CC BY
15
Центр учбово!лтератури, 2008. - 295 с. 19. Про державну службу: закон Украти № 37234-Х11 eid 16 грудня 1993 р. // BicmuK Державно! служби Украти. - 1993. - Ст. 10. 20. Про службу в органах мкцевого самоврядування: закон Украти № 2493-Ш eid 07 червня 2001 р. - [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon.rada.gov. ua. - Ст. 4. 21. Федюкин С. Некоторые аспекты изучения истории советской интеллигенции / С. Федюкин // Вопросы истории. - 1980. - № 9. - С. 17-31. 22. Шевчук М. Регюнальний лiдер системи навчання державних службовщв / М. Шевчук // Вкник Державно! служби Украти. - 2004. - № 3. - С. 4-9. 23. Щокт Г. Як ефективно управляти людьми: псuхологiя кадрового менеджменту: наук.-практ. поаб. / Г. Щокт. - К.: МАУП, 1999. -400 с.
УДК 342.7:331.55 М. CipaHT
Нащональний ушверситет '^bBiBCbKa полгеехшка"
ВПЛИВ ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В НА ФОРМУВАННЯ ПОТОК1В ТРУДОВО1 М1ГРАЦ11
© Срант М., 2014
Дослщжено проблему трудово!' мираци в умовах глоб^заци, яка вщграс чи не найваж.швмпу роль у сучасному мiжнародному pyci населення. Натомкть глоб^защя, на думку анал^июв, с закоиошриою та неминучою й И необхщно приймати такою, якою вона формусться.
Ключовi слова: глобамзащя, глоба^защйш процеси, мм рацш населення, трудова мирацш, ринки пращ, демографiчна ситуащя.
M. Sirant
THE IMPACT OF GLOBALIZATION ON THE FORMATION OF MIGRATION FLOWS
The article is devoted to research of problems of labour migration in the conditions of globalization which plays or not major role in modern international motion of population. Instead, the globalization, in opinion of analysts, is appropriate and inevitable and she needs to be adopted such, which she is formed.
Key words: globalization, globalizations not processes, migration of population, labour migration, labour-markets, demographic situation.
М. Сирант
ВЛИЯНИЕ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ НА ФОРМИРОВАНИЕ ПОТОКОВ ТРУДОВОЙ МИГРАЦИИ
Исследованы проблемы трудовой миграции в условиях глобализации, которая играет почти что важнейшую роль в современном международном движении населения. Вместе с тем, глобализация, по мнению аналитиков, является закономерной и неминуемой и ее нужно принимать такой, какой она формируется.
Ключевые слова: глобализация, глобализационные процессы, миграция населения, трудовая миграция, рынки труда, демографическая ситуация.
Постановка проблеми. Глобалiзацiя сьогодш стала одшею з найважливших проблем сучасносп, що виражае головний напрямок розвитку свгеу й основну суперечнють XXI ст. Якщо стрижневою проблемою друго! половини XX ст. було протистояння двох свптових систем, то
сьогодш нею стае взаeмодiя цивiлiзацiй четвертого поколшня на фонi прискорених процейв глобалiзащг. Вони стосуються життя та права кожно! людини, кожно! кра!ни i свiту загалом i несуть не стшьки позитивнi змiни, скшьки негативнi чи навiть трагiчнi наслщки, шляхи мiнiмiзащ! яких поки що недостатньо розробленi. Однiею з них е м^рацк населення та Гг рiзновид - трудова мiграцiя.
Мiграцiя населення, з одного боку, ютотно впливае на збалансованiсть ринку пращ, змшюе економiчний i соцiальний стан населення, часто супроводжуеться зростанням освптньо! та професшно! пщготовки, розширенням потреб задкних у мцрацц населення людей; з шшого -масовий притж мiгрантiв може бути причиною зростання безробптя, посиленого тиску на сощальну iнфраструктуру тощо. Тим самим м^рацк населення опосередковано впливае на рiвень життя кра!ни, на демографiчну та сощальну структуру, розмщення i розселення населення, його етшчний склад, а також доволi часто призводить до напружених стосунюв м1ж державами, а школи й до мшнародно! нестабильность
Мета дослщження - розглянути тенденцп сучасно! мшнародно! мцрацц, основними з яких е глобалiзацiя мшнародно! мцрацц, якiснi змiни у свiтових мiграцiйних потоках, визначальну роль економiчно!, насамперед трудово! мцрацц.
