CC BY
31
2. Для моделювання просторового розмщення вкритих лiсовою рослин-нiстю земель корисним е застосування 3Д моделювання на основi су-путникових зшмюв або карт, створених на 1'хнш основi.
3. Сучасне лiсове вкриття територи Верхньо'' Тиси не е сприятливим для затримки слчних вод, особливо на околицях мюта Рахова i на прилег-лих прських схилах.
4. Для постiйного спостереження за прськими територiями необхiдне широке використання матерiалiв дистанцiйного зондування Земл^ що дають дiйсну картину стану люових насаджень та 1'хнього взаемороз-мiщення.
5. При використаннi супутникових зшмюв для прсько! територи необхщ-не застосування обчислювально'' технiки i програм аналiзу зображень.
6. Застосування для геометричного коректування орторектифжування i сегментування зображення для видiлення люово! маски пiдвищуе точ-нiсть опрацювання супутникових знiмкiв.
Л1тература
1. Книжков Ю.Ф. Основы аэрокосмических методов географических исследований. - М.: Изд-во МГУ, 1980. - 120 с.
2. Крылов Н.А., Сухих В.И., Брейдо М.Д. Интерпретация данных дистанционного зондирования: Зарубежный опыт// Геодезия и картография. - 1985. - №4. - С. 53-58.
3. Bähr Hans-Peter. Digitale Bildverarbeitung: Anwendung in Photogrammetrie u. Fernerkundung/ Hans-Peter Bähr (Hrsg.). - Karlsruhe: Wichmann, 1985. - XVI. - 401 S.
УДК 71.01+725.961.5 Acnip. Х.П. Крамарчук* - НУ '^beiecbrn noRimexmrn"
ВПЛИВ ПРИРОДНО-СТИХ1ЙНИХ ФОРМ НА ТВОРЕННЯ ПОЕТИКИ АРХ1ТЕКТУРНО-ПРЕДМЕТНОГО ДОВК1ЛЛЯ
Розглянуто природне довкшля як фактор формування поетики арх^ектурно-предметного середовища з позицп гармонп й естетики (морфолопчна функцiя при-роди в образ^ та семютично'! складово'! у композицп цiлiсного образу (комушкатив-но-iнформативна функщя природи).
Ключов1 слова: поетика природного довкшля (метапоетика), поетика арх^ек-турно-предметного середовища, бiосемiотична складова образу.
DoctorateKh.P. Kramarchuk-NU "Lvivs'kaPolitekhnika"
Natural forms influence on formation of the architectural
environmental poetics
This article is consider of nature as a factor of poetry forming of architecture surroundings from point of harmony and aesthetics (it's the morphological function of nature in the form) and biosemiotic features in composition of the whole form (it's the communicative-informative function of nature).
Key words: the poetry of nature surroundings (metapoetry), the poetry of architecture surroundings, biosemiotics features of the form.
Наук. KepiBHm: М.В. Даншв, канд. техн. наук - НУ "Л^вська полггехшка"
Природа - архетипний взiрець для людини. Кшмат та ландшафт зем-лi впливають на психiчнi особливостi людини i формують певний соцiотип етносу та його св^оглядш форми буття, як трактуються у знакових системах життедiяльностL Поеднання сильнiших властивостей етико-штугтивного ш-троверта з логiко-сенсорним екстравертом становить психiчнi особливостi украшського етносу1. Все це й визначае iерархiчнi цшност^ а саме мiру про-явлення духовного в матерiальному та принцип гармони з природою, що е найважлившим в оргашзаци довкiлля, а отже повноцшного тривання народу.
Природне довкшля вплинуло на розвиток двох давньоукрашських культур: землеробсько! (пеласгсько-трипшьсько!) та пастушо! (ямного, курганного поховання). Тогочасш кочовi та пастушi народи за (соцютипом екстраверти) розумiли прос^р як векторну величину з обов'язково наявним сакральним центром (кургани, гора) i межi, означено! можливостями 11 досяг-нення (осiдання). Таке трактування простору збереглося i проявилося у зам-кненому по периметру плануванш осiдлища (композицiя хутору, гуцульська гражда, замкнений козацький двiр, зимiвник). Назви оЫдлищ розумiлися як загорода для худоби: обоз, стан, товари (вщ оточення возiв з худобою-товаром), гражда (первинно, загш для коней).
