Научная статья на тему 'Влияние терапии метформином на уровень витамина d у больных сахарным диабетом 2-го типа'

Влияние терапии метформином на уровень витамина d у больных сахарным диабетом 2-го типа Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

CC BY
2863
38
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ЦУКРОВИЙ ДіАБЕТ 2-ГО ТИПУ / МЕТФОРМіН / ВіТАМіН D / САХАРНЫЙ ДИАБЕТ 2-ГО ТИПА / ВИТАМИН D / МЕТФОРМИН / TYPE 2 DIABETES MELLITUS / VITAMIN D / METFORMIN

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Маслий Е.А.

Актуальность. Исследования последних лет продемонстрировали, что больные сахарным диабетом (СД) часто имеют заболевания скелета, в частности снижение минеральной плотности костной ткани, остеопороз. Кроме самого заболевания в увеличение риска переломов при СД существенный вклад может вносить и характер сахароснижающей терапии. Целью исследования была оценка влияния сахароснижающего препарата метформин на уровень витамина D в сыворотке у больных СД 2-го типа. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 47 пациентов. Основную группу (n = 25) сформировали пациенты, страдающие СД 2-го типа и получающие лечение сахароснижающим препаратом метформин. Контрольную группу составили практически здоровые лица (n = 22). Из исследования исключили пациентов с патологией паращитовидных желез, нарушением функции щитовидной железы, патологией почек, а также принимавших препараты витамина D или кальция. Проводилось определение уровня 25-гидроксивитамина D (25(OH)D), паратгормона, кальция ионизированного, гликированного гемоглобина (HbA1c). Результаты. Было обследовано 47 пациентов в возрасте от 42 до 69 лет (средний возраст 58,0 ± 17,5 года). Исследование уровня 25(OH)D в сыворотке показало, что у большинства пациентов он оказался низким. Средний уровень 25(OH)D у обследованных основной группы составил 18,37 ± 7,62 нг/мл (5,89-32,8). Исследование продемонстрировало более высокую распространенность дефицита витамина D у пациентов с СД 2-го типа (66,7 %), получавших метформин, чем в группе контроля (7,69 %). Определено, что более низкие уровни витамина D имели пациенты с худшими показателями гликемического контроля СД 2-го типа (HbA1c > 7 %) (25(OH)D 15,03 ± 7,60 нг/мл и 22,75 ± 7,62 нг/мл соответственно). Выводы. Исследование продемонстрировало более высокую распространенность дефицита витамина D у пациентов с СД 2-го типа (66,7 %), получавших метформин, чем в группе контроля (7,69 %). Установлена достоверная обратная связь между повышенным уровнем HbA1с и снижением содержания 25(OH)D. Уровень 25(OH)D оказался достоверно ниже в основной группе пациентов, получавших терапию метформином, по сравнению с лицами контрольной группы.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Effect of metformin therapy on vitamin D level in patients with type 2 diabetes mellitus

Background. Recent studies have shown that patients with diabetes mellitus (DM) often have skeletal disorders, in particular, reduced bone mineral density, osteoporosis. Apart from the disease itself, the nature of hypoglycemic therapy can make a significant contribution to increasing the risk of diabetes mellitus. The aim of the study was to evaluate the effect of metformin on the serum vitamin D level in patients with type 2 DM. Materials and methods. There were 47 patients under observation. The main group (n = 25) included patients who suffered from type 2 DM and received treatment with metformin, a hypoglycemic drug. The control group consisted of apparently healthy persons (n = 22). The study excludes patients with pathology of parathyroid glands, thyroid function disorders, kidney disease, and those taking vitamin D or calcium. Levels of 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D), parathormone, ionized calcium, glycated hemoglobin (HbA1c) were evaluated. Results. Forty-seven patients aged 42 to 69 years (average age 58.0 ± 17.5 years) were examined. A study of serum 25(OH)D level showed that in most patients it was low. The average level of 25(OH)D in the main group was 18.37 ± 7.62 ng/ml (5.89-32.8 ng/ml). The study showed a higher prevalence of vitamin D deficiency among patients with type 2 DM (66.7 %) receiving metformin than in the control group (7.69 %). It was found that vitamin D levels were lower in patients with poorer glycemic control of type 2 DM (HbA1c > 7 %) 15.03 ± 7.60 ng/ml and 22.75 ± 7.62 ng/ml, respectively. Conclusions. The study showed a higher prevalence of vitamin D deficiency among patients with type 2 DM (66.7 %) receiving metformin than in the control group (7.69 %). A reliable inverse correlation was found between the elevated HbA1c level and reduced 25(OH)D content. The level of 25(OH)D was significantly lower in the main group of patients receiving metformin therapy compared to the control group.

