CC BY
31
УДК 616.248+616-056.52+616-053.2 DOI: 10.22141/2224-0551.15.5.2020.211440
Купкна А.В. В
Нацональний медичний унверситетмен О.О. Богомольця, м. Кив, Украна
Вплив надлишковоТ маси лла та ожирЫня на клшчний nepe6ir бронхiальноТ астми в дiтей
For citation: Zdorov'e Rebenka. 2020;15(5):309-315. doi: 10.22141/2224-0551.15.5.2020.211440
Резюме. Актуальтсть. На сьогодт питання впливу надлишковог маси тша та ожиртня на клттний пере-бк бронхiальног астми в dimeü залишаеться маловивченим та потребуе подальших до^джень. Мета: вивчити клжчт особливостi перебйу бронхiальног астми в дтей i3 надлишковою масою тша й ожиртням. MamepiaÄU та методи. Проведено до^дження 94 хворих на бронхiальну астму дтей вжом вiд 6 до 18ротв. Залежно вiд тдексу маси тыа пащенти були розподшет на тат клттт групи: 30 дтей i3 нормальною масою тша, 45 дi-тей i3 надлишковою масою тша та 19 дтей з ожиртням. Методи до^дження: загальноклЫчт, антропоме-трiя, лабораторт, анкетно-опитувальний (опитувальник контролю бронхiальног астми ACT). Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою статистичного пакета IBM SPSS Statistics Base (верая 22) та програмного забезпечення EZR, верая 1.32 (графiчний ттерфейс середовища R (верст 2.13.0)). Результа-ти. Установлено, що для дтей груп надлишковог маси тыа й ожирiння характерний раннш дебют астми (3 [3; 4] роки) i3 тривалим персистуючим характером захворювання. Для вах трьох груп найбшьш суттевими за частотою були скарги на кашель, причому в грут нормальног маси тша — на сухий кашель (83,3 ± 7,4 %), а в групах iз надлишковою масою тша та ожиршням — на вологий (вiдповiдно 66,7 ± 7,0 % i 73,7 ± 10,1 %), i задишку при фiзичному навантажент: група нормальног маси тша — 46,7 ± 9,1 %, надлишковог маси тша — 82,2 ± 5,7 % й ожиртня — 100 %. Для груп надлишковог маси тша й ожиртня також стотними за частотою були скарги на тчт напади задухи — 68,9 ± 6,9 % i 73,3 ± 10,1 % вiдповiдно. %2-тест показав статистично значущi вiдмiнностi мiж трьома групами за цим показником: %2(2) = 15,947; p < 0,001. У хворих iз групи ожи-рiння частше вiдмiчався (70,0 ± 10,5 %) тяжкий перебй бронхiальног астми, виявлет статистично значущi вiдмiнностi мiж трьома групами за тестом: %2(2) = 5,2463; p < 0,001. Неконтрольована астма статистично значимо переважала в грут дтей з ожиршням. Виявлена статистично значуща рiзниця мiжрiзними ваговими групами дтей iз бронхiальною астмою в потребi в бронхолтиках: H(2) = 40,756; p < 0,001, та в кiлькостi тчних нападiв астми: H(2) = 17,803;p < 0,001. Висновки. Проведене нами до^дження свiдчить про обтяжу-ючий вплив надлишковог маси тша й ожиртня на клттний перебй бронхiальног астми в дтей, що може бути шдставою для корекцН тератг астми в таких пацiентiв. Ключовi слова: бронхiальна астма; надлишкова маса тша; ожиртня; дти
Вступ
Одночасне збтьшення поширеносл 6poHxiaibHoi' астми (БА) та надлишковоi маси тша (НМТ) й ожи-ршня (ОЖ) в економiчно розвинених крашах, частоти випадтв недостатнього контролю за переб^ом БА та низька яысть життя пащентав i3 коморбщшстю БА та НМТ i ОЖ стали поштовхом для дослщження впливу НМТ та ОЖ на перебй БА в дггей.
Протягом останшх десятилпъ поширенють астми, асоцiйованоi з ожиршням, серед дггей сщмко зросла: близько 20 % дггей, хворих на БА, мають НМТ i 30 % дггей — ОЖ [1].
Щ процеси, БА та НМТ i ОЖ, е хрошчними, склад-ними i багатофакторними за своею природою. Поед-нання БА та НМТ й ОЖ формуе порочне коло в перебь гу цих захворювань. З одного боку, НМТ та ОЖ навпъ
© 2020. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденци: Купкша Анна Васшвна, астрант кафедри пед1атрГ|" № 2, Нацюнальний медичний ушверситет iMeHi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Ки"'"в, 01601, Укра"'"на; e-mail: Kupkina@i.ua; конт. тел.: +38 (067) 927-94-69.
For correspondence: Anna Kupkina, Ph.D. student at the Department of pediatrics 2, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 01601, Ukraine; e-mail: Kupkina@i.ua; phone+38(067)927-94-69.
