CC BY
14
INTERACTION OF SILVER NANOPARTICLES WITH THE PLASMA MEMBRANE:
QUANTUM-CHEMICAL MODELING
Zinchenko Т.О., Yavorovsky O.P., Tsendra O.M., Lobanov V.V.
ВЗАЕМОД1Я НАНОЧАСТИНКИ СР1БЛА З ПЛАЗМАТИЧНОЮ МЕМБРАНОЮ: КВАНТОВО-Х1М1ЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ
IM
кщо ран1ше досл1дження меха-н1зму взаемодп плазматичноТ мембрани тваринних кл1тин з наночастинками метал1в мали винятково утштарний характер з метою з'ясування Т'хшх токсиколог1чних властивостей [1-3], то за останшй час роль под|бних досл1джень значно зросла у зв'язку з можливим використанням нанорозм1рних частинок в якост1 медичних препарат1в або д1агностичних агент1в [4, 5]. Таю дослщження важлив1 також для виявлення сут1 явищ, що в1дбуваються у геом1кробюлоп'Т, у багатьох промислових I бюмедичних процесах, а також для розроб-ки ефективних засоб1в захисту навколишнього середовища [6]. Переб1г вщповщних проце-с1в I можлив1сть керувати ними зумовлеш знаннями про взае-моди, що в1дбуваються на молекулярному р1вн1 при безпо-середньому контакт! функцю-нальних терм1нальних груп по-верхн1 нанорозм1рно'Т частинки з фосфолтщами I б1лками плазматичноТ мембрани [7]. При вивченш таких реакцш сл1д враховувати х1м1чн1 вла-стивост1 взаемод1ючих об'ект1в та структуру поверхш I об'емну
ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ НАНОЧАСТИЦЫ СЕРЕБРА С ПЛАЗМАТИЧЕСКОЙ МЕМБРАНОЙ: КВАНТОВО-ХИМИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ
Зинченко Т.А., Яворовский А.П., Цендра О.М., Лобанов В.В.
Методом теории функционала плотности установлено равновесное пространственное строение и энергии образования комплексов между наночастицами серебра с различной степенью гидроксилирования и моделью липидного участка плазматической мембраны. Полученные результаты продемонстрировали возможность внедрения наночастиц серебра в плазматическую мембрану с дальнейшим их проникновением во внутриклеточное пространство.
Ключевые слова: наночастицы серебра, плазматическая мембрана, квантово-химическое моделирование.
© Зiнченко Т.О., Яворовський О.П., Цендра О.М., Лобанов В.В. СТАТТЯ, 2011.
З1НЧЕНКО Т.О., ЯВОРОВСЬКИЙ О.П., ЦЕНДРА О.М., ЛОБАНОВ В.В.
Нацюнальний медичний ушверситет iM. О.О. Богомольця, 1нститут xiMii поверхш О.О. Чуйка НАН УкраТни, м. КиТв
УДК 544.182:669
K^40Bi слова: наночастинки срiбла, плазматична мембрана,
KBaHTOBO-xiMi4He моделювання.
фазу метал1чно'Т частинки.
Плазматична мембрана — це не лише пасивний бар'ер м1ж кттиною та навколишшм сере-довищем, який перешкоджае вТпьному переносу розчинених речовин. Функц1я мембрани заслуговуе особливоТ уваги, бо в ТТ основ! полягають законо-м1рност1 взаемод1Т м1ж фосфо-л1п1дним б1шаром I розчинени-ми чи завислими у водному се-редовищ1 юнами, неполярни-ми I полярними молекулами, наночастинками твердих речо-вин, зокрема ср1бла. Для чо-тирьох названих тип1в об'ект1в, як можуть бути присутн1ми у ф1зюлопчному середовищ1, що оточуе кл1тину, мехашзм ц1еТ' взаемод1Т суттево в1дм1нний I переважно визначаеться вла-стивостями самоТ мембрани (якщо не враховувати транспорт речовин, що катал1зуеть-ся бТпками) I особливостями будови згаданих частинок[8].
