CC BY
16Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 1. Часть 1. С.319-326.
УДК 811.161.2
Вияв концепту «гостиннють» в украшськш, шмецькш i росiйськiй мовах: фатична комунiкацiя
Космеда Т.А., Ляховин О.Б.
Дрогобицький державний педагог'чний унверситет '¡мен 1вана Франка,
м. Дрогобич, Украна
У статт1 йдеться про вияв фатичног комуткацИ в трьох л1нгвокультурах. Досл1-джено особливостг вияву концепту гостинтсть в украгнськгй, росШськШ г нгмецькгй мовах, що зд1йснюеться в межах дихотомп «св1й - чужий» на матер1ал1 парем1й з урахуванням стереотитв не тыьки вербальног, але й невербальног комуткацИ. Ви-окремлено табу, евфем1зми, семантичт 7 прагматичт лакуни. Закцентовано увагу й на вияв1 особливостей фатичног комуткацИ нар1вт деяких субкультур.
Ключовi слова: вербальна г невербальна комунгкацгя, евфем!зм, концепт, семантичт / прагматичм лакуни, л1нгвокультура, парем1я, стереотип, субкультура. табу, фатична комуткащя.
Сучасних мовознавщв усе частше щкавлять лшгвокультуролопчш факти, тобто т мовш одинищ, що набули символiчного, еталонного, образно-метафоричного зна-чення в культурi та зафшсоваш в мiфах, легендах, ритуалах, обрядах, фольклорних та релтйних дискурсах, художшх текстах, метафорах, символах i паремiях [9, с. 33].
Фатична комушкащя як елемент комушкацп, що сприяе оргашзацп мовленнево! взаемодп, репрезентуеться мовленневими стереотипами i невербальними засобами: ритуальними дiями, жестами тощо, що е специфiчними в кожнiй лшгвокультур^ тому дослiдження фатично! комушкаци — невщ'емна складова лшгвокультурологи.
З позицш етнолшгвоконцептологи концепт гостинтсть трактуемо як загально-людський, тобто такий, що юнуе в усiх мовах, проте в кожнiй культурi вiн мае свою етшчну маркованiсть, тому доцшьно вважати його етноконцептом. Дослiдженням у галузi концептологп присвяченi працi Ю. Апресяна, О. Залевсько!, О. Кубряково!, О. Селiвановоl та iн. Лшгвокультурний потенцiал концептiв вивчали Н. Арутюнова, С. Воркачов, В. Карасик, В. Маслова, Ю. Степанов, В. Телiя та ш. Особливо1 акту-альност1 набувае сьогодш фразеологiчно орiентований напрям лшгвокульторолопч-них студiй, а також вивчення ушверсальних та нацiональних рис культурно-мовно1 компетенци представникiв рiзних лшгвокультур. Концепт гостинтсть як один iз найважливiших культурних концептiв опрацьовували О. Шмельов, А. Вежбицька, С. Жабаева, О. Чакалова, Е. Юнусова та ш.
Мета ще1 розвгдки — дослщження лшгвютично1 репрезентацп концепту гостинтсть, що виявляеться в процес фатично1 комушкацп в украшськш, росшськш та ш-мецькiй лiнгвокультурах. Фатичну комунiкацiю розглядаемо як прагнення людей до спшкування, створення дружнiх зв'язюв без залучення повiдомлень iнформативного
характеру. Представники функцюнально-семантичного шдходу пов'язують контактну (контактоустановлювальну, соцiативну, фатичну) функцiю з мовленневим етикетом (Н. Формановська). Фатичнi комушкативи е неiнформативними з огляду на когштивно значущу iнформацiю. Фатичний дискурс, на думку Н. Арутюново1, репрезентуе де-яю жанровi типи сшлкування, зокрема це сукупнiсть "дозвшьно-пустих" жанрiв, нацiлених на встановлення чи регулювання мiжособистiсних стосунюв [10, с. 8].
Дослщницькою базою ще1 лшгвокультуролопчно1 розвщки стали пареми укра-шсько1, шмецько! та росшсько1 мов, а саме фатичш комунiкативи, що пов'язанi з концептом гостинтсть i вiдповiдною комушкативною ситуацiею.
