CC BY
11
Науковий в1сник Льв1вського нацюнального ушверситету ветеринарно'1 медицини та бютехнологш 1меш С.З. Гжицького.
Сер1я: Ветеринарш науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet9434 http://nvlvet.com.ua
UDC 636:638.15:595.42.2
Influence of varroosic invasion on wintering of bee colonies
O.S. Nazarenko
Poltava State Agrarian Academy, Poltava, Ukraine
Article info
Received 06.05.2019 Received in revised form
07.05.2019 Accepted 06.06.2019
Poltava State Agrarian Academy, Skovorody Str., 1/3, Poltava, 36003, Ukraine. Tel. :+38-050-851-16-76 E-mail: nazarenko2810@ukr.net
Nazarenko, O.S. (2019). Influence of varroosic invasion on wintering of bee colonies. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(94), 184-188. doi: 10.32718/nvlvet9434
Beekeeping belongs to one of the most useful and environmentally friendly traditional economic activities in many countries of the world. This industry provides the population with valuable products, in particular honey — one of the most useful foods that is characterized by therapeutic, bactericidal and dietary properties. Recently, considerable economic damage to the area causes the invasive disease varroosis, which leads to the weakening of the bee colonies, the ability of bees to honey harvest and pollination, sometimes - to their death. The aim of the work was to study the effect of varroosic causative Varroa destructor agent on the wintering of bee colonies. The experimental determination oof the degree oof life affected bee colonies after wintering varroosic agent for various extensiveness of invasion — weaker (5.30 ± 0.79%), average (15.10 ± 0.75%), severe (32.30 ± 2.42%) The main indicators hardiness of bee colonies in the presence of the parasite were — pidmoru weight, the number of ticks in pidmori, the quantity oof food in the hive at different periods of hibernation, the percentage of deaths oof bee colonies. It has been established that the varroosis negatively affects the course oof wintering oof bees. Moreover, the quantitative indicators of winter resistance of families depended on the extensiveness of the invasion. At a low intensity of the invasion, the weight of the dormancy of bees after wintering on average was 59.80 ± 3.34 g, which is 1.2 times (P < 0.01) more compared to healthy families. At the same time, 2.0 mice were detected in the dungeon. With an increase in the secretion of bees, the number of dungeons and the number oof detected parasites increased significantly. The average length of the invasion showed that the weight oof the dormancy of bees was 5.3 times higher (P < 0.001) compared with healthy families, and the number oof ticks found in dampness was 66.4. Due to the high intensity of the invasion, the weight of the bee dormancy was 1369.10 ± 49.72 g, which is 28.4 times (P < 0.001) more compared to healthy families. The number of detected ticks at such an extensiveness oof the invasion amounted to 2,818.3. It has been determined that with the increase of secretion in the process of wintering, bees consumed more food, and this negatively affected their winter resistance. At the same time, due to the strong extensiveness of the invasion, the death of bee-eaters after wintering was 80%.
Key words: varroosis, honey bees, extensiveness of invasion, winter resistance of bee colony.
Вплив вароозноУ швазй' на nepe6ir зимiвлi бджолоамей
О.С. Назаренко
Полтавська державна аграрна академ1я, м. Полтава, Украгна
Бджыьництво належить до odHie'i з найкорисншог та екологiчно чистог традицшног господарськог дiялъностi багатьох крагн ceimy. Ця галузъ забезпечуе населення цшними продуктами, зокрема медом — одним з найкориснших продyкmiв харчування, який характеризуешься лжувалъними, бактерицидними i дiemичними властивостями. Остантм часом значного збитку
галyзi завдае швазшне захворювання варооз, що зумовлюе ослаблення бджолоciмей, зниження здаmноcmi бджЫ до медозбору i запилення, iнодi — до гх загибелi. Метою роботи було вивчити вплив збудника вароозу Varroa destructor на перебег бджоло-
