CC BY
39
BiKOBi OCOBAMBOCTi ВЗАвМОЗВ'ЯЗКУ Mix PiBHEM ЛЕПТИНУ
TA TßXKiCTO KOГHiTИBHИX ПОРУШЕНЬ У nAUiSHTiB З XPOHiHHOra HEAOCTATHiCTO MO3KOBOrO KPOBOOBiry TA METAБOAiЧHИM CИHAPOMOM
Резюме. Мета: вивчити можливий взаемозв'язок мiж pieHeM лептину та тяжкстю судинних когнтивних порушеньу хворих i3 мeтаболiчним синдромом та дисциркуляторною eнцeфалопатieю piзного вку;уточнити характер зв'язку мiж piвнeм лептину та складовими мeтаболiчного синдрому, а також мiж тяжкстю когнтивних порушень та ступенем iнсулiноpeзистeнтностi в обстежених пацieнтiв у вжовому аспeктi. УдоЫдження увшшли 85 хворих i3 дисциркуляторною eнцeфалопатieю та мeтаболiчним синдромом вком 48—85ротв. Уа хвоpi булирозподыеш на 3 вiковi групи: 45—59роюв — середнш вк (n = 33), 60— 74 — похилий вк (n = 32), 75—89ротв — старечий вт (n = 20). Стутнь когнтивних порушень оцнювали за допомогою короткоi шкали оцнки психiчного статусу (Mini Mental State Examination). Уа хвоpi пройшли клiнiко-нeвpологiчнe обстеження, загальн лабораторт тести, визначення piвня лептину в кpовi, piвня глюкози та тсулту кpовi натще, С-реактивного быка, нструментальш доЫдження. Выявлений вipогiдний кореляцшний зв'язок мiж piвнeм лептину кpовi та такими компонентами мeтаболiчного синдрому, як тдекс маси тиа (виражетсть ожирння) у пацieнтiв середнього та похилого вку, piвeнь аpтepiального тиску у хворих середнього та старечого вку, piвнeм лтопроте'тв високо'1 щiльностi у груш обстежених похилого вшу. Рiвeньлептину впливае на тяжкють когнтивних порушень. При цьому вплив зниженняpiвня лептину на стан когнтивних функцш у пацieнтiв посилюеться з вком: вipогiдний прямий кореляцшний зв'язок мiж piвнeм лептину та тяжкютю когнтивних порушень в обстежених хворих виявлено в похилому та старечому вщ.
Ключовг слова: когттивт порушення, лептин, мeтаболiчний синдром, вж.
ш
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ
ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
/ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.89-008.45/.8-005/-008.9
КОПЧАК О.О,
ДУ «¡нститутгеронтологи im, Д.Ф, Чеботарьова НАМН Укра1ни», м, Ки/в
Серед населення розвинутих краш свиу ката-строфiчно зростае поширешсть судинних чиннишв ризику, значна частина яких об'еднана шд термшом «метаболiчний синдром» (МС) [12, 13]. МС лежить в основi патогенетичних механiзмiв розвитку кардю- та цереброваскулярних захворювань, яы е провщною причиною швалщизаци та смертност населення, саме тому вивчення МС е надзвичайно актуальним [3].
Епiдемiя абдомшального ожиршня, що е основною складовою МС, останшм часом загрожуе населенню
розвинутих краш свпу, що привертае увагу до жирово! тканини як до активного ендокринного органа. Жирова тканина бере активну участь у регулюванш ендогенного гомеостазу. Вона продукуе велику кшьысть бюлопчно активних речовин, включаючи лептин, штерлейкш-6 (1Л-6), фактор некрозу пухлини альфа (ФНП-а), ади-
© Копчак О.О., 2014
© «М1жнародний невролопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
понектин, яы називаються адипоцитоюнами. Дисрегу-ляц1я адипоцитокiнiв е пiдГрунтям розвитку шсулшоре-зистентностi (1Р), гшерглшеми, дислшщеми, гшертензи та пов'язаного з МС ожиршня [10, 12].
Лептин — бшок, який був вiдкритий як перший гормон, що продукуеться адипоцитами, контролюе харчову поведiнку через рецептори гшоталамуса [2]. З моменту його вщкриття виявлено iншi важливi фiзiоло-гiчнi властивостi лептину. Зокрема, лептин контролюе збертання та мобiлiзацiю жиру, стан репродуктивноi' системи, iмунноi' системи, гомеостазу кiстковоi' тка-нини, чутливють до iнсулiну, нейрональну активнiсть та захист нейрошв. Крiм того, лептин посилюе термо-генез в адипоцитах, сприяе зниженню синтезу iнсулiну, зменшенню транспорту глюкози, дiючи на шсулшовий рецептор клiтини [17]. Серед плейотропних власти-востей лептину описана його здатнють стимулювати клiтинну iмунну вщповщь, активацiю симпатоадрена-лово! системи шляхом втягнення у синтез катехоламшв хромограншу А, модулювати продукцiю прозапальних цитоышв (С-реактивний бiлок (СРБ), 1Л-6, ФНП-а), а також пiдвищувати коагуляцiйний потенщал плазми кровi, потенцiювати запальну шфшьтрацш судинно1 iнтими окисленими лiпiдами i знижувати мехашчну «жорстюсть» покришки атероми за рахунок потенцш-вання продукци матриксних металопротешаз [5, 15, 25]. Крiм того, лептин може сприяти появi та прогресуванню iнсулiнорезистентностi тканин завдяки своему проза-пальному потенщалу [22]. При цьому формування 1Р е ключовим моментом первинних метаболiчних порушень [7]. 1снуе припущення, що лептин е вторинним месен-джером мiж функцiонально активними адипоцитами i бета-клггинами пщшлунково! залози, забезпечуючи тдвищення секрецй' iнсулiну при зниженнi чутливос-тi тканин до нього [2]. Результати дослщжень впливу лептину на секрецш iнсулiну й iнсулiнорезистентнiсть мають суперечливий характер (Toda C., 2011) [23].
