CC BY
75спортсменами, которые тренировались только с 80 %- м весом (1- я- 10 подъемов в каждом упражнении, 2- я- 15, 3- я- 20) в рывке в группе юных тяжелоатлетов (ОФП - 50 %, СФП- 50 %) прирост выше на 2,7, 0,6 и 3,1 (кг); толчке выше, чем в 1- й- 1,7, меньше на 0,6, чем во 2- й, выше, чем в 3- й- 2,9 (кг); прыжках в высоту с места выше, чем в 1- й на 4,3, меньше чем во 2- й- 0,3, выше, чем в 3- й- 1,7 (см); со спортсменами, которые тренировались только с 90 %- м весом (1- я- 4, 2- я- 7, 3- я- 10 подъемов) в группе юных тяжелоатлетов (ОФП- 50 %, СФП-50 %) прирост в рывке выше, чем в 1- й и во 2- й на 5,0 и 1,1, меньше- 2,1 (кг), чем в 3- й; толчке: выше, чем в 1- й- 2,8, меньше, чем во 2- й- 0,1, выше, чем в 3- й- 0,5 (кг); прыжках в высоту с места выше, чем в трех группах: 4,7, 3,2 и 1,9 (см).
В сравнении с группой юных тяжелоатлетов (14,6 лет), участников первенства области 2007 года показатели в рывке и толчке выше чем у тяжелоатлетов по А. С. Прилепину (1977), тренировавшихся с весом 70 % в рывке на 4,4, 1,8 и 2,7 (кг), толчке- 5,9, 3,5, 3,3 (кг); 80 %-м весом - в рывке выше: 2,8, 0,7, 3,2 (кг), толчке- 3,5, 1,2, 4,7 (кг); 90 %- м весом- в рывке выше, чем в 1-2-й группах на 5,1 и на 1,0 (кг) меньше, чем в 3- й, в толчке- выше во всех трех группах: 4.5, 1,7 и 2,3 (кг).
Выводы.
1. Проведен анализ показателей физического развития и физической подготовленности юных тяжелоатлетов 14- 15 лет, готовящихся к первенству Украины среди кадетов.
2. Отличия показателей окружности грудной клетки, в рывке и толчке выше у подростков 14,6 лет областных соревнований 2007 года в сравнении с 2006 годом на 4,1 см, 10,3 кг, 11,9 кг и проверены своей достоверностью (р<0,05); масса тела, рост и динамометрия выше на 5,6 кг, 3,6 см и 4,9 кг, но не достоверны (р>0,05).
3. Отличия показателей массы тела, окружности грудной клетки, динамометрии кисти, в рывке и толчке выше у 15 летних, чем у 14- летних участников первенства области на 20,7, 10,2, 26,7, 28,6 и 27,3 % и проверены своей достоверностью (р<0,05); роста выше на 2,8 %, но не достоверен (р>0,05).
4. Отличия показателей массы тела выше в 3- й группе юных тяжелоатлетов (14 лет) (ОФП- 50 %, СФП- 50 %) на 3,4 % и в 1-3 (ОФП и СФП-10 и 90 %, 70 и 30 %, 50 и 50 %)- 0,7 %, но не достоверны (р>0,05); рост выше у подростков областных соревнований 2007 года (14 лет) на
1.8 и 2,3 %, но также не достоверен (р>0,05); показатели динамометрии правой кисти выше в 3- й и 1-3 группах на 18,7 и 12,6 %, но достоверны только в сравнении с 3- й (р<0,05); показатели в рывке и толчке выше в 3 - й на 12,8 и
18.8 (р<0,05); а в 1-3 меньше на 5,0 и 2,4 %, но не достоверны (р>0,05).
5. Прирост показателей в рывке и толчке в группе юных тяжелоатлетов областных соревнований
2007 года (14,6 лет) выше, чем по А.С. Прилепину (1977) в 17 случаях из 1S, а в 3- й (14 лет, ОФП- 30 %, СФП- 30 %) выше в рывке, толчке, прыжках в высоту с места в 24 из 27.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем подготовки в различных группах юных тяжелоатлетов.
Литература
1. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании.- М.: Физкультура и спорт, 197S.- 223 с.
2. Воробьев А.Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии спортивной тренировки. 2-е изд. М.: Физкультура и спорт, 1977.- 233 с.
