Вірус Ебола: патогенетичні аспекти та принципи лабораторної діагностики, напрямки імунопрофілактики

Ананьєва М.М.; Книш О.В.

ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ

УДК. 616.98:578-078:615.371 Ананьева М.М., Книш О.В.

В1РУС ЕБОЛА: ПАТОГЕНЕТИЧН1 АСПЕКТИ ТА ПРИНЦИПИ ЛАБОРАТОРНОÏ Д1АГНОСТИКИ, НАПРЯМКИ 1МУНОПРОФ1ЛАКТИКИ

ВДНЗУ «УкраУнська медична стоматологiчна академiя», м. Полтава

У оглядi представлен! сучасн погляди на етюлогю, патогенез, принципи лабораторно'У д'агности-ки, перспективнi напрями специф'нно'У профлактики i лкування гемораг'чно'У гарячки, спричинено'У в!русом Ебола. Захворювання е природно-осередковим зi ст!йкою тенден^ею до розширення нозоа-реалу, з множинними шляхами передач'1. Характеризуеться тяжким перебгом, високим рiвнем ле-тальност'1 (до 90%). В'рус Ебола в'днесений до родини Filoviridae, роду Filovirus. Розр'зняють 5 його п1'дтип1в. В!рюн великий, ниткопод'бно'У форми, вкритий суперкапсидом, мстить одноланцюгову м'1-нус-РНК. Геном в'русу кодуе синтез восьми бшюв, що виконують не лише структурну, регулятор-ну, рецепторну i ферментативну функщю, але ще е потужними факторами патогенност'1. В'рус Ебола викликае порушення iмунно'У в/'дпов/'дi - як клiтинноУ, так i гуморально'У Важливу роль в патогенез гемораг'нно'У гарячки грають феномени антитлозалежного посилення нфекци, iмунолог'ч-ного iмпринтингу i надм'рна реак^я з боку iмунно'У системи, що призводить до враження ендотелю кровоносних судин i розвитку синдрому внутрiшньосудинного згортання. У лабораторнiй д'агнос-тиц '1 велике значення надаеться експрес-методам досл'дження. Нинi багато рiзних розроблених вакцин (ДНК-вакцини, субодиничнi, векторнi) та специфiчних '¡муноглобулМв проходять доклiнiчнi та кл!н!чнi етапи о^нки ефективност'1.

Кпючов1 слова: Bipyc Ебола, фактори патогенное^, лабораторна д1агностика, 1мунопроф1лактика.

Геморапчш гарячки - група гострих шфекцш вipycноï етюлоги, загальною рисою яких е вазот-ропнють збудника. Хвороби, об'еднаш в цю трупу, патогенетично характеризуються розвитком васкул^у з подальшим ураженням piзних оргашв i систем. Геморапчним гарячкам властивий роз-виток вираженоТ температурноТ реакци та шток-сикаци, на тл яких розвиваеться геморапчний синдром. Геморапчш гарячки е природно-осередковими захворюваннями. Резервуаром вipyciв в пpиpодi е piзнi ссавщ в основному гри-зуни [2,24]. У груш контагюзних геморапчних га-рячок, гарячка, спричинена вipycом Ебола, мае найтяжчий переб^ i piвень смертности що дося-гае 90%. Останшм часом спостер^аеться розширення нозоареалу ^еТ шфекци [6,8,25,14,19]. У лиcтопадi 2014 року було повщомпено про 15 351 шфкованих, з яких 5459 померли [28]. За даними ВООЗ вщ 19 вересня 2014 року вщ гарячки Ебола постраждало 318 медичних пра^вни-мв, з яких 151 загинув [8]. Здатнють до епiдемiч-ного поширення, високий piвень петапьносп привертае особливу увагу медичних пра^внимв до дiагноcтики, профтактики та пкування цього захворювання.

Такcономiя

Вщповщно до класифкаци 1^жнародного Ко-м^ету з таксономи' вipyciв, фiповipycи е членами порядку Mononegavirales. Родина Filoviridae включае лише один рщ - Filovirus, що представлений двома видами - вipycами Ебола та Мар-бург.

Царство - VIRA,

порядок - Mononegavirales,

родина - Filoviridae,

рщ - Filovirus,

види - Ebola, Marburg et Lloviuvirus (Cuevavirus).

У вах трьох видiв вipyciв cпiвпадають мор-фопопчш впаcтивоcтi. Вони мають подiбнy ге-номну оpганiзацiю, але piзнy нуклеотидну посл^ довнicть. Види фiповipyciв pозpiзняютьcя мiж собою за антигенними властивостями i позбав-пенi антигенноТ перехресноТ pеактивноcтi [8,12].

Ебопавipyc подiпяетьcя на субтипи:

1. Zaireebolavirus (EBOV) - летальнють скпа-дае 90%;

2. Sudanebolavirus (SUDV) - летальнють складае 50%-60%;

3. Bundibugyoebolavirus (BDBV) - летальнють складае 36%;

4. TaiForestebolavirus (TAFV), який до перей-менування мав назву Cote d'Ivoire ebolavirus - ш-спя лкування хворого, шфкованого даним субтипом вipycy, спостер^алося повне видужання;

5. Restonebolavirus (RESTV) - при зараженш пюдини характерний безсимптомний переб^, жодного випадку захворювання або летального випадку, спричиненого даним субтипом вipycy, не зафксовано: високопатогенний для мавп, зу-cтpiчаетьcя на Фiпiппiнах i в Китайськш Наpоднiй Реcпyбпiцi [8,12,26].

Отже, для пюдини патогенними е таю субтипи: Zaireebolavirus, Sudanebolavirus, Bundibugyoebolavirus, TaiForestebolavirus [26]. Серед них найбтьш вipyлентним для пюдини

визнано субтип Zaire [12]. Вважаеться, що природы резервуари Bipycy знаходяться в екватор^ альних лiсах [6,8].

lсторiя вiдкриття

Вiрус Ебола вiдкритий у 1976 роцк Вiн був видтений з кровi хвороГ i3 ЗаТру на п'ятий день вiд початку захворювання [24]. Його привiз в ру-чнiй поклажi звичайний пасажир рейсу бельгш-ськоТ компанiТ Sabena з Кiншаси, яка тодi була столицею ЗаТру. В кiнцевому результат емкiсть з матерiалом опинилася в лаборатори мiкробiоло-riT 1нституту трошчноТ' медицини Антверпена. Одним зi сшвроб^ниш, хто прийняв посилку, був молодий лкар Пiтер Пiот. Йому й належить вщкриття вiрусу.

Пiд час вивчення штин пiд мiкроскопом був виявлений величезний вiрус, що нагадуе за формою черв'яка i подiбний до вiрусу Марбург, який викликае геморагiчну гарячку. У ЗаТ^ почала роз-виватися епiдемiя з високим рiвнем смертностi. Зразок вщправили до центру з контролю i проф^ лактики захворювань США в Атланту де дiйшли висновку, що дослщжуваний вiрус не е «Марбург-ським вiрусом». Вiрус був названий Ебола завдяки назвi рiчки в поселены Ямбуку [8,24]. Цкавим е Ыформа^я про багатократне використання шпри-цiв i голок для внутршньом'язових iн'екцiй медперсоналом мiсцевоT' лкары (замiсть стерилiзацiT Т'х просто промивали водою). Останнш спалах почав-ся у груды 2013 року в Захщнш Африщ ГвiнеT i на-далi поширився на Лiберiю, Сьерра-Леоне, Hire-рiю, Синегал. Вiн був викликаний видом Zaireebolavirus (EBOV) [8,46].