Вивчення абдомшального ожирiння вказуе на важ-ливу роль хрошчного системного низькоiнтенсивного запалення у хворих iз МС. Пiд системним запаленням розумiють хронiчну надлишкову продукцiю активова-ною iмунною системою, насамперед ii мононуклеарною фагоцитуючою ланкою, рiзних бiлкiв запалення [8]. Адепти кластерно1 концепци МС вважають, що сис-темне запалення е наслщком абдомiнального ожиршня, осюльки адипоцити е джерелом цитоюшв запалення, що блокують внутрiшньоклiтиннi сигнальш шляхи ш-сулiну i призводять до 1Р [22]. 1снуе й шша точка зору, що вказуе на самостшну етiологiчну роль системного запалення у виникненш 1Р [8, 11]. Зокрема, зпдно з да-ними М.С. Расiна та ствавт. [7], у чоловiкiв середнього вшу, якi мали абдомiнальне ожирiння та МС, стушнь 1Р корелював з шдвищеним умiстом у кровi цитоюшв запалення (1Л-1, 1Л-6, 1Л-8, ФНП-а), а не зi ступенем ожиршня (за шдексом маси тiла (1МТ)). Крiм того, у жiнок старечого вшу вiдмiчено помiрне пiдвищення
рiвня С-реактивного бтка i фiбриногену кровi, а також розвиток 1Р i дислшщеми атерогенного типу як у разi наявностi абдомiнального ожирiння, так i без нього. Рiвень 1Р корелював з ушстом С-реактивного бiлка i не корелював з 1МТ [7].
Вважають, що при ожиршш формуеться резис-тентнiсть гiпоталамуса до центрально! ди лептину, що в подальшому призводить до гшерлептинеми. Ожирiння може бути пов'язано з дефщитом лептину i лептинорезистентнiстю. Рiвень iнсулiну i лептину в циркуляторному руслi прямо пропорцшний масi жи-рових вщкладень, i !х називають сигналами ожиршня. Пщвищений рiвень лептину при лептинорезистентносп i МС обумовлюе розвиток гормонально! дисфункци i вiсцерального ожирiння. Глюкокортико!дна нестабiль-нiсть (внутрiшньоклiтинний гiперкортицизм) при МС i iнсулiнорезистентностi також призводить до розвитку вiсцерального ожирiння [2, 26].
Абдомшальне ожирiння, як правило, пов'язане з високим рiвнем триглiцеридiв [3]. Згхдно з результатами дослщження В.Н. Бондарь та спiвавт., рiвень сироват-кового лептину у хворих на артерiальну гiпертензiю з МС тюно корелюе з пiдвищеним рiвнем триглiцеридiв, що вказуе на наявшсть прямого зв'язку мiж рiвнем гшерлептинеми i порушенням лiпiдного обмiну при наявносп МС [3].
Рецептори до лептину знайдено в периферичних тканинах, нейронах головного мозку, включаючи гiпокамп, який найбiльш уразливий при хворобi Альцгеймера [19, 21]. N. Tezapsidisa та спiвавт. [18] показали, що лептин зменшуе вмiст позаклггинного амiло!ду-p як у культурi клггин, так i на моделi хвороби Альцгеймера на тваринах, а також зменшуе фосфориляцш тау-проте!ну в нейронах. Дослщники показали, що тривале призначення лептину призвело до значного покращення в когнiтивнiй сферi трансгенних тварин iз хворобою Альцгеймера. Ви-явлено, що у людей втрата ваги часто передуе початку деменцп при хворобi Альцгеймера, однак при цьому рiвень циркулюючого лептину був обернено пропорцшний тяжкосп деменцп. 1снуе думка, що дефщит лептину може супроводжуватися патологiчними змшами в ЦНС, що призводять до розвитку хвороби Альцгеймера. Саме тому юнуе думка щодо можливоста лiкування хвороби Альцгеймера з використанням замюно! терапГ! лептином [18].
