CC BY
29
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА
© Трач Росоловська С.В., Боднар Я.Я. УДК 616.379+616.12-008.318]-612.66
В1К0В1 0С0БЛИВ0СТ1 ВЕГЕТАТИВНО! РЕГУЛЯЦП СЕРЦЕВ0Г0 РИТМУ ЩУР1В В ДИНАМ1Ц1 СТРЕПТ030Т0ЦИН1НДУК0ВАН0Г0 ЦУКР0В0Г0 Д1АБЕТУ
Трач Росоловська С.В., Боднар Я.Я.
ДВНЗ "Терноптьський державний медичний ушверситет iменi 1.Я. Горбачевського"
Цель нашего исследования заключалась в анализе возрастных особенностей вегетативной регуляции сердечного ритма крыс при экспериментальном сахарном диабете. Диабет у крыс моделировали путем одноразового интраперитонеального введения стрептозотоцина в дозе 6 мг на 100 г массы тела. В исследовании использовали крыс-самцов двух возрастных групп: 1,5-2 месячных (неполовозрелых) и 5-6 месячных (молодых половозрелых). Изучали вегетативную регуляцию сердечного ритма на 1, 2 и 3 месяцах эксперимента после записи электрокардиограммы (ЭКГ). Этот быстрый неинвазивный метод диагностики используется в клинике и научных исследованиях для раннего выявления нарушений в регуляции сердечного ритма с помощью анализа его вариабельности (ВСР). Так, на 1 месяце эксперимента у крыс обеих возрастных групп отмечали напряжение регу-ляторных систем, активацию симпатического тонуса, что свидетельствовало об адаптационных возможностях сердца к диабетическим условиям. В последующие этапы исследования (2, 3 месяц) было превалирование парасимпатического тонуса. Эти изменения в автономной регуляции сердечного ритма могут быть первыми признаками ДАНС (диабетической автономной нейропатии сердца). Установлено, что половозрелые крысы обладают лучшими показателями функционирования автономной нервной системы, резервами автономной регуляции и адаптивными возможностями к патологическим условиям.
Ключевые слова: экспериментальный сахарный диабет, крысы, автономная нервная система, сердечный ритм, возраст.
Вступ
Останшм часом проблема адаптаци I функцюна-льних порушень серцево-судинноТ системи при цук-ровому д1абет1 (ЦД) увшшла в число актуальних пи-тань сучасноТ медицини [1, 6, 12]. Хвороба супрово-джуеться посиленням функцюнальноТ активност1 жит-тево важливих регуляторних систем спрямованих на пщтримання гомеостазу оргашзму. Важлива роль у регуляцп гомеостазу належить таким гуморальним чинникам як адреналш I норадреналш, а також автономий нервовм систем!. З'ясовано, що на початкових стад1ях розвитку ЦД р1вень адреналЫу I норадреналь ну в серцевому м'яз1 значно пщвищений, що спричи-няе кардютоксичну дю [9], а зм1на скоротливоТ функци серця пов'язана з порушенням його вегетативноТ регуляцп I е складовою синдрому д1абетичноТ автономно!' нейропатп (ДАНС) [7]. Ритм скоротливост1 серця при ДАНС за оцшкою ряду автор1в е неоднозначним. Так, Маес1а О.У. та Ыш1 встановили, що вже на початкових етапах розвитку ЦД в щур1в розвиваеться бра-дикард1я, пов'язана з редукц1ею роботи синусного ву-зла I зниженн вагусного тонусу, однак не виключаеть-ся вплив Ыших холЫерпчних чинниюв [11]. 1нш1 досль дження наводять дан1, що I в п1зн1 строки переб1гу експериментального цукрового д1абету спостер1гаеть-ся вегетативний дисбаланс в сторону симпатикотонп [8]. Поясненням цьому можуть бути неоднозначний пщхщ до проведення експериментальних дослщжень. Б1льш1сть 1з них проведен! на тваринах репродуктивного в1ку, I недостатньо висв1тлен1 особливост1 веге-
тативноТ регуляцп серця при стрептозотоциншдукова-ному цукровому дiабетi у статевонезртих тварин.
Мета дослiдження. Встановити i порiвняти особ-ливостi динамiки варiабельностi серцевого ритму при стрептозотоцинiндукованому цукровому дiабетi в щу-рiв рiзних вiкових перiодiв.
