CC BY
31
iE!
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
УДК 612.22:577.152:616.441
КУЗНЕЦОВА О.В., ЯС1НСЬКА О.В., АНОХ1НА С.1. Вищий державний навчальний заклад Укра'ни «Буковинський державний медичний ун'терситет», м. Чернiвцi, Украна
ВПЛИВ ППОБАРИЧНОТ ППОКСП НА ПОКАЗНИКИ ПРОТЕОЛ13У В ТКАНИН ЩИТОПОД|БНО'Т ЗАЛОЗИ ЩУИВ ЗА Р13НОТ ТРИВАЛОСТ ФОТОПЕРЮДУ
Експериментaльнi дослiдження протеолiтичних процесiв у тканинах ендокринних органiв, у тому чис-лi щитоподiбноl залози, за умов впливу рiзноманiтних чинниив середовища створюють теоретичний базис розумшня патогенетичних механiзмiв розвитку ен-докринно! патологи. Гiрська мiсцевiсть е ендемiчним регiоном щодо йододефiциту та пов'язаних iз ним за-хворювань щитоподiбноl залози. Одним iз факторiв середовища на високопр'! е гшобарична гiпоксiя, наслт-ки впливу яко! мають адаптогенний характер, однак при поеднанш з iншими чинниками, що мають вплив на органи ендокринно! системи, можуть призвести до розвитку патологи. 1нтенсившсть тканинного про-теолiзу е об'ективним iндикатором стану щитоподiбноl залози, пов'язаним iз процесами елiмiнацií ушкодже-них бiлкових молекул як у процеш адаптацшно! пере-будови органа, так i при розвитку апоптозу.
Метою даного дослщження е вивчення особливос-тей змiн протеолiзу в тканинi щитоподiбноl залози ста-тевозрiлих самцiв щурiв за поеднано! дГ! гшобарично! гiпоксií та змшено! тривалостi фотоперiоду.
Матер1ал 1 методи дослщження. Експерименти проведет на 36 статевозртих самцях бтих лабораторних щурiв iз середньою масою тта 0,167 кг. Гiпобаричну гiпоксiю створювали в проточнiй барокамерi шляхом розртження повiтря до величини, що вщповщае ви-сотi 4000 м над рiвнем моря, зi швидистю «тдйому» 0,4 км/хв. За гiпоксичних умов тварин утримували впродовж 14 дiб по 2 годин щодня. Змши тривалостi фотоперiоду моделювали шляхом утримання тварин при постiйному цiлодобовому освггленш штенсивню-тю 500 лк. Змши фотоперюду вводили за добу до початку гшоксичного впливу. Контрольними були iнтактнi щури, яи перебували в умовах природного освiтлення та звичайного атмосферного тиску. Протеолггачну ак-тивнiсть у тканинах щитоподiбноí' залози визначали за лiзисом азоальбумiну, азоказе!ну та азоколу.
Результати дослщження. За ди постiйного освгшен-ня, що призводить до дефщиту ендогенного мелатоншу (модель гiпофункцií шишкоподiбноí' залози), у тканиш щитоподiбноí' залози лiзис азоальбумшу зменшувався у 1,6 раза, азоказешу — на 16 %, колагену — на 29 % порiвняно з контролем.
Приеднання гшобарично! гшокси на тлi постш-ного освгшення призводило до зростання протеоль тично! активностi вiдносно всiх груп порiвняння. Так, вiдносно контролю лiзис низькомолекулярних бтыв зрiс у 4,6 раза, втносно групи постiйного освiтлення
за нормокси — у 7,4 раза, групи гшокси на тш природного освгтлення — на 27 %; лiзис високомолекулярних бiлкiв зрю у 5,3 раза втносно контролю, у 6,2 раза — втносно групи постшного освiтлення за нормокси, на 26 % — втносно показниыв групи гшокси на тш природного освiтлення; лiзис колагену — у 4,8; 6,8; 1,6 раза втповтно. Отже, можна стверджувати, що поед-наний вплив гшобарично! гшокси та постшного освп"-лення призводить до найбтьш вираженого зростання штенсивносл протеолiзу всiх груп бiлкiв. Однак за рiз-них впливiв штенсивнють лiзису бiлкових молекул зна-чно вiдрiзняеться. Так, за гшобарично! гшокси на тлi природного освiтлення найбтьше проявилося зростання iнтенсивностi протеолiзу високомолекулярних бiлкiв, а за поеднано! ди гшокси та постiйного освп"-лення — 1 колагену також. Низькомолекулярш бiлки виявилися найбiльш стшкими щодо усiх застосованих впливiв.
Висновок. За умов постшного освгтлення вини-кають ознаки пригнiчення iнтенсивностi протеолiзу в тканинi щитоподiбно! залози статевозртих самщв щурiв порiвняно з показниками вшх дослiджуваних груп тварин. При ди гшобарично! гшокси на тлi по-стiйного освiтлення протеолiтична активнють у тка-нинi щитоподiбно! залози шдвищуеться щодо усiх груп бткових молекул, особливо щодо високомолекулярних бтыв та колагену, порiвняно з показниками ушх дослiджуваних груп, що може бути свтченням значно! структурно! перебудови залози.
УДК 616.12-008.331.1-02:546.16:577.175.4 КУПНОВИЦЬКА 1.Г., ГУБНА Н.В., КУТИНСЬКА 1.П., БЕЛЕГАЙ Р.1., КЛИМЕНКО В.1., ДАНИЛЮК О.1. Державний вищий навчальний заклад «1вано-Франювський нац/ональний медичний университет», м. 1вано-Франювсыс Украна
ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ ЙОДУ ТА ТИРЕО1ДНИХ ГОРМОН1В У РОЗВИТКУ APTEPiAAbHOI ППЕРТЕНЗП
Йод належить як до галогешв, так i до есенцiальних мiкроелементiв. Значення йоду для людини визнача-еться тим, що цей мiкроелемент е обов'язковим струк-турним компонентом гормошв щитоподiбноi залози (ЩЗ) — тироксину та трийодтироншу (Башкiрова Л., Руденко А., 2010). В умовах дефщиту йоду включаються адаптацшш механiзми, посилюеться поглинання йоди-ду ЩЗ i3 циркулюючоi кровi, стимулюеться синтез ти-реоiдних гормонiв, прискорюеться кругообiг йоду в ЩЗ (Сидорова Н.Н., 2006). Тому очевидною стае потреба у вивченш обмшу йоду як причини дисфункци ЩЗ. Також в лiтературi е даш про зменшення йодурй', як ознаки субклшчного гiпотиреозу, у мiру прогресування ар-терiальноi гiпертензii (Biondi B. et al., 2011).
Мета дослщження — вивчення рiвня тиреотних гормонiв (ТТГ) та йодурй' у хворих на есенщальну ар-терiальну гiпертензiю (АГ) залежно вiд стади захворю-вання.
№ 2(74) • 2016
www.mif-ua.com
175
