CC BY
20
гiперпролiферативних процеЫв слизово! оболонки матки, яку виявляють в пременопаузi. Перший етап лкування вказано! патологи - видалення змшеного ендометрiя з подальшим морфологiчним дослщженням. Електрохiрургiчна гiстерорезектоскопiя е найбiльш сучасним методом хiрургiчного лiкування хворих з ГПЕ. Ефективнiсть ще! операцп за даними лтератури становить 60-98%. Метою проведеного дослщження було пiдвищити ефектившсть лiкування ГПЕ в пременопаузальном перюдг У рандомiзованому контрольованому дослiдженнi взяли участь 122 жшки у вщ 45-54 рокiв з ГПЕ. Вони методом випадково! вибiрки були роздшеш на 2 групи: в 1-у групу увшшли 44 пащентки, яким була проведена аблящя ендометрiя з наступним призначенням на 3 мюящ агошста гонадотропiнрiлiзiнг гормону (ГнРГ); в 11-у - 78 жшок, яким була проведена аблящя ендометрiя без додатково! медикаментозно! терапи. Групи не вiдрiзнялися за акушерсько-пнеколопчним, репродуктивним та соматичним анамнезом, спектром скарг, основних i супутшх дiагнозiв. Вивчення вщдалених результатiв лiкування показало, що рецидив ГПЕ був дiагностовааний у 5 (11,4%) жшок I-о! групи i у 28 (35,9%) П-о! групи, р <0,003: в !х числi, рецидив полiпiв ендометрiя - вщповщно у 4 (9,1%) i 19 (24,4%), р <0,04; рецидив гшерплазп ендометрiя - у 1 (2,3%) i 11 (14,1%), р <0,03. Призначення агошспв ГнРГ тсля абляцп ендометрiя у пацiенток в пременопаузi дозволяе пiдвищити ефективнiсть терапй в 3 рази (з 35,9% до 11,4%) i повинно бути рекомендовано в якост обов'язкового компонента терапи, особливо у пацiенток з рецидивом захворювання.
Ключовi слова: гiперпластичнi процеси ендометрiя, пременопауза, аблация ендометрiя
Стаття надшшла 12.04.2017 р.
УДК 616.981.21/.958.7: 616-036.4
гиперпролиферативных процессов слизистой оболочки матки, которую выявляют в пременопаузе. Первый этап лечения данной патологии - удаление измененного эндометрия с дальнейшим морфологическим исследованием. Электрохирургическая гистерорезек-тоскопия представляют собой наиболее современные методы хирургического лечения больных с ГПЭ. Эффективность этой операции составляет 60-98%. Целью проведенного исследования было повышение эффективности лечения ГПЭ в пременопаузальном периоде. В рандомизированном контролируемом исследовании приняли участие 122 женщины в возрасте 45-54 лет с ГПЭ. Они методом случайной выборки были разделены на 2 группы: в 1-ю группу вошли 44 пациентки, которым была произведена аблация эндометрия с последующим назначением на 3 месяца агониста гонадотропинрилизинг гормона (ГнРГ); во 11-ю - 78 женщин, которым была произведена аблация эндометрия без дополнительной медикаментозной терапии. Группы не отличались по акушерско-гинекологическому,
репродуктивному и соматическому анамнезу, спектру жалоб, основных и сопутствующих диагнозов. Изучение отдаленных результатов лечения показало, что рецидив ГПЭ был отмечен у 5 (11,4 %) женщин 1-ой группы и у 28 (35,9 %) 11-ой группы, р<0,003: в их числе, рецидив полипов эндометрия — соответственно у 4 (9,1 %) и 19 (24,4 %), р<0,04; рецидив гиперплазии эндометрия — у 1 (2,3 %) и 11 (14,1 %), р<0,03. Назначение агонистов ГнРГ после аблации эндометрия у пациенток в пременопаузе позволяет повысить эффективность терапии в 3 раза (с 35,9% до 11,4%) и должно быть рекомендовано в качестве обязательного компонента терапии, особенно у пациенток с рецидивом заболевания.
Ключевые слова: гиперпластические процессы эндометрия, пременопауза, аблация эндометрия
Рецензент Корнацька А.Г.
ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ 1МУННОГО СТАТУСУ ПАЩеНТ1В 13 ПОеДНАНИМ ПЕРЕБ1ГОМ ХРОН1ЧНОГО В1РУСНОГО ГЕПАТИТУ С ТА В1РУСУ 1МУНОДЕФ1ЦИТУ
ЛЮДИНИ
Мета роботи: вивчення основних етдемюлопчних, кйшчних та лабораторних особливостей прояву i переб^у вiрусного гепатиту С та ВШ-шфекцй як мкст-патологп, розробка та обгрунтування алгоритму етдемюлопчно! дiагностики, лжування i профiлактики. ХВГС збiльшуе вiрусне навантаження В1Л, що негативно корелюе з кiлькiстю СД4+ Т-лiмфоцитiв, а значить - зi ступенем iмунодефiциту, що пiдтверджуеться у нашому дослщженш. Проведена антиретровiрусна терапiя демонструвала зниження маркерiв кл^инно! ланки iмунiтету - лiмфоцитiв, СБ3+, СБ3+8+ та СБ3+19+ клiтин та зниження маркерiв гуморально! ланки iмунiтету - Ig А, ^ М та Ig О, а також елеващю СБ3+4+ та СБ16+56+ клiтин i в грут з мононозологiею В1Л, i в грут з коморбiднiстю В1Л+ХВГС. Отримаш результати свiдчать про зменшення шфламаторного процесу i рiвня iмунодефiциту тсля антиретровiрусноl терапil в групах В1Л i В1Л+ХВГС.
Ключов! слова: хрошчний в1русний гепатит С, в1рус ¡мунодефщиту людини, ¡мунний статус.
В1русн1 гепатити з парентеральным шляхом передач1 та В1Л-шфекщя в1дносяться до числа найбшьш актуальних проблем сучасно! медицини. Кшьюсть людей, заражених в1русами гепатит1в та В1Л, продовжуе зб1льшуватися. Понад мшьйон людей у св1т1 щороку помирають в1д захворювань, пов'язаних 1з цими шфекщями, або !х насл1дк1в. Залученими в еп1дем1чний процес виявляються люди з р1зних соц1альних { вшових груп населення [3].
З огляду на, що засоби специф1чно1 профшактики В1Л-1нфекцй на сьогодн1шн1й день вщсутш, основне значення мають максимально ранне виявлення 1нф1кованих ос1б, строгий контроль за донорською кров'ю та И препаратами, контроль трансплантапв на наявнють В1Л, робота серед населення ¡з сан1тарно! осв1ти. В даний час саме останнш напрям, як { залучення
уваги до проблеми поширення В1Л-шфекцп державних структур i полiтикiв мае вирiшальне значення [10]. ВООЗ визначае також чотири основних напрямки дiяльностi, спрямовано! на боротьбу з епiдемiею В1Л / СН1Ду та И наслiдками: попередження статево! передачi В1Л, що включае такi елементи, як навчання безпечнш статевiй поведiнцi, боротьбу з проститущею, наркоманiею, лiкування захворювань, що передаються статевим шляхом, широке проведения саштано-просв^ньо! роботи; попередження передачi В1Л через кров: контроль донорiв, обстеження кровi i И препаратiв на В1Л, забезпечення асептичних умов при швази, яка порушуе шкiрну цiлiснiсть, хiрургiчнiй та стоматологiчнiй практицi; попередження перинатально! передачi В1Л iнформацiйними методами, планування им'!, а також забезпечення медично! допомоги, включаючи консультування жiнок, шфшованих В1Л, проведення хiмiотерапi! вагiтним; оргашзащя медично! допомоги та соцiально!' шдтримки хворим на ВIЛ-iнфекцiю, !х им'ям i оточуючим. Зростання епiдемi! В1Л / СН1Ду в певний мiрi вiдображае якiсть надано! медично! допомоги населенню та е однiею з важливих складових економiчного збитку в практичнш охоронi здоров'я. Епiдемiя В1Л / СН1Д при вiдсутностi оптимютично! перспективи щодо лiкувания цього захворювання призводить до необхiдностi профiлактично! роботи. Важливий аспект профiлактики ВIЛ-iнфекцi! е змша поведiнки щодо цього захворювання, що представляе великi складностi [9].
Хрошчний гепатит С залишаеться важливою проблемою iнфектологi!, адже саме це захворювання е головною причиною розвитку цирозу печшки i гепатоцелюлярно! карциноми. Вiрусний гепатит С широко поширений серед населення планети. В середньому цироз печiнки розвиваеться у 6,5% пащеш1в пiсля 20 роюв i у 20% - тсля 40 рокiв хронiчно! HCV-iнфекцi!. Крiм того, з HCV-iнфекцiею пов'язано близько 40 позапечшкових проявiв, головним чином, ауггамунно! природи. Разом з тим, ютинний масштаб i патогенез цих уражень досi остаточно не вивчений i вимагае подальшого дослiджения [4].
У зв'язку iз загальними шляхами передачi ВIЛ-iнфекцi! та вiрусних гепатитiв, у В1Л-iнфiкованих пащеш1в найбiльш частим супутнiм захворюванням е хрошчш вiруснi гепатити. Абсолютна бшьшють пацiентiв, що використовують внутрiшньовенне введення психоактивних речовин (70-90%), страждають хрошчним вiрусним гепатитом С. За даними рiзних авторiв у хворих на В1Л / СН1Д, що внутршньовенно вживають наркотики, приблизно у 80% випадюв виявляються маркери iнфекцi! HBV. У ВIЛ-iнфiкованих антитiла до вiрусу гепатиту С виявляються у 68,4%, а поеднання анти-HCV i HBsAg - у 3,2% [2].
