CC BY
127
НАУКОВА ДИСКУС1Я SCIENTIFIC DISCUSSION
УДК 338.4:378.1
УПРАВЛ1ННЯ В ОСВГГШХ ОРГАН1ЗАЦ1ЯХ: СУТН1СТЬ ТА ФУНКЦIÏ
1.В. Станкевич, к.е.н., доцент
Одеська нацгональна академ1я зв 'язку м. О. С. Попова, Одеса, Украша
В ища школа сьогодш потребуе певних реформ - справжшх, професiйних та зрозумших для укра1нського суспiльства. Сама система управлшня освiтою повинна стати - державно-громадською, резуль-тати дiяльностi яко! сприятимуть трансформацп навчальних заклащв як особливого соцiального iнституту в освиш оргашзацп, що здшснювати-муть свою дiяльнiсть iнновацiйного академiчного тдприемництва та сприятимуть розбудовi в Укра1т бiзнесовоl, сощально1 та гумаштарно1 сфер.
Дiяльнiсть освiтян сьогоднi повинна бути спрямована на пошуки нового демократичного вщкритого механiзму управлiння освiтою, що зорiентуе освiтнi процеси не на вщтворення, а на розвиток. За наявносп такого механiзму забезпе-чуватиметься державне управлшня освгтою з урахуванням думки суспшьства, внаслiдок чого повиннi змшитися сутнiсть, функцп, структура та стиль управлшня освггою. I перш за все, управлшсьш реформи у вищш школi слiд розпочинати на найнижчому рiвнi управлiння -рiвнi освишх органiзацiй, особливо з огляду ввдсутносп единих науково обгрунтованих стандартiв управлiння в укра1нських вишах.
Актуальнiсть теми даного дослщження визначаеться потребами розвитку теори та удосконалення практики управлiння освiтнiми органiзацiями в сучасних економiчних умовах i зумовлена важливими завданнями, як1 ставлять перед системою освгга i, зокрема освiтнiми органiзацiями, Закони Укра1ни «Про освиу» [1], «Про вищу освиу» [2], Указ Президента «Про Нацюнальну стратегiю розвитку освгга в Укра1т на перiод до 2021 року» [3] тощо.
Аналiз останшх дослiджень та публiкацiй
За останш роки проблеми розвитку освиянсько! сфери, забезпечення якостi надання освишх послуг та управлiння освiтньою дiяльнiстю обговорювались на багатьох як вичизняних, так i зарубiжних конференцiях. Даш питання знайшли вiдображення як у наукових
Станкевич 1.В. Управлшня в oceimHix оргатзащях: суттсть та функцп.
На ochobí ан^зу та синтезу чинного укра!нського законодавства в освпшй сфер^ дослiджень науковцiв та сучасних змш в освiтньому суспiльствi сформовано визначення сучасно! освиньо! оргашзацп як сощаль-ного iнституту та як суб'екта господарювання. Вiдповiдно узагальнення робгг класикiв та сучасникiв в сферi управлiння та освiтянськiй сферi обгрунтовано основнi поняття, що розкривають сутшсть, суб'ект, об'ект i функцп управлшня освгшьою оргашзащею.
Ключовi слова: освгшя оргатзащя, об'ект, суб'ект, функцп управлшня, методолопя PDCA
Станкевич И.В. Управление в образовательных организациях: сущность и функции.
На основании анализа и синтеза действующего украинского законодательства в образовательной сфере, исследований ученых и современных изменений в образовательном обществе сформировано определение современной образовательной организации как социального института и как субъекта хозяйствования. Согласно обобщения работ классиков и современников в области управления и образовательной сфере обоснованы основные понятия, раскрывающие сущность, субъект, объект и функции управления образовательной организацией.
Ключевые слова: образовательная организация, объект, субъект, функции управления, методология PDCA
Stankevich I. V. Management in the educational organizations: essence and function.
On the basis of the analysis and synthesis of the operating Ukrainian legislation in educational sphere, researches of scientific and modern changes in an educational society definition of the modern educational organization as social institute and as subject of managing is generated. According to generalization of works of classics and contemporaries in the field of management and educational sphere the basic concepts opening essence, the subject, object and functions of management by the educational organization are proved.
Keywords: educational organization, object, subject, management functions, methodology PDCA
працях [4-17], так i державних документах та нормативно-правових актах про освiту [1-3].
При цьому, перш за все, при дослщженш проблем за даною тематикою доцшьно спиратися на пращ видатних вчених класик1в та сучаснишв у загальнiй теорп менеджменту: Акоффа Р. [18], Альберта М. [19], Ансофа I. [20], Арюгова I. [21], Бшоуса Г. [22], Богатирьова I. [23, 24], Ваку-ленко А. [25], Дмг^ево! М. [26], Друкера П. [27], Мескона М. [19], НЫфорова Г. [26], Снетко-ва В. [26], Хедоурi Ф. [19], Шiковця К. [28] тощо.
Питання управлiння освiтою, як системою, та безпосередньо освишми закладами та оргашза-цiями представленi у працях: Андрiйчука С. [4], Асаула А. [5], Беляева Д. [6], Бшого Л. [7, 8], Бочкарьова В. [9], Вдовиченка Р. [10], Гуме-нюка В. [11], Давиденка Т. [16], Даниленка Л. [15], Дзвшчука Д. [12], Коробки Л. [13], Марми-зи О. [14], Шамово! Т. [16] та шших.
