CC BY
9
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-2-143-242-245 УДК 616.379-008.64:616.12-008.331.1-085 Шелест Б. О.
ВПЛИВ КОМБ1НОВАНОТ ТЕРАП1'|' НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю У ХВОРИХ
ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ Харкiвський нацiональний медичний унiверситет (м. XapKiB)
shelestb@ua.fm
Зв'язок nублiкацГí з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом теми НДР ка-федри внутрiшнiх i професiйних хвороб XapKiBCbKoro нацiонального медичного ушверситету «Удоскона-лення оцiнки кардюваскулярного ризику за хрошчно-го обструктивного захворювання легень», № державно! реестраци 0116U004989.
Вступ. Гiпертонiчна хвороба (ГХ) являеться одним i3 найпоширешших захворювань серед хвороб сер-цево-судинно! системи i складае до 30% в загальнш популяци. ВГдомо, що артерiальна гiпертензiя (АГ) в вщ старше 40 рокiв дiагностуеться у 50-80% пащетчв з цукрового дiабету 2-го типу (ЦД) i при поеднанш цих двох захворювань ризик розвитку серцево-судинно! захворюваностi i кардГально! смертi подвоюеться. Го-ловними факторами ризику розвитку АГ i ЦД 2 типу являються iндекс маси тша (1МТ) i ожирiння (WHO, 2014). Бiля 3,4 млн. дорослих людей в свiтi щорiчно вмирають вiд хвороб, якi обумовленi 1МТ i ожирш-ням. В США АГ i ЦД 2 типу являються двома важливи-ми проблемами сусшльного здоров'я [1]. АГ вносить значний вклад в розвиток таких ускладнень ЦД 2 типу як ниркова недостатшсть, ретинопатп, i шдвищення смертностi вiд хвороб серця [2]. АГ i ЦД 2 типу вва-жаються незалежними факторами ризику розвитку застшно!' серцево! недостатностi (ЗСН). По цьому по-кращення контрою АТ дуже важливо для первинно! профiлактики ЗСН у хворих на ЦД 2 типу [3].
Серед основних патогенетичних механiзмiв фор-мування АГ при ЦД 2-го типу видшяють активацiю ренш-анпотензин-альдостероново!' та симпатоадре-налово! систем. У зв'язку з цим штерес представля-ють препарати, що дшть на основнi ланки патогенезу шдвищення артерiального тиску у данш категорп па-цiентiв, так як шпбгори ангiотензинперетворюючого ферменту (1АПФ), блокатори рецепторiв ангiотензина П (БРА), дiуретики i антагонiсти кальцiю.
Як вiдмiчають Anthony H. et al. [4], бшьшГсть пащен-тГв, незважаючи на наявнiсть ефективних ппотензив-них препара^в i чГтких методик лтування не завжди контролюють свш артерiальний тиск (АТ). Тому, без-умовно, належний контроль за рiвнем артерiального тиску у дано! категорп оаб мае вирiшальне значення для полтшення прогнозу. Незважаючи на широкий спектр антиппертензивних препаратiв, залишаеться актуальною проблема оптимГзацп фармакотерапГ! АГ у оаб з ЦД 2-го типу.
Метою дослщження була оцiнка антиппертен-зивно! ефективностi периндоприлу, телмiсартану, ш-дапамщу i амлодишну при артерГальнш ппертензп у хворих на ЦД 2-го типу i ожиршня.
Об'ект i методи дослiдження. Обстежено 48 патент, що страждали на ЦД 2-го типу, АГ (ессенщаль-на АГ П стадп II ступеня - (ВООЗ/МОАГ, 1999) i вкце-ральним ожирiнням, якi не отримували попередньоТ регулярно! антиппертензивно! терапп в вщ вiд 40 до 65 рошв, середня тривалiсть ЦД - 5,32±0,63, АГ -8,43+1,12, ожиршня - 11,37±1,68 року. Всi обстежен отримували цукрознижувальну терапiю, при цьому у бшьшосп з них був субкомпенсований цукровий дiа-бет 2 типу, про що свщчив середнш рiвень глтозильо-ваного гемоглобiну (7,1±1,4%). Хворим проводилась гiполiпiдемiчна терапiя аторвастатином. Медикамен-тозна терапiя проводилась на фон рекомендацiй щодо ппокалоршно! дiети та обмеження прийому вуг-леводiв, якi легко засвоюються, i насичених жирiв та пуринiв.