На сьогодшшнш день недостатньо висвiтленi питання поширеностi коморбiдних гемоконтактних iнфекцiйних захворювань серед пащеш1в, частоти виявлення змшаних варiантiв гемоконтактних вiрусних iнфекцiй i !х епiдемiчно! небезпеки при проведенш оперативних втручань. У лiтературi е лише розрiзненi вiдомостi про систему раннього виявлення поеднаних iнфекцiйних захворювань iз гемоконтактним шляхом передачi у пащеш1в, способи зниження ризику передачi збудника при наданнi допомоги пащентам з соматичною патологiею, особливостi перебпу, маркено! iдентифiкацi! та ефекти стандартно! противiрусно! терапi! дано! коморбiдно! патологи, що супроводжуеться iнфекцiйними захворюваннями, що i зумовило актуальнiсть дано! експериментально! роботи.
Метою роботи було вивчення основних ешдемюлопчних, клiнiчних та лабораторних особливостей прояву i перебiгу вiрусного гепатиту С та В1Л-шфекцп як мiкст-патологi!, розробка та обгрунтування алгоритму епiдемiологiчно! дiагностики, лiкувания i профiлактики.
Матерiал та методи дослщження. Для виконання ще! роботи проводилося ктшко-лабораторне обстеження хворих iз ВIЛ-iнфекцiею та хрошчним вiрусним гепатитом С, що спостерпалися Центрi профiлактики та боротьби зi СН1Д м. Одеса в 2015-2016 рр. Всiм хворим проводилося ктшчне обстеження (скарги, збiр анамнезу захворювання, анамнезу життя та епiдемiологiчного анамнезу, об'ективне обстеження), а також базисш лабораторш та iнструментальнi дослiджения, вщповщно до стандартiв обстеження хворих з В1Л-шфекщею. Були видiленi три основш клiнiчнi групи: 1) пацiенти з хрошчним вiрусним гепатитом С (ХВГС) - 41 особа; 2) пащенти з В1Л4нфекщею (В1Л) - 58 оаб; 3) пацiенти з мшст-шфекщею (В1Л + ХВГС) -81 особа. Вш пацiенти з В1Л-шфекщею отримували лiкувания препаратами алувiя та калетра (лопiнавiр 200 мг i ритонавiр 50 мг) по 2 таблетки 2 рази на день (800/200 мг) перорально.
У вшх пащеш1в дiагноз ВIЛ-iнфекцi! був шдтверджений виявленням антитiл до В1Л методом iмуноферментного аналiзу та в рядi випадкiв методом iмуноблотинга, в аналiзах кровi були виявленi маркери вiрусних гепатитiв. Всiм пацiентам було проведено комплексне обстеження, що включало в себе визначення бiохiмiчних, гематологiчних, серолопчних i вiрусологiчних показникiв. При обстеженш ВIЛ-iнфiкованих визначалися наступнi показники:
наявшсть антитш до В1Л (1ФА та iмуноблотинг), 6íoxímÍ4hí показники. Дiагноз В1Л-шфекцн у bcíx випадках пiдтверджувався виявленням антитш до В1Л методом iмуноферментного ан^зу з використанням вiтчизняних та iмпортних тест-систем: ДС (Genscrecn Plus HIV Ag / Ab), ImmunoComb II. У рядi випадкiв дiагноз був додатково пiдтверджений за допомогою виявлення антитiл до певних антигенiв В1Л методом iмунного блотинга iз застосуванням рекомбiнантних полiпептидiв (iмуноблотинг). Крiм специфiчних вiрусологiчних дослiджень пацieнтам проводилося визначення кiлькостi СД4+ лiмфоцитiв, як основного показника стану iмунiтету при В1Л-шфекцн, за допомогою проточно! цитофлюориметрп з використанням моноклональних антитш фiрми «Ю test» (США) на 1-лазернiй 4-х кольоровш проточнiй цитофлюориметрп Beckman Coulter epics XL. Отримаш данi виражалися в клiтинах на мiкролiтр (кл/мкл).