3. Дворкин Л.С. Тяжелая атлетика: учебник для вузов. - М.: Советский спорт, 2003.- 600 с.
4. Олешко В.Г. Силові види спорту.- К.: Олімпійська література, 1999.- 2SS с.
3. Лутовинов Ю.А. Оценка физического развития и физической подготовленности юных квалифицированных тяжелоатлетов //Физическое воспитание студентов творческих специальностей: сб. научных трудов под ред. проф. Ермакова С.С.- Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), -2006.- № 6.- С. 26- 32.
6. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения.- К.: Олимпийская литература, 2004.- S0S с.
7. Синяков А.Ф. Самоконтроль физкультурника.- М.: Издательство «Знание», 19S7.- 93с.
Поступила в редакцию 23.03.2007г.
ВПЛИВ ДОРОСЛИХ НА ФОРМУВАННЯ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Лисенко Ю.О.
Харківська державна академія культури
Анотація. Стаття розкриває причини виникнення та роль дорослих у формуванні молодіжної субкультури, її взаємозв’язок із сучасною естрадною музикою, яка допомагає молоді усвідомити своє соціальне „Я”, а також питання гармонізації соціального, духовного та фізичного розвитку молодого покоління.
Ключові слова: молодіжна субкультура, роль музики у соціалізації, сімейне виховання.
Аннотация. Лысенко Ю.О. Влияние взрослых на формирование молодёжной субкультуры: социально-педагогический аспект. Статья раскрывает причины возникновения и роль взрослых в формировании молодёжной субкультуры, её взаимосвязь с современной эстрадной музыкой, которая помогает молодёжи осознать своё социальное „Я”, а также вопросы гармонизации социального, духовного и физического развития молодого поколения.
Ключевые слова: молодёжная субкультура, роль музыки в социализации, семейное воспитание.
Annotation. Lysenko Yu.O. Influence of adults on forming up youth subculture: socio-pedagogical aspect. The article discloses the reasons for appearing, the role of adults in forming up youth subculture, its relationship with modern pop music, which helps young people realize their social self, as well as questions of harmonization of social, spiritual and physical development of young generation.
Key words: youth subculture, role of music in socialization, family education.
Вступ.
Інформаційне суспільство розвивається
швидкими темпами. Не встигає закріпитися нова соціальна цінність, як на зміну приходить інша. Значній більшості старшого покоління, яке виховувалось при авторитарному режимі (де не можна було висловлювати свою точку зору, якщо вона йшла всупереч владній, а тим більше непогодження чи протест, які швидко придушувались, де існувало багато табу, права громадян були обмежені), притаманні риси непоступ -ливості та впевненості в тому, що „вони завжди праві”. На їхній погляд, молодше покоління має лише виконувати всі їхні вимоги, не сперечаючись з рішеннями старших. Все це звичайно залишило відбиток на сучасній культурі нашої країни. Нова генерація зі своїми амбіціями, схильністю до максималізму намагається зруйнувати стереотипи та отримати більше свободи, що об’єктивно притаманне молоді завжди і суб’ єктивно характерно для інформаційної культури, оскільки її головним джерелом розвитку є саме унікальність людини. Тому, формуючи своє ставлення до життя, власні цінності та норми, а вони звичайно відрізняються від пріоритетів старшого покоління, молодь шукає унікальне місце в соціумі, поле для са-мореалізації. Зіткнення культури „батьків” з намаганням „дітей” сформувати свою викликає соціокуль-турні протиріччя.
Нерозуміння дорослих примушує молодь віддалятися, об’єднуватися та створювати власний світ. Перш за все, це і зумовлює формування неформальних молодіжних об’єднань та молодіжної суб -культури в цілому. В умовах нестабільного суспільства об’єктивні процеси розвитку молодіжної субкультури можуть набувати негативного спрямування. Аби зменшити стихійні процеси в молодіжній субкультурі та створити сприятливі умови просоці-ального розвитку молоді необхідно керувати цим процесом на науково обґрунтованому рівні, щоб не зашкодити ані молодій людині, ані суспільству. Саме це є метою соціально-педагогічної науки і практики стосовно нової генерації.
Робота виконана за планом НДР Харківської державної академії культури.
Формулювання цілей роботи.
