CC BY
12
DOI 10.26724 / 2079-8334-2018-1-62-184-188 УДК 61:614.25:615.825
ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕР1ГАЮЧИХ ОСВ1ТН1Х ТЕХНОЛОГ1Й У ПРОФЕСШНШ Д1ЯЛЬНОСТ1 Л1КАРЯ С1МЕЙНО1 МЕДИЦИНИ
e-mail: vik.donchenko@gmail.com
Анaлiз дослiджень при тдготовщ фахiвцiв сiмейноi медицини здiйснюeться на 0CH0Bi iнновацiйних пiдходiв. В той же час дослщження проблеми змщнення здоров'я, формування в них культури здоров'я за допомогою здоров'язберiгальних осв1тшх технологiй свiдчить про спроби вчених обгрунтувати теоретико-методологiчнi та методичнi заходи певного феномену, визначити поняття термшолопчного спектру дано! проблеми з'язувати шляхи li вирiшення в сучасних соцюкультурних умовах.
KjironoBi слова: слмейна медицина, здоров'збертакга технологи.
Робота е фрагментом НДР «Комплексна реабттащя хворих на кард1олог1чну, легеневу, невролог1чну патологЮ та довгострокова оцтка и ефективност1 з урахуванням ступеня ф1зичнсп активност1, кардюрестраторних i метабол1чних критерйв здоров 'я», № держреестраци 0114U006405.
СуттевГ змГни в ус1х сферах суспшьства потребують забезпечення здорового дозвшля i здорового способу життя рiзноманiтних вiкових категорш населения, що внмагае також формування широкого загалу фахiвцiв, здатних цю потребу забезпечити. Особливо це стосуеться фахiвцiв сiмейноi медицини, яю у професшнш дiяльиостi зорiеитоваиi на лГквщащю негативних иаслiдкiв постiйиого погiршеиия стану здоров'я населения. Лшар сiмейноi медицини мае бути фахово зорiентованим ие лише иа проведения лшувально! дiяльностi, а й иа постiйиу виховну роботу зi сво!ми пацiеитами, яю иалежать до рiзиих вiкових категорш та потребують психолого-педагопчного иалаштуваиия иа вщповщальне ставлеиия до свого здоров'я як визиачальио! людсько! цiииостi. Шляхи застосування здоров'язберiгальиих технологiй стосовио рiзних вiкових i професiйиих категорiй людей дослщжували значна юльюсть науковцiв [1-3, 6, 12, 13]. Проте, незважаючи на широкий спектр дослщжень, проблема використання здоров'язберiгальних педагогiчних техиологiй з профшактичною метою у професiйнiй дiяльностi фах1вця сiмейноi медицини е недостатньо розробленими як теоретичнi так i практичнi и компоненти. На сьогодш вченими констатуеться значне погiршения стаиу здоров'я всiх поколiнь украiнцiв, особливо молодо Вступаючи до школи, 80 % дГтей мають порушення соматичного здоров'я. Захворюванiсть на розлаци псих1ки i поведiнки за останнi роки зросла на 8 %, юльюсть дггей iз хворобами жрвово! системи й органiв чуттiв становить 1,3 млн. оаб. Загострюеться проблема соцiальноi ада^оватс^ молодг Науковцi називають низку негативних факторiв, пов'язаиих Гз низьким рГвнем мотивацл до здорового способу життя та культури здоров'я у значноi частини населения Украши. В матерГалах Мастерства охорони здоров'я зазначаеться, що основну частку вщповщальносп за попереджения захворюваност та змщнення здоров'я несе первинна медико-саштарна допомога, побудована на засадах загальноi практики-сiмейноi медицини. Однак, навчания спещальносп часто проводять фах1вщ, яю сам не практикують амейну медицину i переважио е «вузькими» спещашстами. Такий спрощений тдхщ спричиияе недовГру до цього напрямкау медицини як з боку медичних пращвниюв, так i суспшьства в цшому. З досвщу шших краш вщомо, що переважиу бшьшють проблем здоров'я людини можиа виршувати засобами реальноi профшактики захворюваиь i пропагуваниям здорового способу життя, яю, за невеликих витрат, дозволяють економити значт суми на лшуваиш. При цьому, варто зазначити що: у процеа валеолопзацп первинноi ланки охорони здоров'я необхщно, грунтуючись на загальнонаукових та педагопчних шдходах, творчо використовувати напрацьоваш педагопкою технологи здоров'язбереження для рГзних вГкових категорш населения. Саме тому розвиток валеолопчно зорiеитованоi сiмейноi медицини i первинноi медико-саиiтарноi допомоги став для багатьох краш виходом Гз кризово! ситуацл. Такий тдхщ був тдтриманий i ВООЗ, в головному стратепчному документ «Здоров'я для всГх у ХХ1 столгт» (2004). ВсесвГтня оргашзащя охорони здоров'я визначила характеристики сiмейноi медицини, яю мають, на нашу думку, потужиий виховний потенщал:
1. Загальшсть медичноi допомоги, виршення проблем зГ здоров'ям усього населения, яка мае бути легкодоступною з мшГмальною втратою часу.