Дiагноз вiрусного гепатиту С шдтверджувався виявленням в сироватцi кровi антитш (Anti-HCV, HCV-IgG, HCV-IgM) до вiрусу гепатиту С з використанням тест-систем «Аквапаст» та <^а-плюс». Також визначали генотип вiрусiв гепатиту С методом полiмеразно! ланцюгово! реакцп (Real-Time PCR, аналiзатор RotorGene, тест-система АмплЮенс). Проводили пiдрахунок вiрусного навантаження HCV. Також проводилося визначення вiрусного навантаження В1Л у В1Л-шфшованих хворих. Дослiдження проводилися на автоматичному аналiзаторi Abbot m 200 rt, лiнiйний дiапазон вiд 25 до 10.000.000 коп / мл
У сироватщ кровi обстежених хворих визначали рiвнi цитокiнiв (1Л-2, 1Л-4, 1Л-18, iнтерферон-a, iнтерферон-y) i антитiла до штерферону з використанням тест-систем сендвiч-варiанту твердофазного iмуноферментного аналiзу зпдно з вiдповiдною iнструкцieю. Облiк результат проводили за допомогою автоматичного iмуноферментного аналiзатора «Personal Lab» (Iталiя). Розрахунок кшьюсних параметрiв проводили шляхом побудови калiбрувально! криво! за допомогою комп'ютерно! програми. Концентрацiю цитокiнiв виражали в шкограмах на мiлiлiтр (пг/мл).
Бiохiмiчний контроль (бiлiрубiн, АЛТ, ACT, протромбш, бiлковi фракцп) проводився щомiсячно, аналiз активностi вiрусу методом полiмеразно! ланцюгово! реакцп (ПЛР) проводився двiчi. Проводився контроль гематолопчних показникiв (НВ, еритроцити, лейкоцитарна формула, ШОЕ). Пацieнтам також проводилося визначення стандартних бiохiмiчних показниюв кровi. Визначався рiвень загального бшруб^ методом Ендрасiка-Клеггорна-Грофа (норма - 14,3±5,8 мкмоль/л), активнiсть аланiнамiнотрансферази (АЛТ) визначали ушфшованим методом Райтмана-Френкеля в модифкацп К.Г. Калетанакi (норма - до 40 Од/л).
Аналiз нормальност розподiлу оцiнювали за критерiями Shapiro-Wilk (W), якому вiддавали перевагу. Коли неможливо було вщкинути нульову гшотезу про статистично значущi вiдмiнностi розподшу перемiнних вiд нормального, використовували непараметричш методи аналiзу даних, а в шших випадках параметричнi методи.
Даш представлен у виглядi середнього i стандартно! помилки репрезентативност вибiркового середнього значення (у разi нормального розподшу), i у виглядi медiани i мiжквартiльного дiапазону (25-75 перцентилi, при наявност вiдмiнностi вiд нормального розподшу). У разi розподiлу, що вiдрiзняeться вiд нормального, або аналiзу порядкових змiнних використовували U-критерiй Mann-Whitney для 2-х незв'язаний вибiрок, для бшьшого числа вибiрок - критерiй Kruskal-Wallis H iз подальшим порiвнянням за Games-Howell. Порiвняння двох груп проводили за допомогою критерда Wilcoxon.
Результати дослщження обробленi iз застосуванням статистичного пакету лщензшно! програми «STATISTICA® for Windows 6.0» (StatSoftInc., № AXXR712D833214FAN5), а також «SPSS 17.0», «Microsoft Excel 2003». Окремi статистичш процедури i алгоритми реалiзованi у виглядi спецiально написаних макросiв у вщповщних програмах. Для всiх видiв аналiзу статистично значущими вважали вiдмiнностi при р <0,05.
Результати дослщження та Тх обговорення. Оболонка нуклеотиду вiруса iмунодефiциту людини побудована з молекул бшка р24. Усерединi нуклеотиду укладеш геном вiрусу, який представляе собою дипло!дний набiр одноланцюгових молекул РНК (двi молекули РНК), проте!н р7, пов'язаний з РНК, i комплекс ферменпв: зворотна транскриптаза, РНКаза Н, протеаза, iнтеграза. У зрших вiрiонах, ймовiрно, також в нуклеотид В1Л, мiститься регуляторний бiлок Vpr, продукт гена vpr. В однш вiруснiй частинцi мiститься кiлька копш молекул цього бiлка, який виконуе виршальну роль в життевому циклi В1Л, тобто е трансактиватором трансляцп РНК iз вiрусних генiв в самому початку нового реплшативного циклу, коли ще не напрацьований шший трансактиватор транскрипц^! i трансляц^! - вiрусний бiлок Tat. З боюв вiд нуклеотиду спостерiгаються два симетричних електронно-щiльних утворення, якi називаються латеральними
тшьцями. ïx склад i функци ще не вщомъ У складi зрiлих BipioHiB В1Л-2 знаходять бiлок Vpx, який складае бiльше 10% загально1 маси бшюв BipioHa i вiднoситься до регуляторних, але його лoкaлiзaцiя у Bipwm не вiдoмa [1].