Full list of author information is available at the end of the article.
за втсутносп астми призводять до фiзiологiчних змiн легенево! функци — дихальш м'язи гiрше справля-ються з навантаженням, знижуються дихальнi об'еми, порушуеться механiка легень. З iншого боку, хворi на БА фiзично менш активнi, а регулярний прийом шга-ляцiйних глюкокортикостерощв як базисно! терапи астми призводить до порушення вуглеводного обмшу, збiднення юстково! тканини i зростання маси жирово! тканини, замикаючи порочне коло в перебиу БА та НМТ й ОЖ.
Сьогодш НМТ та ОЖ вважаються одними з осно-вних ендогенних факторiв ризику розвитку БА i попр-шення контролю захворювання [2]. Дгги з НМТ та ОЖ так само, як i доросл^ мають майже удвiчi вищий ризик розвитку БА, шж дiти з нормальною масою тiла [3—5].
Зараз юнуе чимало дослiджень щодо поеднання цих двох патолопй, в основному серед дорослого населен-ня, бтьшютю науковцiв чiтко визначенi особливостi цього поеднання: тяжчий переби, що проявляеться в бтьш частих та тяжких загостреннях i зниженнi контролю над захворюванням, нижчому рiвнi якост життя [6—9]. Проте поеднання БА з НМТ та ОЖ у дггей мае специфiчнi риси [10, 11] перебиу i лiкування, яю по-требують окремо! уваги.
У матер1алах GINA (2018) у перелшу п'яти основних фенотипiв астми БА, що поеднуеться з ОЖ, виокрем-лена в особливий фенотип, що потребуе подальшого вивчення щодо механiзмiв взаемовпливу та пiдходiв до терапи [12].
На сьогодш в науковш лiтературi розглядаються кiлька патогенетичних механiзмiв взаемоди БА з НМТ та ОЖ. Серед них: мехашчний вплив жирово! тканини на грудну клику, оксидантний стрес, додаткова коморбтнють (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, синдром апное сну), генетичш фактори, вплив прозапальних (лептин, резистин) та протизапальних (адипонектин) гормошв жирово! тканини, низькорiв-неве хронiчне метаболiчне запалення [13—15]. Проте питання щодо чгткого причинно-наслткового зв'язку впливу зазначених механiзмiв на контрольовашсть БА цього фенотипу залишаеться вiдкритим.
У GINA (2019) щодо ведення хворих iз коморбщ-шстю БА та ОЖ зазначено, що кортикостеро!ди за-лишаються основними терапевтичними препаратами (рiвень доказовостi В), хоча вщповщь на лiкування в таких пащентав ослаблена. Тому бажаним було б до-давання рекомендацш щодо зниження ваги (рiвень до-казовостi В). Причому вiдзначенi обмежешсть та недо-статнiсть наукових дослщжень у цiй галузi [16].
Неадекватне лiкування БА в дiтей призводить до неконтрольованого перебiгу зi збереженням запальних змiн у бронхах i персистенци бронхгально! обструкци, що погiршуе i фiзичний, й емоцiйний стан пащента i значно знижуе його сощальну активнiсть. Хронiчний характер перебиу БА та пов'язанi з цим тривала фар-макотерапiя, часом фiзичнi та сощальш обмеження, емоцiйнi чинники можуть виявитися для дитини з БА набагато важлившими, нiж самi симптоми хвороби.
Отже, лiтературнi даш свiдчать про наявнiсть осо-бливостей перебиу БА на тлi НМТ та ОЖ, серед яких
бтьш тяжкий nepe6ir БА з частшими загостреннями i гiршим контролем над захворюванням, використання вищих доз iнгаляторiв i бронхолiтикiв коротко! д11, час-тiшi госпiталiзацi!, потреба в тривалшому перебуван-нi у вiддiленнях невткладно! допомоги, вищi ризики ускладнень БА, прша якгсть життя пацieнтiв.
На сьогодш питання впливу НМТ та ОЖ на кшшч-ний переби БА в дггей залишаеться маловивченим та потребуе подальших дослiджень.
Метою нашого дослiдження було вивчити ктшчш особливосп перебiгу бронхгально! астми в дггей Гз над-лишковою масою тта та ожиршням.
Матерiали та методи
Проведено дослгдження 94 хворих на БА дггей вГком вгд 6 до 18 роив на базГ алерголопчного втдтення Ки-!всько! мюько! дитячо! ктшчно! лшарш № 2. ДГагноз верифГкували зпдно з наказом МОЗ Укра!ни № 868 вгд 08.10.2013 та рекомендащями глобально! стратеги лку-вання та профтактики БА GINA (Global Initiative for Asthma, перегляд 2019 року).
