CC BY
29
Дерево в християнсга е багатозначним i мютким символом. "От древа" - йде Спокуса i Спасiння, Смерть i Життя. Отже iсторiя людства спокон-вiку блукае в лiсi мiж двох дерев. I нарешт^ ще один штрих до дерева для наших лiгосподарiв, гайових i лiсничих i не тшьки для них. Видаються такими, що не втратили актуальностi слова святого Бернарда Клервоського:
"В лiсi знайдеш щось бiльше, нiж у книжках. Дерева i камiння навчать тебе того, чого не довщаешся вщ професорiв". Вважаю, що у цш сентенци аж нiяк не применшуеться авторитет професорiв, а тiльки вказуеться на лю, як на вiчне, невичерпне джерело знань.
Лiтература
1. Фрэзер Джеймс. Джордж. Золотая ветвь. - Москва. - Политиздат. - 1984.
2. Тойнб1 Арнольд Дж. Дослщження юторп, т. 1. - К.: - Основи. - 1995. - С. 75.
3. Фрэзер Джеймс Джордж. Фольклор в Ветхом Завете. - Москва. - Политиздат. -1986. - С. 367-368.
4. Фрэзер Джеймс Джордж. Фольклор в Ветхом Завете. - Москва. - Политиздат. -1986. - С. 367, 369.
5. Геллей Генр1 Г. Ы6л1йний довщник. Всесв1тня християнська мю1я. - Торонто. -1985. - С. 73.
6. Войтович В. Украшська м1фолопя. - К.: - Либщь. - 2002. - С. 142.
УДК 75.033 (477) Доц. О. О. Герш, канд. мистецтвознавства -
1нститут народознавства НАН Украти
В1ДОБРАЖЕННЯ СИМВОЛ1КИ СВ1ТОВОГО ДЕРЕВА У СИСТЕМ1 ОРНАМЕНТАЦП УКРАШСЬКИХ ХРАМ1В Х1-Х11 СТОЛПЪ
Зустр1ч в Х1-Х11 ст. двох розвинутих знакових систем - слов'янського язичниц-тва та схщного християнства - акцентувала певш ще'1 широкого поля значень, охоп-леного символом Свiтового Дерева. Серед них - паралелiзм семантики Дерево=Бо-гиня та уявлення про Райське дерево як щеальний образ св^обудови.
Ключов1 слова: орнамент, символ, Свггове Дерево, мистецтво Кшвсько'1 Рyсi.
Doc. O.B. Heriy - Ethnology Institute National Academy of Science of Ukraine
The Reflection of World Tree Symbolism in the Ukrainian Churches of the 11th -12th centuries Decorative System
The encounter of two developed sign systems: the Slavonic Paganism with the Oriental Christianity in the 11th -12th centuries accentuated the certain ideas of the broad field of meanings, covered by the symbol of the World tree. Among them there are the parallelism of Three = Goddess semantics and the concept about the Paradise tree as an ideal image of World Building.
Keywords: ornamental patterns, symbol, World tree, art of Kiyv Rus'.
З поширенням християнства - свiтовоi рел1ги - украшсью земл1 включались у культурш процеси цшо1* Схщноримсько!" iмперii, активно черпали зi скарбниц ii духовних та мистецьких надбань. Водночас з розширенням геог-рафiчно-кyльтyрного горизонту ч^юше проступали завдання самовизначен-ня i самозбереження, з можливютю порiвняти себе з шшими народами вини-кала потреба бшьш глибшого самотзнання. Назваш глобальт культурш про-
цеси вщобразились у монументальному мистецтвi Ки!всько! Русi, в арх^ек-турi та оздобленнi 11 християнських храмiв.
Те, що записано в iконографiчних та орнаментальних зображеннях, е неспотвореною жодними шзшшими iдеологiчними нашаруваннями шформа-щею, що передали нам, сво!м нащадкам, люди того давнього часу. Наше зав-дання тiльки уважно приглянутись до вiзуальних знакiв, залишених на стшах укра!нських мурованих церков Х1-Х11 ст., передусiм собору Св. Софи у Киевi як найбiльш повно збереженого комплексу. З погляду шзнання власно! куль-тури, свiтогляду, уявлень вагу мають i такi, здавалось би маргiнальнi, елемен-ти церковно! оздоби як орнаментальнi мотиви.