амей. Проведено експериментальне визначення ступеню жиmmедiялъноcmi бджолоамей уражених збудником вароозу тсля з^]^^^^ т за р1зноТ екcmенcивноcmi швазп — слабког (5,30 ± 0,79%), середньог (15,10 ± 0,75%), сильно! (32,30 ± 2,42%). Головними показни-
ками зимостiйкiстi бджолиних смей за присутностi паразита були - вага тдмору, ктьтсть клщiв у пiдморi, ктьтсть корму у вуликах в рiзнi перюди зимiвлi, вiдсоток загибелi бджолосмей. Встановлено, що варооз негативно впливае на перебк зимiвлi бджт. Причому тльтсш показники зимостiйкiстi смей залежали вiд екстенсивностi твази. За слабког екстенсивностi твази маса тдмору бджт тсля зимiвлi в середньому становила 59,80 ± 3,34г, що у 1,2раза (Р < 0,01) бтьше nорiвняно iз здоровими см 'ями. Водночас виявлено у пiдморi 2,0 екземплярiв клщiв. 1з збтьшенням заклщеностi бджт ктьтсть тдмору та ктьтсть виявлених паразитiв значно зростали. За середньог екстенсивностi твази маса тдмору бджт виявилася бтьшою у 5,3 раза (Р < 0,001) порiвняно iз здоровими см'ями, а ктьтсть клщiв, виявлених у пiдморi, становила 66,4 екз. За сильног екстенсивностi твази маса тдмору бджт становила 1369,10 ± 49,72 г, що у 28,4разiв (Р < 0,001) бтьше порiвняно iз здоровими см'ями. Ктьтсть виявлених клщiв за таког екстенсивностi твази сягала 2818,3 екз. Визначено, що iз збтьшенням заклiщеностi у процес зимiвлi бджоли бтьше споживали корму, i це негативно впливало на гх зимостштсть. Одночасно за сильног екстенсивностi твази загибель бджолосмей тсля зимiвлi становила 80%.
Ключовi слова: варооз, медоност бджоли, екстенсивтсть твази, зимостштсть бджолосмей.
Вступ
Бджшьництво належить до одше! з найкорисшшо! та еколопчно чисто! традицшно! господарсько! дгяль-ност1 багатьох кра!н свпу i, останшм часом, набувае все бшьшого значення. Це пов'язано, перш за все, з розширенням сфери використання продукпв бджшь-ництва. Водночас медоносних бджш вщносять до найбшьш надшних i найкращих обпилювачiв ентомо-фшьних культур. Без бджолозапилення неможливо отримати високий врожай яшсного насшня конюши-ни, люцерни, еспарцету та шших кормових трав. Бджолозапилення потребують багато плодових, япд-них i техшчних культур, а також рослини закритого грунту. Продукта бджшьництва знаходять все б№ше застосування в медицин i парфумернiй промисловос-тг У фармацевтичнiй промисловостi давно застосову-еться прополiс, маточне молочко i бджолина отрута. Останнiм часом розширюються сфери використання перги i квггкового пилку (Klein et al., 2007; Kito, 2008; Jemec 2012; Calderone, 2012; Affognon et al., 2015; Lopes et al., 2018; Naggar et al., 2018).
Пщвищення продуктивносп бдж1льництва та ште-нсифiкацiя використання бджш залежить вiд умов !х утримання, еколопчно! ситуацп, а також вщ благопо-луччя пасiк вадносно iнфекцiйних та iнвазiйних за-хворювань. Останшм часом значного економiчного збитку галузi завдае iнвазiйне захворювання варооз, що зумовлюе ослаблення бджолосiмей, зниження здатносп бджiл до медозбору i запилення, iнодi - до !х загибелi (Friesa et al., 2003; Boecking & Genersch, 2008; Dahle, 2010; Rosenkranz et al., 2010; Le Conte et al., 2010; Nazzi & Le Conte, 2016).
Збудником швази е клщ Varroa destructor, що па-разитуе на дорослих бджолах i бджолиному розплод^ живиться !х гемолiмфою. Внаслщок цього зменшу-еться тривалiсть життя медоносних бджш, знижуеться розвиток с1м'1, продуктившсть i запилююча дгяль-нiсть. За даними бшьшосп авторiв, патогенез вароозу залежить вш ступеня швазп та стану бджолино! ам'!. Клiщi штенсивно розмножуються в розплодi, висна-жують !х органiзм та викликають бшкове голодування (Moskalenko, 1988; Anderson & Trueman, 2000; Modin & Stolbov, 2004; Stiharev, 2010). Клiнiчно iнвазiя су-проводжуеться загибеллю лялечок, появою нежиттез-датних бдж1л i трутшв (у молодих особин вiдсутнi крила, кшщвки, деформуються груди i черевце). Хво-рi бджоли не можуть злетiти, падають на землю i
повзають по територп пасiки. Трутш стають нездат-ними до спаровування з матками, !х чисельнiсть рiзко знижуеться. Крiм того, за вароозу значно скорочуеть-ся життя медоносних бджш (Nemkova, 2003; Ignatieva et al., 2004).