До складникiв комушкативно1 культури етносу в проекци на вияв концепту гостинтсть, що забезпечують ефективнють спiлкування, належать усталенi форми привггання, прощання та подяки. Звична комушкативна поведiнка представникiв певно! лшгвокультурно! спiльноти значною мiрою залежить вщ стереотипiзованих знань та досвiду. Така стереотишзащя дае змогу зберегти i передати етнiчнi традицп, зафiксованi в ^CT^i культурних норм, цiнностей, установок [12, с. 690]. Мовлен-невi стереотипи фатично! комушкацп вiдповiдають культурно-психолопчним стереотипам вiдображення у свщомост мовця часто повторюваних явищ дшсносп та характеризуються вiдтворюванiстю в мовь Вона автоматизована, полегшуе процес комушкацп i е свiдченням мовно1 економи.
Традицiйнi прив1тання гостей
Привiтання гостей здшснюеться в украшськш лiнгвокультурi за допомогою таких стандартних ситуацiй сшлкування: Втаемо! Ласкаво просимо! I. Франко наводить деяю формули привгання, якими послуговуеться господар, коли в його хату входять гост або чужi люди. В1таемо, втаемо! Гост1 до нас! [3, т. I, с. 273]. Загостть, коли ласка ваша [3, т. I, с. 620]. У формi дiалогу вш наводить таю мовленневi стереотипи:
— адайте, куме! — Дякую, най усе добре адае [3, т. III, с. 132].
У кожнш iз культур ритуал гостинност включае частування гостей, що е симво-лiчним уходженням i прийняттям гостя («чужого») в дiм. В украшськш лшгвокульту-рi це стало своерiдною культурною нормою, що вщдзеркалено в паремiях: Чим хата багата, тим i рада. Чим хата мае, тим гостей приймае [3, т. III, с. 335].
Культурним артефактом для украшсько1 етноспшьноти е рушник: зус^чати гостей в Укра1ш прийнято хлiбом та сiллю на вишиваному рушниковi. Укра1нська лексема рушник мютить у своему значеннi етнокультурну iнформацiю, згiдно з якою тд укр. рушник розумiють «шматок декоративно1 тканини з вишиваним або тканим орнаментом, що традицшно використовуеться для оздоблення житла, в укра1нських народних обрядах i т. ш.» [7, с. 170]. Комушкативш девiацil тд час мiжкультурних контактiв можуть бути спричинеш кiнетичною поведiнкою, адже вщповщно до обряду, коли до гостей виносять рушник з хлiбом-сiллю, то вклоняються на знак поша-ни, що може бути незрозумшим для представникiв iнших етносiв. Цей слов'янський звичай е дуже давнш i характерний як для украшсько1, так i росшсько1 культур, але шмецькш лiнгвокультурi вiн чужий. Отже, виокремлюемо лакуну культурного простору, а концепт, що репрезентуе лексема рушник (в обрядовому значенш вишитий рушник), квалiфiкуемо як концептуальну (когштивну) лакуну.
Коли псть заходить до хати тд час того, як господарi приймають 1жу, його за-прошують до столу, примовляючи: «Просимо до столу!», на що псть вщповщае: «1жте здоровИ» До гостя прийнято звертатися ласкавою мовленневою тональшстю [6, с. 136].
Вияв концепту гостиншсть в украшськш, шмецькш i росiйськiй мовах: фатична комушкащя
Гiсть, який спочатку виступае елементом «чужого», повинен завжди показати господарям, що його намiри щир^ i вiн бажае господарям добра, а тому промовляе: Доброго дня у Вашт хатИ У збiрцi паремш, укладенш I. Франком, знаходимо бшьш поетичнi форми привпання, що колись побутували в украшськш лшгвокультур^ а сьогоднi характернi радше певнiй субкультурi (наприклад, сiльськiй): Гаразд у хату! [3, т. I, с. 457]; Дай Боже щасливу годину [3, т. I, с. 525].