Враховуючи, що наночастин-ка ср1бла I плазматична мембрана мають певний заряд на поверхш, можна стверджувати, що взаемод1я м1ж ними на в1д-стан1, яка у 5-10 раз1в переви-щуе довжину х1м1чних зв'язк1в (~1,5 А), мае в основному елек-тростатичний характер. При Тх поступовому зближенн1 зрос-тае роль поляризаци, внасл1док якоТ вщбуваються конформа-ц1йн1 зм1ни молекул фосфол1п1-д1в, перерозподТп заряд1в на поверхн1 частинки I у б1шар1, що зрештою може призвести до розриву мембрани [9, 10]. При-кр1плення фосфол1п1д1в до поверхш наночастинок вщбу-ваеться у деюлька стад1й, серед яких на перших етапах пе-реважае електростатичне при-тягування, за яким настають певн1 х1м1чн1 перетворення. При розгляд1 первинноТ стад1Т яюс-ною виявилася модель, в яюй основна увага прид1лена соль-ватац1йним та електростатич-ним взаемод1ям (СЕ модель)
Рисунок 1 Схематичне зображення базового кластера Ag8
[11]. У рамках ц1еТ модел1 враховуються змши енергií сольватацií при адсорбцií за-рядженоí частинки на поверхнi мембрани та електростатичних сил, яю й призводять до ад-сорбцií. Подальший хiд взаемоди "мембрана-наночастинка металу" визначаеться силами рiзноí природи: силами ван-дер-Ваальса, яю виникають у подвiйному електричному шар^ силами сольватацií, кислотно-основними силами Льююа, "стеричними" i "пдрофобними" силами, розгляд яких можли-вий у рамках просто!' моделi Деряпна-Ландау-Фервея-Овербека (ДЛФО) [12, 13], роз-ширено( моделi дЛфО i моделi пдрофобних поверхонь. У всiх цих моделях взаемодм "фос-фолiпiдна мембрана-поверхня металево( частинки" хiмiчна природа твердого тта майже не враховуеться [8]. Модель СЕ було спочатку розроблено для описання взаемоди iона невеликого розмiру з плазматичною мембраною. 1х не можна без змiн застосовувати для розгля-ду взаемодií фосфолтщного шару з наночастинкою. Основ-ний недолiк теорií СЕ полягае у тому, що попри переоцшку електростатичного притягуван-ня на раннiх стадiях взаемоди найважлившу роль у змiнi
структури мембрани в^грають подальшi стадií.
Фосфолтщи, як вiдомо, складаються з довгих пдро-фобних вуглеводневих ланцю-гiв, приеднаних до гiдрофiльноí полярноí групи, яку зазвичай називають головкою. Поляр-ною головкою часто е фосфо-рильна група, вторинний або четвертинний амЫ. Вiдповiдно до найбшьш прийнятноí теори мембранолiтичноí дм деяких наночастинок вважаеться, що íхня поверхня взаемодiе з мем-бранними бiлками або з фос-фатними i амiновмiсними ли пiдами, що призводить до конформацмних змiн молекул фосфолiпiдного бiшару ^ зрештою, до вигину мембрани, а по™ i до íí розриву. Взаемо-дiя частинки металу з мембраною визначаеться електроста-тичними силами, як виникають мiж позитивно зарядженою четвертинною амоыевою гру-пою фосфолiпiдноí головки i негативними зарядами по-верхневих центрiв наночастин-ки. Як альтернативний розгля-даеться варiант водневого зв'язку мiж гiдроксильними центрами поверхш наноча-стинки i негативно зарядженим залишком РО4 головки фосфо-лоду або ж з негативним зарядом кислотного залишку мембранного бтка.
У рамках запропонованих
моделей зовам ^норуеться роль фiзiологiчного розчину, пiд д^ею якого поверхневi функцiонaльнi групи дисоцю-ють з переходом протошв у водне середовище, а на по-верхнi металевих наночасти-нок i зовнiшнiй поверхш плаз-мaтичноí мембрани виникае негативний заряд.
Бшар плaзмaтичноí мембра-ни складаеться переважно з фосфатидинових кислот, фос-фaтидилхолiну, фосфатидиле-таноламшу i холестерину. Ос-кiльки двоосновш фосфатиди-новi кислоти належать до силь-них кислот (рК1=3,9 i рК2=8,3) [14], то на поверхш плазматич-ноí мембрани завжди е певний негативний заряд. Негативний заряд плазматично( мембрани, зумовлений дисоцiaцiею фос-фатидинових кислот i С-за-кшчень мембранних бiлкiв, частково компенсуеться позитивно зарядженими групами [-Ы(СН3)3]+ фосфaтидилхолiну.