Останшм часом у лiтературi з'явились даш щодо позитивно! асоцiацi! мiж кшьюстю чинникiв МС, ризи-ком виникнення 1ХС i рiвнем циркулюючого лептину. Крiм того, рiвень циркулюючого лептину розглядають як предиктор розвитку Т1А/шсульту, когштивних порушень (КП), депреси, а також хвороби Альцгеймера у хворих на МС [20].
Зважаючи на поодиною повщомлення щодо ю-нування зв'язку мiж рiвнем лептину та когштивними порушеннями у хворих iз МС, цi данi потребують по-дальшого вивчення.
Мета нашого дослiдження: вивчити можливий взаемозв'язок м1ж рiвнем лептину та тяжистю судинних КП у хворих i3 МС та дисциркуляторною енцефалопа-пею (ДЕ) рiзного вiку; уточнити характер зв'язку мiж рiвнем лептину та складовими МС, а також м1ж тяжистю КП за MMSE та ступенем 1Р в обстежених пащенпв у вiковому аспектi.
Матер1али та методи
Нами було обстежено 85 хворих iз ДЕ та МС вшом 48—85 роив. МС дiагностовано у хворих згiдно з онов-леними критерiями K.G.M. Alberti та сшвавт. (2009) [16]. Усi хворi були розподiленi на 3 вкога групи: 45—59 рокiв — середнш вiк (n = 33), 60—74 — похилий вш (n = 32), 75—85 роив — старечий вш (n = 20). Клшчний дiагноз у всiх випадках формулювався як дисциркуля-торна енцефалопатiя атеросклеротично!, гшертошчно1, дисметаболiчноl, частiше змшано1 етюлогп. Дiагноз дисциркуляторно! енцефалопатп встановлювали за загальноприйнятими критерiями [4, 6]. ДЕ II стади дiа-гностовано у 53 хворих, III стади — у 32 пащентав.
Усi хворi пройшли клiнiко-неврологiчне обстеження з вимiрюванням артерiального тиску (АТ). Пацiентам проводили загальш лабораторнi тести (загальний аналiз кровi, загальний аналiз сечi, бiохiмiчний аналiз кровi, лiпiдограма), визначали рiвень лептину в кровi, рiвень глюкози та iнсулiну кровi натще, рiвень СРБ у кровi, проводили шструментальш (дуплексне сканування брахiоцефальних судин, комп'ютерна та/або магнггао-резонансна томографiя головного мозку) дослщження. Обстеженим також визначали антропометричш показ-ники: вагу в илограмах та зрiст у метрах, за допомогою яких обчислювали !МТ за формулою: I = m/h2, де m — маса тта в к1лограмах, h — зрют у метрах. Вiдповiдно до рекомендацш ВООЗ розроблена така iнтерпретацiя показниив IМТ: 16 i менше — виражений дефщит маси; 16,5—18,49 — недостатня маса тла; 18,5—24,99 — норма; 25—29,99 — намiрна маса тша; 30—34,99 — ожирiння першого ступеня; 35—39,99 — ожирiння другого ступеня; 40 i бiльше — ожиршня третього ступеня.
Ступiнь вираженосп IP визначали за ii шдексом або за коефiцiентом IP — HOMA-IR: HOMA-IR = (глюкоза натще, ммоль/л • iнсулiн натще, мкОд/мл)/22,5.
IP .щагностували при значеннi HOMA-IR > 2,77 [9, 24].
З метою оцшки ступеня когнiтивних порушень ви-користовували коротку шкалу оцшки псиичного статусу (Mini Mental State Examination — MMSE), що складаеть-ся з ряду субтестiв, яи дозволяють швидко й ефективно ощнити орiентування в часi, мiсцi, стан короткочасно1, довгочасно1 пам'ятi, функцiю мови, гнозису, праксису [14]. Сума балiв за субтестами становить загальний бал MMSE. Результат отримували шляхом сумаци балiв за кожним iз пунклв шкали. Максимальний показник — 30 балiв. За даними MMSE, 29—30 балiв оцiнювали як вщ-сутнють порушення когнiтивних функцiй, 28—27 балiв — легкi, 24—26 — помiрнi КП, < 24 балiв — деменщя [1].
Статистичну обробку отриманих результапв проводили на комп'ютерi з використаннiям пакета статис-тичного аналiзу Microsoft Excel 2003. Вiрогiднiсть рiзницi мiж середнiми кiлькiсними значенням обох вибiрок визначали за коефщентом Стьюдента (t). Непараме-тричний критерш Манна — Уïтнi з поправкою Йейтса використовували для визначення вiроriдносri рiзницi мiж середнiми величинами двох неоднорщних вибiрок. Для з'ясування характеру та ступеня взаемозв'язку мiж рiзними показниками визначали коефiцiент кореляцiï ранпв Спiрмена (р) та коефiцiент парноï' кореляцiï (r).
