CC BY
21
цшшсть зображуваного або судженнях морального характеру стосовно вчиню в л1тературних геро1в. Поступово свое емощйно-оцшне ставлення д1ти вчаться висловлювати у творах, казках, в1ршах, оповщаннях тощо. Набагато глибшими стають естетичш почуття внаслщок 1хньо1 «в1зуал1заци», тобто выражения у малюнку. Однак найголовншшм е те, що твор 1п спроби «розштовхують» рефлекаю. 1 дитяча творчють спрямовуеться на самоанал1з, самоактуалпашю та самореалпашю власних переживань, у результат! чого вщбуваються позитивш зрушення в особиспсному розвитку учшв.
Подалыпого дослщження потребують мехашзми пол1художнього впливу на л1тературно-творчу д1яльшсть молодших школяр1в п метою розвитку 1х естетично! свщомосп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Выготский Л. С. Психология искусства / Л. С. Выготский. — М.: Педагогика, 1987. — 344 с.
2. Каган М. С. Человеческая деятельность / М. С. Каган. — М.: Политиздат, 1974. — 328 с.
3. Кононко О. Л. Сощально-емощйний розвиток особистосп / О. Л. Кононко. — К.: Осв1та, 1998. — 255 с.
4. Мазепа В. И. Культура художника / В. И. Мазепа, В. П. Михалев, А. В. Азарин. — К.: Мистецтво, 1988. — 333 с.
5. Миропольська Н. С. Мистецтво слова в структур! художньо! культури учня: теор1я [ практика / Н. С. Миропольська. — К.: Парламентське видавництво, 2002. — 204 с.
6. Тарасенко Г. С. Паросток: методика гумашстичного виховання д1тей засобами природи / Г. С. Тарасенко. — Терношль: Навчальна книга - Богдан, 2003. — 144 с.
УДК 378 147 1рина БАРАНОВСЬКА
ВИКОРИСТАННЯ МУЗЕЙНО-ОСВ1ТН1Х ТЕХНОЛОГШ У ПОЧАТКОВШ ШКОЛ1
У cmammi розглянуто питания необхгдностг використання тновацшних технологш (зокрема музейно-oceimnix) у практищ початковог школи; обхрунтовано положения про те, що необхгдна велика попередня тдготовка учме до стлкування з наочним ceimoM мистецтва.
В статье рассмотрены вопросы необходимости использования инновационных технологий (в частности музейно-образовательных) в практике начальной школы; обосновано положение о том, что необходима большая предварительная подготовка учащихся к общению с наглядным миром искусства.
The questions of necessity of the use of innovative technologies (in particular museum-educational) in practice of primary school are envisaged in the article: thesis about necessity of great preceding background ofpupils for communication with obvious world of art are grounded.
Процеси реформування в Укра1ш зумовлеш необхвдшстю оновлення оргашзаци навчально-внховного процесу в навчальннх закладах рпного типу, докоршних змш у cnpaei виховання, навчання й розвитку громадян ново! генераци, здатно! втшювати в життя загальнолюдсыа ¡деали добра, сираведливосп, права кожно! особистосп та наци на вшьний гармоншний розвиток, домагатися всеб1чного духовного та матер1ального розвитку В1тчизни. Враховуючи сошально-еконо\пчний та культурно-осв1тнш стан суспшьства, особливо актуальним е питания шновацшно! спрямованост1 педагопчно! д1яльностг
У педагопчних досл1дженнях (Н. Клокар, О. Козлова, В. Лазарев, М. Поташшк та iH.) здеб1льшого переважае погляд на «нововведения» як на процес цшеспрямованих змш, втшення нових стабшьних елемент1в (новац1й), що спричиняють перехвд системи i3 одного стану в шший. Тому, зазначае Л. Ващенко, «новаци» розглядають як 3aci6 (новий метод, методика, технолопя, навчальна програма тощо), а «¡нновацЛ» як процес освоения «новаци». що передбачае комплексну д1яльшсть по створенню (зародженню i розробщ), освоению, використанню та розповсюдженню «новацш» [1, с. 44].