Ушм дгтям проведене комплексне загальнокшшчне дослгдження (у тому числГ огляд, детальний анамнез, вимГрювання росту та маси тта). Для кожного пащен-та визначались форма, тяжысть та тривалють перебиу БА. Оцшка контролю БА проводилась за допомогою опитувальника Asthma Control Test (АСТ). Переби БА вважали контрольованим при ылькосп балГв понад 20, частково контрольованим — при 16—19 балах та не-контрольованим — при 15 балах i менше.
Показники фГзичного розвитку, отримаш за допомогою антропометри, порГвнювали Гз загальноприйня-тими стандартами. Залежно вгд шдексу маси тта (1МТ) пащенти були розподтеш на таи ктшчш групи: 30 дг-тей Гз нормальною масою тта (1МТ становив вгд 5 до 85 перцентитв втповгдно до вшу i стап), 45 дггей Гз НМТ (1МТ вгд 85 до 95 перцентилГв) та 19 дгтей з ОЖ (1МТ бгльше 95 перцентилГв).
Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою статистичного пакета IBM SPSS Statistics Base (вершя 22) та програмного забезпечення EZR, вершя 1.32 (графГчний штерфейс середовища R (вершя 2.13.0)) [17]. Оскгльки розподгл бГльшост дослщжува-них ознак вгдрГзнявся вгд нормального (за Гаусом), ви-користовувались методи непараметрично! статистики. Кльысш даш подаш як медГана та квартилГ [перший; третш]. Для аналГзу потенцшних вГдмшностей у показ-никах у трьох порГвнюваних групах (нормальна маса тта, НМТ, ОЖ) використовувався метод множинних порГвнянь (однофакторного дисперсшного аналГзу), а саме ранговий Н-критерш Крускала — Уоллюа для непов'язаних вибГрок. При шдтвердженш статистич-но! значущосп, щоб оцшити, яы саме групи вгдрГзня-лися мГж собою, проводили post hoc аналГз. Для попар-них порГвнянь ктьысних показниыв двох вибГрок мГж собою використовували непараметричний критерш СтГла — Дваса. Категоршш змшш узагальнеш за частотою кожного зГ значень та вгдсотками. Для множинних порГвнянь використовували парш критерг! порГвнянь (точний критерГй ФГшера або критерш х2) з урахуван-
ням при проведеннi тестав поправки Бонферрош (метод Холма — Бонферрош в пакет EZR).
Рiзницю мiж порiвнюваними величинами вважали статистично значущою на рiвнi р < 0,05.
Дослщження проводилось вщповщно до основних по-ложень Гeльciнcькоï декларацй' про етичш засади медич-них дослщжень, що стосуються людських cуб'eкгiв [18].
Результати та обговорення
Серед обстежених дiтeй i3 нормальною масою тша переважали хлопчики — 86,7 % (26 i3 30 дггей). Таи ж тенденцй' cпоcтeрiгалиcь i серед дггей i3 НМТ та з ОЖ — вщповщно 75,6 % (34 з 45 дггей) та 84,2 % (16 гз 19) хлопчикгв. Медгана вгку в груш з нормальною масою тгла становила 13 [12; 15] рокгв, у груш з НМТ — 12 [9; 15], у груш з ОЖ — 12 [8; 15]. Отже, за вгком i статтю групи були порГвнянними.
При ощнщ дебюту БА в дггей Гз рГзною масою тгла виявилось, що в пашен™ Гз нормальною масою тша початок захворювання припадав на вГк 7,5 [7; 8] року, у дггей Гз НМТ — на 4 [3; 5] роки та в дггей з ОЖ — на 3 [3; 4] роки.
Середня тривалють захворювання становила 5 [3; 7] рокгв у дггей Гз нормальною масою тша, 6 [4; 11] роив — у груш з НМТ, 9 [5; 13] роив — у дггей з ОЖ.
Таким чином, у дггей з ОЖ спостер^алися бгльш ран-шй дебют БА та тривалий персистуючий характер БА.
Спадковий анамнез за наявшстю алерпчних захво-рювань був обтяжений у 19 (34,5 ± 8,7 %) дггей гз нормальною масою тша, у 24 (43,6 ± 7,4 %) — гз НМТ та у 12 (21,8 ± 9,5 %) — з ОЖ. Статистично значимо!' вщ-мшносп частоти спадкового анамнезу алерпчних за-хворювань мгж групами дггей не виявлено: х2(2) = 0,95; p = 0,6208. Щодо спадкового анамнезу за НМТ та ОЖ, то вш був обтяжений у 9 (30,0 ± 8,3 %) дггей гз нормальною масою тша, у 32 (71,1 ± 6,8 %) — гз НМТ та в 16 (84,2 ± 8,4 %) — з ОЖ. Вщмшносл мгж трьома групами за тестом х2 статистично значимк х2(2) = 5,2463, p < 0,001. Попарш поргвняння груп мгж собою за методом Холма — Бонферронг виявили статистично зна-чиму ргзницю мгж групами з нормальною масою тша та НМТ (p < 0,001) г з нормальною масою тгла та ОЖ (p < 0,001).