Незважаючи на мозaíчну структуру зовнiшньоí поверхнi плaзмaтичноí мембрани (чер-гування позитивно i негативно заряджених центрiв) поверхня мембрани у цшому заряджена негативно [8], отже на деяюй вiдстaнi вiд не( у фiзiологiчному розчинi локaлiзуються протию-ни [8, 15]. З Ышого боку, вщо-мо, що наночастинка срiблa та-кож може нести на собi незнач-
Рисунок2
Схематичне зображення частково гщроксильованих кластерiв срiбла
Ад8(ОН)3 Щ0 Ад8(ОН)4
№ 2 2011 Ёэттошжт & Иеаьти 40
ний негативний заряд внас-лiдок слабких кислотних властивостей поверхневих п-дроксильних груп (електроли тична дисоцiaцiя за схемою = Ад-О-Н-*^= Ад-О- + Н+) або додaтковiй у результат дисо-цiaцií за зв'язком Ад-ОН (= Ад-О-Н = Ад+ + ОН-).
Однак, попри нaявнiсть на плaзмaтичнiй мембрaнi i нано-чaстинцi срiблa негативного заряду експериментальш дaнi свiдчaть про доволi сильну взaемодiю мiж ними. Прост розрахунки показують, що у рамках припущення про елек-тростатичну взaемодiю мiж негативно зарядженим центром наночастинки срiблa i позитивно зарядженою групою -Ы+(СН3)3 фосфатидилхолшу неможливо пояснити причини притягання мiж клiтиною i ча-стинкою кремнезему.
Для з'ясування сут процесiв, що вiдбувaються при безпосе-
Г1ПвН1ЧН1 ПРОБЛЕМИ НАНОТЕХНОЛОГ1Й —
влено, що найбтьш активними у бактерицидному плат е наночастинки срiбла, дiаметр яких становить ~5 ± 2 нм [16]. Токсичний i бактерицидний ефекти наночастинок суттево залежать вщ Т'хшх розмiрiв i зростають з Тх зменшенням. Статистичнi дослiдження показали, що в iнтервалi 1-10 нм ~98% наночастинок срiбла яв-ляють собою декаедри i косае-дри, якi утворюються тетрае-
Рисунок3
Можливi структури комплексу [ФХ^ФК] та вiдповiднiТм енергГГ зв'язування
а fib -гА^^ б
ФХ f фх
ФК ifHj^L
Езв.= 21,7 кДж/моль Езв.= 45,6 кДж/моль
редньому контакт наночастинки срiбла з поверхнею плазма-тичноТ мембрани кштини, слiд застосувати пiдходи, здатш описати взаемодiТ, якi мають локальний характер. До них належать насамперед методи квантовоТ хiмiТ молекул, в яких використовуються детальнi ви домостi про просторову будову, тобто про взаемне розташуван-ня атс^в у мiсцях контак^в наночастинки срiбла з поверхнею плазматичноТ мембрани. Зро-зумiло, що, зважаючи на склад-нiсть i великi розмiри складових плазматичноТ мембрани, важ-лива роль при застосуванш квантово-хiмiчних методiв вщ-водиться адекватному вибору вiдповiдних моделей.
Експерименталы-ю встано-
Рисунок 4 Рiвноважна просторова
структура комплексу мiж базовим кластером Ag8 i лiпiдною дiлянкою [ФК^ФХ]. Енергiя зв'язку 15 кДж/моль
дричними кластерами срiблa, з'еднаними гранями. Виходячи цього, а також зважаючи на рiз-ке зростання обчислювального часу зi збiльшенням розмiру наночастинок, в якост бaзовоí моделi було обрано кластер Ад8, утворений при зчленуванш 5 тетрaедрiв (рис. 1). Разом з ним було розглянуто ще юлька клaстерiв, якi вiдрiзняються вщ базового тим, що до деяких з aтомiв срiблa приеднувалися гiдроксильнi групи, як можуть утворюватися у фiзiологiчних розчинах (рис. 2).
Для представлення плазма-тичноí мембрани було обрано кластер, що моделюе и харак-терну лiпiдну дiлянку i склада-еться з комплексу молекул фосфатидиново( кислоти (ФК) i фосфaтидилхолiну (ФХ) [8]. Для спрощення розрaхункiв юльюсть aтомiв вуглецю у жир-нокислотних радикалах фосфо-лiпiдiв було скорочено до 6-7.