Антигiпертензивний ефект проведеного лтування оцiнювався за результатами добового мошторингу ар-терiального тиску, який виконували початково i через 6 мкящв терапп за допомогою нешвазивно! портативно! системи Cardio Tens 01 (Meditech, Угорщина). Установку моштора здiйснювали мiж 9 i 10 годинами, рее-страцш АТ вимiрювали з iнтервалом 15 хв. вдень i 30 хв. шд час сну. Перiоди активност i сну встановлюва-ли шдивщуально. Тривалiсть монiторингу становила 24-26 годин. Оцшювали наступнi показники: усеред-неш значення систолiчного i дiастолiчного АТ за 3 тим-часових перюди: 24 години, день i шч, «навантаження тиском» за iндексом часу (вщсоток величин АТ вище порогових значень - 140/90 для дня i 120/80 мм рт. ст. для ноч^. Визначали варiабельнiсть АТ - стандартне вщхилення вiд середньо! величини (А). Про вираже-шсть добового ритму АТ судили за ступенем нiчного зниження систолiчного артерiального тиску (рiзниця мiж середнiми величинами системного артерiально-го тиску за день i нiч, вiднесена до середнього денного системного артерiального тиску i виражена у вщсотках). Залежно вiд величини добового шдексу видiляли такi групи пацiентiв: при ступеш нiчного зниження системного артерiального тиску вiд 10 до 20% - dippers, менш 10% - non-dippers (мали недостатне зниження шчного системного артерiального тиску), бшьше 20% - over-dipper, при вщ'емному значеннi добового iндексу - night-peakers (стiйке шдвищен-ня артерiального тиску в шчш години) [5]. Критерiем ефективностi антиппертензивно! терапп за даними добового мошторингу було зниження середньодобо-вого дiастолiчного АТ на 5 мм рт. ст. i бшьше вiд вихщ-ного, а в якост цiльового брали рiвень 130 i 80 мм рт. ст. для денних i 125 i 75 мм рт. ст. для шчних годин [5].
Структурно-функцiональний стан мюкарда вими рювали трансторакальною ехокардiографieю (апарат «Philips HD11XE», США, по загальноприйнятiй мето-дицi ЕХО-iмпульсним методом з частотою ультразвуку 7,5 Мгц).
Концентрацш глюкози кровi натще i постпранди альноУ дослiджували глюкозооксидазним методом, процентний вмГст глiкованого гемоглобiну визначали з використанням тест-систем фiрми «Реагент» (Укра-Уна).
1з дослiдження були виключеш пацieнти iз кризо-вим перебГгом АГ, АТ вище 160/100 мм рт. ст. i рiвнем фракцп викиду < 45%, серцево-судинною i дихальною недостатнiстю, порушеннями ритму i провщносп, гострим порушенням мозкового чи коронарного кро-вообГгу, якi перенесенi протягом останнiх 6 мГсяцГв, а також дiабетичною нефропатГею на стадп протеУнури зi збереженою азотовидiльною функцiею, нирковою i печшковою недостатнiстю, анемiями рГзного г"енезу, гострими запальними, онколопчними i Гмунними за-хворюваннями.
Робота проведена вГдповГдно до положень Гель-сшськоУ декларацп ВсесвитоУ медичноУ асоцГацп, Статуту УкраУнськоУ асоцГацп з бюетики та нормами GCP (1992 г), зпдно вимог i норм ICH GCP (2002 г.), ти-пових положень з питань етики МОЗ УкраУни № 66 вГд 13.02.2006. ВсГ пацiенти висловили шформовану згоду на участь в дослужены i були повнГстю обiзнанi про методи i о6сязГ дослiдження.