Науковцями доведено, що варооз негативно впливае на зимiвлю бджш. При цьому вони занепокоенш, iнодi вилiтають з вулика, споживають бiльше корму i частше гинуть через нестачу корму, ашж внаслiдок безпосереднього ураження клiщами. Залежно вщ спiввiдношення в сiм'ях здорових бджш i уражених частина !х не доживае до весни, iншi - виходять осла-бленими. Загибель бджолоамей вiд вароозу без проведения л^вання може сягати 100% (Akimov et al., 1988; Grobov, 1991; Amdam et al., 2004).
Метою роботи було вивчити вплив збудника вароозу Varroa destructor на переб^ зимiвлi бджолосi-мей.
MaTepia™ i методи досл1джень
Дослщження проводилися упродовж
2016-2018 рр. на базi приватно! пасiки Гребшшвсько-го району Полтавсько! областi. Паразитологiчнi дослщження проводили в лабораторi! кафедри паразитологи та ветеринарно-санггарно! експертизи факультету ветеринарно! медицини Полтавсько! державно! аграрно! академi!.
Для дослiдiв використовували сiм'! аналоги, як1 обсиджували шкть рамок. Було сформовано три до-слiдних i одну контрольну групи бджолосiмей по 10 вуликiв у кожнш. Дослiднi групи сiмей мали рiзну екстенсивнiсть вароозно! iнвазi! - слабку (до 10%), середню (11-20%), сильну (понад 20%). Контрольна група бджолоамей була вiльною вiд V. destructor.
З метою визначення заклiщеностi бджолоамей перед формуванням сiм'! на зимiвлю вщбирали 100 живих бджш та дослщжували згщно загальноприйня-то! методики (1984). Кiлькiсть клiщiв у пiдморi визна-чали iз застосуванням соняшниково! олi! (Peroutka et al., 1981). Витрату корму бджолами за зимовий перюд визначали за кшьшстю меду у гнiздах восени та ран-ньою весною згщно методики, де умовно рахуеться, що вага 1 дмз меду дорiвнюе 300 г (Borodachev, 2006).
Математичний аналiз отриманих даних проводили з використанням пакета прикладних програм Microsoft "EXCEL" шляхом визначення середнього арифметичного (М), його похибки (m) та рiвня вiрогi-
дност (Р) з використанням таблиц t-критерпв Стьюдента.
Результати та ix обговорення
Проведеними дослщженнями встановлено, що ва-рооз негативно впливае на зимiвлю бджш. Причому кiлькiснi показники зимостiйкостi амей залежали вщ eкстeнсивностi швази (табл. 1, рис. 1, а, б).
Так, за слабко! екстенсивносл швазп - 5,30 ± 0,79% маса пщмору бдж1л пiсля зимiвлi в середньому становила 59,80 ± 3,34 г (за коливань вщ 43 до 75 г),
що у 1,2 раза (Р < 0,01) бшьше поpiвняно iз здоровими ам'ями. Водночас виявлено у пiдмоpi 2,0 ± 0,30 екзе-мпляpiв юлгщв за коливань вiд 1 до 4 екз. 1з збшь-шенням заклiщeностi бдж1л маса виявленого тдмору значно збiльшувалася. За середньо! екстенсивносл вароозно! швази (15,10 ± 0,75%) маса тдмору бджш становила в середньому 256,70 ± 25,77 г (за коливань вщ 145 до 380 г), що у 5,3 раза (Р < 0,001) бшьше поpiвняно iз здоровими сiм'ями, а кшьшсть клiщiв, виявлених у шдмор^ становила 66,40 ± 9,19 екз. (за коливань вщ 7 до 68 екз.).