Аналiз лiтературних джерел показав, що не дивлячись на наявшсть чiтко сформульованих пiдходiв щодо визначення сутностi та ключових понять у загальнiй теорп управлiння, в освiтнiй сферi даш питання не носять единого узгодженого пiдходу, зокрема сьогоднi вiдсутнi едиш науково обгрунтованi стандарти управлiння у вишах, що вiдповiдно потребуе дослщження дано! проблематики для формування бiльш глибоко i чiткого визначення сутносп сучасно! освиньо! оргашза-ци, процесу управлiння та функцп управлiння освiтньою органiзацiею, що забезпечить здатшсть освиньо! оргашзацп до збереження, тдтримки та розвитку свое1 дiяльностi в сучасних економiчних умовах.
Метою статтi е визначення сутностi сучасно1 освиньо! оргашзацп; формування обгрунтованого розумiння процесу управлшня в освiтнiй оргашзацп, суб'екту, об'екту та функцш управ-лiння на засадах загально1 теорп управлiння з урахуванням особливостей освиньо! дiяльностi.
Виклад основного матерiалу
Як визначено Законом Украши «Про освиу», «освиа - це основа штелектуального, культурного, духовного, сощального, економiчного розвитку суспшьства i держави» [1]. Метою освии е всебiчний розвиток людини як особистосп та найвищо1 цiнностi суспшьства, розвиток и талантiв, розумових i фiзичних здiбностей, виховання високих моральних якостей, форму-вання громадян, здатних до свшомого суспiльного вибору, збагачення на цiй основi штелектуаль-ного, творчого, культурного потенщалу народу, тдвищення освiтнього рiвня народу, забезпечення нацюнально1 економiки квалiфiкованими фахiв-цями [1]. Реалiзацiя вищезазначено1 мети забезпечуеться за рахунок функцiонування певно1 системи освии. Система освiти Укра1ни складаеться iз навчальних закладiв, наукових, науково-методичних i методичних установ, науково-виробничих пiдприемств, державних i мiсцевих органiв управлiння освиою та самоврядування в галузi освгга [1].
Сучаснi змiни в освиньому суспiльствi, а саме: перехiд до «економiки знань»; демографiчнi змiни, що пов'язаш iз скороченням чисельностi молодого населення; iнтернацiоналiзацiя вищо1 освiти та залучення iноземних студентiв, особливо на тслядипломне навчання; скорочення обсягiв державного фшансування на сферу вищо1 освгга, що потребуе вiдповiдного перегляду политики державного управлiння у цiй сферi та клiентоорiентованiсть вишiв, яка спрямована на забезпечення здобуття окремими особами певними професiйними квалiфiкацiями залежно вiд !х можливостей та рiвня життя [17], висувае, у першу чергу, необхшшсть перегляду пiдходiв щодо розумшня сутностi управлiння та функцш управлшня насамперед на рiвнi освиньо! оргашзацп.
Категорiя «управлшня» широко використо-вуеться в рiзних науках, позначаючи функцiю, що притаманна органiзованим системам (сощальним, економiчним, бiологiчним, технiчним, мехашчним тощо). 1снуе величезна к1льк1сть пiдходiв щодо визначень дано1 категорп, зокрема автори [19-21] позицюнують управлiння з двох точок зору:
— як процес;
— як стан динамiчного функцюнування.
У самому загальному виглядi пiд управлiнням розумiють «процеси, основною метою яких е забезпечення здатносп соцiально-економiчних систем зберiгати та, у певних межах, змiнювати свою яшсну та к1льк1сну визначенiсть» [21].
Система освгга е, перш за все, сощальною системою, в управлiннi яко1, на вiдмiну вiд iнших видiв, головними компонентами виступае або людина як член рiзних органiзацiй, або оргашзацшш пiдроздiли в цiлому, виконуючи роль i суб'екта i об'екта управлшня. Для визначення даних категорш в освггаш сферi доцiльно проаналiзувати !х особливостi, розгляд-нувши сутшсть наступних понять - «органiзацiя», «суб'ект i об'ект управлiння», що е ключовими в управлiннi соцiальними системами.
Оргашзащя являе собою форму об'еднання групи людей (двi та бшьше осiб), дiяльнiсть яких свiдомо координуеться суб'ектом управлiння для досягнення загально1 мети або цiлей i для впорядкування спiльноl дiяльностi. У залежносп вiд цiлей та умов дiяльностi iндивiди в соцiальному управлiннi виступають суб'ектами й об'ектами управлiння [29]. Як з науково1, так i з освiтнiх точок зору поняття «органiзацiя» дозволяе унiфiкувати пiдхiд до вивчення та аналiзу всiх структурних утворень незалежно вiд !х мети призначення, профiлю, масштабiв дiяльностi тощо [30]. Вщповщно джерела [31], «навчальний заклад (освiтнiй заклад) -оргашзащя, що на постшнш i безперервнш основi здiйснюе освiтнiй процес з метою навчання, виховання, розвитку i само-вдосконалення особистостi» (вiдповiдно до Закону Украши [2], починаючи з 11.09.2003 р. слова «заклади освiти» було замшено на «навчальш заклади»). При цьому, у Закош «Про освиу» роздiлi II [1]
перелiчено основнi типи, що належать до тих, чи шших складових системи освiти, але ввдсутт узгодженi визначення самих понять даних складових, зокрема «навчальш заклади, установи, оргашзаци системи освгга» та застосовуються по тексту Закону [1] без пояснення.
