CC BY
76
УДК 612.32 (678.048)
ВПЛИВ СТРЕССУ НА ПОКАЗНИКИ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ШЛУНКУ ЩУРІВ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ МЕЛАТОНІНОМ
Іммобілізаційний стрес призвів до зниження активності антиоксидантних ферментів шлунку та незначного підвищення рН шлункового соку. Внаслідок стресу з’явилися виражені прояви ульцерогенного ефекту, а в гомогенаті шлунку посилився рівень пероксидації при зниженні активності каталази та СОД. При гіпермелатонінемії пошкодження шлунку виразками виявилося меншим, ніж в усіх інших групах.
Ключові слова: мелатонін, прооксидантно-антиоксидантна система, стрес,
гіпермелатонінемія, шлунок, виразки.
Робота є фрагментом планової наукової теми кафедри біології МДУ (№ держреєстрації 0109U002265)
Порушення рівноваги прооксидантно-антиоксидантної системи організму призводить до окислювального порушення цілісності тканин [2; 4; 7], в тому числі і шлунково-кишечного тракту. Стрес є одним з факторів, які значно посилюють вільнорадикальне перекисне окиснення (ВРПО) та ульцерогенний ефект [2; 3; 4; 5; 8].
Останнім часом науковцями та медиками приділяється значна увага дослідженню ефектів мелатоніну, який є гормоном епіфізу. Мелатонін є стресопротектором, стимулятором імунної системи, геро- та канцеропротектором, антиоксидантом (АО) [1; 2; 4;]. Він позитивно впливає на стан шлунково-кишкового тракту, здійснюючи антиульцерогенний ефект [1; 3]. Механізм антиоксидантної дії мелатоніну пов'язаний зі здатністю інактивувати вільні радикали, а також виступати не прямим антиоксидантом активуючи ферменти АО: глютатіонпероксидазу (ГПО), супероксиддисмутазу (СОД) [2; 5; 7; 8].
Метою роботи було вивчення зміни показників ПАС в тканинах шлунку на тлі гіпермелатонінемії при дії стресу.
Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводили на 24 самцях щурів лінії Wistar середньою масою 300-320 г. В кожній групі по 8 щурів: перша - інтактна (умовна норма); у тварин другої моделювали гіпермелатонінемію: щурам цієї групи вводили мелатонін 10 днів (per os 1 мг/кг маси тіла на добу), тварин третьої групи піддавали стресу шляхом іммобілізації на 5 годин одноразово за Сельє, четверта група була стресована на дев'ятий день гіпермелатонінемії, а на десятий проводили забій кровопусканням під гексаналовим наркозом. Робили відбір шлунку для подальшої роботи. У шлунковому соці визначали рН індикаторним папером. На слизовій оболонці шлунку обчислювали кількість виразок та підраховували індекс Паулса [6]. В гомогенаті шлунку визначали концентрації первинних (дієнові кон’югати - ДК) та вторинних (малоновий діальдегід - МДА) продуктів ВРПО. Також визначали в гомогенаті шлунку активності каталази, глютатіонпероксидази (ГПО), супероксиддисмутази (СОД), загальну протеолітичну активність (ЗПА) [6]. Одержані результати статистично обробляли згідно з t-критерієм Стьюдента.
Результати дослідження та їх обговорення. Отримані дані репрезентовані в таблицях 1 і 2. У самців щурів в другій групі (вводили мелатонін 10 днів (per os 1 мг/кг)) величина рН шлункового соку знизилася в порівнянні з інтактною групою на 24% (р 1<0,1), що свідчить про підвищення кислотності шлунку, та в 4 рази зріс індекс Паулса, що говорить про збільшення кількості виразок на слизовій оболонці шлунка (СОШ)
Також спостерігалася зміна біохімічних показників при гіпермелатонінемії (табл.. 2). Рівень ДК знизився на 31% (р1<0,01). Не значно зріс рівень МДА. Активність СОД знизилася на 23% (р1<0,25). Достовірно зросла активність каталази на 13% (р1<0,02). Активність глютатіонпероксидази достовірно знизилася на 25% (р 1<0,002). При гіпермелатонінемії не значно знизилася загальна протеолітична активність. Стрес викликав посилення ВРПО, про що свідчить збільшення концентрації дієнових кон’югатів в гомогенаті тканин шлунка в 1,7 рази в порівнянні з нормою (р1<0,001) та малонового діальдегіду в 2,5 рази (р1< 0,001). У
щурів після стресу змінилися показники величини рН шлункового соку і значно зріс індекс Паулса (див. табл.. 1) в 702 рази. При стресі знизилися активність СОД (р1<0,25) на 25%, каталази (р1<0,001) на 18% та глютатіонпероксидази (р1<0,25) на 7% в порівнянні з контролем. Загальна протеолітична активність майже не змінилася. У щурів, які отримували мелатонін (per os 1 мг/кг маси тіла на добу) і були стресовані величина рН змінилася не значно, проте значно змінився індекс Паулса (менше в 4 рази) в порівнянні із стресованою групою, що свідчить про антиульцерогенний ефект мелатоніну.
