CC BY
4MEDICINE
УЛЬТРАСТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛИЗОВСН ТА ХРЯЩ1В ГОРТАН1 ЩУРА В НОРМ1
1вайвка X. П.,
Львгвський нацгональний медичний ушверситет гмеш Дан-ила Галицького, Украта DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/30072021/7635
ARTICLE INFO
Received: 16 May 2021 Accepted: 12 July 2021 Published: 30 July 2021
KEYWORDS
electron microscopy, mucosa, laryngeal cartilage, rat.
ABSTRACT
In our work, the aim was to conduct a fundamental study of the issue concerning the ultrastructural characteristics of the mucous membrane and cartilaginous corset of the rat larynx in the norm. This information in the future will make it possible to form a base that will be used to compare the components of the mucosa and laryngeal cartilage in the norm with the dynamics of their changes as a result of experimental opioid exposure.
Citation: Ivasivka K. P. (2021) Ultrastructural Characteristics of the Laryngeal Mucosa and Cartilage Rat is Normal. World Science. 7(68). doi: 10.31435/rsglobal_ws/30072021/7635
Copyright: © 2021 Ivasivka K. P. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Львiвський нащональний медичний ушверситет iменi Данила Галицького, кафедра нормально! анатоми, м. Львiв. Результати стаи вщповщають плану наукових дослщжень Львiвського нацюнального медичного ушверситету iменi Данила Галицького i е частиною науково - дослщно! теми кафедри нормально! анатоми «Морфофункцюнальт особливосп оргатв у пре -та постнатальному перюдах онтогенезу, при впливi отощв, харчових добавок, реконструктивних операщях та ожиршт» (номер держреестраци 0120Ш02129) впродовж 2020 - 2024 рр.
Вступ. Причини зловживання наркотичними речовинами та формування наркотично! залежиосп складш й рiзноманiтнi [1]. Наркотична залежнють стала значущою причиною розвитку множинно! полюрганно! патологи, що разом iз великими економiчними i моральними збитками ставлять проблему наркомани в ряд найважливших проблем у багатьох кра!нах св^у [2, 3]. Серед препара^в, зловживання якими мае велике сощальне значення, найбшьш важливими е препарати ото!дного ряду, оскiльки використовуються у лшуванш хронiчного больового синдрому [4, 5].
Вищезазначене окреслело мету нашо! роботи, що полягала у вивченш особливостей ультраструктурно! органiзацi! слизово! та хрящiв гортанi в нормi з метою в подальшому спiвставити появу початкових патоморфологiчних змiн при експериментальному опiо!дному впливi у гострий, субхрошчний та хронiчний термiни.
Мета. Метою проведеного нами дослщження було вивчити ультраструктурну органiзацiю слизово! та хрящiв гортанi в нормi.
Матерiали та методи дослщження. Матерiалом дослiдження слугували статево зрiлi, безпороднi щури - самщ в кiлькостi 15- ти тварин, масою 80 г, вшом 4,5 мiсяцiв. Усi тварини знаходились в умовах вiварiю i робота, що стосувалася питань утримання, догляду, маркування та вс iншi маншуляци проводилися iз дотриманням положень "Свропейсько! конвенцi! про захист хребетних тварин, яю використовуються для експериментальних та шьших наукових цiлей" [Стразбург, 1985], "Загальних етичних принципiв експериментiв на тваринах", ухвалених Першим Нацiональним конгресом з бюетики [Ки!в, 2001]. Комюею з бiоетики
Львiвського нацюнального медичного унiверситету iменi Данила Галицького встановлено, що проведенi науковi дослщження вiдповiдають етичним вимогам згiдно наказу МОЗ Укра!ни № 231 вщ 01. 11.2000 року ( протокол № 10 вщ 26.12.2011 року).
Перед проведенням забору некропсiйного матерiалу тварину виводили з експерименту за допомогою дибутилового ефiру. Як матерiал для ультраструктурного дослiдження використали слизову та хрящi гортанi щурiв. Ультраструктурш препарати готували за загальноприйнятою методикою [6-8].
