу). Разом з тим, не можна оминати увагою, що т1лестсть може виступати у колективному вим!р!. I тут також маемо важливу передумову для со-ц1ально! 1дентиф1кацп шдивща. Йдеться про приналежтсть до колек-тивного т1ла (як тут не згадати модерн! бюполпичт трансформац1! сощ-ального простору). Нит ж, мабуть, доречно говорити про те, що колек-тивне т1ло «в!ртуал!зуеться» (певним початком цього е становлення 1де! нац1!, яка виступае, за влучним окресленням Б. Андерсона, «уявленою сшльнотою»).
Важливою проблемою, що п1дн1маеться в данш книз1 е проблема сощально! активност! суб'екта. Д1йсно, надзвичайно складно сьогодш з'ясувати, наск!льки 1дентичтсть суб'екта пов'язуеться !з активною дь яльшстю, а також яких форм мае набувати ця д!яльтсть? Под1бт пи-тання набувають гостроти з огляду на те, що в сучасному сусп1льств1 важко визначити справжнього д1евця. А тому класичт розум1ння активного сошального суб'екта мають бути пщдат рев!зп та узгоджет !з сучасними концепц!ями соц1ально! активности Для цього Андрш Артеменко звертаеться до низки в1домих соцюлопв та соцальних ф1лосо-ф1в, як! пщшмали дану проблему - З. Бауман, А. Турен, Ю Габермас. На основ! анал!зу !хн1х концепц1й суб'екта як соц1ального д1евця у ц1й частин! роботи представлено довол! ц1кав1 роздуми про: 1) активтсть об'екта як зваблення; 2) процес визначення 1дентичност1 з огляду на спокусу суб'екта.
Щодо першого, то йдеться про сприйняття об'екта як активно! скла-дово! д!яльност1 суб'екта. Андр1й Артеменко зазначае: «Процес розши-рення прав особи i задоволення ïï бажання бути незалежною i самодос-татньою, створювати власний образ за своïм бажанням згодом з!ткнувся
з1 значною проблемою спротиву оточення, точн1ше його активност!» (Артеменко, 2013: с. 161). В1дтак, сучастсть зумовлюе, що взаемини м1ж суб'ектом та об'ектом можна розглядати як ситуац1ю «зваблення». Одним !з феномен1в, що породжуються щею ситуацею, на думку Андр1я Артеменка, е «смертельна прозоркть суб'екта», що безпосередньо в1д-силае до проблеми 1дентичност1. Мова йде тут про «смертельну» про-зор1сть, оскшьки наб1р ознак, як1 суб'ект намагаеться використати для 1дентиф1кацп не належить йому, а е радше «позиченим» в оточення. Очевидно, йдеться про «смерть суб'екта» через його розчинення у зовн1шн1х стосунках мереж, потокв, фiзично-просторовоï залежност!. Можемо сказати, що Я розчиняться в текстуальност! свпу, а його 1дентичн1сть сама стае своер1дним текстом. «Прозоркть», у свою чергу, використо-вуеться як концепт, що в1дбивае ситуац1ю привласнення, сприйняття оточення як т1лесного продовження. Тут присутне своер1дне бажання заволодгти зовн1шн1м об'ектом, п1дпорядкувати його соб1, керувати ним (приклад, який надибуемо у книз1 - це в1дчуття вод1ем габарит1в авто-моб1ля). Разом з тим, Андр1й Артеменко п1дкреслюе, що прозоркть -це також (а в1д себе додаймо, що може й передус1м) активн1сть об'екта, його спокушування суб'екта, перетворення його меж на фантомш об-риси. Як насл1док, меж1 суб'екта зливаються з оточенням. Саме через це «проблема ideHmuHHocmi постае не як проблема виокремлення з оточення, а як проблема неможливостi протистояння злиттю з ним» (Артеменко, 2013: с. 163).
