CC BY
73
УДК 616.9:615.371-084:616-037
В.В. Маврутенков, ВАКЦИНОПРОФ1ЛАКТИКА: ДОСЯГНЕННЯ,
Г. О. Ревенко ПРОБЛЕМЫ I ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ДЗ «Днгпропетровська медична академЫМОЗ Украши» кафедра тфекцшних хвороб
(зав. - д. мед. н., проф. Л.Р. Шостакович-Корецъка)
вул. Дзержинсъкого, 9, Днтропетровсък, 49044, Укра'та
SE «Dnipropetrovsk medical academy of Health Ministry of Ukraine»
Department of Infectious Diseases
Dzerzhinsky str., 9, Dnipropetrovsk, 49044, Ukraine
e-mail: georev5@mail.ru
Ключов! слова: вакцинопрофшактика, тфекцшт хвороби, летальнкть, iMyuimem Key words: vaccine prophylaxis, infectious diseases, mortality, immunity
Реферат. Вакцинопрофилактика: достижения, проблемы и перспективы развития. Маврутенков В.В., Ревенко Г.А. В статье рассмотрены медико-социальные аспекты иммунопрофилактики инфекционных заболеваний, представлена история вакцин и вакцинации, а также перспективы развития вакцино-профилактики.
Abstract. Vaccine prophylaxis: achievements, problems, perspectives of development. MavrutenkovV.V, Revenko G.O. The article presents medical and social aspects of immune prophylaxis of infectious diseases; the history of vaccines and vaccination is presented, as well as perspectives of development of vaccine prophylaxis.
1нфекцшна патолопя та II наслщкн отримали значущють серйозно! сощально!, меднчно!, еко-ном1чно! та демограф1чно! проблемы сучасного суспшьства. На тепершнш час шфекцшш захворювання (за виключенням деяких розви-нутих краш) посщають перше мюце серед шших хвороб як за розповсюдженютю, так \ за р1внем викликано1 ними летальность В ешдемюлогн контагюзних хвороб виникають проблеми ра-шше невщомнх, нових, а також змшеннх вар1ан-т1в вщомнх збудннюв шфекцш. Збшьшуеться юльюсть захворювань, що внклнкаш умовно-патогенними мшрооргашзмамн. Надзвичайно актуальна в останнш час проблема бюлопчного тероризму [1,9]. Окреме питания боротьби з шфекцшними захворюваннями - це розробка заход1в, направлених на третю ланку ешдемю-лопчного процесу - сприйнятливого колективу. Разом з пщвнщенням загально! неспециф1чно1 резнстентносп макрооргашзму провщннм заходом, що мае першочергове практичне значения в систем! захисту вщ шфекцш шляхом керування ешдем1чною ситуащею, е специф1чна ¿муно-профшактнка, насамперед вакцинопрофшактика [9]. Вакцннащя населения дозволяе ютотно зменшити р1вень шфекцшно! захворюваносп, а для деяких шфекцш ставити питания про 1х ераднкащю. Так, у 1967 рощ ВООЗ запропо-нувала програму лшвщацп такого поширеного й небезпечного захворювання минулого, як натуральна вюпа, за допомогою вакцинацн. У результат! впровадження ще! програми -
останнш випадок натурально! вюпи було за-реестровано в Сомал1 26 жовтня 1977 року, \ в 1980 рощ сви" оголошено вшьним вщ натурально! вюпи. У 2002 рощ всю Свропу було оголошено вшьною вщ иолюм1ел1ту. У багатьох крашах Свроии та Америки не виявляють таю тяжю захворювання, як юр, уроджена краснуха, правець новонародженнх, дифтер1я. Завдякн вакцинацн протп в1русного гепатиту В вдалося знизити частоту гепатоцелюлярно! карциноми в ди-ей. ВООЗ працюе з крашами { партнерами над иолшшенням охоплення вакцинащею, у тому числ1 шляхом проведения ¿шщатив, що були прийнят1 на сесп Всесв1тньо1 асамбле! охоронн здоров'я 194 крашами в травш 2012 року як Глобальний план дш вщносно вакцин (ГПДВ) [12]. Всесвитай тиждень ¿мушзацн в кв1тш 2016 року був проведений пщ дев1зом «Лшвщувати недолши в ¿мушзацн» та нацшений на при-вернення увагн людей до свого вакцинального статусу, шформування про юнуюч1 вакцннн та усунення перешкод для вакцинацн населения. При ощнщ результапв специф1чно1 ¿мунопро-фшактики беруться до уваги не тшьки епще-мюлопчш даш, а й економ1чна вигода при вакцинацн, яка здатна значною м1рою скоротити втрати, пов'язаш з шфекцшними захворюваннями, а головне - зберегти життя мшьйонам людей [9].