Людина спостерiгае i вписуеться у довкшля, сакрашзуючи стихи: неба, (ефiр), повiтря, води, вогню, земль Сакралiзованi стихи та образи у при-родi е первинною архггектурною формою (первообразом-архетипом), яка вть люе у собi магiко-захисну функцiю. Людина навчилася у природи правилам композици, гармони й максимально! вiддачi любовьдобра, так звано! вгталь-ностi, життездатност предметiв довкiлля. Естетика та щея форми у природi переноситься, наслщуеться в реалiях архiтектурно-предметного середовища: гора^м, вежа; дерево-колона, стовп, сходи, вежа; огородження-вал, яр, долина, ржа; дорога та шлях як проЫка в лiсi, наслiджена земля, природний шлях плину струмка, ржи, бо вода е "та що весь св^ перейшла" . Природш форми виступають образотворчим каноном, що розкривае змют Божественного у природi i вiдповiдно людина завдяки канонiчним знанням творчо ш-терпретуе щею через образ у формах архггектурного довкiлля (табл. 1).
Метапоетика - поетика природного довкшля. Метапоетика - це щея-закон гармоншних образiв природно-стихiйних форм з яких зароджу-ються i за допомогою яких формуеться поетика архггектурно-предметного середовища. Поетика архггектурно-предметного середовища - це каношч-не трактування Божественного свiту, саме таке трактування первинно прояв-ляеться у Вiчному законi руху-творення краси природи Всесвгту i вторинно у закош традицiй через створене людиною середовище, засобами та законами естетики. Поетика архгтектурно-предметного середовища побудована на принципах поетики Буття та природного довкшля, як правило цшост через злагодження частин. Пошук Гармони - цшьносл через Лад, Ради-Закону i Довершеностi Кола-Сфери що е моделлю тривання Всесвгту, став змiстом
1 Миро Продум. Нащя золотих ком1рщв. Психошформацшна концепщя Украши. СМП. Тернопшь. "Мандр1вець", 1994. - С. 22-26, 112.
2 Загадки. К.: Дншро, 1987. - С. 22.
життя людини споконвiку та е основним принципом i мистецтвом формуван-ня поетики арх^ектурно-предметного середовища. Поетика арх^ектурно-предметного середовища е потенцiалом картинного образу, мютить у собi по-етику природи (Метапоетика), змiст образотворчих реалш (мовно-етнопси-хiчна картина св^у, так звана Автопоетика) та нацюнально-культурну модель картини свiту (Мiфопоетика) (рис. 1).
Табл. 1. Образна та сенсотворна характеристика природних стихш
И/И о^ • ^ Н и Звук Форма Функщя та знак г формувант поетики образу довкшля Мислепод1бт ввдповвдники стихшним первообразам
1 2 3 4 5 6
1 еф1р (небо) спокш спогля-дання одкро-вення глибинний проспр протяжтсть безмежтсть еднання з Богом благодать сад, храм, купол
пов1тря подих зигзагопод1б- оживлення гнуч- сши, хороми, ко-
посвист на к1сть ридор, в1кно, в1т-
в1сть стршиста озвучення, хвилю- ряк, стр1ха (тд-
2 буйний зм1нна вання ляклива дашшя, дармо-
протяг стр1мка мапко-захисна вис), шатро,
шелест шум протяжна сила звук-запах вштить кружганок (тд-сшня, опасання)
1 2 3 4 5 6
3 вогонь потршкуе ши-пить рипить веселий гтвливо-нер-вовий кучерява патлата язикопод1бна трамвдальна св1тло, тепло, життя-турбота-ро-доввд, мапчний захист, очищення. огородження, стовп, сходи, тч-покуть, св1тич, куршь-кртвка-м1сце ввдпочинку у дороз1.