Морфолопя

Родина фiловiрусiв дiстала назву вщ латин-ського слова filum - нитка (або filamentous - во-локнистий) завдяки унiкальнiй для вiрусiв люди-ни формi Т'х вiрiонiв. На електронних мiкрофото-графiях фiловiруснi вiрiони мають вигляд довгих ниток (рис.1). Вiрiони цiеT родини рiзноманiтнi за формою - зус^чаються сигмоподiбноT, U-подiбноT форми, проте, основною е паличкопод^ бна форма з дiаметром 80 нм i завдовжки вiд 790 нм ^рус Марбург) до 1400 нм ^руси Ебола). При вивченнi Ty поперечних зрiзiв в елект-ронному мiкроскопi виявлено внутрiшнiй нуклео-капсид (комплекс нуклеTновоT кислоти з бтками, в основному бiлком NP) дiаметром 50 нм, оточе-ний лтщною оболонкою, i внутрiшнiй простiр з малою електронною щiльнiстю дiаметром 20 нм. Таю параметри передбачають сшральну форму нуклеокапсиду з порожньою серцевиною. На по-верхн вiрiона, яка утворена лiпiдною оболонкою, «запозиченою» у клiтини-хазяTна, можна виявити трансмембранш глiкопротеTновi шипи завдовжки 10 нм, ям розташовуються на вiдстанi 10 нм один вщ одного. До складу вiрiонiв вхо-дять ус кодованi геномом вiрусу бiлки, що е зви-чайним для бшьшосп вiрусiв з негативним РНК-геномом. Генетичний матерiал вiрусу представлений одноланцюговою мшус-нитковою РНК, що означае нездатнють цього ланцюга РНК слугу-

вати матрицею для синтезу бтка. РНК мае мо-лекулярну масу 4,2*106 Да, що вщповщае дов-жинi приблизно в 19 200 нуклеот^Фв i складае 1,1% маси усього вiрiона.

Будова генома вiрусу нагадуе будову геномiв вiрусiв сказу i кору, проте мае деяк особливостi. Кожен з бiлкiв фiловiрусiв кодуеться своею вла-сною матричною РНК. У свою чергу, ц матричнi РНК прочитуються з мшус-ланцюга вiрюнноT РНК за допомогою вiрусоспецифiчноT РНК-полiмерази, що кодуеться геном L [7,12,24,31].

Вiруснi блки

Останшм часом особливу увагу вченi прид^ ляють вивченню бiлкiв вiрусу Ебола, як основних факторiв його патогенностк Геном вiрусу кодуе синтез таких бшмв: нуклеопротеТ'н ^Р), вiрiоннi бтки (VP35, VP40, VP30 i VP24), бiлок з полiме-разною активнютю (L), трансмембранний глкоп-ротеТн ^Р) та розчинний глкопротеТн (sGP) [12,20]. Структура вiрусу представлена на рис. 2. ГлкопротеТни GP та sGp кодуються геном др -найбтьш варiабельною дiлянкою генома вiрусу Ебола. Домшуючим продуктом гену е розчинний глкопротеТн sGP, що являе собою уачений бь лок, позбавлений С-термшального гiдрофобного мембранного якоря. Даний первинний продукт вивiльняеться з iнфiкованих кл^ин i одразу може бути виявлений в сироватц хворого [12,20,31] (Рис.1,2).

sGP повинен розцiнюватися як раннiй маркер вiрусноl репродукци ГлкопротеТн GP - единий поверхневий бiлок вiрiона. Його тримери утво-рюють шипи на поверхн вiрiона i вщповщають за первинне приеднання вiрусу до кл^ини. Цей бiлок значно модифкований (на вiдмiну вiд б^ льшост аналогiчних бiлкiв iнших вiрусiв) залиш-ками олiгосахаридiв i складаеться з гетеродиме-рiв GP1/ GP2. Синтез GP повноТ довжини перед-бачае вбудовування додаткового аденозину в процес транскрипци в сайтi, що редагуе. В апа-ратi Гольджi Gp глiкозилюеться i розщеплюеться на двi одиницi, що з'еднанi дисульфiдним зв'яз-ком: позаклiтинний GР1 i трансмембранний GP2 [10,12]. З'ясовано, що одна з дтянок цього бiлка схожа за структурою i властивостями з фрагментами бтмв вiрусiв iмунодефiциту людини i тва-рин. Припускають, що це е одшею з причин над-звичайно високоТ патогенност фiловiрусiв. Крiм того, бiлок GP мае супресивну дiю на Т-лiмфоцити, пригнiчуе гуморальну iмунну вщпо-вiдь i чинить цитопатичну дш на ендотелiй су-дин [10,16,20,30].

Внутрiшнiй бiлок VP40 е одним з основних за вмютом у вiрiонi. Вiн вистилае внутрiшню повер-хню лтщноТ мембрани i пов'язаний з нею. Одно-часно вш е зовнiшнiм бiлком нуклеокапсиду -«Ярусного ядра». Вiдповiдае за складання нових вiрiонiв i Тх вщбруньковування вiд ^тини-хазяТна. Численнi дослщження на мишах показали, що бток VP40 виступае антагонiстом ште-рферону [18,22,25,43,53].

U

V

Рис.1. Електронна мiкрофотографiя вiрiону врусу Ебола.

Bнyтpiшнiй б^к VP24 тaкoж пoв'язaний з лн пiднoю мeмбpaнoю. Фyнкцiя йoгo вивчaeтьcя, aлe, зa ocтaннiми дaними, вiн мoжe гpaти poль пpи «poздягaннi» вipycy в пpoцeci йoгo пpoник-нeння в клiтинy. У дocлiдax з aдaптaцiï вipycy Eбoлa в opгaнiзмi мopcькиx cвинoк бyлo пoкaзa-нo, щo вipyлeнтнi i aвipyлeнтнi штaми вipycy пpи-звoдять дo знижeння iндyкцiï iнтepфepoнy. npo-вiднy poль y цьoмy пpoцeci гpae бiлoк VP24 [16,18,27]. Обидвa мaтpикcниx бiлкa - VP24 тa VP40 бepyть yчacть y peгyляцiï пpoцeciв peплi-кaцiï i тpaнcкpипцiï вipycнoгo гeнoмy [25,31,53].

Hyклeoпpoтeïн (NP) пoв'язaний y вipioнi бeз-пocepeдньo з PHK. Цeй ocнoвний cтpyктypний бiлoк бepe yчacть в тpaнcкpипцiï i peплiкaцiï вн pycниx чacтoк. У eкcпepимeнтi пoкaзaнo пщви-щeння вipyлeнтнocтi в peзyльтaтi бaгaтoкpaтниx пacaжiв в opгaнiзмi мopcькиx cвинoк, щo пoв'я-зaнo з точ^вими мyтaцiями y бiлкax NP тa VP24 [10,28].