На сьогодш за допомогою вакцин можна запоб1гти близько 40 захворюванням. Майже в кожнш кра!ш св1ту юнуе Нацюнальний календар
профшактичних щеплень, що враховуе за-хворювашсть на шфекцшш хвороби, BiKOBi особливосп формування ¿муштету та вплив материнських антитш у д1тей. В Укра!ш календар! щеплень, введен! Наказом МОЗ, юнують з друго! половини XX стол1ття. На сьогодн! д{е Наказ МОЗ № 551 вщ 11.08.2014 р. «Про удосконалення проведения профшактичних щеплень в Укра!ш». Цей документ включае иерелш обов'язкових за вшом таких щеплень: проти туберкульозу, гепатиту В, дифтерп, кашлюку, правця, полюм1елпу, гемофшьно! шфекцй, кору, краснухи та паротиту; та реко-мендованих щеплень: проти в1тряно1 вюпи, гепатиту А, грипу, пневмококово!, меишгоко-ково!, ротав1русно1 та папшомав!русно! шфекцш. Охоплення ¿мушзащею в CBiTi у 2014 - 2015 роках становило: проти дифтерн-правця-кашлю-ка - 86%, полюм1елиу - 86%, кору - 85%, гепатиту В - 82%, гемофшьно! шфекцй - 52%, пневмококово! шфекцн - 28%, ротав1русно1 ш-фекцн - 19%. У нашш кра!ш охоплення ¿мушза-щею становить близько 65-70% [12].
1сторичний аспект. Протягом майже 220-pi4HOi icTopii' вакцинопрофшактика довела свою абсолютну ефектнвнють у збереженш життя людей, зннженш захворюваност! й летальносп населения. Термш «вакцина» (вщ латинського слова vacca - корова) запропоновано L. Pasteur на честь англшського лшаря Е. Jenner (1749 -1823), який у 1796 рощ вперше на людиш засто-сував вакцину проти натурально! вюпи, щепивши 8-р1чного хлопчика J. Phipps (1788 -1853) збудником коров'ячо! вюпи. Але цей метод зустрши в Аиглй 3i скепсисом i вщмовили Е. Jenner в публшацп його стат. У 1798 рощ Е. Jenner за рахунок власних кошт1в опублшував статтю «An Inquiry into the Causes and Effects of the Variolae Vaccinae, a Disiase Discovered in Some of the Western Counties of England, Particularly Gloucestershire, and Known by the Name of the Cow Рох». Офщшне визнання метода E. Jenner вщбулось лише в 1808 рощ [6]. Заради справедливое^ слщ сказати, що ще за тисячу роюв до ново! ери щось под1бне до вакцинацй проти натурально! вюпи почали використовувати в Кита! та 1ндп, була запропонована так звана «варюлящя» - cyxi вюпяш пустули (юрочки) вводили людиш шляхом втирания в шюру або нанесения на слизову оболонку носа, але до 2% випадюв закшчувались летально [10].
У 1771 рощ наш сшввичизник Д.С. Самой-лович (Сушковський) (1744-1805) використав щеплення проти чуми - матер1ал i3 чумних бу-бон1в, який отримував у реконвалесценпв.
У друг1й половиш XIX стор1ччя L. Pasteur (1822 -1895) науково шдшшов до створення живих вакцин i справедливо вважаеться засновником науково! вакцинологи. Були створеш ефективн1 вакцини проти сказу, сиб1рки, холери курей. У 1885 рощ L. Pasteur вперше була проведена вак-цинащя проти сказу 9-р1чному J. Meister (18761940) (табл. 1).