Текст научной работы на тему «Влияние терапии метформином на уровень витамина d у больных сахарным диабетом 2-го типа»

УДК 616.379-008.64:616-08-039.22:577.161.22 DOI: 10.22141/2224-0721.15.2.2019.166105

Маслй К.О.

Укра'нський науково-практичний центр ендокринноÏх1рург11 трансплантаци ендокринних орган/в I тканин МОЗ Укра'ни, м. Ки'в, Укра'на

Вплив терапп метформшом на piBeHb вггамшу D у хворих на цукровий AïaôeT 2-го типу

For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zumal. 2019;15(2):133-137. doi: 10.22141/2224-0721.15.2.2019.166105

Резюме. Актуальнсть. Досл'!дження останнiх рок':в продемонстрували, що хвор': на цукровий дiабет (ЦД) часто мають захворювання скелета, зокрема зниження м'мерально)' щтьност юстково)' тканини, ос-теопороз. Окр':м самого захворювання у збльшення ризику перелом'в за ЦД суттевий вклад може вносити / характер цукрознижувально) терапп. Метою дослдження була оцнка впливу цукрознижувального препарату метформ'1н на р'1вень в'там'1ну й в сироватц у хворих на ЦД 2-го типу. Матер'али та методи. П'щ спо-стереженням перебувало 47 пац^ент'ю. Основну групу (п = 25) сформували паценти, як страждали в 'щ ЦД 2-го типу та отримували лкування цукрознижувальним препаратом метформ':н. Контрольну групу стано-вили практично здоров'1 особи (п = 22). З досл'щження виключили па^ен^в з патолопею прищитопод'бних залоз, порушенням функцп щитопо^бно)'залози, патолопею нирок, а також тих, хто приймав препарати в':-тамну й або каль^ю. Проводилося визначення рiвня 25-пдроксив'там'1ну й (25(ОН)й), паратгормону, каль-ц '1ю ¡он'зованого, глкованого гемоглобну (НЬА1с). Результати. ВЫ па^ен^в становив вщ 42 до 69 роюв (середнй вк 58,0 ± 17,5 року). Дослдження рiвня 25(ОН)й у сироватц показало, що у бльшост па^ен^в в':н виявився низьким. Середнй р'1вень 25(ОН)й в обстежених основно)' групи становив 18,37 ± 7,62 нг/мл (5,89-32,8 нг/мл). Дослдження продемонструвало бльш високу поширен'еть дефiциту в'там'1ну й серед па^ен^в з ЦД 2-го типу (66,7 %), як отримували метформ':н, нж у груп контролю (7,69 %). Визначено, що бльш низьк р'вн'! втамну й мали паценти з пршими показниками гл'тем'иного контролю ЦД 2-го типу (НЬА1с > 7 %) (25(ОН)й 15,03 ± 7,60 нг/мл та 22,75 ± 7,62 нг/мл в'1дпов'1дно). Висновки. Дослдження продемонструвало бльш високу поширен'ють дефiциту втамну й серед па^ен^в з ЦД 2-го типу (66,7 %), як отримували метформ':н, нж у груп контролю (7,69 %). Встановлено вiрогiдний зворотний зв'язок мiж пдви-щеним р':внем НЬА1с та зниженням вмсту 25(ОН)й. Рiвень 25(ОН)й виявився в'1ропдно нижчим в основнй груп па^ен^в, як отримували терап':ю метформ'1ном, пор'вняно з особами контрольно)' групи. Ключовi слова: цукровий д'абет 2-го типу; метформ':н; втамн й

Вступ

Дослщження останнк роюв продемонстрували, що XBopi на цукровий д1абет (ЦД) часто мають захворювання скелета, зокрема зниження мiнеральноï щшьносп кiстковоï тканини (МЩКТ), остеопороз [1]. За даними Мiжнародноï дiабетичноï федерацИ, на цукровий дiабет хворшть щонайменше 415 млн людей у свт, i дана юльюсть прогностично зросте до 642 млн у 2040 рощ [2].