Проблема взаємостосунків дорослого покоління та молоді відображена у працях таких вчених: Т Алексєєнко, Є. Бреєвої, Л. Мардахаєва, О. Тол-стих. Проблемою молодіжної субкультури займалися С. Левікова, Д. Петров, Т. Щепанська. Проте соціально-педагогічний аспект цієї проблеми досі залишається нерозкритим. Таким чином, мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати з соціально-педагогічної позиції формування молодіжної суб -культури, розкрити роль родини у її просоціально-спрямованому розвитку та значення музики у об’єднанні однолітків.
Результати досліджень.
Перші паростки молодіжної субкультури зароджуються в той час, коли підліток відчуває багато сил та енергії, але не знаходить сфери для її реалізації. Він почуває себе некорисним та безпорадним у великому суспільстві, яке належить головним чи-
ном дорослим, він потребує й чекає підтримки. Тому на допомогу повинні прийти дорослі, спрямовуючи цю активність у позитивне русло та підтримуючи її. Проте, враховуючи амбіційність, нестриманість, максималізм підліткового віку, підтримка має бути ненав’язливою, поради повинні мати невимушене забарвлення, оскільки невірний підхід викликає бурний сплеск негативних емоцій у молодої людини. Існує тенденція молоді робити навпаки порадам дорослих, але це знов-таки залежить від того, яким чином настроєні старші, наскільки вони є терплячими.
Найголовніша роль у підтримці належить, звичайно, сім’ї. Вона має бути авторитетним середовищем для дитини, бо саме вдома діти отримують ціннісні орієнтації [1, с. 61]. Родина повинна намагатися розуміти свого підлітка, його незвичні для дорослих (оскільки формується нова - інформаційна культура) потреби, бо саме розуміння, повага й толерантність є дуже важливими якостями батьків на цей момент. Проте, якщо родина необізнана у питаннях виховання, і не розуміє „дивної” поведінки сина чи доньки - це ускладнює ситуацію. Заперечення підлітка як особистості, яка має повне право на власну точку зору, неповага до її потреб, цінностей, смаків, неприйняття стереотипів та норм, авторитарний стиль виховання - все це негативно відбивається на взаємостосунках підлітка та дорослих і, як наслідок, по-перше, підліток віддаляється від родини, його стає дуже важко контролювати (якщо звичайно контроль був присутній до цього віку). По-друге, з’являються конфлікти між батьками та дитиною.
Окрім міжпоколінного непорозуміння, має місце також відсутність культури спілкування, бо старше та молодше покоління мають різні психологічні типи: вони можуть розмовляти про щось спільне, але „не чути один одного” [3, с.135]. Сьогодні спілкування в родині або зводиться до спільного перегляду телепередач, коли обговорення будь-яких справ ускладнюється, або це робота „по кутах”, де кожен, ізолюючись, займається своїми справами [9]. Тому, якщо молода людина не знаходить порозуміння у сім’ї, вона шукає його осторонь. Таким чином, психовікові особливості розвитку молоді, що виявляються в тяжінні до однолітків, підсилюються неуважним ставленням дорослих до підлітків.
Однолітки об’єднуються за спільними проблемами й інтересами. Ці об’єднання мають свій „мікросвіт”, до якого дорослим вхід заборонено. Це коло однодумців, як правило, заперечує „дорослу” культуру. На цьому етапі створюються неформальні молодіжні об’єднання, в яких домінуючим питанням є „Хто я?” та проблема самоактуалізації. Тобто поява різноманітних об’єднань викликана, по-перше, ідентифікацією себе з референтними однолітками, щоб не бути „білою вороною”, а по-друге - намаганням досягти унікальності. Цей дуалізм пояснює причину створення цих об’єднань. Який вони матимуть характер та спрямованість: асоціальний, просоціальний чи антисоціальний, залежить від
стосунків з дорослими. С. Левікова пише, що молоді люди потребують самовираження та самоствердження, тому вони повинні „прийняти одноманітність певного різновиду молодіжної субкультури” і таким чином відмовитися від індивідуальних якостей [3, с. 1S2]. На наш погляд, це припустимо тільки в антисоціальних угрупуваннях, оскільки вони мають авторитарний характер, в яких особистість набуває негативних соціальних якостей та втрачає своє „Я”. Але підлітки, які прагнуть усвідомити своє соціальне „Я” та самореалізуватися навряд чи відмовляться від своєї неповторності та амбіцій.