Оскшьки розподГл кГлькГсних показникiв у вах по-рiвнювaних групах було наближено до нормального, нами застосоваш параметричш методи. Критичною величиною рГвня значущост р обрана 0,05. ПГд час ви-6Гркового aнaлiзу якГснГ i кшьмсш показники оцшюва-ли за допомогою абсолютних i вщносних (у вГдсотках) частот, центральну зaкономiрнiсть i вaрiaбельнiсть кГлькГсних покaзникiв обчислювали приведенням се-реднього арифметичного значення (М) i стандартного вГдхилення (m), результати представляли у виглядГ виразу: М ± m. Статистичну ппотезу про вГдсутнГсть вГдмГнностей мГж двома порГвнянними групами пере-вГряли з використанням вгдповГдного варГанту крите-рш Стьюдента (для залежних або незалежних виби рок). МатематичнГ розрахунки проводилися в Statsoft Statistica 6,0
Результати дослщження та ïx обговорення. Ви-
хГдний середньодобовий рГвень систолГчного АТ склав 154,9±3,43 мм рт. ст., дГастолГчного - 92,7±1,12 мм рт. ст. Зазначеш змГни супроводжувалися шдвищен-ням показникГв «навантаження тиском». АналГз ре-зультатГв рандомГзованих дослГджень по базах даних PUBMED, EMBASE i CENTRAL показуе, що у хворих на АГ з ЦД 2 типу оптимальним систолГчний артерГаль-ний тиск (САТ) являеться 130-135 мм рт. ст. Зниження АТ до 120 мм рт. ст. i нижче не виявило Гстотних пере-ваг з подГбною групою хворих, якГ отримували стан-дартну терашю i САТ був на рГвш 140 мм рт. ст. [6]. У дослщжуванш груш середнш за 24 години шдекс часу систолГчного артерГального тиску досяг значення 69,21±1,43%, дГастолГчного АТ-34,12±1,64%. Звертала на себе увагу недостатня стушнь нГчного зниження
системного артерiального тиску. Середня по rpyni величина добового iндексу склала 8,17±0,78%. При цьому у 52% обстежених зареестровано порушення двухфазностi добового ритму. Так, 38% хворих мали non-dippers тип добовоТ кривоТ, а 15% - night-peakers. Вiдомо, що збшьшення даного показника у пащенпв з ЦД 2 типу асоцшоване з бiльш нiж 20-кратним збшь-шенням серцево-судинноТ смертностi у порiвняннi з хворими iз збереженим добовим ритмом.
Для подальших етапiв дослщження всi пащен-ти методом випадковоТ вибiрки були розподiленi на групи в залежност вiд призначеного анти- ппертен-зивного препарату (периндоприл, телмкартан, шда-памiд, амлодипiн). Всi лабораторш та iнструментальнi методи обстеження проводились на початку i до кшця 12-го тижня лiкування.
До 1-Т групи увiйшли 25 осiб (9 чолов^в i 16 жiнок), як отримували терапiю iнгiбiтором анпотензинперет-ворюючого ферменту периндоприл (10 мг на добу), шдапамщ (1,5 мг на добу) i амлодипiн (5 мг на добу). Побiчних ефектiв, що вимагають вiдмiни препарату, не зафтсовано. У бiльшостi пацiентiв (74,2%) хороший антиппертензивний ефект був досягнутий при при-йомi 10 мг периндоприлу 1 раз на добу, у 25,8% - 5 мг/добу. На тл 12 тижшв терапп зареестровано досто-вiрне полiпшення показникiв добового мошторингу: вихiдний середньодобовий систолiчний АТ становив 154,6 ± 3,34 мм рт. ст., дiастолiчний - 93,2 ± 1,67 мм рт. ст. Через 12 тижшв терапп зареестровано досте^р-не полiпшення показникiв добового мошторування АТ. Зниження середньодобового системного артер^ ального тиску склало 16,3 мм рт. ст., а дiастолiчного - 5,6 мм рт. ст., що супроводжувалося регресом «по-казнишв навантаження». Початково у бшьшосл пащ-ентiв (65,6%) визначався порушений добовий ритм АТ, з них у 68% випадшв зареестровано non-dippers, а в 32% - night-peakers тип добовоТ кривоТ. На тл терапи периндоприлом зниження артерiального тиску в шчш години стало бшьш вираженим - число осiб з нормальним добовим шдексом АТ збшьшилося з 32,4 до 58%. Отримаш данi демонструють високу ефектив-шсть такоТ схеми лiкування артерiальнот ппертензи серед пацiентiв з ЦД 2-го типу i ожирiнням.