Щорiчно в свт остеопороз призводить до бшьш шж 8,9 млн переломiв [3]. Зростаюча кшь-юсть етдемюлопчних дослщжень свщчить, що ЦД та ризик падшь i переломiв е поширеними серед оаб старшого вжу та перюду постменопа-узи [4].

Змши структури юстки у хворих на ЦД можуть бути наслвдком як прямого дефщиту шсулшу чи шсулшорезистентносп, так i негативного ефек-

© «Ммнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019

Для кореспонденци: Машй К.О., Укра'шський науково-практичний центр ендокринно!' хiрургíí, трансплантаци ендокринних оргашв i тканин МОЗ Укра'ши, Кловський y3Bi3, 13а, м. КиТв, 01021, Укра'1'на; е-mail: katerina.masliy@gmail.com

For correspondence: K. Masliy, Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Klovsky Descent, 13а, Kyiv, 01021, Ukraine; e-mail: katerina.masliy@gmail.com

ту гшерглжемп, глiкування бiлкового матриксу юстково! тканини, адипоцитокiнового дисбалансу, збГльшення концентрацп прозапальних цитокiнiв [5].

OKpiM самого захворювання у збГльшення ризи-ку переломiв за ЦД суттевий вклад може вносити i характер цукрознижувально! терапГ!. Сучаснi схеми медикаментозного лжування пацiентiв з ЦД 2-го типу використовують рiзноманiтнi препарати, деяю з них мають певний вплив на властивостi юстково! тканини, i цi ефекти мають бути враховаш при ви-борi тактики лГкування хворих з ЦД 2-го типу, особливо з високим ризиком остеопорозу. Проте досль дження про зв'язок мГж препаратами для лжування ЦД та 1х впливом на стан юстково! тканини мають суперечливi результати [6—8].

Препаратом першо! лши в лiкуваннi ЦД 2-го типу е метформш — пероральний антвддабетичний препарат, що належить до класу бiгуанiдiв i вико-ристовуеться як препарат першо! лши. Метформш дiе як сенсибшзатор до iнсулiну внаслщок непрямо! активаци шляхiв АМФ-активовано! протешкшази (АМФК) в рГзних тканинах. В печшщ вГн гальмуе глюконеогенез та синтез жирних кислот, стимулюе поглинання глюкози i окислення жирних кислот [9]. У скелетних м'язах активацгя АМФК посилюе окислення жирних кислот i поглинання глюкози. АналогГчно в жировГй тканиш метформГн знижуе розпад лГпГдГв i стимулюе окислення жирних кислот [10]. Результати дослГджень впливу метформшу на стан кГсток у хворих на ЦД неоднозначш. ОднГ дослщження свГдчать, що лГкування метформГном пащенпв з ЦД 2-го типу може бути асоцшовано зГ зниженням ризику переломГв [11], ГншГ демонстру-ють вГдсутнГсть остеогенного чи антиостеогенного впливу [12].

ДекГлька дослГджень останнГми роками виявили додатковГ переваги метформiну, таю як зниження ризику перелому i полiпшення якостГ кГсток серед хворих на ЦД. У дослщженш ADOPT автори ощни-ли данi 1605 учасниюв (689 жшок i 916 чоловтв), якГ отримували розiглiтазон, глiбенкламiд i метформiн протягом 12 мюящв. Результати показали, що жгн-ки, яю отримували метформiн, мали значно нижчГ рГвнГ показникiв маркерiв резорбцГ!, але при цьому не виявлено вГропдно! рГзницГ у чоловГкГв. У той же час маркери формування юстково! тканини були зниженi в груш i чоловГкГв, i жгнок, яю отримували метформiн. Зниження сироваткового паратгормо-ну (ПГ) i збГльшення рГвня 25-гщроксивГгамшу D (25(OH)D) також були асоцшоваш з терапГею метформГном [13]. ОкрГм того, за перюд 12-тижневого лГкування метформГном у постменопаузних жГнок (n = 20) з ЦД 2-го типу не виявлено вГропдно! змши маркерГв юстково! резорбцГ!, лужно! фосфатази, ос-теокальцину та дезоксишридонолшу сечГ [14].

