CC BY
26
платежiв, пошуку досить ефективних способ1в розрахунку, контролю i вилу-чення платежiв, а також доцшьних схем розподiлу вщповщних кошт^в [1, с.49].
Л1тература
1. Коваль Я.В., Антоненко 1.Я. Економ1чна (грошова) оцшка природних ресурав ль сового фонду Укра1ни: теор1я, методология, методика. - К.: РВПС Украши НАН Укра1ни, 2004. - 163 с.
2. Мщенко В. Концепщя платного природокористування в Укршш// Економша Ук-раши. - 1993, № 7. - С. 68-73.
3. Хвесик М.А. Збагерська Н.В. Економ1чна оцшка природних ресурав: основш ме-тодолопчш пщходи. - Р1вне: Вид-во РДТУ. - 2000. - 194 с.
4. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990. - 637 с.
УДК630*17:630*164.7 Доц. О.П. Божок, канд. с.-г. наук;
асист. В.О. Божок, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти
УТОЧНЕННЯ ВИДОВИХ НАЗВ КАР1Й, ЩО 1НТРОДУКОВАН1
НА ТЕРИТОР1Ю УКРА1НИ
Розглядаються питання уточнення морфолопчних ознак та таксоном1чно'1 при-належност тих вид1в карш, що штродуковаш на територш Украши i можуть мати практичне значення для лiсового господарства.
Doc. O.P. Bozhok; assist. V.O. Bozhok - NUFWT of Ukraine
Verification of typical named of Carya, that is introduced
in territory of Ukraine
The questions of specification of morphological attributes and biological accessory those are considered. Kinds of Carya, that are introduced on territory of Ukraine and can have practical meaning for a wood facilities.
Рщ Карiя належить до родини горiхових (Juglandaceae), а сама назва Carya походить вщ грецького слова "карюн", тобто горiх [1]. У свш час ви-датний бюлог та систематик К. Лшней не розглядав карш як окремий рщ, а включав 11 до роду Горiх. Тшьки в 1818 р. ця таксономiчна група рослин була описана Т. Нутталом як окремий рщ Carya [2], що включав 8 видiв. Пщста-вою для цього було те, що рщ Карiя вiдрiзняeться вiд iнших представникiв родини суцшьною серцевиною в деревинi пагошв, кора старих дерев розтрiс-куеться i часто вiдшаровуeться тонкими шматками, що звисають по стовбуру, чоловiчi суцвгття зiбранi в пучки по 3-8 штук, а в горiха - поодиною або зiб-раш тiльки по два. Плiд у роду Карiя - ценокарпна юстянка з однiею насiни-ною, що мае анатропний (обернений) зародок. Оплодень недостиглих плодiв у всiх видiв тришаровий. Вiн включае зовнiшнiй шюрястий шар - екзокарпiй, серединний соковитий шар - мезокарпш та внутршнш здерев,янiлий шар -ендокарпiй. Два зовшшшх шари звуться перикарпiем.
До цього часу систематика роду е надзвичайно дискусшною, немае певних даних про кшьюсть видiв у родь Однi автори доводять 1х кшьюсть до 22 [3] чи 20 [4], iншi стверджують, що 1х 17 [5] чи 16-18 [2]. Це можна пояс-нити тим, що карiя схильна до утворення гiбридiв при сшльному зростаннi, а тому видовi ознаки чiтко не видшяються.
Рiд Карiя подiляють на двi секцп: Eucarya та Apocarya D.C. [6]. Перша секщя характеризуемся невеликою кшьюстю листочкiв (3-7), луски бруньок охоплюють одна одну, частково опушенi. Перикарпш - вiд 4 до 9 мм. Ендо-карпiй твердий, важко розколюеться. Деревина мае чiтко виражеш рiчнi кшь-ця завдяки великим судинам, що групуються в раннш зонi. Друга секцiя мае велику кшьюсть листочкiв у складному лист (7-15), луски бруньок тiльки сходяться сво!ми краями, але не перекривають одна одну. Ендокарпiй тонкий i легко розламуеться. Деревина мае слабку виражешсть рiчних кiлець.
На територи Укра!ни визначення карiй полегшуеться тим, що Í3 6 ш-тродукованих видiв, найбiльш поширеними в люових насадженнях е карiя овальна (Carya ovata K. Koch) та серцеподiбна (Carya cordiformis K. Koch). 1н-шi види трапляються рiдше i, переважно, в парках та боташчних садах [7,16]. Тшьки на прикладi цих двох найбiльш поширених видiв можна переконатись в тiй складност назв, що вживаються протягом 175 роюв !х iнтродукування i використовуються й досi при !х щентифжаци. Так, карiю овальну звуть 6i-лою, кошлатою, яйцевидною, горiшником п'ятилистним, справжнiм гiкорi i т.д. Найчастше до не! використовуються латинськi назви: C. ovata K. Koch; C. alba Nutt.; Hicoria ovata Britt. Карш серцеподiбну ще звуть пркою i вико-ристовують до не! латинськ назви: C. cordiformis K. Koch; C. amara Nutt.; Hicoria minima Britt.; Hicoria cordiformis Britt.; Juglans cordiformis Wangh. Ана-лопчна ситуащя i з шшими видами.