2. Безперервтсть i тривашсть виховного впливу орГеитовашсть на особистють пащента.
3. Комплексшсть дiяльностi шмейного лiкаря, його ставлення до людини на основi холютичного (цiлiсного) пiдходу з урахуванням фiзичного i психологiчного стану, соцiалъного оточення, умов життя i пращ, ставлення до свого здоров'я, переконань тощо.
4. Координацiя передбачае, що шмейний лiкар е для пащента координатором i провiдником в системi охорони здоров'я.
5. Спiвробiтництво - одна iз найважливiших характеристик професшно! дiяльностi сiмейного лiкаря, який мае бути готовим ствпрацювати з працiвниками лшарень, центрiв здоров'я, сощальних служб, навчальних закладiв, делегуючи 1м пiклування про сво!х пацiентiв з вiдповiдною повагою до компетентностi iнших фахiвцiв.
6. Омейна медицина вирiшуе проблеми iндивiдiв у контекстi !хшх сiмейних обставин, сощально! i культурно! мереж1, а також умов, у яких вони живуть i працюють.
7. Орiентацiя на громаду передбачае участь шмейного лiкаря у вирiшеннi питань громадського здоров'я. Проблеми пацiента мають розглядатися крiзь призму його життя в стльноп. Зарубiжний досвiд виходу з медико-сощальних криз свiдчить про необхщшсть наближення медично! допомоги безпосередньо до родини, об'еднання на рiвнi родини елеменпв лiкування та профiлактики, медично!, психолопчно! та соцiально! допомоги. Омейний лiкар, як це вiдбуваеться у багатьох розвинутих кра!нах свiту, мае виховувати родину в цiлому. На перше мюце тут мае бути поставлено валеолопчно зорiентовану профiлактику поширених захворювань у дорослих i дгтей, динамiчне спостереження за здоров'ям пащенпв. Необхщно констатувати, що в Укра!ш нинi сформувалося соцiальне замовлення суспшьства на професiйну пiдготовку фах1вця шмейно! медицини як лiкаря особливо! категорп, у зв'язку з цим до професшних обов'язкiв яюсно нового спещалюта - лiкаря загально! практики або шмейного лiкаря - входить виршення медичних питань одночасно iз наданням квалiфiкованих рекомендацiй з питань сощально!, правово!, профiлактично! i реабiлiтацiйно! допомоги, використання ефективних рiзновiкових технологiй здоров'язбереження та фiзичного виховання. У фах1вця iз сiмейно! медицини е ушкальна можливiсть застосовувати превентивнi мiри на ранньому етапi патологiчних змiн. У цьому аспектi у процесi тдготовки фах1вця сiмейно! медицини мають бути використаними напрацювання комплексного та системного наукових пiдходiв, коли набiр обраних ним методiв цiлеспрямованого впливу на здоров'язбереження конкретно! ам'! розглядаеться як система у читай взаемодi! i нерозвиненостi !! компонентiв. Отже, амейний лiкар - це продовжувач традищй лiкаря широкого профiлю, але на яюсно новому рiвнi, у якого отримають лшувально-дiагностичну й профшактичну допомогу 70-90% пацiентiв. Тому, ^м медичних навичок, сiмейному лiкарю необхщне володiння технiкою спiлкування, знання прийомiв педагогiчно! взаемодi! та основ психотерапп, технологiй здорового способу життя. Питання формування готовностi майбутнього фах1вця шмейно! медицини до реалiзацi! здоров 'язбер^альних освiтнiх технологiй у професiйнiй дiяльностi належить до актуальних проблем сучасно! професiйно! освiти. Як свiдчить анашз наукових дослiджень в означенiй галуз^ нинi у вищих медичних навчальних закладах шдготовка майбутнi!х фахiвцiв амейно! медицини здiйснюеться на основi iнновацiйних пiдходiв. Однак, процес набуття медичних знань, умiнь i навичок щодо органiзацi! жигтедiяльностi на етапi профешйно! пiдготовки мае низку невiдповiдностей, подолання яких становить теоретичний i прикладний iнтерес. Виявлено суперечностi, зокрема мiж:
