CC BY
42
навчально-тзнавально1 дiяльностi» розглядаеться з позици дiяльностi викладача, а поняття «активна пiзнавальна дiяльнiсть» - дiяльностi студента в дидактичному процесi).
Здшснеш спроби теоретико-методологiчного аналiзу поняття «актишзащя навчально-газнавально! дiяльностi» не претендують на вичерпнiсть. Перспективними залишаються питання вироблення ефективно! методики активiзацil навчально-газнавально! дiяльностi студентiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гальперин П. Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий / П. Я. Гальперин // Исследования мышления в советской психологии. - М., 1966. -С. 87-125.
2. Гусева Т. А. Стили познавательной активности студентов: автореф. дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Т. А. Гусева. - Новосибирск, 2009. - 48 с.
3. Красовский Э. А. Активизация учебного познания / Э. А. Красовский // Советская педагогика. -1990. - № 4. - С. 34-37.
4. Лузан П. Г. Теорiя i методика формування навчально-шзнавально! активност студента / П. Г. Лузан. - К.: Нац. аграр. ун-т, 2004. - 272 с.
5. Низамов Р. А. Психолого-педагогические основы развития познавательной активности студентов / Р. А. Низамов // Проблемы развития познавательной активности студентов. - Казань: КГУ, 1980. -174 с.
6. Олексюк О. е. Активiзацiя тзнавально! дiяльностi студенлв у процеи загальнопедагопчно! тдготовки: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / О. е. Олексюк. - К., 2005. - 24 с.
7. Сирота Г. В. Воспитание познавательной активности учащихся учебными творческими заданиями: автореф. дис. ... канд. пед. наук / Г. В. Сирота. - Минск, 1987. - 30 с.
8. Советский энциклопедический словарь / под ред. А. М. Прохорова. - М.: Сов. энциклопедия, 1981.
- 1600 с.
9. Ушинский К. Д. Собрание сочинений / К. Д. Ушинский. - М.-Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1950. - Т. 9.
- 560 с.
10. Философский энциклопедический словарь / редкол.: С. С. Аверинцев и др. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 815 с.
11. Фридман Л. М. Психологический справочник учителя / Л. М. Фридман, И. Ю. Кулагина. - М: Просвещение, 1991. - 288 с.
12. Щукина Г. И. Исследование активизации учебно-познавательной деятельности / Г. И. Щукина // Советская педагогика. - 1983. - № 3. - С. 36-37.
УДК 37.014:37.032
С. 6. ЛУПАРЕНКО
ПИТАННЯ ДИТИНСТВА У В1ТЧИЗНЯН1Й НАУКОВ1Й ДУМЦ1 (1900-1918 РР.)
Визначено передумови тдвищення ттересу втчизняних науков^в до до^дження дитинства в 1900—1918 рр., зокрема: усвiдомлення свтовою стльнотою унiкальностi дитини й дитинства, незнання природи дитинства, потреба сустльства в освiчених пращвниках у рiзних сферах сустльного життя. Розкрито напрямки до^джень дитинства: фiзiологiчнi (вiковi особливостi фiзичногорозвитку, дитячi рефлекси, рухова активтсть), психолого-педагогiчнi (вiковi особливостi психiчного розвитку, iде'i вiльного виховання, Ымейне виховання, фiзичне виховання, здоров'я дитини), етнографiчнi (дитячий побут, фольклор).
Ключовi слова: дослiдження, дитина, дитинство, розвиток, виховання.
С. Е. ЛУПАРЕНКО
ВОПРОС ДЕТСТВА В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ НАУЧНОЙ МЫСЛИ (1900-1918 ГГ.)
Определены предпосылки усиления интереса отечественных ученых к исследованию детства в 1900—1918 гг., а именно: осознание мировым сообществом уникальности ребенка и детства, незнание природы детства, потребность общества в образованных работниках в разных сферах общественной жизни. Раскрыты направления исследования детства: физиологические (возрастные особенности
физического развития, детские рефлексы, двигательная активность), психолого-педагогические (возрастные особенности психического развития, идеи свободного воспитания, семейное воспитание, физическое воспитание, здоровье ребенка), этнографические (детский быт, фольклор).
