CC BY
32
УДК 37.091.4: 37.042-056.31:316.647.5
В. А. СУХОМЛИНСКИЙ ОБ ИНДИВИДУАЛЬНОМ ПОДХОДЕ К УЧЕНИКАМ С ПОНИЖЕННОЙ СПОСОБНОСТЬЮ К ОБУЧЕНИЮ В КОНТЕКСТЕ НЫНЕШНЕГО ПОНИМАНИЯ ТОЛЕРАНТНОСТИ
© 2014
Л. Д. Березовская, доктор педагогических наук, профессор, главный научный сотрудник
лаборатории истории педагогики
Институт педагогики НАПН Украины, Киев (Украина)
Аннотация: В статье раскрыто идеи выдающегося украинского педагога В. А. Сухомлинского относительно индивидуального подхода к школьникам с пониженной способностью к обучению в контексте нынешнего понимания толерантности. Определенные ученым принципы и средства работы с детьми с пониженной способностью к обучению актуализируются в условиях развития личностно ориентированной системы обучения в Украине.
Ключевые слова: В. А Сухомлинский, ученики с пониженной способностью к обучению, индивидуальный подход, толерантность.
Постановка науковог проблеми та П значення. Ниш поняття «толерантшсть» набуло поширення в рiзних сферах сустльного життя Укра!ни у контексл руху за И демократичний розвиток. Частше ця дефiнiцiя роз-глядаеться в политичному й нацюнальному вимiрах, у русл етшчних ввдносин м1ж людьми, рщше - в педаго-пчному процеа. У перекладi з латиш толерантшсть - це терпимють, поблажливiсть до кого- або чого-небудь [1, с. 675]. Водночас у Декларацп принцишв толерантностi, прийнятш ще в 1995 р. ООН, толерантшсть розглядаеть-ся передусiм сшвзвучно повазi прав людини й означае «не лише терпиме ставлення до сошально! несправед-ливостi, а й ввдмову вiд сво!х або поступки чужим пе-реконанням». Як зазначаеться в документi (ст. 1), толерантшсть - це коли кожний може вшьно дотримувати сво!х переконань i визнавати таке ж право за шшими; це визнання того, що люди рiзняться за зовшшшм вигля-дом, становищем, мовою, поведшкою та цiнностями й мають право жити в мирi та збертати свою шдиввдуаль-нiсть; це, коли погляди одше! людини не можуть бути нав'язанi iншим [2].
1снують рiзнi шдходи й щодо тлумачення поняття «iндивiдуалiзацiя навчання». Зокрема, за визначенням естонсько! учено! I. Унт, iндивiдуалiзацiя - це враху-вання в процесi навчання iндивiдуальних особливостей учшв у всiх його формах i методах незалежно ввд того, яш особливостi беруться до уваги [3, с. 8]. Порiвняння суп категорiй «толерантнiсть» та «iндивiдуальний шдхвд» сввдчить про !х взаемодоповнюванiсть, синхроншсть, особливо коли йдеться про дней i пiдлiткiв iз зниже-ною здатшстю до навчання з тих чи шших об'ективних i суб'ективних причин.
В умовах радянського дискурсу, коли жив i творив видатний укра!нський педагог В. О. Сухомлинський, по-няття «толерантнiсть» не популяризувалося. Водночас поняття «андиввдуальний пвдхвд», тiсно пов'язане з по-няттям «iндивiдуалiзацiя навчання», педагог розробляв у теоретичному i практичному вимiрах. Безпосередньо означена проблема стала одшею з проввдних у спадщиш педагога. Василь Олександрович, порушуючи !! у бага-тьох працях («Людина неповторна», 1961; «Духовний свiт школяра», 1961; «Розвиток iндивiдуальних здiбнос-тей i нахилiв учнiв», 1962; «Павлиська середня школа», 1969; «Найввдсталший у класi», 1970; «Розмова з молодим директором школи», 1973 та iн.), дошс до вчитель-сько! громади як сво! практичнi здобутки, так i всього колективу Павлисько! школи, водночас виклав власнi теоретичнi мiркування.