— соцiокультурними перетвореннями у системi вищо! медично! освiти, !! зорiентованiстю на европейськi стандарти у шдготовщ фахiвцiв;
— рiвнем розробленостi mдходiв до культивування здорового способу життя у свгтовш соцiальнiй практицi, наущ, пiдготовцi фах1вця сiмейно! медицини i недостатньою теоретичною та методичною обгрунтовашстю !х упровадження в навчально-виховний процес;
— сощальними потребами у виховант здорового поколiння i недостатнiм рiвнем усвiдомлення майбутнiми фах1вця сiмейно! медицини значення набуття знань, умiнь i навичок формування здорового способу життя свого та iнших людей;
— потребами оновлення системи професiйно! тдготовки шмейного лiкаря, невiд'емним складником яко! е вивчення здоровязберiгальних технологiй i недостатньою дослiдженiстю теоретичних та методичних основ пiдготовки фахiвцiв сiмейно! медицини;
— рiвнем розробленостi сучасних здоров 'язбер^альних технологiй i !хнiм недостаттм практичним впровадженням у навчальний процесс.
Як наслщок, випускники медичних закладiв часто не пiдготовленi до реалiзацi! суспiльно важливого завдання виховання здорового поколiння, не здатнi органiзувати виховний процес на основi здоров 'язбер^альних технологiй, недостатньо дбають про свое здоров'я i не дотримуються здорового способу життя. Значною мiрою це зумовлено тим, що майбутт фах1вщ сiмейно! медицини не
усвщомлюють професшно! й особистюно! значущосп перiоду навчання у медичному вузi як етапу опанування змiстом майбутньо! професiйно! дiяльностi, важливим складником якого е набуття знань i досвiду вдосконалення свое! життед1яльносп на засадах здорового способу життя. Тому змiст людинознавчих природничих дисциплiн, який включае навчальну шформащю щодо збереження i змiцнення здоров'я, формування здорового способу життя, засвоюеться студентами переважно на формальному рiвнi, а вiдтак знижуеться загальна ефектившсть тдготовки майбутнiх фах1вщв сiмейно! медицини.
У практищ професiйно! освiти педагопчна технологiя функцiонуе на трьох рiвнях: загальнопедагогiчному, предметному, модульному або локальному. У зв'язку з цим, на думку I. Дичювсько! [5], М. Кларша [7], О. Пехоти [10] , правомiрним е розмежування таких понять, як «освгтня технолопя», «технолопя освгти», «технологiя в освт», «педагопчна технолопя», «технологiя навчання», «технологiя виховання» тощо. Заслуговуе на увагу тдхщ I. Дичювсько! [5], О. Пехоти [10] , на думку яких, освгтш технологi! вiдображають стратегiю розвитку освгтнього простору; тактику !х реашзацл в навчально-виховному процесi за наявносп певних умов; технологi! навчання моделюють цiлi, змiст, методи, форми й засоби вщповщного процесу дидактичного або виховного. Аналiз наукових джерел iз теми дослiдження дозволив дiйти висновку, що сьогоднi в науковому обпу спiвiснують понад 300 формулювань поняття «педагогiчна технологiя». Групуючи !х, ми враховували те, що в сучаснш педагогiчнiй науцi та практицi педагопчна технолопя функщонуе в трьох вимрах наукознавчому, процесуально-описовому та процесуально-дiевому. У наукознавчому контексп педагогiчна технологiя розглядаеться як нова галузь педагогiчного знання, предметом яко! е педагогiчнi технологи. У процесуально-описовому контексп педагогiчна технолопя розглядаеться як модель [4, 8], алгоритм, конструкщя, стратепя [5], проект [14] навчально-виховного процесу, що розроблена вщповщно до основних положень технолопчного пiдходу.
