CC BY
248
УДК 658.310+631.1.017.3
Коробка С.В., к.е.н., старший викладач кафедри менеджменту © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт iмет С.З. Гжицького
УПРАВЛ1ННЯ ШДПРИеМСТВОМ МАЛОГО Б1ЗНЕСУ
У статтi еизначено мкце i значення малого тдприемництеа для розеитку економжи. Проаналiзоеано осноеш тдходи до упраелтня малим тдприемстеом. Зеертаеться уеага на особлиеостi упраелтня малим тдприемстеом е аграрному секторi. Подаються пропозицп щодо доцiльностi еикористання ефектиених методiе упраелтня е подальшт дiяльностi малого тдприемстеа.
Ключовi слова: мале тдприемництео, упраелiння, упраелтсью ршення, характеры риси
Вступ. Менеджмент як наукова система оргашзаци виробництва е одшею з найважливших умов ефективно1 i прибутково1 дiяльностi малих сшьськогосподарських пщприемств. Вш дштав загальне визнання в усьому свт. Тому сучасна теорiя i практика менеджменту в малому бiзнесi набувае особливого значення. Вивчення форм i методiв управлшня на рiвнi малого сшьськогосподарського тдприемства зумовлене ринковими перетвореннями в економщ Украши.
Життездатними виявляються тi малi пiдприемства, якi застосовують форми i методи управлшня, засноваш на стратеги пщприемництва. Так, у США 98% малих пщприемств банкрутують через неефективне управлшня i тшьки 2% пояснюють причини банкрутства, як такi, яю не пов'язанi з управлiнням пщприемством [4]. Не винятком е i Украша, оскiльки на пiдприемствах малого бiзнесу управлiння е також одшею з слабких ланок. Так, дослщження довели, що тiльки на кожному п'ятому пiдприемствi проводиться аналiз фшансових результатiв з точки зору менеджменту, третина з них - щотижня, 42% - раз на мюяць [1]. Тому формування та впровадження такого управлiння е провiдною задачею для розвитку малого пiдприемництва в Украшу
Малi пiдприемства - це невщ'емний елемент економiчних вiдносин у крашах зi змiшаною та ринковою економiкою. При цьому, вiдповiдно до чинного законодавства, таю тдприемства е суб'ектами малого пщприемництва поряд iз приватними пщприемцями - фiзичними особами.
Умови ринково1 економiки е бшьш вимоглива до керiвникiв, тому мае бути розроблена нова концепщя розвитку оргашзацп, яка мае задовольняти потреби нових господарських формувань на вЫх етапах ïx життевого циклу.
Анал1з останн1х дослщжень i публ1кац1й. Необхщшсть даного дослiдження полягае в тому, що питанню управлiнню пiдприемством
© Коробка С.В., 2010
137
присвячено значний обсяг публжацш. Зокрема, проблемам управлшня малими пщприемствами розглядаються в працях Белоус Г., Ваганова К., Кириченка О., Падерша I., Орлова А., Чумаченка Г. Проте особливостям управлшня малими пщприемствами придшяеться недостатня увага, тому вона потребуе бiльш глибокого вивчення. Оскшьки, аналiз функцiонування малого пщприемництва показуе, що невдачi багатьох пщприемств обумовлюються багатьма причинами, але найголовшшою е незадовiльне управлiння колективом, недолжи в менеджментi.
Метою досл1дження е: вивчення особливостей управлiння малим пщприемством для забезпечення бiльш ефективно! дiяльностi цих пiдприемств.
Результати дослщження. Новий перерозподш функцiй управлiння за рiвнями вiдповiдальностi був обумовлений змiнами умов виробничо! дiяльностi та необхiднiстю адекватного пристосування до них пiдприемств. Будь-яким пщприемством, незалежно вiд виду дiяльностi чи форми власностi, необхiдно управляти. Коли мова йде про "управлшня пщприемством", то маеться на увазi цшенаправлешсть дiй його керiвництва на досягнення яко!сь певно! мети.
Сьогодш керiвникiв пiдприемств дедалi частiше називають "менеджерами", а дiяльнiсть якою вони займаються — менеджментом. Сучасне розумшня поняття "менеджер" i "менеджмент" з'явилися пiсля усвiдомлення власниками пiдприемств, що вигщно не самим управляти власним майном, а залучати до цього професiоналiв, спецiально вiдiбраних i навчених такш роботi. Саме !м, талановитим спецiалiстам, якi працюють за наймом, стали доручати головне завдання пщприемства — отримання високого прибутку. Варто вщм^ити, що за цю важку працю не шкодували високо! винагороди. Менеджер i нинi одна iз професiй, яка найбiльш щедро оплачуеться в розвинутих кра!нах.
Застосування термiну "управлiння" правомiрне щодо загально! характеристики цього виду людсько! дiяльностi, а "менеджмент" — щодо змюту, форм i методiв конкретного управлiнського впливу суб'екта на об'ект управлшня в умовах ринкових вщносин.