Цша низка украшських вчених внесли свою лепту у становления тако! науки як вакцинолопя: в 1886 роц1 Н.Ф.Гамалея (1859-1949) разом з Ы.Мечниковим (1845-1916) заснував другу в CßiTi бактер1олог1чну станщю в Одес1 i вперше в нашш Kpai'Hi зд1йснив щеплення проти сказу. За 3 роки летальшсть з 2,5% знизилась до 0,8%. Д.К. Заболотний (1866-1929) дослщжував проблему ¿мушзаци людини проти холери. Л.А. Та-расевич (1868-1927) сформував основи державного контролю якосп вакцин i сироваток [3].
Нобел1вськ1 премн за роботи з ф1зшлогн та медицини, що пов'язан1 з розробкою проблем вакцинологи. У 1902 р. Прем1я за вщкриття антитоксин1в та використання метода серотерапи - Е. Bering (Гермашя). У 1905 р. Прем1я за внв-чення туберкульозу - R. Koch (Гермашя). У 1913 р. Прем1я за роботи з анафшакси - С. Richet (Франщя). У 1984 р. - Прем1я за вщкриття i розробку принцип1в продукци моноклональннх антнт1л - G. Kohler (Гермашя) та С. Milstein (Великобриташя). У - 1996 р. Прем1я за в1дкрит-тя феномену подвшного розп!знавання в ¿муно-логй - P. Doherty (США) та R. Zinkernagel (Швейцар1я). У 2011р. Прем1я за внвчення актнвац!! вродженого ¿муштету - J. Hoffman (Франц1я) та В. Beutler (США) [11].
Класифжащя вакцин. На тепершнш час вакцини можна умовно розподшити на чотири покол!ння. Перше - це вакцини з цших м1кроор-ган!зм1в, яю под1ляються на жнв1 (атенуйован!) вакцини проти кору, полюм!ел1ту (Себ1иа), грипу, сиб1рки, туберкульозу та вбит! (шакти-воваи!) - проти сказу, полюм!ел1ту (Солка), кашлюку. Друге - xiMi4Hi вакцини: розщеплен! (спл!т-вакцннн) - шактивоваш зруйнован! (розщеплен!) антнгенн (поверхиев! аитигеии, внутр!шн! б1лки та фрагмента ДНК/РНК) проти грипу та субодиничш - з поверхневих антиген!в проти меншгококово! ¿ифекц!!, холери та грипу. Трете - генношженерш (рекомб1нантн!) - отри-мують шляхом введения гена, що кодуе протек-тивний антиген у геном деяких ав!рулентних BipyciB-BeKTopiß (аденов!руси, иарвов!руси). Четверте - генетичш (ДНК) вакцини - являють собою гени, яи кодують протективн! аитигеии, вбудован! у плазм1дн бактер1й разом з
16/ Том XXI/ 3
57
промотором, без якого транскрипщя в еукарю- 100%. Певною м1рою людство зобов'язане in
тичних системах не вщбудеться [4, 7].
збшьшенням тривалосп життя. 3 таблиц! 2
Антивакцинальна ¡деолопя. Завдяки ¿муно- видно, що вщносний ризик поствакцинальних ирофшактищ в розвинених кра!нах частота ускладнень незначний, а ризик, виникаючий
деяких шфекцшних хвороб (юр, дифтер1я, по- внаслщок переиесеиих шфекцшних захворю-
люм1ел1т, Hib-шфекщя) зиизилась практично на вань, значно вищий [2].