1нший пiдхiд до визначення критерi!в технологiчностi як вихщних положень розробки педагогiчно! технологi! зустрiчаемо в працях Г. Селевка [11], Т. Шамово! [15] :
- технолопя мае розроблятися у межах певно! педагопчно! концепцi! (критерiй концептуальносп);
- як системотворчий компонент технологи мають розглядатися цiлi, зпдно з якими необхщно визначати ва iншi !! складовi (критерiй цшесирямованосп);
- необхщною вважаеться вiдповiднiсть оргашзащйно! складово! технологi! !! цшьовому компонентовi (критерiй оптимальностi);
- технологiя мае мютити дiагностичнi процедури, за допомогою яких можна визначити ступiнь досягнення запланованих цiлей у будь-який промiжок часу (критерiй дiагностичностi);
- впровадження технологi! мае забезпечити досягнення запланованих результапв усiма учасниками навчально-виховного процесу (критерш надiйностi).
Одним iз найважливших завдань педагогiчно! технологi! як галузi наукового знання е визначення !! структури. З-помiж конструктивних пiдходiв до його розв'язання вiдзначимо пiдходи Т. Гришино! [4], I. Дичкiвсько! [5], I. Прокопенка [9], Г. Селевка [11] .
Вiдомi укра!нсью вчеш таю як I. Прокопенко [9] та ш. вважають за доцшьне виокремлювати в структурi педагогiчно! технологи таю складов^ як: органiзацiйнi форми, навчально-виховний процес, викладачiв i засоби навчання. Узагальнення результатiв наукових пошуюв учених, уможливило висновок про доцшьшсть вiднесення до структури педагогiчно! технологи таких компоненпв: концептуально! основи, цшьового змiстового, процесуально-дiяльнiсного, контрольно-коригувального й ощнно-результативного. Цде! структури доцiльно дотримуватися, визначаючи компоненти здоров'язберiгальних педагогiчних технологiй. За суттсними властивостями та iнструментально значущими характеристиками вченими виокремлюються такi класи педагогiчних технологiй: за фiлософською основою; за рiвнем використання; за провщним фактором псих1чного розвитку особистостi людини; за науковою концепцiею засвоення досвщу; за орiентацiею на особистiснi структури; за характером змюту; за типом оргашзаци управлiння пiзнавальною дiяльнiстю; за позищею дитини в навчально-виховному процеш й ставленням до не! дорослих; за методами навчання. Виникнення другого напряму пов'язане iз залученням фах1вщв сiмейно! медицини до створення i реалiзацi! освiтнiх програм формування здорового способу життя дорослих людей рiзних вшових категорiй.
Узагальнення дослiджень, у яких порушуються питання збереження здоров'я студенпв вищих медичних навчальних закладiв у процесi навчання, дало змогу виокремити третiй напрям дослiдницьких штерешв науковцiв i практикiв. Виникнення четвертого напряму дослщжень пояснюеться усвiдомленням ученими важливостi для фах1вця сiмейно! медицини, про забезпечення
здорово! життещяльносп у сво!й життевш практищ як умови ефективно! реашзацл професiйних завдань. Дослiдження процесу становлення питань формування здорового способу життя як психолого-педагопчно! проблеми сприяло виявленню вектора розвитку науково! думки в напрямi розроблення мотивацiйно-вольових стратегiй 11 розв'язання. Вивчення реального способу життя майбутнiх фах1вщв шмейно! медицини дало змогу з'ясувати, що проблему формування здорового способу життя студенпв медичних закладiв шляхом освгги, до кшця не виршено.
Пошук логiки теоретичного обгрунтування моделi формування здорового способу життя у майбутшх фахiвцiв шмейно! медицини в процес вивчення природничих наук визначив його алгоритм: вщ з'ясування специфши педагопчно! дiяльностi до визначення мети професшно! пiдготовки студенгiв, далi до виявлення 11 основних процесуальних умов, потм до пошуку 11 основного «технолопчного» засобу i нарештi, переосмислення пiд цим кутом грацицiй професшно! шдготовки, що склалися на тепершнш час у вищих медичних навчальних закладах. Засвоення майбутнiми фаивця шмейно! медициними знань у галузi формування, збереження i змiцнення здоров'я розглядаеться нами як вид дiяльностi, мета яко! освоення студентами об'ективованого досвщу людства з культивування здорового способу життя i осмислення суб'ективного досвщу, що оргашчно вплiтаеться в контекст !хньо! життедiяльностi i професiйного становлення, е засобом розвитку особистостi.
В основу побудови моделi до розумшня формування здорового способу життя шмейних лiкарiв як складного виду дiяльностi, що включае:
- формування саморегуляцл дiяльностi. У результатi цього розвиваються психолого-мобiлiзацiйнi процеси, здатнiсть керувати ними;
- засвоення студентами фшософсько!, методолопчно!, iсторичноi, теоретично! iнформацi! в галузi формування, збереження i змщнення здоров'я;
- оволодiння способами використання одержано! iнформацii для правильного вибору оздоровчих систем, з урахуванням норм здорового способу життя;
- оволодшня формами, засобами i методами збереження i змiцнення здоров'я свого та шших.