Стан дослщження. Окремi аспекти проблеми трудових мiгрантiв висвптлювалися у роботах з мшнародного права Е. Аметистова, А. Довгерта, Л. Лунца, В. Батюка. В 90-т роки минулого столптя з'являються актуальш науковi розробки з цього напрямку дослщження таких дослiдникiв, як: В. Буткевича, Ю. Римаренка, I. Лукашука, С. Чеховича, О. Ярошенко, В. Комарницького, О. Камшського, Я. Самборсько! та iнших.
Водночас необхщно зазначити, що упродовж останнiх рокiв побачила свге велика кiлькiсть наукових публжацш, у яких всебiчно висвiтлювались рiзноманiтнi аспекти глобалiзацiйних процесiв. Зокрема !х авторами були знанi у свт фахiвцi та експерти: Зб. Бжезинський, Дж. Сорос, Дж. Спглщ, Х. Шуман, Г.-П. Мартш, У. Бек, С. Прiмаков, А. Панарiн, В. Большаков, А. Уткш, М. Хомський, М. Делягш, С. Азроянц, Ф. Бобков, Ю. Яковець та ш.
Виклад основних положень. На сьогодшшньому етапi розвитку свгеово! цивЫзаци суспшьство переживае процеси трансформацп усiх сфер людського життя, у якому всеохопна iнтеграцiя та iнформацiйно-комунiкацiйна революцiя створюють об'ективнi передумови як для об'еднання, так i для його роз'еднання. Юнець ХХ - початок XXI ст. виявив основоположну тенденщю сощального розвитку людства, яка отримала назву глобалiзацil. Водночас одним iз парадокйв глобалiзацil у сучасному свiтi стало посилення прикордонного контролю i вiзового режиму в умовах усунення кордошв в економiцi, iнформацiйному та культурному просторах. Вiртуальнiсть '^вних можливостей" способу життя у державах з якюно рiзним рiвнем еконо-мiчного розвитку породжуе реальнiсть масових мiграцiйних процешв. Мiграцiйнi перемiщення населення можуть вщбуватися як всерединi певно! кра!ни, так i виходити за Г! меж1 Насамперед вони викликанi або елементарними потребами м^рантав забезпечити власне шнування, або !х намаганням досягти рiвня пропагованого способу "суспшьства споживання".
Глобалiзм - це принцип пщходу в теорп i полiтицi до формування оргашзаци, функ-цiонування та розвитку свгеу як цшюно! економiчног, сощокультурно! i политично! суперсистеми. Глобалiзм означае, що сучасне людство розглядаеться не як проста сума, сукупнють бшьш чи менш вщокремлених кра!н i народiв, а як одне цше, принципово нова всесвiтня, глобальна система, уш структурнi елементи яко! (краши, народи тощо) знаходяться у тюному взаемозв'язку i взаемозалежностi, що невпинно поглиблюються.
Наприкшщ ХХ - на початку ХХ1 ст. тема глобалiзацiг вийшла на перший план суспшьно! свiдомостi. Глобалiзацiя виступае об'ективною закономiрнiстю розвитку усього людства, формування у майбутньому едино! взаемопов'язано! свгеово! спшьноти. Ще в 1949 р. шмецький фiлософ К. Ясперс висунув щею про "глобальну едшсть", "едине людство", "едину долю народiв",
"створення цЫсного планетарного свiту людей". Говорячи про неминучу глобальну eднiсть свгеу, вiн вказав на два шляхи майбутнього розвитку суспшьства: з одного боку, завжди буде дiяти прагнення влади, яка ставить за мету створення свптово! шпери, а з iншого, - прагнення свiту до тако! свiтобудови, у якш життя людей буде вшьним вiд страху. Свгеова iмперiя утримуеться единою владою, що пщкорюе собi усiх з якогось одного центру через насильство, а свптовий порядок - це еднють без едино! влади, еднють загально! згоди, солiдарноi вiдповiдальностi за долю людства [14]. А. Тойнбi стверджував, що у ХХ ст. почалась загальна свiтова iсторiя, що торкнулася не лише основи суспшьного ладу, а й основних тенденцш свптових соцiальних процесiв. Характеризуючи новий свптопорядок, А. Тойнбi у книзi "Дослiдження юторп" писав: "...iн,дустрiальна система почала рiзко нарощувати свою активнють, так що розмах !! дiяльностi набув глобального характеру".