Геном В1Л може iснувaти в двох видах: у виглядi геномно1 РНК i у виглядi ДНК, синтезовано1 на генoмнiй РНК як на матрищ, так i iнтегpoвaнoï в будь-яку хромосому клгтини господаря. Ця друга форма iснувaння генома В1Л називаеться пpoвipусoм. Геном В1Л складаеться з 9 генiв, якi представлен 3 структурними генами: gag - group-specific antigens, poï - polymerasae, env - envelope, якi характерш для всix pетpoвipусiв; 6-ма регуляторними генами: tat - ransactivator of transcription, rev - regulator of expression of virus proteins, vif -virion infectivity factor, nef -negative regulatory factor, vpr, vpu для В1Л-1, vpx для В1Л-2 з маловивченою функщею. Кpiм структурних i регуляторних гешв до складу вipioнa В1Л-1 входять дoвгi кiнцевi повтори (Long Terminal Repeats - LTR), а до складу В1Л-2 - додатковий ген X. Тип В1Л-1 в зaлежнoстi вiд будови фрагменпв гена env мае субтип (клайди) А, В, С, D, Е, FG, Н, J та ш., а також О (вщ outlier - в сторош). Субтипи А-Н представляють групу М (major), на сьогодш вона дoмiнуе на земл^ причому майже половину становить субтип С. З 1990 р. йде рост поширеносп субтипу Е [6].
Молекула РНК HCV одноланцюгова, poзмipoм близько 9,5 kb, мютить одну вiдкpиту рамку зчитування i двi нетpaнсльoвaнi дiлянки на 5 i 3 кшцях. Геном вipусу кодуеться одиночним пoлiпpoтеïнoм, що складаеться з 3010-3037 амшокислотних зaлишкiв, з якого по^м утворюеться 10 зрших структурних i регуляторних бiлкiв. Структурш бiлки вiдщеплюються сигнальною пептидазою господаря, а неструктурш - протеазами самого вipусу. До структурних вiднoсяться два бшка зoвнiшньoï оболонки (Ej i Е2), i один бшок нуклеокапсида або серцевини (С-антиген). Двi д^нки бiлкa Ег, так звaнi гiпеpвapiaбельнi pегioни 1 i 2 (HVR 1 i HVR 2), мають вкрай високий piвень мутaцiй. Припускають, що це е результатом вибipкoвoгo впливу з боку вipусoспецифiчниx антитш. Е2 мiстить також дiлянку зв'язування для CD81 або тетpaспaнiнa, який експресуеться на гепатоцитах i В^мфоцитах i, ймoвipнo, служить клiтинним рецептором або корецептором HCV. До неструктурних бшюв вiднoсять шiсть пpoтеïнiв з ферме нтативною активнютю, що беруть участь в реплшаци вipусу (NS 2, NS 3, NS4A, NS4B, NS5A, NS5B). Так як щ бшки вщпрають незaмiнну роль в життевому циклi вipусу, вони представляють собою пpивaбливi мiшенi для aнтивipуснoï терапи. Для тiеï ж мети можуть використовуватися i нетрансльоваш pегioни на обох кшцях вipуснoï РНК, оскшьки вони високо кoнсеpвaтивнi i беруть участь в завершальних стaдiяx реплшаци вipусу. Ключова роль в реплшацп HCV належить метaлoпpoтеiнaзi NS3 - ферменту, що кататзуе заключний етап синтезу вipуснoгo пoлiпpoтеïну. Бiлoк NS3 мютить серинову протеазу, що бере участь в процесинп вipусниx бшюв i гелiкaзу, яка кaтaлiзуе синтез РНК. До кожного iз структурних i неструктурних бшюв виробляються антитша, що циркулюють в кpoвi. Ц aнтитiлa не мають вipуснейтpaлiзуючиx властивостей [5].