Усi розрахунки виконувалися у рамках наближення теорп функцюнала густини (ТФГ) [17, 18] з обмшно-кореляцшним функцiонaлом В31УР [19] у ба-зисi SBKJC [20]. Популярнють i Рисунок 5 Рiвноважна просторова структура комплексу мiж кластером Ад8(ОН)2 та лiпiдною дiлянкою [ФК^ФХ]. Енерпя зв'язку 24 кДж/моль
(пунктирними лiнiями позначенi водневi зв'язки)
н1стю прогнозувати значення енергетичних величин та про-сторову структуру молекул великих розм1р1в, а й единим шансом одержати прийнятну точнють при розрахунку вла-стивостей, чутливих до тонких деталей електронноТ густини.
Молекула ФХ мае цв1ттер-юн-ну структуру з локал1зац1ею позитивного заряду на четвертин-ному атом1 азоту, а негативного — на г1дроксильн1й груп1, тому комплекс ФК з молекулою фХ Рисунок 6
Змiна енергпзв'язування потрiйних комплексiв Дд8^[ФК^ФХ] (а)
та Дд8(ОН)2^[ФК^ФХ] (б) залежно вщ розмiщення кластерiв срiбла вiдносно подвшного комплексу [ФК^ФХ]
Ван-дер-ваапкоЕий КОМПЛЕКС
ЛокагазацшЕ пдрофобнш частит
Локатзацш е пдрофобнш
привабливють ТФГ як кванто-во-х1м1чного методу розрахунку просторовоТ будови I електронноТ структури складних молекул (у тому числ1 бюлопч-них) р1зко зросла завдяки роз-робц1 обм1нно-град1ентного наближення [21], що дозволило ютотно пщвищити точ-н1сть описання ф|зико-х1м1чних об'ект1в. Усп1х г1бридного функционала В31УР пов'язаний не т1льки з його винятковою здат-
Рисунок7 Рiвноважна просторова структура комплексу мiж базовим кластером Дд8 i молекулами ФК та ФХ при розмщенш наночастинки у район вуглеводневих хво-стiв. Енергiя зв'язку 22 кДж/моль
С.....
' -
може мати дв1 структури (рис. 3). Безпосередн1 розра-хунки св1дчать про б1льшу ста-бшьнють структури, формування якоТ зумовлене диполь-диполь-ною взаемод1ею та ван-дер-ва-альсовою взаемод1ею вуглеводневих ланцюг1в (рис. 3, б).
При наближенш наночастинки Ад8 до зовн1шньоТ поверхн1
Рисунок 8 Рiвноважна просторова структура комплексу мiж
базовим кластером Дд8(ОН)4 i молекулами ФК та ФХ при розмщенш наночастинки у район вуглеводневих хвостiв. Енергiя зв'язку 6 кДж/моль
»С* V.
ч!
с
с
Ч ;
V
кл1тини вщбуваеться ТТ зв'язування, зумовлене винятково дисперс1йними силами, поб1ч-ним доказом чого е мала енер-пя зв'язування (15 кДж/моль) I досить велика вщстань (3,5 А) м1ж перифер1йними атомами наночастинок I кластера [ФК - ФХ], який моделюе л1п1дну д1лянку мембрани (рис. 4). Тим не менш, на потенц1альн1й поверх-н1 взаемод1ючих систем наяв-ний ч1тко визначений м1н1мум, який в1дпов1дае утворенню ван-дер-ваальсового комплексу. Сл1д в1дзначити, що при збли-женн1 наночастинки Ад8 I кластера, який являе дтянку плазматичноТ мембрани, останшй зазнае достатньо пом1тно'Т структурноТ перебудови, яка виражаеться у вщдаленш молекул ФК I ФХ одна в1д одноТ.