У сучаснш теори прийняття рiшень, пiдприемство розглядаеться як вiдкрита, соцiально-економiчна, саморегульована система, яка прагне збiльшити активнiсть життедiяльностi при обмежених ресурсах.
Кожне управлшське рiшення мае свiй конкретний результат, тому метою управлшсько! дiяльностi е пошук таких форм, методiв, засобiв та iнструментiв прийняття рiшень, як могли б сприяти досягненню оптимального результату за конкретних умов i обставин.
Ефективна дiяльнiсть з управлшня соцiально-економiчними системами здiйснюеться за умови персонально! загально! вщповщальност за досягнення ч^ко сформульовано! мети, що можливо лише у випадку подiлу пращ в апарат управлiння та надання менеджерам усiх рiвнiв вiдповiдних повноважень та прав для прийняття позитивних i негативних санкцiй.
Складовою частиною менеджменту е також наявнiсть цшей, якi повиннi досягатися наполегливою дiяльнiстю. Цiлi можуть встановлюватися самостiйно або ззовш, вищою ланкою управлiння. Вони повинш бути зрозумiлими, чiтко
138
сформульованими, такими, що можуть бути реально досягнутими та проконтрольованими. В шшому випадку йдеться лише про бажання чи намiри.
Незважаючи на те, що сьогодш напрацьована велика кшьюсть теоретичних положень з оргашзаци шформацшного забезпечення економiчного обгрунтування, вони не забезпечують високо! якостi управлiнських ршень на пiдприемствах малого бiзнесу, про що свщчать незадовiльнi фшансово-економiчнi результати !х дiяльностi.
Малi пщприемства вiдрiзняються вiд великих цiлями i завданнями, якi здатнi вирiшувати. Оскшьки вони виступають вiдображенням пiдприемницько!' шщативи, iнтересу власника, який в собi вiдображае i керiвника, i генератора щей, i фiнансового керуючого. Тому ршення, якi пов'язанi управлiнням пщприемством, грунтуються на авторитетнiй думцi власника.
Видшяють три найбiльш поширенi форми участ суб'ектiв власностi в управлшш господарсько! дiяльностi малих пiдприемств: - мале пiдприемство, що було створене на основi власностi окремого громадянина з правом найму робочо! сили; - мале пщприемство колективно! форми власностц - мале пiдприемство у виглядi товариства з обмеженою вщповщальшстю. [8]
Органiзацiя управлiнського процесу на малих пщприемствах повинна враховувати гнучюсть i динамiчнiсть останнього, об'еднувати права i обов'язки власника з функщями управлiння. Мале пiдприемництво, як i будь-який iнший вид дiяльностi потребуе високого рiвня професiоналiзму. Для пщприемщв, якi хочуть займатися прибутковою дiяльнiстю мають отримувати повну i вчасну iнформацiю, що стосуеться як попиту та пропозицi! на продукцiю !х виробництва. В основному це пов'язано з мiнiмiзацiею можливих ризикiв на пщприемства Керiвник виконуе бiльшiсть функцш на пiдприемствi, що спричиняе дефщит часу на управлiнську дiяльнiсть, що негативно позначаеться на результатах дiяльностi пщприемства.
Будь-яке пщприемство, не винятком е i мале пщприемство, проходить мшмум три фази: першу - фазу вщкриття та початку дiяльностi; другу - фазу закршлення в ринковому i конкурентному середовищi; третю - фазу розширення та розвитку, стiйкого отримання прибутку. Основне завдання пщприемця - максимально скоротити час перших двох фаз. 1ншими словами, необхщно пройти цi фази на максимальних швидкостях з мiнiмумом бар'ерiв [4, с. 20].
Для кожно! з перелiчених фаз властивi сво! управлiнськi процеси, якi для малих пщприемствах мають певш особливостi. В основному вони випливають з недосконалост органiзацiйно! структури, вiдсутнiстю чiткого под^ працi та малими масштабами виробництва.
Проте початкову фазу юнування малого пiдприемства можна вважати чи не найважлившою, оскiльки вона визначае основш аспекти дiяльностi пщприемства. Для кращого розумшня важливост ранньо! стадi! iснування бiзнесу, американськi вчеш розробили модель, яка включае п'ять еташв розвитку малого пiдприемництва.
139
На першш стадп (вихщ на ринок) пщприемство лише стартуе. Головним завданням тут е защкавити споживача сво1ми товарами чи послугами. Важливими питаннями е забезпечення випуску продукци, що вiдповiдае вимогам споживача, а також пошук фондiв для покриття початкових витрат. На цьому етапi багато пiдприемств банкрутуе.
Другий етап названо "виживання". На цьому етат головним е досягнення певного перелому в становленнi i отриманнi прибутку для розширення фондiв. Пiдприемцi намагаються створити достатню юльюсть фондiв для фiнансування росту фiрми та забезпечення спiввiдношення активiв та пасивiв. На цьому етапi визначаеться подальша доля пiдприемства, яким може керувати менеджер, що не е його власником.