4 вода прудка тиха гучна гов1рка живограй плавна векторна коливальна оживляе очищае освячуе захищае, благовш-тить скеровуе перешкоджае огородження, криниця-колово-рот-джурка, ворота, ганок, дорога, вшно, колиска-ореля-гойдалка
5 земля глина монотонтсть луноподобтсть мовчазтсть журлившть горизонтальна сила мщь мапко-охоронна життедайна всепрощення печера, льох, тд-вал, колодязь, сть на, фундамент, цоколь
6 пов1тря + вогонь лякливий по-переджуваль-ний тривожний змшно-р1зка просторо- творча ляклива комуткацшна флюгер-вггрогш, белебень (звук), дзвш, горище, ву-лиця, димар
7 вода + земля тжний делшатний податлива мапко -захисна миротворча лад любов покр1вля, вежа, приспа (призьба), загата
8 вогонь + вода живий рухомий гостра плавна ляклива мапко -захисна, доброзичлива кована загорода
Вплив мовно-культурного досвiду на створення i зорове сприйнят-тя довктля. Природа завдяки космiчному, зодiакальному циклу (часу), колу, рт стала моделлю оргашзаци життевого циклу людини, який збувався у ка-лендарно-аграрному циклi (ритуалi). Первинна форма кола (тор, круг, яйце-подiбна форма) е моделлю простору й часу i простежуеться у назвах арх^ек-турних реалiй (околиц - кiш - обiйстя - оселя - частокш-коловорот (вхiд, криниця) - колиска - клуня - комора - колиба - кладовище - курган - ротонда - храм - хороми - кружганок - хорос (св^ильник у виглядi кола)). Саме слово культура як виникнення форми життя етимолопчно еи11;ив-со1о, хщ по колу Сонця. в цшком природним, що, архггектурш об'екти отримували назви i функцй, похiднi вiд природного довкiлля. Так само поетичний образ природного довкшля давав назву поселенню. Подамо мислеобразне кодування води у назвах загород. Вал - окоп, насип землi утворений водою, санскр. варя - вал i старосл. загорода це вара, а санскр. вара - коло, замкнений прослр, звщси й украшська назва загороди: вориння, вiр'я. Обворити це обнести "воромъ", загородити вориною. Такi види загород характеры для Карпат. Фь лологiчно тотожнi санскр. вар - вода, укр. вар - кипляча вода i жар та й окрипъ (укропъ) розумiеться як окрiп i як твердиня1. Та й орання - це повто-
1 Пам'ятки украшсько! мови: Словник украшсько! мови П. Бшецького-Носенко АН УРСР. 1н-т мовознавства 1м. О.О.Потебш. - К.: Наук. думка, 1966. - 421 с.
peння пpиpoдниx фopм зaгopoди пopoджeниx вoдoю, 6o борозна цe пepвиннo нaнoшeнa вoдoю кoca, пoxoдить в1д ip. фapoç чacтинa, зeмлi, з дp. идт^^' мзубeць, кpaйм.1 Борозна дaлa ocнoву пoняттю oгopoжi забору, шр e тoтoжнe poзумiнню забору водному, a тaкoж заборолу - чacтинi мicькoï cтiни тa шo-лoму як cимвoлу нeбecнoï твepдi, щo утpимуe вoду.2 Рiв, як i вэл, пpиpoднe утвopeння вoдoю. Перетика - мeжa, вiддiлeнa poвoм, плeтeнeм, a перети-чекъ - штж вoди, cлoвo пруд нэ ctapo^. нэмивний вэл, у cучacнoму тpaкту-вэнш швидкэ тeчiя; ставок ^дэ) - cтaвaти, бopoнити, тэ й од^шм в^н-ниць - егавш. Плiт - зaгopoдa з ^л1в, i пл1т як cплaв eтимoлoгiчнo мoмитийм пepeгукуeтьcя у cлoвax: плiткa-poзмoвa-piчкa. Стapocл.-укp. пл^ть як плoть тшэ тэ як oгopoжa, вiдxoдять в eтимoлoгiчнoму знaчeннi дo вoди, щo ^ибу-вae, лиeтьcя (ceмaнтичнi вщшвщники плютa-нeпoгoдa, плиcти тэ литкэ нэли-
з
тэ лoeм , щo пopoджуe o6pas бaляcини-гaнки eлeмeнту зaгopoди).
Дax чepeз ocмиcлeння cвiтoбуття oтpимaв piзнi eпiтизoвaнi нэзви: вишки (в1д Вишн1й), верх в1д вepшини rop^ горище (в1д гopa - мю^ ^pe-бувэння бoжecтвa, тэ гopищe як oзнaкa oбгopiлoï coлoми в1д диму нэ дaxу), пiд, поду - poзумiлocя як пpocтip кapкacу п1д cкиpтaми. Ta cтрих - як мю^ пepeбувaння-гуляння вiтpу-диму-cтpiли.