Bнyтpiшнiй бiлoк VP30 e cтpyктypним бiлкoм вipioнa, фунщя йoгo пoлягae в iнiцiaцiï пpoцeciв тpaнcкpипцiï, aлe вiн нe e нeoбxiдним для peплi-кaцiï вipycy [10,12]. Динaмiчнe фocфopилювaння VP30 - вaжливий мexaнiзм peгyляцiï бaлaнcy мiж пpoцecaми тpaнcкpипцiï i peплiкaцiï в peплi-кaцiйнoмy циклi вipycy Eбoлa [17]. Kpiм тoгo, з ним пoв'язyють мiнливicть вipycy [36].

Bвaжaють, щo внyтpiшнiй бiлoк VP35 Tpae pe-гyлятopнy poль пpи poзмнoжeннi вipycнoгo гeнo-мa тa фyнкцioнye aнaлoгiчнo бiлкy NS1 вipycy Фипу, пepeшкoджaючи iндyкцiï iнтepфepoнy в iнфiкoвaниx клiтинax i aктивaцiï дeякиx пpoтивi-pycниx бiлкiв [12,18,27].

PHK-зaлeжнa PHK-пoлiмepaзa (L-бiлoк) -нaйбiльший зa poзмipoм бiлoк вipycy. Йoгo фун-к^я - cинтeзyвaти мaтpичнi PHK з мiнyc-лaнцюгa вipioннoï PHK, плюc-лaнцюг вipioннoï PHK нa мa-тpицi мiнyc-лaнцюгa i нa пiзнiй cтaдiï влacнe вipi-oннy PHK нa мaтpицi плюc-лaнцюгa [7,12,31].

Taким чинoм, бтки NP, VP30, VP35 тa L o6^-днyютьcя з вipycнoю гeнoмнoю PHK, yтвopюючи

Рис.2. Структура в!русу Ебола.

цeнтpaльний pибoнyклeoпpoтeïнoвий кoмплeкc. B cвoю чepгy, pибoнyклeoпpoтeïнoвий кoмплeкc зв'язaний з мaтpичними бiлкaми VP40, VP24. Оcтaннi paзoм з GP acoцiйoвaнi з вipycнoю мeм-бpaнoю [12,16,25,31].

Peплiкaцiя

Шляxoм peцeптop-oпocepeдкoвaнoгo eндoци-тoзy вipyc пpoникae в клiтинy. Biдбyвaeтьcя злиття вipycнoï oбoлoнки з мeмбpaнoю eндoco-ми, щo пpизвoдить дo вивiльнeння pибoнyклeo-пpoтeïнoвoгo кoмплeкcy в цитoплaзмy. Пoчинa-eтьcя тpaнcкpипцiя з 3'-кнця гeнoмa зa yчacтi вн pycнoï PHK-зaлeжнoï PHK-пoлiмepaзи, peзyльтa-том чoгo e cинтeз лiдepнoï PHK i ceми мPHK. Ha-кoпичeння пepшиx двox бiлкiв (NP и VP35) сти-мyлюe пpoдyкцiю пoзитивниx «aнтигeнoмiв» пo-внoï дoвжини, ям cлyжaть мaтpицeю для cинтeзy гeнoмa. Ha внyтpiшнiй пoвepxнi плaзмaтичнoï мeмбpaни вiдбyвaeтьcя cклaдaння нoвиx вiбpio-ыв. VP24 тa VP40 зв'язyютьcя з нoвим pибoнyк-лeoпpoтeïнoвим кopoм i з цитoплaзмaтичним xвocтoм GP2. Пoвний цикл peплiкaцiï cтaнoвить бiля 12 годин [7,11,12,28,36].

Peзиcтeнтнicть вipycy

lнфeкцiйнi влacтивocтi вipyciв Mapбypг i E6o-лa дyжe cтaбiльнi пpи кiмнaтнiй тeмпepaтypi i пoмipнoмy ocвiтлeннi. Дoбpe збepiгaютьcя пpи низькиx тeмпepaтypax. Зaвдяки нaявнocтi cyпep-кaпcидy (лiпiднoï oбoлoнки) вipycи нecтiйкi у зoв-нiшньoмy cepeдoвищi. ïx мoжнa пoвнicтю ^кти-вyвaти пpoгpiвaнням пpи 60°С впpoдoвж 30 xви-лин, oбpoбкoю фeнoлoм, xлopвмicними дeзiнфe-ктaнтaми, yльтpaфioлeтoвим aбo гaмa-oпpoмiнeнням [8,14].

Eпiдeмioлoгiя

Аpeaл циpкyляцiï вipycy poзтaшoвyeтьcя в зoнi вoлoгиx тpoпiчниx лiciв Цeнтpaльнoï i Зaxiд-нoï Афpики (Зaïp, Сyдaн, Hiгepiя, Лiбepiя, Гaбoн, Сьeppa-Лeoнe, Гв^я, Сeнeгaл, Keнiя, Kaмepyн, Eфioпiя, Цeнтpaльнoaфpикaнcькa pecпyблiкa). Зa ocтaннiми дaними, юнують пpиpoднi вoгнищa, в якиx пpиpoдними peзepвyapaми вipycy Eбoлa e

кажани. Сприйнятливими тваринами можуть бути мавпи, свиш, антилопи, дикобрази та ш. Спа-лахи гарячки Ебола в ендемiчних вогнищах вщ-мiчають в основному навесн i влiтку. Вщ тварин людинi захворювання передаеться при тюному контактi з iнфiкованими тваринами або спожи-ваннi м'яса заражених тварин [6,8,19]. Вщ люди-ни до людини захворювання передаеться при прямому контакт з фiзiологiчними рщинами, через слизовi оболонки i порушення цiлiсностi шм-рних покривiв, через зараженi предмети ужитку. Доведет випадки статевого шляху передачi цього вiрусу. Передачi iнфекцiT в краТнах Захщ-ноТ Африки сприяе специфка похоронних обря-дiв. Люди залишаються заразними до тих пiр, поки Т'х кров i видiлення мiстять вiруси. У па^ен-та з шфек^ею, вiдтвореною в лабораторних умовах, вiрус Ебола був видiлений з ам'яноТ' рь дини навiть на 61-101-й день шсля захворювання. Серолопчш дослiдження в ендемiчних областях показали, що антитта до вiрусiв Ебола зу-стрiчаються у 7-23% населення, що свщчить про можпивють носiйства i стертого переб^у цього захворювання. Наразi найбiльшу небезпеку у поширенн гарячки Ебола в усьому свт пред-ставляе мiграцiя людей, що знаходяться в шку-бацiйному перiодi [6,8,12,14].

