CC BY
11
УДК 616-008.9.397-056.52:612.015.81:616.379-008.64 DOI: 10.15587/2313-8416.2016.59277
В1ДНОШЕННЯ КОРТИЗОЛ/ДГЕА ТА ПОКАЗНИКИ Л1П1ДНОГО ПРОФ1ЛЮ СИРОВАТКИ КРОВ1 ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ 2 ТИПУ З Р1ЗНИМ 1НДЕКСОМ В1СЦЕРАЛЬНОГО ОЖИР1ННЯ
© Н. М. Кушнарьова, В. В. Корпачев, О. В. Корпачева-Зшич, Н. М. Гурша, О. В. Прибила
Метою роботи було визначити можлив1сть використання тдексу вгсцерального ожиртня (1ВО) для ви-явлення порушень лгпгдного обмту та балансу кортикостероШв у хворих на цукровий д1абет (ЦД) 2 типу. Показано, що збтьшення величини 1ВО супроводжувалось несприятливими юльюсними змтами лгпгдного спектру сироватки кровI (тдвищення р1вня тригл1церид1в I зниження - лтопротеШв високо'1 щ1льност1) та концентрацИ кортикостероШв (вгдношення кортизол/ дег1дроеп1андростерон)
Ключовi слова: тдекс в1сцерального ожиртня, цукровий д1абет 2 типу, лгпгдний спектр, кортизол, дег1д-роетандростерон
Aim of the work. To determine the possibility of using visceral adiposity index (VAI) for diagnostics of the lipid metabolism disorders and corticosteroid balance in patients with diabetes mellitus type 2 (DM2). Methods. In 19 patients with diabetes mellitus type 2older than 50years old were detected body mass, height, waist size, blood serum lipid spectrum (triglycerides LPHD), were calculated body mass index (BMI), VAI, cortisol/ dehydroeipandrosterone (DHEA) ratio.
Results. The examined patients were divided into 3 groups (tertiles) on VAI rate. An increase of VAI tertile was attended by the changes of blood serum lipid spectrum (increase of TG levels and decrease of LPHD, increase of LPVLD). The changes of lipid rates in I-III tertiles on VAI level did not depend on BMI rates and waist size (WS) as indicators of the general and abdominal adiposity respectively, on the contrary in III group there was fixed an increase of hypodermic adipose plica. There was not revealed an increase of C-peptide concentration (insulin secretion characteristics). An increase of VAI value in patients with DM2 was also attended with unfavorable quantitative changes of corticosteroid concentration namely an increase of cortisol level and decrease of DHEA-C (DHEA-sulfate) level. In groups of patients with low and high VAI there was revealed the different character of correlative interconnection between VAI value and cortisol, DHEA-C levels, cortisol/DHEA ratio that is: the direct (physiological) correlation detected in the conditions of the low VAI was changed into an opposite one in patients with the high VAI that demonstrated the disturbance of the balance between cortisol and DHEA that must to counterpoise one another in the normal conditions.
Conclusion. VAI is the more sensitive indicator for assessment of the general and abdominal adiposity parameters and the lipid spectrum rates comparing with BMI and WS. VAI value demonstrated an interconnection with disturbance of cortisol/DHEA ratio and LPVLD levels that indicates the possibility of using VAI and cortisol/DHEA coefficients for assessment of the disturbance of lipid balance and corticosteroid balance in patients with DM2 Keywords: visceral adiposity index, diabetes mellitus type 2, lipid spectrum, cortisol, DHEA
1. Вступ
Цукровий дiабет 2 типу (ЦД 2) характеризуемся значними гормонально-метаболiчними зру-шеннями, яш охоплюють практично Bci ланки обмшу речовин в оргашзмг Щ порушення розвиваються на основi знижено! чутливост до iнсулiну периферич-них тканин, або шсулшорезистентносп, у зв'язку з чим даний стан отримав назву шсулшорезистентно-го синдрому (1РС). Часто вживають термш «метабо-лiчний синдром» (МС), який позначае комплекс чин-нишв ризику серцево-судинних захворювань, таких як ожиршня, дислiпiдемiя, порушення вуглеводного обмшу. До цих чиннишв останшм часом долучають порушення обмiну бшшв, пуришв та дисбаланс гор-мошв i гормонально-активних бюсполук [1].
Ведомо, що розвитку 1РС та ЦД 2 сприяють не-правильний споаб життя, надмiрне харчування, а та-кож зовшшт токсичш речовини та гострi i хрошчш
стреси. Серед причин дiабету розрiзняють внутршш та зовшшш патогенетичш фактори. До внутршшх факторiв належать: спадковi генетичш дефекти, гор-мональний дисбаланс, метаболiчнi порушення, дея-ш захворювання, вiковi змши, оксидативний стрес, мутацп ядерних i мiтохондрiальних ДНК, апоптоз, зниження кшькосп стовбурових клггин. Зовшш-ш фактори: клiматичнi, забруднення середовища, токсини, хiмiчнi фактори, куршня, ультрафюлето-ве, електромагнггае, радюактивне випромшювання, неповноцшне харчування, дефщит вгтамшв i мше-ральних компоненлв, психоемоцшний стрес [2-5].
Наявшсть стресових факторiв провокуе вклю-чення неспецифiчноl реакцп у виглядi загального адаптацшного синдрому, що призводить до машфес-тацп ЦД 2 у разi його латентного переб^у, а за гене-тично! схильносп служить причиною виникнення захворювання. Зовшшш та внутршш стресовi впли-
ви сприяють прояву низки несприятливих феноти-тв: алiментарно-кiнетичного (включаючи ожиршня, iнсулiнорезистентнiсть, дислiпiдемiю, прокоагуля-цiйний i прозапальний статус), соцiального (психо-емоцшт розлади), сексуального (розлади статево! сфери). Даш фенотипи, зпдно з поглядами В. В. Кор-пачева, ввдповвдають реалiзацil основоположних iнстинктiв людини: харчового (енергетичне забезпе-чення), соцiального (самозбереження, образ i стиль життя) i вiдтворення, вiдповiдно [6]. Реалiзацiя цих фенотишв залежить вiд наявно! комбшацп зовнiшнiх та внутрiшнiх стресових факторiв, якi впливають на експресiю або репреаю вiдповiдних генiв, виклика-ючи стшю епiгенетичнi модифшацп .