Матерiали i методи дослвдження
Дослiдження виконанi на 82 нелУйних щурах-самцях двох вкових перiодiв: репродуктивного перь оду, вк яких 5-6 мiсяцiв (маса 190+10 г) i щурах перь оду статевого дозрiвання (вiком 1,5-2 мюящ масою 90+10 г) вiдповiдно до мiжнародних принципiв «Свро-пейськоТ конвенцп про захист хребетних тварин, яга використовуються для експериментальних та Ыших наукових цiлей» (Страсбург, 1985) i нацiональних норм з бiоетики (I нацюнальний конгрес з бiоетики, КиТв, 2001). ЦД моделювали шляхом одноразового внутршньоочеревинного введення стрептозотоцину ("Sigma", USA) розчиненого в 0,5 мл 0,1 М цитратного буферу, рН 4,5, iз розрахунку 6 мг на 100 г маси тта. Перед Ы'ек^ею тварини голодували 6 годин. Щурам контрольно!' групи, пюля аналопчного перюду голоду-вання, уводили плацебо (0,5 мл 0,1 M цитратного буферу, pH 4,5). Рiвень глюкози кровi отриманоТ з хвос-товоТ вени, вимiрювали глюкометром Accu-Chek Active (Roche, Germany). Тварин виводили з експериме-нту при досягненн глюкоземiТ понад 14,00 ммоль/л.
Експерименти проводилися у шести серiях: три групи статевонезртих тварин i три групи статевозрь лих в кожнш (по 6 щурiв експериментальних i
6-контрольних). Евтаназю проводили через мiсяць, два i три мiсяцi пiсля введення стрептозотоцину.
Запис та оцифровка сигналу ЕКГ проводились за допомогою комп'ютерного кардюграфа «CardioLab СЕ+» (Харкiв, УкраТна) на фон наркотизацií щурiв шляхом внутршньоочеревинного введення розчину "Тiопентал натрiю-КМП" у дозi 35 мг/кг. Аналiз серце-вого ритму здiйснювали на 5-хвилинних безперервних записах кардiоiнтервалiв за допомогою комп'ютерного програмного забезпечення до вказаного пристрою. Визначали частоту серцевих скорочень (ЧСС), моду (Мо, с) - дiапазон значень штервалу R-R, яга зустрь чаються найчастше; амплiтуду моди (АМо, %) - вщ-носна гальгасть iнтервалiв R-R, що визначають моду; варiацiйний розмах (ЛХ, с) - рiзниця мiж максималь-ним i мiнiмальним значеннями тривалостi iнтервалiв R-R; iндекс напруги (1Н), що встановлюе ступiнь централiзацií керуванням серцевого ритму; Ыдекс ве-гетативноТ рiвноваги (1ВР = АМо/ЛХ, ум.од. ) - харак-теризуе спiввiдношення мiж активнiстю симпатичноТ i парасимпатичноТ нервовоТ системи, показник адеква-тностi процеав регуляцií (ПАПР = АМо/Мо, ум.од. ) -вщображае вiдповiднiсть мiж активнiстю симпатичного вiддiлу вегетативноТ нервовоТ системи i рiвнем функ-цюнування синусного вузла, вегетативний показник ритму (ВПР) - за яким оцЫюеться активнють автономного контуру регуляци, а саме участь парасимпатич-них впливiв на серцевий ритм [2, 3]. Математичний аналiз проводили з використанням методiв статисти-чного аналiзу [5].
