CC BY
59
Вісник ПДАБА
3. В рамках экополиса «Днепровские пороги» динопонные и аэропонные фермы как элементы градостроительной структуры территорий могут быть расположены:
- вдоль правобережной и левобережной водоразделительных линий долины Днепра;
- вдоль поперечных к Днепру водоразделительных линий;
- над зонами дельт притоков;
- над акваторией Днепра в местах, требующих пространственного акцентирования.
ИСПОЛЬЗОВАННАЯ ЛИТЕРАТУРА
1. Майбутнє України в гармонії з природою. - Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2010. - 56 с.
2. Разработка принципиальных вариантов рационального сочетания базовых
архитектурных, строительных и инженерных решений небольших энергоактивных зданий, оснащенных гелио- и ветротехникой для различных климатических условий. Отчет о НИР ГР 200041893 (рук. Д. Д. Жуков). - Минск : БНТУ, 2005.
3. Реутская И. П. Экологический подход к архитектурному проектированию жилых зданий / И. П. Реутская // Вестник БААРХ. - 2004. - № 1. - С. 39 - 42.
4. Архитектурный дизайн: словарь-справочник / под. общ. ред. Е. С. Агранович-Пономаревой. - Ростов н / Д. : Феникс, 2009. - 342 с.
5. Dr. Dickson Despommier. Vertical farm in the city // режим доступа: http//www .worldchanging. com/archives/011670.html. - Методы выращивания
сельскохозяйственной продукции в вертикальных агрофермах.
6. Dr. Dickson Despommier.Greenhouse village // режим доступа http //www.innovatienetwerk.org. -The energy system.
7. Кищенко Б. И. Вертикальные грядки. Сопки, грядки-рабатки. - К. : Аст. Стапкер, 2006. - 145с.
УДК 711.4
УРАХУВАННЯ ПЛАНУВАЛЬНИХ ОБМЕЖЕНЬ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ ПРИ УРБАНІЗАЦІЇ ПРИРІЧКОВИХ ТЕРИТОРІЙ
А. В. Вадимова, аспірант*
^Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка
Ключові слова: національна екологічна мережа, сталий розвиток, прирічкові території, екосистемний підхід
Постановка проблеми. Актуальність питання, що розглядається, полягає в тому, що сучасна екологічна ситуація досить унікальна, оскільки значно зросла інтенсивність і змінилась сама суть впливу урбанізації на природне середовище. З 1950 p. населення планети подвоїлось, у період неоліту воно становило усього близько 25 млн. осіб, на початку нашої ери - близько 250 млн., на початку XIX сторіччя - 1 млрд., а зараз - понад 5 млрд. осіб. Років через сорок воно зможе подвоїтись ще раз і досягне 9 - 10 млрд. [7]. Поширилися процеси урбанізації, яка є головною рисою сучасної цивілізації, що зумовлено розширенням міст та міського способу життя населення. При цьому набувають критичної межі основні компоненти життєвого середовища людини, серед них - водні ресурси.
Метою статті є аналіз планування території України на різних ієрархічних рівнях з урахуванням планувальних обмежень екологічного змісту.
Основна частина. Головна складова життя - вода - ресурс вичерпний. Без неї немислиме існування органічної речовини і походження життя на Землі, 362 033 000 км2 поверхні Земної кулі вкрито водою (70,98 %) [1]. Загалом територія України має досить щільну річкову мережу, на її території близько 73 тис. водотоків [1], на прирічкових територіях розташована велика кількість населених пунктів. Тому необхідно розробити систему заходів формування планувальних обмежень прирічкових територій на різних територіальних рівнях із метою досягнення сталого розвитку. Це один із видів екологічного світогляду, модель використання ресурсів, спрямована на задоволення потреб людини при збереженні навколишнього середовища з тим, що ці потреби можуть бути використані не тільки для сьогодення, а й для майбутніх поколінь. Комісія Брундтланд (названа по імені її голови Гру Харлем Брундтланд), а
56
№ 10 жовтень 2011
офіційно Всесвітня комісія з навколишнього середовища й розвитку (WCED, 1983 р.) запропонувала цей термін, що став найчастіше цитованним визначенням стійкого розвитку як розвитку, що “...задовольняє потреби нинішнього покоління, без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби” [7]. У найпростішому розумінні сталий розвиток це здоровий глузд - жити своїм життям такими способами, які не ставлять під загрозу життя інших людей і в міру можливості поліпшити світ, який ми всі поділяємо, і який будуть наслідувати наші діти.