Одним з найважливших механiзмiв адапта-цп органiзму до стресу е активацiя симпато-адре-налово! та гiпоталамо-гiпофiзарно-наднирниковоl систем, що проявляеться пiдвищенням секрецп ка-техоламiнiв i глюкокортикодав. Кортизол та адре-налiн - головнi гормони, що забезпечують негайну ввдповвдь на гострий стрес, ввдому як «бийся або бiжи» («fight-or-flight» response), постачаючи м'язи високоенергетичними субстратами для активно1 ре-акцп. Хронiчний стрес викликае аналопчш реакцп, хоча i менш виразнi. При цьому глюкокортико1ди шдвищують рiвень глюкози в кровi, посилюють ка-таболiзм жирiв та бшшв. Швидкий лiполiз запасних лiпiдiв з видшенням в кров вiльних жирних кислот як додаткового джерела енергп збшьшуе споживан-ня кисню i протидiе анаболiчним ефектам iнсулiну, викликаючи периферичну iнсулiнорезистентнiсть. При передозуваннi препарапв глюкокортикодав або хворобi 1ценко-Кушинга можуть розвинутись прояви позапанкреатичного «стеро1дного дiабету» [7-9].
Нормальна вiдповiдь органiзму на будь-який стрес, одночасно з шдвищенням продукцп гормону стресу - кортизолу, включае синхронне посилення видiлення адреналового прогормона - депдроешан-дростерону (ДГЕА), який згладжуе деякi негативнi ефекти кортизолу [10, 11]. ДГЕА розглядають як буферний стеро1д, який циркулюе в периферичнш кровi у виглядi ДГЕА-С та е природним антиглю-кокортико1дом - антигормоном по вшношенню до кортизолу. ДГЕА мае слабку андрогенну актившсть i виступае попередником в системi синтезу статевих стеродав. У периферичних тканинах гормон здатний перетворюватися в сильш андрогени - тестостерон i дигiдротестостерон (через 5а-редуктазу) або естрогени (через ароматазу). Щд впливом ДГЕА вступають в даю декiлька механiзмiв: збiльшення чутливосп до iнсулiну; пригнiчення глюкозо-6-фос-фатдепдрогенази (G6PD), що може модифiкувати лтдний спектр; пригнiчення агрегацп тромбоцитiв; уповшьнення росту клiтин. Люди з низьким рiвнем ДГЕА-С мають схильнiсть до розвитку атеросклерозу i цукрового дiабету [12, 13].
Реакцiею на тривалий хрошчний стрес може бути неадекватна адаптащя, яка полягае у видшен-нi бшьшо1 кiлькостi кортизолу i значно меншого -ДГЕА. Такий дисбаланс веде до цшого ряду пов'я-
заних зi стресом руйшвних метаболiчних наслiдкiв, в чи^ яких гiперглiкемiя, дислiпiдемiя, гшотиро-1дизм, зниження загального обмiну, накопичення абдомшального жиру, посилення катаболiзму бiлкiв. Це може супроводжуватися гiпертензiею, пригш-ченням iмунноl системи, неврологiчними розладами, порушеннями в статевiй i ментально1 сфер^ приско-реним старiнням, змiнами кютково-хрящового i м'я-зового апарату. Той факт, що рiвень ДГЕА помггно знижуеться з вiком, посилюе небезпеку стреав для лiтнiх людей [14].
1нсулшорезистентшсть та компенсаторна гi-перiнсулiнемiя можуть бути вiдповiдальними за мультигормональну дисрегулящю при ЦД 2 та 1РС. Вiдомо, що паралельно наростанню шсулшорезис-тентностi спостерiгаеться пiдвищення рiвня кортизолу i збiльшення ввдношення кортизол/ДГЕА [4, 15]. При хрошчному пiдвищеннi рiвня кортизолу орга-шзм тривало залишаеться в станi шсулшорезистент-ностi, реакцiею на що стае збшьшення утворення iнсулiну в шдшлунковш залозi. Клiтини, не отри-муючи достатньо вуглеводiв, пiддаються стресу ввд нестачi енергil, стимулюють вироблення стресових гормошв, i коло замикаеться, приводячи до подаль-шого збiльшення IP i розвитку ЦД 2 типу [11, 13].
2. Обгрунтування дослщження
Вiдомо, що при IPC та ЦД 2 значно страждае обмш лiпiдiв, що викликае порушення !х засвоення, транспортування та утилiзацil для отримання енергИ. Обмiн лiпiдiв шдлягае гормональнiй регуляцil, в як1й головну роль вiдiграють iнсулiн та адреналовi гормони, разом iз статевими та тирео1дними гормонами. Кортизол шдвищуе активнiсть лiпопротеlнлiпази, головного жирозапасаючого ферменту. При цьому вiн також шдвищуе актившсть гормон-чутливо1 лiпази, головного ферменту, що вившьняе жирнi кислоти з ТГ. Iнсулiн пiдвищуе жиронакопичувальш вла с ти-востi кортизолу i при цьому блокуе його жироспа-лювальну функцiю. Iнсулiн посилюе актившсть у вюцеральнш жировiй тканиш ферменту 11-бета-гiд-роксистероiдегiдрогенази (11-HSD), який перетво-рюе неактивний кортизон в активний кортизол. Це веде до збшьшення рiвня кортизолу, який по т iм призводить до посилення резистентносп до iнсулiну. Iнсулiн i трийодтиронiн (Т3), а також статевi гормони збiльшують утворення рецепторiв ЛПНЩ, а глю-кокортико1ди (в основному кортизол) - зменшують. Ефекти шсулшу i Т3, ймовiрно, можуть пояс нити мехашзм гiперхолестеринемil i збшьшення ризику атеросклерозу при цукровому дiабетi або гiпотиреозi [8, 12, 13].