Вiзьмемо для прикладу поширений мотив настшного орнаменту церков Х1-Х11 ст. - зображення сташзовано! рослини, в якш гiлочки разом з до-датковими дрiбними елементами вигнутi вздовж двох S-подiбних кривих, розташованих одна до одно! в дзеркальнш симетрй. Г. Павлуцький назвав його "орнаментом зближених до себе стеблин" [1, с. 23].
Цей орнамент мае схему укладання гшок не властиву греко^зан-тiйському орнаментальному мистецтву, появився в оздобленш вiзантiйських рукописiв i рiдше церков аж в кiнцi Х ст. Як доводив I. Старчук, цей мотив, званий ним "дводшьний" [2, с. 22], вщповщав схемi старовинного "дерева життя", що походить з Передньо! Ази. [2, с. 52] На територп Укра!ни вiн вперше трапляеться у виробах сюфських майстрiв, де подiбне дерево адору-ють два демони, сфшкси чи барани (Мельгунiвський курган, Солоха).
Саме через це, що у сюфському мистещш, чи у месопотамських, шз-нiше сасанiдських, композицiях "дерево життя" фланковане зображеннями тварин, виникае запитання, чому ж при подiбностi рослинного мотиву Софи Кшвсько! до цього "дерева життя", немае в орнаментах штер'еру собору жод-них зооморфних зображень не тшьки побiч нього, але й взагалi?
Мабуть, не вимоги християнсько! релiгi! та жонографи е причиною вiдсутностi зооморфних зображень в iнтер,ерi церков Ки!всько! Русi. Адже тварин та шж^в зображували християни в алегорично-декоративних компо-зицiях вже з перших втв поширення цiе! релiгi!. Використанi зоомоорфш мотиви й у вiзантiйськiй сакральнш пластицi 1Х-Х1 ст., викладенi моза!кою на стiнах, починаючи з церков Равени VI ст. Не бракувало зооморфних моти-вiв i в ужитковому мистещв Ки!всько! Русi: оздобленш ювелiрних прикрас, парадно! збро! (знахщки з Чорно! могили в Чершгов^, тканин (вписанi в кола леви, орли, грифони на тканинах князiвського одягу), в оздобленнi саркофага Ярослава Мудрого i навiть у прикрасах християнських рукопиЫв, зокрема, в оформленш iнiцiалiв Остромирового евангелiя (1056). Як i у скiфськi часи, так i в Х-Х11 ст., тератологiчний орнамент найчастiше був пов'язаний з вшсь-ково-дружинною, княжо-царською символiкою, весь час шдживлюючись впливами мистецтва степових кочiвникiв, а також зв'язками з культурою Передньо! та Середньо! Ази, Кавказу, Хозарi! [4, с. 303-312]. Тим бшьше дивуе вщсутшсть звiриних орнаментiв у кам'яних церквах Укра!ни-РуЫ, збудова-них на замовлення князiв.
Наголосимо, що зооморфнi мотиви вщсутш в орнаментальному нас-тшному оздобленнi iнтер,ерiв цих храмiв, але не !х екстер,ерiв. Уже в сходових
вежах Софшського собору (за функцiями та специфжою розписiв на свггську тематику ïx з певнiстю можна винести за межi сакрального простору храму) бачимо кшька зображень тварин у медальйонах. Також на територiï Ми-хайшвського Золотоверхого монастиря знайдено уламок рiзьбленоï шиферноï плити з дуже пошкодженим фрагментом зображення грифона. Характер пли-ти i ïï рамка вказують, вважае G. Архипова, на можливють ïï приналежностi до фасадно!' скульптури. [5, с. 58] Отже, вже тодi були на фасадах зображення тварин, не зважаючи на загальне скромне, вщповщне до стилю того перюду, оздоблення екстер'еру. У церквах Галича та Чершгова XII ст. домшування рослинно-геометричних мотивiв в штер'ерах зберiгалось, а кiлькiсть терато-лопчних мотивiв на фасадах i зовтшшх арxiтектурниx деталях вiдповiдно до романських впливiв значно зросла [6, с. 178-181].