ДослГдження, що вивчало ефективнГсть та без-пеку лГкГв у пацГентГв з ЦД 2-го типу, охоплювало двГ групи пацГентГв, якГ отримували метформГн та комбшоване лГкування метформГн/розГглГтазон

протягом 80 тижшв. Було виявлено, що при ком-бiнованiй терапп знижувалась МЩКТ у попереко-вому вщдш хребта та стегнових кiсток порiвняно з монотерапieю метформiном [15]. Дослщження «ви-падок — контроль», проведене в Дани, вивчало переломи рiзних локалiзацiй (n = 124 655) порiвняно з групою контролю, ствставною за вiком i статтю (n = 373 962). Результати демонструють, що терапiя метформiном вiрогiдно знижувала ризик переломiв незалежно вщ локалГзацп [16].

На в1дм1ну в1д цього результати декiлькох клтч-них дослiджень показали в1дсутн1сть кореляцп мж прийомом метформiну та зниженням ризику пере-лом1В [17].

В даний час практично вщсутш роботи, яю до-слiджували б вплив метформшу на р!вень вiтамiну D в популяцп пацieнтiв з ЦД. Е. Kos та ствавт. вивча-ли вплив метформшу одночасно на р!вш 25(OH)D та вiтамiну В12 в кров! у пащенпв з ЦД 2-го типу i дефiцитом вГгамшу D. Ученi зробили висновок, що л^вання дефiциту вiтамiну D та час, за який дося-гався його нормальний рiвень в кров1, не мали негативного впливу у разi застосування метформiну. Проте пригшчуючий ефект метформiну на рiвень 25(OH)D м1г бути замаскований тератею препаратом вiтамiну D i знiвелювати р1зницю значень мГж основною i контрольною групою. В щлому до-слiдження продемонструвало 61льш високу поши-ренiсть дефiциту вiтамiну В12 серед пацiентiв, як1 отримували метформш, та не виявило негативного впливу л^вання на дефiцит вiтамiну D, що може свщчити на користь гшотези, що механiзм виник-нення метформiнзалежного дефiциту вiтамiну В12 не пояснюеться лише мальабсорбцiею. Ця знахвдка е важливою для лГгнГх пащенпв, як1 отримують мет-Форм1н та мають ЦД 2-го типу в поеднанш з осте-опорозом та дефщитом вiтамiну D, оск1льки метформш не матиме негативного впливу на л^вання вказаних коморбщних сташв [18].

Метою дослiдження була ощнка впливу цукро-знижувального препарату метформш на рiвень вГга-м1ну D в сироватцi у хворих на цукровий дiабет 2-го типу.

Матерiали та методи

Пд спостереженням перебувало 47 оаб. Основ-ну групу сформували хвор1 на ЦД 2-го типу вжом в1д 42 до 69 роюв (середнiй в1к 58,0 ± 17,5 року), як1 отримували л^вання цукрознижувальним препаратом метформiн (n = 25, серед них 15 жшок i 10 чолов1к1в). Контрольну групу становили практично здоров! особи (n = 22) в1ком в1д 46 до 64 рок1в (13 жшок i 9 чолов1к1в). До групи дослщження не входили хвор1 з патологiею прищитопод16них залоз, пору-шенням функцп щитоподiбноi залози, патолопею нирок (зниження швидкост1 клубочковоi фГльтра-цп < 60 мл/хв), а також т1, як1 приймали препарати кальщю та вiтамiну D.

Визначення р1вня 25(OH)D та ПГ проводили електрохемГлюмшесцентним методом на апарап

Cobas e 411 (Roche Diagnostics GmbH, Японiя). Нормальним вважали piBeHb 25(OH)D в сироват-цi кровi понад 30 нг/мл, недостатнють реестрували у разi його показникiв в межах 20—30 нг/мл, дефь цит — нижче 20 нг/мл. Рiвень юшзованого кальцiю в сироватцi кровi визначали iоноселективним методом на апарат Easylyte Calcium (Medica Corporation, США), рiвень глiкованого гемоглобiну (HbAlc) визначали методом рщинно! хроматограф!! високо-го тиску на аналiзаторi D-10 (BIO-RAD, США).