Отже, в залежносп в1д фенотипу оргашзму, в патогенезi IPC i ЦД 2 можуть брати участь як порушення алiментарно-кiнетичноl рiвноваги, так i дисбаланс статевих стерощв та дисрегуляцiя стресових i антистресових гормонiв.
Для того, щоб оцшити несприятливий внесок кожного з цих чиннишв, важливо визначити, який з метаболiчних фенотипiв переважае у пащента. Най-
бшьш поширеним пiдходом для визначення ризику ускладнень IPC на практищ сьогоднi залишаються визначення iндексу маси тша (IMT), обводу тали (ОТ), вшношення обводу тали до обводу стегон (ОТ/ОС), а також визначення дислшвдемп (шляхом вимiру в сироватщ кровi концентрацп загального холестерину (ЗХС) i холестерину в окремих класах лшопротегнш). Проте цi методи не дозволяють кiлькiсно оцiнити спiввiдношення шдшшрного та вiсцерального жиру та не вшбивають функцiональних властивостей жирово1 тканини у цих депо.
Нещодавно був розроблений i почав викорис-товуватись в клшвд новий метод для визначення дисфункцп жирово1 тканини шляхом розрахунку iндексу вiсцерального ожирiння (ШО) (Visceral Adiposity Index - VAI). Цей шдекс використовуе як антропометричш вимiри (IМТ, ОТ), так i мета-болiчнi параметри (ТГ, ЛПВЩ), тобто одночасно враховуе характер розпод^ та функцiю жиру, тобто дозволяе отримати штегральну оцiнку впливу чиннишв IPC через головнi показники обмiну лшь дiв. Показано, що ШО, на вiдмiну вiд попередшх сурогатних маркерiв, добре корелюе зi ступенем ш-сулiнорезистентностi, кардiометаболiчним ризиком та ЦД 2 типу [15, 16]. Проте, для диференцшного встановлення проввдного фенотипу у пащента, цей шдекс доцшьно доповнити дослiдженням адрена-лових гормонiв, якi характеризують катаболiчну спрямованiсть метаболiзму.
3. Мета дослвдження
Вивчення взаемозв'язкiв мiж характером розпо-дiлу жиру в органiзмi хворих на ЦД 2 типу (визначе-ним за показником !АО), сшввшношенням стресових/ антистресових гормонiв та показниками тщдного комплексу сироватки кровi хворих на ЦД 2 типу.
Стан тшдного o6MiHy у обстежених пашенпв оцiнювали за допомогою методу гомогенно! ензима-тично! колориметрп за piB^M в сироватцi кровi по-казнишв лiпiдного спектру: загального холестерину (ЗХС), нормальш величини 3,0-6,0 ммоль/л; тригль цеpидiв (ТГ), норма 0,4-1,53 ммоль/л; холестерину лшопроте!шв низько! щiльностi (ЛПНЩ), сеpеднiй нормальний piвень <3,37 ммоль/л; холестерину ль попроте!шв високо! щшьносп (ЛПВЩ), норма 1,031,81 ммоль/л [17].
1ндекс вiсцеpального ожиpiння (1ВО) обчислю-вали за формулами для чоловМв i ж1нок [15]:
Males: VAI =
WC
39.68 + (1.88 х BMI)
Females: VAI =
_WC_
36.58 + (1.89 х BMI)
1.31
xf TG V V1.03 ) V HDL
TG Л ( 1.52
0.81
f
HDL
Статистичну обробку результапв проводили за допомогою стандартного пакету аналiзу «Ехсе11» з використанням критерiю Ст'юдента. Рiз-ницю показникiв мiж групами та коефвденти коре-ляци вважали достовiрними при Р<0,05. Величина показника 0,05<Р<0,1 свiдчила про наявнiсть тен-денци до вiрогiдностi розходжень значень показ-никiв, що порiвнювались. При величинах коефщь енту кореляцil Пiрсона г<0,25 кореляцiю вважали слабкою, при 0,25<г<0,75 - помiрною, при г>0,75 -сильною. Нормальшсть розподiлення отриманих результапв перевiряли за допомогою критерiю Шашро-Ушка [18].
4. Матер1али та методи
Обстежено 19 хворих на ЦД 2 типу вшом бшьше за 50 рошв, з них 10 жшок i 9 чоловiкiв, яш обстежувались у вiддiленнi вiковоl ендокринологп та клiнiчноl фармакологil ДУ «Ыститут ендокрино-логil та обмiну речовин iм. В. П. Комiсаренка НАМН Украши». Хворi отримували пероральну цукрозни-жуючу терапiю i знаходились у сташ компенсацil або субкомпенсацil.
У пашенпв вимiрювались: маса тiла, зрют, об'ем талil та стегон (ОТ i ОС), розраховувався iн-декс маси тша (ШТ, кг/м2) за формулою: ШТ=маса тiла (кг)/зрiст2 (м2). Для оцiнки стану вуглеводного обм^ визначали концентрацiю глюкози у капшяр-нiй кровi пацiентiв за допомогою електрохiмiчного методу з використанням глюкометру «One Touch Ultra», натще та постпрандiально протягом дня. Pi-вень глжованого гемоглобiну (HbA1c) дослiджували iмунотурбiдiметричним методом, С-пептиду, кор-тизолу, дегщроешандростерону сульфату (ДГАЕ-С) оцiнювали за даними аналiзiв, виконаних методом iмуноферментного аналiзу.