При визначент перспективних напрямiв формування здорового способу життя у майбутшх
фаивщв шмейно! медицини мае iснувати настанова на досягнення способiв рацiоналiзацii (корекцii) повсякденно! життедiяльностi, критерiем яко! е не юнцевий результат. Нове бачення ролi медицини як валеологiчно зорiентованого профшактичного процесу потребуе вдосконалення пiдходiв до розв'язання проблеми професшно! шдготовки фаивщв амейно! медицини у якiй буде визначатися як його фаховою обiзнанiстю, ставленням до здоров'я свого й шших.
Анашз наукових джерел iз теми дослiдження дозволив дiйти висновку про сшвюнування найрiзноманiтнiших пояснень термшв «педагогiчна технологiя», «здоров'язберiгальнi технологii» та про невизначенють таких ключових понять як «готовтсть майбутнього фах1вця амейно! медицини до реалiзацii здоров'язберiгальних освгтшх технологiй» i «формування готовностi майбутнього фаивця сiмейноi медицини до реатзацп здоров'язберiгальних освiтнiх технологiй».
1. Vashchenko O. «Tianshi» - kliuch k zdoroviu, kliuch k uspekhu. 2. Rostov na Donu: Feniks; 2004. 154 s.
2. Vashchenko O. Hotovnist vchytelia do vykorystannia zdoroviazberihaiuchykh tekhnolohii u navchalno-vykhovnomu protsesi. Zdorovia ta fizychna kultura. 2006; 8:1-6.
3. Vashchenko O. Zdoroviazberihaiuchi tekhnolohii v zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladakh. Dyrektor shkoly. 2006; 20:12-15.
4. Hryshyna TV. Osvitnia tekhnolohiia yak obiekt metodychnoi roboty. Kharkiv: Osnova; 2003. 96 s.
5. Dychkivska IM. Innovatsiini pedahohichni tekhnolohii [navchalnyi posibnyk]. Kyiv: Akademvydav; 2004. 352 s.
6. Donchenko VI. Osoblyvosti formuvannia hotovnosti studentiv vyshchykh medychnykh navchalnykh zakladiv do vykorystannia zdoroviazberezhuvalnykh tekhnolohii. Ridna shkola. 2015; 1-2: 70-73.
7. Klarin MV. Pedagogicheskaia tekhnologiia v uchebnom protcesse: Analiz zarubezhnogo opyta. Moskva: Znanie; 1989. 75 s.
8. Monakhov VM. Tekhnologicheskie osnovy proektirovaniia i konstruirovaniia uchebnogo protcessa. Volgograd: VGU; 1995. 204 s.
9. Prokopenko IF, Yevdokymov VI. Pedahohichna tekhnolohiia. Kharkiv: Osvita; 1995. 105 s.
10. Piekhota OM. Indyvidualizatsiia profesiino-pedahohichnoi pidhotovky vchytelia [avtoreferat]. Kyiv; 1997. 52 s.
11. Selevko GK. Sovremennye obrazovatelnye tekhnologii [uchebnoe posobie]. Moskva: Narodnoe obrazovanie; 1998. 256 s.12. Smirnov NK. Zdorovesberegaiushchie obrazovatelnye tekhnologii v sovremennoi shkole. Moskva: APK i PRO; 2002. 121s.
13. Smirnov NK. Zdrovesberegaiushchie obrazovatelnye tekhnologii i psikhologiia zdorovia v shkole. Moskva:ARKTI;2003. 270 s.
14. Smoliuk IO. Rozvytok pedahohichnykh tekhnolohii u vyshchykh zakladakh osvity Ukrainy [avtoreferat]. Kyiv; 1999. 35 s.
15. Shamova TI, redaktor, Davidenko TM, Shibanova GN. Upravlenie obrazovatelnymi sistemami [uchebnoe posobie]. Moskva: Akademiia; 2002. 384 s.
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЗДОРОВЬЕСБЕРЕГАТ ЕЛЬНЫХ
ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВРАЧА СЕМЕЙНОЙ МЕДИЦИНЫ Емец А. В.