Результати дослщження. У результат ультраструктурного дослiдження нами було встановлено, що дшянки слизово! оболонки, яю зазнають механiчних навантажень вистеленi багатошаровим плоским епiтелieм, що утворений з 3-4 шарiв клiтин. Епiтелiоцити базального шару низько! призматично! форми, розташоваш на неперервнiй базальнiй мембранi помiрно! електронно! щiльностi. Дещо розширена базальна частина цих клiтин широка, цитоплазма мютить невеликi м^охондрп, короткi поодиною профiлi гранулярно! ендоплазматично! сiтки, вшьш рибосоми. Об'eмнi ядра епiтелiоцитiв базального шару неправильно! форми, змщеш до базального полюса клгтин, мiстять значну кiлькiсть гетерохроматину та добре виражеш ядерця. Мiж клiтинами базального шару наявш щiльнi контакти та десмосоми. Над базальним шаром, у 2-3 ряди, розташовуються полпонально! форми ештелюцити промiжно! зони. Ядра клiтин промiжно! зони неправильно! видовжено! форми, карюплазма мiстить значну кiлькiсть еухроматину, а гетерохроматин розташовусться переважно бiля внутршньо! поверхнi карiолеми. У цитоплазмi, о^м поодиноких мiтохондрiй, канальцiв гладко! та гранулярно! ендоплазматично! штки зустрiчаються чисельш везикули, що були заповненi електронносвгтлим вмiстом i зосереджуються в основному у люмшальнш частинi клiтин, поблизу цитоплазматично! мембрани. Поверхневi клiтини плоско! видовжено! форми, мютять незначну кшькють десмосом. Кiлькiсть органел у цитоплазмi поверхневих клiтин незначна. Бiльшiсть ештелюципв поверхневого шару мiстять дрiбнi ядра, що розташоваш в центрi клгтини. Поодиною епiтелiоцити злущуються у просв^ гортанi. Пiд базальною мембраною, рщше мiж епiтелiоцитами мiсцями вiзуалiзуються поодиною лейкоцити.
Епiтелiальний пласт бшьшо! частини голосових складок представлений двома кттинними шарами: базальним та поверхневим. Ядра кл^ин поверхневого шару мютять глибою швагшаци карiолеми. Гетерохроматин локалiзуeться переважно в периферичних дiлянках ядра, поблизу внутршньо! поверхнi карiолеми. У цитоплазмi локалiзуються помiрна кiлькiсть мiтохондрiй, коротю цистерни гранулярно! ендоплазматично! сiтки, вшьш рибосоми. Цитоплазма люмшально! поверхнi неоднорщно просвiтлена, мiстить невеликi виступи, що нагадують мiкроворсинки. Ядра клiтин базального шару_неправильно! форми, мiстять глибокi швагшаци карюлеми. 1х цитоплазматичний матрикс мютить осмюфшьш включення, поодинокi м^охондри та цистерни гранулярно! ендоплазматично! штки. Мiжклiтиннi простори у базальному шарi досить широю, мiстять неоднорiдну осмiофiльну масу.
Д^нки гортанi, якi вкритi одношаровим багаторядним вшчастим епiтелieм включають вшчаси, промiжнi епiтелiоцити, серознi, келихоподiбнi, базальш клiтини та клiтини Кульчицького. О^м цього, мiж епiтелiальними клiтинами також зустрiчаються поодинокi пензликовi епiтелiоцити, лiмфоцити та дендритнi клiтини.