Отже, шноваци е комплексним, цшеспрямованим процесом створення, розповсюдження та використання новацш, метою якого е задоволення потреб та штереав
осв1тян у нових засобах, що дозволяють ввдповщним чином змшити систему, способи забезпечення II ефективностк стабильности життездатностг Тому ¡нновашйний процес доцшьно розглядати як циюичний процес переходу до яюсно ¡ншого стану, з ревЫею застарших норм та положень, ролей, а нерщко 1х переглядом [3, с. 12]. Особливого значения в шновацшному процес! набувае результатившсть кожного з еташв, бо це впливае на розвиток об'екта, сприяе ефективнш реал наш 1' нововведения у повному обсязг
Доцшьно розглядати шновацшний процес як зааб виршення основного протир1ччя м¡ж старим 1 новим, а також як «комплексне утворення, продуктившсть розгортання якого залежить в1д утвердження на державному р1вш ¡нновашйно! пол1тики в освт: ¡нновашйно! компетентное^ педагопв; використання педагопчного експерименту як основно! форми впровадження нововведень; цшеспрямовано! органгзацм шновацшного продукту в практищ шкшьно! освп-и» [1, с. 331].
Розробка та апробащя тако! оновлено! педагопчно! системи — довготривалий процес пошуку найрпномаштшших ¡нновашйних методик виховання учшв. Художньо-творче виховання молодших школяр1в потребуе умшого використання р1зномаштних ¡нновашйних форм оргашзаци навчально-виховного процесу.
Св1т навколо нас прекрасний не тому, що художньо досконалий, а тому, що кожна о со б и спсть переносить на нього власне розумшня краси настшьки, наскшьки в не! розвинене бачення ще! краси. Найбшып ефективним завжди вважалося виховання на прикладах здобутюв покол1нь у рпних сферах ев ¡то во го поступу, зразки яких з турботою збер1гаються в сучасних музеях. Зазначимо, що музей береже, вивчае та показуе все, в чому живе час. Музей — це не тиьки сховище пам'яток минулого; це \псце занурення в минуле; \псце збереження «зупинених миттевостей»; це «машина часу». Кр1м цього, це \iicTOK через вщродження в майбутне нашого народу.
Метою ститпи е розкриття особливостей використання музейно-оевптах технологий у процес1 виховання молодших школяр1в.
1нтерес до навколишнього евпу (до культури) прокидаеться у дитини в тому ранньому вщк коли коло II ¡нтереелв обмежуються ст1нами дому, близькими людьми, звичними предметами, сталими правилами I нормами поведшки в слм !. До шкшьного в1ку цей ¡нтерес зростае, I маленька людина починае задавати безл!ч р1зноман1тних питань: «Що таке час?», «Як з'явилося життя на ЗемлГ.'». «Чи завжди людина була такою, як сьогодш?», «Що захпнювало людиш метро або л ¡так'.'» { т. ш. Вчителю важливо не згасити цей вогник шкавостк а поступово розпалити його та розвинути дитячий ¡нтерес до наступних фшософських питань, продовжуючи 1х ряд, спантеличуючи маленького «фшософа» новими в1домостя\1и та знаниями: «Що таке мистецтво, як I чому воно виникло?», «У чому секрет краси?», «Чому ва люди \ народи р!зш?» та ш.
Гарним похпчником для вчителя в розв'язанш зазначено! проблеми мае стати музейна педагопка, що поступово «приходить» у школу. Педагогу не выводиться роль всезнаючого ментора; його завдання — не давати однозначно! вщповщ на вел питания (це I неможливо), а сп1льно з дпъми шукати шлях до 1х виршення або поставити низку таких питань, яю можна вир1шувати поступово протягом життя.
Су част вчеш-педагоги наполегливо працюють у напря\п формування ново1 науково! дисципл1ни — музейна педагог1ка. Вони вивчають доевщ роботи центр1в музейно! педагопки; художньо-виховний вплив музейних експонапв на учн1в р1зних в1кових категорш; розробляють та апробують своер1дну систему прилучення д1тей до св1ту мистецтва (Н. Бартман, Н. Ганнусенко, О. Караманов, I. Ф1чора, Ю. Юхневич та ш.).