Патогенез

Iнкубацiйний перюд варiюе вiд 2 до 21 дня. Вхщш ворота iнфекцiT - пошкоджен шкiрнi покриви i слизовi оболонки (ротова порожнина, сли-зова оболонка очей), на ям потрапляе вiрус Ебола. Характер захворювання визначаеться тропнютю вiрусу, тобто, здатнютю вражати «улюблеш» клiтини-мiшенi, якими е ендотелш кровоносних судин, стовбуровi полтотентш кл^ тини кiсткового мозку [33]. При шфкуванш вiру-сом Ебола вщбуваються наступнi процеси:

1. змш на мiсцi проникнення вiрусу немае, з вхщних ворiт iнфекцiT вiрус проникае в ре^онарш лiмфовузли, де i розмножуеться; клiнiчних симп-томiв на цiй стади патогенезу немае [6,8];

2. вiрус проникае в кров (вiрусемiя, токсемiя), симптоматичними проявами чого у хворого е га-рячка та штоксика^я, на цьому етап людина стае заразною для оточуючих; окрiм самого вь русу, опосередковану токсичну дш мае фермент NO-синтаза, що виробляеться макрофагами для здшснення цитотоксичноТ ди [3,8,33];

3. враження ендотелш кровоносних судин в рiзних органах i системах характеризуеться роз-витком полiорганноT патологи; у печшщ нирках, мiокардi, селезiнцi, легенях та шших органах з'являються некрози, крововиливи, запальш змi-ни [8,33];

4. надмiрна запальна реакцiя - «цитокшовий шторм» - посилення активност цитокiнiв i хемо-кiнiв призводить до розвитку тромбогеморапчно-го синдрому (ДВЗ-синдрому), що проявляеться крововиливами i кровотечами, при цьому важ-лива роль выводиться гемолiтичнiй активностi системи комплементу [5,8,33,35,53];

5. гуморальна iMyHHa вiдповiдь в^фграе важ-ливу роль в naToreHe3i гарячки Ебола; у сирова-тц тих, що вижили пiсля гарячки Ебола, вщм^ чають пiдвищення piвня iмуноглобулiнiв G до глiкопpотеTну GP, а у загиблих вони вщсутнк У тварин також виявлена кореля^я мiж виживан-ням i piвнем специфiчного IgG (до GP) [51].

Характерною особливютю вipусу Ебола e його здaтнiсть порушувати iмунну вiдповiдь - як клiтинну, так i гуморальну [18,20,27,48,50,53]. Важливу роль при цьому в^грають феномени антиттозалежного посилення iнфекцiT та iмуно-лопчного iмпpинтингу. Феномен антиттозалеж-ного посилення шфекци полягае у тому, що вipу-соспецифiчнi aнтитiлa зв'язують вipус i через взaeмодiю з рецепторами Fc i/або рецепторами комплементу, розташованими на повеpхнi кл^ тин, посилюють не тiльки його проникнення в фагоцити, а в окремих випадках - i його репл^ кацю Феномен спостеpiгaeться в двох вapiaн-тах:

а) комплемент-опосередковане антиттоза-лежне посилення шфекци [35];

б) незалежне вщ комплементу i пов'язане з Fc-рецептором посилення iнфекцiT [47,48].

Особливост вipусiв, що викликають феномен антиттозалежного посилення шфекци, наступш:

а) зазвичай таю вipуси pеплiкуються в макрофагах;

б) вони шдукують пpодукцiю великоТ кiлькостi aнтитiл зi слабкою здатнютю до нейтpaлiзaцiT гомологiчних вipусiв;

в) здатн до персистентноТ шфекци, що характеризуеться тривалою вipемieю [48].

Дослщженнями виявлено здaтнiсть сироватки реконвалесценлв, що пеpехвоpiли на гарячку Ебола (Zaire), збтьшувати iнфекцiйнiсть вipусу вщносно клiтин 293-оТ лiнiT, клiтин нирок мавп i ендотелiaльних клiтин пупковоГ вени людини. Дослiдникaми показано, що основну роль в цьому процес грають окpемi анти-IgM, специфiчнi до GP, i що вираженють феномену антиттоза-лежного посилення шфекци piзнa у сироваток, узятих вщ piзних пaцieнтiв. Анaлогiчнi дaнi, отриман ними з сироваткою, узятою вщ мишей, iмунiзовaних ДНК-вакциною з клонованим геном GP. Феномен aнтитiлозaлежного посилення ш-фекцiT був менш виражений для субтипу вipусу Reston, жж для вipусiв субтипiв Zaire i Sudan. Автори цих pобiт припустили, що феномен антиттозалежного посилення шфекци в^фграе важливу роль в пaтогенезi гарячки Ебола [12,47,48].

Клшка

1нкубацшний пеpiод в середньому складае 7 джв. Для гарячки Ебола характерне раптове ж-двищення температури до 39-40°C, сильна слабость, м'язовий i головний бть, а також бiль в горлк Хapaктеpнi виражена сухiсть i лоскотання в гоpлi (вiдчуття "мотузка" в горл^, бiль в гpуднiй кл^щ сухий кашель. На 2-3-й день з'являеться бть у живол, блювота, дiapея з кров'ю (мелена), що призводить до зневоднення. На 3-4 добу

з'являються кишков^ шлунков^ MaTKOBi кровоте-4i, кровоточивiсть слизових оболонок, гемораги' в мiсцях iн'eкцiй, крововиливи в кон'юнктиву. Ге-морaгiчний синдром швидко прогресуе. Можлива поява висипу на ш^ (у европейцiв макуло-папульозний характер; у коршного населення Африки короподiбний зливного характеру, часто не дiaгностуеться). Смерть наступае на 8-9 добу вщ масивно' крововтрати. За сприятливих умов гарячковий перюд тривае 10-12 дiб, одужання повiльне - впродовж 2-3 мюя^в.

Перш шж дiaгностувaти гарячку Ебола, необ-хщно виключити нaступнi захворювання: маля-рiя, черевний тиф, шигельоз, холера, лептосш-роз, чума, рикетсiоз, поворотний тиф, меншпт, гепатит та iншi вiруснi геморaгiчнi гарячки [6,7,8,46].

Лабораторна дiaгностикa

Дослiджувaний мaтерiaл: кров, носоглотковий змив, харкотиння, блювотш маси, сеча, випоро-жнення, предмети вжитку, секцiйний мaтерiaл. Тестування зрaзкiв, взятих у па^енлв, предста-вляе надзвичайно високу бюлопчну небезпеку i його можна проводити ттьки в умовах максимально''' бюлопчно''' iзоляцiï [8]. Остаточний дiaгноз вiрусних iнфекцiй Ебола може бути поставлений ттьки в лабораторних умовах на основi прове-дення цтого ряду рiзних методiв.

1. Експрес^агностика (тести на виявлення aнтигенiв у дослщжуваному мaтерiaлi): реaкцiя iмунофлюоресценцiï (Р1Ф); зворотна транскрип-цiйнa полiмерaзнa ланцюгова реaкцiя (ЗТ-ПЛР), трaнскрипцiйний метод aмплiфiкaцiï, запатенто-ваний компaнiею BioMerieux пщ назвою "NASBA" (метод виявлення ттьки РНК); ПЛР у режимi реального часу (метод, що не вимагае етапу елек-трофорезу) [1,6,9,14].