Результати та ïx обговорення
Основними скаргами пацiентiв були: зниження пам'ят на перебiг подш, порушення концентрацiï уваги (95,0 %), порушення шчного сну (81,3 %), головний бть, запаморочення, шум у голов^ вухах, хитк1сть при ходi (92,5 %), онiмiння кiнцiвок (57,6 %). Пд час невролопч-ного огляду у хворих виявлено: ослаблену конвергенцш очних яблук, вираженi субкортикальш рефлекси: Марь неску — Радовича, хоботковий та дистанс-оральний, не-достатшсть VII та/або XII пар черепно-мозкових нервiв, ознаки пiрамiдноï недостатностi у виглядi пiдвищення сухожильних рефлексiв iз розширенням рефлексогенних зон, екстрапiрамiдноï недостатносл, патологiчнi рефлекси згинально1 та розгинально1 групи, координаторнi та чутливi порушення.
Вiдповiдно до результатiв дуплексного сканування брахюцефальних судин ознаки гшертошчно1 ангiопатiï з формуванням характерних артерiальних деформацiй виявлено у всiх пащенпв з легкими, помiрними КП та деменшею (100 %); ехографiчнi ознаки стенозуючого атеросклерозу без значущих локальних та системних гемодинамiчних змiн (стеноз до 30 %) спостеркали у 33 % ошб з легкими КП, у 42 % пащенпв з помiрними КП, у 80 % хворих з деменшею; ознаки вертеброгенно1 деформаци' хребтових артерiй — позитивна поворотна проба на наявшсть екстравазального впливу на крово-тш в iнтракранiальних сегментах хребетних артерш вiдзначенi у 17 % пащентав з легкими КП, у 18 % ошб з помiрними КП та у 20 % з деменшею; потовщення комплексу iнтима-медiа ЗСА > 1 мм виявлено у 17 % пащенпв з легкими КП, у 58 % хворих з помiрними КП, у 100 % пащентав з деменшею. У пащенпв з деменшею вiрогiдно часпше виявляли ехографiчнi ознаки стенозуючого атеросклерозу без значущих локальних та системних гемодинамiчних змш порiвняно з хворими з легкими КП (х2 = 6,3, p < 0,05) та помiрними (х2 = 5,9, p < 0,05) КП. У пашенпв з помiрними КП (х2 = 6,2, p < 0,05) та деменшею (х2 = 10,1, p < 0,001) вiрогiдно часпше виявляли ознаки потовщення комплексу шти-ма-медiа ЗСА > 1 мм порiвняно з пацiентами з легкими КП. В обстежених пащентав iз МС виявлено вiрогiдний обернений кореляцшний зв'язок мiж товщиною комплексу iнтима-медiа загальних сонних артерiй та тяжистю КП (р = -0,39, p < 0,01).
50 45 40 35 30 25 20 15 10
Легю noMipHi Деменцш
Когжтивт порушення
Рисунок 1. Результати обстеження когнтивних функц'1й у пац'ент'т за даними MMSE
CL 0,7 Т-
о 0,6 -
X (В Q. 0,5 -0,4 -
Я К 0,3 -
о 0,2 -
S 0,1 -
1-X U 'В 0 -
-0,1 -
fr 0) о -0,2 --0,3 --0,4 -
Рисунок 2. Коеф1цент кореляцп ранпв (р) м'ж р1внем лептину кров! та ступенем тяжкост когнтивних порушень, за даними MMSE, у пац1ент1в iз метабол'чним синдромом рiзного вiку
30
S 25
*20
х
s
с 15
о
С
Л 10
X
о
£ 5
Легю noMipHi Деменцт
KomiTMBHi порушення
Рисунок 3. Рiвень лептину у паценпв iз когнтивними порушеннями рiзного ступеня тяжкост'г. * — p < 0,05 — вiрогiднiсть вщмнност показниюв у пац1ент1в iз легкими когнтивними порушеннями та деменцею; ** — p < 0,001 — в1рогщн1сть вщмнност показниюв у пац1ент1в iз пом1рними когнтивними порушеннями та деменцею
Зпдно з результатами МРТ головного мозку у переважно! бшьшосп хворих спостер^али мульти-фокальне ураження в бшш речовиш, базальних ган-гаях головного мозку, численш дшянки лейкоареозу перивентрикулярно i в субкортикальних вщдшах головного мозку, префронтальнш кор^ вогнища шемп в медiальних вiддiлах скроневих часток, таламуш, в основному у пащенпв iз МС спостерiгали численш та/або поодиноы лакунарнi вогнища, що були розта-шованi в глибинних вщдшах бшо! речовини, в лобнш та скроневiй частках.
Вiдповiдно до даних експериментально-психоло-гiчного тестування у 19 % обстежених виявлено легы КП, помiрнi КП — у 47 % пащентав, деменцiю — у 34 % хворих на ДЕ та МС (рис. 1).
У вах обстежених хворих iз МС знайдено вiро-гщний кореляцшний зв'язок мiж рiвнем лептину в кровi та ступенем тяжкостi КП (р = 0,51, p < 0,001). У той же час у пащенпв середнього вшу не виявлено вiрогiдного кореляцшного зв'язку мiж рiвнем лептину та виражешстю КП за даними MMSE (р = —0,29, p > 0,05); однак рiвень лептину кровi вiрогiдно коре-лював iз вираженiстю КП, за даними MMSE, у хворих iз МС похилого (р = 0,57, p < 0,001) та старечого (р = 0,59, p < 0,05) вшу (рис. 2).