Включения музе1в у навчально-виховний процес — справа непроста. Вчителк як1 усв1домили велике I незам1нне значения музею як виховного та осв1тнього центру, виражають деколи подив, чому немае очп<уваного результату. Вони водять сво1х учн1в у музей майже щохпсяця. а д1ти продовжують сумувати в музе! I, природно, не засвоюють подану 1м шформацш. Словом, юльюсть н1як не переходить в яюсть. Виявляеться, справа зовам не в частот! вщвщувань музе1в, а в ступен1 шдготовленосп дитини до сприйняття
наочно! мови мистецтва. Привести д1тей у музей [ чекати вщ них повношнного сирийняття ¡нформацп (емоцшно! реакцп. виявлення головно! ¡деУ експозицм або експозицшного комплексу, естетично! насолоди 1 т. ш.) — не варто, як 1 спод1ватися на те, що людина, вперше взявши в руки скрипку, пензлик або глину, почне створювати прекрасш витвори мистецтва.
Отже, вчитель мае усвщомити, що переважна бшышсть учшв не шдготовлена до сприйняття складно! символ1чно! мови музею, до осягнення прихованого значения музейних речей. Ппнавати ж оточуючий св1т дитина починае саме з розумшня цього прихованого значения речей. Педагог повинен в\пти допомогти 1м у цш непростш 1 дуже важливш шзнавальнш д1яльносп. Таким чином, потр1бна велика попередня шдготовка д1тей до спшкування з наочним свггом мистецтва, яку вчитель мае в\пти спланувати та здшснити.
Щоб зрозум1ти специфику музейно! осв1ти 1 виховання, розглянемо досввд заруб1жних фах1вщв. Великий швейцарський педагог 1оганн Генр1х Песталоцщ (1746-1827) дшшов висновку про те, що у процесс навчання повинш бути зад1яний «розум, серце 1 руки» дитини, тобто ва органи чуття. А в основ1 шзнання, як вщомо, лежить сенсорне сприйняття.
Американський фшософ, психолог 1 педагог Джон Дью! (1859-1952) стверджував, що будь-яка кшыасть наочних уроюв не може зам ¡нити безпосереднього спшкування з природою та знайомства и справ жш ми речами 1 матер1алами, з фактичним виготовленням предмет1в.
Формуванню 1 ст о р и ко - ку л ьт у р н и х знань сприяють практичш рекомендацм швейцарського психолога Жана ГПаже (1896-1980). Вш вщкидае традицшну думку про те, що для формування у дитини знания йому достатньо сприймати об'ект або бути пасивним спостер1гачем. ГПаже вважае, що знания виробляеться в учня тшьки в результат! самостшно! ди з предметом.
Ушкальний досвщ психолого-педагопчно! д1яльносп ¡талшського педагога Мари Монтессор1 (1870-1952). Основою навчання 1 виховання д1тей молодшого вп<у вона вважае сенсорне виховання, яке трактуе як розвиток почутпв, уваги, зд1бносп до власно! думки про предмет (а не лише вмшня розр1зняти кол ¡р. форму 1 рпш якосп предмета).
Саме поняття «музейна педагогика» виникло на початку XX столптя в ЬПмеччиш. Спочатку воно використовувалося для позначення напряму музейно! д1яльносп, який переважно зор1ентований на роботу з учнями. Ппшше було сформульовано ¡де! про освппе значения музею 1 запропоновано новий шдх1д до вщвщувача як до учасника д1алогу. За допомогою таких «музейних д1алопв» шмецький учений А. Лпъарх дов1в, що роль посередника допомагае вщвщувачев1 у спшкуванш з мистецтвом та розвивае здатшсть бачити 1 насолоджуватись експозищею. Згодом «посередники» були назван! музейними педагогами.
Видатний росшський психолог 1 педагог Л. Виготський вважав, що в основ1 виховання мае бути особиста д1ялыпсть учня, 1 все мистецтво вихователя мусить зводитися тшьки до того, щоб спрямовувати та регулювати цю д1яльшсть. Цей принцип покладений в основу музейно-педагопчно! д1яльносп Для того, щоб дитина прониклася вщповщним емоцшним ставленням до художнього твору, не досить пояснень та настанов педагога. Ц1 пояснения мають знайти шдкршлення у власному художньому досвщ дитини. Не випадково при багатьох музеях оргашзовуються центри музейно! педагопки з постшно дпочим лектор1ем, з'являються гуртки малювання, графпш, фольклорш ансамбль клуби за штересами. експедицшш загони.