Процес глобалiзаци е подiею свiтового значення i охоплюе усi сфери людсько! дiяльностi. У сучасних умовах у глобалiзацiйнi процеси таею чи iншою мiрою втягнут фактично усi кра!ни i народи свиту.
1дея глобалiзацп вперше з'явилась у маловщомих французьких i американських публжацкх 60-х рокiв ХХ ст. Поняття "глобалiзацiя" увiйшло до наукового об^у у 70-х роках минулого столття. Його пов'язують з новим етапом цивiлiзацiйного розвитку, з особливостями утвердження постiндустрiального виробництва i формування на цiй основi нового мшнародного подiлу працi [3, с. 209]. У сучасному розумiннi термiн "глобалiзацiя" з'явився в серединi 80-х роюв ХХ ст. Появу цього термша пов'язують з iменем Т. Левита, який запровадив його у стати, що була опублiкована у "Гарвард бiзнес рев'ю" у 1983 р., а поширення вiн набув завдяки американському соцiологу Р. Робертсону, який у 1985 р. дав визначення поняттю "глобалiзацiя" [2, с. 199].
У зарубшнш i вiтчизнянiй наущ немае едино! точки зору стосовно сутност процесу глобалiзаци, а також таких понять, як "глобалiзацiя", "глобалiзм", "глобалютика". 1снуе кiлька десяткiв рiзних, зокрема i взаемовиключних визначень глобалiзацп, що вiдображае складнiсть i неоднозначнють цього явища. Розглянемо деякi з них.
Р. Робертсон розглядае глобалiзацiю як юторичний процес посилення контактав м1ж рiзними частинами свiту, який призводить до зростання одноматтност у житт народiв планети. Англiйський вчений Д. Гелд зазначае, що глобалiзацiя передбачае те, що полiтична, економiчна i соцiальна дiяльнiсть стае всесвптньою за сво!ми наслщками.
"Глобалiзацiя, - пише В. М. Лукашевич, - це об'ективний сощальний процес, змютом якого е посилення взаемозв'язкiв i взаемозалежностi нацiональних економiк, нацiональних полптичних i соцiальних систем, нацiональних культур, а також взаемодiя людини з навколишшм середовищем. В основi глобалiзацп лежить розвиток свiтових ринков товарiв, послуг, працi, капиталу" [11, с. 13].
У. Бек вважае, що ",..глобал1зацк мае на увазi процеси, в яких нацiональнi держави i !х суверенiтет вплiтаються в павутину транснацюнальних факторiв i пiдкоряються !х владним можливостям, !х орiентацii та iдентичностi" [1, с. 26].
Рiзне трактування поняття "глобалiзацiя" зумовлене масштабнiстю цього феномена i тiею обставиною, що багато дослщниюв визначають процес глобалiзацi! з використанням рiзних методологiчних пiдходiв. Поняття "глобалiзацiя" тiсно пов'язане з поняттями "глобалiзм" i "глобалiстика". Багато дослщниюв у поняття "глобалiзм" вкладають той самий змют, що i в поняття "глобалiзацiя", часто розглядають !х як синонiми. 1снують й iншi точки зору, якi виходять з того, що глобалiзацiя виступае як загальна теор1я глобалiзму.
Аналiз наукових джерел дае змогу стверджувати, що процеси глобалiзацп однаковою мiрою проявляють себе не в уих кра!нах та регiонах. Окремi з них, через п чи iншi об'ективш i суб'ективнi причини все ще залишаються на периферi! глобальних процеив. Окрiм того, вiдмiнностi м1ж кра!нами, що задiянi у свiтовiй глобалiзацil, та тими, якi поки що залишаються поза орбитою цього процесу, останшм часом стають все вщчутшшими. Така дисгармонiя розвитку породжуе новi тенденцi! та проблеми. Зокрема, вщбуваеться масова мiграцiя населення [6] у розвиненМ в економiчному планi регюни, розшарування населення у розвинених кра!нах, в яких
формуються, завдяки iммiгрантам, численнi групи нових переселенщв [10, с. 7-85], як в жоден спосiб не штегрувалися у нове соцiальне середовище.
1сторично явище мцрацц - необхщний та природний атрибут мшнародних вщносин, спшьного iснування рiзних народiв, етнiчних i соцiальних груп, краГн.