Таблиця 1
Показники математичного анализу ритму серия статевонезрлих щур1в у динам1ц1 стрептозотоцишндукованого
цукрового д1абету
Термiн дослiдження
Показник 1 мюяць 2 мюяць 3 мюяць
ЦД Контроль ЦД Контроль ЦД Контроль
Мо, с 0,1300 ±0,003 0,1568 ±0,0031 0,1755 ±0,0024 0,1442 ±0,0037 0,1757 ±0,0015 0,1427 ±0,0045
1 2 3 4 5 6
АМо, % 44,3 28,2 47,2 36,5 44,8 37,5
±3,1 ±1,6 ±2,7 ±1,5 ±2,1 ±1,6
7 8 9 10 11 12
ЛХ, с 0,0030 ±0,0003 0,0057 ±0,0003 0,0038 ±0,0003 0,0032 ±0,0002 0,0037 ±0,0003 0,0033 ±0,0002
13 14 15 16 17 18
463 383 342 417 341 422
ЧСС, уд/хв ±11 ±7 ±5 ±11 ±3 ±15
19 20 21 22 23 24
1Н 59192 16057 36592 40537 36332 40731
±7628 ±1006 ±4201 ±2815 ±4204 ±3907
25 26 27 28 29 30
1ВР 15,43 5,02 12,89 11,71 12,82 11,54
±2,10 ±0,27 ±1,61 ±0,87 ±1,53 ±0,99
31 32 33 34 35 36
ВПР 2,67 1,14 1,53 2,22 1,60 2,15
±0,30 ±0,07 ±0,11 ±0,12 ±0,12 ±0,16
37 38 39 40 41 42
ПАПР 0,341 0,179 0,268 0,252 0,254 0,263
±0,020 ±0,009 ±0,016 ±0,008 ±0,012 ±0,015
43 44 45 46 47 48
Прим1тка: Р1.2<0,001; Р7.8<0,001;Р13.14<0,001;Р19.20<0,001; Р25.26<0,001; Рз1.з2<0,001; Р37-з8<0,001; Р4з.44<0,001;
Р1-з<0,01; Р7-9>0,05;Р1з-15>0,05; Р19.21<0,001; Р25-27<0,05; Рз1-зз>0,05; Рз7-з9<0,01; Р4з-45<0,02; Р5.6<0,001; Р11-12<0,02;Р17-18>0,05;Р2з-24<0,001; Р2я-з6>0,05; Рз5-зе>0,05; Р41-42<0,05; Р47-48>0,05.
Результата та ix обговорення
1з аналiзу отриманих даних випливае, що рiвень глюкоземп починаючи з першого мюяця пюля введення спрептозотоцину у групах статевозртих i статево-незрiлих щурiв статистично достг^рно не вiдрiзнявся. Тобто, можна вважати, що вплив пперглкеми на сер-це пiддослiдних тварин був приблизно однаковий. Серед статевонезртих впродовж експерименту заги-нуло лише 2 тварини у порiвняннi з 8 - в груп стате-возртих, що можна пояснити поступовим суттевим зниженням кiлькостi острiвцiв в пщшлунковш залозi i вмiсту в них р-штин в процесi досягання щурами статевоТ зрiлостi [4].
Пiд час перебування тварин в фiзiологiчних умо-вах лише в статевонезрiлих на другому мюя^ експерименту в порiвняннi з даними першого - в^^чено збiльшення значення 1Н за рахунок як незначного збь льшення АМо, так i за рахунок зниження Мо i величи-ни ЛХ, а також збтьшення показнигав 1ВР та ВПР. Цi змши можна пояснити дисфункцiею вегетативноТ нервовоТ системи, зумовленоТ гормональними впливами в перюд статевого дозрiвання. Так, в щурiв-самцiв тестостерон в плазмi кровi починае збiльшуватись з п'ятого тижня життя i досягае рiвня дорослих тварин у 10 тижневому вiцi [10]. У подальшому, у тварин конт-рольноТ групи, ^ показники до третього мюяця експерименту залишалися стабiльними ( табл. 1, 2).
Прим1тка: Р1.2<0,02; Р7.8<0,01;Р13-14<0,001;Р19.2о<0,002; Р25-2в<0,002; Рз1-32<0,002; Рзт-э8<0,002; Р4з-44<0,001; Р1.з<0,05; Рт.9>0,01; Р13.15<0,001;Р19.21<0,05; Р25-27<0,001; Р31-33<0,001; Р37.39<0,001; Р43-45<0,01; Р5-в>0,05; Р11-12<0,05;Р17-18<0,001;
Р2з-24>0,05; Р29-30<0,001; Р35-3в<0,001; Рм-42<0,001; P47-4s<0,0ö.