npo^c cвiтoвiдчувaння вiдпoвiдae шлюбу-зaкoну пoeднaння i вiдтвo-peння життя, шo вiдбивcя у пpocтopoвiй cимвoлiцi мicтa як зв'язку нeбa i зeм-л1, зaкoн пoeднaння чoлoвiкa i жшки пpoявляeтьcя в apxiтeктуpнoму виpiшeн-ш пpocтopу вeжi a6o кoмopи, в тpaдицiï cпiлкувaння у зaмкнeнoму ca,^ лиц1), шo e знэ^вим cтaнoм д1вчини тэ вулиц1 (шмют) - oзнaкoю xлoпця. Спiвicнувaння жiнoчoгo i чoлoвiчoгo нэчэл тэ твopeння ïx цiлocтi пpoяв-ляeтьcя у функцioнaльнo-coцiaльнoму пoдiлi xaти (лiвaчкa-пpaвaчкa, пiч-пo-куття). Пoeднaння вoгню (чoлoвiкa) i вoди (зeмлi-жiнки) пpoявляeтьcя в oro-poджeннi i пiдвaлинi-пpизьбi-лaдi-paдi.
Пpeдмeти тэ peaлiï дoвкiлля oтpимувaли нэзви, тэгаж, i згiднo з oбpя-дэми тэ життeвим циклoм людини, щo вiдпoвiдaв зaкoну Вiчнoгo Буття ^и-poди. Haпpиклaд, кoмopa - ^ мicцe вщбувэння тэши шлюбу житэ тэ шлюбу людини. Бo жито як cимвoл життя i вiдpoджeння cимвoлiзуe нэщэдкэ, чepeз тe кoмopa функцioнaльнo oтoтoжнювaлacя - тoку з житшми cнoпaми, a вe-Ыльний oбpяд мкoмopим - экту opaння зeмлi a6o oбмoлoчeння зepнa4.
Мiфoпoemика-свimoглядна Modmb emmcy oрганiзацiï дoвкiлля. Мiф e дpугим пicля мoви джepeлoм зaпиcу дуxoвнoï культуpи нapoду, дого уяв-лeнь пpo cвiт. Miф eтимoлoгiчнo - цe вимoвлeнe cлoвo, шo пoкликaлo дo буття видимий cвiт, зэзнэчивши ключeвi oбpaзи у пpocтopi тэ cиcтeму зв'язку в pитуaлi пoвcякдeннoгo cтaвлeння людини дo Бoгa, пpиpoди, бэтьюв, людeй. Haзвeмo дeякi cвiтoгляднi мoдeлi тpaктувaння oбуттeвлeнoгo пpocтopу.
1 Етимoлoгичecкий ^obap^ В 4-x т./ Сocт. M. Фacмep. M.: Т.1.
2 Пэм'ятки укpaïнcькoï мoви: Слoвник укpaïнcькoï мoви П. Бiлeцькoгo-Hoceнкo. - С. 142.
3 А.А. Пoтeбня. О ^^TOphix cимвoлax в cлaвянcкoй нapoднoй шэзии// Сoбpaниe тpудoв./ Симвoл и миф в нapoднoй культуpe. M.: Лaбиpинт, 2000. - С. 5б-57.
4 Хвeдip Вoвк. Студiï з укpaïнcькoï eтнoгpaфiï тэ aнтpoпoлoгiï. К.: Mиcтeцтвo, 1995. - С. 279-281, 30б.
ТроТстiсть единого. Свгт розумiвся як тривимiрний: нав-яв-прав по вертикаи та три дороги по горизонтам (лiво - прямо - право). Три означае повноту i вищий стан: Тройдерево-Свiтове дерево, сонце - трилике, трисвя-тий-пресвятий, наш герб-тршця-тризубець.
Бiнарнiсть жiночого та чоловiчого (мiфологiчний архетип Свiтового дерева з чоловiчим i жiночим началом в образi птахiв).
Iерархiя мкця у природi при твореннi архггектурно-предметного середовища. Негативнi простори (болото, мюця смiття, зруйновано! поетики природи, мюця оскверненi людиною через вбивство, мюця де росте будяк, кропива) та позитивш для перебування людини т^ де добре почувають себе тварини, птахи.
Iерархiя матерiалу при формуваннi архiтектурно-предметного середовища (вид дерева, колiр глини, матерiалу) вказуе на сакралiзацiю мюця у просторi. Наприклад столи-скринi тисов^ лiжка дубовi, гонт осико-вий, пороги тисовi або сосновi. Обмазка глиною охровою або бшення вапном стш хати. Вербовi живоплоти, бо Верба - свпове дерево украшщв. Кiл з оси-ки, бузини, чи терену - мав оберегове значення. "Садок вишневий коло хати" - пов'язаний з богом Вишшм, Всевишшм i вишня е божественне дерево1 -невщ'емний атрибут подвiр,я i саду.