Вiйчастi ештелюцити простягаються вiд базально! мембрани до поверхш епiтелiю. 1х овальне ядро розташовусться в базальнш частинi клгтини, мiстить значну кiлькiсть еухроматинових д^нок. Апiкальна поверхня вiйчастих клiтин вкрита чисельними довгими паралельно розташованими вшками, що несуть комплекс мiкротрубочок та базальт тшьця цишндрично! форми. У цитоплазмi вiйчастих епiтелiоцитiв зустрiчаються лiзосоми рiзного розмiру, значна кiлькiсть вшьних рибосом, що розсiянi по всш цитоплазмi. Гранулярна ендоплазматична сiтка виражена слабо, представлена поодинокими канальцями та цистернами, що мютять прикршлеш рибосоми. Мгтохондрп дрiбнi, поодинокi, з штенсивноосмюфшьним матриксом та дрiбними паралельними кристами, що розташовуються перпендикулярно до повздовжньо! вiсi мгтохондрп.
Келихоподiбнi клiтини (рис. 1), видовжено! форми, своею звуженою основою прилягають до базально! мембрани. Форма келихоподiбних кл^ин залежить вщ фази секреци та заповнення !х цитоплазми гранулами, що мiстять муциногени. Ядро келихоподiбних клiтин округло! або овально! форми, центральна частина його заповнена еухроматином.
Рис. 1. Ультраструктура келихоподгбног клтини щура в нормi. Зб. х 4000.
1 - аткальна частина цитоплазми келихоподiбноi ^тини; 2 - секреторш гранули з муциногеном.
Комплекс Гольдж розташовуеться поблизу ядра, в оточеш секреторних гранул. Секреторш гранули рiзного розмiру: дрiбнi, а надат збираються пачками та заповнюють аткальну частину цитоплазми. Гранулярна ендоплазматична штка добре розвинена. Кiлькiсть прикрiплених та вшьних рибосом значна. М^охондри в цитоплазмi зустрiчаються рiдко. В основi клiтин зустрiчаються поодинокi тонофiбрили. Аткальна поверхня келихоподiбних клiтин нерiвна, мюцями дрiбноворсинчаста.
Базальнi клiтини багатокутно! або видовжено! форми, контактують мiж собою завдяки наявносп десмосом. Ядро базальних клiтин об'емне, заповнене переважно гетерохроматином, в цитоплазмi локалiзуються чисельнi м^охондри, профiлi канальцiв гранулярно! ендоплазматично! штки, значна кiлькiсть вiльних рибосом, а також тонофiбрини. 1х апiкальна частина звужена, не досягае поверхш епiтелiального пласту.
Промiжнi епiтелiоцити зустрiчались рщко, !х цитоплазма неправильно!, видовжено! форми, штенсивноосмюфшьна, мiстить комплекс Гольджi, м^охондри з iнтенсивноосмiофiльним матриксом, канальцi та цистерни гранулярно! ендоплазматично! штки, з фшсованими рибосомами, а також вшьш рибосоми та полiсоми. Ядра промiжних епiтелiоцитiв овально! або видовжено! форми, заповнеш переважно гетерохроматином.
Серознi кштини розташовуються групами, у !х цитоплазмi нагромаджуються електроннощiльнi секреторнi гранули, значна кшькють цистерн гранулярно! ендоплазматично! штки, м^охондри та лiзосоми, комплекс Гольдж^ цистерни, дрiбнi пухирцi та вакуолi якого розташовуються поблизу ядра. Центральна частина ядер серозних кттин заповнена переважно еухроматином, а карюлема мюцями утворюе швагшаци.
Клiтини Кульчицького лежать поодиноко, !х апiкальнi вiдростки виходять за межi епiтелiального пласту, а в базальнш частинi клiтини нагромаджуються чисельш дрiбнi гормоновмiснi гранули з неоднорщним, переважно iнтенсивноосмiофiльним, вмiстом. Цитоплазматичний матрикс у дiлянках, що не мютить гормоновмiсних гранул свiтлий, включае поодиною канальцi гранулярно! ендоплазматично! штки.