Розгляд процесу визначення щентичносп е своер1дним продовжен-ням теми зваблення суб'екта оточенням. Автор лише скеровуе його в б1к пошуку вщповш на питання: чи формування набору складових 1ден-тичност! (а саме, культурних i соц1альних ц1нностей, елеменпв традиц1й i новац1й, локального i глобального) е стихшним процесом, чи спря-мованим, а навгть «авторським» конструюванням? Передус1м тут п1д-н1маеться питання про колективну 1дентичн1сть суб'екта. В ХХ столпл найб1льш поширеним вираженням колективноï 1дентичност1 була нащ-ональна. А тому Андр1й Артеменко звертае увагу саме на не^ Дражли-вими для сучасност! е, зокрема, прояви «розпорошення 1дентичност1», коли в структуру колективноï 1дентиф1кац1ï «вбудовуються» елементи глобальноï культури. Це, власне, демонструе, що проста дихотом1я «глобального» i «локального» е лише теоретичним конструктом, насправд! ж процеси колективноï 1дентиф1кац1ï в умовах сучасност! значно складш-ш1. У книз1 зауважено, зокрема, те, що п1д час 1нституцiоналiзац1ï процесу «конструювання» 1дентичност1 на основ! трансляцiï глобальноï культури через концепти, як1 забарвлен! традиц1ею, бачення нац1ï-держави стае своер1дним «глобальним» творенням локальност!. Це можемо спо-
стер1гати, наприклад, на основ1 формування шститущй бвросоюзу, як1 впливають на полпику окремих держав, створення осв1тнього простору на основ1 засад Болонськоï системи освгги, чи конструювання систем колективноï безпеки. Проявлення цього процесу демонструеться Ан-др1ем Артеменком на близькому для нас досв1д1 - утверджент «евро-пейськостЬ» украïнцiв.
Розгляд «кейсу Украши» в аспект1 iдентичностi присутн1й також i в наступних частинах книги. Зокрема, в частит книги, яка присвячена топологи 1дентичност1 в умовах Прикордоння. Про це мова йде в четвертому роздЫ книги. Звернення уваги на феномен Прикордоння важ-ливий з дек1лькох причин. По-перше, однiею iз рис сучасност1 е втрата под1лу на центр i перифер1ю. Смисловi площини накладаються одна на одну, а смисли найб1льш чiтко проявляються саме на Прикордонш. Зре-штою, i Прикордоння виступае доволi умовним термшом, що позначае скор1ше плиннiсть i особливе в1дношення до 1ншого. Ц1лком слушно, що проблематика 1дентичностi тут проявляеться по-особливому. З одного боку, питання 1дентичност1 на Прикордонш актуал!зуеться законо-м1рно, оск1льки маемо постшну зустр1ч з 1ншим/Чужим, що зумовлюе загострення в1дчуття «свого», а в1дтак i концентрац1ю на со61. Але, з 1н-шого боку, ця концентрац1я не е замиканням на соб1, оск1льки пост1йно постае вимога 1ншого, що вимагае респонзивносп (якщо згадати ксено-лоичний проект, розроблений в межах сучасноï феноменологи).
За висх1дну точку проблеми 1дентичност1 на Прикордонн Андр1й Артеменко бере проблеми нацiональноï щентифжацц в контекст1 ев-ропейськоï 1нтеграцц 1з врахуванням в цьому процес1 позицц Украши. Знову ж таки, така оптика цiеï проблеми невипадкова. Якщо звернутися до полiтологiчноï та культурологiчноï тематики, то сл1д зауважити, що тсля розвалу Радянського Союзу краïни Схiдноï бвропи (наприклад, Польща, Чех1я, Угорщина тощо) зггкнулися 1з проблемою власноï евро-пейськост1. Перед ними постав виклик доведення власноï европейськоï 1дентичност1. Тод1 на основ1 наявних культуролоичних, кторичних та полггичних традиц1й було витворено концепт Центрально-Схiдноï 6в-ропи. Ця 1дентиф1кац1я зйрала важливу роль в процес1 1нтеграцц цих краш до бвропейського Союзу. Перед Украшою, а разом з тим i перед Молдовою, Б1лоруссю, тепер постае схожий виклик доведення власноï приналежност1 до бвропи. Очевидно, що бвропа тут виступае передус1м 1деею, яка вт1люеться (завдяки ц1нностям i особливому способу соцю-культурного буття) на певн1й територц. Одним 1з соцюкультурних про-ект1в, який спрямований на вир1шення цiеï проблеми е розвиток i^ï ев-ропейського Прикордоння, яке, власне, й охоплюе територц сучасних Б1лорус1, Украïни i Литви. Звкно ж, при цьому постае необхщшсть роз-
гляду специф1ки Прикордоння як культурного простору, що визначае 1дентичн1сть територ1ï та ïï мешканц1в.