5. Результати дослiдження
Поpiвняння клшжо-лабораторних показникiв у обстежених хворих на ЦД 2 типу piзноl стап на виявило мiж групами чоловМв i жiнок не вipогiдноl piзницi з жодного з дослiджyваних загально-клжч-них, антропометричних, метаболiчних i гормональ-них показникiв, у тому чи^ показникiв лiпiдного спектру та piвнiв коpтикостеpоlдiв (Р>0,05, данi не наведеш). Значення 1ВО мiж групами чоловшв i жiнок також не мали достовipноl piзницi, становлячи вiдповiдно 3,09±0,67 та 3,86±0,71 (Р>0,05). Це дало шдставу далi розглядати об'eднанi групи пашенпв piзноl статi.
Обстежених хворих на ЦД 2, шсля ранжування за piвнем 1ВО, було роздшено на три групи (теpтилi):
I групу (нижнш тертиль) склали 7 хворих (5 чоловЫв i 2 жшки) з вiдносно низькими значеннями 1ВО, у межах вiд 1,39 до 1,91 (1,73±0,08; медiана 1,86);
II групу (середнш тертиль) - 7 хворих (2 чо-ловжи i 5 ж1нок) з середшми значеннями 1ВО, якi знаходились у межах вш 2,46 до 3,77 (3,22±0,18; ме-дiана 3,02);
III групу (верхнiй тертиль) - 5 хворих (2 чоловь ки i 3 жшки) з високими значениями 1ВО, вiд 4,25 до 9,01 (6,35±0,89; медiаиа 6,22).
Мiж розглянутими групами пацieитiв не спо-стерiгалось достовiрноl рiзиицi за показниками 1МТ i ОТ (табл. 1), хоча щ показники входять до формули розрахунку 1ВО. Також м1ж групами пацieитiв не було достовiрноl рiзиицi за станом компенсацй' вуглевод-ного обмiну: рiвнiв глжемп натще i постпрандiально, глiкованого гемоглобiну, рiвнiв С-пептиду (як характеристики шсулшосекреторно1 функцп тдшлунково1 залози).
У II i III групах вiдзначено збiльшения тов-щини шшрно! жирово! складки (ТЖС) порiвияно з I групою (табл. 1), що позначае збiльшения товщи-ни щдшшрного жиру, без зростання абдомiнального жиру у порiвняннi з iншими групами.
У обстежених хворих спостерпались характерш для ЦД та IPC щдвищення рiвнiв ТГ i зниження ЛПВЩ, без помiтного падвищення рiвия ЛПНЩ (табл. 2).
6. Обговорення результат
Для оцiнки стану лiпiдного обмiну у пацiентiв рiзних груп ми проаналiзували лiпiдний спектр сиро-ватки кровi. Вiдомо, що рiзнi фракцп лшопроте1шв в сироватцi кровi виступають транспортною формою
лiпiдних сполук, зокрема триацилглiцеридiв, якi доставляють жирнi кислоти до мiсць !х споживання. Отримаш результати щодо змiн показникiв лшвдно-го спектру у хворих з рiзним рiвнем IBO, зокрема шдвищення загально! концентрацп ТГ, вiдбивають функцюнальш зрушення, як1 стосуються процесiв транспорту та утилiзацil жирних кислот в оргашзмг Чим вище рiвень в кровi ТГ, тим значнiшим е пору-шення активного рецепторного поглинання клггана-ми головних енергетичних субстрапв - насичених та ненасичених жирних кислот у склащ ЛПДНЩ, i тим вище небезпека енергетичного голодування перифе-ричних тканин [2, 3].
Це спостереження доповнюе рашше отримаш нами даш про те, що бшьш високi значення IBO у тих же групах хворих на цукровий дiабет 2 типу (верхнш тертиль) асоцiювались з найбiльш вираз-ними змiнами жирнокислотного спектру фракцп триглiцеридiв сироватки кровi, за рахунок збшь-шення частки пальмииновох С160 i стеариново1 С180 ЖК i зниження вмiсту ненасичених ЖК (олешово1 С181 i лшолево1 С182). Оскшьки ненасиченi жирнi кислоти вважаються бшьш ефективним, шж насиче-нi ЖК, субстратом для бета-окислення, зниження !х частки у склащ фракцп ТГ свшчить про погiршення енергетичного статусу периферичних тканин.