Аналгз досл1джень з ц1ег проблеми. Педагогiчна спадщина видатного вченого, що й ниш дае вщповщ на гос^ питання сучасно! шшльно! практики, з кож-ним роком набувае дедалi бiльшо! актуальностi. 1де! Василя Олександровича щодо рiзних аспектiв педаго-гiчно! теорп i практики продовжують науково осмис-лювати украшсьш вчеш (М. Антонець, Н. Бiбiк, I. Бех, Л. Бондар, Н. Ддчек, Л. Залiток, Н. Калiнiченко, В. Кузь, О. Петренко, Н. Побiрченко, Г. Пустовгт, О. Савченко,
О. Сухомлинська, Т. Фшмонова та ш.), намагаючись знайти ранiше не помiченi рацiональнi зерна або ж ак-центувати увагу на вже вщомих у руслi iнновацiйних змiн у галузi освiти.
Формулювання мети та завдань статт1. Мета на-шо! статтi - розкрити 1де1 Василя Олександровича Сухомлинського стосовно iндивiдуального шдходу до школярiв iз зниженою здатшстю до навчання в контек-сп нинiшнього розумiння толерантностi.
Виклад основного матергалу й обтрунтування отри-маних результат1в дослгдження. Проблема розвитку д1гей iз зниженою здатшстю до навчання хвилювала Василя Олександровича iз самого початку його педаго-гiчно! дiяльностi. На основi вивчення праць заруб1жних i радянських учених, насамперед учительсько! практики, вiн дiйшов думки, що «малоздiбнi учнi - це не просто дни iз слабкою пам'яттю». Павлиський учитель i директор вивчав спадковють, побут, харчування, духовне життя дiтей бiльш як у двох тисяч амей. У ходi напружено! працi педагог визначив причини наявносп таких дiтей, а саме: хвороба, перенесена в ранньому дитинствц неправильне виховання чи особливосп середовища в ранньому дитинствi [4, с. 584-590].
Основною причиною ввдставання дггей у розвитку учений вважав неправильне виховання в ранньому ди-тинствi, пвд яким розумiв комплекс таких умов: «нездоров^ конфлiктнi вiдносини в ам'!, а тим бiльше алко-голiзм батьк1в»; «обмеженiсть, надзвичайна вбопсть iн-телектуального життя сiм'!'»; «вщсутшсть повноцiнного материнського виховання в першi 2-3 роки життя дити-ни» [4, с. 587-588].
Невтомне багаторiчне вивчення В. О. Сухомлинським причин неуспiшностi i другорiчництва учшв уможливи-ло встановлення однiе!' з них ^ можливо, найважливiшо!' - це поганий стан здоров'я чи якесь захворювання. «_ Так зване спов№нене мислення - це в багатьох випад-ках наслiдок загального нездужання органiзму, незду-жання, що його не ввдчувае й сама дитина», - писав педагог [5, с. 442]. Виявити таю захворювання та змщнити дитячий оргашзм як одну з важливих умов шдвищення ефективностi розумово! працi можна лише за тiсно! вза-емоди вчителiв, батьк1в i лiкарiв. У Павлиськш шко-лi д1яла система заходiв змiцнення здоров'я школярiв: на педагопчнш радi лiкар доповiдав про стан здоров'я учшв; за диъми зi слабким здоров'ям здiйснювалося пе-дагогiчне спостереження; спiльно iз ам'ею розроблявся iндивiдуальний режим працi й ввдпочинку для цих дiтей; для батьшв функцiонувала батьк1вська школа, де пору-шувалися проблеми здоров'я дитини, !! розумового та морального розвитку [5, с. 444-445]. З огляду на це педа-гогiчний колектив Павлисько! школи дшшов думки про те, що починати вивчати дитину потрiбно з дослвдження !! здоров'я [6, с. 126].