Таблиця 1
Показники зимостшкосп бджолоамей уражених збудником вароозу залежно вщ eкстeнсивностi швази, М ± m (n = 10)
Група / стутнь Е1, Вага бджш у Кiлькiсть клщ1в у Кiлькiсть корму, кг Загибель
швазованосп % тдмор^ г пiдмоpi, екз. восени навесш сiмeй, %
слабка 5,30 ± 0,79 59,80 ± 3,34** 2,0 ± 0,30 18,30 ± 0,10 8,20 ± 0,19** -
достдт середня 15,10 ± 0,75 256,70 ± 25,77*** 66,40 ± 9,19 18,49 ± 0,14 7,38 ± 0,15*** -
сильна 32,30 ± 2,42 1369,10 ± 49,72*** 2818,30 ± 530,67 18,42 ± 0,15 11,65 ± 0,35*** 80
контрольна - 48,20 ± 1,27 - 18,69 ± 0,13 9,03 ± 0,15 -
Примтка: ** - Р < 0,01; *** - Р < 0,001 - вдаосно показник1в контрольно! групи имей бджш
5500 -i
-♦— Спабка -■- Середня Сильна ♦ Спабка Я Сере дня -А- Сильна
а б
Рис. 1. Показники маси тдмору бджш (а) та шлькосл виявлених Varroa destructor (б) залежно
вш екстенсивносл швази
За сильно! екстенсивносл iнвазi! (32,30 ± 2,42%) маса тдмору бджш становила 1369,10 ± 49,72 г за коливань вш 950 до 1488 г, що у 28,4 pазiв (Р < 0,001) бшьше поpiвняно iз здоровими ам'ями. Кшьшсть виявлених клiщiв за тако! eкстeнсивностi iнвазi! сяга-ла 2818,30 ± 530,67 екз. за коливань вш 840 до 5220 екз. Одночасно за таких показнишв заклщеносл бджолосiмeй !х загибель шсля зимiвлi спостepiгали з 15 листопада до 20 счня, сягала 80%. В результата дослщження загиблих бджолоамей всi бджоли були осипанi (рис. 2).
Водночас, за результатами визначення шлькосл корму, що був використаний бджолами в пepiод зимь вл^ встановлено збiльшeння його споживання у ам'ях за слабко! та середньо! екстенсивносл iнвазi!. Так за слабко! Е1 (5,30 ± 0,79%) кшьшсть корму, що залишився у вулику пiсля зимiвлi становила, в середньому 8,20 ± 0,19 кг, що на 9,2% (Р < 0,01) менше, шж у здорових ам'ях (9,03 ± 0,15 кг).
Рис. 2. Рамки загиблих бджолоамей уражених збудником вароозу тсля зимiвлi за сильного ступеня eкстeнсивностi швазп
За середньо1 Е1 (15,10 ± 0,75%) шльшсть корму т-сля зимiвлi виявилася ще меншою (на 18,3%, Р < 0,001) nopiBMHO 3i здоровими ам'ями. За сильно1 Е1 (32,30 ± 2,42%) кiлькiсть корму становила 11,65 ± 0,35 кг, що на 22,5% (Р < 0,001) бшьше, нiж у здорових бджолоамей, що пов'язано i3 високою загибеллю сiмей внаслщок вароозу.
Аналiзуючи отримаш данi можна зазначити, що бшьшють наукових праць присвячено вивченню осо-бливостей поширення вароозу бдж1л у рiзних мма-тичних зонах, а також адаптаци медоносно1 бджоли до V. destructor (Anderson & Trueman, 2000; Modin & Stolbov, 2004; Nazzi & Le Conte, 2016). Однак встано-вленню особливостей впливу збудника вароозу на зимiвлю бджiл залежно вiд екстенсивностi iнвазiï присвяченi лише окремi працi (Kirjushin, 2007).
Результатами проведених дослiджень встановлена залежнiсть показнишв зимостiйкостi бджолосiмей вiд екстенсивностi вароозноï iнвазiï. 1з зростанням Е1 шсля зимiвлi збiльшуeться маса пiдмору бджш у 1,228,4 разiв (Р < 0,01... Р < 0,001) порiвняно iз здоровими ам'ями. Водночас у пiдморi зростае шльшсть виявлених клiщiв, в середньому ввд 2,0 екз. (за слабкоï Е1) до 2818,30 екз. (за сильноï Е1). Виявлено, що за слаб^ та середньоï Е1 збiльшуeться кшьшсть спожи-того бджолами корму на 9,2-18,3 % (Р < 0,01. Р < 0,001) порiвняно iз здоровими ам'ями. На нашу думку, це пов'язане iз занепокоенням бджш у вулику внаслiдок подразнення 1х збудником. За сильноï Е1 виявлено загибель 80% бджолоамей, що обумовлю-вало наявнiсть бiльшоï кiлькостi корму (на 22,5%, Р < 0,001) тсля "х зимiвлi.