2. Вiрусоскопiчний метод: електронна мiкрос-копiя тканин пaренхiмaтозних оргашв або бюп-тaтiв шкiри [6,8].

3. Вiрусологiчний метод:

- на першому тижнi хвороби видiлення вiрусу з кровi i носоглоткового слизу можливе шляхом зараження клiтинних культур морських свинок, Vero, VeroE-6, BGM, нашвперещеплюваних кл^ тин нирок зелено!' мавпи [11];

- шдикащя вiрусу (цитопатична дiя вiрусу в кл^инних культурах слабко виражена); ознака-ми наявност вiрусу в клiтинaх е 'хне руйнування та бляшкоутворення на моношaрi клiтин лши' Vero пщ нaпiврiдким агаровим покриттям [11,15];

- щентифкащя видiленого вiрусу проводиться в реакци' нейтрaлiзaцiï з використанням типос-пецифiчних сироваток.

4. Серологiчнi методи дослщження - визна-чення антитт в сировaтцi кровi: ензим-зв'язаний iмуносорбентний aнaлiз iз захопленням aнтитiл 1ФА (ELISA) з виявленням IgM, IgG. 1мунобло-тинг iз застосуванням моноклональних антитт до внутршшх структурних бтш вiрусу VP24, VP35, VP40, NP [6,7,8,39].

1муштет

Постiнфекцiйний iмунiтет вщносно стiйкий. Повторнi випадки захворювання рщкюш (вияв-лено не бiльше, шж у 5% реконвaлесцентiв) [6,14].

Напрямки iмунопрофiлaктики

Лщензовано'' вакцини проти гарячки Ебола, готово' для ключного застосування, дотепер не юнуе. На тепершнш час понад 15 вакцин прохо-дять доклiнiчнi випробування та 8 вакцин знахо-дяться на рiзних стaдiях кл^чно''' оцiнки (двi з яких - на заключнш). Серед перспективних вакцин: ДНК-вакцини, субодиничш (мютять вiрусо-подiбнi часточки з поверхневими антигенами вь русу), векторы (рекомбшантш) [45].

Розробка ДНК-вакцин, заснованих на викори-стaннi плaзмiд, що кодують необхiднi антигени, е привабливим напрямком вакцинологи'. Особливо застосування даного виду вакцин прийнятне при захворюваннях зi спорадичними спалахами. ДНК-вакцини не шфекцшш, можуть бути швидко адаптоваш вiдповiдно до нових штaмiв вiрусiв. Можливе налагодження великого обсягу 'х ви-робництва. Продукцiя aнтигену-мiшенi in situ призводить до шдукци' як гуморально''', так i кл^ тинно' iмунноï вiдповiдi. Двi ДНК-вакцини, що кодують Gp вiрусу Ебола, пройшли I фазу клш^ чних випробувань. Результати дослщжень ви-явили головний недолк цих вакцин - недостатнш рiвень iмуногенностi, що вимагае застосування високих доз, повторних вакцинацш та викорис-тання векторiв (носив) для досягнення достатньо сильно' i пщтримки тривало''' iмунноï вiдповiдi. [32,42].

Нещодавно розроблена наночасточкова (су-бодинична) вакцина iз застосуванням рекомб^ нантно' технологи. Являе собою мультипроте'-новi структури, що iмiтують аутентичну оргашза-цю i структуру нативного вiрусу, але позбавлеш вiрусного геному. Наночасточкова EBOV GP вакцина пройшла докл^чне i першу фазу кл^чно-го випробування з обнадшливими результатами, особливо при застосуванш з ад'ювантом (Matrix M). Важливими перевагами цього виду вакцини е високий рiвень iмуногенностi, безпека, необо-в'язкове зберiгaння у замороженому стаж, мож-ливiсть швидкого виготовлення у великiй ктько-ст та невисока вaртiсть [34].

Перспективними е векторы (рекомбшантш) вакцин на основа

1) aденовiрусу людини:

a) rAd5.EBOv - в основi вакцини - рекомбша-нтний aденовiрусний вектор (носш), популярний завдяки легкостi роботи з ним, можпивосп отри-мання його у високих титрах i викликати достатньо' сили кл^инну i гуморальну вщповщь на антиген, що кодуеться [44]. Головний недолк застосування rAd5 у якост вектору - наявнють iмунiтету проти даного серовaрiaнту aденовiру-су, що значно впливае на ефективнють вакцини i обмежуе ''' використання у людей [23]. Альтер-нативним шляхом, що дозволяе уникнути цього недолку, е застосування у якост носiïв серова-

piaHTiB аденовiрусiв, що рiдко циркулюють серед людей - таких, як ChAd, Ad35 та Ad26;

б) CHAd3-EBOZ - вакцина, що виготовлена з ослабленого aденовipусу шимпанзе, який у результат генетичних змш втратив здатнють до реплкаци в оpгaнiзмi людини i мае вбудований ДНК-фрагмент, що кодуе поверхневий глкопро-теТн, необхщний для пpикpiплення вipусу до кл^ тини-хазяТна i злиття мембран [29];

в) Ad26.ZEBOV - вакцина, отримана з адено-вipусу людини 26 сеpовapiaнту (Ad26), що екс-пресуе глкопротеТни Еболa-вipусу (EBOV та SUDV GP) i для пiдвищення ефективностi засто-совуеться у комбшаци з вакцинним вектором Ankara - Bavarian Nordic, що експресуе Marburg GP та NP (TAFV), мультивалентна вакцина поз-начаеться Ad26.ZEBOV/MVA-BN Filo [41,45];

г) вектор rAd35 з метою пщвищення ефектив-ностi теж комбшуеться з вакцинним вектором Ankara - Bavarian Nordic, в результат чого утво-рюеться мультивалентний модифiковaний вектор, що кодуе piзнi фiловipуснi глкопротеТни GPs [40].

1) вipусу везикулярного стоматиту (rVSV); вакцина на основi pекомбiнaнтного вipусу везикулярного стоматиту (rVSV) з адсорбованим sGP спочатку показала високу ефективнють в експе-риментах на тваринах - приматах та гризунах. Вченим вдалося створити мщний iмунiтет до ро-дини фiловipусiв [37,52]. А нещодавно отриман попеpеднi результати першоТ фази кл^чних ви-пробувань rVSv-векторноТ вакцини показали ТТ достатньо високу ефективнiсть при зaстосувaннi у людей [45];

2) вipусу парагрипу людини (HPIV-3);

3) вipусу грипу.

Остaннi двi вакцини були розроблен росшсь-кими вченими i знаходяться на пеpшiй стади ви-пробувань з другоТ половини 2015 року [21].