Таке стшке i послщовне дотримування декораторами украшських хра-мiв рiзницi у репертуарi iнтер,ерниx та екстер'ерних орнаментальних мотивiв, очевидно, повинне мати конкретне iдейно-символiчне пояснення. Вщнайти його допомагае зображення церкви в украшських рукописах - на фронтиспи-сi мОтцi церкви" в 1зборнику Святослава (1073), на мiнiатюрi '^здво Христо-ве" з "Трiрського псалтиря" (1078-1087), на фронтиспис Юривого евангелiя (1119-1128). В усix випадках силует церкви формують рiзнi смужки орнаменту, серед яких типовi композицшш схеми реального настiнного оздоблення внутршнього простору украшських церков: мотиви вiзантiйськоï гiлки; мотиви пальмет чи розеток-квггок, вписаних у кола; мотиви кш з вписаними у них хрещатими криновими композицiями; мотиви вписаних у сердечка кри-нiв; схщчаст мотиви. Аналоги усiм названим схемам можемо знайти як в оздобленш Софи Кшвсько", так i в орнамент Миxайлiвського собору чи Кири-лiвськоï церкви.
Ззовнi ж зображеного на мшатюрах храму в дзеркальнш симетрп роз-мiщено тварин: на рiвнi склепiнь - двох павичiв, на рiвнi пiдбанного простору - двох фазашв (1зборник Святослава) чи двох птаxiв з галузкою в дзьобi (Юрiеве евангелiе), на рiвнi середнього простору - птаxiв-сирiнiв з нiмбами довкола голiв (Юрiеве евангелiе), а на землi - двох барсiв (на мiнiатюрi з Трiрського псалтиря обабiч церкви на землi зображено тiльки барЫв). Тварин розташовано, очевидно, згiдно з ïx мiфологiчним значенням, за iерарxiею уособлюваних ними понять [7, с. 492, 544-548, 580-590].
Показова сама композищя - образи звiрiв зображеш по обидва боки вiд церкви, означеноï рослинними орнаментами. Так, у рашшому мистецтвi Передньоï Ази, чи скiфiв, чи в украшському народному мистецт, що консервативно збершае дуже давнi традици, парнi чоловiчi божества адорували Великiй Богинi, а згодом та ж щея була передана в композици, де тварини фланкували Свiтове дерево. Мiфологiчна схема адорацшного фланкування тваринами Дерева життя е також в давнш украшськш колядцi:
Серед подв1р'я зелений яв1р, Пщ тим явором чорнп бобри, На осередку ярп пчоли, А на вершечку сив1 соколи... [8, с. 235]
Таким чином, споруду церкви оздоблювачi украшських рукописiв поставили в такий самий семантичний контекст, в якому рашше було Свггове Дерево, виявивши iснуюче у свiдомостi народу наступництво символши: Свiтове Дерево - Церква. Зооморфш ж орнаментальнi мотиви на зовшшшх стiнах хра-мiв служили адорацiйними персонажами внутрiшнього сакрального простору i чiтко пiдкреслювали паралелiзм символiки церкви та Свiтового Дерева.
Встановлення цього засадничого семантичного паралелiзму веде й до формування вЫе1" концепцн орнаментального оздоблення внутрiшнього простору собору Св. Софи, як i шзшших церков Кшвсько1 Русi. У середньовiчнiй системi високо1 знаковост^ якою було тодшне суспiльство, частина сприйма-лась гомеоморфною цiлому, з погляду змюту вона була йому рiвнозначною. Чеський середньовiчний фiлософ Томаш зi Штiтного пояснював це твер-дження на прикладi з дзеркалом, яке вщображае все обличчя i, коли цше, i кожним сво1м уламком. [9, с. 160]. Тому паралелi з символiкою Свiтового Дерева повторювались в архiтектурних об'емах украшських християнських церков, ïx стовпах 1, орнаментальних мотивах.
Усi цi повторення iстотно розширювали змют символiки цiлоï церков-ноï споруди, як i навпаки, актуалiзували i виокремлювали певнi змiстовi ак-центи в сформованш у час мiфологiчного свiтогляду багатоплановiй символь цi Свггового Дерева. Т. Голиченко шдкреслюе, що "в тш мiрi, в якш книжники Киïвськоï Русi шзнавали новi для них iдеï християнства, розвивалось i 1'хне розумiння мови слов'янсько1' мiфологiï, i навпаки, залежно вiд ступеня ус-кладнення мови слов'янсько1' мiфологiï вiдбувалось бiльш чи менш глибоке засвоення iдейно-образноï граш християнства". [12, с. 95] У випадку з осмис-ленням символши Свiтового дерева в системi орнаментацн мурованих украшських церков Х1-Х11 ст. акцентуеться, як ми вже бачили, паралель мiж по-ширеною в працях вiзантiйськиx фiлософiв семантичною парою Церква=Бо-годиця [13], та давньою мiфологiчною парою Велика Богиня=Дерево життя.