Таблиця^ 2
Показники математичного анализу ритму серця статевозртих щур1в в динамц
стрептозотоцинндукованого цукрового д1абету
Термiн дослiдження
Показник 1 мюяць 2 мюяць 3 мюяць
ЦД Контроль ЦД Контроль ЦД Контроль
Мо, с 0,1352 ±0,0031 0,1513 ±0,0018 0,1503 ±0,0060 0,1420 ±0,0034 0,1508 ±0,0048 0,1408 ±0,0034
1 2 3 4 5 6
АМо, % 38,3 27,8 28,8 32,2 27,5 34,3
±2,1 ±1,9 ±1,6 ±1,0 ±2,3 ±1,1
7 8 9 10 11 12
ЛХ, с 0,0033 ±0,0002 0,0047 ±0,0003 0,0072 ±0,0003 0,0043 ±0,0002 0,0077 ±0,0003 0,0045 ±0,0003
13 14 15 16 17 18
445 396 398 422 396 425
ЧСС, уд/хв ±10 ±4 ±16 ±10 ±13 ±10
19 20 21 22 23 24
1Н 43989 20642 13946 26772 12333 27952
±4884 ±2637 ±1784 ±2089 ±1652 ±2514
25 26 27 28 29 30
1ВР 11,87 6,22 4,09 7,54 3,64 7,80
±1,13 ±0,75 ±0,37 ±0,48 ±0,38 ±0,52
31 32 33 34 35 36
ВПР 2,24 1,45 0,95 1,65 0,88 1,62
±0,16 ±0,10 ±0,08 ±0,09 ±0,05 ±0,13
37 38 39 40 41 42
ПАПР 0,281 0,184 0,195 0,227 0,185 0,245
±0,020 ±0,014 ±0,016 ±0,010 ±0,020 ±0,013
43 44 45 46 47 48
Через мюяць вщ початку вщтворення стрептозо-тоцинового ЦД у щурiв обох вкових груп зареестро-вано прояви синдрому напруження регуляторних систем, що стверджуеться суттевими змЫами вегетативного балансу, а саме зменшенням парасимпатичних впливiв i посиленням симпатичного контролю серце-вого ритму. Так, у статевонезртих щурiв на першому мюяц експериментального цукрового дiабету, порiв-няно iз даними контролю, в^^чалось значне збть-шення 1Н (в 3,7 рази) як за рахунок збтьшення АМо на 36,3%, так i за рахунок зниження Мо на 20,6% i по-казника ЛХ на 42,4%.
У статевозртих щурiв 1Н в порiвняннi iз статевоне-зрiлими був статистично достовiрно менший, однак в порiвняннi з iнтактними щурами того ж вку збтьшив-ся в 2 рази (внаслщок бiльш низько! величини АМо, i бтьш високих значень Мо i ЛХ). Ц дат можуть бути свiдченням компенсаторно-пристосувально! реакци серцево-судинно! системи до дiï патолопчного чинни-ка, що проявилася у рiзкому напруженнi регуляторних систем - посиленн симпатичних впливiв на серце i вказуе на централiзацiю керування серцевим ритмом, а ступшь збтьшення 1Н у тварин обох вкових груп свiдчить про рiзну виразнють таких адаптацiйних реа-кцiй.
Показник адекватност процесiв регуляцiï (ПАПР) в умовах експериментального цукрового дiабету збть-шився на 34,5% у статевозртих тварин i на 47,5% у статевонезртих, що також свщчить про високу мобь лiзацiю компенсаторно-пристосувальних процеав. А зростання таких показникiв як ВР та ВПР стверджу-ють про активацiю симпатичних впливiв у дiяльностi регуляторних механiзмiв i вказують на напругу адап-тацiï в щурiв обох вiкових груп. Поряд з цим, зареест-рована тахiкардiя на цьому термiнi дослiдження може
бути першим проявом дiабетичноï автономно! нейропатп серця.
Через два мюяц пюля вщтворення ЦД у статевозртих тварин ЧСС знизилась на 10,6%, мода (Мо) зросла на 10%, АМо зменшилась на 24,8%, а показник ЛХ зрю в 2 рази i, вщповщно, 1Н зменшився на 68%. У статевонезртих тварин динамка показнишв вегетативно! регуляцп серцевого ритму була дещо Ыша: ЧСС знизилась на 26,2% (i на 22% була менше Ытактних щурiв цього ж вку), мода (Мо) зросла на 26%, 1Н зменшився на 38,2 %. Показники ЛХ i АМо статистично достовiрно не змшилися. Таким чином у щурiв обох вкових груп, на другому мiсяцi переб^у експериментального ЦД, зареестровано зниження напруження систем регуляцп i пщвищення тонусу пара-симпатичного вщдту автономно! нервово! системи, що, зазвичай, свщчить про посилення процеав само-регуляцп i активацiю дiяльностi автономного контуру ритму серця.