Отже, який стиль виховання превалює в родині демократичний чи авторитарний - відповідною буде поведінка підлітка, а як наслідок - вступ у про-соціальне чи антисоціальне угрупування. Проте старше покоління може скеровувати активність молоді, зокрема в об’єднаннях на соціально-позитивні цілі [S, с. 33]. Таким чином, якщо у сім’ї панує взаєморозуміння між батьками, повага, теплі та довірливі стосунки з дитиною, що проявляються у спокійному та мирному вирішенні конфліктів (без яких у цьому віці не обійтись), то менш помітним буде заперечення та неприйняття „дорослої” культури, а також більш пріоритетною думка родини, і як результат - просоціальні поведінка та цінності субкуль-тури молоді, що формується.
Ставлення людини до прекрасного формується саме в сім’ї, бо від того, як реагує родина на те чи інше явище, у дитини підсвідомо закладається це світосприйняття, як правильне. За цих умов, батьки є авторитетами для сина чи доньки до певного віку, а отже, сім’я, яка має статус найважливішого соціального інституту виховання особистості, відіграє головну роль у формуванні „дитячої субкультури у широкому розумінні” (Л. Мардахаєв).
У постіндустріальному суспільстві, на жаль, з’ явилася тенденція до зниження батьківського контролю за навчанням та дозвіллям молоді. Сучасне молоде покоління має дуже багато вільного часу. У зв’язку з нелегким соціально-економічним станом в Україні існує дві категорії батьків: перша - це батьки, яким доводиться багато працювати, щоб забезпечити відповідний рівень матеріального життя, друга - дуже заможні батьки, які не приділяють достатньої уваги своїй дитині, компенсуючи це матеріальним „нагородженням”. Таким чином, молодь залишається на самоті в період актуалізації проблеми самореалізації. За дослідженням Є. Бреєвої 73% підлітків залишаються без уваги дорослих і вони навіть радіють, що старші не втручаються в їхнє „особисте” життя [3, с. 143]. Проте це вказує на невміння старшого покоління знаходити підхід до молодих. Інколи амбіційність батьків заважає знаходити спільну мову з підростаючим поколінням і, на жаль, часто відбувається боротьба за „свою” перемогу. Тому розумність батьків, поступливість у непринципових питаннях, вміння піти від конфлікту чи залагодити його, мають дуже велике значення для довірливих та дружніх стосунків у родині. Саме та-
ким чином відбувається диференціація поколінь, розвиток та трансформація культури суспільства в цілому. Помилкою багатьох дорослих є невміння та небажання спуститися на рівень молодої людини. Тільки „нарівні” може існувати діалог, в якому можуть бути почуті обидві сторони. Молодь цінує щирість та піклування. Тому її обов’язково треба залучати до діяльності, особливо у вільний час, але у формі придатній до віку - вона відкрита до цього.
Як зазначає В. Бочелюк, більшість молодих людей обирає пасивні форми дозвілля: „читання газет, журналів і перегляд телепередач, спілкування з друзями, рідними, розваги (прослуховування музичних записів і платівок, читання художньої літератури, відвідування театрів), саморозвиток (читання літератури за спеціальністю, заняття спортом, художньою самодіяльністю, домашнє рукоділля)” [2, с. 8384]. Не погоджуємося, що всі перелічені форми є пасивними. Читання потребує інтелектуальної роботи мозку, заняття спортом - фізичної роботи, спілкування - емоційності. Можливо прослуховуван-ня музичних записів та перегляд телепередач можна віднести до пасивних форм, але це залежить від якості та інтелектуального навантаження останніх. Той факт, що весь час молоді займає освіта, засвідчує невелике бажання пасивного відпочинку, але вміння організувати одночасно пізнавальний та веселий відпочинок - це мистецтво, яке під силу професіоналу. За результатами дослідників 44,8% підлітків бажають, щоб дорослі займалися їх вихованням; 58,7% - дозвіллям; 72,4% - відпочинком [3, с. 143]. Тому В. Бочелюк [2, с. 91 - 96] пропонує рекомендації та план роботи культурно-дозвіллєво-го комплексу, до якого залучені як дорослі так і діти різного віку. Але шкода, що на такі соціально корисні заходи бюджетні кошти не виділяються, або виділяються у дрібних розмірах.