Вщповщно до статп 1 Закону Укра!ни «Про вищу освиу» у новiй редакцп вщ 01.07.2014 р., «вищий навчальний заклад (надалi - ВНЗ) - це установа, яка е юридичною особою приватного або публiчного права, дiе зпдно з виданою лiцензiею на провадження освггаьо! дiяльностi на певних рiвнях вищо! освiти, проводить наукову, науково-техшчну, iнновацiйну та/або методичну дiяльнiсть, забезпечуе органiзацiю освiтнього процесу i здобуття особами вищо! освiти, тслядипломно! освiти з урахуванням !хшх покликань, iнтересiв i здiбностей» [2].
ВНЗ у сучасних економiчних реалiях, з одного боку е сощальним шститутом (органiзацiею), а з iншого виступають як суб'екти ринково! економiки - суб'екти господарювання, переважно через те, що послуги вищо! освiти сьогодш мають реальну товарну форму, вони купуються та продаються [32]. На ринку освггянських послуг сьогоднi функцюнують як державнi, так i приватш навчальнi заклади. До того ж роздшами XI та XII Закону Укра!ни «Про вищу освиу» [2], ВНЗ надшеш правами провадження - освпньо! (у тому числi науково!, науково-техшчно! та шновацшно! дiяльностi, як невщ'емно! складово1 освггаьо! дiяльностi), фшансово-господарсько! та вироб-ничо1 дiяльностей, що провадяться з метою штеграцп науково1, освггаьо! i виробничо1 дiяльностi в системi вищо1 освiти.
За таких умов буде вiрним, на наш погляд, визначати сутнiсть сучасного ВНЗ як - установи, складно1 багатовимiрно! оргашзаци (освпньо! оргашзаци - примака автора) з усiма притаман-ними 1й характеристиками та атрибутами, в межах яко! вирiшуеться безлiч завдань, спектр яких включае в себе i суто навчальнi питання, i проблеми фундаментально! науки, i сферу страте-гiчного управлiння, i виробничо-господарську
дiяльнiсть та ще масу шших областей. Кожен напрям дiяльностi сучасно! освггаьо! оргашзаци, по сутi, утворюе самостшну пiдсистему, причому рiзнi дослщники можуть видiляти у складi одше! i пе! ж освiтньоl оргашзаци рiзне число пiдсистем та принцитв !х формування. Всi цi тдсистеми взаемопов'язанi, i !х функцiонування тд поряд-коване загальним цiлям освиньо! органiзацil, а перш за все - збереженню, пiдтримцi та розвитку освiтньоl дiяльностi в сучасних економiчних умовах.
Вiдповiдно розумiння сутностi сучасно! освггаьо! органiзацi!, а також ключових понять загально! теорi! управлiння, представлених у наукових працях [20-28], пiд «управлшням освiтньою органiзацiею» пропонуемо розумiти -«процес, що забезпечуе здатнiсть освггаьо! органiзацi!, як соцiально-економiчно! системи, збертати свою визначенiсть, пiдтримуючи стан динамiчно! рiвноваги мiж внутрiшнiми та зовшшшми чинниками освiтньо! дiяльностi, передбачаючи, у певних межах, подальший як1сний та шльшсний розвиток^>.
Суб'ектом управлiння в освггаш органiзацi! може виступати як окремий керiвник певного процесу управлшня (ректор, проректор за напрямком, директор шституту, завiдуючий кафедрою, начальник певного структурного пiдроздiлу тощо), так i управлiнська група (ректорат, дирекщя iнституту, Вчена рада та дорада органи вишу тощо).
Об'ектами управлшня в освггаш органiзацi! можуть бути як предмети, люди, процеси, структурнi шдроздши тощо, так i виробничi фонди, трудовi ресурси, продукти та послуги освггаьо! органiзацi! тощо.
Мiж суб'ектом та об'ектом управлшня юнуе дiалектична взаемодiя та взаемовплив. При цьому, важливою умовою ефективностi управлiння е вщповщшсть суб'екта управлiння його об'ектов^ координацi! !хньо! спiльно! дiяльностi для досягнення найкращих результатiв.
У загальному виглядi процес управлiння можна представити наступним чином (рис. 1):
Управлшня - сутшсть поняття — Функцп управлiння —
I
Рис. 1. Загальний вигляд процесу управлшня
Джерело: авторська розробка
Управлiння, як сфера даяльносп, передбачае три рiвнi вирiшення управлшських завдань, а саме [33]: макрорiвень (функцп менеджменту вищого керiвництва - розроблення мюп (парадигми, вдеологи) юнування та розвитку системи управ-лiння та критерпв !х досягнення), технологiчний рiвень (загальних функцiй управлiння по вщношенню до реально поставлених цiлей - попередне управлшня, оперативне управлiння i завершальне управлiння або зворотний зв'язок та спещальш функцп управлiння - управлшня роботами з планування та прогнозування) та нижчий рiвень управлшня (виконання конкретних функцiй управлiння -управлшня яшстю, управлiння технiчною тдготовкою виробництва, з оргашзаци роботи з кадрами, матерiально-технiчного постачання, технiко-економiчного аналiзу тощо).
Функцп, як категорiя управлшня, поеднують принципи, методи та змют управлшсько! дiяльностi. Загальнi або ушверсальш функцп властивi управлiнню будь-якою сферою, будь-якою дiяльнiстю, роздiляючи !! на ряд етапiв, залежно вiд мети отримання певного результату [34].
Сьогодш iснуе безлiч пiдходiв щодо визначення функцiй управлiння. Ряд авторiв [1820, 34] до функцiй управлшня вщносять - загальнi (за етапами управлшня) та спещальш (за сферами дiяльностi). Загальш функцп управлiння властивi будь-якому об'екту управлiння i до них вщносять: планування, органiзацiю, координацш, контроль, регулювання, облiк, аналiз, а спещальш е посадо-вими функцюнальними обов'язками працiвникiв.
