CC BY
116
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИМИ РИЗИКАМИ: СУТНІСТЬ ТА СУЧАСНА МЕТОДИКА
В статье исследованы проблемы управления предпринимательскими рисками. Показано, что низкая инновационная активность отечественных предприятий в значительной мере объясняется отсутствием современной методики управления предпринимательскими рисками. Раскрыта сущность предпринимательских рисков и управления ними. Изложена схема разработки Программы управления рисками.
Problems of the enterprise risk management are investigated in the article. To a great extent low innovative activity of the Ukrainian enterprises is explained by the absence of the modern risk management methods. The essence of enterprise risk management is shown. The framework of the development of the risk management program is shown.
Постановка проблеми. Одне із головних завдань ни полягає у побудові інноваційно-інвестиційної моделі
сучасного етапу соціально-економічного розвитку Украї- розвитку її економіки [1, с. SG1 - 868.]. Ця мета є однією
© В. Кравченко, 2008
ЕКОНОМІКА. 99-100/2008
~ 71 ~
із небагатьох, стосовно якої дійшли згоди як різні гілки влади, - Президент, Уряд та Верховна Рада, так і головні політичні сили країни. Вагомий внесок в розбудову інноваційно-інвестиційної моделі має внести малий та середній бізнес, адже саме він, як свідчить світова практика, є легкодоступним та невичерпним фактором інноваційного розвитку суспільства. Зокрема, в Європейські хартії малих підприємств зазначено, що "малі підприємства є становим хребтом європейської економіки. Вони є ключовим фактором створення робочих місць та сприятливою основою для розвитку бізнесу ... Малий бізнес має розглядатися в якості головного фактору інновацій та зайнятості, а також соціальної інтеграції в Європі" [2, р.1].
На жаль, інноваційна активність вітчизняних підприємців взагалі, та київських зокрема, знаходиться на надзвичайно низькому рівні. Так, згідно з даними Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва КМДА технологічні інновації в 2005 році здійснювалися тільки на 366 підприємствах із більш, ніж 52 тис. малих підприємств, зареєстрованих в м. Києві [3, с.16]. Опитування підприємців, проведене в 2005 році, засвідчило, що саме невміння застосовувати сучасні, науково обґрунтовані підходи до управління інноваційними ризиками слугує однією із головних причин небажання підприємців займатися інноваціями. Аналіз показує, що проблеми в сфері управління підприємницькими ризиками, перш за все викликані відсутністю практичної методики управління ними, адаптованої під реалії сучасної української економіки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Певні теоретичні аспекти управління підприємницькими ризиками знайшли своє відображення в працях вітчизняних та закордонних вчених-економістів. Вони досліджують сутність управління ризиками, показують її складові як певної системи, визначають методи управління ризиками та пропонують окремі конкретні елементи управління підприємницькими ризиками [4].
Найбільш повно методичні питання управління підприємницькими ризиками викладені в наступних документах: Австралійсько-новозеландському стандарті з ризик-менеджменту АБ/^Б 4360:2004 [5], Стандарті з ризик-менеджменту Федерації європейських асоціацій з ризик-менеджменту [6] та в Комплексних основах ри-зик-менеджменту в рамках всієї компанії, розроблених американським Комітетом організацій-засновників Національної комісії із вивчення шахрайства в області фінансової звітності [7]. В цих документах, які підготовлені фахівцями авторитетних національних і міжнародних організацій , докладно прописані певні правила та норми стосовно управління ризиками в рамках підприємств та організацій.
Невирішені раніше частини загальної проблеми. Проте, ефективному використанню цих нормативних документів для управління ризиками на українських підприємствах заважає те, що вони призначені для використання в основному в великих компаніях, досвідчені фахівці яких володіють всім арсеналом сучасних методів ризик-менеджменту. Вітчизняні підприємства потребують певної адаптації цих документів.
Мета статті. Цілі статті полягають у викладені сутності підприємницького ризику, управління підприємницькими ризиками та сучасної методики управління підприємницькими ризиками, яка дозволяє суттєво підвищити ефективність підприємницької діяльності на українських малих та середніх підприємствах.
Виклад основного матеріалу. Перш за все зазначимо, що підприємницький ризик, - це комбінація 1) події, пов'язаної з діяльністю підприємства і яка впливає на нього, 2) імовірності цієї події та 3) її наслідків, що уне-
можливлюють досягнення запланованих цілей і в остаточному підсумку позначаються на доходах підприємства.
Практичним, як показує досвід консалтингової діяльності, є використання наступної формули підприємницького ризику: ризик невиконання конкретного завдання того або іншого підрозділу підприємства внаслідок можливої події.
Управління підприємницькими ризиками (ризик-менеджмент) - це управління підприємством в цілому або окремими його підрозділами з урахуванням факторів ризику (тобто випадкових подій, що впливають на підприємство) на основі особливої процедури їх виявлення й оцінки, а також вибору і використання ефективних методів нейтралізації наслідків цих подій, обміну інформацією про ризики і контролю результатів застосування цих методів.
Основу методики управління підприємницькими ризиками складає розробка та реалізація наступних документів: Декларації з управління ризиками та Програми управління ризиками.
Декларація з ризик-менеджменту виражає філософію компанії стосовно управління ризиком. У ній слід окреслити розмежування повноважень між різними структурними одиницями, зазначити, хто відповідає за певні аспекти управління ризиком тощо.