Ключевые слова: исследование, ребенок, детство, развитие, воспитание.
S. Е. LUPARENKO
CHILDHOOD ISSUE IN THE NATIONAL SCIENTIFIC THOUGHT (1900-1918)
The preconditions for national scholars' increased interest in research of childhood issues in 1900—1918 are determined. They are awareness of child and childhood uniqueness by the world community, lack of knowledge of childhood nature, society's need for educated employees in different industry sectors. Childhood research directions are revealed. They are physiological (age peculiarities of physical development, child reflexes, motor activity), psychological and pedagogical (age peculiarities of mental development, ideas offree education, family education, physical education, child's health), ethnographical (children's way of life, folklore) researches.
Keywords: research, child, childhood, development, education.
На сучасному етат свого розвитку суспшьство прийшло до визнання дитинства ушкальним i самобутшм перюдом життя людини, який впливае на все ii подальше життя. Дшсно, протягом дитинства ввдбуваеться знайомство особистосп з навколишшм свтом, штенсивно розвиваються вс ii тзнавальш процеси, йде накопичення знань, формування рiзноманiтних умшь i навичок тощо. З огляду на це важливим е створення умов для рiзнобiчного розвитку дитини, яке неможливо здiйснити без знания дитячо! природи, особливостей дитинства, що вiдповiдно зумовлюе iнтерес громадськосп до дослiджения рiзних питань дитинства.
На початку ХХ ст. свгг переживав значне тдвищения iнтересу до питань дитинства. В усьому свт, в т. ч. Укра1т, вiдкривалися товариства, лабораторп, як1 дослiджували рiзнi проблеми дитячого розвитку (фiзiологiчнi, психолопчш, моральнi й iн.). Вивчения напрямшв та особливостей здiйснения дослiджень дитинства, що реалiзовувалися вiтчизияними науковцями, сприятиме бiльш усвiдомленому ставленню до перюду дитинства, необхiдностi збережения його самобутносп та глибокого дослiджения дитячо! природи.
Анатз iсторичноi' та психолого-педагогiчноi' лиератури показав, що украшсьш вченi i педагоги вивчали певнi аспекти дитинства: погляди на дитинство i розвиток дитини (I. Бех, С. Гончаренко, Н. Калениченко, Н. Копиленко, Т. Самоплавська, О. Сухомлинська, С. Фшоненко, М. Ярмаченко й iн.); аналiз етнографiчних дослiджень дитинства (е. Гайова, Н. Лисенко, Л. Нетт, С. Палш, М. Стельмахович та ш.); iсторичнi аспекти формувания культури й духовност дитини (I. Вавiлова, О. Сидоренко й ш.); розвиток поглядiв на дитину i дитинство в крашах Заходу (С. Бiлецька й ш.). Разом з тим питания тдвищення штересу вiтчизняних науковцiв до дослщження дитинства протягом 1900-1918 рр. не стало предметом окремого дослщження.
Мета статп - розкрити передумови тдвищения iнтересу та основнi напрямки дослiджень дитинства, реалiзованих вiтчизняними науковцями в 1900-1918 рр.
Започаткування дослвджень дитинства на початку ХХ ст. зумовлювалося, по-перше, пiдвищеним iнтересом учених усього св^ до питань дитячого розвитку; по-друге, недостатнiм знаниям специфiки формувания дитини, що спричиияло неврахування вiкових та iндивiдуальних особливостей ii розвитку i знижувало ефективнiсть навчально-виховного процесу в дитячих установах, передуам освiтнiх; по-трете, потребою суспiльства в освiчених прац1вниках у рiзних сферах життя. Усе це сприяло усввдомленню громадськ1стю необхiдностi глибокого вивчения дитинства, особливостей дитячого розвитку, що й зумовило проведения численних дослвджень дитини i дитинства, а саме: фiзiологiчних, психолого-педагопчних, етнографiчних.