Аналiз даних проводили за допомогою стати-стичних пакетiв Exœl for Windows. Описова статистика включала визначення середнього арифме-тичного значення та його стандартного вщхилення (М ± SD). Для порiвняння даних вибiрок викори-стовували непараметричний t-критерiй Стьюдента, рiзницю параметрiв вважали статистично в!рогщ-ною за умови р < 0,05.

Результати

Дослщження рiвня 25(OH)D у сировaтцi показало, що у бiльшостi пащентш вiн виявився низьким i перебував у межах показниюв, що вщповщають недостaтностi або дефiциту вiтaмiну D. Середнш рiвень 25(OH)D в обстежених основно! групи ста-новив 18,37 ± 7,62 (5,89—32,8) нг/мл, з них лише 6,6 % оаб мали достатне забезпечення вiтaмiном D, у 26,7 % оаб ще! групи рiвень 25(OH)D був недо-стaтнiм, а у 66,7 % спостериався дефiцит вiтaмiну D.

При цьому задовгльний глiкемiчний контроль (HbAlc < 7 %) мали 40 % хворих на ЦД 2-го типу. Детальна характеристика групи наведена в табл. 1.

Наведет результати демонструють, що бгльш низью рiвнi вiтaмiну D спостертались при не-зaдовiльному глiкемiчному контролi компенсац!! ЦД 2-го типу. Встановлено в!ропдний зворотний зв'язок м!ж пiдвищенням р!вня НЬА1с та знижен-ням вм!сту 25(OH)D.

У контрольнш групi виявлено лише 7,69 % оаб з дефiцитом 25(OH)D, у 76,9 % оаб ще^ групи спо-стерiгалась недостатнiсть 25(OH)D, а 15,41 % оаб вщповщно мали достатнш рiвень забезпечення.

Низькi рiвнi вiтамiну D в осiб контрольное групи за вiдсутностi такого фактора ризику, як ЦД, ймо-вiрно, пов'язанi з алiментарним фактором та зни-женою iнсоляцieю, характерною для зимовок пори року, коли проводилось дослщження.

При порiвняннi дослiджуваних груп рiвень 25(OH)D виявився вiрогiдно нижчим в основнiй групi пацieнтiв, яю отримували терапiю метформi-ном (табл. 2).

Обговорення

На думку дослщниюв [6, 8], низький рiвень вгга-мiну D у сироватщ кровi пацieнтiв, як1 страждають вiд ЦД 2-го типу, може бути прогностичним показ-ником подальших макросудинних уражень, хоча зв'язок дефщиту вiтамiну D iз капшярними ура-женнями значно слабший. Макросудинна асощац1я може належати до ефектiв вггамшу D на артерiаль-ний тиск, актившсть ренш-анпотензин-альдосте-роново^ системи, ендотелiальну функцiю, судинний фактор ендотелiального росту чи хрошчне запален-ня. Вщомо, що основою профiлактики виникнення i прогресування ускладнень ЦД е жорсткий контроль глжемп.

Поряд iз вiдомою роллю вiтамiну D в гомеостазi кальцiю i к1сткового метаболiзму деякi дослщження виявили зв'язок м!ж дефiцитом вiтамiну D i метабо-лiчними порушеннями, у тому чи^ абдомiнальним ожирiнням, iнсулiнорезистентнiстю, дислшщемь ею i артерiальною гiпертензiею iз значним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань та ЦД 2-го типу [9].

Потенцшш мехашзми дii вiтамiну D на метабо-лiзм глюкози кровi у пащенпв, якi страждають вщ

Таблиця 1. Показники 25(OH)D i HbAlc у сироватц/ кров! основно)'групи хворих залежно вд стану компенсацп ЦД 2-го типу (М ± SD)

Основна група Юльмсть хворих, n (%) 25(OH)D, нг/мг HbAlc, %

Задовтьний контроль ЦД 2-го типу (HbAlc < 7 %) 10 (40) 22,75 ± 7,62 (5,89-32,8) 6,27 ± 1,75 (5,6-6,9)

Незадовтьний контроль ЦД 2-го типу (HbAlc > 7 %) 15 (60) 15,03 ± 7,66* (7,71-23,4) 7,53 ± 1,76* (7,3-8,3)