Натепер загальноприйнятих i затверджених препаралв для специфiчного лiкувaння гарячки Ебола не юнуе. Для лiкувaння хворих людей за-стосовують кров та плазму реконвалесценлв, що мiстять специфiчнi aнтитiлa [21]. Перспекти-вним напрямком видаеться застосування лто-сом у якостi тpaнспоpтеpiв при введеннi специ-фiчних iмуноглобулiнiв. Так, введення суспен-зiйного лтосомального Ig проти вipусу Ебола (на основi 10% козиного iмуноглобулiну) дозволило досягти найкращого терапевтичного ефек-ту за умов експериментальноТ гарячки Ебола у морських свинок [4]. Пошук шляхiв отримання специфiчних антитт дозволить знайти вихiд у виршенн проблеми iмунотеpaпiТ та iмунопpофi-лактики гарячки Ебола. Один з таких шляхiв -отримання рекомбшантних антитт iз комбшато-рних бiблiотек нитчастих бактерюфапв, що екс-понують антитта на своТй повеpхнi. Дослщника-ми була проведена процедура афшноТ селекци на вipусi Ебола. 3i збагаченоТ бiблiотеки було в^ дiбpaно три моноклональних фагових антитта (МКА): 1Е2, 2А4 та 4Д1, що здатн взaемодiяти з

бiлками Bipycy VP-24, VP-40 та NP вщповщно [13].

Нещодавно було повщомлено про перспек-тивний синтетичний аналог аденозину BCX4430 з високою активнiстю (в пробiрцi та in vivo). Вiн мае широкий спектр противiрусноТ активностi, в тому чи^ ефективний у боротьбi з iнфекцiями, спричиненими фiловiрусами. BCX4430 пригшчуе вiрусну РНК-полiмеразну активнiсть i захищае макак вщ шфекци, спричиненоТ Марбург-вiрусом, при введеннi не тзшше 48 годин пiсля заражен-ня [49].

Тяжкють захворювання, рiвень смертности що сягае 90%, високий ризик розповсюдження iнфекцiТ, спричиненоТ вiрусом Ебола з одного боку та вщсутнють ефективного етютропного л^ кування i специфiчноТ профiлактики - з шшого, дозволяе розглядати описаний патоген як сер-йозну загрозу для св^у у якостi потенцiйноТ бю-лопчноТ' зброТ [45]. Отже, науковi дослщження, представленi в оглядi, мають надзвичайно важ-ливе значення для розумшня патогенезу захворювання i е необхщним фундаментом для пода-льшого пошуку i розробки нових ефективних препаралв для специфiчного лiкування i проф^ лактики гарячки Ебола.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Лтература

1. Бондарева О.С. Современные подходы к генотипированию возбудителей особо опасных инфекций / О.С. Бондарева, С.С. Савченко, Г.А. Ткаченко [и др.] // Эпидемиология и инфекционные болезни. - 2014. - №1. - С.35-44.

2. Вирусные геморрагические лихорадки. Доклад комитета экспертов ВОЗ. Женева; 1986. 119 с.

3. Дадаева А.А. Функциональная активность перитонеальных макрофагов при экспериментальной лихорадке Эбола / А.А. Дадаева, Л.П. Сизикова, А. . Чепурнов // Вестник Российской Академии медицинских наук. - 2О04. - № 8. - С. 7-11.

4. Зубавичене Н.М. Липосомальные и суспензионные формы иммуноглобулинов против лихорадки Эбола как новые лекарственные препараты / Н.М. Зубавичене, В.В. Золин, Е.А. Ставс-кий // Проблемы особо опасных инфекций. - 2011. - Вып. 110. -С. 57-60.

5. Зубавичене Н.М. Прогнозирование тяжести геморрагической лихорадки Эбола по показателям активности комплемента / Н.М. Зубавичене, Е.А. Ставский // Инфекционные болезни. -2011. -Т. 9, № 1. - С. 33-36.

6. Инфекции, регулируемые Международными медико-санитарными правилами [Электронный ресурс] / В.Н. Козько, А.В. Бондаренко, Н.Ф. Меркулова [и др.]; ХНМУ. - Харьков, 2013. -http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/2854

7. Малый В.П. Геморрагическая лихорадка Эбола / В.П. Малый // Клтчна iмунологiя. Алерголопя. 1нфектолопя. - 2014. - № 6-7 (75-76).

8. Методические рекомендации по диагностике, лечению и профилактике болезни, вызванной вирусом Эбола [Электронный ресурс] / Мин-во здравоохранения Рос. Федерации, 2014. -http://www.minzdravao.ru/sites/default/files/metodicheskie_rekome ndacii_ebola.pdf

9. Семенцова А.О. Разработка мультиплексной ПЦР в режиме реального времени для идентификации вирусов Марбург, Эбо-ла и Ласса / А.О. Семенцова, А. Н. Шиков, В. А. Терновой [и др.] // Проблемы особо опасных инфекций. - 2011. - № 3 (109).

- С. 64-67.

10. Субботина Е.Л. Свойства белков вируса Эбола / Е.Л. Субботина, А.В. Качко, А.А. Чепурнов // Вопросы вирусологии. - 2006. -Т. 51, № 6. - С. 4-10.

11. Субботина Е.Л. Молекулярные механизмы репродукции вируса Эбола / Е.Л. Субботина, А.А. Чепурнов // Вопросы вирусологии.

- 2007. - Т. 52, № 1. - С. 10-16.

12. Супотницкий М.В. Вирусные геморрагические лихорадки / М.В. Супотницкий // Супотницкий М.В. Биологическая война. Введение в эпидемиологию искусственных эпидемических процессов и биологических поражений. - М.: Кафедра; Русская панорама, 2013. - С. 887-927.

13. Тикунова Н.В. Рекомбинантные антитела человека к вирусу Эбола: получение и характеристика / Н.В. Тикунова, Т.А. Бата-

нова, А.А. Чепурнов // Вопросы вирусологии. - 2005. - Т. 50, № 5. - С. 25-28.

14. Титенко А.М. Научно-методологический подход к эпидемиологическому анализу и лабораторной диагностике болезней, вызванных вирусами Марбург и Эбола / А.М. Титенко, Е.И. Андаев // Проблемы особо опасных инфекций. - 2012. - № 3 (113). - С. 38-44.

15. Устинова Е.Н. Титрование вирусов Эбола и Марбург по бляш-кообразованию под полужидким агаровым покрытием / Е.Н. Устинова, А. М. Шестопалов, Л.Ф. Бакулина, А.А. Чепурнов // Вопросы вирусологии. - 2003. - Т. 48, № 1. - С. 43-44.

16. Шелемба А.А. Молекулярно-клеточная оценка рекомбинантных белков VP24 в механизмах вирулентности вируса Эбола : дис. ... канд. биолог. наук : 03.03.04 / А.А. Шелемба. - Новосибирск, 2014. - 120 с.

17. Biedenkopf N. Phosphorylation of Ebola virus VP30 influences the composition of the viral nucleocapsid complex: impact on viral transcription and replication / N. Biedenkopf, B. Harttlieb, T. Hoenen, S.Becker // J Biol Chem. - 2013.- Vol.288. - P.11165-11174.

18. Cardenas W.B. Evasion of the interferon-mediated antiviral response by filoviruses / W.B. Cardenas // Viruses. - 2010. - Vol. 2 (1). - P. 262-282.