Таким чином, апелюючи лише до емоцшно! сфери дитини, можна виршувати найскладшшу психолого-педагопчну задачу — включения загальнолюдських цшносгей у внутршнш духовний св1т школяра. Звщси головний методичний принцип культуролопчно! осв1ти зб1гаеться з основним принципом цшшсного освоения дшсносп: цшностей не можна навчитися, цшносп необхщно пережити.
Сьогодш шновашйш музейно-освпта програми активно впроваджуються у шкшьну практику, допомагаючи шзнати та освогги навчальну програму за допомогою штеграци
вщомостей та знань отриманих у музеях. Таю программ дшть сьогодш у школах м. Львова, м. Киева, м. Вшнищ.
Музейний предмет волод1е багатьма значениями, дае багату «1жу» для роздум1в та уявлень. Його живодайна сила оповита ореолом свят осп та е предметом шанобливого ставлення людей. 3 його допомогою вщбуваеться «занурення» людини в ¡сторичне минуле рвдного краю, навпъ всього людства. Втрачаючи пам'ять предюв, втрачаеться мгжпоколшна транслпая культури. Аби цього не сталося, потр1бно, за умов р1зноб1чного осягнення дпъми суп буття, вчасно навчити 1х любити свш л 1 м. свш край, свою Батыавщину.
Отже, впровадження шновашйних музейно-освпта програм у практику школи першого ступеня дозволяе вчителю використовувати рпш засоби музейно! педагогики та озброюе його р!зномаштними методами впливу на художньо-творчу сферу дитини. Педагопчна цшшсть 1 культурний потенщал, якими володшть музе!, допомагають на яюсно новому р1вш розбудити у д1тей штерес до рщного краю, мистецтва, шдготувати шдгрунтя для художньо-творчого виховання учшв початкових клаав. Перспективи подальших дослщжень вбачаемо у шдготовщ вчителя до застосування музейно-освпшх технологий у початковш школ!.
Л1ТЕРАТУРА
1. ВащенкоЛ. М. Управлшня шновацшними процесами в загальшй середнш осв1т1 репону: монограф1я / Л. М. Ващенко. —К.: видавниче об'еднання «Тираж», 2005. — 380 с.
2. Панкратова Т. Н. Занятия и сценарии с элементами музейной педагогики для младших школьников: Первые шаги в мир культуры: учебно-методическое пособие / Т. Н.Панкратова, Т.В.Чумакова.— М.: ВЛАДОС, 2002. —160 с.
3. Сластенин В. А. Педагогика: инновационная деятельность / В. А. Сластенин и др. — М.: ИЧП Изд-во Магистр, 1997.— 308 с.
УДК 37.035.463 Олена КОЛОСОВА
ВИХОВАННЯ ДИСЦИПЛ1НОВАНОСТ1 МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В У KOHTEKCTI ФОРМУВАННЯ В НИХ ПРАВ0В01 КУЛЬТУРИ
У cmammi розкрито теоретичт основы виховання дисциплти у молодших школяргв та результаты спещального вивчення дитячих уявлень про дисциплтоватсть як складову правовой культури.
В статье раскрыто теоретические основы воспитания дисциплины у младших школьников и результаты специального изучения детских представлений о дисциплинированности как составляющей правовой культуры.
The methodological bases of education of discipline of the pupils of primary education and the results of special study of children's imagination about discipline as the part of legal education are presented in the article.
Суттев1 'miни. яи ввдбуваються в сучаснш Украшк у багатьох сферах життя сусшльства. трансформування суспшьних вщносин, перегляд системи цшностей i прюритепв зумовлеш переходом нашо! держави на шлях формування демократично!, правово! держави i становления громадянського сусшльства. У цьому контексп важливого значения набувае формування правово! культури молодих поколшь, здатних не тшьки до уев ¡до млей ня цшносп набутих знань, а й до особистого сприйняття норм права, правовщповвдно! поведшки, що е основними характеристиками правово! вихованосп особистосп.
Проблематика, яка пов'язана з формуванням правово! культури, здавна привертала до себе увагу фшософ!в, педагопв, психолопв, юрист1в. Фшософський та культуролопчний и аспекта знайшли в!дображення у працях Аристотеля, Платона, I. Канта, Г. Сковороди. В наш