Отриман данi зниження показнигав 1Н, АМо, ЛХ, а також наявнють брадикардп у статевонезртих щурiв на другому мiсяцi переб^у стрептозотоцишндуковано-го Цд можна розцшювати як вiдставання в накопи-ченн резервiв компенсацп роботи серця за патолопч-них умов.
На третьому мiсяцi показники кардюритмограми ( ЧСС, Мо, АМо i ЛХ) у тварин обох вкових груп статистично достовiрно не в^знялись вiд показникiв отри-маних в попереднiй строк. Однак, в порiвняннi з групою контролю того ж вку, показник Мо у статевонезртих тварин був вище на 23,1%, ЧСС виявилася на 23,8% меншою, АМо вищою на 16,8 %. У статевозртих тварин показники Мо та ЧСС статистично достг^рно не в^знялись вщ вково! норми, лише АМо була нижче на 24,7%. У статевонезртих тварин 1Н, 1ВР та ПАПР статистично достг^рно не вiдрiзнялись вщ групи конт-
ролю, лише ВПР був на 34 % менший. Отриман данi у статевонезртих тварин iMOBipHO свiдчать про пору-шення в центpалiзацiï упpавлiння ритмом серця, а у статевозpiлих щуpiв - зменшення таких показникiв, як ВПР на 84 %, 1ВР та 1Н у 2 рази, ПАПР на 34 %, поpiв-няно i3 контролем, вказують про зниження активност гуморально! адpенеpгiчноï ланки i пщвищення активно-стi автономного контуру регуляци.
Пщсумовуючи отpиманi дат, можна зазначити, що в щуpiв обох вiкових груп при експериментально-му цукровому дiабетi заpеeстpованi порушення в ве-гетативнiй pегуляцiï серцевого ритму, яга можна оць нити з двох позицй По-перше, в piзнi строки розвитку ЦД вони можуть вщображати метаболiчну адаптацiю серця до дм патологiчного чинника (пристосування до пперглкеми), i по-друге, бути проявом дiабетичноï автономно!' нейропати, для яко! властивi також етапн змiни. Так, на першому мюяц експериментального ЦД переважав симпатичний тонус автономно!' нервовоТ системи, i як свщчать показники АМо i ЧСС, цей вплив на серце здшснювався одночасно через нерво-вий i гуморальний канали. На другому i третьому мь сяцях спостер^алося зниження активност симпатично! нервовоТ системи, зменшення активност гумора-льних адренерпчних впливiв. Помipне посилення процеав саморегуляци в статевозpiлих щуpiв у цей перюд дослiду може вказувати на Ух кpащi адаптацiйнi можливост до патологiчних умов, а у статевонезртих щуpiв, на фонi низько! ЧСС, зниження даних 1Н, 1ВР та ПАПР до показникiв Ытактних тварин, вказуе на не-узгодженють дiяльностi автономного i центрального контуpiв регуляци ритмом серця i вщображае втрату Ух до повноцЫно! адаптаци.
Висновки
1. Через мiсяць вщ початку моделювання стрепто-зотоцинiндукованого цукрового дiабету в статевозрь лих i статевонезртих щуpiв спостеpiгаеться актива-^я адpенеpгiчного та зменшення холiнеpгiчного контролю вегетативно! регуляци серцевого ритму i через наступи два-три мюяц - зменшення симпатичного i посилення холЫерпчного.
2. Отриману динамку змш автономно! регуляци серцево! ритму можна розцшити, з одного боку, як н дикатор метаболiчноï адаптацп серця до ди ппергль
кеми, i з другого - проявом дiабетичноí автономно!' нейропатií.
3. Статевозрiлим щурам iз стрептозотоцишндуко-ваним цукровим дiабетом, на вiдмiну вiд статевонезртих, притаманнi бiльш вираженi адаптивнi можливо-стi, що пiдтверджуеться даними помiрного перева-жання парасимпатичних впливiв на другий i третiй мь сяц перебiгу патологiчного процесу.