У табл. 1 наведеш результати дослщження сенсибь лгзацй' до груп алергешв у дггей, хворих на БА, гз ргзною масою тгла. В обстежених дггей гз нормальною масою тгла спостерггалась висока гшерчутливють до побутових (домашнш пил, шр'я подушки) (80,0 ± 7,3 %) та пил-кових алергешв (вгльха, пирш, жито, грястиця, полин, амброзгя та шш^ (60,0 ± 8,9 %). У дггей гз НМТ та ОЖ частше вщмгчалась гшерчутливють до пилкових алергешв (вщповщно 48,9 ± 7,5 % та 47,4 ± 11,4 %), проте частота прояву була меншою, а в разг побутових алергешв навпъ статистично значимо меншою (p < 0,001) поргвняно з дгтьми з нормальною масою тгла.
У табл. 2 подана частота скарг, пов'язаних з уражен-ням оргашв дихання в дггей, хворих на БА (%), у кож-шй гз трьох дослщжуваних груп (нормальна маса тгла, НМТ та ОЖ) та стандартна похибка частоти (± m%). Аналгзуючи отримаш результати дослщжень, виявили, що для ушх трьох груп найбгльш суттевими щодо частоти були скарги на кашель, причому в груш пащентав гз нормальною масою тгла — сухий (83,3 ± 7,4 %), а в гру-пах гз НМТ та ОЖ — вологий (вщповщно 66,7 ± 7,0 % та 73,7 ± 10,1 %), та задишку при фгзичному навантажен-нк в груш з нормальною масою тша — 46,7 ± 9,1 %, гз НМТ — 82,2 ± 5,7 % та з ОЖ — 100 %. Причому post hoc аналгз за кожною гз цих скарг пщтвердив статистично значимг вщмшносл мгж групами дггей гз ргзною масою тгла — нормальною масою тгла та НМТ г нормальною масою тша г ОЖ (p < 0,001). Для груп гз НМТ та ОЖ також суттевими за частотою були скарги на шчш напади ядухи — 68,9 ± 6,9 % та 73,3 ± 10,1 % вщповщно. Х2-тест показав статистично значимг вщмшносл мгж трьома групами щодо цього показника: х2(2) = 15,947, p < 0,001.
У табл. 3 наведенг частота легкого, середнього та тяжкого ступеня перебйу БА (%) у кожнш з трьох дослщжуваних груп дггей та стандартна похибка частоти (± m%). Аналгз отриманих даних виявив суттевий вплив НМТ та ОЖ на стушнь тяжкост БА. БА легкого ступеня тяжкосп найбгльш часто вщмгчалась у дггей гз нормальною масою тгла (73,3 ± 8,1 %), вщмшносп мгж трьома групами статистично значимг (p < 0,001). Причому post hoc аналгз пгдтвердив статистично зна-чимг вгдмгнностг мгж групами пацгентгв гз нормальною
Таблиця 1. СенсибЛзаця до груп алергенiв у дтей, хворих на БА, ¡з р1зною масою тла
Група алергешв Групи хворих на БА PiBeHb значимост вщмшност мiж групами, p
Нормальна маса тша, n = 30 НМТ, n = 45 ОЖ, n = 19
Абс. % ± m% Абс. % ± m% Абс. % ± m%
n06yT0Bi (пил, грибок) 24 80,0 ± 7,3# 14 31,1 ± 6,9* 6 31,6 ± 10,6 < 0,001
Епщермальы (шерсть) 5 16,7 ± 6,8 16 35,6 ± 7,1 6 31,6 ± 10,6 0,199
Пилковi (рослины) 18 60,0 ± 8,9 22 48,9 ± 7,5 9 47,4 ± 11,4 0,575
Примтки: * — в'щм'шшсть вд показниюв групи хворих на БА дтей iз нормальною масою тла статистично значима, p < 0,05; # — вщм1нн1сть вщ показниюв групи хворих на БА дтей ¡з надлишковою масою тЛа статистично значима, p < 0,05. Використано апостер'юрний критер¡й х2 з урахуванням поправки Бонферрон¡ (метод Холма — Бонферронi).
масою тiла i НМТ та нормальною масою тiла й ОЖ (р < 0,001). Статистично значимо! вщмшносп частоти легкого ступеня тяжкостi мiж групою з НМТ та групою з ОЖ не виявлено (р = 0,724).
БА середнього ступеня переважала в дiтей iз НМТ (частота прояву — 52,6 ± 7,4 %) та дггей з ОЖ (75,6 ± 9,8 %). х2-тест показав статистично значимi вщ-мiнностi м1ж трьома групами: х2(2) = 17,475; р < 0,001. Попарш порiвняння груп мiж собою за методом Холма — Бонферрош виявили статистично значиму рiзницю мiж групою з нормальною масою тла та групою з НМТ
Тяжкий переби частiше вiдмiчався у хворих з ОЖ (70,0 ± 10,5 %), спостериались статистично зна-чимi вiдмiнностi мiж трьома групами за %2-тестом: X2 (2) = 5,2463, р < 0,001.