Якщо несприятливий вплив В1Л-шфекци на пеpебiг ХВГС не шдлягае сумнiву, то питания про вплив ХВГС на перебп ВIЛ-iнфекцiï дос залишаеться вiдкpитим. Теоретично це можливо, оскшьки ХВГС може реплшуватися в тих самих кттинах, включаючи СД4+ Т^мфоцити, що i В1Л, прямо або опосередковано впливаючи на його реплшащю. Наприклад, ХВГС-iнфiкoвaнi пеpифеpичнi мононуклеарш клiтини стимулюють експpесiю Fas-pецептopiв i е тригерним фактором апоптозу СД4+ Т^мфоципв. У деяких роботах кшькють CD4+ Т^мфоципв у вiдпoвiдь на aнтиpетpoвipусну теpaпiю пiдвищувaлaся однаково у хворих з ВIЛ-мoнoiнфекцiею i В1Л / НСV-кo-iнфекцiею, в iншиx же - показаний негативний вплив ХВГС-шфекци на iмунну pекoнституцiю пiсля початку терапи [9]. Пеpшi дaнi щодо впливу ХВГС на пеpебiг В1Л-шфекци були oтpимaнi ще до впровадження в клiнiчну практику aнтиpетpoвipуснoï терапи, коли було продемонстровано, що ХВГС-шфекщя виступае в poлi чинника, що збшьшуе ризик прогресування ВIЛ-iнфекцiï. Ще в одному дослщженш за участю бшьше 3000 ВIЛ-iнфiкoвaниx, якi отримували aнтиpетpoвipусну теpaпiю, було показано, що у кожного п'ятого хворого з ХВГС / В1Л-ко-шфекщею вмют CD4+ T-лiмфoцитiв в середньому на 50x106 / л менше, шж у хворих з В1Л-моношфекщею, при цьому зростання вipуснoгo навантаження ХВГС aсoцiюеться з ризиком прогреси ВIЛ-iнфекцiï в СН1Д i, отже, iз ростом ВIЛ-aсoцiйoвaнoï летaльнoстi. Не викликае сумшву той факт, що наявшсть ХВГС збiльшуе ймoвipнiсть розвитку небажаних ефектiв aнтиpетpoвipуснoï терапй', попршуючи ïï пеpенoсимiсть, знижуючи пpиxильнiсть хворих лшуванню, i, вiдпoвiднo, ïï ефектившсть. За даними численних дoслiджень, ХВГС / В1Л-ко-iнфекцiя е найбшьш важливим фактором ризику розвитку гепатотоксичних небажаних ефектiв aнтиpетpoвipуснoï теpaпiï, частота яких досягае 30%. Гепaтoтoксичнiсть характерна для вшх клaсiв aнтиpетpoвipусниx препараив. Гепaтoтoксичнi ефекти при зaстoсувaннi aнтиpетpoвipуснoï
терапн розвиваються в 2-10 р^в частше у кошфшованих хворих, нiж у оиб, якi страждають тiльки ВIЛ-iнфекцiею [7].
В основних групах обстежених нами пащенпв ми виявляли ключовi маркери, що характеризують стан iмунно! системи органiзму хворо! людини, особливо при наявносн поеднано! патологi! В1Л+ХВГС (табл. 1).
Таблиця 1
Порiвняльна характеристика iмунного статусу обстежених груп пащенпв до проведення
антиретровiрусно'l' тераш! ((М ± т (95% - довiрчий iнтервал))
Показники Групи хворих
Хрошчний вiрусиий гепатит С (ХВГС) - 41 особа В1Л-шфекщя (В1Л) - 58 оЫб Ко-шфекщя (В1Л+ ХВГС) -81 особа
Лейкоцити, мкл 5832,43±221,15 5675,98±587,51* 6121,09±512,37*
Л1мфоцити, мкл 1998,18±132,11 2271,14±338,12* 2092,64±214,23*
Лшфоцити, % 28,51±3,38 34,67±1,52* 37,55±3,72*
СБ3+, мкл 1308,17±69,87 1446,97±31,15* 1708,38±95,12 *
СБ3+4+, мкл 772,86±42,41 422,15±29,56* 507,42±68,12*
СБ3+8+, мкл 495,24±20,32 1395,31±31,11* 1463,72±49,35*
СБ16+56+, мкл 201,02±18,21 188,45±21,14* 196,16±47,19*
СБ3+19+, мкл 186,31±22,41 194,81±19,25* 156,37±27,58*
Ig А, г/л 1,85±0,15 1,98±0,09* 2,21±0,13*
^ М, г/л 0,91±0,04 1,1±0,11* 1,03±0,05*
Ig G, г/л 9,16±0,32 10,53±0,92* 15,78±0,43*
Примiтка: * - р<0,05 при порiвияииi з групою пацiеитiв iз ХВГС.
Зниження числа кттин Т-хелперной популяцн в умовах кошфекцн е вiдображенням iмунопатогено! дн В1Л. Виявлення меншо! кiлькостi СБ4+ у хворих на ХВГС свщчить про слабку пролiферативну Т-клiтинну вщповщь СБ4+ при хронiчнiй НСВ-iнфекцi!.
1мунограма хворих на ХВГС+В1Л в порiвняннi з моноiнфекцiею демонструе вищi значення популяцн СБ3+ (р<0,05), що можна пояснити гшерстимулящею Т-клiтинно! ланки iмунiтету в умовах коморбiдностi та бшьш тяжким перебiгом iнфекцiйного процесу. У гуморальнш ланцi iмунiтету у хворих з гепатитами зареестровано збшьшення концентрацн IgG.