Зам1на у потр1йному комплекс! Ад8-[ФК- ФХ] базового кластеру Ад8 на дв1ч1 г1дроксильований Ад8(ОН)2 призводить до пом1т-ного зб1льшення енерг1Т' зв'язування до 24 кДж/моль, що мож-на пояснити утворенням водне-вих зв'язюв. До того ж, розташу-вання г1дроксильних груп у кластер! Ад8(0Н)2 таке, що призводить до стягування молекул ФК ! ФХ, отже до утворення б!льш тю-ного комплексу (рис. 5). Анало-г!чне зростання енерг!Т зв'язування спостер!гаеться ! для ¡н-ших г1дроксильованих кластер1в ср1бла Ад8(ОН), Ад8(ОН)3 I Ад8(ОН)4. Подальше перемщен-ня кластер1в ср1бла у прост1р м1ж молекулами ФК I ФХ пов'язане з1 зменшенням енерг1Т зв'язування у потр1йному комплекс! I подо-ланням потенц1ального бар'еру при проходженш через д1лянку локал1заци полярних головок. При потраплянн1 кластер1в ср1-бла у район розташування вуглеводневих хвост1в молекул ФК I ФХ енерг1я зв'язування зростае (рис. б). Особливо це пом1тно для нег1дроксильованого кластера Ад8, що можна пояснити його пдрофобною природою. Структуру потр1йних комплекс1в молекул ФК I ФХ за участю кла-стер1в ср1бла Ад8 I Ад8(ОН)4 наведено на рис. 7 I 8.
Таким чином, розрахунки р1в-новажноТ просторовоТ будови потрмних комплекс1в молекул ФК, ФХ I кластер1в ср1бла Ад8, Ад8(ОН), Ад8(ОН)3, Ад8(ОН)4 продемонстрували можливють проходження останшх через плазматичну мембрану з по-
№ 2 2011 Еоттошшт & Иеаьти 42
дальшим ix проникненням у внутршньокттинний npocTip.
За даними л^ератури, нано-частинки срiбла розмiрами до 100 нм провокують цитото-ксичний ефект за типом "троянського коня", меxанiзм якого полягае у тому, що на-носрiбло проникае до кттини шляхом фагоцитозу, викликаю-чи зростання ступеня генерацй| активних форм кисню та збть-шення секрецií фактора некрозу пухлини-а (ФНП-а). Збть-шення ФНП-а призводить до пошкодження мембрани i апо-птозу клiтини [22-24].
Наведена модель взаемодп з плазматичною мембраною стосуеться кластеру срiбла, розмiр якого становить при-близно 0,35 нм. Можна припу-стити, що отриманi результати будуть справедливими i для наночастинок срiбла бiльшиx розмiрiв, оскiльки збертають-ся 1хнi якiснi властивост про-никнення через вуглеводну ча-стину плазматично1 мембрани.
Отже, незважаючи на розмiр наномасштабнi об'екти прони-кають у внутрiшньоклiтинний простр та взаемодiють з його компонентами i структурами. Отриманi результати можуть слугувати основою для подаль-ших дослiджень на атомно-мо-лекулярному рiвнi токсично1 дп не лише наночастинок срiбла, а й iншиx токсикан^в з метою нейтралiзацií та профтактики (хнього негативного впливу на оргашзм.
Л1ТЕРАТУРА
1. Aaseth J., Olsen A., Halse J., Hovig T. Argyria-tissue deposition of silver as selrnide // Scan. J. Clin. Lab. Invest. — 1981. — V. 41 — P. 247-251.
2. Baldi C., Minoia C., Di Nuc-ciA., Capodaglio E., Manzo L. Effect of silver in isolated rat he-patocytes // Toxicol. Lett. — 1988. — V. 41 — P. 261-269.
3. Borm P. J., Kreyling W.J. Toxi-cological hazards of inhaled na-noparticles-potential implications for drug delivery. — 2004. — V. 4 — P. 521-551.
4. Armitage S.A., White M.A., Wilson H.K. The determination of silver in whole blood and its application to biological monitoring of occupationally exposed groups // Ann. Occup. Hyg. — 1996. — V. 40 — P. 331-338.
5. Bouts B.A. Images in clinical medicine // Engl. J. Med. — 1999. — V. 340 — P. 1554-1556.
6. Albright L.J., Wilson E.M.
INTERACTION OF SILVER NANOPARTICLES WITH THE PLASMA
MEMBRANE: QUANTUM-CHEMICAL MODELING
Zinchenko T^., Yavorovsky O.P., Tsendra O.M., Lobanov V.V.
Density functional theory method had established equilibrium spatial structure and energy of complexes formation between the silver nanoparticles with varying degrees of hydroxylation and lipid model plot the plasma membrane. The results were showed the possibility of introducing silver nanoparticles in the plasma membrane to further their penetration into the intracellular space. Key words: silver nanoparticles, plasma membrane, the quantum-chemical modeling.