У хворих iз НМТ та ОЖ виявлено тяжчий пере-би* БА за рахунок бтьшо! частоти загострень БА та пов'язаних iз ними госпiталiзацiй. Так, у дiтей iз нормальною масою тiла ильюсть загострень БА становила 2,5 [2; 4] раза на рк:, у дггей iз НМТ — 3 [3; 5] рази на рк: та в дггей з ОЖ — 4 [3; 5]. Юльысть госпiталiзацiй iз приводу загострень БА у дггей iз нормальною масою
тта становила 1 [1; 2] раз на piK, у дггей i3 НМТ — 2 [1; 2] рази на piK, з ОЖ — 2 [1; 3] рази на piK.
Результати аналГзу оцшки рГвня контрольованосп БА за опитувальником АСТ у дослтжуваних групах на-ведеш в табл. 4.
Контрольована БА переважала в дггей Гз нормальною масою тта (66,7 ± 8,1 %), втмшносп мГж трьома групами статистично значимк х2(2) = 20,92, p < 0,001. Попарш порГвняння за методом Холма — Бонферрош подтвердили значимГ втмшносл мГж групами з нормальною масою тта та НМТ(р < 0,001) i нормальною масою тта i ОЖ (p < 0,001).
Частково контрольований пеpебiг БА вiдмiчався з порГвнянною частотою у вшх трьох групах, статистично значимо! втмшносл мГж групами не спостериалось (х2(2) = 6,741; p = 0,03439). А неконтрольований пере-6ir БА статистично значимо переважав у груш дггей з ОЖ як втносно групи з НМТ (p < 0,001), так i втносно групи з нормальною масою тта (p < 0,001).
З метою оцшки впливу складових контрольованосп БА була пpоаналiзована частота ктшчних проявГв БА у кожнш Гз дослiджуваних груп.
Таблиця 2. Частота скарг, пов'язанихз ураженням орган1в диханняв дтей, хворих на БА, з р1зною масою тла
Скарги Г рупи хворих на БА PiBeHb значимост вщмшносл мiж групами, p
Нормальна маса тта, n = 30 НМТ, n = 45 ОЖ, n = 19
Абс. % ± m% Абс. % ± m% Абс. % ± m%
Кашель вологий 6 20,0 ± 7,3$, # 30 66,7 ± 7,0* 14 73,7 ± 10,1* < 0,001
Кашель сухий 25 83,3 ± 7,4$, # 15 33,3 ± 7,0* 5 26,3 ± 10,1* < 0,001
Вщходження харкотиння 11 36,7 ± 8,8 15 33,3 ± 7,0 8 42,1 ± 11,3 0,798
Задишка при фiзичному навантажены 14 46,7 ± 9,1$, # 37 82,2 ± 5,7* 19 100* < 0,001
Задишка в споко! 6 20,0 ± 7,3 12 26,7 ± 6,6 7 36,8 ± 11,0 0,429
Ычы напади ядухи 8 26,7 ± 8,1 31 68,9 ± 6,9 14 73,3 ± 10,1 < 0,001
Примтки: * — в 'щм 'шн 'ють вд показниюв групи хворих на БА д'ией ¡з нормальною масою тла статистично значима, р < 0,05; # — вщм1нн1сть вд показниюв групи хворих на БА д'ией ¡з надлишковою масою тла статистично значима, р < 0,05; $ — вщм1нн1сть вД показниюв групи хворих на БА д 'ией з ожирнням статистично значима, р < 0,05. Використано апостер'юрний критер1й %2 з урахуванням поправки Бонферрон (метод Холма — Бонферрон1).
Таблиця 3. Ступ1нь тяжкост БА в дтей iз р1зною масою тла
Стушнь тяжкост БА Групи хворих на БА Рiвень значимостi вщмшност мiж групами, p
Нормальна маса тша, n = 30 НМТ, n = 45 ОЖ, n = 19
Абс. % ± m% Абс. % ± m% Абс. % ± m%
Легкий 22 73,3 ± 8,1$, # 8 17,8 ± 5,7* 2 10,5 ± 7,0* < 0,001
Середнш 8 26,7 ± 8,1# 34 52,6 ± 7,4* 10 75,6 ± 9,8 < 0,001
Тяжкий 0 0 3 30,0 ± 6,8 7 70,0 ± 10,5 < 0,001
Примтки: * — в'дм '1нн '1сть вД показниюв групи хворих на БА дтей ¡з нормальною масою тла статистично значима, р < 0,05; # — вДм1нн1сть вД показниюв групи хворих на БА дтей ¡з надлишковою масою тла статистично значима, р < 0,05; $ — в1дм1нн1сть вд показниюв групи хворих на БА дтей з ожирнням статистично значима, р < 0,05. Використано апостерорний критер1й %2 з урахуванням поправки Бонферрон (метод Холма — Бонферрон1).