Вiдповiдно проведених нами дослщжень видно, що погляди авторiв [18-25, 33, 34] у данш проблематицi е подiбними, але в робот [33] функцп управлiння представлен бiльш ширше i охоплюють рiзнi iерархiчнi рiвнi оргашзаци та вщповщно i завдання, що ними вирiшуються.
Що ж стосуеться управлiння в освишх органiзацiях, то огляд лпературних джерел дозволив нам встановити, що дана проблема розглядаеться науковцями крiзь призму або функцш, що забезпечуються освишми оргашза-цiями, або функцiй управлшня в освишх органiзацiях.
Автори пращ [5] видiляють наступнi види функцш освпньо! оргашзаци, як: навчальна; економiчна; науково-квалiфiкацiйна; науково-дослiдницька; iнтелектуальна; додатково! та безперервно! освiти; культурна; «ресурсно-стратегiчна»:
— навчальна функцiя - оргашзащя навчального процесу та шдготовка студентiв за вщпо-вiдними програмами та напрямками;
— економiчна функщя полягае в пiдготовцi фахiвцiв для конкретних областей нацюнально! та репонально! економiки;
— науково-квалiфiкацiйна функцiя - професшне зростання професорсько-викладацького складу, пiдготовка аспiрантiв (докторанпв), видання наукових робiт та публшацш;
— науково-дослiдна функцiя передбачае здшснення наукових дослiджень, що виходять за рамки квалiфiкацiйних po6iT та актуальних для всього наукового i освпнього сшв то-вариства, яш мають значення для нацюнально! та свпово! науки як тако!;
— штелектуальна функцiя полягае в пiдвищеннi штелектуального рiвня суспiльства (мiсцевого спiвтовариства). Ця функцiя частково пов'я-зана i3 функцiею додатково! i безперервно! освпи, але мае на увазi бшьш широку сферу охоплення;
— функцiя додатково! та безперервно! освпи реалiзуеться шляхом оргашзацл систематик-них програм шдвищення квалiфiкацi! регiональних фахiвцiв; проблемних i практик-них семiнарiв в тих чи шших областях; спецiальних навчальних курсiв, спрямованих на постiйне наближення новiтнiх теоретичних i практичних розробок до защкавлених фахiвцiв, працюючих в репонц
— культурна функцiя - шдвищення рiвня загально! культури як конкретних випускнишв вишу, так i всього суспiльства (мiсцевого спiвтовариства) в цшому;
— «ресурсно-стратегiчна» функцiя - роль вишу у формуванш «стратепчного нацiонального запасу» першокласних фахiвцiв, тобто у формуванш нацюнально! (репонально!) науко-во! та iнтелектуально! елiти.
Уа перелiченi авторами [5] функцi! у сво!й сукупностi е не чим шшим, як видом економiчно! дiяльностi, таким як - освiта, що забезпечуеться освiтньою органiзацiею на певних рiвнях освiти вiдповiдно дiючого в кра!ш законодавства. При цьому, освпа, як i будь-яка дiяльнiсть, в якш використовуються ресурси i якими управляють для перетворення входiв на виходи вважаеться процесом [35]. З точки зору процесного пiдходу до управлшня [35], освпня органiзацiя забезпечуе органiзацiю освiтнього процесу, а функцп, видiленi авторами в роботi [5] е шдпроцесами основного освiтнього процесу, що здшснюеться в межах одше! органiзацi!.
За таких обставин, доцшьно визначати функцi! управлiння в освпнш органiзацi! з урахуванням процесного шдходу до управлiння. Даний пiдхiд знайшов широкого вiдображення у стандартах ISO серп 9000. Вщповщно нацiонального стандарту ДСТУ ISO 9001:2009 такими функщями е методолопя, вiдома як цикл «Р1ап-Эо-^еск-АО> (PDCA-цикл Шухарта-Демiнга) («Плануй-Виконуй-Перевiряй-Дiй»). Методологiя PDCA застосовна до вах процесiв будь-яких органiзацiй i реалiзуеться на всiх етапах життевого циклу продукцп (послуг) i передбачае [35]:
1) плануй (Plan): установлюй цш та процеси, потрiбнi для отримання результапв, що вiдповiдають вимогам замовника та полпищ органiзацi!;
2) виконуй (Do): упроваджуй процеси;
3) перевiряй (Check): вiдстежуй i вимiрюй процеси та продукцш, зважаючи на полпику, цiлi
та вимоги до продукцп, а також звиуй про результати;
4) дш (Act): уживай заходiв для постiйного полiпшування показник1в функщювання процесу.
Методологiя PDCA реалiзуе розглянуп ранiше у роботi загальнi функцп управлiння, як1 притаманнi будь-як1й сферi та будь-як1й дiяльностi, роздiляючи !! на ряд етапiв.
Поряд iз процесним пiдходом до управлiння в оргашзаци, доцiльно також при визначенш управлiнських функцiй, розглядати адштстра-тивний та оперативний тдходи [19], яш утворюють два взаемопов'язанi контури управлш-ня, так зван1 вертикально та горизонтально петлi управлiння. Вертикальна петля включае функцi!, виконання яких належить до повноважень вищого керiвництва органiзацi!, та виконуе завдання стратегiчного (адмiнiстративного) управлшня. Горизонтальна петля управлiння включае функцп, що виконуються в процесi оперативного управлшня оргашзащею. Функцi! управлшня як оперативного, так i стратепчного характеру повиннi впорядковуватися в так зваш «контури управлiння», як1 встановлюють визначену послiдовнiсть виконання функцiй управлшня (процедур, операцш).