IнiцiацiТ завдяки природшм формам, стихiям. Посвята на парубка, коли на Великдень дютанеш з гладко обтесано! деревини подарунок. "Скоро-постижш арки"2 - святковi арки, увшчаш сосновим гiллям, яке всихалося та обсипалося, те саме весшьт брами. Ставили загороду "перейму" (солому, що горить) пiд час весшьного по!зду.
Перевтiлення спокш^актившсть або хворий^здоровий. На Велик-день майстрували гойдалки, погойдаешся будеш здоровий через очищення повiтрям. Здмухування, очищення через обкурення димом, омивання водою, побиття на Великдень Вербовим гшлям.
Циклiчне розгортання в часi ^чне тривання) Роду. Вшановування предкiв, фнксування минулого "той, хто мав великих предав, повинен творити велике". Поняття кола як циклу часу втшене в Родi, триваннi народу. Фжсування подiй життя у поетичному образi архiтектурно-предметного середовища: наприклад народження дитини супроводжувалося: садiння у саду дерева -персошфжащя !! у дерево, справляння нових воргт, змша рисунку на ро-довiдному деревi дверей, або на одвiрку. При покиданш оселi чи смертi "змальовувалися" члени родини в образах рослин, тварин, шж^в. Гармонiя тривання проявляеться i в ритуально-знаковому пiдходi до побудови. Наприк-лад: проорення загороди поселення або малювання вапном чи зерном-мукою кола, посипання входу дрiботою яку не можна визбирати сшь, мак; прикраше-не мюце карнизу (прилип), обв,язi стши вшками з квiтiв i жита, букетами маю-вок, квiтiв, гiрляндами з часнику, цибулi як оберег i як вияв естетики.
1 М.Дмитренко, Л.1ваншкова, Г.Лозко, Я. Музиченко. К.: Народознавство, 1994. - С. 115-116.
2 М. Зеров. Поезп. Переклади. К.: Дншро, 1990. Т.1. - С. 63.
Пошук Гармони-Ладу-Ради-Закону-Кола-як моделi тривання свiту.
Гармошя кола (або яйце подiбного овалу), що втiлена у тотемi укра!н-цiв лелецi а саме вщлгг-прилгг додому, за столом у хат при вечерi як Лад, в громадських спiльнотах: толока, в молодiжних гуртах, братствах, у козацькiй i сiльськiй Радi, Волостi, Слободi.
Розкриття змкту архтектурного символу через бюсемютичну складову. Бтсемттична складова поетичного образу складаеться з несотво-рено! людиною природи так звана "незаймана", "чиста" природа та штерпре-тованих людиною природних форм, де бюсемютична складова мютить етно-культурний фактор. Хщ сонця втiлений у формотворчiй конструкцп брами (обов'язкова наявнiсть верхньоТ перемички або арки входу). Сонце - во-ротар вирда, що чотири рази на рж випускае пори року на землю, тотожний шдшському Брам^ що втiлюе у собi цiлий рiк циклiчного ходу сонця i росту дерева життя. Брама - брахма з санскр. творець, народжуеться з яйця - хаоса та межуе космос на небо, повггря, земля1 ось звщки символжа наречення входу в огороджений прос^р брамою. Брама у загородi - це видшення з хаосу обшстя, творення космосу-порядку. З трактуванням входу пов'язана також i вода, а саме з поняттям Воргг. Ворота в шдо-аршськш традицi! трактуються як перервана загорода-вода, бо Врггра (змiеподiбний) бог перервано! течi! рь ки. Ворота чи старосл. врата, врати (ся) - повернутися символiзуе щорiчне вiдродження космосу, вiдкриття вод. Цикшчшсть часу породжуе i розумшня ворiт як коловорот сонця й води.
Укра!нщ найчастiше на воротах зображують тв-сонце, сонце, що сходить або заходить, або три сонця-розети (схщ-зешт-захщ). Аркова чи трикут-на форма або стшково-балочна конструкщя вирiшення входу визначае сим-волжу ворiт, та й у санскрит арка - це сонце. Ворота й брама - це щоденний вихщ сонця, початок дня, а у певний перюд циклу вихщ нового сузiр,я. Образ соняшника (солноворота), що зустрiчаеться коло ворiт, брами вщображае також символ ходу сонця. Ритм сонця проявлений в трикутному декорi лиштви (сандрику), формотворчш структурi сходiв (драбини) та мосту. Хщ сонця проявлений на сволоку, що лежить у позицй схщ - захiд, крiм того мае рисунок руху сонця, так званого '^жучого колеса", поеднаного з хрестом, котрий е християнським символом дороги-драбини до неба. Схожi мотиви орнаменту ходу сонця мають скриш, яю е пам'яттю роду та стш-престш з хлiбом та триразовим циклiчним споживанням !жi та молитви. Сонце образно ототож-нюеться з гшлястим деревом, найчастiше з вербою (свгговим деревом). Сонце як символ ока проявляеться у такш деталi брами й дверях як вiзитирка, так зване вiконце для спостереження або комунжацй.