Пiсля проведено! комплексно! антиретровiрусно! терапi! iмунний статус клiнiчних груп хворих змшився наступним чином (табл. 2):
Таблиця 2
Порiвняльна характеристика iмунного статусу обстежених груп пащенпв пiсля проведення
антиретровiрусноl' терат'1 ((М ± т (95% - довiрчий iнтервал))
Показники Групи хворих
Хрошчний в1русний гепатит С (ХВГС) - 41 особа В1Л-шфекщя (В1Л) - 58 оаб Ко-шфекщя (В1Л + ХВГС) -81 особа
Лейкоцити/мкл 5832,43±221,15 5701,13±431,19* 5916,38±509,88*
Л1мфоцити /мкл 1998,18±132,11 2151,56±306,64* 1983,14±187,53*
Л1мфоцити, % 28,51±3,38 30,28±1,94* 34,83±4,28*
СБ3+ /мкл 1308,17±69,87 1404,38±42,67* 1585,23±104,87 *
СБ3+4+ /мкл 772,86±42,41 559,28±37,18* 612,43±64,22*
СБ3+8+ /мкл 495,24±20,32 1023,54±64,39* 1118,36±39,15*
СБ16+56+ /мкл 201,02±18,21 198,69±28,84* 205,32±37,25*
СБ3+19+ /мкл 186,31±22,41 190,13±14,83* 174,26±23,17*
Ig А, г/л 1,85±0,15 1,91±0,08* 2,02±0,09*
^ М, г/л 0,91±0,04 1,02±0,03* 0,97±0,03*
Ig ^ г/л 9,16±0,32 9,57±1,15* 12,36±0,84*
Примiтка: * - р <0,05 при пс^внянш з групою пацiеитiв iз ХВГС.
Проведена антиретровiрусна терапiя у пащенпв iз В1Л призвела до покращення iмунологiчного статусу хворих. Так, у хворих iз мононозологiею В1Л зменшилась загальна кiлькiсть лейкоцитiв, зокрема, лiмфоцитiв до 30,28%. Вiдмiчаеться зниження титрiв маркерiв клiтинного iмунiтету: СБ3+, СБ3+8+ та СБ3+19+ клiтин при одночаснш елевацi! значень СБ3+4+ та СБ16+56+ клiтин, що вiдображае в цшому зменшення iнтенсивностi запального процесу та вщновлення кiлькостi пулу кл^ин, що е мiшенню для вiрусно! iнфекцi!. Вiдмiчаеться зниженнi рiвия маркерiв гуморального iмунiтету Ig А, ^ М та Ig G при мононозологi! В1Л тсля антиретровiрусно! терапi!.
Подiбна динамiка вiдмiчаеться i в групi пацiентiв iз поеднаним перебiгом В1Л+ХВГС: загальна кшьюсть лiмфоцитiв зменшилася до 34,83%, СБ3+4+ та СБ16+56+ клiтини
продемонстрували елеващю рiвиiв до 612,43±64,22 та 205,32±37,25 вiдиовiдио, а CD3+, CD3+8+ та CD3+19+ кмтини знизилися до 1585,23±104,87, 1118,36±39,15 та 174,26±23,17 вiдиовiдио. Maркери гуморального iмуиiтету синхронно знизилися як результат зменшення вiрусиого иaвaитaжеиия оргашзму хворо1' людини та зниження штенсивносп iифлaмaториого ироцесу.
XBГС збiльшуe вiрусне навантаження BIЛ, що негативно корелюе з кшьюстю СД4+ Т-лiмфоцитiв, а значить - зi ступенем iмунодефiциту, що иiдтверджуeться у нашому дослiджеииi. Проведена aитиретровiрусиa терaиiя демонструвала зниження мaркерiв клiтиииоï ланки iмуиiтету - лiмфоцитiв, CD3+, CD3+8+ та CD3+19+ клггин та зниження мaркерiв гуморально1' ланки iмуиiтету - Ig A, Ig M та Ig G, а також елеващю CD3+4+ та CD16+56+ кл^ин i в груш з мононозолопею BW, i в груш з коморбщшстю BIH+XBrc. Отримаш результати свiдчaть иро зменшення шфламаторного ироцесу i рiвия iмунодефiциту иiсля aитиретровiрусиоï тераии в груиах Bm i BIЛ+XBГС.
1. Berenguer J. Eradication of HCV and non-liver-related non-AIDS-related events in HIV/HCV coinfection / J. Berenguer, E. Rodríguez-Castellano, A. Carrero [et al.] // Hepatology. - 2017.
2. Cales P. Liver fibrosis diagnosis by blood test and elastography in chronic hepatitis C: agreement or combination? / P. Cales, J. Boursier, J. Lebigot [et al.] // Aliment Pharmacol Ther. - 2017.
3. Ibañez G. E. Developing a Culturally Appropriate HIV and Hepatitis C Prevention Intervention for Latino Criminal Justice Clients / G. E. Ibañez, E. Whitt E., Mde. L. Rosa [et al.] // J Correct Health Care. - 2016. - No.22(3). - P. 206-2017.