1ншою точкою узгодження слов'янсько1' мiфологiчноï символiки та християнсько1' щейно-образно1" системи е поняття раю. Н. Нттенко абсолютно слушно показала паралелiзм мiж змалюванням Небесного граду Срусали-му (християнський образ Раю) в Об'явленш Йоана й арх^ектурою середох-рестя собору Св. Софи у Киевi [14, с. 270-273]. Численш рослиннi орнаменти Софiï Кшвсько1", а особливо репертуар ïx основних мотивiв, вказують на те, що ч^ко виявлене в арxiтектурi собору бiблiйне уявлення про рай як мюто доповнюеться слов'янським уявленням про рай як Небесне дерево.
В одному з апокрифiв, поширених в Укршт, так змальовано Дерево життя: "А посреди Раю Древо Животное, еже есть божество, i приближаеться верх того древа до Небес. Древо то златовидно в огненной красот^ воно пок-риваеть в^вям весь Рай, iмiеть же листя от вЫх дерев i плоди тоже. 1сходить от него сладкое благоухание, а от корня его текут млеком i медом 12 юточни-ков."[16, с. 116]
Середохрестя собору Св. Софи також розкриваеться у висоту, до зоб-раження небесних сфер i Пантократора у них, осяяне золотою смальтою, по його периметру е 12 рiзниx рiзьблениx плит, як рiзниx плодiв у дерева, i вщ
нього вщходить 12 отворiв (три апсиди i три потрiйних аркади), як джерела з-пiд Свiтового дерева. Стовпи собору, як i iнших церков, часто знакують орна-ментальнi композицй, складенi iз дзеркально симетричних рослинних моти-вiв, що вписанi у мигдалеподiбнi овали, сердечка, ромби, нанизаш на верти-кальну вiсь симетрй. У мистецтвi Передньо! Азi! таю композицй фланковаш тваринами, що дае шдставу говорити про них як про варiанти Свiтового Дерева [17, с. 81]. Сама форма видовженого мигдалеподiбного овала походить вщ наслщування переплетення двох витких рослинних пагошв, найчастiше винограду.
Винограду - "зеленому вину" укра!нських космогонiчних колядок у де-корi укра!нських церков Х1-Х11 ст. вiдповiдае також орнаментальний мотив хвилястого стебла-паростка. Використаний в орнаментах Софй Ки!всько! тип в'юнця з бруньками в пазухах розгалужень, як i тип дводiльного дерева, був вь домий на територi! Укра!ни зi скiфських часiв. Важливо, що вже з того часу кривулька з розгалуженнями асоцшвалась, насамперед, з рослиною. Функщя об'еднання землi з небом, яка закршилась за витким пагоном ще з тих раншх
часiв, коли вiн був знаком, пов'язаним з символiкою Свiтового Дерева [11, с. 468-471; 18, с. 63-64], стала причиною накреслення цього мотиву на арках собору Св. Софй чи Кирилiвсько! церкви - архггектурних деталях, як поеднують низ споруди з !! верхом.
Таким чином, паралелiзм з семантикою Св^ового Дерева розкри-ваеться в символiчнiй системi укра!нських церков Х1-Х11 ст. на кшькох важ-ливих шформативних рiвнях: у сприйняттi цiлого внутршнього простору храму, в орнаментальних композищях на стовпах та стiнах, i врештi, в найменшiй структурнiй одинищ - орнаментальному мотивi дводiльного дерева. При цьому ще! росту i вiдтворення - однi з основних у символщ дерева Життя - виявилися навгть у пропорщях цього мотиву, що здебiльшого вира-жаються числами золотого перетину. Розрахунки пропорцш мотиву дерева з Михайлiвсько! нави Софiйського собору показують, що мотив абсолютно точно вписуеться у так званий "Простр симетрй подiбностей", або "а-ромб", геометричнi влaстивостi якого дослщжував математик Й. Шевельов. Учений виявив, що головною складовою його е прямокутний трикутник, в якому ма-лий катет так вщноситься до великого, як великий до гшотенузи. Це вщно-шення дорiвнюе Vф. Якщо будь-який вiдрiзок цього ромба буде рiвний оди-ницi, то будь-який шший - Vфn, де п означае цiлi додaтнi або вщ'емш числа. "Простiр симетрi! подiбностей", - пiдсумовуе Й. Шевельов, - абстрагуе рiвну змiну мiрностi, щею росту" [19, с. 49]. Щобшьше, мотив нaстiнного орнаменту Софй Ки!всько! з математичною точнiстю вписуеться в геометричне "яб-луко" - шдикатрису +1/2 S-симетрi!. Всi його екстремуми вирaженi числами ^2, Д ^7, що характерно для структур кристaлiчних решiток, i числами ^5, ф, ^ф, якi виражають зaкономiрностi будови живих оргaнiзмiв. "Другого по-дiбного символу едностi i цшсност сущого немае", - пiдсумовуе Й. Шевельов. [19, с. 54] Хiбa ж не те саме означае Св^ове Дерево i плщ пiзнaння -яблуко, - риторичне запитання.
