CC BY
146
УДК 141.7:316.3
А. А. Чхеайло, викладачка
СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЯК ШЮЗШ ВИЖИВАННЯ СУСШЛЬСТВА
Критично проаналiзовано концепцю сталого розвитку суспыьства. Виявлено, що сталий розвиток мае двоктий характер, виступаючи або рятувальною надiею, або згубною iлюзiею виживання. До^джено основт суперечностi iдеалiв сталого розвитку з тенденщями в розвитку сучасного суспыьства. Доведено тюзортсть досягнення сталого розвитку як можливостi виживання.
Ключовi слова: сталий розвиток, виживання, iлюзiя, суспыьство споживання, криза, ексцентричтсть.
Актуальшсть проблеми. Початок ХХ1 ст. демонструе, що сучасне суспшьство не позбавилося симптомiв кризи, як ставлять шд загрозу майбутне юнування цившзацп. У той же час людство не втратило оптимютичного прагнення досягти благополучного життя без страху та болюних сумнiвiв. Ми невпинно прагнемо утопи, тобто чогось незбагненного, що заперечувало б все юнуюче зло та було шнцевою розгадкою всiх людських таемниць. Творче ставлення до майбутнього вiдображено у формi загальнолюдсько! стратеги виживання в умовах загально! та рiзносторонньоl кризи. Ця стратегiя мае назву «концепщя сталого розвитку» та передбачае перехщ до нового етапу цивiлiзацiйного розвитку, що грунтуеться на радикальнiй змш цiнностей i цiлей сучасного сусшльства.
Однак виникнення концепци сталого розвитку не рiвнозначно розв'язанню усiх глобальних проблем, а вона сама не е панацеею вiд усiх хвороб. Серед прибiчникiв ще1 стратеги немае необхвдно! едностi у поглядах, тому перш шж стати реал1стичним керiвництвом до ди, вона повинна зазнати значного теоретичного обгрунтування, а и реалiзацiя в сучасних умовах пов'язана з подоланням практично незборимих перепон. У зв'язку з цим важливо зазначити, що концепщя сталого розвитку в контекст виживання мае дво1стий характер. З одного боку, вона е рятувальною нащею, яка спрямовуе розвиток, виступае iдеалом, що майже злився з реальнiстю та розташувався у близькому, досить досяжному майбутньому, а з другого - згубною iлюзiею, насл1дування яко1 веде в пастку.
Анальз останнХ до^джень i публшацш показуе, що концепцiя сталого розвитку мае широкий спектр дослвджень. З питання теоретичного обгрунтування концепци широко вiдомi працi Д. Медоуза, А. Печче1, Е. Пестеля, Дж. Форрестера. Роботи росiйських учених В. Даншова-Даншьяна, О. Дреера, К. Лосева, М. Мо1сеева, А. Урсула, Г. Ягодина присвячено пошуку шляхiв сталого розвитку сусшльства. Фшософсьш проблеми сталого розвитку Укра1ни анал1зуються у роботах В. Андрущенка, О. Бiлоруса, М. Дробнохода, М. Кисельова, В. Крисаченка, А. Толстоухова, Ю. Туницi, М. Хилька.
Метою статтi е спроба критичного осмислення концепци сталого розвитку в контекст iлюзорностi виживання, не заперечуючи цiннiсть дано1 концепци як ново1 свггоглядно1 моделi.
Виклад основного матерiалу. Зютавлення iдеалiв сталого розвитку з тенденщями в розвитку сучасного сусшльства виявляе наявнiсть суперечно-стей, яш охоплюють рiзноманiтнi сфери суспiльства та на яш необхiдно зважати. Виокремимо основш суперечностi та проблеми, пов'язаш з ними:
по-перше, iснуе група суперечностей загальнолюдського, загальносистемного характеру. Вони знаходяться у проблемному пол1 онтологи;
по-друге, доцiльно виокремити суперечностi, зумовлеш специфiкою домiнуючих суспiльних вiдносин, яш е предметом сощально1 фшософи;
помете, мае мюце сyпеpечнiсть на piвнi iндивiдiв, детеpмiновaнa особ-ливостями сyчaсноï людини як тако1', що являе собою галузь нayкового пошуку фiлософськоï aнтpопологiï.