Сур, Цур, Чур бог вогню-свпла, Чур у санскртш око. Слово Чердак вщ Чур (око, котре спостерiгае). У гуцулiв "Чердак" - це сторожова вежа. Сонце також виражаеться у символах багатопелюсткових квтв, вшюв, тд-ковi, колесi, хрестi i його рiзновидi сварзi. Сонце-око знаково вщображаеться на фронтонi, щипцi даху. На Закарпатл основним мотивом завершенням
1 Мифологический словаь. М.: СЭ, 1991. - С. 99.
фронтону даху е хрест-Христос-Сонце або Св^ове дерево, що також мае символiку часового циклу.
М1сяць, зоря, сонце е кшетичним магiчним захистком подорожуючо1 людини. М1сяць ототожнений сонцю в тих людей, m^i перебувають у доро-3i: мiсяць -"козацьке сонце", "циганське сонце" й сонце для закоханих. Mi-сяць втiлений усимволiчних украшцям назвах: калита, пирiг, рогатий, Коляда, Василь, Дщух, козацький оселедець. Шумерською "кадета" назва мюяця, "калутi"-духiвництво, а на Русi каликi-перехожi це подорожнi пустельники, що жили за рахунок подаяння бшя калиток. Цшком ймовiрно що хвiртка (калитка) символiзуе собою хiд мюяця. Крiм того сонце е втшенням вогню, а мь сяць - води, вони доповнюють один одного неперервним входом-виходом свггил на неб^ тому залежно вiд культу сонячного чи мюячного, ворота мо-жуть вщображати хiд сонця або мюяця. М1сяць тiснiше, нiж сонце пов'язаний з життевими циклами людини. Його ци^чна образна змiннiсть вiдповiдае 4-ом фазам людського життя: молодик - зародження життя, шдповня-юшсть, повня-старий мюяць i остання кватира-смерть-убування. Тут ми шдшшли до поняття кватири в1кна, форточки (хвiрточки). Кватирка, кватира - вщ-сувна частина вшна, означае чверть i мае функщю виходу душi iз хати, бо ш-ша назва кватири - це душник у вшт1, анг. window-soul. Чверть отвору вж-на, чверть вхщного отвору ворiт, так звана хвiртка е проявленням ходу мюя-ця. Хiд мiсяця може знаково штерпретуватися як нижня дуга, а хщ сонця як верхня дуга у колисщ, качелi-орелi, гойдалщ, яселках (порiвняймо Оселка-Веселка-Райдуга).
•2
Образ неба втшений у форму шатра, купола, у стелю в хат , де на сволоку зображують хщ сонця, а також у побутовi речi як убрус, простирало, килим, рядно та одяг шуба, кожух, головш убори.
Прос^р поля, дороги, степу, полонини знаково втшений у суво1 полотна, обруЫ, простирал^ килимь
Природа - символьна складова архШектурного образу. Символ сам по ^6î мютить комплекс асоцiативних значень, сшвставлень що та е формою
3 ...
творення i сприйняття образу. Символ е синоншом образу але на вщмшу вiд образу мае багатосторонне розкриття у знакових складових: 1) бюсемютика, 2) антропосемiотика, 3) лшгвосемютика, 4) етносемiотика, 5) абстрактна се-мiотика. Дублювання архiтектурних форм природними дае змогу створювати багатообразш композицп i тим пiдсилюе поетичний образ арх^ектурно-пред-метного довкiлля як прояв вищо1 духовно1 дiйсностi в естетичних законах. Втшена iдея-символ в образi через знаковi складовi проявляе рiвень знань спостерiгачу i користувачу зпдно з його iнтелектом.
Мкце знаку природи в ieрархiï знакових складових за силою про-явлення вищо1 духовно1 дiйсностi в матертльному образ архггектурно-предметного довкiлля.
Наведемо деяк приклади.
1 Пам'ятки украшсько1 мови: Словник украшсько1 мови П. Бшецького-Носенко.
2 Загадки. К.: Дншро, 1987. - С. 17.