Окремi автори зазначають про зв'язок мiж ппеш-чними здатностями, темпами збiльшення популяцп вароа, зимостiйкiстю бджолиних сiмей, особливостя-ми медоносноï бджоли як сiльськогосподарськоï ко-махи та розвитком резистентносл медоносноï бджоли до паразитування V. destructor (Kirjushin, 2005; Akimov & Kirjushin, 2008).
Висновки
Варооз медоносних бджш негативно впливае на перебп- зимiвлi бджолосiмей, де показники 1х зимос-тiйкостi залежать вiд екстенсивносп iнвазiï. 1з збшь-шенням заклщеносп бдж1л достовiрно зростае маса тдмору та кiлькiсть виявлених у ньому клiщiв. За слабкоï та середньоï екстенсивностi iнвазiï у перiод зимiвлi збiльшуеться споживання бджолами корму, внаслщок 1х занепокоення та негативного впливу Varroa destructor. За висо^ екстенсивносп iнвазiï загибель сiмей пiсля зимiвлi сягае 80 %, наступае на початку зимiвлi до 20 ачня, що е характерною озна-кою вароозу.
Перспективи подальших дослгджень. Проведет дослщження обумовлюють необхiднiсть визначення терапевтичноï ефективностi сучасних лжарських за-собiв за вароозу бджш.
References
Affognon, H.D., Kingori, W.S., Omondi, A.I., Diiro, M.G., Muriithi, B.W., Makau, S., & Raina, S.K. (2015). Adoption of modern beekeeping and its impact on honey production in the former Mwingi District of Kenya: assessment using theory-based impact evaluation approach. International journal of tropical insect science, 35(2), 96-102. doi: 10.1017/S1742758415000156.
Akimov, I.A., & Kirjushin, V.E. (2008). Vozmozhnye puti adaptacii Apis mellifera (Hymenoptera, Apidae) k parazitirovaniju kleshha Varroa destructor. Vestnik zoologii, 42(3), 237-247 (in Russian).
Akimov, I.A., Starovir, I.S., Jastrebcov, A.V., & Gogol, V.T. (1988). Kleshh Varroa - vozbuditel varoatoza pchel: morfologicheskij ocherk. Kyiv: Naukova dumka (in Russian).
Amdam, G.V., Hartfelder, K., Norberg, K., Hagen, A., & Omholt, S.W. (2004). Altered Physiology in Worker Honey Bees (Hymenoptera: Apide). Infested with the Mite Varroa destructor (Acari: Varroide): a factor in colony loss during overwintering? Journal of Economic Entomology, 97(3), 741-747. doi: 10.1093/jee/97.3.741.
Anderson, D.L., & Trueman, J.H.W. (2000). Varroa jacobsoni (Acari: Varroida) is more than one species. Experimental & Applided Acarology, 24, 165-189. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed711108385.
Boecking, O., & Genersch, E. (2008) Varroosis - the ongoing crisis in bee keeping. Journal fur Verbraucherschutz und Lebensmittelsicherheit, 3, 221-228. doi: 10.1007/s00003-008-0331-y.
Borodachev, A.V. (2006). Metody provedenija nauchno-issledovatelskih rabot v pchelovodstve: uchebnoe posobie. Rybnoe: NIIP (in Russian).
Calderone, N.W. (2012). Insect pollinated crops, insect pollinators and US agriculture: trend analysis of aggregate data for the period 1992-2009. PLOS One, 7, e37235. doi: 10.1371/journal.pone.0037235.
Dahle, B. (2010). The role of Varroa destructor for honey bee colony losses in Norway. Journal of apicultural research & bee world, 49, 124-125. doi: 10.3896/IBRA.1.49.1.26.
Friesa, I., Hansenb, H., Imdorfc, A., & Rosenkranzd, P. (2003). Swarming in honey bees (Apis mellifera) and Varroa destructor population development in Sweden. Apidologie, 34, 389-397. doi: 10.1051/apido:2003032.
Grobov, O.F. (1991). Varrooz. Kleshhi: parazityt pchel i vrediteli ih produkcii. Moskva (in Russian).