У систематицi роду е певш непорозумiння, коли пiд одшею назвою ав-тори подають рiзнi види. Наприклад: C. alba K. Koch = C. tomentosa Nutt., a C. alba Nutt. = C. ovata K. Koch. Тому при згадуванш назви карп необхщно вка-зувати прiзвище автора.
Ще В. Тинецький [8] вказував, що карш овальну у Шмеччит всюди називають бшою. Подiбний пiдхiд веде до плутанини. Тому назви "карiя 6i-ла" необхiдно уникати, користуючись прюритетними назвами, як це роб-лять В.М. Харлоу [5] та Р.С. Хаузi [9]: карiя овальна (C. ovata K. Koch) до си-нотмно! (C. alba Nutt.) та карiя опушена (C. tomentosa Nutt.) - до (C. alba K. Koch). На жаль, у лiтературi недавнього перюду цього не дотримуються. Ф.Л. Щепотьев та iншi [10] до кари овально! наводять як прюритетну назву "карiя бша". Подiбною назвою користуеться i А.О. Бондар [11], а В.Я. Заячук [12] подае C. ovata K. Koch i C. alba Nutt. як окремi види.
Уточненню таксономiчних назв карш, !х щентифжаци не сприяють неточностi i в трактуванш iлюстративного матерiалу. А.П. Шиманюк [13] на рис. 94 подае горiх кари серцеподiбно!, хоча пiд рисунком стверджуеться, що це пекан. О.Л. Липа [4] на рис. 40 карш овальну називае карiею бшою i нав-паки, тобто шдписи помшяш мюцями i не вщповщають описам. Це ж саме можна сказати i про публжащю А.О. Бондаря [11], коли замють назви "пко-рi" вжито назву "пкори", та про роботу В.Я. Заячука [12], коли на рис. 27 по-даний листок кари овально!, а горiх - кари бахромчато!. Там же для кари сер-цеподiбно! вжита стара назва C. amara Nutt. замкть C. cordiformis K. Koch.
У зв'язку з тим, що карiя схильна до утворення гiбридiв, це дало шд-стави окремим дослiдникам наводити неч^ю та суперечливi данi в боташко-
1. Лiсове та садово-паркове господарство
105
морфологiчних описах видiв карiй. Найчастiше це пов'язано з iменами евро-пейських дослщниюв, якi користувались матерiалом з поодиноких чи з невелико! групи дерев невщомого походження, а тому дослщження американсь-ких вчених бшьш достовiрнi i бiльше вiдповiдають характеристик того чи ш-шого виду. Так, зпдно з А.К. Доророшенком [15], плоди та насiння кари овально! значно бiльшi, нiж у кари бахромчато!, тодi як за шшими авторами навпаки. В. Харлоу та Е. Херрара [5] наводять масу горiхiв карп овально! 4,53 г, Д. Магщ [1] подае масу горiха 4,55 г, а В.1. Добровольський [6] - 4,0 г. За нашими даними [16], маса горiхiв цього виду змшюеться залежно вiд уро-жайностi та мюця !х заготiвлi вiд 3,5 до 4,2 г.
Рис. 1. Схема для визначення виЫв роду Сагуа:
Л. - листок; Б. - бруньки; П. - пагони; Пл. - пл1д
Суперечливi данi в описах морфологiчних ознак виду наводяться в ль тературi i щодо кари серцеподiбноl. Так, В.1. Добровольський [6] подае масу одного горiха 3,78 г, а В. Тинецький [8] характеризуе плоди цього виду з дуже грубим i твердим перикартем i за розмiром до 6 см довжиною та 3,0-3,5 см шириною, що бшьше вiдповiдае кари бахромчатiй (C. laciniosa Loud.). Ним же для цього виду вжита латинська назва C. cordiformis K. Koch та C. sulcata Nutt., останню назву iншi автори [1,9] вживають як синошм до кари бахромчато!. За нашими даними [16], маса одного горiха карп серцеподiбноl в умовах Подшля перебувае в межах вщ 4,7 до 5,2 г, а кари бахромчато1 - вiд 10,0 до 12,5 г.