Таблиця 1
fleprni вакцини для профшактики шфекцшних хвороб
Назва шфекцп
Вид вакцини
PiK створення (публшацп)
Автори
Натуральна Bicna
Сказ
Сиб1рка
Черевний тиф
Холера
Туберкульоз
Дифтер1я
Правець
Кашлюк
Жовта гарячка
Грип
Висипний тиф Кл1щовий енцефал1т Пол1ом1сл1т Kip
Паротит Краснуха
Меншгококова ¡нфекц1я Гемоф1льна ¡нфекц1я Пневмококова ¡нфекц1я Гепатит В
Жива Фшсований в1рус Жива (для тварин) Вбита Вбита Жива Анатоксин Анатоксин Вбита Жива Вбита Вбита Вбита
1нактивована Жива
Жива Жива Жива Х1м1чна Х1м1чна
Х1м1чна
Плазмена Рекомбшантна
1796
1885
1886 1896 1896 1914 1923 1923 1925
1935
1936 1936 1941
1954 1952-1954
1962
1968
1969
1970
1971
1976
1978 1984
Е. Jenner L. Pasteur Л.С. Ценковський A. Wright W. Kolle Calmette G. Ramon G. Ramon T. Madsen M. Theiler W. Smith H. Cox
A.A. Смородинцев
J. Salk H. Koprowskl / A. Sabin
M. Hilleman M. Hilleman
S. Plotkin M. Artenstein R. Schneerson
R. Austrian
M. Hilleman
W. McAleer
Гепатит A
Вбита
1992
F. Andre
Таблиця 2
Вщносний ризик ускладнень теля вакцинащ! i вщповщних ¡нфекцшних захворювань
Вакцина Ускладнення Частота виникнення ускладнення теля вакцинацп Частота виникнення ускладнень у раз1 захворювання
В1тряна Bicna Меншгоенцефали 1:500 000 1:500
Kip-паротит-краснуха Тяжка алерг1чна реакщя 1:500 000 -
Тромбоцитопешя 1:40 000 1:300
Асеитичний паротитний мен1нг1т (штам Jeryl Lynn) 1:100 000 1:300
Kip Тромбоцитопен1я 1:40 000 1:300
Енцефалопапя 1:100 000 1:300 Летальшсть 1:500
Кашлюк-дифтер1я-правець Енцефалопапя 1:300 000 1:1200 Кашлюк-летальшсть-1:800 Дифтер1я-летальшсть-1:20 Правець-летальшсть-1:5
Bipyc патломи Тяжка алерпчна реакщя Цервшальний рак 1:500 000 1:4 000
Гепатит В Тяжка алерпчна реакщя 1:600 000 Ризик заражения становить 1:700 з перспективою розвптку хрошчного гепатиту
Туберкульоз Дисем1нована БЦЖ-шфекщя 1:300 000 BiporiflHicTb захвор1ти 1:500 (летальтсть - 35%)
Полюм1ел1т Вакциноасощований в'ялий парал1ч 1:160 000 Парал1ч1:100
На превеликий жаль, у нашш Kparni правова та етична основа вакцинопрофшактики недоско-нала. Р1вень суспшьно! дов1ри до вакцинацп недостатньо високий. Антивакцинальний рух [2, 8] мае ряд характерних особливостей: помилков1 передумови (м1зерний або нешдтверджений фактичний матер1ал), паралопзм i соф1зм, спрнйняття хронолопчно! послщовносп як доказ причинного зв'язку («теля цього - значить внаслщок цього»), посилання на помилкову експертизу, антинауков1 обгрунтування. Так, у 1991-1997 роках в Укра!ш вщбулась ешдем1я днфтерп, пщ час яко! захворшо блнзько 20 ООО oci6, з них понад 7 ООО пащенпв померло. 80 % померлих були взагат нещепленими або щеп-леними з порушенням схемн ¿мушзацп. Щоб прнпннити епщем1ю, довелося масово ¿мушзу-ватн дороелнх та проводнтн масов1 щеплення д1тям [5]. Завдякн д1яльносп под1бннх орга-шзацш у 2015 рощ в Украш зареестровано 2
випадки полюм1етту, спрнчнненого мутантннм штамом. Для переривання його розповсюдження була проведена додаткова ¿мушзащя ус1х д1тей (вщ 2 мюящв до 10 роюв) незалежно вщ вакцинального статусу живою вакциною у 3 етапи, для створення активного ¿муштету в кишювнику.
висновки
1. Вакцинащя мае велике значения протягом тисячол1ть. Люди почали освоювати методики щеплень за тисячу роюв до нашо! ери в Азн. 3 кожним стол1ттям разом з1 зростанням защкав-леносп л1кар1в з'являлись нов1 методи вакцинацп. Одшею з найважливших цшей е закрш-лення науково! бази для розробки вакцин \ 1х дш в галуз1 суспшьного здоров'я.
2. Незважаючи на загальне переконання, що шфекцшш захворювання були практично л1кв1-доваш в середнш XX столггтя, з'являються нов1, «реактнвуються» стар1 шфекцп, збшьшуеться
16/ Том XXI/ 3
59
кшьюсть антибютикорезистентних форм, чия швидюсть розповсюдження може становити загрозу в майбутньому, у зв'язку 3i змшами в демограф1чнш ситуацп, мпращею та швидюстю м1жнародних пересувань. Вакцинопрофшактика продовжуе залишатись нар1жним каменем у галуз1 глобально! охорони здоров'я.