У дослiджуваний нами юторичний перiод панував в наущ анатомо-фiзiологiчний пiдхiд до дитини (як до людсько1 iстоти, котра ще не завершила свого фiзичного розвитку i мае специфiчнi, властивi ii вiку, тобто дитячi, захворювания) i дитинства (як до перiоду зростання особистостi, протягом якого вiдбуваеться розвиток i вдосконаления рефлексiв дитини). Зпдно з
цим тдходом yci nOTxi4Hi процеси супроводжуються рефлекторними руховими i вегетативними реакцiями, як вчеш (Б. Бабкш, В. Данилевський, В. Чаговець, I. Щелков та ш.) [6; 7; 8] спостертали й дослвджували. На основi цього ними було розкрито вчення про yмовнi рефлекси людини.
Фiзiологи, застосовуючи анатомо-фiзiологiчний пiдхiд до до^дження i виховання дiтей раннього в^, на основi вивчення рyхiв маленьких дией показали, що формування особистосл дитини починаеться вiд початку раннього вшу. Численш анатомо-фiзiологiчнi дослiдження сприяли виокремленню в 1918 р. ново1 науки - рефлексологiï (згiдно з нею об'ективне дослiдження особистостi базуеться на вивчент ïï рефлексiв), яка згодом набула поширення i стала фундаментом для появи нового напряму в педагопчнш наyцi - педологи.
До^джуваний перiод також вiдзначився психолого-педагопчними дослiдженнями дитинства. Значнi зусилля науковщв (С. Русова, I. Сiкорський та ш.) були спрямованi на висвилення необхiдностi фiзичного виховання, сiмейного виховання i врахування народних традицiй у вихованш дiтей в сiм'ï, вшьного виховання тощо.
Упродовж зазначеного перюду активiзyвалося, зокрема, наукове вивчення питань амейного виховання. У цей час дшсно посилилася роль сiм'ï у вихованш дией, що було зумовлено змшами в нiй, оск1льки, по-перше, шлюби вже можна було розривати, а по-друге, залучення жiнки до виробництва призвело до вiдкриття дитячих закладiв (ясел i садк1в) i ввдповвдно зменшення часу, який батьки проводили з дтми, й недостатньо1' уваги перших до других.
Так, С. Русова надавала виняткового значення имейному вихованню. У сво1'х працях «Нацiоналiзацiя дошкольного виховання» i «Дошкшьне виховання» вона обгрунтувала мiсце традицiйних родинних впливiв, багатовiкового досвiдy народу на розвиток дитини, показавши, що участь дией у традицшних святах (в ^ровш формi) сприяе засвоенню ними життево необхiдних знань, yмiнь i навичок, духовно-морального укладу життя народу, пробудженню уяви й почyттiв дтай, збагаченню 1'хнього досвiдy безпосереднього людського спшкування, формуванню патрiотизмy. Вона радила батькам використовувати найрiзноманiтнiшi елементи народносп у вихованнi дiтей, адже збагачення дитини знаниями про рiдний народ, його звича1' i традицiï, а також порядтсть сiм'ï сприяють моральному самовдосконаленню особистостi; народна мyдрiсть, спостереження дiтей за працею дорослих i 1'хня посильна участь у цш працi -вихованню розумно1' i працьовито1' дитини, формуванню в нш загальнолюдських цiнностей, позитивного ставлення до пращ, потреби й умшня працювати; соцiальна дiяльнiсть сiм'ï на користь шшим людям - вiдповiдальностi, людяносп, доброзичливостi; виконання традицiйних хатнiх робгг - самостiйностi, соцiального обов'язку дитини [4].