Неабияю труднощi мають перекладач^ яю намагаються вiдтворити iншою мовою твори авторiв, що включають в текст елементи фатично! субкультурно! комушкацп. Ю. Денисов, який спробував вщтворити в росiйському перекладi кiлька творiв С. Пушика, зiткнувся з багатьма труднощами. Письменник знайомить читача з мовленневим етикетом Прикарпаття. Як вщомо, набiр етикетних правил е не тшьки показником зовшшньо! культури людини, а й указуе на здатшсть пройнятися по-вагою до свого стврозмовника, народу, нацп. Значення мовного етикету зумовлюе мовленневу поведiнку. Його розумшня дае змогу бачити життя народу в мовi. Саме тд час аналiзу мовленневого етикету експлщитно вiдчуваеться залежнiсть мови вiд культури, духовносп народу. Перекладач не може знайти екшваленпв карпатському мовленневому етикетовi в росiйськiй мовi, порiвн.: Больше всего мне понравилось в Карпатах, как люди приветствуют друг друга: «Як ви дужи?» — «Добре. Як ви?» Или: «Чиу вас мирно?» — «Гаразд!» Вечером — влюбленные: «Як днювала, пышна чичко?» — «Миром!» — отвечает девушка. Порiвн. також: Когда входишь в чужую хату, поздоровайся, и хозяин пригласит тебя сесть: «Спасибо, пусть у вас в доме все добро садится !» — так нужно отвечать хозяину на приглашение (С. Пушик, «Перо золотой птицы» [11]) [див.: 7, с. 171-172].
Рошянинов^ що не знайомий з украшською культурою, важко повшстю збагнути прагматичну функщю цих привгтань.
У росшсьюй лiнгвокультурi знаходимо таю усталеш форми привгтання гостей: Добро пожаловать — ввiчливе привпання i гостинне запрошення прийти, пршхати, зайти в дiм. Пожаловать — (застар.) прийти кудись, особливо в госп, провщати когось. Це свщчення гостинносп росшського народу, який любить приймати в себе гостей. Для гостей накривають сил; якщо ж гост пршхали з шшого мюта — запро-шують ночувати. Це вираження росшсько! гостинностi бачимо на вокзальних вивь сках, в аеропортах та шших громадських мiсцях [14, с. 48].
1ншим клiше, що виражае ввiчливе запрошення, коли вiтають бажаних гостей, е мовленневий стереотип «Милости просим (прошу)» [14, с. 88].
Деяю невербальш засоби сшлкування, що прагматично призначеш реалiзувати штенцп встановлення й продовження контакту, переходять у вербальш форми, наприклад: с распростертыми объятиями [14, с. 93]. Зустрiчаючи гостей, росiяни ра-дюно вiтають !х. Гостей, близьких друзiв, рiдних, яких довго не бачили, обшмають та цiлують, часто за давшм звичаем три рази, тому змют наведено! фразеолопчно! одиницi слщ розумiти буквально, адже вiн виник на основi юнетично! поведiнки: гостей прийнято зустрiчати обiймами. Цей жест походить вщ давнього язичницького звичаю демонстраци доброзичливостi. Обiйми, як i потискання руки, демонструва-ли, що в руках немае збро! i тому той, хто прийшов, не повинен боятися.
Пщ артефактом хлеб-соль розумiемо пригощання, що пропонують гостям. Хлеб-соль — це традицшний символ гостинносп на Русi. «Хлебосолом» називають гос-тинну i щиросерду людину або господаря, який щедро частуе сво!х гостей. Звiдси походить значення мовленневого стереотипу «Хлеб да соль!» — побажання прием-
ного апетиту, смачного [14, с. 164]. Уживасться переважно в сшьськш cy6KynKrypi як привггання i побажання тому, кого застали за столом шд час споживання 1ж1. Таке побажання-привiтання. як бачимо, характерне як для росшсько!, так i украшсько! культури загалом.
Як уже зазначалося, гостя, який прийшов у дiм, обов'язково запрошують сiсти. Iлокyцiя змiстy висловлювання «В ногах правды нет» [14, с. 29] передбачае не шфор-мування чи констатацiю факту, а запрошення сiсти. Для представникiв шшо! лшгво-культури цей намiр мовця стосовно дш адресата може бути хибно витлумачений не як спонукання сюти, а як iнформyвання, а тому може стати причиною перформатив-но! невдачi.