У сучасному інформаційному світі молодіжна музика займає досить високу сходинку в ієрархії джерел інформації, у дозвіллі в цілому, а, отже, у чинниках впливу на соціальний розвиток. Якщо за рейтингом у 1992 та 1999 р. слухання радіо займало останнє місце (9), то за результатами дослідження у 2000 р. музика стала домінуючою [4, с. 50-52]. Таким чином, музична складова є визначальною в молодіжній субкультурі. Вона сприяє не лише об’ єднанню представників нової генерації, сигналізуючи про нові естетичні цінності, відмінний від дорослих стиль життя, але й допомагає молоді внутрішньо структуруватися у молодіжній субкуль-турі, відповідно до різноманітних музичних течій. Саме через музику молодь знаходить вихід своїм емоціям та переживанням. За її допомогою формуються норми поведінки, ставлення до життя, світогляд. У соціально-педагогічних технологіях існує окремий вид терапії мистецтвом - музикотерапія, яка розвиває соціальну активність людини, допомагає соціалізуватися в суспільстві та корегувати різного типу відхилення; артотерапія - засіб психокорекції, соціальної реабілітації та виховання. Наприклад, Л.
Гаврилова пропонує починати виховання важких підлітків з рок-опери [7, с. ЗІ, 44, 47]. За телеінфор-мацією в одній з країн Європи існує соціальна програма, фінансована державою, стосовно навчання безпритульних дітей грі на музичних інструментах класичної музики, що розглядається автором, як ефективний засіб ресоціалізації. Діти різного віку грають в оркестрі, гастролюють із великим задоволенням. Вони не знали сімейного тепла й ласки та знайшли їх за допомогою музики у музичному колективі. Один із вихованців навіть став диригентом оркестру (Інтер, „Подробиці”, 11.04. 07). Це свідчить про виховний потенціал музичного мистецтва та сім’ї, бо саме цей колектив став справжньою родиною, якої так не вистачало дітям.
Увага молоді до музики та роль останньої у формуванні молодіжної субкультури потребує детальнішого аналізу. У наш час більшість вчених стверджують неможливість розуміння класичної музики без спеціальної музичної підготовки, але це не так, якщо людині розповісти історію написання будь-якого твору, незважаючи на належність музичних знань, вона зможе зрозуміти цю музику. Прикладом може бути німецький філософ Ф. Ніцше, який не розумів нову на той час музику, маючи при цьому всебічну, поглиблену музичну освіту.
Сучасні підлітки, матимуть культуру слухання музики, більш критично ставитися до нової, якщо їх з дошкільного віку поступово привчати до неї і приділяти достатньо уваги вихованню почуття прекрасного. Цей потенціал мають сім’я, дитячий садок та школа. На жаль, у більшості українських шкіл урок музики виконує не освітню функцію, а розважально-рекреативну і займає такий же статус. У ЗОШ № 142 м. Харкова урок музики має освітнє значення поряд з будь-яким іншим. Маючи нагоду побачити декілька таких уроків, проведених на високому рівні, можна зробити висновок - отримавши непогані музичні знання в школі, звичайно будуть більш високі вимоги та критичне ставлення до сучасної музики.
Заперечення інформаційної культури щодо попередньої стосується і музики, це - об’ єктивна тенденція. Наразі геніальні класики у свої часи також переживали несхвалення з боку людства. Все сучасне не визнавалось, як писав іспанський мислитель Хосе Ортега-і-Гассет у своєму творі „Musicalia”: „Справді її величність публіка завжди ненавидить все нове просто тому, що воно нове”. А коли з’явилася опера, як висловився Ф. Ніцше „музика заговорила”, то її схвалювали тільки філістери, бо опера вважалась несерйозним та розважальним жанром. Людей, яким подобалася опера засуджували й критикували. Сьогодні опера стала високим мистецтвом, яке розуміють далеко не всі. Романтична музика теж заперечувалась, як така, бо викликала найпотаємніші почуття. Зараз на естраді дуже багато лірики, яка подобається молоді. Вона їм симпатична, бо вони не можуть про такі почуття казати вголос, а музика допомагає зрозуміти та ви-
разити ці переживання, оскільки саме в цьому віці з’являється перше кохання.