У вказаний перюд деяю вченi (Я. Чепiга та ш.) [7] висували iдеï вiльного виховання, як передбачали, що розвиток дитини не повинен шчим обмежуватись, адже природа, заклавши в нш певт задатки i здiбностi, противиться 1'хньому обмеженню.
Однак, незважаючи на ентyзiазм педагогiв i висвiтлення ними питань оргашзаци навчально-виховного процесу у школi на засадах вiльного виховання, щ iдеï не набули значного поширення через фiнансовi трyднощi (школи й експерименти фшансувалися завдяки приватним шщативам, як1 не були постшними), проблеми з пiдготовкою квалiфiкованих педагогiчних пращвнишв (часто у школах вiльного розвитку працювали не педагоги, а звичайш люди, батьки дiтей, якi тдтримували цi iдеï), недостатню пiдтримкy i розумшня iдей вiльного розвитку з боку держави тощо.
Водночас вони зумовили обговорення украшськими освiтянами (Ф. Вовк, О. Русов, С. Русова, Я. Четга та ш.) на освиянських зiбраниях, у педагогiчнiй прей рiзних проблем освiти дiтей (ïï мети i завдань, змюту, безоплатносп та обов'язковосл) на основi iдеï' вiльного розвитку дитини, а також набуття вихованням i навчанням гуматстичного, духовного та морального напрямк1в (виховання на прикладах добра й творчосл, звернення до питань самовдосконалення особистосп, виховання i навчання в им'].'), орiентацiю освiти на принципи демократизаций ршного доступу до здобуття освии [1; 2; 6; 7].
Активно дослщжувалися також проблеми дитячого здоров'я: вивчення стану здоров'я дией (зпдно з даними медичних обстежень, дии страждали на недокрш'я, нервовi захворювання, золотуху, туберкульоз, ревматизм, сифiлiс, виснаження, хвороби дихальних
шляхiв i системи травлення, шкiрнi захворювання, порушення зору i слуху; в бiльшостi дiтей спостер^алося кiлька вищеназваних хвороб одночасно [12]); выявления причин слабкого здоров'я дией (недолiки в оргашзацп навчально-виховного процесу в школi, передусiм перенавантаження i втома дiтей через неправильну оргашзацш навчальних занять; складш життeво-побутовi умови в им'ях: низький рiвень життя, неправильна оргашзащя розпорядку дня дитини, фiзичнi покарання з боку батьшв; особлива схильнiсть школяр1в до заразних захворювань, якi властивi дитячому вшу (юр, скарлатина, дифтерiя, кашлюк, паротит) [11]); розробка i втшення заходiв щодо змiцнения здоров'я дiтей (надання рекомендацiй батькам i педагогам з рацюнально! оргашзацп режиму дня дитини; застосування заходiв для покращення навчально-виховного процесу в дитячих установах).
Характерною особливютю дослвджень дитинства на початку ХХ ст. було тдвищення штересу науковцiв до вивчення дитинства в контекст опису життя селянсько! сш'1, дитячого фольклору, що зумовило проведення етнографiчних дослiджень дитинства (Д. Багалш, Г. Барвiнок, Б. Грiиченко, М. Грушевський, П. Кузьменко, С. №с, М. Сумцов, М. Чубинський та ш.), як1 Грунтовно розкрили особливосп формування дитини й увiбрали в себе вс напрямки тогочасних дитинознавчих дослiджень, зокрема, iгрових групових форм, дитячого фольклору.
Першим комплексним етнографiчним до^дженням, присвяченим свiту дитинства, була праця М. Грушевського «Матерiали до украшсько-русько! етнологи. Дитина в звичаях i вiруваниях украшського народу». Автор, розглядаючи життя дитини як окрему цшсть [3, с. 219], зiбрав значний матерiал, який розкривав народження i процес зростання дитини, а також звича! та обряди, що супроводжували рiзнi поди дитячого життя. Вчений показав характерш риси украшського народу в поводженнi з диьми, як-то: оптимiзм, спок1й сприйняття i реагування на постiйнi несподiванi прикрощ^ як1 тдносять батькам дiти, тклування про здоров'я дитини, надання 1й самостiйностi в вирiшеннi проблем, довiра до природних можливостей дитини.