3 Валерш Лепахш. 1кона та шотчтсть. Льв1в: Св1чадо, 2001. - С. 71.
Формування образу огородження через символьш складовк
1. Хреститися; 2. Захист "нерушима стша" - Образ Матерi Божо! Оранти; 3. Правиця Господа; 4. Лякливий, попереджувальний звук вогню, вггру, водоспаду-гуку; 5. Природш явища, опади: дощ, туман, сшг; вогонь-ватра; природнi утворення: перетiчок, вал, рiв; 6. Посадка кропиви, терену, будяку, ожини, шипшини та живоплоту, закршлення кутiв осиковим кiлком; 7. Обсипання видшено! межi мукою, вапном, кров'ю, сiллю, маком, злаками найчастiше у формi "зачарованого кола"; 8. Огородження слщом тварини, людини, хороводи-коломийки, антропоморфне опудало, вал утворений оран-кою, павутина; 9. Обмежування шнуром-стрiчкою (червоною), полотном; 10. Види загород: плетена, кована, лшлена, тесана; 11. Деталь ужиткова, що несе семантику захисту (горщик, посудина на кшку), млинок-вггрячок, колесо та орнамент як знак первинного матерiалу загороди земл^ води та вогню; 12. Рослини, що в'ються, плетуться (хмшь, плющ, гарбузиння, горошок та ш.) та посадка комушкацшного характеру рослин, таких як калина, горобина.
Вир1шення образу входу за iерархiчними принципами проявлення духовного аспекту в реальному образь
1. Царськ врата, у санскритi врата означае закон божий, або обггни-щ (входить той, хто приймае обггницю i живе за моральними законами). 2. Небеснi ворота - злука з Богом (райдуга, Ра-дуга, веселка (оселка, оселя)). 3. Стара людина на лавщ, той, хто мае право судити про життя. 4. Два дерева, найчастше з похиленою кроною верба, вишня, калина (або двi точки зафж-соваш природними складовими у простор^, нас^зне дупло у деревi, отвiр у камеш, наскрiзна печера. 5. Весшьна брама. 6. Принцип вiдбиття у дзеркалi (iнший свiт) через бляховаш, оббитi дверi. 7. Семантична знаковють переш-коди вiйти у прослр, високий порiг, колода на пороз^ передпороговi охорон-цi (птах, швень через звук, кiт та дик тварини, сторож-воротар); посадки терену, глоду, бiля ворiт, над дверима решето, скоба, вiзитирка - для ока у дверях. 8. Формотворча арка i трапещя, стшочно-балочна система з дашком. Орнамент та декор, що вщображае ще! космiчного часу i ходу сонця-захисника ^жуче колесо, "квiтка", хрест, тдкова, плетений вiночок), та шлюбу (чоло-вiчого та жiночого начал) вщтвореш в образах птахiв та тварин або у знаках стихш води та вогню (свггла). 9. Декоративш елементи: прясельце (колатка, каблучка, тдювка), замок.
Компонування знакових складових в образ1 дороги та шляху.
1. Кривизна дороги по колу (шлях торний (вщ тор-коло)), "збився з кругу" (плигу) - збожеволiв, йде не тою дорогою, що всь Коло (круг) це правило-закон шляху людини на цьому свт: народження - розвиток - згасання - смерть "бути на божш дорозГ" - переродження (переображення). 2. Багато-раменний хрест (Фiгура) (щоразовий вибiр шляху-творення долi). 3. Порушена цшина, просiчки в лiсi, а в гористiй мiсцевостi: те що веде до гори, обтру-шена роса. 4. Озвучешсть: звук води, розмова-сшв подорожнiх, звук воза, транспорту. 5. Слщ тварини, людини, колеса, диму (Фйура), курява, порох. 6. Бинди (стрiчки), руно, сувш полотна, рушника, розпущенi коси, скатертина, обрус, килим-дорiжка. 7. Мiсця споглядання-повчання i захисту камiнь (ба-
ба), джерело, лава й каплиця, статуя святого, Хрест, одиноке дерево, вогонь-ватра (вогнище), бандурист, прочани, пустельники. 8. Дерева (топол^ горiх) i кушд обабiч дороги (алея), лiхтарi, скульптура - все це прояв захисту й iерар-хiчно вищо! дороги. Музичний, людський та тваринний супровщ, простелян-ня килиму, дорiжки, устилання квгтами, злаками дороги. 9. Мiра та означення простору через верстовий, мальований стовп, митнi ворота-вежi. 10. Тран-сцендентнiсть (вибiр) простору роздорiжжя та корчми, щоб "гладити дорогу" i не сумувати. 11. Прикмети на шляху: (негативна кметь: заець, жаба, чорний ют перебiг дорогу, жшка, що переходить з пустою посудиною, вiха-знак пе-рестороги в мющ по якому не можна ходити у дорозц та позитивна кметь: жшка з повною посудиною, тварина що бiжить "за пазуху" i т.п.)