На рис. 1 наведеш графгчно результати Н-тесту Крускала — Уоллюа щодо змши ргвня ознаки (клшч-них проявгв БА) при переходг вгд одше1 вагово1 групи (нормальна маса тгла, НМТ, ОЖ) до шшо'г
У табл. 5 подаш середш значення (як Ме [QI; QIII]) кшькосп етзодгв на тиждень за кожним гз клшчних
проявгв для дослщжуваних груп дггей гз БА та результат наступних за Н-тестом Крускала — Уоллюа по-парних поргвнянь за критергем Стгла — Дваса щодо статистично!' значущосл ргзнищ мгж групами дггей гз нормальною масою тгла, НМТ та ОЖ. Н-тест Крускала — Уоллюа виявив статистично значущу ргзницю мгж
PiBeHb контрольованост БА Групи хворих на БА Рiвень значимост вщмшносл мiж групами, p
Нормальна маса тша, n = 30 НМТ, n = 45 ОЖ, n = 19
Абс. % ± m% Абс. % ± m% Абс. % ± m%
Контрольована 20 66,7 ± 8,6$ 13 28,9 ± 6,7 1 5,3 ± 5,1* < 0,001
Частково контрольована 8 26,7 ± 8,1 21 46,7 ± 7,4 3 15,8 ± 8,4 0,03439
Неконтрольована 2 6,7 ± 4,6$ 11 24,4 ± 7,8$ 15 78,9 ± 9,3*' # < 0,001
Примтки: * — в¡дм¡нн¡сть вд показниюв групи хворих на БА дтей ¡з нормальною масою тла статистично значима, p < 0,05; # — в¡дм¡нн¡сть вд показниюв групи хворих на БА дтей ¡з надлишковою масою тла статистично значима, p < 0,05; $ — в¡дм¡нн¡сть вд показниюв групи хворих на БА дтей з ожир¡нням статистично значима, p < 0,05. Використано апостер'юрний критерй х2 з урахуванням поправки Бонферро-ш (метод Холма — Бонферрон¡).
Таблиця 4. Р¡вень контрольованост БА в дтей ¡з рзною масою тла
Таблиця 5. KrnbKÎCHi оц1нки кл1н1чних прояв1в БА в дтей iз р1зною масою тЛа, Ме [QI; QIII]
КлЫчш прояви (кшьшсть епiзодiв на тиждень) Групи хворих на БА Статистична значущють рiзницi мiж групами*
Нормальна маса тша, n = 30 НМТ, n = 45 ОЖ, n = 19
Кшькють денних нападiв 2,5 [2; 3] 3 [2; 4] 4 [3; 4] p1 2 = 0,8705 p, 3 = 0,0014 p2-3 = 0,0038
Кшькють ычних ^MnTOMÎB 1 [1; 2] 2 [1; 2] 2 [2; 3] p, 2 = 0,7199 Р- 3 < 0,001 p2_3 < 0,001
Потреба в бронхоль тиках 1,5 [1; 2] 3 [2; 3] 4 [3; 4] p, 2 < 0,001 Р1 2 < 0,001 Р1 3 < 0,001
Примтка: * — результат попарних порiвнянь груп м'ж собою за критерieм СтЛа — Дваса, рiзниця приймаеться статистично значущою при p < 0,001.
рiзними ваговими групами дггей i3 БА щодо потреби в бронхолггаках (H(2) = 40,756, p < 0,001) та ктькосл шчних нападiв БА (H(2) = 17,803, p < 0,001).
Висновêи
1. У дiтей i3 надлишковою масою тiла та ожиршням дебют бронхгально! астми частiше вiдмiчався в ранньо-му вiцi та захворювання тривало довше, нiж у дггей i3 нормальною масою тта.
2. Дiти, хворi на бронхгальну астму, i3 надлишковою масою тла та ожирiнням мали високу сенсибшзацш до пилкових алергешв, проте рiвень гiперчутливостi до алергешв був нижчим, шж у дiтей i3 групи нормально! маси тiла.
3. У дггей i3 надлишковою масою тла та ожирiнням спостерiгався тяжчий переби бронхiальноï астми, нiж у дггей i3 нормальною масою тiла.
4. Дни з бронхiальною астмою на фош надлишково! маси тiла та ожиршня мали гiрший контроль бронхь ально! астми за рахунок бтьшо1 кiлькостi нiчних симп-томiв та бтьшо1 потреби в бронхолiтиках (епiзодiв на тиждень) порiвняно з дпъми, хворими на бронхiальну астму, i3 нормальною масою тiла.