Серед найцштших здобутк1в працi М. Грушевського - докладно записанi народш розповщ про досягнення дитини в опануванш мисленням, мовленням, вiдчуттями (вчений першим звернув увагу на поетапнiсть розвитку дитячого мовлення i мислення, подав чимало народних примовлянь, потшок, забавлянок, яю сприяють розвитковi мови й тактильно! чутливосп дитини [3, с. 223]), умшня сидiти, ходити, утзнавати родичiв, про хворих дiтей, специф^ спiлкувания дiтей мiж собою i з дорослими, вияви вiкового аутизму i ставлення дорослих до нього, елементи психотерапп в селянському середовищ^ народну медицину (автор подав перелш симптомiв хвороб дiтей i народних лтв).
Серед iнших етнографiчних до^джень необхiдно назвати працю М. Сумцова «Слобожане. Iсторико-етнографiчна розввдка» [5], в якш розкрито життя, культуру й побут украшщв упродовж трившово! ютори Слобiдського краю. 1сторик описав обряди, як супроводжували народження, хрещення i смерть дитини, святкування и дшв народження, особливостi спiлкувания з диьми, дитячi iгри й iграшки: «1грашок безлiч: з м'ячем, з палками, з джгутом, камiнцями, у свинки, гилки, скраклi, комар, городок, стшки, ярки, бабки, деркач, крам, дуб, мак, квач, кузмерки (жмурки), шшка й мишка, гуси, краски, просо, дудар, дрiбушечки та ш.», - писав учений [5, с. 90]. М. Сумцов описав дитячi хвороби (дифтерш, цингу) й народш i медичнi лiки, що надавалися диям для !х лiкування.
Етнографiчнi до^дження, в яких розкривались вде! дитинства, також здшснював вiдомий iсторик i громадський дiяч Д. Багалiй. У свош роботi «Iсторiя Слобвдсько! Украши» вiн описав iсторiю, промисли, ремесла, побут i освiту в цьому регiонi у ХУШ-Х1Х ст. Вчений, зокрема, стверджував, що укра1нцям властива любов до освiти. Серед методiв навчання у школах вiн називав спостереження, бесiди, пояснення, вправи, заохочення i покарання тощо.
Зазначимо, що на початку ХХ ст. в Росшськш iмперil, до яко! входила тодi Надднiпрянська Укра1на, не було належних умов для повноцшно! реалiзацil суспiльством соцiальних та освiтнiх функцш. Щодо украшщв царизм проводив полиику нацюнально1 дискримшацп. За таких умов пом^но посилилася роль доброчинного педагопчного руху серед штел^енци, мiщан, почасти дворян i духовенства. Представники цих сташв об'еднувалися в рiзнi громадськ об'еднання (товариства поширення в народi грамотностi, Фребелiвськi товариства, товариства допомоги бвдним учням та ученицям навчальних закладiв, товариства
тклування про безпритульних малолiтнiх сирiт, товариства фiзичного виховання, доброчиннi товариства, товариства сприяння початковiй освiтi й ш.), вирiшyвали освiтнi i соцiальнi проблеми, як не вирiшyвала держава, а також здшснювали дослiджения дитинства.