Основну роль у сучасному мшнародному русi населення вдаграе трудова мiграцiя. Масштаби ГГ постiйно зростають, i до цього процесу залучеш фактично усi краГни. Мшдержавна трудова мiграцiя набула безпрецедентного характеру, стае типовим явищем соцiально-економiчного життя сучасного свiту. На початку 2003 р. нараховувалося тiльки близько 30 млн. офщшно зареестрованих трудящих-мцрантав, з урахуванням членiв !х родин, учасниюв маятниково! мцрацц (фронтальерiв), сезонних пращвниюв, нелегальних мiгрантiв. Загальна чисельшсть трудових мiгрантiв оцiнюеться у чотири-п'ять разiв вище [7, с. 57].
Потоки трудово! мцрацц протягом тривалого перiоду часу зазнавали значних змш. У минулому столiттi мiжнародна мцрацш була спрямована переважно в бщш капiталом колонц, i насамперед у Швшчну Америку, Австралiю. Перемiщення iммiгрантiв, засобiв виробництва i фiнансових ресурйв сприяло утворенню у другiй половит Х1Х-ХХ ст. групи "переселенських держав", основш напрямки суспiльного розвитку яких визначалися европейськими державами, яю були "надавачами" трудових ресурсiв [12]. У цей перюд вщбувалися також значш перемiщення населення з Китаю та 1ндц переважно у Пiвденно-Схiдну Азш i райони Iндiйського океану.
У другш половинi минулого столiття сформувалися новi центри притягання iммiгрантiв. Наймогутшший центр мцрацц склався у Захщнш Gвропi, в результатi чого з "надавача" трудових ресурсiв бiльшiсть краГн Свропейського Союзу перетворилися на рецитентав робочо! сили [9, с. 115]. Уже на початку 50-х роюв XX ст. у краГнах СС нараховувалося близько 15 млн. трудящих-мiгрантiв i членiв Гх имей. У середиш 1970-х рокiв великий центр iммiграцiг склався в райош ПерськоГ затоки, i на початку 1990-х роюв iноземнi трудовi ресурси стан овили там майже 70 % вщ уйеГ робочоГ сили [12].
Мшнародна мiграцiя населення вiдiграе важливу роль у демографiчному розвитку окремих краГн i регiонiв. У результата мцрацшних потокiв багато промислово розвинених краГн нiвелювали звужене в1дтворення населення. У 80-та роки XX ст. частка зовшшньо! мiграцiг у загальному прироста населення таких краГн, як Канада, Австралiя, Францiя, перевищила 25 %, США - близько 50 %. З iншого боку, значш емцраци приводили у багатьох краГнах до процесу депопуляцiг, що спостерцалася у 1960-тi роки в 1рланди, Грецiг, Португалiг, незважаючи на високий прирiст населення у цих краГнах. У другш половит 1980-х роюв Лiван втратив 1/10 частину населення, Мексика - близько 1 %.
Отже, розумшчи п1д мiграцiею, насамперед соцiально-економiчне явище, можна навести таке формальне визначення цього явища: це як постшне або тимчасове перемщення працездатного населення з одних краГн до шших, що викликаеться i економiчними, i неекономiчними причинами [13, с. 270-278].
Враховуючи масштаби цього явища у глобальному вимiрi, а також пов'язану iз цим необхщшсть захисту внутрiшнього ринку трудових ресуршв з одночасним забезпеченням ГхньоГ конкурентоспроможноста (flexecurity), а також дефiцит квалiфiкованих робiтничих кадрiв, зумовити активну позищю держав щодо розроблення та запровадження внутрiшньог мiграцiйног полiтики, яка мае кореспондуватися з основними регюнальними та мiжнародними тенденцiями [15, с. 210].
Мшнародш мiграцiйнi процеси регулюються краГнами, якi беруть участь в обмш трудовими ресурсами. Функцiг м1ждержавного та внутршнього розподiлу робочо! сили, визначення обсягу та структури мiграцiйних потоюв дедалi бiльше виконують органи виконавчо! влади, а також спецiально створеш державнi та мiждержавнi органи.
Важливим елементом державно! мцрацшно! полiтики е встановлення юридичного статусу трудящих-мцрантав, який визначае Гх соцiально-економiчнi, трудовi, житловi та iншi права, закрiпленi i в мiжнародних угодах, i в нацюнальному законодавствi. Рiзноманiтнi аспекти трудово! мцраци i статус iноземних пращвниюв вiддзеркалюються у двостороннiх та багатостороншх
угодах, вщповщних нацюнальних законодавчих актах та урядових постановах. Засоби i методи реалiзацi! держано! мiграцiйно!' полiтики змшюються залежно вщ конкретно! ситуацi!' на ринку пращ.