Частина концепцiï сталого pозвиткy, що вiдобpaжaе нaйбiльш далек! вiд сьогодення пеpспективи, не вiдповiдaе деяким концепщям iстоpичного пpоцесy, як1 спиpaються на уявлення пpо буття бiологiчниx та сощальнт систем. Фундаментальна сyпеpечнiсть виникае м!ж iдеею iнтегpaцiï свгтового сустльства i його пеpетвоpення у потужну «геолопчну силу» (В. Веpнaдський) та уявленням пpо життевий цикл цившзаци. Пpоцес об'еднання з ypaxyвaнням тенденцш до глобaлiзaцiï, як1 вже мають мiсце, пеpедбaчaе таке.
Лiквiдaцiю штучно ствоpениx i пpиpодниx коpдонiв м!ж деpжaвaми та зaбоpон на пеpемiщення. Пpоцес лiквiдaцiï фiзичниx пеpепон оxопив велику кшьшсть pозвинениx деpжaв, зо^ема евpопейськиx, де пpотягом тpивaлого часу юнуе безвiзовий пpостip. У той же час усуваються пpостоpовi обмеження за допомогою нaйновiшиx тpaнспоpтниx зaсобiв та обмеження iнфоpмaцiйного о6м!ну за допомогою пеpедовиx теxнологiй комyнiкaцiï. Свгт, який здавався неосяжним, «стискуеться», пеpетвоpюеться на маленьку та густонаселену «планетку».
Стaндapтизaцiю кyльтypи, що виявляеться у «вестеpнiзaцiï» або «aмеpикaнiзaцiï» сyспiльниx вадносин у кpaïнax, де тpивaлий час юнував соцiaлiстичний або тpaдицiйний yстpiй. Неминучу однaковiсть кyльтyp слад pозглядaти як спpощення системи у цадому, що може пpивести до ^изи. Як зазначае У. Бек, «^аши втискують у гомогенну свгтову кyльтypy, у "МакСвгт", який живе завдяки комyнiкaцiï, iнфоpмaцiï, pозвaгaм та комеpцiï» [1, с. 57]. У pезyльтaтi - дyxовний вакуум, вiдокpемленiсть, вадсутшсть «нaцiонaльноï аде1'», слiпе насл1дування всьому iноземномy. З цього пpиводy А. Дж. Тойн6! висловив недвозначне пpипyщення: «У мipy зpостaння цивiлiзaцiй все бадьше поглиблюеться ïx дифеpенцiaцiя. Зapaз ми спостеpiгaемо звоpотний пpоцес: у мipy pозпaдy збiльшyеться стутнь стaндapтизaцiï. .. Нaдломленi цивiлiзaцiï, стаючи на шлж pозпaдy, демонстpyють пpиxильнiсть до нaйpiзномaнiтнiшиx галузей д1яльносп - вад яскpaво виpaженого iнтеpесy до мистецтва до зaxоплення меxaнiзмaми <...> в iCTcpü цивiлiзaцiï, яка пеpежилa кaтaстpофy надлому, як ми побачимо, юнуе пpaгнення деяко1' стaндapтноï фоpми» [2, с. 81].
3. Складення yrix вектоpiв pозвиткy в едину для вж людей «iстоpичнy долю». Ця обставина зумовлена неможливiстю pозв'язaння глобально пpоблем та забезпечення безпеки без об'еднання зусиль з боку вж суб'еклв полгтично1' влади. Статус концепцп сталого pозвиткy - загальнолюдська сфатепя виживання, нова глобальна модель цившзацшного pозвиткy.
У майбутньому немае мюця iзольовaним, егоютичним iнтеpесaм, як1 ставлять за мету без ypaxyвaння насладив для населення iншиx деpжaв. Симптоми в^облення единого вектоpy очевиднi - це падвищення pолi недеpжaвниx суб'еклв yпpaвлiння (нaпpиклaд, ООН, Gвpопейський пapлaмент, виpоблення та paтифiкaцiя мiжнapодниx угод пpо спiвпpaцю в piзномaнiтниx гaлyзяx, ствоpення тpaнснaцiонaльниx пiдпpиемств тощо).