19. Changula K. Ebola and Marburg virus diseases in Africa: increased risk of outbreaks in previously unaffected areas? / K. Changula, M. Kajihara, A.S. Mweene, A. Takada // Microbiol. Immunol. - 2014. -Vol. 58 (9). - P. 483-491.

20. de LaVega M.A. The multiple roles of sGP in Ebola pathogenesis / M.A. de LaVega, G. Wong, G.P. Kobinger, X. Qiu // Viral Immunol. - 2015. - Vol. 28 (1). - P. 3-9.

21. "Ebola vaccines, therapies, and diagnostics". 6 July 2015. Retrieved 10 September 2015. Available at: http://www.who.int/medicines/emp_ebola_q_as/en/

22. Feagins A.R. The VP40 protein of Marburg virus exhibits impaired budding and increasedsensitivity to human tetherin following mouse-adaptation / A.R. Feagins, C.F. Basler // J Virol. - 2014. -Vol. 8 (2). - P. 869-874.

23. Frahm N. Human adenovirus-specific T cells modulate HIV-specific T cell responses to an Ad5-vectored HIV-1 vaccine / N. Frahm, A.C. DeCamp, D.P. Friedrich [et al.] // J Clin Invest. - 2012. -Vol.122(1). - P.359-367.

24. Johnson K.M. Isolation and partial characterization of a new virus causing acute haemorrhagic fever in Zaire / K.M. Johnson, J.V. Lange, P.A. Webb [et al] // Lancet. - 1977. - Vol. 1. - P. 569-571.

25. Hoenen T. Both matrix proteins of Ebola virus contribute to the regulation of viral genome replication and transcription / T. Hoenen, S. Jung, A. Herwig [et al.] // Virology. - 2010. - Vol.403. - P.55-66.

26. Kuhn J.H. Proposal for a revised taxonomy of the family Filoviridae: classification, names of taxa and viruses, and virus abbreviations / J.H. Kuhn, S. Becker, H. Ebihara, T.W. Geisbert // Arch. Virol. -2010. - Vol. 155 (12). - P. 2083-2103.

27. Kühl A. How Ebola virus counters the interferon system / A. Kühl, S. Pöhlmann // Zoonozes Public Health. - 2012. - Vol. 59(2). -P.116-131.

28. Lai K.Y. Human Ebola virus infection in West Africa: a review of available therapeutic agents that target different steps of the life cycle of Ebola virus / K.Y. Lai, W.Y. George Ng, F.F. Cheng // Infectious Diseases of Poverty. - 2014. Vol. 3 (43). Available at: http://www.idpjournal.com/content/3/1/43.

29. Ledgerwood J.E. Chimpanzee Adenovirus Vector Ebola Vaccine — Preliminary Report / J.E. Ledgerwood, A.D. DeZure, D.A. Stanley [et al.] // New England Journal of Medicine. - 2014. - November 26, at NEJM.org. DOI: 10.1056/NEJMoa1410863. [Epub ahead of print].

30. Lennemann N.J. Comprehensive Functional Analysis of N-Linked Glycans on Ebola Virus GP1 / N.J. Lennemann, B.A. Rhein, E. Ndungo [et al.] // MBio. - 2014. - Vol. 5 (1). - P. 862-913.

31. Lopez C.A. Tratamiendos experimentales contra el virus Ebola Zaire / C.A. Lopez // Anales de la Real Academia Nacional de farmacia. - 2014. - Vol. 80, № 4. - P. 649-665.

32. Martin J.E. A DNA vaccine for Ebola virus is safe and immunogenic in a phase I clinical trial / J.E. Martin, N.J. Sullivan, M.E. Enama [et al.] // Clin Vaccine Immunol.- 2006. - Vol. 13(11). - P.1267-1277.

33. Martines R. B. Tissue and cellular tropism, pathology and pathogenesis of Ebola and Marburg Viruses / R. B. Martines, D. L. Ng, P. W. Greer [et al.] // J Pathol. - 2014. - Oct. 9. - P. 153-174.

34. Marzi A. Review Ebola virus vaccines: an overview of current approaches / A. Marzi, H. Feldmann // Expert Rev Vaccines. -2014. - Vol. 13(4). - P. 521-531.

35. McElroy K. Ebola hemorrhagic Fever: novel biomarker correlates of clinical outcome / K. McElroy, B.R. Erickson, T.D. Flietstra [et al.] // J Infect Dis. - 2014. -Vol. 210 (4). - P. 558-566.

36. Mehedi M. Ebola virus RNA editing depends on the primary editing site sequence and an upstream secondary structure // M. Mehedi, T. Hoenen, S. Robertson [et al.] // PLoS Pathog. - 2013. - Vol. 9 (10) - P.e1003677.

37. Mire C.E. Durability of a vesicular stomatitis virus-based marburg virus vaccine in nonhuman primates / C.E. Mire, J.B. Geisbert, K.N. Agans [et al.] // PLoS One. - 2014. - Vol.9 (4). - P.e94355.

38. Murphy F.A. Colorized transmission electron micrograph (TEM) revealed some of the ultrastructural morphology displayed by an Ebola virus virion. Key words: 10815. Centers for disease control and prevention. Public Health Image Library (PHIL). [Electronic resource]. Access mode: http://phil.cdc.gov/phil/home.asp.

39. Nakayama E. Enzyme-linked immunosorbent assay for detection of filovirus species-specific antibodies / E. Nakayama, A. Yokoyama, H. Miyamoto [et al.] // Clin Vaccine Immunol. - 2010. - Vol. 17 (11). - P.1723-1728.

40. National Institutes of Health (NIH) (2014) Immunology of Protection from Ebola Virus Infection. New York: National Institutes of Health; Available at: https://olpa.od.nih.gov/PDFs%20Files/Congressional%20Hearings %20page/Congress%20114th/111914%20Fauci.pdf

41. Press Release (15 July 2015) [Electronic resource] // Bavarian Nordic announces that the Oxford Vaccines Group has initiated a Phase 2 study of the Ebola prime-boost vaccine regimen combining MVA-BN Filo and Janssen's Advac technology". Bavarian Nordic. Retrieved 16 July 2015. - Access mode: http://hugin.info/100065/R/1921021/688362.pdf.

42. Sarwar U.N. Safety and immunogenicity of DNA vaccines encoding Ebolavirus and Marburgvirus wild-type glycoproteins in a phase I clinical trial / U.N. Sarwar, P. Costner, M.. Enama [et al.] // J Infect Dis. - 2015. - Vol. 211(4). - P. 549-557.

43. Silva L.P. Assembly of Ebola Virus Matrix Protein VP40 Is Regulated by Latch-Like Properties of N and C Terminal Tails / L.P. Silva, M. Vanzile, S. Bavari [et al.] // PLoS ONE. - 2012. - Vol. 7 (7) - P.e39978.

44. Small J.C. Review Viruses - from pathogens to vaccine carriers / J.C. Small, H.C. Ertl // Curr Opin Virol. - 2011. - Vol.1(4). - P. 241245.

45. Sridhar S. Clinical development of Ebola vaccines / S. Sridhar // Ther Adv Vaccines 2015. - Vol. 3(5-6). - P. 125-138.