Кiсточковi епiтелiоцити зустрiчаються рiдко, !х форма витягнута, на апiкальнiй поверхш мютять довгi мiкроворсинки, бiля основи яких розташовувались дрiбнi везикули з просв^леним вмiстом. У iнтенсивноосмiофiльнiй цитоплазмi к1сточкових епiтелiоцитiв розташовуються канальцi гранулярно! ендоплазматично! штки, з фiксованими рибосомами, мюцями зустрiчаються вiльнi рибосоми, тонофiбрили. Ядро, що заповнене переважно гетерохроматином, змщене до базально! частини кттини.
Власна пластинка слизово! оболонки та шдслизова основа гортанi утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, що мютить чисельш судини та значну кшькють колагенових, еластичних та ретикулярних волокон, нервовi закiнчення.
Стiнка гемокапiлярiв утворена ендотелюцитами, що оточенi збереженою плазмолемою, базальною мембраною, до зовнiшньо! поверхш яко! прилягають перицити. В кожному ендотелюцип видiляють чотири зони: ядерну, зону органел, периферiйну та навколоконтактну. Ядра в ендотелiоцитах овально!, дещо видовжено! форми з ч^ко роздшеними дiлянками хроматину: еухроматин локалiзуеться в центрi ядра, а гетерохроматин в периферичних зонах, переважно у виглядi iнтенсивноосмiофiльно! смужки, поблизу внутрiшньо! поверхш нуклеолеми. Поблизу ядер ендотелiоцитiв вiзуалiзуеться комплекс Гольджi, центрiолi, канальцi гранулярно! ендоплазматично! штки, мiтохондрi!, а також дрiбнi везикули. У цитоплазмi перифершно! та навколоконтактно! зони також виявляють дрiбнi пiноцитознi мiхурцi, кавеоли
та чисельш фенестри, що вказуе на участь цих структурних компонентiв у трансендотелiальному перенесеннi макромолекул з кровi в тканини та у зворотному напрямку.
Базальна мембрана, на якш розташовуються ендотелiоцити, несуцiльна, складаеться з гомогенного матриксу та фiбрилярних компонентiв. До зовшшньо! поверхнi гемокапiлкапiлярiв прилягають перицити, цитоплазма яких утворюе вiдростки. У донках де базальна мембрана мютить пори перицити контактують з ендотелiальними клiтинами. Ядро в перицитiв овально! або ущшьнено! форми, займае бшьшу частину цитоплазми клiтини, карiоплазма заповнена здебшьшого гетерохроматином. Цитоплазма перицитiв займае незначний об'ем, мютить невелику кшькють органел: поодиною мiтохондрi!, нечисельнi рибосоми та полюоми, короткi мiкротрубочки та мюфшаменти, зерна глiкогену, дрiбнi везикули. Цитоплазматичш вiдростки перицитiв, що оточують капiляри формують розширення. Мiж перицитами та ендотелюцитами, у дiлянках де базальна мембрана переривчаста, зус^чаються рiзноманiтнi контакти. Гемокапiляри також оточуе основна речовина пухко! сполучно! тканина, що мютить клгшнш елементи, серед яких переважають клiтини фiбробластичного диферону (рис. 2), колагеновi та еластичнi волокна, нервовi закiнчення. Зрiлi активнi фiбробласти об'емнi, вiдросчастi, !х ядро переважно овально! форми, о^м грудочок гетерохроматину мiстить значну кiлькiсть еухроматину, у карiолемi вiзуалiзують пори. У цитоплазмi активних фiбробластiв добре вираженi органели синтезу: цистерни гранулярно! ендоплазматично! сггки, якi мiсцями контактують з плазмолемою. На поверхнi цистерн гранулярно! ендоплазматично! сггки локалiзуються чисельнi рибосоми. Структурш компоненти комплексу Гольджi (цистерни та пухирщ) локалiзуються в рiзних дшянках цитоплазми з чисельними рибосомами на !! поверхнi. Також зустрiчаються велик мiтохондрi!, поодинокi лiзосоми. Навколо плазмолеми активних фiбробластiв нагромаджуеться дрiбнозерниста речовина та новоутвореш фiбрили колагенових волокон.