З використанням непараметричного критерш Манна — Уггш виявлено вiрогiдну рiзницю мiж рiвнем лептину у пащенпв iз легкими КП та де-менцiею (p < 0,05), а також у пащенпв iз помiр-ними КП та деменцiею (p < 0,001). Водночас не знайдено вiрогiдноl рiзницi мiж рiвнем лептину в обстежених нами пащенпв iз легкими та помiр-ними КП (p > 0,05) (рис. 3). Отже, зi зниженням рiвня лептину вщбувалося погiршення когнiтивних функцiй у хворих.
Результати дослщження кореляцiйного зв'язку мiж рiвнем лептину та складовими МС наведенi в табл. 1.
Таблиця 1. Коеф1Ц1ент парноi кореляцп (r) м 'ж рiвнем лептину та окремими складовими МС у пац1ент1в iз ДЕ та метабол 'мним синдромом
Складовi МС Коефщент кореляцп (r) Bipor^- HiCTb, р
Артерiальна ппертензт (АТ) 0,42 < 0,05
Ожирiння (1МТ) 0,61 < 0,001
Пiдвищення рiвня триглiцеридiв сироватки KpoBi > 1,7 ммоль/л 0,11 НД
Зниження рiвня холестерину ЛПВЩ: — чоловiки < 1ммоль/л, — жiнки < 1,3 ммоль/л -0,19 НД
PiBeHb глюкози KpoBi натще 0,08 НД
Вщповщно до наведених даних з ycix складових МС в1рог1дний прямий кореляцшний зв'язок виявлено м1ж ум1стом лептину та р1внем АТ при артер1альнш г1пертен -зи (г = 0,42, p < 0,05), 1МТ (г = 0,61, p < 0,0001) (табл. 1). У той же час не знайдено в1ропдного кореляцшного зв'язку м1ж р1внем лептину у хворих та р1внем СРБ (г = -0,16, p > 0,05), коефщентом 1Р (г = -0,17, p > 0,05). Серед обстежених хворих не виявлено в1ропдного кореляцшного зв'язку м1ж показниками, що характеризують виражен1сть ожир1ння (1МТ), р1вень запалення (СРБ) та стутнь 1нсул1норезистентност1 (коеф1ц1ент HOMA-IR) (p > 0,05). В обстежених пащенпв не спостер1гали в1рог1дного кореляц1йного зв'язку м1ж тяжыстю КП за MMSE та ступенем шсулшорезистентносп за коефщь ентом НОМА-IR (г = -0,16, p > 0,05).
При анал1з1 показник1в у в1ковому аспект1 у пащен-т1в середнього в1ку р1вень лептину в1рог1дно корелював з1 ступенем АТ при артер1альнш гшертензи (г = 0,51, p < 0,05), 1МТ (г = 0,62, p < 0,05). Виявлено обернений в1ропдний кореляц1йний зв'язок м1ж р1внем лептину та вм1стом СРБ (г = -0,71, p < 0,05). Однак у дано! групи хворих 1з МС не виявлено в1рог1дного кореляцшного зв'язку м1ж р1внем лептину кров1 та р1внем глюкози кров1 натще (г = 0,25, p > 0,05), р1внем лептину кров1 та р1внем ЛПВЩ (г = -0,17, p > 0,05), тригл1церид1в кров1 (г = 0,34, p > 0,05), коефщентом 1Р (г = 0,37, p > 0,05) (табл. 2). Кр1м того, у пащенпв середнього в1ку тяжысть КП не корелювала з1 ступенем 1нсул1норезистентност1 за коефщентом НОМА-IR (г = -0,42, p > 0,05).
У хворих похилого в1ку з МС р1вень лептину кров1 в1рог1дно корелював з 1МТ (г = 0,63, p < 0,001), р1внем ЛПВЩ (г = -0,40, p < 0,05). В обстежених дано! групи не знайдено в1ропдного кореляцшного зв'язку м1ж р1внем лептину кров1 та р1внем АТ (г = 0,14, p > 0,05), р1внем глюкози кров1 натще (г = 0,12, p > 0,05), р1внем тригл1церид1в кров1 (г = -0,09, p > 0,05), вмютом СРБ (г = 0,17, p > 0,05), коефщентом 1Р (г = 0,18, p > 0,05) (табл. 2). Не виявлено в1ропдного кореляц1йного зв'язку м1ж показниками, що характеризують виражен1сть
ожиршня (1МТ), р1вень запалення (СРБ) та стушнь 1нсул1норезистентност1 (коеф1ц1ент HOMA-IR) (p > 0,05). Ми не знайшли в1рог1дного кореляц1йного зв'язку м1ж тяжыстю КП та ступенем шсулшорезистентносп за коеф1ц1ентом НОМА-IR (г = 0,19, p > 0,05) у пащенпв похилого в1ку.