46. Stock I. Marburg and Ebola hemorrhagic fevers-pathogens, epidemiology and therapy / I. Stock // Med Monatsschr Pharm. -2014. - Vol. 37. - P. 324-330.

47. Takada A. Antibody-dependent enhancement of viral infection: molecular mechanisms and in vivo implications / A. Takada, Y. Kawaoka // Rev. Med. Virol. — 2003. — Vol. 13, № 6. — P. 387398.

48. Tirado S.M. Antibody-dependent enchancement of virus infection and disease / S.M. Tirado, K.S. Yoon // Viral. Immunol. - 2003. -Vol. 164, № 1. - P. 69-86.

49. Warren T.K. Protection against filovirus diseases by a novel broad-spectrum nucleoside analogue BCX4430 / J. Wells, S.A. Van Tongeren, N.L. Garza [et al.] // Nature. - 2014. Vol.508 (7496). - P. 402-405.

50. Wauquier N. Human fatal zaireebola virus infection is associated with an aberrant innate immunity and with massive lymphocyte apoptosis / N. Wauquier, P. Becquart, C. Padilla [et al.] // PLoS Negl Trop Dis. - 2010. - Vol. 4 (10). - P. 837.

51. Wong G. Immune parameters correlate with protection against Ebola virus infection in rodents and nonhuman primates / G. Wong, J. S. Richardson, S. Pillet [et al.] // Sci Transl Med. - 2012. - Vol. 4 (158). - P. 146.

52. Wong G. Immunization with vesicular stomatitis virus vaccine expressing the Ebola glycoprotein provides sustained long-term protection in rodents / G. Wong, J. Audet, L. Fernando [et al.] // Vaccine. - 2014. - Vol. 32 (43). - P. 5722-5729.

53. Xu W. Ebola Virus VP24 Targets a Unique NLS Binding Site on Karyopherin Alpha 5 to Selectively Compete with Nuclear Import of Phosphorylated STAT1 / W. Xu, G.K. Amarasinghe // Cell Host and Microbe. — 2014. — T. 16. — № 2. — C.187-200.

References

1. Bondareva O.S. Sovremennye podhody k genotipirovaniju vozbuditelej osobo opasnyh infekcij / O.S. Bondareva, S.S. Savchenko, G.A. Tkachenko [i dr.] // Jepidemiologija i infekcionnye bolezni. - 2014. - №1. - S.35-44.

2. Virusnye gemorragicheskie lihoradki. Doklad komiteta jekspertov VOZ. Zheneva; 1986. 119 s.

3. Dadaeva A.A. Funkcional'naja aktivnost' peritoneal'nyh makrofagov pri jeksperimental'noj lihoradke Jebola / A.A. Dadaeva, L.P. Sizikova, A. . Chepurnov // Vestnik Rossijskoj Akademii medicinskih nauk. - 2004. - № 8. - S. 7-11.

4. Zubavichene N.M. Liposomal'nye i suspenzionnye formy immunoglobulinov protiv lihoradki Jebola kak novye lekarstvennye preparaty / N.M. Zubavichene, V.V. Zolin, E.A. Stavskij // Problemy osobo opasnyh infekcij. - 2011. - Vyp. 110. - S. 57-60.

5. Zubavichene N.M. Prognozirovanie tjazhesti gemorragicheskoj lihoradki Jebola po pokazateljam aktivnosti komplementa / N.M. Zubavichene, E.A. Stavskij // Infekcionnye bolezni. - 2011. -T. 9, № 1. - S. 33-36.

6. Infekcii, reguliruemye Mezhdunarodnymi mediko-sanitarnymi pravilami [Jelektronnyj resurs] / V.N. Koz'ko, A.V. Bondarenko, N.F.

Merkulova [i dr.]; HNMU. - Har'kov, 2013. -http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/2854

7. Malyj V.P. Gemorragicheskaja lihoradka Jebola / V.P. Malyj // Klinichna imunologija. Alergologija. Infektologija. - 2014. - № 6-7 (75-76).

8. Metodicheskie rekomendacii po diagnostike, lecheniju i profilaktike bolezni, vyzvannoj virusom Jebola [Jelektronnyj resurs] / Min-vo zdravoohranenija Ros. Federacii, 2014. -http://www.minzdravao.ru/sites/default/files/metodicheskie_rekome ndacii_ebola.pdf

9. Semencova A.O. Razrabotka mul'tipleksnoj PCR v rezhime real'nogo vremeni dlja identifikacii virusov Marburg, Jebola i Lassa / A.O. Semencova, A. N. Shikov, V. A. Ternovoj [i dr.] // Problemy osobo opasnyh infekcij. - 2011. - № 3 (109). - S. 64-67.

10. Subbotina E.L. Svojstva belkov virusa Jebola / E.L. Subbotina, A.V. Kachko, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. - 2006. - T. 51, № 6. - S. 4-10.

11. Subbotina E.L. Molekuljarnye mehanizmy reprodukcii virusa Jebola / E.L. Subbotina, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. - 2007. -T. 52, № 1. - S. 10-16.

12. Supotnickij M.V. Virusnye gemorragicheskie lihoradki / M.V. Supotnickij // Supotnickij M.V. Biologicheskaja vojna. Vvedenie v jepidemiologiju iskusstvennyh jepidemicheskih processov i biologicheskih porazhenij. - M.: Kafedra; Russkaja panorama, 2013. - S. 887-927.

13. Tikunova N.V. Rekombinantnye antitela cheloveka k virusu Jebola: poluchenie i harakteristika / N.V. Tikunova, T.A. Batanova, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. - 2005. - T. 50, № 5. - S. 25-28.

14. Titenko A.M. Nauchno-metodologicheskij podhod k jepidemiologicheskomu analizu i laboratornoj diagnostike boleznej, vyzvannyh virusami Marburg i Jebola / A.M. Titenko, E.I. Andaev // Problemy osobo opasnyh infekcij. - 2012. - № 3 (113). - S. 38-44.

15. Ustinova E.N. Titrovanie virusov Jebola i Marburg po bljashkoobrazovaniju pod poluzhidkim agarovym pokrytiem / E.N. Ustinova, A. M. Shestopalov, L.F. Bakulina, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. - 2003. - T. 48, № 1. - S. 43-44.

16. Shelemba A.A. Molekuljarno-kletochnaja ocenka rekombinantnyh belkov VP24 v mehanizmah virulentnosti virusa Jebola : dis. ... kand. biolog. nauk : 03.03.04 / A.A. Shelemba. - Novosibirsk, 2014. - 120 s.

17.

18

Biedenkopf N. Phosphorylation of Ebola virus VP30 influences the composition of the viral nucleocapsid complex: impact on viral transcription and replication / N. Biedenkopf, B. Harttlieb, T. Hoenen, S.Becker // J Biol Chem. - 2013.- Vol.288. - P.11165-11174.

Cardenas W.B. Evasion of the interferon-mediated antiviral response by filoviruses / W.B. Cardenas // Viruses. - 2010. - Vol. 2 (1). - P. 262-282.