Таблиця 1
Антропометричш показники та характеристики вуглеводного обм^ у хворих на ЦД 2 типу в групах, видшених
в залежносп ввд iндексу вiсцерального ожиршня (M±m)
Характеристика групи за ршнем IBO IBO Глжований гемоглобш HbA1c, % ПМТ, кг/м2 ОТ, см Товщина и^Ш^РНО! складки, см С-пептид, нг/мл Глiкемiя натще, ммоль/л Глiкемiя постпранд., ммоль/л
I - нижнш тертиль, n=7 1,73±0,08 7,66±0,42 30,71±1,68 96,42±2,75 20,0±1,8 2,48±0,40 8,50±1,24 7,91±1,27
II - середнiй тертиль, n=7 3,22±0,18 8,00±0,45 35,71±2,64 109,28±6,38 29,57±1,82 2,52±0,21 9,18±0,88 7,24±1,42
III - верхиiй тертиль, n=5 6,35±0,89 8,86±0,93 32,26±2,56 103,8±4,04 36,0±1,87 2,28±0,51 9,72±1,03 11,30±2,48
Р I-II >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05
Р I-III >0,05 >0,05 >0,05 <0,05 >0,05 >0,05 >0,05
Р II-III >0,05 >0,05 >0,05 <0,05 >0,05 >0,05 >0,05
Характерис-тикагрупи за ршнем IBO IBO ЗХС, ммоль/л ТГ, ммоль/л ХС ЛПВЩ ммоль/л ХС ЛПНЩ ммоль/л ХС ЛП ДНЩ, ммоль/л Кортизол, мкг/дл ДГЕА-С, мкг/дл Вщношен-ня (корти-зол/ДГЕ-А-С)х10
I-нижнш тертиль, n=7 1,73±0,08 4,68±0,28 1,24±0,10 1,19±0,09 2,56±0,23 0,41±0,06 16,11±1,01 129,39±8,08 1,21±0,08
II - серед-нш тертиль, n=7 3,22±0,18 4,73±0,63 1,94±0,22 1,15±0,10 2,52±0,40 0,66±0,15 17,21±1,11 123,17±6,61 1,41±0,13
III - верхнш тертиль, n=5 6,35±0,89 4,87±0,45 3,61±0,31 0,87±0,04 3,02±0,39 0,98±0,11 19,99±1,02 91,10±5,15 2,54±0,55
Р I-II >0,05 <0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05
Р I-III >0,05 <0,001 <0,05 <0,10 <0,01 <0,05 <0,01 <0,001
Р II-III >0,05 <0,001 <0,05 >0,05 >0,05 <0,05 <0,01 <0,001
Таблиця 2
Показники лшвдного спектру сироватки кровi, концентрацп кортизолу та ДГЕА-С у хворих на ЦД 2 типу в групах, видшених в залежносп ввд шдексу вюцерального ожирiния (M±m)
У групах хворих I-III при збшьшенш 1ВО ви-явлено вipогiдне пiдвищення в сиpоватцi кpовi концентрацп ТГ, зниження piвня ЛПВЩ, i тенденцiю до збiльшення ЛПНЩ i ЛПДНЩ. Рiвнi ЗХС i ЛПНЩ у всiх трьох дослвджуваних групах хворих були при-близно однаковими (Р>0,05) та залишались у межах референтних значень.
Шдвищення piвня ТГ, разом зi зниженням piв-ня антиатерогенно! фракци холестерину - ЛПВЩ, асоцшються з порушенням енергетичного та лшвд-ного гомеостазу в оpганiзмi та шдвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень. Звшси випливае, що iндекс 1ВО, включаючи до розрахунку данi лiпiднi параметри, е чутливим до !х змши як покажчик ризику IPC та ССЗ, незалежно ввд показникiв 1МТ та ОТ.
Той факт, що у оаб з бiльш високим IBO спо-стеpiгався вищий piвень ТГ та !х основно! транспорт-но! форми - ЛПДНЩ, може ввдображати сповшьнен-ня поглинання i засвоення клiтинами жирних кислот, яш переносяться цими лiпiдними фpакцiями.
В плазмi кpовi, пiд впливом ендотелiальноl лшопротешлшази, тpиацилглiцеpиди у складi ЛПД-НЩ перетворюються на ЛПНЩ - транспортну форму холестерину та ненасичених жирних кислот ввд печiнки до оргашв i тканин. Пiдвищення piвня ЛПДНЩ в циркуляцп свiдчить про попршення захо-плення клiтинами холестерину, необхвдного для потреб формування мембран i стеро!догенезу, а також про дефщит есенцiальних полiненасичених жирних кислот. Цей дефщит, зпдно з сучасними поглядами, може бути шдгрунтям процеав атерогенезу [3].
Оскiльки холестерин в кpовi знаходиться, го-ловним чином, у складi ЛПНЩ, вiдсyтнiсть шдвищення piвнiв та значно! piзницi концентpацiй ЗХС та ХС ЛПНЩ мiж розглянутими нами групами можна вважати взаемопов'язаними. Цей зв'язок проявлявся у виявлених нами корелящях мiж ЗХС та ЛПНЩ.
Визначення концентрацш стресового гормону кортизолу i «антистресового» - ДГЕА-С показало вiдмiннiсть цих показнишв мiж групами хворих з piзними piвнями IВО. За умов практично незмшно! в yсiх групах концентрацп С-пептиду, можна припу-стити, що бшьш високий шдекс ШО спостерпався у хворих, у яких бшьше проявлялись ^^p^ra^i ефекти порушеного вiдношення кортизол/ДГЕА на метаболiзм лшодв.
З пiдвищенням тертиля IAO спостерпалось збiльшення концентрацп' кортизолу з одночасним зниженням ДГЕА, внаслiдок чого ввдношення корти-зол ДГЕА достовipно шдвищувалось у II i III групах поpiвняно з I групою хворих. Ввдношення кортизол / ДГЕА в III груш мало максимальне значення, досто-вipно бiльше за таке у I i II групах.
Кореляцшний аналiз показав змiнy характеру взаемозв'язку мiж piвнями кортизолу та ДГЕА зi збiльшенням IВO. Якщо в I гpyпi мiж цими показни-ками вiдзначено помipнy пряму коpеляцiю (r=0,33; P<0,05), то в III груш виявлялась сильна зворотна корелящя (r=-0,88; P<0,05).
Aналогiчна картина спостеpiгалась щодо зв'яз-кiв ввдношення кортизол/ДГЕА та ТГ: у той час, як в I груш виявлено помipнy пряму корелящю мiж цими показниками (r=0,64; P<0,05), у III груш ц кореляцп змшювались на звоpотнi (r=-0,55; P<0,05).