Таким чином, наявне сощальне буття як пapaлельне iснyвaння бaгaтьоx кyльтypно-iстоpичниx титв вадповадно до логжи, xapaктеpноï для концепцп сталого pозвиткy, мае поступитися мiсцем iснyвaнню лише однiеï цившзаци. Постае запитання: чи не очшуе у такому paßi об'еднане людство, як i будь-яку цивiлiзaцiю, тpaгiчнa посладовшсть «виникнення - зpостaння - надлом - pозклaд», виявлена А. Дж. Тойн6! та шшими пpибiчникaми цившзацшного пiдxодy до осмислення iстоpичного пpоцесy? Вадповадь очевидна: «Не слад ствоpювaти едине людство та цившзацш, бо подiбнa цшстсть неминуче pозклaдеться та загине, тим бiльше, pозвивaючись на меж1 кpизи та кaтaстpофи» [3, с. 41].
Анaлогiчний висновок можна зpобити, поpiвнюючи сощум та явища пеpшопpиpоди. Цapство pозyмy пеpетвоpюе людство на силу плaнетapниx мaсштaбiв, його yсвiдомленa та доцiльнa активнють видозмiнюе ландшафт, i здаеться, що поступово життя на плaнетi набувае все бшш досконaлиx фоpм едносп. У той же
час сучасна бюлопя постулюе смертнiсть будь-якого оргашзму, отже, об'еднання людства як оргашзму приречено на загибель, змшюючи «буття популяцп» на «iндивiдуальне буття».
Тенденци, як1 переважають у сучасному сусшльств^ на нашу думку, перешкоджають можливостi переходу до сталого розвитку. Свгг транснацiональних корпорацiй нинi став власником каштал1в, земель та природних ресурсiв. Це посилюе соцiальнi та економiчнi суперечностi i створюе для людини та бiосфери вкрай нестаб№ш умови.
Крiм того, економiчний добробут невщдшьний ввд полп'ичнох стабiльно-стi. Сумшвно, що особи, надiленi владними повноваженнями, подуть на непопулярнi заходи заради стльно1 справи - збереження природного середовища шляхом ткшдаци пiдприемств, в яких вони мають власну майнову частку, або посилення вiдповiдальностi за промисловi забруднення, як1 здiйснюють ц пiдприемства. Як наслвдок чиновники стають спiвучасниками злочинного руйнування природного середовища.
Неможливють вжити рiшучi заходи щодо обмеження антропогенного тиску на навколишне середовище зумовлена загальносвiтовою тенденцiею до демократизаци та «прозоростi» системи управлшня. Уряд, вплутавшись у боротьбу за дотримання екологiчних вимог, наражаеться на найрiзноманiтнiшi обвинувачення: вiд упередженостi та неприпустимого втручання у дiяльнiсть ринкових механiзмiв до тоталiтаризму та ксенофоби. Як нiколи, в сучасному свт проблема збереження навколишнього середовища е предметом полтгачних спекуляцiй.
Практично нездоланною перешкодою е злиденшсть значно1 частини населення Земл! Уряди розвинених кра1н вимушенi закривати очi на збитки, як1 заподiюються природi в процеа вирiшення першочергових соцiальних завдань. Природа приноситься у жертву в iм'я добробуту людей. Даний щдхщ призводить лише до ввдстрочення катастрофи.
Таким чином, глибинш суперечностi м1ж прагненням отримати прибуток та екологiчними вимогами, м1ж необхiднiстю розв'язання загальнолюдських проблем та суверенитетом окремих держав, мiж викорiнюванням злиденностi та захистом бюсфери вiддаляють концепцiю сталого розвитку ввд дiйсностi. Безумовно, перел1к перешкод, що унеможливлюють утiлення концепци сталого розвитку, не вичерпуеться лише цими суперечностями.
Не менш важливi перешкоди до ноосферного типу цившзацп зумовлеш особливостями сучасного сусшльства споживання. Концепцiя Ж. Бодрiйяра найбiльш повно вiдображае змiст споживання та основнi риси споживання постмодершзму. Пiд «суспiльством споживання» фiлософ розумiе суспiльство самообману, де неможливi справжш почуття, культура, де достаток е наслвдком ретельно маскованого дефiциту, що е структурним законом виживання сучасного свпу [4].
Споживання Ж. Бодрiйяр тлумачить переважно як нормативне. Французький мислитель визначае його як сощальний iнститут, що мае примусовий характер та базуеться на кодi розрiзнення речей [4, с. 108]. Специфшою бодрiйярiвськоl штерпретаци споживання е вщмова ввд и гедонiстичноl складово1. На думку Ж. Бодрiйяра, споживання сьогодш конструюеться скорiше як обов'язок, а не як право чи задоволення [4, с. 109]. Тому легке життя, комфорт, свобода та iншi гедошстичш аспекти споживання е iлюзiею.