4. Доцтьно провести морфологiчне дослiдження холiнергiчних i адренергiчних нервiв серця статевонезртих i статевозрiлих щурiв в рiзнi термiни експериментального цукрового дiабету iз з'ясуванням взаемо-зв'язкiв мiж функцiональними i структурними змiнами.
Лтратура
1. Балаболкин М.И. Диабетология. М.: Медицина, 2000. 672
с.
2. Баевский Р.М. Математический анализ изменений серде-
чного ритма при стрессе / Баевский Р.М., Кириллов О.И., Клецкин С.З. - М. :Наука, 1984. - 221с.
3. Баевский Р.М., ИвановГ.Г., Чирейкин Л.В. и др. Анализ
вариабельности сердечного ритма при использовании различных электрокардиографических систем (методические рекомендации) // Вестн. аритмологии. — 2001. — № 24. — С. 65-87.
4. Баранов В.Г., Соколоверова И.М., Гаспарян Э.Г. и др. Эк-
спериментальный сахарный диабет. Роль в клинической диабетологии. - Ленинград: Наука, 1983. - 240с.
5. Березовский В.А. Метод ускоренной статистической обра-
ботки по константной формуле // Сб. научных трудов. -Фрунзе - 1971, - Т. 78, с.10-13.
6. Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Фадеев В.В. Эндокриноло-
гия. М., Медицина, 2000. 632 с.
7. Серпенко О. О., Урбанович А. М. Дiабетична автономна
нейропа™ серця. - Львiв: Атлас, 1999. - 94 с.
8. Структурно-функцюнальы особливост серця та його про-
вщноТ системи при розладах ритму i провщност1, зумов-лених цукровим дiабетом: автореф. дисертацп на здо-буття наукового ступеня канд. мед. наук: спец. 14.03.01 "Анатомiя"/ М.Я. Фурдела. - Тернопть, 2007. - 20 с.
9.Christensen N. J. Catecholamines and diabetes mellitus // Diabetology. - 1979. - 16, № 4. - P. 221-224.
10. Knorr D. Structure and function of rat testis through pubescence/ Vanha Perttula T., Lipsett M.// Endocrinology. -1970. V. 86. - P. 1298-1304
11. Maeda C.Y. Autonomic dysfunction in short-term experimental diabetes /Fernandes T.G., Timm H.B., Irigoyen M.C.// Hypertension. - 1995. V. 26 (Part 2). - Р. 1000-1004
12. Zimmet P. et al. Global and societal implications of the diabetes epidemic// Nature. - 2001. - 13, № 414 (6865). - P. 782-785
Summary
AGE PECULIARITIES OF THE HEART RATE AUTONOMOUS CONTROL IN RATS WITH STREPTOZOTOCIN-INDUCED DIABETES MELLITUS S. V. Trach Rosolovska, Ya. Ya. Bodnar
Key words: experimental diabetes mellitus, rats, autonomous nervous system, heart rate, age.
The aim of the research was to analyze age peculiarities of the heart rate autonomous control in rats with experimental diabetes mellitus. The diabetes mellitus in rats was modelled by single streptozotocin administration in dosage 6 mg/100g of rat weight. We used 1,5-2 month (nonmature) and 5-6 month (mature) old male rats. The heart rate autonomous control was examined during 1st, 2nd, 3rd months of the experiment the electrocardiogram (ECG) record. This quick non-invasive diagnostic method is applied in a clinical practice and research for early detection of changes in heart rate autonomous control by means of the analysis of heart rate variability (HRV). We observed that at early stage (during the 1st month) of diabetes mellitus in both age groups there were signs of tension of regulatory systems and activation of sympathetic tone which indicates the adaptive response to the diabetic state. Parasympathetic tonus prevailed during the subsequent stages of the research (the 2nd and the 3rd months). These changes in autonomous control of heart rate may be the first signs of DCAN (diabetic cardiac autonomic neuropathy). It has been revealed that the mature rats are characterized with the best indices of level of the autonomic nervous system functioning, reserves of autonomous regulation and adaptative possibilities to the pathological conditions (diabetes mellitus). Ministry of Public Health of Ukraine
Higher State Educational Establishment " I.Ya. Horbachevsky Ternopil State Medical University"
Mamepian Hadiumoe do pedaKuil 15.09.2010p.