Андр1й Артеменко зауважуе, що «Украïна кторично сформувалась у вигляд! в1дкритого комун1кативного простору, де наявн1сть культурних (нац1ональних) джерел не перетворюеться на хибн1сть чи дефективн1сть» (Артеменко, 2013: с. 179). Саме Прикордоння е таким в1дкритим простором, оск1льки жодна !з !дентичностей тут не може зайняти дом1нантну позиц1ю, встановивши свою геГемонда. Таким чином, бути украшцем визначаеться як буття на меж1, прикордонн!. Саме ж Прикордоння - це прост1р, де кожен з актор1в налаштований на сп1впрацю. Довол1 вдалим е визначення Прикордоння, яке надибуемо в ц1й частин1 книги, а саме як ситуацп «ствердження ствердження», в як1й комун1кац1я «р!зних» i «р1в-них» сприймаеться як цЫсна едн1сть (Артеменко, 2013: с. 180).
Разом з тим, Андрш Артеменко намагаеться подивитися на евро-пейську 1дентичн1сть Украïни з дещо iншоï перспективи. Зауважуе, що, обГрунтовуючи тезу про европейський шлях нашоï держави, потр1бно звертати увагу не лише на пошук сп1льного !сторичного досв1ду !з зах1д-ними сус1дами, але й виявлення вiтчизняноï традицп правосв1домост1. Для проведення анал1зу останньоï вводиться поняття «вольност!», яке, як переконуе автор, було одним !з складових дихотомп (йдеться про ди-хотом1ю «право - вольшсть»), п1д впливом якоï формувалася украïнська правосв1дом1сть. Для демонстраций цього у книз1 реконструйовано до-вол! широкий контекст кторп Украïни.
Ще одним аспектом досл1дження Прикордоння в книз1 виступае проблематика 1дентичност1 суб'екта в ситуацiï, породженш цим соцю-культурним утворенням. Важлив1сть розгляду даного аспекту зумовле-ний тим, що, як переконуе Андрш Артеменко, «Прикордоння (на приклад! Украши) постае як в1дкритий комун1кативний прост1р, де кожен з учасникв визначае себе через належн1сть до кордону, а тому бачення рол1 i статусу д1евця (за термшолопею А. Турена) набувае особливого вигляду» (Артеменко, 2013: с. 199). Саме тому й варто з'ясувати, в чому особливкть 1дентичност1 суб'екта в умовах Прикордоння?
Згадана специф1ка щентифжацп зумовлена, по-перше, тим, що оточення суб'екта мае активний характер i виступае в якост! мереж i пото-к1в. По-друге, в умовах Прикордоння кожен агент самостшно витворюе механзми встановлення кордон1в. Можна впевнено стверджувати, що формально встановлеш кордони i меж1 тут перетинаються !з невидими-ми межами, творячи з ними мереж1 та смислов1 ор1ентири, що структу-рують соц1альний i культурний прост1р. Украïнська 1дентичн1сть в книз1 визначена саме як прикордонна 1дентичн1сть, яка демонструе власну складн1сть, систему толерантностей 1 лояльностей. Вона е «утворенням
специф1чного мережевого вузла, який поеднуе р1зш функцiональнi, просторов1 1 символ1чт мережЬ> (Артеменко, 2013: с. 200).
В останнш частит книги Андр1я Артеменка обГрунтовуеться спос1б пояснення сощального простору з використанням тополоично1 модел1 1дентичност1. Для цього звернуто увагу на досв1д сощально1 ф1лософи, пов'язаний 1з 1деею «сошального картографування». Мова йде про по-няття «сошального ландшафту», метафору «мереж!» 1 визначення мережевого сусшльства. На основ1 цього зроблено загальний висновок, що «сощальна ф1лософ1я розкривае зм1ст сошально1 "топографи" як роз-р1знення топос1в 1 анал1з гхнього взаемозв'язку, взаемод1ю соцальних топос1в як взаемну штерпретащю, сп1вв1дношення цштсних систем, 1дентиф1кац1ю сп1льнот. "Топограф1чний" опис сошально1 ф1лософи пов'язаний 1з встановленням специф1чних ментальних структур, що в1дпов1дають топосам мережевого сошального картографування» (Артеменко, 2013: с. 215).