Викриваючи споживання як сощальний шститут, Ж. Бодрiйяр створюе типолопю споживання. Вiн виокремлюе «мобiлiзацiйне» та «потлачеподiбне» споживання. Поняття «мобiлiзацiя» тдкреслюе нормативний характер споживання, а термш «потлач» описуе його престижний характер.
Мобшзащя потреб е умовою юнування «суспiльства споживання». Вона реал1зуеться Ж. Бодрiйяром у реабiлiтацil пуритансько1 етики. Так само як i пуританин, який розглядае себе як пвдприемство, що зобов'язане приносити плоди на славу Богу, споживач розглядаеться як щдприемство з насолоди та задоволення. «Вш як
би зобов'язаний бути щасливим, зaкоxaним, pозxвaленим, звабленим, ейфоpiйним, динашчним» [4, с. 110]. ^имушення до щастя та задоволення еквiвaлентно пpимyшенню до npaqi у тpaдицiйнiй етицi. Такими е констpyювaння дозв!лля як piзновидy npa^, культивування необxiдностi весь час чимось займатися [5, с. 62], пpопaгaндa pоботи над тшом тд знаком моди та полу [4, с. 187].
На в!дм!ну вщ «мобшзацшного» споживання, яке пiдкpеслюе включенiсть конфетного споживача у систему виpобництвa як власника потpеб, поняття «потлaчеподiбне» споживання акцентуе шюзш свободи споживача та демонстpyе, яке споживання е пpестижним у сучасному сустльств!. Значення такого споживання можна pозшифpyвaти за допомогою сл!в «мapнотpaтство», «pозтpинькyвaння», «pозбaзapювaння кошпв», «дapемнa тpaтa» [4, с. 66-67]. Ввдмшшсть сучасного споживання вщ споживання rnmax епоx Ж. Бодpiйяp вбачае у тому, що сучасне споживання обеpтaеться навколо великою шлько-сп товapiв, послуг, pесypсiв та пpосякнyте мapнотpaтством. Пiзнiше такий piзновид споживання отpимaе назву консьюмеpизмy. У новш суспшьнш pеaльностi вiдбyвaеться велика iдеологiчнa пеpебyдовa цiнностей, внасл1док яко1' споживаються не спльки pеaльнi пpодyкти та послуги, ск1льки обpaз споживача [4, с. 243]. Неввд'емною частиною цього обpaзy е ввдчуття достатку та свята, вiзyaльнa доступшсть благ. Вш пpонизyе вс шститути, гpyпи та аспекти життя та е базовою xapaктеpистикою «сустльства споживання».
Суттевим змютовним недолжом «сустльства споживання» Ж. Бодpiйяpa е його одномipнiсть: по-пеpше, задоволення мaтеpiaльниx потpеб !ндивщв знищуе пpиpодне сеpедовище, pозвивaючи aгpесивне теxнiчне сеpедовище; ro-^yre, таке сустльство сконстpyйовaне як утотя панування катталу, де економ!чна сфеpa знищуе сощальну шляxом згоpтaння соцiaльниx пpогpaм та соцiaльниx меxaнiзмiв зaxистy населення; по-тpете, незважаючи на те, що споживання пpоголошyеться активною д1яльшстю та способом ставлення до свгту, в текстax Ж. Бодpiйяpa ми не знайдемо споживача-суб'екта, який по-своему pозстaвляе акценти, iнтеpпpетyе ситуацш та yxвaлюе piшення. З цим пов'язано знищення знеособленою масовою куль^ою нaцiонaльниx тpaдицiй, що звужуе кул^^ну багатомаштшсть свгту.
Виникае запитання: чи може сучасна людина тти на сеpйознi жеpтви зapaди виживання себе та мaйбyтнix покол1нь? На нашу думку, негативна ввдповвдь на це запитання ближча до ютини, шж позитивна. Сучасне сустльство, pозвиток якого зумовлений зaxiдними щнностями, пpодyкyе сустльт ввдносини, що базуються на пpинципi жоpсткоï конкypенцiï. У цшому «сустльство споживання» pеaлiзyе пpогpaмy дapвiнiзмy, яка постулюе виживання лише нaйсильнiшиx та не пеpедбaчaе тклування пpо «слабши»». Цей пpинцип яскpaво виявляеться в сучаснш Укpaïнi, де в pолi ayтсaйдеpiв опинилися цш веpстви населення, яю не зум!ли адаптуватися до новт умов юнування.