Використовуючи нову класифжащю видiв роду Карiя для ll природного ареалу зростання [9], ми розробили i пропонуемо бшьш деталiзовану схему подшу для тих видiв, що штродуковаш на територiю Украши (рис. 1). По-дiбне трактування окремих назв видiв кари наведено i в робот Д.М. Грод-зинського [14].
Проведет нами комплексы дослiдження видiв кари на територн Украши протягом 1997-2003 рр. дали змогу скласти описи найбiльш поширених вид1в i IX морфолопчш ознаки подати на рис. 2.
Рис. 2. Види кари: 1. Кар1я-пекан (Carya olivaeformis Nutt.); 2. Кар1я серцепод1бна (Carya cordiformis K. Koch); 3. Кар1я овальна (Carya ovata K. Koch); 4. Кар1я гола (Carya glabra Sweet.); 5. Кар1я бахромчата (Carya laciniosa Loud.); 6. Кар1я опушена
(Carya tomentosa Nutt.)
1. Лкове та садово-паркове господарство
107
Ми уже зазначали [17, 18], що на територи Укра1ни культури карп створеш з насiння pi3Horo походження, в межах виду ix маса може змшюва-тись залежно вiд урожайност та iндивiдуальних особливостей дерев. Якщо на повнозернистiсть насiння бiльше впливають клiматичнi умови (довжина вегетацiйного перюду), то при характеристицi його розмiрностi необхiдно вказувати походження насiння (з шдивщуальних дерев чи з насадження) та урожайшсть.
Спод1ваемось, що наша публжащя щодо щентифжаци видiв карш на територи Укра1ни буде використана науковцями та спещалютами лiсового господарства при штродукцн окремих видiв, адже ix ставлення до грунтово-кшматичних умов рiзне i вiд врахування особливостей виду залежить усшш-шсть впровадження та подальша продуктивнiсть.
Лггература
1. Magic D. Hickoria a jej pestovanie v lese. - Lesnicky casopis, 1958, r.4. - S. 258-314.
2. Жилин С.Г. Порядок ореховые: Жизнь растений/ Под. ред. А. А. Тахтаджяна. - М.: Просвещение, 1980, т. 5, ч. 1. - С. 329-342.
3. Соколов С.Я. Белый гикори// Деревья и кустарники СССР. - М.-Л., 1951, т. 2. -С. 261-262.
4. Лыпа А.Л. Определитель деревьев и кустарников. - К.: Изд-во Киевского ГУ им. Т.Г. Шевченко, 1955. - С. 195-201.
5. Harlow W.M., Harrar E.S. Textbook of dendrology. Convening the Important Forest Trees of the United States and Canada. Mc GRAW - Hill BOOK COMPANY, New-York, 1968. -P. 245-262.
6. Добровольский В.И. К определению встречающихся в СССР видов гикори// Сб. научных трудов Укр НИИЛХ. - Харьков: УкрНИИЛХ. - 1946, вып. III. - С. 59-68.
7. Липа О.Л. Визначш сади i парки Украши та ix охорона. - К.: Кшвський ДУ iм. Т.Г. Шевченка, 1960. - 176 с.
8. Tyniecki W. Drzewno Hickory// Sylwan, 1897. - S. 279-287.
9. Hosie R.C. Nativetrees of Canada. - 1990. - P. 138-148, 359.
10. Щепотьев Ф.Л., Павленко ФА., Ргхтер О.А. ^рхи. - К.: Урожай, 1987. - С. 91-107.
11. Бондар А.О. Гiкорi бший в люонасадженнях Подшля// Лхсовий i мисливський журнал. - 1998, № 1. - С. 19.
12. Заячук В.Я. Дендрология. Покритонасшш. - Львiв: Камула, 2004. - С. 85-87.
13. Шиманюк А.П. Биология древесных и кустарниковых пород СССР. - М.: Учпедгиз, 1957. - С. 168-171.
14. Гродзинський Д.М. Чотиримовний словник назв рослин (укра'шсько-росшсько-англшсько-латинський). - К.: Фггосощоцентр, 2001. - 312 с.
15. Дорошенко А.К. Семейство Juglandaceae// Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР: Покрытосеменные. - К.: Наук. думка, 1986. - С. 317-330.
16. Божок В.О. 1нтродукщя видiв роду Карiя (Carya Nutt.) в УкраЫ: Автореф. дис.... канд. с.-г. наук: 06.03.01. - Львiв: УкрДЛТУ. - 2003. - 20 с.
17. Божок В.О. Особливосп плодоношення та тдготовки насшня кари до виаву// Наук. вюник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. - Л^в: УкрДЛТУ. - 2002, вип. 12.2. - С. 93-96.
18. Божок О.П., Божок В.О. Морфолопя плодiв та насшня кари// Наук. вюник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. - Львiв: УкрДЛТУ. - 2003, вип. 13.4. - С. 13-17.