Рис. 2. Ультраструктура ф1бробласта щура в норм1. Зб. х 6000.
1 - ф1бробласт; 2 - ф1брили колагенових волокон.
Значна кшькють пучюв з фiбрил колагенових волокон (рис. 3), вiзуалiзуеться у зв'язках горташ. У таких дшянках фiбрили колагенових волокон розташоваш впорядковано, щшьно, в них вiзуалiзуеться поперечна посмугованють. Також зустрiчаються еластичнi волокна, що не володдать поперечною посмугованiстю. Центральна частина еластичних волокон включае центрально розташований аморфний гомогенний компонент та периферично розташованi фiбрилярнi структури. Присутш дiлянки в стромi гортанi де зустрiчаються поодинокi макрофаги, лiмфоцити, тканинш базофiли, плазмоциди, еозинофiли. Ядро сегементоядерних (зрших) еозинофiлiв включае два об'емних сегменти, що з'еднанi мiж собою перетинкою, з переважанням в карюплаз\п гетерохроматину.
Рис. 3. Ультраструктура колагенового волокна щура в норм1. Зб. х 6000. 1 - пучки ф1брил колагенових волокон.
У цитоплазмi еозинофшв локалiзуються специфiчнi гранули видовжено! округло овально! форми, в екваторiальнiй площинi яких локалiзуються iнтенсивноосмiофiльнi щшьш кристало!днi структури у виглядi пластинчастого тiла, що розташоване в аморфному матрикс (рис. 4). Основна речовина сполучно! тканини на бiльшостi дшянок власно! пластинки слизово! оболонки та шдслизово! основи низько! електронно! щшьность У стромi гортанi розташовуються чисельш нервовi волокна. Безмieлiновi нервовi волокна побудоваш з декiлькох осьових цилiндрiв, нейролеми i базально! мембрани. Осьовий цилiндр представлений вiдростком нейроцита. Нейролема складасться з тяжiв нейролемоцитiв, плазмолема яких оточуе осьовий цилiндр, утворюючи мезаксон. Безмiелiнове нервове волокно вкрите базальною мембраною. Мiелiнове нервове волокно, о^м осьового цилiндра, мiстить добре розвинену мiелiнову оболонку, нейролему i базальну мембрану. Осьовий цилiндр оточуе аксолема, що е продовженням цитолеми тша нейрона.
Рис. 4. Ультраструктура еозинофша щура в нормi. Зб. х 6000.
1 - еозинофш; 2 - чисельт цитоплазматичш гранули в екваторiальнiй площиш яких вiзуалiзуються осмiофiльнi щтьш кристалогдш структури.
Мiелiнова оболонка утворюеться унаслщок нашарувань подвшно! складки плазолеми нейролемицита навколо вщростка нейрона, мютить лiпiди в концентрично нашарованих вiдростках мезаксона, високо! електронно! щшьноси, виразно осмiофiльна (рис. 5, 6). Цитоплазма i ядро нейролемоцита локалiзуються на периферi!, утворюючи нейролему. Ззовш мiелiнове волокно також огортае базальна мембрана.
Рис. 5. Ультраструктура нервових волокон щура в нормi. Зб. х 6000. 1 - ттенсивноосмюфшьна мieлiнова оболонка; 2 - подвтна складка плазмолеми нейролемоцита.
Рис. 6. Ультраструктура нервових волокон щура в нормi. Зб. х 6000. 1 - iнтенсивноосмiофiльна мieлiнова оболонка невового волокна.
Волокна сполучно! тканини власно! пластинка слизово! оболонки i пiдслизово! основи переходять в охрястя хрящiв гортанi, а також залягають мiж м'язами гортанi, поперечно-посмугованi м'язовi волокна яких збережеш, кожне з волокон оточене сарколемою, що складаеться з зовнiшньо! базально! мембрани та плазмолеми мiосимпласта (рис. 7). Зовшшня оболонка симпласта пов'язана з колагеновими та ретикулярними волокнами. Чисельш ядра лежать безпосередньо шд плазмолемою, видовжено-овально! форми, мiстять незначну кiлькiсть гетерохроматину та добре пом^ш ядерця.