Ignatieva, G.I., Melnik, V.N., Sohlikov, A.B., & Mu-ravskaja, O.I. (2004). Taktika borby s varroatozom pchel. Pchelovodstvo, 1, 32-34 (in Russian).
Jemec, K.I. (2012). Ocinka zabezpechenosti bdzholynymy sim'jamy povnocinnogo zapylennja osnovnyh entomofilnyh kultur. Visnyk Poltavskoi derzhavnoi agrarnoi akademii, 4, 61-64. doi: 10.31210/visnyk2012.04.15 (in Ukrainian).
Kirjushin, V.E. (2007). Zimostojkost' pchelinyh semej Apis mellifera (Hymenoptera, Apidae) i ih gigienicheskie sposobnosti. Dostizhenija jentomologii
na sluzhbe agropromyshlennogo kompleksa, lesnogo hozjajstva i mediciny, 93-94 (in Russian).
Kirjushyn, V.Je. (2005). Zalezhnist' grumingovyh reakcij bdzhil vid temperatury, vzjatku, najavnosti klishhiv V. destructor. Vestnyk zoologyy, 19(1), 173-175 (in Ukrainian).
Kito, H. (2008). Establishment of sweets society in Japan: premodern sugar supply. Sophia Economic Review, 53, 45-61.
Klein, A.-M., Vaissiere, B.E., Cane, J.H., Steffan-Dewenter, I., Cunningham, S.A., Kremen, C., & Tscharntke, T. (2007). Importance of pollinators in changing landscapes for world crops. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, 274, 303313. doi: 10.1098/rspb.2006.3721.
Le Conte, Y., Ellis, M., & Ritter, W. (2010). Varroa mites and honey bee health: can Varroa explain part of the colony losses? Apidologie, 41, 353-363. doi: 10.1051/apido/2010017.
Lopes, M., Falcäo, S., Dimou, M., Thrasyvoulou, A., & Vilas-Boas, M. (2018). Impact of traditional and modern beekeeping technologies on the quality of honey of Guinea-Bissau. Journal of Apicultural Research, 57(3), 406-417. doi: 10.1080/00218839.2018.1430979.
Metodicheskie ukazanija po jekspress-diagnostike varroatoza i opredeleniju stepeni porazhenija pchelinyh semej kleshhami varroa v uslovijah paseki. Utverzhdeny Glavnym upravleniem veterinarii Ministerstva sel'skogo hozjajstva SSSR Prikazom № 115-6k ot 16.01.1984 (in Russian).
Modin, O.A., & Stolbov, N.M. (2004). Materialy po epizootologii varrooza pchel v Tjumenskoj oblasti. Trudy VNII veterinarnoj entomologii i arahnologii, 46, 58-61 (in Russian).
Moskalenko, P.G. (1988). Neobratimaja sterilnost perezimovavshih pchel. Pchelovodstvo, 3, 9-10 (in Russian).
Naggar, Y., Codling, G., Giesy, J.P., & Safer, A. (2018). Beekeeping and the Need for Pollination from an Agricultural Perspective in Egypt. Bee World, 95(4), 107-112. doi: 10.1080/0005772X.2018.1484202.
Nazzi, F., & Le Conte, Y. (2016). Ecology of Varroa destructor, the major ectoparasite of the western honey bee, Apis mellifera. Annual Review of Entomology, 61, 417-432. doi: 10.1146/annurev-ento-010715-023731.
Nemkova, S.N. (2005). Sezonnaja dinamika jeksten-sivnosti zarazhenija imago pchel Apis mellifera kleshhom Varroa (Parasitiformes, Varroidae) v raznyh regionah Ukrainy. Vestnik zoologii, 39(4), 73-78 (in Russian).
Peroutka, M., Titerova, Ja., & Haklova, M. (1981). Rannij diagnoz varoatoza s pomoshh'ju ul'evogo podmora. Apiakta, 3, 119-120 (in Russian).
Rosenkranz, P., Aumeier, P., & Ziegelmann, B. (2010). Biology and control of Varroa destructor. Journal of Invertebrate Pathology, 103, 96-119. doi: 10.1016/j.jip.2009.07.016.
Stiharev, I. (2010). Varroatoz. Veterinarija selskohozjajstvennyh zhivotnyh, 1, 15-19 (in Russian).