Сьогодні музичний плюралізм не завжди заслуговує на схвалення як молоді, так і дорослих. Але старше покоління, демонструючи неприйняття молодіжної музики, постійно критикуючи та зневажаючи її, підсилює протиставлення дорослої культури та молодіжної субкультури. Нарешті, якщо дорослі зможуть поважно ставитися до музичних смаків молоді, сприймати їх природними, тоді це позначиться позитивно і на взаємовідносинах „батьків та дітей”. С. Левікова підкреслює, що конфлікт поколінь був надуманий, але О. Толстих, не погоджуючись з нею, відмічає, що це - ідеологічні спекуляції, які зашкодили дослідженням молодіжної субкультури, оскільки конфлікт мав місце завжди та дуже довго замовчувався. Дослідження Є. Бреєвої також свідчать про існування міжпоколінного конфлікту [3; 3; S].
Існує велика кількість неформальних молодіжних об’ єднань, які з’явилися в наслідок непорозумінь з дорослими та які мають антисоціальну чи асоціальну направленість, оскільки представники цих угрупувань готові виділитись із суспільства будь-яким чином. Наприклад, об’єднання панків були досить неоднорідними, як правило, не дотримувалися гігієни, були прихильниками агресивної музики та схильними до руйнівних дій. Скінхеди - це націоналісти, які здатні навіть на вбивства. Раста-мани мають в основі релігійну ідеологію. Ці об’ єднання дуже різні за характером, проте всі вони мають спільне в тому, що їхні дії - це протест проти загальної культури і всього, що нею нав’язується. Репери не здійснюють протизаконних дій, самовиражаються через музику, але своє негативне ставлення до суспільства вони висловлюють через тексти власних пісень (далеко не завжди цензурні). Тобто кожне об’єднання протестує засобами, до яких спроможне дійти. Прихід до таких угрупувань вказує на проблеми в соціальному розвитку людини. Представники таких об’єднань вийшли з сімей, які не приділяли достатньої уваги, ігнорували потреби та бажання дитини, нав’язували „своє”. Це становище свідчить про недостатнє виховання з боку родини. Такі батьки вважають, що дитину зможе виховати школа чи суспільство, перекладаючи таким чином відповідальність за зростання соціально здорової особистості на інститути, які головним чином слідкують за дисципліною та навчанням, а пріоритетна роль вихователя належить тільки сім’ї. Отже, нереалізованість молодих людей, невміння боротися за свою точку зору та відстоювати її, не піддаючись на провокації антисоціальності - є результатом помилок виховання. Завданням соціальної педагогіки є виправити допущені помилки у вихованні настільки, наскільки це можливо.
Висновки.
Таким чином, уникнути формування молодіжної субкультури, зокрема її музичної складової, ніяк не можна, бо вона є рятівним колом для моло-
дого покоління, щоб усвідомити своє соціальне „Я”. Молодь не лише відкрита до всього нового, але й визначає перспективи подальшого розвитку суспільства. Музика є провідним видом мистецтва, що спонукає до об’єднання молоді. Тому, розуміючи значення взаємозв’язку молодіжної субкультури та сучасної естрадної музики, в першу чергу, необхідно формувати критичне мислення молоді до нової музики, що забезпечить вдосконалення художнього смаку, а отже й просоціальної поведінки молоді. Від дорослих потребується терпіння розуміння, підтримка, повага до дитини, толерантність. Тоді існує надія, що сучасні молоді люди, які невдовзі стануть батьками, будуть більш обізнаними у питаннях виховання, бо молодь прагне вищої освіти. На щастя, сучасне суспільство має професіоналів, які можуть допомогти у вирішенні проблем виховання кожній сім’ї, яка звернулася до них. Тому на соціального педагога покладено велику місію - виховання суспільства в цілому Залишилось привернути увагу влади до сприяння розвитку, вдосконалення, впровадження та фінансування соціально-педагогічних програм щодо гармонізації „дорослої” та „молодіжної” культур.
Подальші перспективи дослідження визначаються потребою створення соціально-педагогічної програми підтримки просоціального формування молодіжної субкультури через музику за участю дорослих, перш за все, батьків.
Використана література
1. Алексєєнко Т. Молода сім’я: умови виховання дитини: Науково-метод. пос. / Т. Алексєєнко; АПН України Інститут проблем виховання. - К., 2004. - 96 с.
2. Бочелюк В. Дозвіллєзнавство: Навч.посіб. / В. Бочелюк, В. Бочелюк; Центр навчальної літератури. - К., 2006. -20S с.
3. Бреева Е. Дети в современном обществе / РАН, Ин-т соци-ал.-экон. проблем народонаселения. - М.: Эдиториал УРСС, 1999. - 212 с.