Анализ исследований при подготовке специалистов семейной медицины осуществляется на основе инновационных подходов. В тоже время исследования проблемы укрепления здоровья, формирование у них культуры здоровья с помощью здоровье-сберегательных образовательных технологий свидетельствует о попытках ученых обосновать теоретико-методологические и методические мероприятия определенного феномена, определить понятие терминологического спектра данной проблемы, выяснитьпути ее решения в современных социокультурных условиях.
Ключевые слова: семейная медицина, здоровье сберегательные технологии.
Стаття надшшла 14.11.2017 р.
THE USE OF HEALTH SAVING EDUCATIONAL TECHNOLOGIES IN PROFESSIONAL
ACTIVITIES OF DOCTOR OF DOMESTIC MEDICINE Yemets A.
Analysis of research in the training of specialists in family medicine is based on innovative approaches. In too time of research of problem of strengthening of health, forming for them cultures of health bymeans of health saving educational technologies testifies to the attempts of scientists to ground the theoretical, methodological and methodical measures of a certain phenomenon, define the concept of terminological spectrum of this problem, to find out ways of her decision in modern sociocultural terms.
Key words: family medicine, health saving technologies.
DOI 10.267254 / 2079-8334-2018-1-63-188-192 UDC 618.146-006.6: 616-085
CERVICAL CANCER: TRIGGERING FACTORS
e-mail: ellakrutikov1968@gmail.com
The relevance of the study of cervical carcinogenesis is due to the high incidence of the papillomavirus infection among young women (up to 95%), which oncogeneicity has been proven to date. The purpose of the present study was the analysis of the findings of recent studies on the triggers of cervical cancerogenesis. The author emphasizes the findings of immunocytochemical study of cervical cells for the detection of toll-like receptors (TLR 3,4,7,8), nitric oxide synthase (iNOS), the NF-kB p 65 transcription factor, which are the controllers of the cellular cycle. The dysfunction of these enzymes leads to carcinogenesis. The analyzed publications indicated that the TLR 3, 4, 7, 8, iNOS and NF-kB p 65 expressions in the epithelial cells of cervical cancer significantly exceeded the one in the benign HPV-cells and disease-free specimens (p<0,005). Thus, the TLR/NO signal path is involved in the pathogenesis of cervical cancer and is subject to study. Another point of the presented review is the effect of the folates on DNA-methylation and the expression of tumor suppressor of the FHIT (Frigile Histidine Triad) protein, which inhibits the cervical neoplasia. The studies were conducted on the CaSki (16 HPV-positive) and C33A (16 HPV-negative) cellular lines in women with CIN and carcinoma. It has been established that the higher the grade of the cervical lesions the more elevated the level of FHIT-methylation was, whilst the level of the RBC folate was decreasing. Thus, the deficiency of folates is one of the links of cervical carcinogenesis that should be considered by clinicians. The publications also reported on the HPV-L1capsid protein as a marker of the tension of the local cervical immunity, induced by the HPV infection. The capsid test in combination with and quantitative HPV-test of cervical specimens can be used as a criterion for the effectiveness of conservative therapy in CIN.
Keywords: cervical cancerogenesis, toll-receptors, nitric oxide synthase, folates, papillomavirus.
Nowadays, cervical cancer (CC) is regarded as one of the most common cases amongst all gynecologic malignant tumors worldwide, thus, obtaining the top place in this category of oncologic diseases accordingly. The incidence rate of CC is accounted for 2,1 per 100 000 women (in Western Europe) and 20 per 100 000 (in Eastern Europe and Central Asia) [7]. Approximately 50% (12 700 among 25 700 women) with CC die every year in these regions [24]. The aim of the present study was the analysis of the findings of recent studies on the triggers of cervical cancerogenesis. Human papillomavirus (HPV) is the main factor for triggering the CC and has been widely studied worldwide [24]. Since HPV is a sexually transmitted infection (STI), CC is classified as a preventable disease, thereby, targeted educational sources available for all layers of the population, timely screening and appropriate interventions were found to be perfect tools in the reduction of the burden of CC. There is a consistently uneven pattern affiliated with the scope of screening, early diagnosis, and timely cure stipulated by numerous issues, thus, screening rates are conducted less frequently in low socioeconomic and low resource regions taking into account certain ethnic and age variations. For instance, black American females tend to develop advanced stages of CC more often than their white counterparts due to their ethnic and cultural peculiarities. While handling CC, there are two certain interventions distinguished, and affiliated with primary and secondary prevention. The term "primary prevention" of the CC implies the implementation of national programs for vaccination against HPV in