Вчасно помггати й виявити учшв iз зниженою здат-шстю до навчання можна лише за допомогою iндивi-дуального подходу, а розпочинати цей процес варто з дошкшьного вiку. Цiнним е досвщ роботи в даному на-
npHMi Павлисько! середньо! школи. Як описував !! директор, дiти 4-6 рошв приходили до школи два-три рази на мюяць, 6-7 рошв - щотижня на заняття з учителями. Досввдчеш педагоги пiд час екскурсш i походiв до при-роди вивчали розум i мислення кожно! дитини. «В екс-кураях i походах до природи якраз i вивчаються 1ндж1-дуальнi особливостi мислення дитини», - наголошував В. О. Сухомлинський [7, с. 169]. Спостеpiгаючи за цим процесом, вiн виявив, що вже у п'яти-шестиpiчному вiцi видiляються групи учнiв з piзними штересами, «теоретики» i «мршники». На переконання Василя Олександровича, немае жодно! бездарно! i нездiбно! дитини, потpiбно вивчати здiбностi дитини для того, щоб вона навчалася не нижче ввд сво!х можливостей; у кожному клаа, поколiннi дiтей е «талановип математики, механiки, pослинознавцi, шзшше - хiмiки, фiлологи, ю-торики» [7, с. 170].
Учений, pозмipковуючи про вiдстаючих, або невсти-гаючих учнiв, пояснював !х наявнiсть тим, що «немае т-дивiдуального nidxody до дтгей у найважливiшiй, найго-ловнiшiй сфеpi шкiльного життя - у сфеpi розумово! правд». Вiн закликав провести поpiвняння щодо виконання семиpiчними дiтьми фiзично! пращ, наприклад - запро-понувати !м носити воду. Вчитель вiдpазу помнить, що один учень може принести п'ять вщер з водою i втоми-тися, а iнший - двадцять тощо. В. О. Сухомлинський пе-реконливо доводив, що потpiбнi неоднаковi дитячi сили i для розумово! пращ. Одш учнi сприймають матеpiал швидко, запам'ятовують його мщно й надовго, а iншi -сприймають i запам'ятовують повiльно. Для одних учшв успiхом е «п'япрка», а для iнших - i «тpiйка» велике до-сягнення. Саме тому вчений наголошував, що «немае абстрактного учня, до якого можна було б прикласти мехашчно ва закономipностi навчання й виховання». Вiн називав умiння вчителя правильно визначати шляхи розвитку розумових здiбностей кожного учня «над-звичайно важливою складовою частиною педагопчно! мудpостi». На його думку, кожнш дитинi потpiбно до-помогти розкрити и сили й можливостi, а отже, ввдчути pадiсть успiху в розумовш пpацi. «А це означае, що в навчанш мае бути iндивiдyалiзацiя - i в змюп розумово! пpацi (в хаpактеpi завдань), i в часi»,- зазначав педагог [8, с. 436-437].
Невтомш твоpчi пошуки В. О. Сухомлинського умож-ливили народження непересчно! 1де! про те, що кожна дитина мае певш здiбностi, «що немае дней нездiбних, бездарних, лшивих» [6, с. 34]. У пращ «Павлиська серед-ня школа» вiн навiв приклад про одного учня Олек^, учасника литературного гуртка, що його оргашзував i вiв Василь Олександрович. Олексш виявив здiбностi до написания вipшiв й водночас не встигав з рщно! мови. Це дуже дивувало педагога, як i той факт, що в деяких учителiв учш не вчать уроки, одержують двшки тощо.
На основi власних спостережень, набутого досвщу педагог дiйшов думки, що вивчення кожно! дитини мае бути всебiчним i багатогранним: кожна дитина повинна ввдчувати на собi вплив багатьох учителiв; кожний учитель мае знати середовище, в якому формувалася до школи й формуеться у процес навчання особистiсть дитини; особливосп !! мислення, навколишнього серед-овища, розумово! пращ, вдивщуальш риси характеру, Г! сили, здiбностi, iнтеpеси, труднощ^ pадощi i пpикpощi. «Свiй обов'язок наш колектив вбачае в тому, щоб усе, що стосуеться кожно! дитини, - !! мислення, емоцп, задатки, здiбностi, штереси, нахили, захоплення, знали всi педагоги», - наголошував В. О. Сухомлинський [6, с. 56].