Вiдповiдно дослiджень автора роботи [6], функщями управлiння в освишй оргашзаци можуть бути наступш: органiзацiя, планування, координацiя, мотивування та контроль (загальн1 функцп - примтка автора), з урахуванням певних особливостей, властивих освишм оргаш-зацiям [6]. Даш особливосп, що вiдрiзняють управлшня дiяльнiстю освiтньо! органiзацi! в порiвняннi з iншими пiдприемствами та оргашзащями тим, що данi оргашзаци е елементом освпньо! системи, i, отже, особливосп управлшня процесами в них в чималому ступенi визначаються особливютю освiтньо! системи (середовища) в цшому.
Освiтнi системи е досить традицшно консервативними за своею природою, способам юнування та функцюнування i тому, як вiдмiчае автор роботи [6], при економiчних, полiтичних та сощальних змiнах в певних кра!нах вони ще протягом деякого перiоду часу зберпають колишнiй механiзм функцюнування.
Узагальнюючи дослiдження, представленi в працi [6], а також ряду шших авторiв [4-16], видiлимо наступнi основнi особливосп управлiння в освiтнiх органiзацiях:
— застосування, у переважнiй бiльшостi, закрито! моделi управлiння, засновано! на лшшно-функцюнальнш органiзацiйнiй струк-турi управлiння, i лише незначне застосування вiдкрито! модел^ що бiльш гнучко реагуе на умови зовшшнього середовища. Функцюналь-ний шдхш, за якого освiтня оргашзащя розглядаеться як механiзм, що мае набiр функцiй, розподiлених серед шдроздшв вишу, призводить до того, що сшвробпники пiдроздiлiв перестають бачити кiнцевi результати працi в цiлому i усвiдомлювати
свое мiсце в загальному ланцюжку освiтнього процесу. Такий мехашзм призводить до iзольованостi функцiональних шдроздшв i змушуе спiвробiтникiв добре виконувати функцп, але не орiентуе на досягнення результату;
— певнi вiдмiнностi у застосуванш загальних функцiй управлiння (планування, оргашзащя, мотиващя, координацiя, регулювання, контроль, облш та аналiз), що пов'язано, по-перше, iз специфшою бюджетування вишiв, а по-друге, iз подвiйною пiдпорядкованiстю вiдповiдальних виконавцiв через наявшсть лiнiйно-функцiональних та програмно-цшьо-вих структур розпод^ прав i функцш;
— нетиповiсть управлiнських рiшень щодо ефективного та справедливого розпод^ ресурйв мiж структурними пiдроздiлами через, по-перше, обмежешсть матерiально-технiчних ресурсiв, а по-друге - велику розгалужешсть пiдроздiлiв та вщдшв, що призводить до складносп, з боку вищого керiвництва, щодо вироблення единого пiдходу до оцшщ потреб у матерiальних ресурсах всередиш вишу (в окремих пiдроздiлах, по окремих напрямках дiяльностi), побудовi системи визначення прiоритетiв щодо матерiально-технiчного забезпечення та своечасного i повного задоволення цих потреб;
— система розпод^ та делегування повнова-жень, незважаючи на наявнiсть велико! шлькосп документiв (статуту, положень, розпоряджень, посадових iнструкцiй, наказiв про розподш i закрiпленнi обов'язк1в тощо), не завжди ефективна та дiева через те, що у прийнятп ршень, академiчний стиль мислення переважае над управлшським (керiвник певного процесу може виступати одночасно виконавцем iншого, або сшввиконавцем керо-ваного процесу, через що мiж керiвником та безпосередшм виконавцем виникають вiдно-сини, засноваш на наукових, науково-дослiдних та шших штересах тощо), з приводу чого управлшсьш рiшення носять дещо суб'ективний характер;
— неузгоджешсть дш в адмiнiстративних пiдроздiлах через тривалий перiод професiйно! адаптацi! нових адшшстративних працiвникiв до складно! системи адшшстративних взаемовiдносин у вишi i, як наслщок, пiдвищення ймовiрностi виконання сшв робiт-ником не сво!х обов'язшв i навпаки, що у свою чергу призводить до появи надшрних шформацшних потоков, дублювання управлiн-ських функцiй всерединi освiтньо! органiзацi! та невиконання окремих функцш, тому як вважаеться, що вони виконуються уйма тощо;
— планування та контроль як доходно!, так i витратно! частин дiяльностi здшснюеться за загальними напрямками використання коштiв вишу в цшому за статтями економiчно! класифшацп без деталiзацi! !х в розрiзi структурних пiдроздiлiв;
— витрачання «зайвого» часу на прийняття певних ршень в освiтнiй сферi через необхщшсть погодження документiв значною шльшстю служб та вiдповiдальних осiб вишу;
— переважання, при виконаннi стратепчного завдання вишу - пiдвищеннi якосп освiтнiх послуг - «нематерiально!» мотивацп персоналу;
— поеднання елементiв авторитарного керiвниц-тва одночасно iз загальним лiберальним стилем управлiння, традицiйнi особливосп органiзацi! та координацi! дiяльностi в освишх органiзацiях, а також вщсутшсть критерi!в ефективностi управлiнського контролю приз-водять, як наслiдок, до вщсутносп жорсткого контролю за дiяльнiстю шдроздшв (спiв роби'-ник1в) та ввдсутносп наявностi документiв, як1 чiтко та однозначно закршлюють позицi! у вишi - хто, кого i що контролюе;
— багатоплановiсть завдань, що вирiшуються вищiм керiвництвом вишiв (оргашзащя та удосконалення навчального процесу, про-ведення наукових дослiджень i реалiзацiя мiжнародного спiвробiтництва та одночасне адштстративно-господарське й фiнансове управлiння тощо), що вимагае, з одного боку, постшно! координацп iнтересiв як самого вишу, його окремих шдроздшв, наукових i педагопчних кадрiв, студентiв, так i освiтньо! системи кра!ни в цшому, з iншого призводить до неможливосп чiткого подiлу за вузькими непересiчними сферами дiяльностi як шдроздшв освггаьо! органiзацi!, так i окремих спiвробiтникiв. Як наслiдок, складшсть постановки i реалiзацi! завдання управлшня в цiлому. Пiдроздiл (спiвробiтник) вишу може займатися i освiтньою, i науковою, i ашт-стративною дiяльнiстю одночасно, i це створюе додатковi складностi в органiзацi! процесiв управлшня вишу.