Щодо запрошення сiсти, то в певних субкультурах, пов'язаних з професшною дiяльнiстю (йдеться про пращвниюв органiв внyтрiшнiх справ), побутуе табу на етикетну формулу «Сщайте, будь ласка» чи под., оскшьки дiеслово «сюти», крiм основного значення «займати мiсце на сидiннi» [13, т. 9, с. 212], використовують й у значенш «пiдлягати ув'язненню, позбавленню волi» [13, т. 9, с. 213]. Коли профе-сор-мовознавець запитала у працiвникiв Львiвського державного ушверситету вну-трiшнiх справ, чи е якась специфша у використаннi мовленневого етикету в цьому навчальному заклад^ то 1'й вiдповiли: тут не прийнято традицiйно запрошувати сiсти. Треба говорити: «Присщайте». Хоч неперехiдне дiеслово приадайте мае значення «сiдати ненадовго, на якийсь час» [13, т. 8, с. 19], проте таке запрошення «зшмае» можливють актyалiзацil табуйованого в цьому середовищi смислу «сюти за грати». Звичайно, некоректно запрошувати сюти з yказiвкою на часове обмеження. Таке запрошення порушуе етикетну формулу, загальноприйнятий принцип yвiчливостi, проте у названому середовищi, навпаки, ввiчливе запрошення дехто може тлумачити, як некоректне побажання або навт прокляття.
Звичайно, в росiйськiй лшгвокультур^ як i в iнших, вербалiзовано ситyацiю щодо ставлення до небажаних гостей. Прислiв'я Незваный гость хуже татарина омов-люе саме таку ситуащю. Мотивацiя пареми прозора, зумовлена вщомими соцюлшг-вiстичними чинниками, юторичними подiями, що поширювалися i на укра!нську, i на росiйськy культуру, тому, очевидно, воно легко трансформуеться в обох лшгво-культурах, набуваючи варiацiй. Це прислiв'я часто використовував у сво!х росшсько-мовних художшх текстах Т. Шевченко, по-своему моделюючи li, порiвн.: Не пойду, да и вам не советую. Помните пословицу: «Не вовремя гость хуже татарина. Тем паче у художника, да еще и поутру. Это бывает хуже целой орды татар (повють «Художник») [15, с. 136]. Даний текстовий фрагмент своерщно подають перекладачi укра!нською мовою, порiвн.: Не тду i вам не раджу. Пам 'ятайте приказку: не в пору г1сть — гiрше Татарина.... (Зоря. — Львiв, 1894. — Чис. 5. — С. 103); Не тду i вам не раджу. Пам'ятайте приказку:гтть не-в-пору, гiрше татарина... (Шевченко Т. Г. Твори. — Ки!в; Ляйпщг, 1920, Т.4. — С. 68); Не тду i вам не раджу. Пам'ятайте при^в'я: непроханий гiсть — гiрше татарина (Шевченко Т. Г. Повне видання творiв. — Варшава — Львiв, 1934. Т. 7. — С.32-33); Не тду i вам не раджу. Пам 'ятайте приказку: «Невчасний гiсть гiрший за татарина» (Шевченко Т. Г. Твори. — К., 1964. — С. 458) [див. про це: 2].
У Шмеччиш традицшними формами привггання е офщшна етикетна формула «Herzlich willkommen», жар^вливий мовленневий стереотип «Herein, wenn es kein Schneider ist!» (Заходьте, якщо це не кравець!) Етимолопя цього прецедентного ви-разу пов'язана з Середньовiччям, коли ремюники ходили селами в пошуках роботи.
Вияв концепту гостиншсть в украшськш, шмецькш i росшськш мовах: фатична комунiкацiя
I в той час, як ковалi та iншi ремiсники легко знаходили роботу, то послуги кравця не користувалися такою популярнють, а тому люди неохоче приймали в себе вдома кравщв [8, с. 263]. 1сторичне пiдrрунтя цього фразеолопзму, його внутрiшня форма свiдчить про те, що вш належить до культуролопчних лакун. Окрiм того, ш в росш-ськiй, анi в украшськш лшгвокультурах концепт гiсть (небажаний гiсть) не асощю-ватиметься iз кравцем.