Велику роль у навчаинi малоздiбних дней вщграва-ла створена в Павлиськш школi психологiчна комшя з досввдчених учителiв i лiкаpя, яка готувала заняття пси-хологiчного семiнаpу для всього вчительського колекти-ву. Систематично порушувалася на семшарах i проблема про вщхилення в розумовому розвитку дитини. Василь Олександрович, описуючи приклад про Валентина В.,
який лише завдяки «турботливому, вдумливому подходу психолопв» закончив 8 клаав, назвав напрями роботи психолопчно! комюп з такими учнями: давати !м 1ндив1-дуальш завдання, розраховаш на наявш в них можливос-тц продовжуючи спостереження за дитиною, розвивати !! розумов1 зд1бност1, вчити думати, тренувати думку. Протягом трьох рошв Валентин виконував лише шди-ввдуальш завдання. Важливо, що психолопчна комю1я давала поради щодо позакласного читання та вдивщу-ального навчання хлопця [5, с. 457, 459].
Загалом у Павлиськ1й школ1 протягом багатор1чно! пращ пвд кер1вництвом Василя Олександровича скла-лася система роботи з дггьми 1з зниженою здатнютю до навчання. Яш ж особлив1 заходи потр1бш для !хнього навчання 1 виховання? Насамперед це «тонкий, делшатний 1ндив1дуальний п1дх1д»; запоб1гання появ1 в учшв байду-жого ставлення до навчання; забезпечення навчання 1 виховання в масовш загальноосвггаш школц доб1р вид1в посильно! розумово! пращ та щкаво! роботи; вивчення причин знижено! здатносп до навчання. «Це дти - не виродлив1, а найтенд1тшш1, найн1жшш1 квгга в безмеж-но р1зномаштному кв1тнику людства», - з шжнютю 1 теплом писав Василь Олександрович [9, с. 86].
Безперечно, як дов1в В. О. Сухомлинський, навчання таких дней мае грунтуватися на шдиввдуальному шдходг «...якщо вчити !х так само, як учать ус1х дь тей, вони неминуче залишаться недоуками, знедолени-ми, нещасними людьми, як все життя переживатимуть прку думку: я т на що не здатний» [4, с. 588]. Василь Олександрович розробив принципи роботи з ввдстаючи-ми диъми. На його думку, вчитель на урощ мае насамперед розвивати шзнавальш можливосл й змщнювати пам'ять малозд1бно! дитини; ставити ощнку лише тод1, коли !й удалося досягти усшху; не показувати дитиш, що !! видшяють у класц терпеливо досягати поставлено! мети, наприклад чекати (можливо, 2-3 уроки) само-стшного розв'язання учнем задача «Якщо дитина знае радють тзнання, радють усшху, то бажання знати за-вжди супроводить !! працю», - писав педагог [4, с. 589]. Серед засоб1в розвитку малозд1бних дней, апробованих у шшльнш практищ Павлисько! середньо! школи, учений видшив так1: уроки мислення для молодших школяр1в на природ1; розв'язування задач за спещально укладеним зб1рником; читання за спещально розробленою хресто-мат1ею; складання казок; поетична творчгсть; творча ручна праця.
Особливу увагу В. О. Сухомлинський прид1ляв ор-гашзащ! читання. Вш вважав, що вчител1 початково! школи, дбаючи про нормальне навчання ввдстаючих дтгей, мають прищеплювати !м «радють думання над книжкою» шд час самостшного читання [10, с. 433]. Для цього вчитель мав добирати книжки кожному учневт Як м1ркував педагог, читання не лише рятуе школяра в1д неусшшносп, а й розвивае його штелект. «Спещально продумане, завчасно передбачене, орган1зоване читання науково-популярно! л1тератури слабковстигаючими учнями - це одна з найбшьших турбот педагога. По сут1, це головне в тш справ1, яка в практищ школьного життя називаеться 1ндш1дуальною роботою з невстигаючими» [8, с. 475].
Для гадлита, котрий ввдставав у навчанн1, вчител1 добирали спец1альн1 задач!. Поступово вони ускладню-валися. В. О. Сухомлинський вважав, що робота й такого учня мае бути самостшною, бо в1н повинен в1дчути радють в1д подолання труднощ1в, оск1льки «негативш 1нтелектуальн1 почуття поступово пригн1чують тд-л1тка, притупляють його чутлив1сть до засудження не-самост1йност1 його розумово! д1яльносп» [11, с. 330]. Педагог-практик вбачав небезпеку не лише в тому, що учень ввдстае у навчанн1 в1д сво!х ровесник1в за р1внем знань, а й передуам у тому, що вш може поступово втратити штерес до розумово! д1яльност1, в1дчути «ште-лектуальну неповноц1нн1сть» 1 з цих причин «вщставати в 1нтелектуальному розвитку». Вш пост1йно застер1гав
вщ цього вчителiв.