Рис. 7. Ультраструктура поперечно-посмугованих м 'язових волокон гортан! щура в норм!.
Зб. Х 4000. 1 - мюф^брили поперечно-посмугованих м'язових волокон горташ.
Бшя полюшв ядер розташовуються структуры елементи комплексу Гольджi та мiтохондрi!. Гранулярна ендоплазматична атка розвинена слабо. У той же час гладка ендоплазматична штка (саркоплазматична сiтка) добре виражена, представлена чисельними плоскими трубочками та цистернами. Бшьшу частину саркоплазми заповнюють мiофiбрили, що побудоваш з тонких та товстих мшрофшаменпв, мають характерну посмуговашсть зумовлену чергуванням темних анiзотропних та св^лих iзотропних смуг. Телофрагми, що мають вигляд темних лшш ч^ко оконтурованi, цiлiснi. Саркомери, що локалiзуються мiж двома телофрагмами збереженi. У саркомерах щентифшуються повздовжнi нитки та мюфшаменти двох типiв: тонкi i товстi. Товстi мiофiламенти локалiзуються лише у середнш частинi саркомера. Мiж мiофiбрилами локалiзуються цистерни саркоплазматично! штки та мiтохондрi! видовжено! форми. Мюцями у саркоплазмi зустрiчаються поодинокi крапт жиру, гранули глiкогену. Мiж базальною мембраною та плазмолемою вiзуалiзуються дрiбнi клiтини -мiосателiоцити. Кожен мюсателюцит мiстить одне ядро, що заповнене переважно св^лими еухроматиновими дiлянками та органели загального призначення.
Фiброзно-хрящова оболонка горташ о^м чисельних поперечно-посмугованих м'язiв та волокнисто! сполучно! тканини мютить еластичну та гiалiнову хрящову тканину.
Хондроцити палшових хрящiв розташованi в лакунах, !х цитоплазма мiстить добре виражену гранулярну ендоплазматичну сiтку, iз значною кiлькiстю рибосом на !! канальцях. Також у цитоплазмi хондроципв зустрiчаеться значна кiлькiсть вiльних рибосом та полюом, гранули глiкогену. Поруч з ядром розташовуеться складно оргашзований комплекс Гольджi, цистерни якого широю, мiстять значну кiлькiсть синтезованих речовин, рiзноманiтнi секретеронi мiхурцi з гранулами. Цитоплазматичш нiжки хондроцитiв вираженi добре, без деструктурних змiн. Матрикс, що оточуе хондроцити просв^лений (рис.8), унаслщок неоднорiдного нагромадження синтезованих бiлкiв та глшозамшоглшашв, також мiстить дрiбнi волокнисп структури та протеоглiкани.
Рис. 8. Ультраструктура хондроцита ггалгнового хряща гортанг щура в норм1. Зб. х 4000. 1 - хондроцит г1ал1нового хряща горташ; 2 - цитоплазматичш шжки; 3 - д!лянки просв1тленого пери целюлярного матриксу.
Мiжклiтинну речовину еластичних хрящiв OKpiM фiбрил колагенових волокон пронизують чисельнi еластичнi волокна, яю навколо хондроцитiв формують капсули. Хондроцити в еластичних хрящах розташовуються групами по двi або чотири клггини. Досить часто сусiднi хондроцити розмежоваш основною речовиною сполучно! тканини та шткою еластичних волокон. Бшьшють хондроцитiв еластичних хрящiв досить об'емш, гiпертрофованi, в !х цитоплазмi локатзуються канальцi гранулярно! ендоплазматично! сiтки, з чисельними рибосомами, структурш компоненти комплексу Гольдж^ м^охондрп, включення глiкогену та вакуол^ що мiстять заповненi просв^леним вмiстом, нерiдко мiстять лiпiди. Висновки.