Таблиця 1
рН шлункового соку та індекс Паулса у шлунку щурів в кінці дослідів__________
Показник Інтактна група Гіпермелатонінемія Стрес Стрес+ гіпермелатонінемія
рН 3,83+0,37 2,92+0,40 р1<0,1 3,75+0,37 3,56+0,35 р2<0,25
Індекс Паулса 0,012 0,048 8,42 2,11
Примітки: в таблицях 1 і 2 р1 - порівняння з величинами інтактної групи, р2 - з величинами групи з гіпермелатонінемії, р3 - з величинами групи стресованих тварин.
Таблиця 2
Біохімічні характеристики тканин шлунку в кінці досліду________________
Показник, одиниці Інтактна Г рупа Гіпермелатонінемія Стрес Стрес+ гіпермелатонінемія
Дієнові кон’югати (ДК), 6,44+0,37 4,43+0,59 11,01+0,51 8,7+0,5
ммоль/кг Р1<0,01 Р1 <0,001 Р1<0,002, Р2<0,001
Малоновий діальдегід 7,82+0,26 9,23+1,55 19,81+2,68 13,4+2,35
(МДА), мкмоль/кг Р1<0,25 Р1 <0,001 Р1<0,02, Р2<0,1
Активність супероксид- 0,285+0,050 0,219+0,06 0,214+0,051 0,168+0,031
дисмутази (СОД), ум.од./г Р1<0,25 Р1<0,25 Р1<0,05, Р2<0,25
Активність каталази, 2,56+0,07 2,9+0,13 2,09+0,09 2,2+0,04
мкат/кг Р1<0,02 Р1 <0,001 Р1<0,001, Р2<0,001
Активність глютатіон- 5,47+0,31 4,11+0,3 5,07+0,29 4,41+0,28
пероксидази, мкат/кг Р1<0,002 Р1<0,25 Р1<0,02, Р2<0,25
Загальна протеолітична активність (ЗПА), мкат/кг 63,55+11,82 46,75+10,53 Р1<0,25 61,73+16,77 74,89+21,12 Р2<0,25
В групі стресованій на дев'ятий день гіпермелатонінемії, спостерігалися такі зміни показників ПАС: на 21% нижче рівень дієнових кон’югатів в порівнянні із стресованою групою (р3<0,002), рівень вторинного продукту пероксидації - малонового альдегіду нижче на 32% в порівнянні із стресом (р3<0,05) , знизилася на 21% активність СОД та на 13% активність глютатіонпероксидази, але підвищилася активність каталази на 5%, загальна протеолітична активність також зросла в порівнянні з стресованою групою.
Таким чином, і стрес і гіпермелатонінемія модулюють величину рН та індекс Паулса, а їх комплексна дія сприяє тенденції до нормалізації величин цих показників. Аналогічна спрямованість характерна для значень показників ВРПО, проте активність каталази, СОД, глютатіонпероксидази і ЗПА зазнали негативних змін.
При стресі на тлі гіпермелатонінемії спостерігається антиоксидантний та антиульцерогенний ефект мелатоніну, знижується рівень пероксидації в тканинах шлунку.
Перспективи подальших досліджень в даному напрямку. Планується дослідити тривалі впливи екзогенного мелатоніну на стан шлунку та на показники ПАС шлунку.
1. Анисимов В.Н. Мелатонин в физиологии и патологии желудочно-кишечного тракта. - М.: Советский спорт, 2000. -84 с.
2. Барабой В.А. Биоантиоксиданты. -К.: Книга плюс, 2006. -462 с.
3. Малиновская Н.К. Мелатонин и язвенная болезнь. - Автореф. дис. на соиск. уч. степ. д.м.н. Москва. Московская медицинская академия им. И.М.Сеченова. - 1998.