У груш обстежених старечого в1ку вм1ст лептину кров1 в1рог1дно корелював 1з р1внем АТ при артер1альн1й гшертензи (г = 0,80, p < 0,001). Однак у хворих дано! групи не виявлено кореляцшного зв'язку м1ж р1внем лептину та р1внем глюкози кров1 натще (г = -0,31, p > 0,05), 1МТ (г = 0,26, p > 0,05), р1внем ЛПВЩ (г = 0,02, p > 0,05), р1внем тригл1церид1в (г = 0,25, p > 0,05), р1внем хрон1чного запалення за вмютом СРБ (г = -0,39, p > 0,05), коефщентом ff HOMA-IR (г = 0,07, p > 0,05) (табл. 2). Вщсутнють вь рог1дного зв'язку м1ж ступенем ожир1ння (1МТ) та р1внем лептину у пац1ент1в старечого вку та наявн1сгь зв'язку м1ж тяжыстю КП та р1внем лептину у дано! групи хворих вказуе на вщсутшсть в1рогщного впливу ожиршня на тяжысть КП в обстежених нами пащенпв старечого вку.
Серед пащенпв старечого вку не виявлено в1ро-г1дного кореляц1йного зв'язку м1ж показниками, що характеризують виражен1сть ожиршня (1МТ), р1вень запалення за вм1стом СРБ та ступ1нь шсулшорезистентносп (коеф1ц1ент HOMA-IR) (p > 0,05). Однак у дано! групи обстежених знайдено в1ропдний обернений кореляцшний зв'язок м1ж тяжыстю КП та ступенем шсулшорезистентносп за коефщентом НОМА-IR (г = -0,57, p < 0,05).
Вщповщно до отриманих нами даних в обстеженого контингенту пащенпв не знайдено в1ропдного кореляцшного зв'язку м1ж тяжыстю КП за MMSE та ступенем шсулшорезистентносп за коефщентом НОМА-IR. Однак, враховуючи виявлений в1ропдний кореляцшний зв'язок м1ж тяжыстю КП та ступенем шсулшорезистентносп за коефщентом НОМА-IR лише в обстежених нами ошб старечого в1ку, слщ зазначити, що 1Р у пащенпв 1з МС асощюеться з в1ком, що зб1гаеться з даними шших автор1в [9], як i наростання тяжкост1 !х КП.
Таблиця 2. Коеф1ц1ент парноi кореляцп (r) м'жр1внем лептину та складовими МС у пац1ент1в
¡з метаболчним синдромом pi3Horo вку
Складовi МС Коефщент кореляцп (r) у хворих pi3Horo BiKy
Середнiй Похилий Старечий
Артерiальна ппертензт (АТ) 0,51* 0,14 0,80**
Ожиршня (1МТ) 0,62* 0,63** 0,26
Пщвищення рiвня триглiцеридiв сироватки KpoBi > 1,7 ммоль/л 0,34 -0,09 0,25
Зниження рiвня холестерину ЛПВЩ: — чоловки < 1 ммоль/л, — жшки < 1,3 ммоль/л -0,17 -0,40* 0,02
PiBeHb глюкози кровi натще 0,25 0,12 -0,31
PiBeHb хроычного запалення (за вмiстом СРБ) -0,71* 0,17 -0,39
Вираженють 1Р (за коефiцieнтом НОМА-IR) 0,37 0,18 0,07
Прим'пки: * — p < 0,05; ** — p < 0,001.
Висновки
Нами виявлений вiрогiдний кореляцшний зв'язок мiж piBHeM лептину KpoBi та такими компонентами МС, як 1МТ (виpажeнiсть ожиpiння) у пащенпв середньо-го та похилого BiKy, piвeнь АТ у хворих середнього та старечого BiKy, piBern ЛПВЩ у rpyni обстежених похилого BiKy.
Спираючись на отpиманi даш, ми визначили, що piвeнь лептину впливае на тяжкiсть КП. При цьому Brarn зниження piвня лептину на стан когнiтивних фyнкцiй у пащенпв посилюеться з вiком: вipогiдний прямий коpeляцiйний зв'язок мiж piвнeм лептину та тяжкiстю КП b обстежених хвоpих виявлeно b похи-лому та старечому вiцi. Вищезазначене дае можливiсть рекомендувати використання показника piвня лептину та його можливо'1 динамiки як прогностичного чинника для прогнозування наростання когштивних порушень у пацiентiв i3 МС похилого та старечого вшу. Цей факт, на нашу думку, може свщчити про значення лептину як патофiзiолоriчноl ланки впливу МС на розвиток КП.
Список л1тератури
1. Бачинская Н.Ю. Синдром умеренных когнитивных нарушений / Н.Ю. Бачинская // Нейро News. — 2010. — № 2(1). — С. 12-17.
2. Березин А.Е. Диагностическая и прогностическая ценность лептина как маркера кардиометаболическогориска/ А.Е. Березин, А.А. Кремзер//Патолог1я. — 2012. — № 2(25). — С. 4-9.