4. Freiman J. M. Hepatitis C Core Antigen Testing for Diagnosis of Hepatitis C Virus Infection: A Systematic Review and Metaanalysis / J.M. Freiman, T.M. Tran, S.G. Schumacher [et al.] // Ann Intern Med. - 2016. - No.165 (5). - P. 345-355.
5. Guo Z. The characteristics of hepatitis B surface antigen (HBsAg)-negative hepatitis B virus (HBV) infection in Chinese blood donors: a follow-up study of donors tested negative for HBsAg and reactive for simultaneous nucleic acid testing of HBV, hepatitis C virus, and human immunodeficiency virus / Z. Guo, P. Fu, Y. Yin [et al.] // Transfusion. - 2017.
6. Mtengezo J. Knowledge and Attitudes toward HIV, Hepatitis B Virus, and Hepatitis C Virus Infection among Health-care Workers in Malawi / J. Mtengezo, H. Lee, J. Ngoma [et al.] // Asia Pac J Oncol Nurs. - 2016. - No.3 (4). - P. 344-351.
7. Menard A. Toward chronic hepatitis C eradication in HIV-positive patients, including those cirrhotic and infected with genotype 3 viruses. / A. Menard, S. Aherfi, S. Mokhtari [et al.] // Gut. - 2017.
8. Stoddard M. B. Identification, molecular cloning, and analysis of full-length hepatitis C virus transmitted/founder genotypes 1, 3, and 4 / M.B. Stoddard, H. Li, S. Wang [et al.] // MBio. - 2015. - No.6 (2). - 2518 p.
9. Steiner S. Progress in eradication of HCV in HIV positive patients with significant liver fibrosis in Vienna / S. Steiner, T. Bucsics, P. Schwabl [et al.] // Wien Klin Wochenschr. - 2017.
10. Vallejo A. Absence of HTLV-1/2 infection among HCV-infected patients with no HIV-1/2 infection in Spain / A. Vallejo, E. Loza, M.L. Mateos // J Clin Virol. - 2015. - No.64. - P. 72-73.
ИЗУЧЕНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ИММУННОГО СТАТУСА ПАЦИЕНТОВ С СОЧЕТАННЫМ ТЕЧЕНИЕМ ХРОНИЧЕСКОГО ВИРУСНОГО ГЕПАТИТА С И ВИРУСОМ ИММУНОДЕФИЦИТА ЧЕЛОВЕКА
Кравченко Л. А. Цель работы: изучение основных эпидемиологических, клинических и лабораторных особенностей проявления и течения вирусного гепатита С и ВИЧ-инфекции как микст-патологии, разработка и обоснование алгоритма эпидемиологической диагностики, лечения и профилактики. ХВГС увеличивает вирусную нагрузку ВИЧ, отрицательно коррелирует с количеством СД4+ Т-лимфоцитов, а значит - со степенью иммунодефицита, что подтверждается в нашем исследовании. Проведенная антиретровирусная терапия демонстрировала снижение маркеров клеточного звена иммунитета - лимфоцитов, СБ3+, СБ3+8+ и СБ3+19+ клеток и снижение маркеров гуморального звена иммунитета - ^ А, ^ М и ^ О, а также элевацию СБ3+4+ и СБ16+56+ клеток и в группе с мононозологией ВИЧ, и в группе с коморбидностью ВИЧ+ХВГС. Полученные результаты свидетельствуют об уменьшении инфламаторного процесса и уровня иммунодефицита после антиретровирусной терапии в группах ВИЧ и ВИЧ+ХВГС.
Ключевые слова: хронический вирусный гепатит С, вирус иммунодефицита человека, иммунный статус.
Стаття надшшла 17.03.2017 р.
STUDY FEATURES OF THE IMMUNE STATUS OF PATIENTS WITH COMBINED COURSE OF CHRONIC HEPATITIS C AND HUMAN IMMUNODEFICIENCY VIRUS Kravchenko L. A.
Objective: To study the main epidemiological, clinical and laboratory features of the manifestations and course of hepatitis C and HIV infection as a mixed pathology, development and substantiation of algorithm of epidemiological diagnosis, treatment and prevention. HCV increases viral load of HIV, negatively correlated with the amount of CD4+ T-lymphocytes, and thus -with a degree of immunodeficiency, as confirmed in our study. Antiretroviral therapy demonstrated reduction of cellular immunity markers - lymphocytes, CD3+, CD3+8+, and CD3+19+ cells and decreasing of humoral immunity markers - Ig A, Ig M and Ig G, and elevation of CD3+4+ and CD16+56+ cells and in the group with monopatology HIV and so in the group with comorbid HIV+HCV. The results indicated decreasing of inflamator process and the level of immunodeficiency after antiretroviral therapy in HIV and HIV+HCV groups.
Key words: chronic viral hepatitis C, human immunodeficiency virus, immune status.
Рецензент Гунас I.В.