Поряд з чинниками, як стимулюють мирацш, необхщно враховувати також стримувальт чинники, з-помш яких можна виокремити расовi бар'ери, бар'ери соцiально-економiчного становища, економiчнi у виглядi високо! вартостi про!зду, психологiчнi, релЫйт тощо [12].
До перелiку найефектившших належать iнституцiйнi бар'ери у виглядi офiцiйно! мiграцiйно! полiтики. Прикладом таких обмежень е система iммiграцiйних квот, яка дiе у США з 1921 р., що сьогодт замшена на систему переваг.
Характерна для нишшнього свгеу iнтенсифiкацiя мшнародних мцрацш, що е наслщком i водночас одним iз вагомих чинниюв глобалiзацii, повною мiрою спостерiгаеться i на Свропейському континентi. У зв'язку з цим така важлива складова штеграцшних процесiв, як пересування людей, поряд iз вшьним рухом товарiв та капiталiв, е предметом спшьних полптичних рiшень Свропейського Союзу. Вона стосуеться ситуацп i всерединi спiвтовариства, i його мiграцiйних вiдносин iз трепми кра!нами.
Для Укра!ни мiграцiйна политика об'еднано! Свропи становить подвiйний штерес. По-перше, до СС з нашо! держави спрямовуеться доволi численний ем^рацшний потiк. Активно розвиваеться також ствпраця у сферi запобiгання нелегальнiй мцрацц, що е надзвичайно серйозною загрозою регюнальнш безпецi. По-друге, евроiнтеграцiйнi намiри Укра!ни передбачають, окрiм усього шшого, досягнення вiдповiдностi европейським стандартам у сферi мiграцiйного законодавства та менеджменту.
Варто зазначити, що м^рацшна полiтика лише поступово i з великими труднощами стала предметом спiльних зусиль у рамках СС. Адже нацiональнi мцрацшт полiтики кра!н-учасниць значно вiдрiзнялися, що вщображало рiзну соцiально-економiчну ситуацiю, характер i ступiнь гостроти мiграцiйних проблем, особливi стосунки з колишнiми колон1ями, що виявлялися у спрощеному порядку в'!зду вихiдцiв iз них. Рiзнi були правовi, адмiнiстративнi, фiнансовi можливосп европейських держав, культурнi та полптичш традицi!.
У першi роки европейсько! iнтеграцi! мiграцiйним питанням придшяли мшмальну увагу. У 80-х роках минулого столптя !х вирiшували переважно шляхом неформальних мшурядових вщносин, у 1990-х роках вони набувають формалiзацi!, i лише пiсля 1999 р. розпочався перюд розроблення i запровадження едино! для СС мiграцiйно! полiтики i практики [16].
Зазначимо, однак, що вже тд час створення спшьного ринку передбачався вшьний рух робптниюв в iнтересах економiчного розвитку. Гаранти свободи пересування робочо! сили зафжсувала Паризька угода про створення Свропейського ствтовариства вуг1лля та сталi, а також два Римсью договори, завдяки яким було створено Свропейське ствтовариство з атомно! енергетики та Свропейське економiчне спiвтовариство [5, с. 278-284].
Згодом була прийнята низка директив та рекомендацш щодо прав пращвниюв-м^рантав з кра!н СС, а у 1976 р. була затверджена Програма дш щодо пращвниюв-м^рантав та члешв !хнiх сiмей. Громадяни кра!н-учасниць набули право вшьно обирати мiсце проживання та працювати у межах кордошв ствтовариства. Будь-яка дискримшац1я у працевлаштуванш, умовах оплати працi на пiдставi громадянства не припускалася.
Якiсно новим кроком у регулюванш мiграцiйних процешв було п1дписання у 1992 р. Договору про створення Свропейського Союзу (Маастрихтсько! угоди), де цшком категорично заявлено, що будь-який громадянин краши-учаснищ е громадянином Союзу, тобто серед усього шшого мае право вшьно пересуватися i обирати мюце проживання на усiй його територп [4, с. 147-151].
Проте переважно м^рацшш питання залишалися у компетенцп окремих кра!н. До того ж у Маастрихтськш угодi зазначалося, що шщо не перешкоджае урядам застосовувати заходи, якi вони вважають необхщними, з метою контролю над iммiграцiею з третiх кра!н, запобiгання злочинноста та контрабандi [15].