Разом з тим, анал1зуючи проблему 1дентичност1 в сучасному сошуш, який визначений як мережевий, не можна оминути увагою феномен со-шально1 трансформаций У цш частин роботи автор виходить на проблематику полпичного транзиту, що, безперечно, е важливою для розум1н-ня соцальних 1 полиичних процес1в в сучасн1й Украш. Зг1дно з одним 1з визначень демократичного транзиту, яке надибуемо в книз1, ми маемо справу 1з «морфогенезом, спрямованою д1ею, для яко1 визначет умови початкового етапу 1 бажан форми, як1 сл1д отримати» (Артеменко, 2013: с. 239). До цього додаеться, що транзит е напрямком зм1ни мережево1 форми, корекцею функцюнальних зв'язк1в сошального об'екта. Разом з тим, Андр1ем Артеменком не пом1чено, що сама концепц1я демократичного транзиту е довол1 суперечливою. Суперечтсть проглядаеться, передус1м, в тому, що стан транзитност1 набувае перманентного характеру, в1дображаючи, по суп, в1дому апор1ю «Ах1леса 1 черепахи». А, подруге, перех1дн1сть не дае можливост1 вироблення 1дентичност1 (якщо спробувати описати в поняттях книги А. Артеменка). Йдеться про те, що плиншсть полпичного порядку не дозволяе його чпко визначити (а в1дтак, 1 здшснити критику, якщо в1н перешкоджае реал1заци 1ндив1да як полпичного суб'екта), а тому й закладае можливкть народження того, що вже здобуло назву «ибридного режиму».
П1дбиваючи п1дсумки, можемо стверджувати, що книга Андр1я Артеменка п1дн1мае надзвичайно складну 1 важливу проблему сучасно1 сошально1 ф1лософи. Поняття 1дентичност1, без сумн1ву, одне 1з найпо-пулярнших понять сучасно1 ф1лософи, полпологи, соцюлоги, культурологи, але, разом з тим, воно е одним 1з найб1льш дражливих. Спроба зд1йснити його роз'яснення через вплпання (а може й, навпаки, роз-
плутування) щентичносп в мереж1 дало можлив1сть визначити д1апазон проблем, яю ми повиннi прояснити, слщуючи за «дороговказною ниткою» топологи Я в мережевих структурах сощуму.
Лггература:
1. Артеменко А. (2013) Тополопя Я в мережевих структурах сощуму. - Харкв, 2013. -
344 с.
2. Мервж Е. (2014) Як на вас накопали досье // Критика. - 2014. - № 1-2. -
С. 12-15.
Дмитрий Шевчук. Как наше Я «вплетается» в сети социального пространства...
Рецензия на книгу: Артеменко А. Топология Я в сетевых структурах социума. — Харьков, 2013. — 344 с.
В данной статье представлена рецензия на книгу Андрея Артеменко «Топология Я в сетевых структурах социума». Сети сегодня рассматриваются как нечто очевидное. Они продуцируют особенную социальную логику и определяют идентичность. Андрей Артеменко в аспекте идентичности исследует фундаментальные (например, зависимость идентичности от окружения, социальных ролей и статусов) и чрезвычайно актуальные (изменение способа понимания идентичности) проблемы. Его идеи проанализированы в данной статье.
Ключевые слова: топология, идентичность, социальная философия, сеть.
Dmytro Shevchuk. How our I "Woven" into Networks of Social Space.
A Review of the monograph: Artemenko А. (2013) "Topology of I in Network Structures of Society".
The given article presents a review of Andriy Artemenko's book "Topology of I in Network Structures of Society". The networks are seen as something obvious today. They produce special social logic and determine identity. A. Artemenko in aspect of identity investigates basic (such as dependence of identity on the environment, social roles and status) and extremely topical (such as changing the nature of the understanding an identity) issues. His ideas are analyzed in the present article.
Keywords: topology, identity, social philosophy, network.
Дмитро Шевчук - доктор фшософських наук, доцент, декан гумаштарного факультету Нацюнального ушверситету «Острозька академiя». E-mail: [email protected]
Shevchuk - Doctor of philosophical sciences, Associate Professor, Dean of Faculty of humanities at The National University of Ostroh Academy. E-mail: [email protected]