3. Бондарь В.Н. Клинико-патогенетические особенности дислипидемии при артериальной гипертензии в сочетании с метаболическим синдромом/В.Н. Бондарь, Л.Н. Ефременкова, Е.С. Чернышева//Вкник проблем бшлоги iмедицини. — 2012. — № 1(94). — С. 43-45.
4. Дамулин И.В. Дисциркуляторная энцефалопатия: Метод. рекомендации / И.В. Дамулин, В.В. Захаров; под ред.
H.Н. Яхно. — М, 2003. — 32 с.
5. Лептин и метаболический синдром / А.Е. Чубенко, О.Д. Беляева, О.А. Беркович, Е.И. Баранова // Рос. физиол. журн. — 2010. — № 96(10). — C. 945-965.
6. Мачерет Е.Л. Современные подходы к дефиниции дисциркуляторной энцефалопатии / Е.Л. Мачерет, И. С. Паламарчук//Зб. наук. праць ствробтнишв КМАПО. — 2003. — Вип. 12, кн. 1. — С. 591-605.
7. Метаболический синдром — болезнь хронического низкоинтенсивного системного воспаления?/ М.С. Расин,
A.В. Лавренко, О.А. Борзых, С.М. Расин, И.П. Кайдашев // Украгнський терапевтичний журнал. — 2011. — № 4. — С. 56-62.
8. Раст О.М. Молекулярнi механiзми протизапальног дИ глiтазонiв та статинiв: роль PPARy / О.М. Расiн,
I.П. Кайдашев, М.С. Расы//Мiжнароднийендокринологiчний журнал. — 2007. — № 6(12). — С. 71-76.
9. Роль инсулинорезистентности в развитии дислипидемии у людей пожилого возраста / О.В. Коркушко, В.Б. Шатило,
B.П. Чижова, В.А. Ищук // Пробл. старения и долголетия. — 2009. — № 4. — С. 393-402.
10. Adipokines and aging / Y. Arai, M. Takayama, Y. Abe, N. Hirose// Journal of Atherosclerosis and Thrombosis. — 2011. — № 18. — P. 1-6.
11. Betsy B. The Pathophysiology ofCardiovascular Disease and Diabetes: Beyond Blood Pressure and Lipids/ B. Betsy, B.B. Dok-ken //Diabetes Spectrum. — 2008. — № 2(3). — P. 160-165.
12. Cardiovascular Death and the Metabolic Syndrome. Role of adiposity-signaling hormones and inflammatory markers/ C. Langenberg, J. Bergstrom, C. Scheidt-Nave [et al.]//Diabetes Care. — 2006. — Vol. 29. — P. 1363-1369.
13. Eckel R.H. The metabolic syndrome / R.H. Eckel, S.M. Grundy, P.Z. Zimmet // Lancet. — 2005. — Vol. 365. — P. 1415-1428.
14. Folstein M. Mini-mental state: a practical methodfor grading the cognitive state of patients for the clinical/M. Folstein, S. Folstein, PR McHugh// J. Psychiatr. Res. — 1975. — № 12. — P. 189-198.
15. Genetic Variation Within a Metabolic Motif in the Chromo-granin. A Promoter: Pleiotropic Influence on Cardiometabolic Risk Traits in Twins/F. Rao, S. Chiron, Z. Wei [et al.]//Am. J. Hyper-tens. — 2012. — Vol. 25(1). — P. 29-40.
16. Harmonizing the metabolic syndrome. A joint interim statement of the International diabetes federation task force on epidemiology and prevention, National heart, lung, and blood institute, American heart association, World heart federation, International atherosclerosis society, and International association for the study of obesity / K.G.M. Alberti, R.H. Eckel, S.M. Grundy [et al.] // Circulation. — 2009. — Vol. 120. — P. 1640-1645.
17. Harvey J. Leptin: a diverse regulator of neuronal function / J. Harvey // J. Neurochem. — 2007. — Vol. 100. — P. 307-313.
18. Leptin: A Novel Therapeutic Strategy for Alzheimer's Disease / N. Tezapsidisa, J.M. Johnstona, M.A. Smith [et al.] // J. Alzheimers. Dis. — 2009. — № 16(4). — P. 731-740.
19. Leptin promotes adult hippocampal neurogenesis in vivo and in vitro/ J.C. Garza, M. Guo, W. Zhang, X.Y. Lu// J. Biol. Chem. — 2008. — Vol. 283. — P. 18238-18247.
20. Metabolic syndrome as a risk factor for neurological disorders / A.A. Farooqui, T. Farooqui, F. Panza, V. Frisardi // Cell. Mol. Life Sci. — 2012. — Vol. 69(5). — P. 741-62.
21. Paulus K. Central nervous effects ofleptin and insulin on hippocampal leptin and insulin receptor expression following a learning task in wistar rats / K. Paulus, C. Schulz, H. Lehnert// Neuropsy-chobiology. — 2005. — Vol. 51. — P. 100-106.