У розмовному стилi, зокрема тд час комушкацп, що мае фамшьярну тональнiсть, жартують: Immer rin (herein) in die gute Stube! (Заходьте до доброг оселИ) [16, с. 620]. Sei mein Gast! (Будьте могм гостем!) [17]. Загалом у шмецькш лiнгвокультурi при-вггання е дуже важливим, це омовлено й у при^в'!: Gruß freut den Gast und ehrt den Wirt (Привтання тшить гостя i виявляе честь госnодаревi [17]).
Прощання з гостями / прощання гостей з господарями
Щд час церемонп прощання в Укра!ш прийнято вживати таю мовленневi стереотипи: Всього доброго! Бувайте! Шть з Богом! Щасливо! Щасливог дороги! Дещо застаршою формулою прощання гостей е побажання добробуту господаревк Оста-вайтеся в гараздИ [3, т. I, с. 459]. О^м того, важливими для украшщв е невербаль-m паралшгвютичш засоби i кiнетичнi сигнали для вираження поваги господаря до гостей: кожного гостя, коли вш прощаеться, проводжають у двiр, а то й за ворота [6, с. 136].
У Роси побутуе юлька етикетних формул увiчливого прощання. Честь имею (кланяться)! До Велико! жовтнево! революцп ця формула прощання була поширеною в дворянському середовищi та середовищi мiщан. Вона передбачала i вiдповiдний жест шанобливого поклону. Сьогодш ця формула вживаеться жарпвливо, часто в спiлкуваннi, що мае фамшьярну тональшсть [14, с. 171]. В добрый час! Час добрый! Це побажання удач^ благополуччя в дороз^ його репрезентують пiд час прощання [14, с. 168]. Счастливо оставаться — побажання щасливого життя тому, хто зали-шаеться. Це одна з етикетних формул, що використовуеться тд час дружнього прощання. Аналопчними формулами е також: «Прощай!», «Пока!», «Всего хорошего!» [14, с. 144]. Ситуащю, коли хтось ще не попрощавшись, квалiфiкують як «ушел по-английски».
Щодо невербально! комунiкацi!, то прецедентним феноменом тд час прощання в росшсьюй культурi вважаеться поцiлунок iз гостем, особливо якщо це родич чи близький друг. Традицшно цшуються тричi.
Прощаючись iз гостями, в Н1меччиш та Австрп прийнято вживати таю мовлен-невi стереотипи: Behüt dich Gott! Gott befohlen! [16, с. 290] Gute Fahrt! Tschüss! Вони також можуть супроводжуватися невербальними паралшгвютичними засобами: по-смiшкою, потискуванням руки, обшмами. 1з вiдтiнком фамшьярносп або жартiвливо при цьому кажуть: Leben Sie sowohl als auch [16, с. 712].
А от ви^в sich französisch empfehlen [16, с. 237] (тти по-французьки) означае «шти не попрощавшись», що також сприймаеться як вияв неввiчливостi. Цшаво, що в шмецькш лiнгвокультурi це вважаеться французькою манерою, а в укра!нсьюй чи росшсьюй — англшською. Незнання цього факту може стати причиною комушка-тивних девiацiй у процеш мiжкультурно! комунiкацi!.
Росiйський вираз скатерью дорога сво!м виникненням зобов'язаний давньому звичаю бажати гостям дороги тако!, як скатертина, тобто рiвно!, спокiйно!, оскiль-ки, як вщомо, дороги в Рос^' завжди були розбитими, далеко не привабливими, а тому важкими. Таке побажання було дуже доречним. До цього часу збершся i звичай
махати на дорогу хусточкою: це також побажання, щоб дорога була як скатертина — piBHa i гладка. Однак первинне значення цього виразу з часом набуло i протилежно1' конотаци: фразеолопзм скатерью дорога набув значення побажання «ira геть, куди завгодно». Його використовують у комушкативнш ситуацп, коли хочуть когось ви-гнати. Цей вираз мiстить комунiкaтивно-пpaгмaтичнi iMMi^^i ipонiï i бaйдужостi до чийогось вщЧзду. Серед гостей, якi вщЧ'жджають, не завжди трапляються тaкi, з ким не хочеться прощатися. Отже, в останньому значенш фразеолопзм репрезентуе собою вiдповiдний евфемiзм. На думку М. Алефipенкa, «соцiумне знання комушка-тивних подiй i мовленнево-поведiнкових тактик у сшввщношенш 1'х iз прецедент-ними висловлюваннями, якими е фразеолопзми, формують поряд з мовною ще й дискурсивну свiдомiсть — свого роду мовленнево-мисленневий прос^р тiеï чи rieï етнокультуpноï спiльноти, який формуеться в комунiкaцiï» [1, с. 20].