З огляду видiлених нами основних особи-востей управлiння в освишх органiзацiях, можна зробити наступний висновок, що застосування лише загальних функцш управлiння (органiзацi!, планування, координацп, мотивування та контролю) у таких, як вже було вiдмiчено нами, складних та багатовимiрних системах, потребуе переосмис-лення та уточнення з урахуванням загально! теорп управлшня, процесного, адмiнiстративного та оперативного пiдходiв, а також функцiй, що виконуються саме менеджерами освiтнiх органiзацiй на рiзних рiвнях управлiння.
Розгляду та аналiзу функцiй управлiнсько! дiяльностi менеджерiв освiтнiх органiзацiй присвячено чимало робп, але у переважнiй бiльшостi науковщ видiляють !х з погляду педагопчного менеджменту, як i автори роботи [34]. Такими функщями вважаються: функцп: неперервного навчання, виховна, оздоровча, розвивальна, соцiалiзуюча, дiагностична, дифе-ренцiальна, стимулювальна, прогнозуюча, вимiр i оцiнювання, методична, управлшська, коригу-вальна, констатувальна.
Запропоноваш функцiï було розкрито та структуровано авторами [34] за рГвнями: функцп-цiлi, функцп-засоби, функцiï-прийоми, залежно вiд управлiнського pîbhh. Серед даних функцiй е так1, що вважаються загальними i виконуються на Bcix рiвнях управлiння, а е таш, що реалiзуються лише на вищому (стратегiчному) управлiнському рiвнi чи на певних посадових мюцях освiтньоï органiзацiï.
Узагальнюючи проведенi в робот дослiдження, вважаемо за доцшьне видiлення в управлiннi освiтнiми оргашзащями наступних функцiй за рiвнями та елементами управлшня.
— стратепчних - функцп управлшня освггаьою органiзацiею, що забезпечують розроблення мiсiï дiяльностi вишу, концепцп його розвитку в цшому з метою штеграцп науково1', освггаьо1' та виробничо1' дiяльностi в системi освiти -реалiзуються на вищому управлшському рiвнi освiтньоï органiзацiï та передбачають наступнi елементи - соцiалiзуючi (функцiï - форму-вання вшносин мiж пiдлеглими та соцiальним середовищем), iнструментальнi (функцiï -формування системи впливiв на персонал освiтньоï оргашзаци у конкретних умовах), дiагностичнi (функцп - формування кадрово1' системи оргашзацп вiдповiдно до майстерностi та професiоналiзму персоналу), стимулюючi та мотивуючi (функцп - формування системи стимулювання та мотивацп персоналу, що забезпечуе виконання визначено1' мiсiï дiяльностi та розвитку у сферi освiти);
— загальних - функцп управлшня, що реалiзу-ються на засадах методологiï PDCA на вах управлiнських рiвнях освггаьо1' органiзацiï та передбачають наступнi елементи - планування (функцп - планування та прогнозування), виконання (функцп - оргашзаци та корди-нацп), перевiряння (функцiï - контролю, облiку, аналiзу) та функцiï постiйного полiп-шування процесу управлiння на всiх етапах життевого циклу продукцiï (послуг) освггаьо1' органiзацiï;
— оперативних - функцп управлшня освггаьою органiзацiею, що забезпечують виконання конкретних дш, спрямованих на отримання певних результатiв на певних посадових мюцях - реалiзуються на нижчому управлiн-ському рiвнi, елементи яких передбачеш певними посадовими функцюнальними обов'язками працiвникiв.
При цьому, слщ усвiдомлювати, що загальнi функцiï управлшня не е окремим набором дш, 1'х виконання забезпечуеться як на рiвнi страте-гiчних, так i на рiвнi оперативних функцiй управлшня, утворюючи взаемопов'язаш контури управлiння, що у свою чергу забезпечуе ефективну та результативну взаемодiю суб'екта та об'екта системи управлшня в сучаснш освггаш органiзацiï. Графiчно данi функцп можуть мати наступний вигляд (рис. 2).
За такого тдходу до процесу управлшня в освггаш оргашзацп буде забезпечена цшсшсть
самого процесу та дозволить вiдiйти в1д трив1аль-ного розумiння функцiй управлшня, закладаючи основи для подальшого створення цiлiсного механiзму управлiння дiяльнiстю освггаьо!
органiзацi! на засадах рацiональностi управлш-ського процесу. У загальному виглядi процес управлiння в освiтнiй оргашзацп можна представити наступним чином (рис. 3).