Так, члени Харшвського товариства поширення в народа грамотносп проводили дослiджения [9; 10; 11; 12], присвячеш вивченню анатомо-фiзiологiчних особливостей дiтей рiзного вшу, специфiки 1хнього фiзичного розвитку з визначенням факторiв впливу на нього (виховател^ вчителi i лiкарi ретельно стежили за змшою показник1в фiзичного розвитку: ваги, росту, окрyжиостi грудей), причин виникнення дитячих хвороб, психiчних особливостей формування дитини, якостей, що властивi особистостi в дитинствi («дии мають природну допитливють» [10, с. 5], прямолшшшсть, можливiсть швидко прив'язатися до людини, безпосереднiсть, щирiсть, уразливють), специфiки взаемостосyнкiв дiтей мiж собою i з дорослими, шдив^альних особливостей розвитку кожноï дитини. Завiдyвач дитячих литх колонiй вказаного товариства зазначав, зокрема, що «дитина не е матерiалом для примхливих смак1в вихователiв, не вiск, з якого можна злшити все, що завгодно, а яскрава шдивщуальшсть, яка бореться вима вилами проти всiх намагань притиснути цю iндивiдyальнiсть. I чим бшьшою розумною свободою вона буде користуватися, чим бшьше буде умов, що сприяють виявленню ïï внyтрiшнього духовного багатства, тим бшьш цiльною буде ïï натура в перюд дорослшання, тим вiрнiше вона дасть напрямок своïм здiбностям у безпросвiтнiй метушш, яка зветься нашим життям» [9, с. 22].
Таким чином, певш юторичш причини (yсвiдомления громадянською спшьнотою yнiкальностi дитини й дитинства, недостатне знання природи дитинства, потреба суспшьства в освiчених педагогiчних працiвниках тощо) зумовили проведення рiзних дослiджень дитинства украшськими вченими, що мало важливе значення для розвитку вiтчизняноï педагопки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Берез1вська Л. Реформування шк1льно1 освiти в Украïнi у ХХ ст.: монограф1я / Л. Березiвська. - К.: Богданова А. М., 2008. - 406 с.
2. Василькова Ю. Социальная педагогика: курс лекций: учеб. пособие для студентов высших учебных заведений / Ю. Василькова, Т. Василькова. - М.: Изд. центр «Академия», 2006. - 440 с.
3. Грушевський М. Дитина у звичаях i вiрyваннях украшського народу; упор. тексту Я. Левчук / М. Грушевський. - К.: Либвдь, 2006. - 256 с.
4. Русова С. Дошкшьне виховання / С. Русова // Свило. - 1913. - Кн. 1. - С. 20-26.
5. Сумцов М. Слобожане: iсторико-етнографiчна розввдка / М. Сумцов. - Х.: Акта, 2002. - 282 с.
6. Чаговец В. Очерк электрических явлений на живых тканях с точки зрения новейших физико-химических теорий / В. Чаговец. - СПб., 1906. - Вып. 2: Электрофизиология нервного процесса. -168 с.
7. Четга Я. Вшьт школа, ïï зде1 й здшснення в пракгищ / Я. Чешга. - К.: Вид-во укр. школи 1918. - 72 с.
8. Финкельштейн Е. Василий Яковлевич Данилевский / Е. Финкельштейн. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1955. - 292 с.
9. Державний архiв Харкiвськоï област (ДАХО). Ф. 200: Харьковское общество распространения в народе грамотности, 1869-1920 гг. Оп. 1. Дело 315: Доклад зав. колонией о летней кампании (с диаграммами). 1907 г. - 43 л.
10. ДАХО. Ф. 200. Оп. 1. Дело 337: Переписка о работе школьного комитета, о постройках школ в уездах, о льготах нуждающимся ученикам; сведения об экзаменах и учениках, о конкурсе преподавания в школах и заявления учителей. 1909 г. - 154 л.
11. ДАХО. Ф. 200. Оп. 1. Дело 364: Доклад училищной комиссии (Н. А. Ширяева) о задачах, постановке и правильном устройстве летних школьных колоний. Отрывок научно-исследовательского доклада об организации детского воспитания и детских садов. 1910 г. - 50 л.
12. ДАХО. Ф. 200. Оп. 1. Дело 384: Очерк деятельности комитета и протоколы заседаний совета комитета школьных летних колоний и комиссии по постройке колоний. 1911 г. - 26 л.