Перспективи подальших дослвджень полягають у вивченнi особливостей перебиу бронхiальноï астми в дггей i3 надлишковою масою тiла та ожиршням i3 метою вибору тактики базисно! терапй' в цих пащентав.
Конфл1кт iHTepeciß. Автор заявляе про вщсутшсть конфлiкту iнтересiв при шдготовщ дано! статтi
References
1. Longo C, Bartlett G, Schuster T, Ducharme FM, MacGibbon B, Barnett TA. Influence of weight status in the response to Step-2 maintenance therapies in children with asthma. BMJ Open Respir Res. 2019;6(1):e000401. doi:10.1136/bmjresp-2019-000401.
2. Kim SH, Sutherland ER, Gelfand EW. Is there a link between obesity and asthma?. Allergy Asthma Immunol Res. 2014;6(3):189-195. doi:10.4168/aair. 2014.6.3.189.
3. Chen YC, Dong GH, Lin KC, Lee YL. Gender difference of childhood overweight and obesity in predicting the risk of incident asthma:
a systematic review and meta-analysis. Obes Rev. 2013;14(3):222-231. doi:10.1111/j.1467-789X.2012.01055.x.
4. Deng X, Ma J, Yuan Y, Zhang Z, Niu W. Association between overweight or obesity and the risk for childhood asthma and wheeze: An updated meta-analysis on 18 articles and 73 252 children. Pediatr Obes. 2019;14(9):e12532. doi:10.1111/ijpo.12532.
5. Azizpour Y, Delpisheh A, Montazeri Z, Sayehmiri K, Darabi B. Effect of childhood BMI on asthma: a systematic review and meta-analysis of case-control studies. BMC Pediatr. 2018; 18(1): 143. doi:10.1186/ s12887-018-1093-z.
6. Astafyeva NG, Gamova IV, Udovichenko EN, Perfilova IA. Obesity and bronchial asthma (part 2). Lechaschii Vrach. 2014;(5):100-106. (in Russian).
7. Di Genova L, Penta L, Biscarini A, Di Cara G, Esposito S. Children with Obesity and Asthma: Which Are the Best Options for Their Management?. Nutrients. 2018;10(11):1634. doi:10.3390/nu10111634.
8. Maniscalco M, Paris D, Melck DJ, et al. Coexistence of obesity and asthma determines a distinct respiratory metabolic phenotype. J Allergy Clin Immunol. 2017;139(5):1536-1547.e5. doi: 10.1016/j. jaci.2016.08.038.
9. Novosad S, Khan S, Wolfe B, Khan A. Role of obesity in asthma control, the obesity-asthma phenotype. J Allergy (Cairo). 2013;2013:538642. doi:10.1155/2013/538642.
10. Khalid F, Holguin F. A review of obesity and asthma across the life span. J Asthma. 2018;55(12):1286-1300. doi:10.1080/02770903.201 8.1424187.
11. LangJE, BunnellHT,HossainMJ, et al. Being Overweight or Obese and the Development of Asthma. Pediatrics. 2018;142(6):e20182119. doi:10.1542/peds.2018-2119.
12. Global Initiative for Asthma (GINA). Global Strategy for Asthma Management and Prevention 2018. Fontana, WI: GINA; 2018. 162 p.
13. Carpaij OA, van den Berge M. The asthma-obesity relationship: underlying mechanisms and treatment implications. Curr Opin Pulm Med. 2018;24(1):42-49. doi:10.1097/MCP.0000000000000446.
14. Boulet LP. Asthma and obesity. Clin Exp Allergy. 2013;43(1):8-21. doi:10.1111/j.1365-2222.2012.04040.x.
15. Nenartovich IA, Zhernosek VF. Bronchial asthma and obesity. Immunopathology, Allergology, Infectology. 2014;(1):27-32. (inRussian).
16. Global Initiative for Asthma (GINA). Global Strategy for Asthma Management and Prevention 2019. Fontana, WI: GINA; 2019. 201 p.
17. Kanda Y. Investigation of the freely available easy-to-use software 'EZR' for medical statistics. Bone Marrow Transplant. 2013;48(3):452-458. doi:10.1038/bmt.2012.244.
18. World Medical Association. World Medical Association Declaration of Helsinki: ethical principles for medical research
involving human subjects. JAMA. 2013;310(20):2191-2194. doi:10.1001/ jama.2013.281053.
Отримано/Received 19.07.2020 Рецензовано/Revised 27.07.2020 Прийнято до друку/Accepted 10.08.2020 ■
Information about author
Anna Kupkina, Ph.D. student at the Department of pediatrics 2, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 01601, Ukraine; contact phone: +38 (050) 234-57-60; ORCID iD: https://orcid.org/0000-0002-7443-6929.