Наявність чіткої Декларації надає компанії наступні переваги. По-перше, її розробка фокусує увагу керівництва на питаннях управління ризиками, тому що топ-менеджмент вимушений неоднозначно заявити свою позицію стосовно ризиків, з якими зіштовхується компанія та донести її до всіх інших співробітників. По-друге, Декларація допомагає в підготовці планів, потребуючи внесення в них відомостей про те яким саме чином (операційно та організаційно) компанія буде реалізовувати поставлені завдання в сфері ризик-менеджменту. По-третє, Декларація покладає обов'язки по управлінню ризиками на цілком конкретні посади, що дозволяє уникнути безвідповідальності робітників компанії та налагодити дисципліну. По-четверте, Декларація сприяє обговоренню питань управління ризиками в усіх підрозділах компанії в ході контактів ризик-менеджера з їх співробітниками.
Найважливішим документом в сфері ризик-менедж-менту є Програма управління ризиками (ПУР). Вона складається з наступних основних елементів: резюме для вищого керівництва; опис бізнесу компанії; стратегічні і тактичні цілі компанії; фактори ризику компанії; оцінка ризику: наслідки та ймовірність; карта ризиків; методи впливу на ризики; економічна ефективність управління ризиками; додатки.
Для того, щоб скласти ПУР необхідно послідовно пройти кілька етапів: визначити контекст ризиків; виявити і проаналізувати фактори ризиків; оцінити імовірність і наслідки від дії факторів ризику; виробити заходи впливу на ризики; оцінити економічну ефективність управління ризиками (рис. 1).
Установлення контексту ризику - на цьому етапі визначають стратегічні і тактичні цілі компанії, з'ясовують величину збитків в попередньому році.
Аналіз ризику - етап, мета якого одержати потрібну інформацію про структуру властивості об'єкта і наявні ризики. Зібраної інформації має бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення на наступних стадіях. Аналіз передбачає з виявлення ризиків (іноді кажуть - факторів ризиків, тобто певних подій та обставин) і їх оцінку. Виявляючи ризики (якісна складова), визначають усі ризики, властиві досліджуваній системі. Головне тут - не пропустити важливих обставин і докладно описати всі істотні ризики.
ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Рис. 1. Процес ризик-менеджменту
Оцінка - це кількісний опис виявлених ризиків, у процесі якого визначають такі їх характеристики, як імовірність і розмір можливих наслідків. Водночас формують набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій. Для різних ризиків можна побудувати функції розподілу ймовірності настання наслідків залежно від їх розміру.
Виявлення й оцінка тісно пов'язані між собою, і не завжди можна розділити їх на самостійні частини загального процесу. Більш того, часто аналіз іде у двох протилежних напрямках - від оцінки до виявлення і навпаки. У першому випадку вже зафіксовано збитки і слід виявити їх причини. У другому випадку на основі аналізу системи виявляють ризики і можливі наслідки.
Ранжирування і відбір ризиків - визначення ступеня важливості ризиків для компанії і порядку, у якому ними
займатиметься компанія. Критерієм може бути порівняння наслідків з прибутком, доходом та активами компанії.
Вплив на ризик - застосування конкретних способів впливу на ризики компанії для нейтралізації їх наслідків.
Оцінка економічної ефективності управління ризиками - визначення витрат та вигод від застосування запропонованих методів управління ризиками.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Проведене дослідження проблем управління підприємницькими ризиками дозволяє зробити наступі висновки. По-перше, низька інноваційна активність вітчизняних підприємств значною мірою пояснюється відсутністю сучасної методики управління підприємницькими ризиками. По-друге, практичні підходи до управління підприємницькими ризиками, які містяться в низці документів, розроблених міжнародними асоціаціями з ризик-менеджменту, можуть бути використані, після певної адаптації, до управління ризиками українських підприємств. По-третє, основною методики управління підприємницькими ризиками є Програма управління ризиками, яка складається з наступних основних елементів: резюме для вищого керівництва; опис бізнесу компанії; стратегічні і тактичні цілі компанії; фактори ризику компанії; оцінка ризику: наслідки та ймовірність; карта ризиків; методи впливу на ризики; економічна ефективність управління ризиками; додатки.
Подальше дослідження управління підприємницькими ризиками має бути спрямоване на вивчення проблем, пов'язаних із її практичним впровадженням в практику управління вітчизняними підприємствами.
1. Звіт економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченко про науково-дослідну роботу "Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень" (2001 - 2006 рр., заключний звіт), №01БФ040-01. Науковий керівник д.е.н. Базилевич В.Д., 1837 с. - 2006 р. - [Електронний ресурс: www.nauka.univ.kiev.ua]. 2. European Charter for Small Enterprises. -[Електронний ресурс: http://ec.europa.eu/enterprise/enterprise_policy/
charter/index_en.htm]. 3. Київська міська програма підтримки малого та середнього підприємництва на 2007 - 2008 роки. - [Електронний ресурс: www.bizportal.kiev.ua]. 4. Риск-менеджмент : Учебник / В.Н. Вят-кин, И.В. Вяткин, В.А. Гамза, Ю.Ю. Екатеринославский, Дж.Дж. Хэмптон; Под. ред. И. Юргенса. - М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2003. 5. Хохлов Н. В. Управление риском. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. 6. Чернова Г. В. Практика управления рисками на уровне предприятия. - СПб.: Ин-т страхования, 2000. 7. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения : Учеб. пособие. - М.: Изд-во "Дело и сервис", 1999. 8. Тэпман Л.Н. Риски в экономике : Учебное пособие для студ. вузов / Под ред. В.А. Швандара. - М.: ЮНИТИ, 2002. 9. AS/NZS Risk Management Standard 4360:2004. -[Електронний ресурс: http://www.riskmanagement.com.au]. 10. Publications Risk Management Standard http://www.airmic.com/publications.asp. 11. Enterprise Risk Management - Integrated Framework [Електронний ресурс: http://www.coso.org/publications.htm].
Надійшла до редколегії 26.11.2007