У 2-й груш пащетчв, що приймали блокатор ре-цепторiв ангiотензину II телмкартан, iндапамiд (1,5 мг на добу) i амлодипiн (5 мг на добу), увшшли 23 хворих (10 чолов^в i 13 жшок). Зареестровано 1 випадок появи скарг на сонлив^ь i сухiсть у рол, в зв'язку з чим препарат був вщмшений. Дост^рне зниження артерiального тиску вiдзначено у 84,5% пащен^в, якi приймали 40 мг телмкартану одноразово, 15,5% хворих отримували даний препарат у добовш дозi 20 мг. Проведена протягом 12 тижшв терашя супроводжу-валася дост^рним зменшенням показникiв артер^ ального тиску в цшому за добу. Вщзначено зниження усереднених 24-годинних значень системного АТ на 10,2% (вщ 149,87 ± 3,73 до 134,59 ± 3,24 мм рт. ст.), дiастолiчного АТ - на 9,1% (вiд 89,42 ± 1,68 до 81,28 ± 1,36 мм рт. ст.). Спостер^алася позитивна динамiка показнишв «навантаження тиском». Так, середньодобовий шдекс часу системного артерiального тиску
знизився з 76,14±4,76 до 45,3±2,42%. Проведена тера-пiя супроводжувалася достовiрним зростанням добо-вого iндексу АТ, який до кшця перiоду спостереження досяг 9,48%. Змша характеру добового профiлю АТ на тл антиппертензивноТ терапп призвела до збшьшення числа осiб з нормальним добовим ритмом (dippers) з 36,4% до 65,3%. Отримаш результати свГдчать, що у пацiентiв з ЦД 2-го типу i ожиршням терапiя такими препаратами ефективно покращуе бiльшiсть показни-кiв добового профшю АТ.
ГЛШ в середньому дiагностуеться у 72% пацiентiв з АГ i ЦД 2-го типу i тiльки у 32% пацiентiв з порГвнян-ним ступенем АГ без ЦД [7]. Наявшсть ознак ГЛШ е безперечним фактором несприятливого прогнозу [8]. У нашому дослщженш ГЛШ мали 93,7% па^енлв, що свГдчить про високий ризик кардiоваскулярних ускладнень.
Незалежно вГд використовуваного препарату не-гативноТ динамiки показникiв вуглеводного обмiну за-фiксовано не було.
Згiдно з рекомендацГями бвропейського товари-ства кардюлопв бвропейського товариства ппертен-зп 2013 року, наявшсть дiагностованого ЦД (глюкоза > 7 ммоль/л (126 мг/%) або глюкоза через 2 години шсля навантаження > 11,0 ммоль/л (198 мг/%)) або метаболГчного синдрому прирiвнюеться до ураження оргашв-мшеней. Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень збшьшуеться навпъ при невеликому шд-вищеннi артерiального тиску, що вимагае вГд лтаря негайного призначення антигiпертензивного лГкуван-ня i жорсткого контролю його прийому. При цьому у одного патента ЦД може бути компенсований (HbA1c < 7%), а в шшого - декомпенсованим (HbA1c > 7%), i, вГдповГдно, прогноз у цих па^ен^в буде вГдрГзнятися. ЗгГдно з даними дослГдження ADVANCE, збiльшення рГвня HbA1c на 1% i тривалосп iснування ЦД на 1 рт супроводжувалося достовГрним збiльшенням ризи-ку кардюваскулярних ускладнень вГдповГдно на 11%
i 9% [9]. У нашому дослiдженнi у бiльшостi пацieнтiв (57,8%) ЦД був компенсованим i його тривал^ь не перевищувала 5 рошв (у 52,3%).
В основному рекомендацп по лiкуваннi АГ i ЦД 2-го типу базуються на рекомендащях бвропейського товариства ппертензп та Американського товариства ппертензп. У цих рекомендащях вказуеться, що лтування пацiента з АГ мае бути iндивiдуалiзованим, тобто з урахуванням шдивщуального ризику розвитку серцево-судинних ускладнень.
Це означае, що у кожного патента з АГ i ЦД 2-го типу лтар повинен оцiнити наявшсть уражень орга-нiв-мiшеней i супутшх захворювань, розрахувати шди-вiдуальний ризик розвитку серцево-судинних подш i вибрати той препарат або комбшацш, як забезпечать найбiльшу ефективнiсть у захист даного хворого вiд ускладнень.
Саме розумшня iндивiдуального ризику кожного конкретного патента може допомогти лiкарю визна-читися з правильним вибором терапп для зниження ризику ускладнень i патенту розумiти мету лiкування i усвщомлено дотримуватись рекомендацiй лiкаря.
Висновки
1. Периндоприл, телмкартан, iндапамiд i амло-дипин надають багатоплановий коригуючий вплив на добовий профшь артерiального тиску у хворих на цукровий дiабет 2 типу шляхом оптимального його зниження протягом доби i нормалiзацiю порушеного двофазного добового ритму артерiального тиску.
2. Застосованi препарати добре переносяться хво-рими, ефективнi, мають ефективний, зручний i без-печний режим прийому у хворих на артерiальну п-пертензiю i цукровий дiабет 2 типу, не впливаючи на рiвень глтемп.