1. Ештелюцити базального шару низько! призматично! форми, розташованi на неперервнш базальнiй мембранi помiрно! електронно! щшьносп. Дещо розширена базальна частина цих клггин широка, цитоплазма мiстить невелик м^охондрп, короткi поодинокi профiлi гранулярно! ендоплазматично! штки, вiльнi рибосоми.
2. Над базальним шаром, у 2-3 ряди, розташовуються полшонально! форми ештелюцити промiжно! зони. Ядра клiтин промiжно! зони неправильно! видовжено! форми, карюплазма мiстить значну кiлькiсть еухроматину, а гетерохроматин розташовуеться переважно бiля внутршньо! поверхнi карiолеми.
3. Епiтелiальний пласт бшьшо! частини голосових складок представлений двома кттинними шарами: базальним та поверхневим. Ядра кл^ин поверхневого шару мютять глибокi iнвагiнацi! карiолеми.
4. Дшянки гортанi, якi вкритi одношаровим багаторядним вiйчастим епiтелieм включають вiйчастi, промiжнi епiтелiоцити, серознi, келихоподiбнi, базальш клiтини та клiтини Кульчицького.
5. Стшка гемокапiлярiв утворена ендотелiоцитами, що оточеш збереженою плазмолемою, базальною мембраною, до зовшшньо! поверхнi яко! прилягають перицити. В кожному ендотелiоцитi видшяють чотири зони: ядерну, зону органел, перифершну та навколоконтактну.
6. Фiброзно-хрящова оболонка горташ окрiм чисельних поперечно-посмугованих м'язiв та волокнисто! сполучно! тканини мютить еластичну та гiалiнову хрящову тканину. Хондроцити палшових хрящiв розташованi в лакунах, !х цитоплазма мiстить добре виражену гранулярну ендоплазматичну сiтку, iз значною кiлькiстю рибосом на !! канальцях. Також у цитоплазмi хондроципв зустрiчаeться значна кiлькiсть вiльних рибосом та полюом, гранули глiкогену.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х. Наркология. — М., 1987; БМЭ. — М., 1979; Дунаевский В.В., Стяжкин В.Д. Наркомании и токсикомании. — Л., 1990; Личко А.Е., Битенский В.С. Подростковая наркология. — Л., 1991; ЮЕ. — К., 2002. С. 66-69.
2. Беловицкий О.В. Субмикроскопическая морфология головного мозга при алкогольно-морфинной интоксикации в эксперименте / О.В. Беловицкий // Таврический мед.-биол. Вестн. - 2010.-31. С. 13-16.
3. EU drugs Strategy (2005-2012), 15074/04 Council of the European Union, Brussels. - 2004.
4. Голубев В.Л. Психологические установки пациента и переживание боли / В.Л. Голубев, А.Б. Данилов // РМЖ; специальный випуск "Болевой синдром". - 2009.-С. 16-20.
5. Овчаренко Н.А. Динамические изменения показати лей цитолиза, холестаза и липидограмми у наркозависимих больних / Н.А. Овчаренко, Л.Л. Пинский, Т.Н. Радченко // Укр. Журн. Клш. Та ла. Мед. - 2012. - т7, №2. - С. 116-117.
6. Glauert A.M. Fixatson, dehydration and embedding of biological specimens. - In: Practical methods in electron microscpi / Ed. by Glauert A.M.-North-Hollond (American Elsevier), 1975. - 207p.
7. Stempac J.G., Ward R.T. An improved staining method for electron microscopy //J. Cell Biology. - 1964.-V.22. - P.697-701.
8. Reynolds E.S. The use of lead citrate at high pH as an electronopague stain in tlectron microscopy //J. Cell Biology. - 1963. - № 17.-P. 208-212.