На основi глибокого та всебiчного вивчення дiтей пвдлпжового вiку В. О. Сухомлинському вдалося вста-новити, що кожна дитина думае по-своему (швидко, по-вшьно). Тому потрiбно дати кожному учневi «час для роздумiв, для осмислення матерiалу, враховуючи те, що в клас завжди е вихованщ, якi повiльно думають» [11, с. 330]. I це, як стверджував учений, е неодмшним правилом оргашзацп iнтелектуально! працi в школг
Для дiтей зi зниженою здатшстю до навчання Василь Олександрович розробив спещальний «Задачник для неуважних», що складався з близько двохсот задач з народно! педагопки. Характерною особливютю цього задачника було те, що задачi в ньому викладалися у формi захоплюючих розповщей, бiльшiсть з яких не по-требували арифметичних дiй, а передуам мiркування й думання. Працюючи iз задачником, учень пвд керiвни-цтвом учителя поступово переходив вiд захоплюючого читання тексту задачi до Г! розв'язування. Учений висло-вив мiркування про те, що чим важча дитина, тим б№-ше !й потрiбно читати, що вчить !! мислити, пробуджуе силу розуму [8, с. 451].
Реалiзацiя iндивiдуального тдходу до учнiв у про-цес навчання потребуе «особливих методичних при-йомiв вивчення нового матерiалу i специфiчно! орга-нiзацi! уроку». Для вщстаючих у розумовiй дiяльностi дней учителi добирали спещальт види роботи I впра-ви, необхвдш для закршлення й розвитку знань з метою поступового осмислення теоретичного матерiалу. Спостерiгаючи за навчальною дiяльнiстю таких учнiв, Василь Олександрович дшшов думки, «що з плином часу саме в цих вихованщв порiвняно з iншими зна-чно швидше розвивалася критичнiсть розуму: будь-яке явище чи подш вони оцiнювали, старанно зважуючи докази, перевiряючи правильнiсть сво!х висновк1в» [11, с. 331].
Важливим е також судження В. О. Сухомлинського щодо такого засобу впливу на мислення слабковстигаю-чих учшв, як альськогосподарська праця. У Павлисьшй школi до гуртк1в юних рослиннишв, селекцiонерiв, бю-хiмiкiв, агротехншв залучалися «найважчi учнi» [8, с. 501].
Зрозумшо, що побудоване на вдивщуальному пвдхо-дi до кожного учня навчання мае безсумшвш переваги та позитивш результати, а саме: розвиток розумових здь бностей школярiв; установлення взаемно! доброзичли-востi на урош м1ж учителем i учнями; полегшення працi педагога через ефективну й посильну зайнятiсть i працю усiх школярiв. «Уроки, на яких кожен учень шзнае 1нди-вгдуальну, особисту радють успiху, не вимотують, не ви-снажують учителя: вш не знае напруженого очiкування неприемносл, йому не треба стежити за тими меткими, неспошйними дiтьми, як знiчев'я час вiд часу «часту-ють» учителя витiвками, - !х енергiя спрямовуеться на таких уроках у потрiбне русло», - наголошував Василь Олександрович [8, с. 439].
Безумовно, ключову роль у процеа роботи з дiтьми iз зниженою здатшстю до навчання вщграе вчитель. Справжшм ввдкриттям ученого е вдея про важливiсть пiзнання педагогом особливостей мислення дитини до початку навчання для уникнення у подальшому драту-вання i непорозумiнь з дпъми з уповiльненим мислен-ням. Вш радив учителевi, який працюватиме з 1 класом, протягом року здшснити 20-30 мандрiвок до «джерел думок - в природу», «де дпи захоплюються, пережива-ють почуття подиву перед красою i водночас мислять, аналiзують» [8, с. 515].