Перспективами дослщження в подальшому е розробка нових схем ппотензивно'| терапп у хворих цукровим дiабетом 2 типу з ожиршням.
Лггература
1. Fryer CD, Hirsch R, Eberhadt MS, Yoon SS, Wright JD. Hipertensión, high serum total cholesterol, and diabetes: racial and ethnic prevalence differences in U.S. adults, 1999-2006. NCHS Data Brief. 2010 Apr;(36):1-8.
2. Campbell NR, Gilbert RE, Leiter LA, Larochelle P, Tobe S, Chockalingam A, et al. Hypertension in people with type 2 diabetes: Update on pharmacologic management. Can Fam Physician. 2011 Sep;57(9):997-1002, e347-53.
3. Zhao W, Katzmarzyk PT, Horswell R, Li W, Wang Y, Johnson J, et al. Blood pressure and heart failure risk among diabetic patients. Int J Cardiol. 2014 Sep;176(1):125-32.
4. Anthony H, Valinsky L, Inbar Z, Chodick G, Shalev V. Perceptions of hypertension treatment among patients with and without diabetes. BMC Fam. Pract. 2012 Mar;13:24.
5. Makoveeva EA. Vzaimosvjaz' pokazatelej sutochnogo monitorirovanija arterial'nogo davlenija so strukturno-funkcional'nymi parametrami levogo zheludochka pri gipertonicheskoj bolezni. Arterial'naja gipertenzija. 2016;22(2):177-83. [in Russian].
6. Barzilay JI, Howard AG, Evans GW, Fleg JL, Cohen RM, Booth GL, et al. Intensive blood pressure treatment does not improve cardiovascular outcomes in centrally obese hypertensive individuals with diabetes. The Action to Control Cardiovascular Risk in Diabetes (ACCORD) Blood Pressure Trial. Diabetes Care. 2012 Jul;35(7):1401-5.
7. Chokshi NP, Grossman E, Messerli FH. Blood pressure and diabetes: Vicious twins. Heart. 2013 Apr;99(8):577-85.
8. Chamnan P, Simmons RK, Sharp SJ, Griffin SJ, Wareham NJ. Cardiovascular risk assessment scores for people with diabetes: a systematic review. Diabetologia. 2009 0ct;52(10):2001-14.
9. Man'kovskij BN. Sovremennaja model' dlja prognozirovanija serdechno-cosudistogo riska u pacientov s saharnym diabetom 2-go tipa. Liki Ukrayiny. 2011;152(6):24-30. [in Russian].
ВПЛИВ КОМБ1НОВАНО1 ТЕРАПП НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю У ХВОРИХ ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ
Шелест Б. О.
Резюме. У po6oTi проведена оцшка антиппертензивноТ ефективност периндоприлу, телмкартан, шдапа-
мщу та амлодипшу у ппертензивних хворих в поеднанш з цукровим дiабетом 2 типу. Обстежено 48 па^ен^в,
як страждають на ЦД 2-го типу, АГ II стадп II ступеня i вкцеральним ожиршням, як не отримували попередньот
регулярно! ппотензивно! терапп. Пацiенти отримують терапiю периндоприлом, индапамидом i амлодипiном, у бшьшосл пацiентiв (74,2%) хороший антигiпертензивний ефект був досягнутий при прийомi 10 мг периндо-прилу 1 раз на добу. У груш пащенпв, що приймали телмiсартан, iндапамiд i амлодипiн достовiрне зниження артерiального тиску вщзначено в 84,5% пацiентiв, що приймали 40 мг телмкартану одноразово. Трикомпонент-на комбiнацiя в обох варiантах надавала багатоплановий коригуючий вплив на добовий профшь артерiального тиску у хворих на цукровий дiабет 2 типу шляхом оптимального його зниження протягом доби i нормалiзацiю порушеного двухфазного добового ритму артерiального тиску.
Ключовi слова: артерiальна гiпертензiя, цукровий дiабет, добове монiторування артерiального тиску, перин-доприл, телмiсартан.
ВЛИЯНИЕ КОМБИНИРОВАННОЙ ТЕРАПИИ НА АРТЕРИАЛЬНУЮ ГИПЕРТЕНЗИЮ У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА
Шелест Б. А.