Пiдсумовуючи, наголосимо, що в системi орнаментаци християнсько-го храму акцентувалися tí аспекти широко! семантики Свгтового Дерева, як збiгалися з iдеями християнських мислителiв, що трактували споруду церкви як втшення образу створеного Богом св^у, земного символiчного вщобра-ження свгту небесного, раю. З шшого боку, давня мiфологiчна композищя-антитеза, в якш парш божества фланкують Велику Богиню (згодом тварини стоять обабiч Дерева життя) у свщомост християн стала аргументованим по-ясненням теолопчного ототожнення Церкви як громади вiрних, мiстичного тiла 1суса Христа з образом Жшки - Богородищ. Таким чином, кожне зобра-ження мотиву дерева в орнамент украшських церков XI - XII ст, як i перева-жання рослинно! орнаментики в im^^i цих храмiв i зображення тварин в !х екстер,ерi - були тими уламками дзеркала, що вiдображали одне i те ж "об-личчя" - глибоко закоршеш в свiдомостi народу космолопчш уявлення, зако-дованi в образi Свiтового Дерева.
Л1тература
1. Павлуцький ГГ. 1стор1я укра'шського орнаменту. - К.: В-во АН Укра!ни, 1927. - 32 с.
2. Старчук 1.Д. Мистецью пам'ятки феодального Галича. - Льв1в, 1945. - 83 с.
3. Жишкович В.1. Пластика РусьУкраши: X - перша половина XVI столлъ. - Льв1в: 1н-т народознавства АН Украши, 1999. - 239 с.
4. Павленко Ю.В. Перед1стор1я давшх руав у св1товому контекстг - К.: Фешкс, 1994. - 399 с.
5. Архипова C.L Монументальна пластика в зодчеств1 Киева XII ст.// Археолопя. -1997, № 2. - С. 53-69.
6. Вагнер Г.К. Скульптура Древней Руси. - М.: Искусство, 1969. - 234 с.
7. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. - М.: Наука, 1987. - 782 с.
8. Сосенко К. Р1здво-Коляда i Щедрий веч1р. - К.: Украшський письменник, 1994. - 288 с.
9. Лотман Ю.М. Проблема знака и знаковой системы и типология русской культуры XI- XIX веков// Ю.М. Лотман. Статьи по семиотике искусства. - СПб.: Академический проект, 2002. - С. 109-142.
10. Мифы народов мира: В 2 т. - М.: Наука, 1991, т.1. - 671 с.
11. Пугачова Н.Т. София Киевская как источник реконструкции модели мира древнерусской культуры// Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (историко-философские очерки). - К.: Наук. думка, 1988. - С. 119-125.
12. Голиченко Т.С. Славянская мифология и античная культура// Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (историко-философские очерки). - К.: Наук. думка, 1988. - С. 92-100.
13. Ruth Webb. The Aesthetics of Sacred Spase: Narrative, Metaphor and Motion in Ekphra-seis of Church Buildings// Dumbarton Oaks Papers. - 1999, № 53. - P. 59-74.
14. Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской. -К.: Слово, 2004. - 294 с.
15. Вшьчинський Ю.М. Олександр Потебня як фшософ. - Львiв: ЛДУ, 1995. - 127 с.
16. Лозко Г. Дерева та кущ^/ Украшсью символи. - К: Ред. часоп. Народознавство, 1994. - 123 с.
17. Лелеков Л.А. Искусство Древней Руси и Восток. - М.: Советский художник, 1978. - 158 с.
18. Чеснов Я.В. Дракон: метафора внешнего мира// Мифы, культы и обряды народов Зарубежной Азии. - М.: Наука, 1986. - С. 63-64.
19. Шевелев И.Ш. Принцип пропорции. О формообразовании в природе// Золотое сечение: Три взгляда на природу гармонии. - М.: Стройиздат, 1986. - 200 с.