Sub-lethal effects of several metallic salt-organic compounds combinations upon heterotrophic microflora of a natural water // Water Res. — 1974. — V. 8. — P. 101-106.
7. Цендра О.М., Лобанов В.В., Погорелий В.К. Кван-товохiмiчне дослщження контактно!' взаемодп лтщноТ ди лянки плазматичноТ мембрани з високодисперсним кремнеземом // Фiзико-хiмiя конден-сованих систем i мiжфазних кордошв: Зб. наук. праць / Ки-Твський нацюнальний ушверси-тет iм. Т.Г Шевченка. — К.: Ки-Твський ушверситет, 2005. — Вип. 2. — С. 112-116.
8. Геннис Р. Биомембраны: молекулярная структура и функции / Р. Геннис; пер. с англ. Л.И. Барсукова, А.Я. Мулкиджаняна [и др.] — М.: Мир, 1997. — 622 с.
9. Болдырев А.А. Введение в биохимию мембран / Болдырев А.А. — М.: Высшая школа, 1980. — 112 с.
10. Кагава Я. Биомембраны / Я. Кагава. — М.: Высш. шк., 1985. — 303 с.
11. Depasse J. Comparison between two hypothesis about the physicochemical basis of the toxicity of silica / J. Depasse // J. Col. Interf. Sci. — 1977. — V. 60, № 2. — P. 414-415.
12. Дерягин Б.В. Поверхностные силы / Дерягин Б.В., Чураев Н.В., Муллер В.М. — M.: Наука, 1987. — 399 c.
13. The Role of Mechanoche-mistry in the pulmonary toxicity caused by particulate minerals / I. Fenoglio, G. Martra, L. Prandi [et al.] // J. Mater. Synth. and Process. — 2000. — V. 8, № 3-4. — P. 145-153.
14. Кольман Я. Наглядная биохимия / Я. Кольман, К.-Г Рем. — М.: Мир, 2000. — 469 с.
15. Coexistence of molecular and ion associates in hydrated complexes of metylphosphonic acid / O. Tsendra, V. Lobanov, A. Greb-enyuk // Book of abstracts of 3-rd
International Symposium "Methods and Applications of Computational Chemistry". — Odesa, Ukraine, 28 June — 2 July, 2009. — P. 103.
16. Egorova E.M., Revina A.A. Synthesis of metallic nanoparticles in reverse micelles in the presence of quercetin // Colloids and Surfaces. A: Physicochemical and Engineering Aspects. — 2000. — Vol. 168. — P. 87-96.
17. Hohenberg P., Kohn W. Inhomogeneous electron gas // Phys. Rev. — 1964. — V. 136, № 21. — P. 864-871.
18. Kohn W., Sham L.J. Self-consistent equations including exchange and correlation effects // Phys. Rev. A — 1965. — V. 140, № 4. — P. 1133-1138.
19. Koch W., Holthausen M.C. A Chemist's Guide to Density Functional Theory, 2-nd Edition.
— N.Y: Wiley-VCH, 2001.
20. Stevens W.J., Basch H., Krauss M. Compact effective and efficient shared-exponent basis sets for the first— and second-row atoms // J. Chem. Phys. — 1984. — V. 88. — P. 6026-6033.
21. Perdew J.P., Yue W. Accurate and simple density functional for the electronic exchange energy: Generalized gradient approximation // Phys. Rev. B. — 1986.
— V. 33, № 12 — P. 8800-8802.
22. Arora S., Jain J., Rajwa-deJ.M., Paknikar K.M. Interactions of silver nanoparticles with primary mouse fibroblasts and liver cells // Toxicol. Appl. Pharmacol.
— 2009. — № 4. — P. 310-318.
23. AshaRani P.V., Low Kah Mun G., Hande M.P., Valiyaveet-til S. Cytotoxicity and genotoxici-ty of silver nanoparticles in human cells // ACS Nano. — 2009.
— V. 3, № 12 — P. 279-290.
24. Eun-Jung Park, Jongheop Yi, Younghun Kim, Kyunghee Choi, Kwangsik Park // Silver nanoparticles induce cytotoxicity by a Trojan-horse type mecha-nismToxicology in Vitro. — 2010.
— № 24. — P. 872-878. Hagwwna go pegaK^'i 16.04.2011.