Загальнi функцп
Рис. 2. Функцп управлiння в освiтнiй оргашзацп
Джерело: розробка автора
Управлшня освпньою оргашзащею - процес, що забезпечуе здатнiсть освггаьо! оргашзацп, як сощально-економiчноl системи, збер1гати свою визначетсть, тдтримуючи стан динамiчноl р1вноваги мiж внутрiшнiми та зовнiшнiми чинниками освггаьо! даяльносл, передбачаючи, у певних межах, подальший якiсний та кiлькiсний
розвиток.
I.
Функцп управлiння: стратегiчнi, загальш, оперативнi
1.
Суб'ект - нос1й предметно-практично! ' д1яльност1, джерело управл1нсько! активносп, спрямовано! на визначення об'екта управлшня, покликаний шдтримати рац1ональний режим i ритм управляючо! системи п1д час впливу на не!
р1зних зовн1шн1х вплив1в, е сукупн1стю оргашв управл1ння -кер1вник1в процесу
Об'ект -
комплекс
взаемопов язаних
елеменпв, що виконують окрем функцп в штересах досягнення спшьно!, кшцево! мети (предмети, люди, процеси, структурш тдроздши тощо, а в економ1чному
аспект - виробнич1 фонди, трудов1 ресурси, продукти та послуги освггаьо! оргашзацп)
Результат -
здшснення на постшнш i безперервнш основ1 освггаього процесу з метою навчання, виховання, розвитку i самовдосконален-ня особистосл
Мета -
збереження, тдтримка та розвиток д1яльносп освггаьо! оргашзацп в
сучасних економ1чних умовах
I"
Функцп управлiння: стратепчш, загальш, оперативш
Рис. 3. Загальний вигляд процесу управлшня в освишй оргашзацп
Джерело: розробка автора
Висновки
В результатi узагальнення та систематизацп науково! лiтератури в робот розкрито сутнiсть сучасно! освиньо! оргашзацп, сформовано авторське осмислення теоретичних понять про сутнiсть управлiння, суб'ект, об'ект та функцп управлшня освггаьою оргашзащею за рiвнями та елементами.
Формування обгрунтованого розумшня про функцп управлшня освггаьою органiзацiею, як стратегiчнi, загальш та оперативнi, дае можливГсть бшьш глибоко г чпжо визначити значення самого
процесу управлiння, що забезпечуе здатшсть освггаьо!' органiзацiï до збереження, тдтримки та розвитку свое!' дГяльносп в сучасних економiчних умовах.
Перспективи подальших дослiджень полягають у доповненi запропонованого в робот перелiку та розкритп сутносп кожно1' Гз функцш управлшня для подальшого вдосконалення теорп та практики управлшня освишми оргашзащями, виршення проблем, пов'язаних з неоднозначшстю розумшня кола вирГшуваних завдань i виконуваних функцш, що виникають при реалГзацп освггаьо!' дГяльностг
Список лiтератури:
1. Закон Укра!ни «Про освиу» вш 23.05.1991 № 1060-ХП [Електронний ресурс] // Вшомосл Верховно! Ради УРСР. - 1991. - №34. - ст. 451. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
2. Закон Укра!ни «Про вищу освиу» вш 01.07.2014 № 1556-УП [Електронний ресурс] / 1нформацшно-аналггачний портал про вищу освиу в Укра!ш та за кордоном. - Режим доступу: http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/111-zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu.
3. Указ Президента Укра!ни «Про Нацюнальну стратепю розвитку освгга в Укра!ш на перюд до 2021 року» вш 25.06.2013 року № 344/2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html.
4. Андрейчук С. К. Державне управлшня реформуванням вищо! освгга в Укра!ш в контексп Болонського процесу : автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Андршчук Сташслав Казимирович, ЛьвГвський репональний ш-т держ. управлшня Нацюнально! академи держ. управлГння при ПрезидентовГ Укра!ни. - Л., 2007. - 19 с.
5. Асаул А. Н. Управление высшим учебным заведением в условиях инновационной экономики / А. Н. Асаул, Б.М. Капаров ; под ред. д.э.н, проф. А. Н. Асаула - СПб.: «Гуманистика», 2007. - 280 с.
6. Беляев Д. А. Особенности управления экономическими процессами в Вузе [Электронный ресурс] / Д. А. Беляев. - Режим доступа: http://tomanage.ru/library/articles/management/high.
7. Бший Л. Г. Особливосп педагопчного менеджменту в управлшш професшним вищим навчальним закладом / Л. Г. Бший // Науковий часопис НПУ Гмеш М. П. Драгоманова. СерГя № 5. Педагопчш науки: реалп та перспективи: зб. наук. пр. - К.: НПУ Гмеш М.П. Драгоманова, 2005. - Вип. 2. - С. 15 - 23.
8. Бший Л. Г. Модель системи управлшня вищим навчальним закладом недержавно! форми власносп / Л. Г. Бший // Зб. наук. пр. - Хмельницький: Нацюнальна академГя Державно! прикордонно! служби Укра!ни Гмеш Б. Хмельницького, 2005. - № 36. - Ч. II. - С. 70 - 74.
9. Бочкарев В. И. Государственно-общественное управление образованием: каким ему быть? / В. И. Бочкарев // Педагогика. - 2001. - №2. - С. 9 - 13.
10. Вдовиченко Р. П. 1нформатизащя управлшсько! дГяльносп / Р. П. Вдовиченко // КращГ практики сощально! полггаки оргашв мГсцевого самоврядування в Укра!т: поаб. - К.:
2003. - С. 20 - 21.