Натомють значним кроком у формуванш единого европейського мiграцiйного простору було набрання чинност у 1995 р. Шенгенських домовленостей. Впродовж п'яти роюв сторони угоди мали пщготуватися до остаточного скасування прикордонного контролю на внутршшх кордонах i його перенесення на зовшшнш кордон. Завершення цього процесу було пщтверджене у 1990 р. пщписанням Конвенцй' про застосування ШенгенськоГ угоди [8, с. 325-354].
Висновки. Пщсумовуючи вищевикладене, можемо констатувати, що глобалiзацiя виступае об'ективною закономiрнiстю, яка охоплюе усi сфери життя суспiльства: економжу, полiтику, культуру, мораль тощо i Грунтуеться на глобалiзацii свiтовоi економ^, розвитку виробничих сил, науково-технiчнiй революцп й iнформатизацii'. Водночас глобалiзацiя е складним i внутршньо-суперечливим процесом, оскшьки, з одного боку, вщкривае новi можливостi економiчного та духовного розвитку, призводить до поглиблення господарських зв'язюв i спiвробiтництва м1ж крашами, залучення народiв до найкращих досягнень, вироблених людством, а з шшого, -загострюе iснуючi та породжуе новi проблеми i суперечностi, призводячи до певних негативних насладив.
У сферi трудовоi' мiграцii' глобалiзацiя також не завжди мае позитивнi моменти, а тому для Украши нагальним питанням е реорганiзацiя мiграцiйних оргашв i тих, яю мають вщношення до мiграцiйноi проблематики, для упорядкування та контролю мiграцiйних процесiв, захисту прав украшських трудових мiгрантiв.
1. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек. - М.: Прогресс, 2001. - 301 с. 2. Воробйова Л. С. Гло-балiзацiя як сощальне явище cyHacmcmi / Л. С. Воробйова // Наука. Релшя. Сустльство. -2006. - № 2. - С. 199-204. 3. Гальчинський А. С. Глобальнi трансформаци: концептуальт альтернативи. Методологiчнi аспекти / А. С. Гальчинський. - К.: Либiдь, 2006. - 312 с. 4. Договор о создании Европейского Союза (Маастрихстский договор) // Сб. междунар. правовых документов, регулирующих вопросы миграции. - М., 1994. - С. 147-151. 5. Договор о создании Европейского Экономического Сообщества // Сб. междунар. правовых документов, регулирующих вопросы миграции. - М., 1994. - С. 278-284. 6. Ионцев В. А. Международная миграция населения: теория и история изучения / В. А. Ионцев. - М.: Диалог-МГУ, 1999. - 367 с. 7. Козик В. В. Свтове господарство та мiжнароднi економiчнi вiдносини / В. В. Козик, М. П. Панкова. - Львiв, 2001. -С. 57. 8. Конвенция о применении Шенгенского соглашения от 14 июня 1985 года между Правительствами государств Экономического Союза Бенилюкс, ФРГ и Французской Республики о постепенной отмене контроля на общих границах // Сб. междунар. правовых документов, регулирующих вопросы миграции. - М., 1994. - С. 325-354. 9. Кугман П. Международная экономика. Теория и практика /П. Кугман, М. Обстфельд. - М.: МГУ, 1997. - С. 115. 10. Лебедева М. "Переходный возраст " современного мира /М. Лебедева, А. Мельвиль //Международная жизнь. -
1999. - № 10. - С. 76-85. 11. Лукашевич В. М. Глобалктика / В. М. Лукашевич. - Львiв: Новий свт-
2000, 2007. - 400 с. 12. Международные экономические отношения: учеб. пособ. / под ред. С. Ф. Сутырина, В. Н. Харламовой. - СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1996. - 248 с. 13. Науменко С. Нелегальная миграция в Украине: пути и методы решения / С. Науменко // Проблеми активйаци конституцшно-правових до^джень i вдосконалення викладення конституцшного права. - Харшв, 1999. - С. 270-278. 14. Ясперс К. Смысл и назначение истории /К. Ясперс. - М.: Политиздат, 1991. - 527 с. 15. Boeles P. Fair immigration proceeding in Europe. - Hague: Nijhoff, 1997. - XVIII. - 510 p. 16. Geddes A. The Politics of Migration and Immigration in Europe. -L.: Thousand Oaks; New Delhi: SAGE Publications, 2003. - 220p.