Водночас В. О. Сухомлинський застерiгав учителiв вiд типово! помилки: далеко не все стосовно вщста-ючих учшв варто виносити на обговорення школьного колективу. Особливо в тому випадку, «коли вш (учень. - Л. Б.) виявляе стараннiсть, але той чи шший навчаль-ний матерiал для нього просто непосильний», учитель повинен вiдрiзняти лiнощi та недбалють вiд нерозумiння
i невмiння, щоб не зашкодити дитиш, не завдати !й болю та образи [8, с. 625].
Особливу увагу, на переконання вченого, вчитель мае придмти так званим важким дiтям. Осшльки «важ-ка дитина - це маленька людина, у яко! з рiзних причин е ненормальностi, яшсь ввдхилення в розумовому розвитку», саме тому потрiбно шукати особливi методи i прийоми виховання. I в кожного з таких дней «е щось свое, особливе, шдиввдуальне, не схоже на iнших важ-ких дiтей: своя причина, сво! особливостi, ввдхилення вiд норми, сво! шляхи виховання» [5, с. 509]. Важк учш потребують шдиввдуально! допомоги на уроках i пiсля них, додаткових пояснень, спешально дiбраних завдань. Учитель, як радив Василь Олександрович, набравшись терптня I в1ри, мае не доршати, а пвдтримувати таку ди-тину, допомагати !й повiрити у сво! сили. Зокрема, на думку педагога, «дуже важливо поставити мету перед вихованцями, яш почувають себе в колективi невстига-ючими i нi в чому не бачать похвали собi вiд навколиш-нiх» [12, с. 51].
Не можна оминути увагою описаний В. О. Сухомлинським у пращ «Людина неповторна» приклад про Павлика З., який з великими труднощами закшчив 4 клас i з багатьма застереженнями був переведений до 5 класу. У долi цього хлопця надзвичайну роль вiдiграв учитель бюлоги, який зумiв засобом твор-чо! працi пробудити думку школяра та посилити його штерес до знань. I як результат Павлик З. шсля закш-чення Павлисько! середньо! школи вступив до сiльсько-господарського шституту, став агрономом i повернувся працювати в радгосп. Учений показав, що саме вчитель повинен «розпiзнати, виявити, розкрити, виростити, ви-плекати в кожного учня його неповторно 1ндив1дуальний талант - це означае шднести особистють на високий рiвень розквiту людсько! пдносп» [13, с. 80-85]. А для цього педагог мае вiрити в талант i творчi сили кожного вихованця.
Завдяки копiткiй тривалiй щоденнiй учительськш працi усi 107 дiтей, яш колись прийшли до Павлисько! школи з великими затримками в розвитку, як повщо-мляв Василь Олександрович, стали повноцшними, освiченими людьми. «Нещасна, знедолена природою або поганим середовищем маленька людина не повинна знати про те, що вона малоздiбна, що в не! - слаб-кий розум. Виховання тако! людини повинно бути в сто раз тжтшим, чулШим, дбайлившим», - писав В. О. Сухомлинський [4, с. 590]. Вш вважав, що робота з такими дпъми «вимагае великого терптня I витримки вщ учителя» [5, с. 423]. На нашу думку, ва ш ознаки сшвзвучш з сучасним розумшням толерантности
Висновки I перспективи подальших дослгджень. Отже, аналiз праць Василя Олександровича Сухомлинського, як1 з кожним роком набувають нового звучання i не втрачають затребуваностi передусiм через !х дитиноцен-тричне й гуманiстичне спрямування, показав глибин-нiсть i багатограншсть осмислення педагогом пробле-ми наявносп учнiв iз зниженою здатнiстю до навчання. Безперечно, лише iндивiдуальний шдхвд i толерантне ставлення до кожного школяра, тобто глибока повага до його особистостi, допоможуть виявити причини цього явища, розробити шляхи його подолання, засоби роботи з метою створення умов для повноцшно! д1яльносп та самореалiзацi! людини. «Гуманна мю1я школи i педагога», як стверджував учений, саме в тому й полягае, щоб «врятувати цих дней (iз зниженою здатнiстю до навчання. - Л. Б.), увести !х у сви суспшьства, духовного жит-тя, краси цшком повноцiнними i щасливими» [9, с. 86]. Безсумшвно, толерантнiсть мае бути основою спшку-вання вчителя та учня, педагопчно! культури школи за-галом. Визначенi Василем Олександровичем принципи й засоби роботи з дпъми iз зниженою здатнiстю до навчання, де ключову роль вщграе вчитель, але в пснш сшвпращ iз сiм'ею, шк1льними лiкарем i психологом, актуалiзуються в умовах розбудови особистюно орiен-
товано1 системи навчання в Укршш Про це йтиметься в наших подальших публшащях.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
1. Сучасний словник шшомовних слiв. Близько 20 тис. ^в i словосполучень / Уклали: О. I. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. К.: Довiра, 2006. 789 с.