11. Гуменюк В. В. 1нформацшне забезпечення управлшня освишм закладом / В. В. Гуменюк // Ршна школа. - 2000. - № 2. - С. 29 - 31.
12. ДзвГнчук Д. I. Державне управлшня освггою в Укра!ш: тенденцп Г законодавство : навч. поаб. / Д. I. ДзвГнчук - К.: Шчлава, 2003. - 240 с.
13. Коробко Л. I. Державне регулювання системи професшно-техшчно! освгга в Укра!ш: автореф. дис... канд. наук з держ. управлшня: 25.00.02 / Коробко Лщя !ватвна, Класичний приватний ун-т. - ЗапорГжжя, 2008. - 20 с.
14. Мармаза О. I. Шновацшш тдходи до управлшня навчальним закладом / О. I. Мармаза - Х.,
2004. - 240 с.
15. Освггаш менеджмент : навч. поаб. ; за ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки. - К.: Шкшьний свгт, 2003. - 400 с.
16. Шамова Т. И. Управление образовательными системами : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Шамова Т., Давиденко Т., Шиба нова Г. - М.: Академия, 2002. - 384 с.
17. Станкевич I. В. Типолопзащя систем ранжування вищих навчальних заклащв: свиовий досвш та мГжнародш стандарта якосп / I. В. Станкевич // Розвиток методГв управлшня та
господарювання на транспорта зб. наук. праць. - Одеса: Одеський нацюнальний морський ушверситет (ОНМУ). - 2014. - № 2 (47) - С. 111 - 142.
18. Акофф Р. Акофф о менеджменте / Р. Акофф ; пер. с англ. под. ред. Л. А. Волковой. - СПб.: Питер, 2002 - 448 с.
19. Мескон М. Х. Основы менеджмента / Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. - М.: Дело Мова: Росшська, 1993. - 702 с.
20. Ансофф И. Х. Новая корпоративная стратегия / И. Х. Ансофф. - Санкт-Петербург.: СПб: Издательство «Питер», 2004. - 416 с.
21. Ар1стова I. В. Державна шформацшна политика: оргашзацшно-правов1 аспекти : монограф1я / I. В. Ар1стова ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О. М. Бандурки - Харк1в: УВС, 2000. - 368 с.
22. Бшоус Г. Розвиток малого тдприемництва в Укра!ш / Г. Бшоус // Економша Укра!ни. -2000. - №: 2. - С. 34 - 40.
23. Богатирьов I. О. Ефектившсть розвитку тдприемств / 1.О. Богатирьов // Формування ринкових вшносин в Укра!ш: зб1рник наук. праць. - К.: НДЕ1, 2003. - Вип. 7. - 8 (26-27). -С. 73 - 79.
24. Богатирьов I. О. Теоретичш аспекти управлшня розвитком малих тдприемств / 1.О. Богатирьов // Економша та право. - 2003. - № 2 (6). - С. 42 - 49.
25. Вакуленко А. В. Створення системи менеджменту якосп як зайб удосконалення тдход1в до управлшня тдприемством / А. В. Вакуленко // Стратепя екон. розвитку Укра!ни: наук зб. -2002. - №1 (8). - С. 437 - 441.
26. Практикум по психологи менеджмента и профессиональной деятельности ; под ред. Г. С. Никифорова, М. А Дмитриевой, В. М.Снеткова. - СПб.: Речь, 2001. - 441 с.
27. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке / П. Друкер ; пер. с англ. и ред. Н. М. Макаровой. - М.: Вильямс, 2000 - 272 с.
28. Шшовець К. О. Моделювання управлшня економ1чним розвитком тдприемств (на приклащ легко! промисловосп) : дис... канд. ек. наук: 08.06.01 / К. О. Шшовець. - К., 2006. - 235 с.
29. Оргашзашя: матер1ал з В1кшедп - вшьно! енциклопедп [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki.
30. Ефектившсть управлшня тдприемством в галуз1 зв'язку : навч. поаб. / [Орлов В. М., Яцкевич I. В., Новицька С. С., Потапова-Сшько Н. Ю.]. - Одеса: ОНАЗ 1м. О. С. Попова, 2013. - 292 с.
31. Навчальний заклад: матер1ал з В1кшедп - вшьно! енциклопедп [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Навчальний_заклад.
32. Управлшня як1стю : тдручник / [Вороб1енко П. П., Станкевич I. В., Стрельчук £. М., Глухова О. I.] - Одеса: ОНАЗ, 2014. - 376 с.
33. Гладкова В. Н. Функцп управлшсько! д1яльносп менеджера освпньо! установи [Електронний ресурс] / В. Н. Гладкова, Ю. В. Федотова. - 2009. - Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?bid=6473&chapter=1&p=achapter.
34. Системи управлшня як1стю. Вимоги: (ISO 9001: 2008, IDT): ДСТУ ISO 9001: 2009. - [На замшу ДСТУ ISO 9001:2001; чинний в1д 2009 09 01]. - К.: Держспоживстандарт Укра!ни, 2009. - 33 с. - (Нацюнальний стандарт Укра!ни).
Надано до редакцп 26.12.2014
Станкевич 1рина Володимирiвна / Irina V. Stankevich
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Уnравлiння в oceimHix оргатза^ях: cymHicmb та функцН [Електронний ресурс] / 1.В. Станкевич // EKOHOMirn: реали часу. Науковий журнал. — 2015. — № 1 (17). — С. 195-203. — Режим доступу до журн.: http://economics. opu. ua/files/archive/2015/n1. html