4. Журин А. Информационная безопасность как педагогическая проблема / А. Журин // Педагогика. - 2001. - № 4. - С. 4S - 33.
3. Левикова С. Молодежная субкультура: Учеб. пос. / С. Ле-
викова. - М.: ФАИР - ПРЕСС, 2004. - 60S с.
6. Мардахаев Л. Социальная педагогика: Учебник / Л. Мар-дахаев. - М.: Гардарики, 2006. - 269 с.
7. Профілактика і терапія засобами мистецтва: Науково-ме-тод.посіб. / Під заг. ред. О.І. Пилипенка. - К.: А.Л.Д., 1996. - 36 с.
5. Толстых А. Подросток в неформальной группе / А. Толстых. - М.: Знание, 1991. - S0 с.
9. Dusan Jaura. Young people in Postmodern society / Jaura
Dusan / http:// www. citygate. org
Надійшла до редакції 22.03.2007р.
ХАРАКТЕРИСТИКА СИЛОВОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СПОРТСМЕНІВ У КІОКУШИНКАЙ КАРАТЕ
Максименко Г. М., Саєнко В. Г. Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка Інститут фізичного виховання і спорту
Анотація. На основі проведених досліджень в статті наведені параметри розвитку сили основних м’язових
груп, на які слід орієнтуватись каратистам легкої вагової категорії (до 70 кг) у процесі спортивного вдосконалювання від 3 розряду до майстра спорту.
Ключові слова: каратисти, тестування, показники сили, м’язові групи.
Аннотация. Максименко Г.Н., Саенко В. Г. Характеристика силовой подготовленности спортсменов в киоку-шинкай каратэ. На основе проведенных исследований в статье приведены параметры развития силы основных мышечных групп, на которые необходимо ориентироваться каратистам легкой весовой категории (до 70 кг) в процессе спортивного совершенствования от 3 разряда до мастера спорта.
Ключевые слова: каратисты, тестирование, показатели силы, мышечные группы.
Annotation. Maksimenko G.M., Sayenko V.G. The characteristic of power readiness of sportsmen in кyoкushinkai karate. On the basis of the lead researches in clause parameters of development of force of the basic muscular groups are resulted, by which it is necessary to be guided to karatekas of an easy weight category (up to 70 kg) during sports perfection from 3 categories up to the master of sports. Keywords: karatekas, testing, parameters of force, muscular groups.
Вступ
Японська боротьба кіокушинкай карате, що в останні десятиріччя стала вельми популярним видом спорту у багатьох країнах світу [3], ототожнюється фахівцями з єдиноборцями, що розпізнаються за якістю силової підготовленості. Це приваблює спортсменів і постійно поповнює Всесвітню федерацію кіокушинкай карате, чисельність якої на даний час налічує понад 120 країн світу. Таке представництво надає умови для проведення чемпіонатів і кубків Світу і Європи, що з часом перетворилися у постійні і традиційні. Цей динамічний і видовищний вид спорту, що динамічно розвивається і за чисельністю країн, і за чисельністю спортсменів, знаходить все більше прихильників і в Україні, в середовищі яких за відносно короткий термін часу - з 90-х років ХХ століття, спостерігається зростання числа переможців та призерів низки престижних змагань. Так, на Кубку Світу 2006 р., що відбувся у м. Сідней (Австралія) трьома спортсменами збірної України було виборено два третіх місця - С. Дороніним із м. Донецька у середній ваговій категорії до S0 кг та одним з авторів статті В. Саєнком з м. Луганська у важкій ваговій категорії понад S0 кг, а у тій же важкій ваговій категорії Д. Гончаров з м. Донецька посів почесне четверте місце та отримав кубок за кращу техніку.
Практика спортивного тренування цих атлетів свідчить про те, що всі вони мають достатньо високий рівень фізичної підготовленості. Для того, щоб ще більше підвищити міжнародний рейтинг українських каратистів, необхідно використовувати сучасні наукові підходи до організації та побудови тренувального процесу [2]. Між тим, проблемам наукового обґрунтування тренування в кіокушинкай карате присвячена дуже мала кількість праць [3]. У числі багатьох невирішених питань вельми актуальним є виявлення тих параметрів розвитку фізичних якостей, які необхідні для спортивного вдосконалю-