У II i III групах виявлено помipнy пряму кореля-цiю ТЖС з piвнем кортизолу (r=0,61 i 0,62 вiдповiдно, Р<0,05). Кpiм того, у груш III мала мкце зворотна ко-pеляцiя м1ж ТЖС та piвнем ДГЕА-С (r=-0,52, Р<0,05), на вiдмiнy вiд I групи хворих. Також виявлено сильш пpямi коpеляцiйнi зв'язки мiж piвнями ЗХС та ЛПНЩ у хворих II, III груп (r=0,83 та r=0,85 вiдповiдно). Виявленi змiни характеру взаемозв'язку мiж piв-нями кортизолу та ДГЕА у групах хворих з piзним значениям ГВО можуть вказувати на те, що у хворих при нижчих значеннях ГВО збертався близький до фiзiологiчного прямий зв'язок м1ж piвиями кортизолу та ДГЕА, а при високих IAO вшбувався патологiчний к1льк1сний пеpеpозподiл цих гормошв.
Виявлення взаемозв'язк1в м1ж незалежними показниками, що характеризують лiпiдний обмш та баланс кортико!дних гормошв, вшображае той факт, що вони знаходяться у певних взаемовiдношеннях, хоча важко говорити про пеpвиннiсть або вториншсть змiн цих чинник1в. Вшомо, що кортизол збiльшyе актив-шсть лiпопpотеlнлiпази (ЛПЛ), сприяючи перетворен-ню ЛПДНЩ на ЛПНЩ. Одночасно кортизол знижуе утворення pецептоpiв ЛПНЩ, гальмуючи залежне вiд апо-В поглинання ЛПНЩ клггинами та елiмiнацiю холестерину з кровотоку [19]. Кортизол як антагошст шсул^ також пiдвищyе активнiсть гормон-чутливо! лiпази, яка вивiльняе жиpнi кислоти з депонованих ТГ, а циркулящя вiльних ЖК викликае IP гепатоципв та iнших тканин [2]. За умов зниження piвня «антикорти-золового» гормону ДГЕА, негативнi ефекти кортизолу лише посилюються [13]. Данi впливи на лшвдний обмiн, поряд зi стимулюванням катаболiзмy бiлкiв та утворення глюкози з амiнокислот, можуть поясню-вати несприятливу д1ю виявленого нами шдвищення збшьшення вiдношення кортизол/ДГЕА на лшшш показники у пацiентiв III групи.
Отже, при виявленш у пащента високих показ-ник1в !АО (>4) у поеднаннi з високим вшношенням кортизол/ДГЕА, можна допустити, що порушення балансу стресових i антистресових глюкокортикощв може бути проводною причиною змш лiпiдного i вуг-леводного обмшу. Вiдповiдно до цього, до лшування таких пацiентiв доцiльно включити засоби впливу на даний патогенетичний механiзм, що потребуе даль-ших дослiджень.
7. Висновки
1. У хворих на ЦД 2 типу з високим !АО виявлено збшьшення ввдношення кортизол/ДГЕА, за вшсутносп значного шдвищення секреци iнсyлiнy (невисокий piвень С-пептиду).
2. Iндекс вюцерального ожиpiння корелював iз вiдношенням кортизол/ДГЕА та piвнем ЛПДНЩ. При цьому у групах хворих з низьким i високим ШО виявлено piзний характер кореляцшних взаемозв'яз-
шв мiж величиною 1ВО та рiвнями кортизолу, ДГЕ-А-С, ввдношення кортизол/ДГЕА.
3. 1ндекс 1ВО, на вщмшу вiд показник1в 1МТ та ОТ, е бшьш чутливим показником для оцiнки пара-метрiв загального та абдомiнального ожирiння, пору-шення лiпiдного спектру та балансу кортикостерощв у хворих на ЦД2.
Лгтература
1. Geetha, L. Prevalence and Clinical Profile of Metabolic Obesity and Phenotypic Obesity in Asian Indians [Text] / L. Geetha, M. Deepa, R. M. Anjana, V. Mohan // Journal of Diabetes Science and Technology. - 2011. - Vol. 5, Issue 2. - P. 439446. doi: 10.1177/193229681100500235
2. Титов, В. Н. Атеросклероз - проблема общей биологии: нарушение биологических функций питания и эндо-экологии [Текст] / В. Н. Титов // Успехи современной биологии. - 2009. - Т. 129, № 2. - С. 124-143.
3. Титов, В. Н. Статины, холестерин, жирные кислоты и сахарный диабет [Текст] / В. Н. Титов // Научный диалог. - 2013. - № 3 (15). - С. 148-183.
4. Aronson, D. Cortisol - Its Role in Stress, Inflammation, and Indications for Diet Therapy [Text] / D. Aronson // Today's Dietitian. - 2009. - Vol. 11, Issue 11. - P. 38.
5. Jablonka, E. Transgenerational epigenetic inheritance: prevalence, mechanisms, and implications for the study of heredity and evolution [Text] / E. Jablonka, G. Raz // The Quarterly Review of Biology. - 2009. - Vol. 84, Issue 2. - P. 131-176. doi: 10.1086/598822
6. Корпачев, В. В. Эволюция взглядов в диабетологии [Текст] / В. В. Корпачев, О. В. Корпачева-Зиныч. - К: Книга-плюс, 2011. - 224 с.