На початку ХХ ст. фшософи були занепокоеш негативними змшами, що викликали дyxовне виpодження Homo Sapiens, пеpетвоpенням його в «масову людину» (Х. Оpтегa-i-Гaссет), «aвтоpитapнy особистють» (Е. Фpомм), «4ндив!дуал1зовану людину» (З. Бауман), «людину мовчазно1' бшьшосп» (Ж. Бодpiйяp). Один !з засновник1в фшософсько1' aнтpопологiï Х. Плеснеp описуючи сучасну йому людину, говоpить пpо недостатню ютоту, що зaпеpечyе стал1сть у вiдносинax м!ж людиною та пpиpодою.
Погляд на людину як недостатню ютоту обIpyнтовaно тим, що вона вщ нapодження вимушена пеpетвоpювaти зовшшнш свгт, кеpyючись почуттям невдоволеносп. На в!дм!ну вщ твapин людина може pефлексyвaти свою недостатшсть та, не маючи можливосп pозipвaти, все ж таки намагаеться подолати ïï. На думку Х. Плеснеpa, життя твapини е центpичним ввдносно пpиpоди, а життя людини - ексцентpичним. Eксцентpичнiсть, фpонтaльнa позищя стосовно навколишнього сеpедовищa ствоpюють pозpив м1ж сввдомютю, що pефлексyе, та тшом як частиною оpгaнiчного. Унаслщок pефлексiï безпосеpеднiй контакт тша
з природним середовищем обiрваний, i Х. Плеснер вважае за необхвдне його вщновити, оск1льки духовний свiт людини залежить вiд природи [6, с. 251-253].
Неврiвноважена ексцентричнiсть е типом людського устрою, котрому ввдповвдае «тшьки сила, яка дiе у модуа повинностi» [6, с. 274]. Життя завжди розпадаеться на «буття та повиншсть» [6, с. 274]. Якщо пiд буттям у даному випадку розумiеться сила природних iнстинктiв та потреб, спрямованих усередину, то щд ексцентричним вектором повинностi - подолання меж, спрямованих назовнi. Сутнiсть людсько1 недостатностi полягае у подiлi векторiв, як1 спрямованi у рiзнi сторони та не конституюють сталють людини.
Недостатшсть завжди позбавлена цiлiсностi та вдоволеносп i вимагае повинностi. Можна вважати, що недостатнiсть i виявляеться у повинностi, яка е постшним прагненням меж1. Людина прагне подолати нестал1сть i в самому подоланш ввдчувае нестачу та спустошенiсть, маршсть повторюваних спроб знайти цiлiснiсть.
Таким чином, прагнення людини повернутися до стану спокою та бюлопчно1 захищеносп е онтологiчно марним. Чим бшьше людина усвiдомлюе ввдношення мiж собою i навколишнiм середовищем, тим менш реальним стае перетворення себе та довкшля вiдповiдно до постулатiв концепци сталого розвитку людства.
Сучасне людство ще не готове обмежити сво1 потреби в iм'я майбутнiх поколшь, у яких також буде необхщшсть у чистому повiтрi, прозорiй водi та родючому грунтi. На початку третього тисячолiття знову нехтуються абстрактш ще1 Миру, Доброти, Спiвчуття. Представник сучасного суспiльства не здатен тти на жертви, необхiднi для рятування собi подiбних, навпаки, аналiз теоретичних пiдстав переходу до сталого розвитку, наявш полiтичнi поди та конфлжга сьогодення виявляють симптоми людиноненависництва, ввдчуття особисто1 обраностi.
Висновки. Критичне фшософське осмислення концепци сталого розвитку показало и небезпечнi та значущi моменти. Сумнiвними видаються способи досягнення сталого розвитку. Так, стверджуеться, що розвиток технологш i соцiальна стабiльнiсть не е стовщсотковою гарантiею сталого розвитку i збереження бiосфери, оск1льки реал1защя вдей i впровадження нових технологш наштовхуються на складнi перепони, одшею з яких е панування «сусшльства споживання», ознакою якого е шструментальна рацюнальшсть з формою мислення «засоби-результат». Речi i ди набувають при цьому цiнно-стi залежно ввд того, якою мiрою вони сприяють очшуваному результату. Останнiй же постае у виглядi економiчноl ефективностi. Екологiчнi збитки теж обчислюються в економiчних затратах, що знову робить iз природи не цшшсть, а цiну. Перед людством знову постае трагiчна дилема: або збереження природи, або задоволення матерiальних потреб, що по суп е одшею iз основних перепон для сталого розвитку.