3. Для реал1зацн Нацюнально1 програми з ¿мушзацп в Украш, а саме: створення необхщ-ного ¿му иного прошарку по вакцинокерованим шфекцшиим захворюванням, иеобхщио вдо-сконалення законодавчо! та правово! бази вакцииопрофшактики.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Малый В.П. Вакцинопрофилактика: общие и частные вопросы, проблемы и перспективы / В.П. Малый // Ктшчна 1мунолопя, алерголопя, шфектолопя. - 2009. -№ 4,- С. 5-22.
2. Мац А.Н. Антипрививочный скепсис как социально- психологический феномен / А.Н. Мац, Е.В. Чепрасова // Эпидемиология и вакцинопрофи-лактика. - 2014. -№5,- С. 111-115.
3. Медуницын Н.В. Вакцинология / Н.В. Меду-ницын. - Москва: Триада-Х, 2010. 512 с.
4. ЧернишоваЛ.1. Сучасш технологи виготов-лення вакцин / Л.1. Чернишова, Ф.1. Лапш // Здоровье ребенка. - 2014. - № 4 (55). - С. 167-171.
5. Чудна Л.М. Вакцинопрофшактика та i"i вплив на р1вень захворюваносп шфекщями, що керуються за-собами специф1чно11мунопрофшактики / Л.М. Чудна // Профшактична медицина. - 2013. - № 1-2 (20). - С. 3-11.
6. Anti-infectious human vaccination in historical perspective / E. D'Amelio [et al] // Int. Rev. Immunol. -2015,-N25,-P. 1-32.
7. Kumaraguruban K. DNA vaccine: the miniature miracle / K. Kumaraguruban, K. Kaliaperumal // Vet World. - 2013. - Vol. 6, N 4,- P.228-232.
8. Myers M. Do vaccines cause that?! A guide for evaluating vaccine safety concerns / M. Myers, D. Pineda // Galveston, Texas: Immunization for Public Health, 2008. - 268 p.
9. Broader economic impact of vaccination: reviewing and appraising the strength of evidence / M. Jit [et al.] // BMC Med. - 2015. -N13,- P. 209-217.
10. Vaccines through centuries: major cornerstone of global health /1. Hussein [et al.] // Front Public Health. -2015.-N3.-P. 209-215.
11. Official web site of the Nobel Price. [Електрон-ний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mbel-prize.org/nobel_prizes/medicine/
12. Official web site of the WHO. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.who.int/
REFERENCES
1. Malyy VP. [Vaccine: general and specific questions, problems and prospects]. Klinichna imunjlogiya, infectologiya. 2009;4:5-22. Ukrainian.
2. Mac AN, Cheprasova EV. [Anti-vaccination skepticism as a socio-psychological phenomenon], Jepe-demiologiaivaccinoprofilactica. 2014;5:111-5. Russian.
3. Medunicin NV. [Vaccinology]. M: Triada-X. 2010;512. Russian.
4. Chernyshova LI, Lapij FI. [Modern technologies of vaccine production] Zdorov'e rebenka. 2014;4:167-1. Ukranian.
5. Chudna LM. [Vaccine and its impact on the incidence of infections that are guided by means of specific immunization], Profilakticna medicina. 2013; 12:3-11. Ukranian.
6. D'Amelio E, et al. Anti-infectious human vaccination in historical perspective. Int Rev Immunol. 2015;25:1-32.
7. Kumaraguruban K, Kaliaperumal K. DNA vaccine: the miniature miracle. Vet World. 2013;6(4):228-32.
8. Myers M, Pineda D. [Do vaccines cause that?! A guide for evaluating vaccine safety concerns]. Immunization for Public Health, Galveston, Texas. 2008;268.
9. Jit M [et al]. The broader economic impact of vaccination: reviewing and appraising the strength of evidence. BMC Med. 2015;13:209-17.
10. Hussein I, et al. Vaccines through centuries: major cornerstone of global health. Front Public Health. 2015;3:209-15.
11. Official web site of the Nobel Price. Available from: http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/
12. Official web site of the WHO. Available from: http://www.who.int/
Стаття надшшла до редакци 28.03.2016
♦