7. Bauer, M. E. Glucocorticoids and DHEA: Do they have a role in immunosenescence? [Text] / M. E. Bauer, C. M. M. Jeck-el, C. Bonorino, F. Ribeiro, C. Luz. - Handbook on Immunosenescence. - Springer Science, 2009. - P. 833-862. doi: 10.1007/978-1-4020-9063-9_43
8. Hughes, K. A. Recycling Between Cortisol and Cortisone in Human Splanchnic, Subcutaneous Adipose, and Skeletal Muscle Tissues In Vivo [Text] / K. A. Hughes, K. N. Manol-opoulos, J. Iqbal, N. L. Cruden, R. H. Stimson, R. M. Reynolds et. al // Diabetes. - 2012. - Vol. 61, Issue 6. - P. 1357-1364. doi: 10.2337/db11-1345
9. Gross, K. L. Tissue-specific glucocorticoid action: a family affair [Text] / K. L. Gross, J. A. Cidlowski // Trends in Endocrinology & Metabolism. - 2008. - Vol. 19, Issue 9. - P. 331339. doi: 10.1016/j.tem.2008.07.009
10. Buford, T. W. Impact of DHEA(S) and cortisol on immune function in aging: a brief review [Text] / T. W. Buford, D. S. Willoughby // Applied Physiology, Nutrition, and Metabolism. - 2008. - Vol. 33, Issue 3. - P. 429-433. doi: 10.1139/h08-013
11. Phillips, A. C. Cortisol, DHEA sulphate, their ratio, and all-cause and cause-specific mortality in the Vietnam Experience Study [Text] / A. C. Phillips, D. Carroll, C. R. Gale, J. M. Lord, W. Arlt, G. D. Batty // European Journal of Endocrinology. - 2010. - Vol. 163, Issue 2. - P. 919-923. doi: 10.1530/ eje-10-0299
12. McNelis, J. C. Dehydroepiandrosterone exerts antiglu-cocorticoid action on human preadipocyte proliferation, differentiation and glucose uptake [Text] / J. C. McNelis, K. N. Manolopou-
los, L. L. Gathercole, I. J. Bujalska, P. M. Stewart, J. W. Tomlinson, W. Arlt // AJP: Endocrinology and Metabolism. - 2013. - Vol. 305, Issue 9. - P. E1134-E1144. doi: 10.1152/ajpendo.00314.2012
13. Ohlsson, C. Low serum levels of dehydroepiandros-terone sulfate predict all-cause and cardiovascular mortality in elderly Swedish men [Text] / C. Ohlsson, F. Labrie, E. Barrett-Connor, M. K. Karlsson, O. Ljunggren, L. Vandenput et. al // The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. - 2010. -Vol. 95, Issue 9. - P. 4406-4414. doi: 10.1210/jc.2010-0760
14. Davis, S. R. Dehydroepiandrosterone sulfate levels are associated with more favorable cognitive function in women [Text] / S. R. Davis, S. M. Shah, D. P. McKenzie, J. Kulkarni, S. L. Davison, R. J. Bell // The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. - 2008. - Vol. 93, Issue 3. - P. 801-808. doi: 10.1210/jc.2007-2128
15. Amato, M. C. Study Group: Visceral adiposity index: a reliable indicator of visceral fat function associated with car-diometabolic risk [Text] / M. C. Amato, C. Giordano, M. Galia, A. Criscimanna, S. Vitabile, M. Midiri et. al // Diabetes Care. -2010. - Vol. 33, Issue 4. - P. 920-922. doi: 10.2337/dc09-1825
16. Petta, S. Visceral adiposity index is associated with histological findings and high viral load in patients with chronic hepatitis C due to genotype 1 [Text] / S. Petta, M. Amato, D. Ca-bibi, C. Camma, V. Di Marco, C. Giordano et. al // Hepatology. -2010. - Vol. 52, Issue 5. - P. 1543-1552. doi: 10.1002/hep.23859
17. Творогова, М. Г. Методы определения холестерина липопротеидов низкой плотности [Текст] / М. Г. Творогова // Лабораторная медицина. - 2006. - № 7. - С. 29-37.
18. Кобзарь, А. И. Прикладная математическая статистика [Текст] / А. И. Кобзарь. - М.: Физматлит, 2006. - 238 с.
19. Toth, P. P. Cardiovascular risk in patients achieving low-density lipoprotein cholesterol and particle targets [Text] / P. P. Toth, M. Grabner, R. S. Punekar, R. A. Quimbo, M. J. Czira-ky, T. A. Jacobson // Atherosclerosis. - 2014. - Vol. 235, Issue 2. -P. 585-591. doi: 10.1016/j.atherosclerosis.2014.05.914
References
1. Geetha, L., Deepa, M., Anjana, R. M., Mohan, V. (2011). Prevalence and Clinical Profile of Metabolic Obesity and Phenotypic Obesity in Asian Indians. Journal of Diabetes Science and Technology, 5 (2), 439-446. doi: 10.1177/193229681 100500235
2. Tytov, V. N. (2009). Ateroscleros - problema obsey bi-ologii: narusheie bioligicheskih funkciy pitaniya I endoecologii [Atherosclerosis - a common problem of biology: violation of biological functions of supply and Endoecology]. Successes of modern biology, 129 (2), 124-143.
3. Tytov, V. N. (2013). Statiny, holesterin, zyrnie kisloty
I saharniy diabet [Satins, cholesterol, fatty acids and diabetes mellitus]. Nauchniy dialog, 3 (15), 148-183.
4. Aronson, D. (2009). Cortisol - Its Role in Stress, Inflammation, and Indications for Diet Therapy. Today's Dietetian,
II (11), 38.
5. Jablonka, E., Raz, G. (2009). Transgenerational Epi-genetic Inheritance: Prevalence, Mechanisms, and Implications for the Study of Heredity and Evolution. The Quarterly Review of Biology, 84 (2), 131-176. doi: 10.1086/598822
6. Korpachev, V., Korpacheva-Zynych, O. (2011). Evo-luciya vsgladov v diabetologii [The evolution of views in Diabe-tology]. ^iv: Kniga-plus, 224.