Слад також вщмгтити, що модель сталого розвитку мае суперечносп у свош будовг Екологiчна сфера виявляеться пiдлеглою сферi суспiльного життя. Якщо екологiчна сфера - це сфера взаемовщносин людини, сусшльства та природи, то чи можна говорити про рiвнiсть частин сусшльства i цшого - природи? Як наслщок вiдносини всерединi системи диктують мiжсистемним вiдносинам правила i умови, порушуеться принцип iерархiчностi в юнуванш системи. У реальному житт вiдбуваеться зрушення у бiк суспшьних iнтересiв, а iнтереси природи враховуються як необхщна умова для досягнення сталосп у розвитку. Аналiз нацюнально1 доктрини сталого розвитку [7] демонструе завдання збiльшення виробництва, а отже, i споживання та тиску на природу.
Разом з тим слад зазначити, що, незважаючи на суперечшсть концепцil i iлюзорнiсть досягнення сталого розвитку як можливосп виживання, цшшсть И е незаперечною, в першу чергу в переглядi в1дносин мiж людиною i природою з позицп обмеження втручання та використання природи. У нш поступово стала виявлятися, оформлюватися нова свiтоглядна настанова - неоантропоцентризм, сутшсть якого полягае у
тому, що людина визнаеться джерелом змш, як1 вiдбуваються, единим суб'ектом вщповщальносп. Це надае 1й не новi привiлеi, а новi обов'язки. Людина стае центром не тому, що вона мета або вища щнтстъ, а тому що вона - моральний агент.
Л1ТЕРАТУРА
Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / У. Бек ; пер. с нем. А. Григорьева и В.
Седельника. - М. : Прогресс-традиция, 2001. - 303 с. Тойнби Дж. А. Постижение истории: Избранное / А. Дж. Тойнби ; пер. с англ.
Е. Д. Жаркова ; под ред. В. И. Уколовой и Д. Э. Харитоновича. - М. : Айрис-Пресс : Рольф, 2001. - 637 с. Разумовский О. С. Три подводных камня устойчивого развития человечества /
О. С. Разумовский // Вопр. философии. - 2005. - № 2. - С. 38-47. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр ; пер. с франц, послесл. и прим. Е. А.
Самарской. - М. : Республика; Культурная революция, 2006. - 269 с. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / Ж. Бодрийяр : пер. с франц Л. Любарской,
Е. Марковской. - М. : Добросвет, 2000. - 257 с. Плеснер Х. Ступени органического и человек: введение в философскую антропологию / Х. Плеснер ; пер. с нем ; пер. и
авт. послесл. А. Г. Гаджикурбанова. - М. : РОССПЭН, 2004. - 368 с. Концепщя сталого розвитку Украши / В. В. Волошин та ш. - К. ; 2000. - 17 с.
УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ КАК ИЛЛЮЗИЯ ВЫЖИВАНИЯ ОБЩЕСТВА
Чхеайло А. А.
Критически проанализирована концепция устойчивого развития общества. Выявлено, что устойчивое развитие имеет двойственный характер, выступая или спасательной надеждой, или губительной иллюзией на выживание. Исследованы основные противоречия идеалов устойчивого развития с тенденциями в развитии современного общества. Автор доказывает иллюзорность достижения устойчивого развития як возможности выживания.
Ключевые слова: устойчивое развитие, выживание, иллюзия, общество потреб-ления, кризис, эксцентричность.
SUSTAINABLE DEVELOPMENT AS ILLUSION OF SUVIVAL OF SOCIETY
Chkheailo A. A.
The review of the conception of a sustainable development of a society is carried out in the article. It is revealed that the sustainable development has dual character, acting either saving hope, or pernicious illusion of a survival. The basic contradictions of ideals of a sustainable development with tendencies in development of a modern society are analysed. Illusiveness of achievement of a sustainable development as a possibility of a survival is proved.
Keywords: sustainable development, survival, illusion, consumer society, crisis, eccentricity