Подяка господарям
У збipцi «Галицько-русью нapоднi пpиповiдки» I. Франко пише з цього приводу: «Народний звичай велить пiсля гостини одному з гостей дякувати господарю i вшм домaшнiм [3, т. III, с. 401]» i наводить таю приклади етикетних формул подя-ки господарям, що колись побутували в украшськш лiнгвокультуpi: Най все добре гостить у вашому домг. Формула, якою гост дякують за запросини зайти до чиеïсь хати. Гостимо ся з ласки Божог i з Вашого старання — формула, якою госп дякують господарям, коли ri припрошують 1'х, щоб «гостилися», тобто ши та пили за столом [3, т. I, с. 620]. Подяку гостей треба було заслужити, про це йдеться в пареми: Яке частування, таке дякування [3, т. III, с. 401]. У росшськш лiнгвокультуpi акценту-еться, що за гостиннють господapiв 1'м треба дякувати i не забувати про це: Спасибо тому, кто поить и кормить — а вдвое тому, кто хлеб-соль помнит. За хлеб-соль не платят, кроме спасибо [5, т. IV, с. 434].
Висновок. Фатична комушкащя в шмецькш, росшськш та украшськш лшгвокуль-турах стосовно aктуaлiзaцiï комушкативно1' ситуаци вияву гостинтсть репрезенто-вана вербальними та невербальними засобами, що е як ушверсальними, так i нацю-нально специфiчними для кожно1' iз лiнгвокультуp.
Перспектива до^дження полягае в необхщност поглибленого зiстaвного анал> зу фатично1' комунiкaцiï, що виявляеться в piзних лiнгвокультуpaх, а також створення концептуapiïв, де були б репрезентоваш бaзовi концепти piзних лiнгвокультуp, що стосуються комушкативно1' ситуaцiï «Гостиннiсть».
Список лггератури
1. Алефиренко Н. Ф. Знание, значение и смысл в пространтсве текста, дискурса и культуры / Н. Ф. Алефиренко // Язык. Текст. Дискурс : Научный альманах Ставропольского отделения РАЛК / Под ред. проф. Г. Н. Манаенко. — Вып. 8. — Ставрополь : Изд-во СГПИ, 2010. — С. 15-24
2. Бшоус Г. Г. Про способи вщтворення фpaзеологiзмiв в украшських перекладах росшськомовних повютей Т. Г. Шевченка / Г. Г. Бшовус // Вюник Львiвського ушвер-ситету. Сеpiя фшолопчна. — 2000. — Вип. 29. — С. 147-151.
3. Галицько-русью народш приповщки: [у 3 т.] / ^брав, упорядкував i пояснив др. !ван Франко] — Львiв : ВЦ ЛНУ iм. Iвaнa Франка, 2006. — Т. 1. — 818 с. — Т. 2. — 813 с. — Т. 3. — 699 с.
Вияв концепту гостиншсть в украшськш, шмецькш i росшськш мовах: фатична комушкащя
4. Даль В. I. Пословицы и поговорки русского народа. Гость — хлебосольство [Электронный ресурс] — Режим доступу : www.slova.ru/book_page/ 1/392.html
5. Даль В. I. Толковый словарь живого великоруського язика / В. I. Даль. — М. : ТЕРРА-Книжный клуб, 1998. — Т. 4 — 864 с.