7. Bauer, M. E., Jeckel, C. M. M., Bonorino, C., Ri-beiro, F., Luz, C. (2009). Glucocorticoids and DHEA: Do they have a role in immunosenescence? Springer Science, 833-862. doi: 10.1007/978-1-4020-9063-9_43
8. Hughes, K. A., Manolopoulos, K. N., Iqbal, J., Cruden, N. L., Stimson, R. H., Reynolds, R. M. et. al (2012). Recycling Between Cortisol and Cortisone in Human Splanchnic, Subcutaneous Adipose, and Skeletal Muscle Tissues In Vivo. Diabetes, 61 (6), 1357-1364. doi: 10.2337/db11-1345
9. Gross, K. L., Cidlowski, J. A. (2008). Tissue-specific glucocorticoid action: a family affair. Trends in Endocrinology & Metabolism, 19 (9), 331-339. doi: 10.1016/j.tem.2008.07.009
10. Buford, T. W., Willoughby, D. S. (2008). Impact of DHEA(S) and cortisol on immune function in aging: a brief review. Applied Physiology, Nutrition, and Metabolism, 33 (3), 429-433. doi: 10.1139/h08-013
11. Phillips, A. C., Carroll, D., Gale, C. R., Lord, J. M., Arlt, W., Batty, G. D. (2010). Cortisol, DHEA sulphate, their ratio, and all-cause and cause-specific mortality in the Vietnam Experience Study. European Journal of Endocrinology, 163 (2), 285-292. doi: 10.1530/eje-10-0299
12. McNelis, J. C., Manolopoulos, K. N., Gathercole, L. L., Bujalska, I. J., Stewart, P. M., Tomlinson, J. W., Arlt, W. (2013). Dehydroepiandrosterone exerts antiglucocorticoid action on human preadipocyte proliferation, differentiation, and glucose uptake. AJP: Endocrinology and Metabolism, 305 (9), E1134-E1144. doi: 10.1152/ajpendo.00314.2012
13. Ohlsson, C., Labrie, F., Barrett-Connor, E., Karls-son, M. K., Ljunggren, O., Vandenput, L. et. al (2010). Low
Serum Levels of Dehydroepiandrosterone Sulfate Predict All-Cause and Cardiovascular Mortality in Elderly Swedish Men. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 95 (9), 4406-4414. doi: 10.1210/jc.2010-0760
14. Davis, S. R., Shah, S. M., McKenzie, D. P., Kulkarni, J., Davison, S. L., Bell, R. J. (2008). Dehydroepiandrosterone Sulfate Levels Are Associated with More Favorable Cognitive Function in Women. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 93 (3), 801-808. doi: 10.1210/jc.2007-2128
15. Amato, M. C., Giordano, C., Galia, M., Criscimanna,A., Vitabile, S., Midiri, M., Galluzzo, A. (2010). Visceral Adiposity Index: A reliable indicator of visceral fat function associated with cardiometabolic risk. Diabetes Care, 33 (4), 920-922. doi: 10.2337/dc09-1825
16. Petta, S., Amato, M., Cabibi, D., Camma, C., Di Marco, V., Giordano, C. et. al (2010). Visceral adiposity index is associated with histological findings and high viral load in patients with chronic hepatitis C due to genotype 1. Hepatology, 52 (5), 1543-1552. doi: 10.1002/hep.23859
17. Tvorogova, M. (2006). Metody opredelenia holesterina lipoproteinov niskoy plotnosti [Methods for determination of low density lipoprotein cholesterol]. Labor. medicina, 7, 29-37.
18. Kobsar, A. (2006). Prikladnaya matematicheskaya stati-atika [Applied Mathematical Statistics]. Moscow: Physmatlit, 238.
19. Toth, P. P., Grabner, M., Punekar, R. S., Quimbo, R. A., Cziraky, M. J., Jacobson, T. A. (2014). Cardiovascular risk in patients achieving low-density lipoprotein cholesterol and particle targets. Atherosclerosis, 235 (2), 585-591. doi: 10.1016/ j.atherosclerosis.2014.05.914
Дата надходження рукопису 18.12.2015
Кушнарьова Натал1я МиколаТвна, науковий сшвробггаик, вщдшення клшчно! фармакологи та вжово! ендокринологи, ДУ Институт ендокринологи та обмГну речовин iм. В. П. Комюаренка НАМН Украши», Нацiональна медична академiя Украíни, вул. Вишгородська, 69, м. Кш'в, Укра1на, 04114 Е-mail: natalijakush@yandex.ua
Корпачев Вадим Валершович, доктор медичних наук, професор, керiвник вiддiлу, ввддш кдшГчно! фармакологи та фармакотерапи ендокринних захворювань, ДУ «Iнститут ендокринологи та обмшу речовин iм. В. П. Комюаренка НАМН Украши», Нацюнальна медична академiя Украíни, вул. Вишгородська, 69, м. Кш'в, Украша, 04114 Е-mail: korpacva@yandex.ru
Корпачева-Зшич Олеся Вадим1вна, доктор медичних наук, старший науковий сшвробггаик, вщдшен-ня кдшГчно! фармакологи та вшэво! ендокринологи, ДУ «Шститут ендокринологи та обмшу речовин Гм. В. П. Комiсаренка НАМН Украши», Нацюнальна медична академiя Украíни, вул. Вишгородська, 69, м. Ки!в, Украша, 04114 Е-mail: zipp@inbox.ru
Гурша Натал1я Маркиша, кандидат бюлопчних наук, провГдний науковий сшвробггаик, ввддш клично! фармакологи та фармакотерапи ендокринних захворювань, ДУ Институт ендокринологи та обмшу речовин Гм. В. П. Комюаренка НАМН Украши», Нацюнальна медична академГя Украши, вул. Вишгородська, 69, м. Ки!в, Украша, 04114 Е-mail: natali-5454@ukr.net
Прибила Ольга Володимир1вна, молодший науковий сшвробггаик, ввддшення вшово! ендокринологи та клшГчно1 фармакологи, ДУ «Шститут ендокринологи та обмГну речовин Гм. В. П. Комюаренка НАМН Украши», Нацюнальна медична академГя Украши, вул. Вишгородська, 69, м. Ки!в, Украша, 04114 Е-mail: o.v.prybyla@yandex.ua