Примкка: * — в'ропдн'сть вщмшносп показника з групою задовльного контролю ЦД 2-го типу (p < 0,05). Таблиця 2. Показники 25(OH)D, паратгормону та юшзованого кальцю в сироватц! кровi досл!джуваних груп (М ± SD)

Група хворих Юльмсть хворих, n 25(OH)D, нг/мг ПГ, пг/мл Кальцм юшзований, ммоль/л

Контрольна 22 26,55 ± 8,67 (11,36-49,6) 44,20 ± 17,21 (30,5-69,4) 1,22 ± 0,02 (1,2-1,27)

Основна 25 18,37 ± 7,62* (5,89-32,8) 52,59 ± 12,5 (33,79-79,37) 1,21 ± 0,23 (1,13-1,31)

ПримТка: * — BÏpor^HÏCTb вщмнност показника з контрольною групою (p < 0,05).

ЦД 2-го типу, полягають у стимуляцп функцп бета-клiтин тдшлунково! залози за рахунок наявност специфiчних рецепторiв вггамшу D на цих клiтинах. Пряма дiя вiтамiну D на секрещю iнсулiну характе-ризуеться експресieю ферменту 1-а-гщроксилази на бета-клiтинах тдшлунково! залози, порушенням секрецп iнсулiну у мишей, позбавлених функцю-нальних рецепторiв до вггамшу D, наявнiстю реакщ! в промоторi гена iнсулiну людини на вiтамiн D. При цьому дефщит вiтамiну D погiршуе глюкозозалежну секрецiю iнсулiну бета-клiтинами тдшлунково! залози щурiв in vitro та in vivo; добавки з вггамшом D вщновлюють секрецiю iнсулiну у тварин. Непряма дiя вiтамiну D на секрещю шсулшу полягае у тому, що вiтамiн D сприяе нормалiзащ! рiвня позаклиин-ного кальщю, забезпечуе нормальний потiк кальцiю через клгганш мембрани i адекватнiсть накопичен-ня iонiзованого кальцiю, регулюе потж кальцiю та iонiзованого кальцiю в бета-клггани.

Висновки

1. Дослщження продемонструвало бiльш високу поширенiсть дефiциту вггамшу D серед пацiентiв з ЦД 2-го типу (66,7 %), яю отримували метформiн, н1ж у груш контролю (7,69 %).

2. Встановлено вГрогщний зворотний зв'язок м1ж пщвищеним рiвнем НЬА1с та зниженням вмюту 25(OH)D.

3. Рiвень 25(OH)D виявився вГропдно нижчим в основнш груш пащенпв, яю отримували терапiю метформшом, порГвняно з особами контрольно! групи.

Конфлжт ÍHTepecÍB. Автор заявляе про вщсут-нють конфлжту iнтересiв при шдготовщ дано! статтi.

References

1. Kurra S, Siris E. Diabetes and bone health: the relationship between diabetes and osteoporosis-associated fractures. Diabetes Metab Res Rev. 2011 Jul;27(5):430-5. doi: 10.1002/dmrr.1197.

2. International Diabetes Federation. IDF Diabetes Atlas, 8th ed. Brussels, Belgium: International Diabetes Federation; 2017.

3. Kyryliuk ML, Shchekaturova LV, Atanova YaO. Bone mineral density in women in postmenopausal period with type 2 diabetes mellitus. Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. 2017;(1):63-70. (in Ukrainian).

4. Pankiv V, Pankiv I. Association of vitamin D status with body mass index in adolescents in Ukraine. Rom J Diabetes Nutr Metab Dis. 25(4):377-381. doi: 10.2478/rjdnmd-2018-0045.

5. Hernlund E, Svedbom A, Ivergärd M, et al. Osteoporosis in the European Union: medical management, epidemiology and economic burden. A report prepared in collaboration with the International Osteoporosis Foundation (IOF) and the European Federation of Pharmaceutical Industry Associations (EFPIA). Arch Osteoporos. 2013;8:136. doi: 10.1007/s11657-013-0136-1.

6. Napoli N, Strotmeyer ES, Ensrud KE, et al. Fracture risk in diabetic elderly men: the MrOS study. Diabetologia. 2014

Oct;57(10):2057-65. doi: 10.1007/s00125-014-3289-6.