22. Ronti T. The endocrine function ofadipose tissue: an update/ T. Ronti, G. Lupattelli, E. Monnarino // Clin. Endocrinol. — 2006. — Vol. 64. — P. 355-365.
23. Toda C. Mechanism of dysregulated energy homeostasis in metabolic syndrome / C. Toda // Nihon. Rinsho. — 2011. — Vol. 69(1). — P. 133-137.
24. Unger R.H. Diseases of liporegulation: new perspective on obesity and relateddisorders /R.H. Unger, L. Orci // FASEB J. — 2001. — № 15. — P. 312-321.
25. Wiwanitkit S. Insulin resistance, fibrinogen, homocysteine, leptin, and C-reactive protein and metabolic syndrome / S. Wiwanitkit, V. Wiwanitkit//Ann. Thorac. Med. — 2011. — № 6(4). — P. 243.
26. Younus S. Biomarkers associated with cardiometabolic risk in obesity/S. Younus, G. Rodgers//Am. HeartHosp. J. — 2011. — № 9(1). — P. 28-32.
OmpuMaHO 24.01.14 0
Копчак O.O.
ГУ «Институт геронтологии им. Д.Ф. Чеботарева НАМН Украины», г. Киев
ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОСВЯЗИ МЕЖДУ УРОВНЕМ ЛЕПТИНА И ТЯЖЕСТЬЮ КОГНИТИВНЫХ НАРУШЕНИЙ У ПАЦИЕНТОВ С ХРОНИЧЕСКОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТЬЮ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ И МЕТАБОЛИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ Резюме. Цель: изучить возможную взаимосвязь между уровнем лептина и тяжестью сосудистых когнитивных нарушений у больных с метаболическим синдромом и дисциркуляторной энцефалопатией разного возраста; уточнить характер связи между уровнем лептина и составляющими метаболического синдрома, а также между тяжестью когнитивных нарушений и степенью инсулинорезистентности у обследованных пациентов в возрастном аспекте. В исследование вошли 85 больных дисциркуляторной энцефалопатией и метаболическим синдромом в возрасте 48—85 лет. Все больные были разделены на 3 возрастные группы: 45—59 лет — средний возраст (n = 33), 60—74 — пожилой возраст (n = 32), 75—89 лет — старческий возраст (n = 20). Степень когнитивных нарушений оценивали с помощью короткой шкалы оценки психического статуса (Mini Mental State Examination). Все больные прошли клинико-неврологическое обследование, общие лабораторные тесты, определение уровня лептина в крови, уровня глюкозы и инсулина крови натощак, С-реактивного белка, инструментальные исследования. Обнаружена достоверная корреляционная связь между уровнем лептина крови и такими компонентами метаболического синдрома, как индекс массы тела (выраженность ожирения) у пациентов среднего и пожилого возраста, уровень артериального давления у больных среднего и старческого возраста, уровнем липопро-теинов высокой плотности в группе обследованных пожилого возраста. Уровень лептина влияет на тяжесть когнитивных нарушений. При этом влияние снижения уровня лептина на состояние когнитивных функций у пациентов усиливается с возрастом: достоверная прямая корреляционная связь между уровнем лептина и тяжестью когнитивных нарушений у обследованных больных выявлена в пожилом и старческом возрасте.
Ключевые слова: когнитивные нарушения, лептин, метаболический синдром, возраст.
Kopchak O.O.
State Institution «Institute of Gerontology named after D.F. Chebotarev of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
AGE FEATURES OF CORRELATION BETWEEN LEPTIN LEVEL AND SEVERITY OF COGNITIVE IMPAIRMENT IN PATIENTS WITH CHRONIC CEREBROVASCULAR INSUFFICIENCY AND METABOLIC SYNDROME
Summary. Objective: to study the possible relationship between leptin level and severity of vascular cognitive impairment in patients with metabolic syndrome and dyscirculatory encephalopathy of various ages; to clarify the nature of correlation between leptin level and components of the metabolic syndrome, as well as between the severity of cognitive impairment and the degree of insulin resistance in examined group of patients in the age aspect. The study included 85 patients with dyscirculatory encephalopathy and metabolic syndrome aged 48 to 85 years. All patients were divided into 3 age groups: 45—59 years — middle age (n = 33), 60—74 years — elderly (n = 32), 75—89 years — senile age (n = 20). The degree of cognitive impairment was assessed using Mini Mental State Examination. All patients underwent clinical and neurological examination, common laboratory tests, determination of leptin level in blood, glucose level and fasting blood insulin, C-reactive protein, instrumental studies. We revealed a significant correlation between leptin level in blood and such components of metabolic syndrome as body mass index (severity of obesity) in patients of middle and elderly age, blood pressure level in patients ofmiddle and senile age, the level ofhigh-density lipoproteins in the group of examined elderly patients. The level of leptin affects the severity of cognitive impairment. Thus, the effect of lowering leptin level on the state of cognitive functions in patients intensified with age: a significant direct correlation between leptin level and the severity of cognitive impairment in examined patients was found in elderly and senile age.
Key words: cognitive impairment, leptin, metabolic syndrome, age.