2. Декларация принципов толерантности [Електронний ресурс]: http://www.un.org/ru/documents/ decl_conv/declarations/toleranc.shtml - режим доступу.
3. Унт И. Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. М.: Педагогика, 1990. 192 с.
4. Сухомлинський В. О. Найввдсталший у клась.. // Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1977. Т.5. С. 584-590.
5. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи // Вибр. тв.: у 5 т. - К.: Рад. шк., 1977. Т.4. С. 393-626.
6. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа //
Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1977. Т.4. С. 7-390.
7. Этюды о В. А. Сухомлинском. Педагогические апокрифы / Составление, предисловие, послесловие, комментарии, вступления к частям книги О. В. Сухомлинской. Акта-издание, 2008. 430 с.
8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителев1 // Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1976. Т.2. С. 417-654.
9. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всеб1ч-но розвинено! особистосп // Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1976. Т.1. С. 55-206.
10. Сухомлинський В. О. Вчити вчитися // Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1977. Т.5. С. 426-436.
11. Сухомлинський В. О. Духовний свгт школяра // Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1976. Т.1. С. 209-400.
12. Сухомлинський В. О. Ате!сти з юних л1т // Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1977. Т.5. С. 46-53.
13. Сухомлинський В. О. Людина неповторна // Вибр. тв.: у 5 т. К.: Рад. шк., 1977. Т.5. С. 80-96.
В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО 1НДИВ1ДУАЛЬНИЙ П1ДХ1Д ДО УЧН1В 13 ЗНИЖЕНОЮ 3ДАТН1СТЮ ДО НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТ НИН1ШНЬОГО РО3УМ1ННЯ ТОЛЕРАНТНОСТ1
© 2014
Л. Д. Березiвська, доктор педагопчних наук, професор, головний науковий сшвроб1тник
лабораторп ютори педагопки 1нститут педагогти НАПН Украгни, Кигв (Украгна)
У стагп розкрито вде! видатного украшсъкого педагога В. О. Сухомлинського стосовно 1ндив1дуального тд-ходу до школяр1в i3 зниженою здатшстю до навчання в контексп нишшнъого розумшня толерантности Визначеш вченим принципи i засоби роботи з дпъми i з зниженою здатшстю до навчання актуалiзуються в умовах розбудови особиспсно орieнтованоl системи навчання в Укра1ш
Ключовi слова: В. О. Сухомлинський, учш iз зниженою здатшстю до навчання, iндивiдуальний шдхвд, толерант-шстъ.
V. A. SUKHOMLYNSKYI'S VIEWS ON THE INDIVIDUAL APPROACH TO PUPILS WITH THE LOW EDUCABILITY LEVEL IN THE CONTEXT OF MODERN UNDERSTANDING OF TOLERANCE
© 2014
L. D. Berezivs'ka, a Doctor of Pedagogical Sciences, a Professor, a chief researcher of the Laboratory of History of Pedagogy
Institute of Pedagogy of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv (Ukraine)
Annotation: In the article, the ideas of V. A. Sukhomlyns'kyi, an outstanding Ukrainian pedagogue, on the individual approach to the schoolchildren with the low educability level in the context of the modern understanding of tolerance were demonstrated. The principles and the means of the work with the children with the low educability level, which were defined by the scientist, are actualized under the conditions of the development of the personality-oriented education system in Ukraine.
Keywords: V. A. Sukhomlyns'kyi, schoolchildren with the low educability level, individual approach, tolerance.