6. Жайворонок В. В. Знаки украшсько! етнокультури: словник-довщник / В. В. Жай-воронок. — К. : Довiра, 2006. — 703 с.
7. Космеда Т. Аксюлопчш аспекти прагмалшгвютики : формування i розвиток категорп оцшки : [моногр.] / Т. Космеда. — Львiв : ЛНУ ím. I. Франка, 2000. — 349 с.
8. Мальцева Д. Г. Германия: стана и язык. Немецко-русский лингвострановедче-ский словарь / Д. Г. Мальцева. — М. : Русские словари, Астрель, АСТ, 2001. — 416 с.
9. Маслова В. А. Лингвокультурология : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / В. А. Маслова. — М. : Издательский центр «Академия», 2001. — 208 с.
10. Матюхша Ю. В. Розвиток системи фатично! метакомушкацп в англшському дискурс XVI - XX ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: 10.02.04 / Ю. В. Матюхша. — Харк. нац. ун-т ím. В. Н. Каразша. — Х., 2004. — 20 с.
11. Пушик С. Перо золотой птицы / С. Пушик — М. : Художественная литература, 1982. — 342 с.
12. Селiванова О. О. Лшгвютична енциклопедiя / О. О. Селiванова. — Полтава : Довкшля-К, — 844 с.
13. Словник украшсько! мови : [в 11 т.] / АН УРСР, !н-т мовознавства ím. О. О. По-тебш / [голов. ред. I. К. Бшодщ]. — К. : Наукова думка, 1970-1980. — Т. 8 : Природа-Ряхливий. — 1977. — 928 с.; Т. 9 : С. — 1978. — 921 с
14. Фелицына В. П. Русские фразеологизмы: Лингво-страноведческий словарь / В. П. Фелицына, В.М. Мокиенко // под. Ред. Е. М. Верещагина и В. Г. Костомарова. — М. : Рус. Яз., 1990. — 220 с.
15. Шевченко Т. Г. Повне зiбрання творiв : у 12 т. / Т. Г. Шевченко; редкол.: М. Г.Жу-линський (голова) та ш. — К. : Наукова думка, 2003. Т.4 — 368 с.
16. Duden. Redewendungen. Wörterbuch der deutschen Idiomatik. Band 11. — Mannheim, Leipzig, Wien, Zürich: Duden Verlag, 2002. — 955 S.
17. Karl Friedrich Wilhelm Wander. Deutsches Sprichwörter-Lexikon — Режим доступу : http://zeno.org/Wander-1867
Космеда Т.А., Ляховин Е.Б. Проявление концепта гостеприимство в украинском, русском и немецком языках: фатическая «коммуникация» // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 1. Часть 1. С.319-326.
В статье речь идет о выявлении особенностей фатической коммуникации в трех лингвокультурах. Исследуются особенности проявления концепта гостеприимство в украинском, русском и немецком языках, что осуществляется в пределах дихотомии «свой - чужой» на материале паремий с учетом стереотипов не только вербальной, но и невербалной коммуникации. Выделены табу, эвфемизмы, семантические и прагматические лакуны. Обращается внимание и на проявление особенностей фатической коммуникации на уровне некоторых субкультур.
Ключевые слова: вербальная и невербальная коммуникация, концепт, семантические и прагматические лакуны, лингвокультура, паремия, стереотип, субкультура, табу, фатическая коммуникация, эвфемизм.
Kosmeda T., Lyakhovyn O. The expression of the concept of hospitality in Ukrainian, German and Russian: ethic formulae in communication // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 1. Part 1. - P.319-326.
The article focuses on the expression of ethic formulae in communication in three linguo-cultures. The peculiarities of the concept of hospitality have been determined in Ukrainian, German and Russian. These peculiarities have been observed in dichotomy «own - alien» based on paremia that include stereotypes of verbal and non-verbal communication. Taboos, euphemisms, semantic and pragmatic lacunae have been analyzed. Some emphasis has been laid on the peculiarities of expression of ethic formulae in different subcultures.
Key words: verbal and non-verbal communication, euphemism, concept, semantic and pragmatic lacunae, paremia, stereo-type, subculture, taboo, ethic formulae in communication.
Поступила до редакци 28.04.2012р.