Мiст - ieрархiчно вища дорога.
1. Свiтове дерево. 2. Гшка калини, верби ("калиновий", "вербовий мiст" - поеднуе видимий i невидимий свiти). 3. Дуга (веселка) - коромисло, стрша.
4. Волосина, нитка (чим тонший мют, тим свiтлiша душа, яка зможе його пройти) - висячий мют. 5. Потиск рук, тримання за руки. 6. Кшь. 7. Човен, ко-лиска. 8. Кiстки, трофей-жертва. 9. Лавка, кладка. 10. Загорода моста з рщко чи густо розташованими малими архiтектурними формами та антуражем.
Сенсотворення образу кринищ:
1. Слинка, кров i тiло Христа, слiд ноги матерi Божо!, дар зцшення Святих покровителiв. 2. Квгтка кринь, непорочнiсть. 3. Звук, гук (джурка, во-дограй). 4. Джерело зi скелi (удар тризубцем, удар копитом коня), коловорот.
5. Сльози людини. 6. Кров тварини. 7. Мед, молоко. 8. Глек, бочка, ринка, ка-дiвб. 9. Позначення мюця джерела лавкою, посудиною та загородою, каплицею, декоративною хаткою.
Компонування знакових складових символу Рогу-кута.
1. Хрест. 2. Свгтове дерево. 3. Нарiжник-камiнь спотикання. 4. Ознака влади: кий, булава, (рш тварини), шест, шка. 5. Божниця-покуть. 6. Жар-ву-гшля, вогнище. 7. Стовп (стоян), пшястра. 8. Видшення орнаментом i коль-ором рогу й кута у спорудь
Сенсонаповнення образу стовпа.
1. Правиця Божа - благословення. 2. Хрест (Христос) - опора, Стовп Пречисто!, Стовпи Софи-Премудрост^ Стовпи Пророки й Апостоли. 3. Престол - жертовник. 4. Гора, дерево, дим. 5. Людина, герой, колос-велетень, вар-та. 6. Сюптер, булава. 7. Стопа, верстовий i мальований, стовп поприща (вер-ства). 8. Трофей (переможет), пам'ятник. 9. Верея (ганебний стовп). 10. Сш-ральш колони обвит (тички), з зарубками - драбина до неба. 11. Колони з динькою, з виразним ентазисом, з вузлом е ознакою витримки, випробову-вання. 12. Каттель-шапка, голова, стш-це знаки духовного та сощального стану людини.
Вжно.
1. Лик Господа, Матерi Божо!, Святого. 2. Око сонця, мюяця, зорь 3. Око у кризi (ополонка), озерце. 4. Обличчя дитини, старшо! людини, око людини, плач, доля 5. Прозора перепона (оболонка): в^ер, мiхур риби та скло (духовна субстанщя). 6. Годинник дня, око у св^ й природу. 7. Геро! мiфу,
казок на мiжвiконнi або предмети, що символiзують природний цикл або ко-мушкацшно-шформативш (лялька, букети сухих та живих квтв, витинанки на скш, калина, ялинковi прикраси). 8. Червоний, охровий колiр рами, лиш-тви, вшоннищ мають функцiю захисту. 9. Рушники, штори - оберiг.
Висновки. Природа сакралiзуе, освячуе архiтектурно-предметне сере-довище, i е моделлю просторово! органiзацiï довкiлля. Бо через гармонш природного довкiлля людина наближуеться до Бога.
Природа як композицшна складова е тлом, фоном, звуком у чуттевому сприйнятт зоровоï картини свггу. Природна форма е бiосемiотичною складо-вою в образi i мае естетичну та мапко-захисну функцiю. Втшет та осмисленi етносом форми природи в архiтектурi (формотворчих конструкцiй, деталях, орнамент) творять колористику образу, вщображають св^оглядш знання народу та шформацшно-комушкативне поле для життедiяльностi. Тому збер^а-ючи бiорiзноманiття, зберiгаемо поетику природи, що е генератором i ноЫем знань свпотривання для нащадюв.