Купкина А.В.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Влияние избыточной массы тела и ожирения на клиническое течение бронхиальной астмы у детей
Резюме. Актуальность. На сегодняшний день вопрос влия-
ния избыточной массы тела и ожирения на клиническое течение бронхиальной астмы у детей остается малоизученным и требует дальнейших исследований. Цель: изучить клинические особенности течения бронхиальной астмы у детей с избыточной массой тела и ожирением. Материалы и методы. Проведено исследование 94 больных бронхиальной астмой детей в возрасте от 6 до 18 лет. В зависимости от индекса массы тела пациенты были разделены на следующие клинические группы: 30 детей с нормальной массой тела, 45 детей с избыточной массой тела и 19 детей с ожирением. Методы исследования: общеклинические, антропометрия, лабораторные, анкетно-опросный (опросник контроля бронхиальной астмы ACT). Статистическую обработку полученных данных проводили с помощью статистического пакета IBM SPSS Statistics Base (версия 22) и программного обеспечения EZR, версия 1.32 (графический интерфейс среды R (версия 2.13.0)). Результаты. Установлено, что для детей групп с избыточной массой тела и ожирением характерен ранний дебют астмы (3 [3; 4]) года) с длительным персистирующим характером. Для всех трех групп наиболее существенными по частоте были жалобы на кашель, причем в группе нормального веса — на сухой (83,3 ± 7,4 %), а в группах с избыточной массой тела
и ожирением — на влажный (соответственно 66,7 ± 7,0 % и 73,7 ± 10,1 %), и одышку при физической нагрузке: группа нормальной массы тела — 46,7 ± 9,1 %, избыточной массы тела — 82,2 ± 5,7 % и ожирения — 100 %. Для групп избыточной массы тела и ожирения также существенными по частоте были жалобы на ночные приступы удушья — 68,9 ± 6,9 % и 73,3 ± 10,1 % соответственно. х2-тест показал статистически значимые различия между тремя группами по этому показателю: х2(2) = 15,947; р < 0,001. У больных из группы ожирения чаще встречалось (70,0 ± 10,5 %) тяжелое течение бронхиальной астмы, выявлены статистически значимые различия между тремя группами по тесту: х2(2) = 5,2463, р < 0,001. Неконтролируемая астма статистически значимо преобладала в группе детей с ожирением. Выявлена статистически значимая разница между различными весовыми группами в потребности в бронхолитиках: Н(2) = 40,756; р < 0,001, и в количестве ночных приступов астмы: Н(2) = 17,803, р < 0,001. Выводы. Проведенное нами исследование свидетельствует о значительном влиянии избыточной массы тела и ожирения на клиническое течение бронхиальной астмы у детей, может быть основанием для коррекции терапии астмы у таких пациентов. Ключевые слова: бронхиальная астма; избыточная масса тела; ожирение; дети
A.V. Kupkina
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Impact of overweight and obesity on the clinical course of bronchial asthma in children
Abstract. Background. At present, the question of the influence of overweight and obesity on the clinical course of bronchial asthma in children remains poorly understood and requires further research. The purpose of the research is to study the clinical features of bronchial asthma in overweight and obese children. Materials and methods. A study of 94 patients with bronchial asthma in children aged 6 to 18 years was conducted. Depending on the body mass index, patients were divided into the following clinical groups: 30 children with normal weight, 45 children with overweight and 19 children with obesity. Research methods clinical were as follows: anthropometry, laboratory testing, questionnaire (ACT bronchial asthma control questionnaire). Statistical processing of the obtained data was performed using the statistical package IBM SPSS Statistics Base (version 22) and EZR software version 1.32, graphical interface of the environment R (version 2.13.0). Results. It was found that children in the groups of overweight and obesity are characterized by an early onset of asthma (3 [3; 4] years) with a long persistent nature of the disease. For all three groups, the most common complaints were cough (in the group of normal weight — dry cough (83.3 ± 7.4 %),
and in groups with overweight and obesity — wet (66.7 ± 7.0 and 73.7 ± 10.1 %, respectively) and shortness of breath during exercise: the group of normal weight — 46.7 ± 9.1 %, overweight — 82.2 ± 5.7 %, and obesity — 100 %. Complaints of nocturnal asthma attacks were common in 68.9 ± 6.9 and 73.3 ± 10.1 % in the groups of overweight and obesity, respectively. The results of x2 test showed statistically significant differences between the three groups x2(2) = 15.947; p < 0.001 for this indicator. Severe asthma was more common (70.0 ± 10.5 %) in obese patients, and statistically significant differences were found between the three groups in the test x2(2) = 5.2463, p < 0.001. Uncontrolled asthma was statistically significant in the group of obese children. There was a statistically significant difference between different- weight groups by the need for bronchodilators H(2) = 40.756, p < 0.001, and the number of nocturnal asthma attacks H(2) = 17.803, p < 0.001. Conclusions. Our study demonstrates the aggravating effect of excess body weight and obesity on the clinical course of bronchial asthma in children, which may be the basis for the correction of asthma therapy in such patients.
Keywords: bronchial asthma; overweight; obesity; children