Україна також включилася у світові процеси сталого розвитку. Верховною Радою прийнята Концепція сталого розвитку населених пунктів, Закон України “Про Генеральну схему планування території України”, а також законодавчі акти. Їх реалізація потребує якісних змін у теорії та практиці містобудування зі спиранням на принципи екосистемного підходу і показники сталого розвитку [2; 3]. Територіальна організація національної екологічної мережі України (рис. 1) з визначенням елементів екологічного каркасу спрямована на збереження навколишнього середовища. Вона є складовою загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки, розробленої науково-дослідним інститутом “Діпромісто” відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.) щодо питання формування
Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту та зменшення урбаністичного тиску на природне оточення [4]. Так, згідно з визначенням, екологічною мережею називають єдину територіальну систему, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі - природних регіонів, природних коридорів, буферних зон [4].
Характеристика складних в екологічному відношенні прирічкових територій полягає в тому, що екосистемний підхід означає розгляд містобудівних об’єктів як систем у необхідній повноті елементів, внутрішніх і зовнішніх зв’язків та відношень з урахуванням екологічних вимог сталого розвитку.
Схема планування території України як система має взаємозв’язаний набір елементів та способів їх з’єднання, які слугують певній меті - стабілізації території. Для описування системи важливими є поняття структури та ієрархії. Під структурою розуміють її стійку впорядкованість та зв’язки між елементами та підсистемами, а під ієрархією - розташування її підсистем або елементів за певним порядком від вищого до нижчого [5; 6].
Рис. Генеральна схема планування території України, Територіальна організація національної екологічної мережі, НДІ “Діпромісто”
57
Вісник ПДАБА
З точки зору ієрархії екологічної структури схема планування території України є вищим рівнем - макрорівнем. На даній схемі планування території (рис.) визначені основні елементи екологічного каркасу з метою стабілізації, систематизації та визначення шляхів об'єднання природних середовищ існування популяцій видів дикої флори та фауни у територіально цілісний комплекс (природні коридори, екостабілізувальні зони, екостабілізувальні паузи, буферні зони великих міст та агломерацій, екологічні ядра (об’єкти природно-заповідного фонду та їх буферні зони), зони можливих конфліктів транспортної та екологічної мережі, основні складові Всеєвропейської екологічної мережі). Особливу увагу необхідно приділяти річковим басейнам на території України.
При цьому основним завданням є визначення підсистем, які об’єднані єдиним процесом функціонування та при взаємодії реалізують певну операцію, що необхідна для досягнення поставленої перед системою в цілому мети [5; 6]. Такими підсистемами є ієрархічні рівні: мезо-(регіони, області, адміністративні райони) та мікрорівні (населені пункти, міста, обласні центри). Між елементами та підсистемами існують зв’язки, за допомогою яких вони взаємодіють між собою. Система має зовсім нові якості, які відсутні у її елементів, саме за допомогою зв’язків здійснюється перенесення властивостей кожного елемента системи до інших елементів.
Висновок. Одним із важливих завдань планування території на мезо- та мікрорівні в сучасних умовах є розробка планувальних обмежень та перспективної планувальної структури на прирічкових територіях, установлення режимів використання окремих зон, тобто створення використання території з метою створення умов для її сталого розвитку.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Вадимов В. М. Город и река (планировочные аспекты) / В. М. Вадимов. - Полтава: Археология, 2000. - 214 с.
2. Закон України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 р. № 1699-ІП.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1291 “Про Генеральну схему планування території України”.
4. Закон України “Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки” від 21 вересня 2000 р. № 1989-ІП.
5. Острейковский В. А. Теория систем. - М. : Высшая школа, 1997. - 240 с.
6. Перегудов Ф. И., Тарасенко Ф. П. Введение в системный анализ. - М. : Высшая школа, 1989. - 367 с.
7. Cliff Moughtin with Peter Shirley, Urban Design: Green Dimensions (2005), Architectural press.
58