На третьому етат компатя мае гарний економiчний стан, рiвень надходжень стае вищим середнього. Компанiя в змозi знаходитися на цьому етат протягом тривалого перюду, якщо вона адаптуеться до змш навколишнього середовища та до виникаючих внутрiшнiх проблем. Власники дшть разом та вирiшують проблеми фшанЫв компани для iнвестування майбутнiх проекив.
Основними проблемами четвертого етапу е таю: як швидко зрости та як фшансувати цей рiст. Важливими питаннями, що вимагають вирiшення, е: чи бажае власник перекласти вщповщальшсть за управлшня зростаючим пiдприемством на шших i чи буде грошовий потiк достатнiм для забезпечення нормального його функщонування. В той же час невдале керування та небажання керiвникiв передати вiдповiдальнiсть може призвести до небажаних змiн у структурi управлiння. Якщо зусилля на цьому етат не досягнуть устху, компатя може опинитися на одному з попередтх етапiв.
На завершальному п'ятому етапi компанiя мае об'еднати та контролювати фiнансовi надходження, якi е результатами 1х зростання. Щоправда, на цш стади зростання може припинитися через недостатню кiлькiсть нововведень i зникнення мотивiв розвитку. Залежно вщ того, як швидко будуть проведет змши, компанiя може повернутися до зростання або збанкрутувати. На цш стади компанiя мае перейти до активного запровадження нововведень.
Всю управлшську роботу на малих пiдприемствах можна звести до певних початкових процеав, а саме: постановки задачу планування i прогнозування; координацiя i ухвалення рiшень; маркетинг; мотивацiя дiяльностi; контроль за виконання поставлених задач. Це допомагае керiвнику ефективно координувати сво! подальшi ди з управлiння пщприемством.
Потрiбно також пам'ятати, що комплексний пщхщ дае можливiсть визначити функци пiдсистем управлiння пiдприемством i складних великих систем, в межах яких доводиться дiяти пiдприемцю. Оскiльки системи, з якими пщприемець спiвпрацюе, е складовими елементами шших, бшьших, пщсистем (а саме господарських комплексiв райотв, мiст, областей, галузей, що включають багато фiрм i пiдприемств рiзноl приналежностi). Потрiбно враховувати, що щ системи i пiдсистеми знаходяться в постшнш динамiцi, вони
140
видозмшюються, удосконалюються, дшть, реоргашзуються (а можливо деградують чи зникають).
Висновки: Отже, процес управлшня на малому шдприемстш мае грунтуватися на врахуваннi основних функцiй менеджменту, з пристосування до його особливостей i потреб цього пщприемства.
Особливштю малого пщприемства е простота форми управлшня i нечисленний управлшський штат. Як правило, тут немае роздшення функцп власност i управлiння, оскшьки тут вщсутш iдеï делегування. Одшею з основних особливостей малих пщприемств е вiдсутнiсть регламентацiï iнiцiативи, увага зосереджуеться на неформальному спiлкування, штенсившсть якого висока i яка, по сут^ стае i системою суворого контролю.
Для малого пщприемництва створення рацiональноï структури управлiння е складним завданням, оскiльки управлiння повинно здшснюватися з урахуванням органiзацiйних, економiчних, психолопчних i соцiальних факторiв. Структура управлшня може змшюватися пiд впливом багатьох чинниюв, а саме: технiчними, економiчними, соцiальними та iншими факторами.
Лггература
1. Бусел Ю. Малые и средние предприятия: политика и управления // Проблемы теории и практики управления. - 2002. - №2. - С.64-70.
2. Белоус Г. Развитие малого предпринимательства в Украине // Экономика Украины. - 2000. - № 2. - С.35-41.
3. Вагонов К., Криченко О. Стратепя розвитку малого та середнього бiзнесу в Украм // Актуальш проблеми економжи. - 2008. - №1. - С. 103-118
4. Половян О.В., Петренко К.Г. Основи управлшня малим пщприемством // Актуальш проблеми економши. - 2009. - № 6 (96), - С. 131-135.
5. Указ Президента "Про внесення змш до деяких законодавчих акив Украши з питань регулювання пщприемниць^' дiяльностi" // Урядовий кур'ер. - 2008. - 7 жовтня
6. Фшагша О.В., Дубовик О.М. Проблеми менеджменту в малому бiзнесi // Режим доступу: http://www.confcontact.cOm/2007may/5 finag.htm
7. Режим доступу: http://dsam.donetsk.ua/?p=276
8. Режим доступу: http://www.pib.odessa.ua/?p=534#more-534
9. Наталiя Назаренко Проблеми обгрунтування управлiнських ршень в малому бiзнесi // Режим доступу http://text-article.ru/stati po menedzhmentu/problemi obruntuvannya uprav-
lnskih rshen v malomu ta serednomu bznes.html
Summary
In the article certainly a place and value of small enterprise is for development of economy. The basic going is analyses near a management a small enterprise . Attention applies on the feature of management a small enterprise in an agrarian sector. Suggestions are given in relation to expedience of the use of effective methods of management in subsequent activity of small enterprise.
Стаття надшшла доредакци 9.09.2010
141