7. Oei L, Zillikens MC, Dehghan A, et al. High bone mineral density and fracture risk in type 2 diabetes as skeletal complications of inadequate glucose control the Rotterdam Study. Diabetes Care. 2013 Jun;36(6):1619-28. doi: 10.2337/dc12-1188.

8. Patsch JM, Kiefer FW, Varga P, et al. Increased bone resorption and impaired bone microarchitecture in short-term and extended high-fat dietinduced obesity. Metabolism. 2011 Feb;60(2):243-9. doi: 10.1016/j.metabol.2009.11.023.

9. Bolinder J, Ljunggren O, Johansson L, et al. Dapagliflozin maintains glycaemic control while reducing weight and body fat mass over 2 years in patients with type 2 diabetes mellitus inadequately controlled on metformin. Diabetes Obes Metab. 2014 Feb;16(2):159-69. doi: 10.1111/dom.12189.

10. Ruderman NB, Carling D, Prentki M, Cacicedo JM. AMPK, insulin resistance, and the metabolic syndrome. J Clin Invest. 2013 Jul;123(7):2764-72. doi: 10.1172/JCI67227.

11. Vestergaard P, Rejnmark L, Mosekilde L. Relative fracture risk in patients with diabetes mellitus, and the impact of insulin and oral antidiabetic medication on relative fracture risk. Diabetologia. 2005 Jul;48(7):1292-9. doi: 10.1007/s00125-005-1786-3.

12. Hegazy SK. Evaluation of the anti-osteoporotic effects of metformin and sitagliptin in postmenopausal diabetic women. J Bone Miner Metab. 2015 Mar;33(2):207-12. doi: 10.1007/s00774-014-0581-y.

13. Zinman B, Haffner SM, Herman WH, et al. Effect of rosi-glitazone, metformin, and glyburide on bone biomarkers in patients with type 2 diabetes. J Clin Endocrinol Metab. 2010 Jan;95(1):134-42. doi: 10.1210/jc.2009-0572.

14. Borges J, Bilezikian J, Jones-Leone A, et al. A randomized, parallel group, double-blind, multicentre study comparing the efficacy and safety of Avandamet (rosiglitazone/metformin) and metformin on long-term glycaemic control and bone mineral density after 80 weeks of treatment in drug-naive type 2 diabetes mellitus patients. Diabetes Obes Metab. 2011 Nov; 13(11): 1036-46. doi: 10.1111/j.1463-1326.2011.01461.x.

15. Kanazawa I, Yamaguchi T, Yano S, Yamauchi M, Sugimo-to T. Metformin enhances the differentiation and mineralization of osteoblastic MC3T3-E1 cells via AMP kinase activation as well as eNOS and BMP-2 expression. Biochem Biophys Res Commun. 2008 Oct 24;375(3):414-9. doi: 10.1016/j.bbrc.2008.08.034.

16. Hegazy SK. Evaluation of the anti-osteoporotic effects of metformin and sitagliptin in postmenopausal diabetic women. J Bone Miner Metab. 2015 Mar;33(2):207-12. doi: 10.1007/s00774-014-0581-y.

17. Out M, Top WMC, Lehert P, Schalkwijk CA, Stehouwer CDA, Kooy A. Long-term treatment with metformin in type 2 diabetes and vitamin D levels: A post-hoc analysis of a randomized placebo-controlled trial. Diabetes Obes Metab. 2018;20(8):1951-1956. doi: 10.1111/dom.13327.

18. Kos E, Liszek MJ, Emanuele MA, Durazo-Arvizu R, Camacho P. Effect of metformin therapy on vitamin D and vitamin B12 levels in patients with type 2 diabetes mellitus. Endocr Pract. 2012;18(2):179-84. doi: 10.4158/EP11009.OR.

19. Yefimov AS, Mikhalchuk LM. Vitamin D Deficiency and Vascular Lesions in Diabetes Mellitus Type 2. Miznarodnij endokrinologicnijzurnal. 2013;(53):10-14. (in Ukrainian).

OTpuMaHO 16.02.2019 ■

Маслий Е.А.

Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев, Украина

Влияние терапии метформином на уровень витамина й у больных сахарным диабетом 2-го типа

Резюме. Актуальность. Исследования последних лет продемонстрировали, что больные сахарным диабетом (СД) часто имеют заболевания скелета, в частности снижение минеральной плотности костной ткани, остео-пороз. Кроме самого заболевания в увеличение риска переломов при СД существенный вклад может вносить и характер сахароснижающей терапии. Целью исследования была оценка влияния сахароснижающего препарата метформин на уровень витамина Б в сыворотке у больных СД 2-го типа. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 47 пациентов. Основную группу (п = 25) сформировали пациенты, страдающие СД 2-го типа и получающие лечение сахароснижающим препаратом метформин. Контрольную группу составили практически здоровые лица (п = 22). Из исследования исключили пациентов с патологией паращитовидных желез, нарушением функции щитовидной железы, патологией почек, а также принимавших препараты витамина Б или кальция. Проводилось определение уровня 25-гидроксивитами-на Б (25(ОН)В), паратгормона, кальция ионизированного, гликированного гемоглобина (НЬА1с). Результаты. Было обследовано 47 пациентов в возрасте от 42 до

69 лет (средний возраст 58,0 ± 17,5 года). Исследование уровня 25(ОН)Б в сыворотке показало, что у большинства пациентов он оказался низким. Средний уровень 25(ОН)Б у обследованных основной группы составил 18,37 ± 7,62 нг/мл (5,89—32,8). Исследование продемонстрировало более высокую распространенность дефицита витамина Б у пациентов с СД 2-го типа (66,7 %), получавших метформин, чем в группе контроля (7,69 %). Определено, что более низкие уровни витамина Б имели пациенты с худшими показателями гликемического контроля СД 2-го типа (НЬА1с > 7 %) (25(ОН)Б 15,03 ± 7,60 нг/мл и 22,75 ± 7,62 нг/мл соответственно). Выводы. Исследование продемонстрировало более высокую распространенность дефицита витамина Б у пациентов с СД 2-го типа (66,7 %), получавших метформин, чем в группе контроля (7,69 %). Установлена достоверная обратная связь между повышенным уровнем НЬА1с и снижением содержания 25(ОН)Б. Уровень 25(ОН)Б оказался достоверно ниже в основной группе пациентов, получавших терапию мет-формином, по сравнению с лицами контрольной группы. Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа; витамин Б; метформин

K.O. Masliy

Ukrainian Research and Practice Center of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Effect of metformin therapy on vitamin D level in patients with type 2 diabetes mellitus

Abstract. Background. Recent studies have shown that patients with diabetes mellitus (DM) often have skeletal disorders, in particular, reduced bone mineral density, osteoporosis. Apart from the disease itself, the nature of hypoglycemic therapy can make a significant contribution to increasing the risk of diabetes mellitus. The aim of the study was to evaluate the effect of metformin on the serum vitamin D level in patients with type 2 DM. Materials and methods. There were 47 patients under observation. The main group (n = 25) included patients who suffered from type 2 DM and received treatment with metformin, a hypoglycemic drug. The control group consisted of apparently healthy persons (n = 22). The study excludes patients with pathology of parathyroid glands, thyroid function disorders, kidney disease, and those taking vitamin D or calcium. Levels of 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D), parathormone, ionized calcium, glycated hemoglobin (HbAlc) were evaluated. Results. Forty-seven patients aged 42 to 69 years (average age

58.0 ± 17.5 years) were examined. A study of serum 25(OH)D level showed that in most patients it was low. The average level of 25(OH)D in the main group was 18.37 ± 7.62 ng/ml (5.8932.8 ng/ml). The study showed a higher prevalence of vitamin D deficiency among patients with type 2 DM (66.7 %) receiving metformin than in the control group (7.69 %). It was found that vitamin D levels were lower in patients with poorer glycemic control of type 2 DM (HbAlc > 7 %) — 15.03 ± 7.60 ng/ml and 22.75 ± 7.62 ng/ml, respectively. Conclusions. The study showed a higher prevalence of vitamin D deficiency among patients with type 2 DM (66.7 %) receiving metformin than in the control group (7.69 %). A reliable inverse correlation was found between the elevated HbAlc level and reduced 25(OH)D content. The level of 25(OH)D was significantly lower in the main group of patients receiving metformin therapy compared to the control group.

Keywords: type 2 diabetes mellitus; vitamin D; metformin

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.