Резюме. В работе проведена оценка антигипертензивной эффективности периндоприла, телмисартана, ин-дапамида и амлодипина у гипертензивных больных в сочетании с сахарным диабетом 2 типа. Обследовано 48 пациентов, страдающих СД 2-го типа, АГ II стадии II степени и висцеральным ожирением, которые не получали предварительной регулярной гипотензивной терапии. Пациенты получающие терапию периндоприлом, индапамидом и амлодипином, у большинства пациентов (74,2%) хороший антигипертензивный эффект был достигнут при приеме 10 мг периндоприла 1 раз в сутки. В группе пациентов, принимавших телмисартан, инда-памид и амлодипин достоверное снижение АД отмечено в 84,5% пациентов, принимавших 40 мг тельмизарта-на однократно. Трехкомпонентная комбинация в обоих вариантах оказывала многоплановое корректирующее влияние на суточный профиль артериального давления у больных сахарным диабетом 2 типа путём оптимального его снижения в течение суток и нормализацию нарушенного двухфазного суточного ритма артериального давления.
Ключевые слова: артериальная гипертензия, сахарный диабет, суточное мониторирование артериального давления, периндоприл, телмисартан.
INFLUENCE OF COMBINED THERAPY ON ARTERIAL HYPERTENSION IN PATIENTS WITH DIABETES MELITTUS TYPE 2
Shelest B. O.
Abstract. Proper control of blood pressure level is crucial for improving the prognosis of patients with diabetes mellitus type 2 (DM2T) with arterial hypertension (AH). Despite a wide range of antihypertensive drugs, the current problem of pharmacotherapy of hypertension in patients with diabetes and obesity remains pending.
The aim of the study is to evaluate the antihypertensive efficacy of perindopril, telmisartan, indapamide and am-lodipine in hypertensive patients combined with DM2T.
Methods and materials. A total of 48 patients with type 2 diabetes, AH (stage II), and visceral obesity who did not receive pre-existing regular antihypertensive therapy at the age of 40 to 65, mean duration of DM2T - 5.32 ± 0.63, AG - 8.43 + 1.12, obesity - 11.37 ± 1.68 years. The initial mean for the group systolic blood pressure (BP) was 154.9 ± 3.43, diastolic blood pressure - 92.7 ± 1.12 mm Hg. Clinical diagnosis was established on the basis of patient complaints, anamnesis of the disease, objective examination data. Electrocardiography was used in the experimental methods, transthoracic echocardiography (apparatus «Philips HD11XE», USA), daily monitoring of blood pressure. The fasting blood glucose and postprandial blood glucose concentration was examined by a glucose oxidase method, the percentage of glycosylated hemoglobin was determined using Reagent test systems (Ukraine).
Results and discussion. In the study group, the mean systolic blood pressure (SBP) load reached the value of 69.21 ± 1.43% in 24 hours, and the diastolic BP - 34.12 ± 1.64%. Attention was drawn to the insufficient degree of nocturnal depression of the SBP. The mean value of the daily index was 8.17 ± 0.78% in experimental group. At the same time, 52% of the patients had a violation of biphasic diurnal rhythm. Thus, 38% of patients had non-dippers type of daily curve, and 15% had night-pickers. In the first group (25 people) who took perindopril, indapamide and amlodipine therapy, in most patients (74.2%) a good antihypertensive effect was achieved with 10 mg perindopril once a day, and in 25.8% - 5 mg/day.
After 12 weeks of therapy, there was a significant improvement in the daily monitoring of blood pressure: the average daily BP decreased by 16.3 mm Hg. st, and diastolic by 5.6 mm Hg. A significant reduction in blood pressure was noted in the second group. 84.5% patients took 40 mg of telmisartan once a day, 15.5% of patients received this medication at a daily dose of 20 mg. 12 weeks therapy was accompanied by significant decrease in blood pressure in the whole day. The mean 24-hour values of systolic blood pressure decreased by 10.2% (up to 134.59 ± 3.24 mm Hg), diastolic blood pressure decreased by 9.1% (to 81.28 ± 1.36 mm Hg). Regardless of the drug used, the negative dynamics of carbohydrate metabolism was not recorded.
Conclusions. Perindopril, telmisartan, indapamide and amlodipine have a multidimensional corrective effect on the daily profile of arterial pressure in patients with diabetes mellitus type 2. This pharmacological combination reduces BP in optimal way all day long and normalizes the impaired two-phase daily rhythm of blood pressure.
Key words: arterial hypertension, diabetes mellitus, daily monitoring of arterial pressure, perindopril, telmisartan.
Рецензент - проф. Скрипник I. М.
Стаття надшшла 25.02.2018 року