4. Мелатонин в норме и патологии / [Анисимов В.Н., Комаров Ф.И., Малиновская Н.К., Рапопорт С.И.]. - М.: ИД Медпрактика, 2004. - 308с.
5. Тарасенко Л.М., Гребенникова В.Ф., Девяткина Т.А., Петрушанко Т.А., Цебржинский О.И.
Особенности реакции желудка на острый и хронический стрессы, а также их сочетание //
Физиологический журнал. - 1989. -Т. 35, N 5. -С. 78-82.
6. Посібник з експериментальних клінічних досліджень в біології та медицині / Л.В.Беркало,
О.В.Бобович, О.О.Гейко, [та ін..] // Полтава, 1997. - 271 с.
7. Цебржинский О.И. Некоторые аспекты антиоксидантного статуса // Физиология и патология
перекисного окисления липидов, гемостаза и иммуногенеза. - Полтава, 1992. - С. 120 - 155.
8. Цебржинский О.И. Источники супероксида при остром стрессе // Актуальні проблеми сучасної
медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії. -2002. -Т.2, вип. 2 (4). - С. 42-44.
INFLUENCE OF THE STRESS ON THE PROOXIDANT-ANTIOXIDANT SISTEM OF THE STOMACH OF THE RATS AND THEIR CORRECTION OF MELATONIN Tsvyakh O.O.
Immobilization stress led to a decrease in activity of antioxidant enzymes of the stomach and a slight increase of pH of gastric juice. As a result, there were pronounced manifestations of stress ulcerogenic effect, as in the stomach homogenate increased level of peroxidation in the lower activity of catalase and SOD. Gastric ulcers were lower with increase introduction of melatonin (hyperme-latoninemiya), than in all other groups.
Key words: melatonin, prooxidant-antioxidant status, stress, hypermelatoninemiya, stomach, ulcers.
ВЛИЯНИЕ СТРЕССА НА ПОКАЗАТЕЛИ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЙ СИСТЕМЫ ЖЕЛУДКА КРЫС И ИХ КОРЕКЦИЯ МЕЛАТОНИНОМ Цвях О.О.
Иммобилизационный стресс привел к снижению активности антиоксидантных ферментов желудка и к незначительному повышению рН желудочного сока. Вследствие действия стресса появились выраженные проявления ульцерогенного эффекта, а в гомогенате желудка увеличился уровень пероксидации при снижении активности каталазы и СОД. При гипермелатонинемии поражение желудка язвами оказалось меньшим, чем во всех других группах.
Ключевые слова: мелатонин,
прооксидантно-антиоксидантная система, стресс, гипермелатонинемия, желудок, язвы.
Стаття надійшла 23.11.09.
УДК 612.313
СТEРEOMOРФOЛOГИЧEСКИE OСOБEHHOСТИ, СПOСOБСТВУЮЩИE ПРOДВИЖEHИЮ И ВЫДЕЛЕНИЮ СЕКРЕТА ПO ВЬ^ДНЫМ ПРOТOКAM МАЛЫХ СЛЮННЫХ ЖЕЛЕЗ ЧEЛOВEКA
У///////ШШ. ов
тава
Метою нашого дослідження стало вивчення специфічних рис стереоморфологічного влаштування системи екскреторних протоків малих слинних залоз, по яких відбувається рух та виділення секреторної рідини. За ходом вивідних протоків досліджуваних слинних залоз постійно зустрічаються ділянки ретенції (ампулоподібні розширення та звуження), що не є ознакою патологічної ділятації, а розглядаються як варіант норми.
Ключові слова: малі слинні залози, морфологія, вивідні протоки.
Работа является фрагментом научно-исследовательской темы кафедры: «Індивідуальна мінливість симпатичного стовбура, структура сідничного нерва при травматичній регенерації за умов екзогенної гіпертермії, нейротканинні взаємовідношення пульпи зубів, уражених карієсом, а також стереоморфологія екзокринних залоз та конструкції гемомікроциркуляторного русла органів людини» (номер государственной регистрации 010^001129).
До сегодняшнего времени остаются во многом до конца не ясны механизмы и условия, благодаря которым осуществляется продвижение и выведение наружу достаточно вязкого по своей консистенции секрета из «лабиринта», каким является сильно разветвленная система выводных протоков малых слюнных желез [1,2,3].
