CC BY
11
m
де: ^AWj - загальне вiдхилення у co6iBapTOCTi продукци внаслiдок змши
i=i
m
формату; ^ APM - загальна сума вiдхилень на заробггну плату внаслiдок змь
i=i
m
ни формату; ^ ASM - загальна сума вдаилень на сощальш заходи внаслiдок
i=i
змiни формату.
Варто звернути увагу, що конкретш значення у формулах (1-7) зале-жать вiд технологiчних процесiв i операцiй та норм витрат.
Визначено, що запропонована модель факторного попереднього аналь зу змши суми виробничих витрат внаслщок використання аркушiв паперу (картону) шшого формату не е поодинокою причиною виникнення вщхи-лень. На дослщжуваних пiдприемствах вiдхилення виникали також внаслiдок замiни матерiалiв, змши технологи тощо. У цьому випадку необхщно розра-хувати величину вдаилень вiд замiни одного чинника шшим, в основу пок-лавши формули (i-7).
Лiтература
1. Мних С.В., Буряк П.Ю. Економiчний аналiз на промисловому пiдприемствi: Навч. пос. - Львiв: Свiт, 1998. - 208 с.
2. Савин В.П. Оперативный учет затрат на производство. (Некоторые вопросы). - М.: Финансы, 1970. - 88 с.
3. Шкарабан С.И. Оперативный экономический анализ в производственных объединениях. - М.: Финансы и статистика, 1985. - 168 с.
УДК 339.13 Здобувач О.М. Зелтська - Луц ький державний
техмчний утверситет
УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМ1ЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МОНОПОЛ1ЗМУ В ТРАНСФОРМАЦ1ЙН1Й ЕКОНОМ1Ц1
Розглядаються питання вдосконалення eK0H0Mi4H0r0 регулювання монополiз-му з врахуванням змiн, що вщбуваються в трансформацiйнiй економiцi пiд впливом посилення рiвня """ усуспiльнення та тдвищення ступеня вiдкритостi.
Competitor O.M. Zelinska - Lutsk State Technical University
Perfection of the economic adjusting of monopolism is in a transformation economy
In the given article the main attention is paid to the improvement of the economical regulation of monopolize. It takes into consideration the changes that occur in the transformational economy. These changes take place because the socialization level is intensified and the degree of openance increases.
Вступ. Розвиток антимонопольного регулювання в Укра"ш потребуе використання здобутюв новггньо" теори економ1чного регулювання з врахуванням особливостей структури нацюнально" економжи, р1вня "" розвитку та особливостей господарського мехашзму трансформацшно" економжи.
На сьогодш пiдходи до оцiнки впливу монопольних структур на рь вень витрат виробництва та його ефектившсть змшюеться. Дедалi частiше ак-центуеться увага на позитивних ефектах сучасного монополiзованого виробництва, вiдсутностi прямого зв'язку мiж монополiзмом та загальними результатами дiяльностi пiдприемств, зокрема цшями та обсягами виробництва, на ослабленш антимонопольних обмежень в кра!нах з розвинутою економiкою. Для багатьох економю^в це е пiдставою, щоб оголосити антимонополiзм пережитком середини минулого столбя, рудиментом, що може чи мае вщшти в ХХ1 ст. у небуття [5, с. 69].
Теоретичну основу дослщження становлять науковi працi вiтчизняних i зарубiжних вчених-економiстiв, зокрема, Ю. Архангельського, Ю. Кш-дзерського, Г. Паламарчука, В. Гееця, Дж. Данцига, А. Костусева, М. Чечето-ва, М. Костецького, В. А. Федоровича, А.П. Патрона, В.П. Заварухша, С. Те-рена, Н. Малахово!, М.М. Погребняка та шших.
Вiдсутнiсть едностi в поглядах на те, який вплив вщ дiяльностi монополи е все таки переважаючим (позитивний чи негативний), зумовлюе пос-тiйну дискусiю навколо доцшьност регулювання монополи. На мiй погляд, висновок про безперспектившсть регулювання монополи, особливо в умовах трансформацшно! постадмшютративно! економiки, е недостатньо обгрунто-ваним. Залишаються актуальними цiлi антимонопольного регулювання та його напрями. Цшями антимонопольного регулювання е:
а) досягнення ефективного функцюнування ринюв;
б) припинення монопольно! поведшки;
в) тдтримка конкурентного середовища;
г) розвиток конкуренцп;
д) запоб1гання утворенню монополш.
Щодо напрямiв антимонопольно! полiтики, то доцiльно !х чiтко роз-межовувати, а саме:
• регулювання д1яльност1 шнуючих монопол1ст1в:
• руйнування монопольних структур;
• л1кввдащя монопол1ст1в;
• цшове регулювання монополш;
• запровадження штрафних санкцш за зловживання монопольним становищем;
• суворий контроль за майбуттми злиттями та поглинаннями.
• антимонопольна профшактика:
• диверсифшащя виробництва;
• л1берал1защя зовтшньо! торпвлц
• покращення швестицшного кл1мату;
• тдтримка малого б1знесу;
• сприяння шновацшному розвитку малих ф1рм.
Водночас, методи та шструменти регулювання потребують оновлення вщповщно до вимог часу. На мш погляд, обгрунтованою е оцiнка антимонопольно! практики в Укра!ш як тако!, що суперечить сучасним орiентирам, що сформувались в передових кра!нах i не враховуе еволюцiйних змш в свiтовiй економiцi [8, с. 23]. Це проявляеться в тому, що центральна роль в подоланш
монополiзму економжи вiдводилась пiдтримцi малого i середнього 6i3Hecy, розукрупненню потужних шдприемств. Результат тако! полiтики здебiльшого був негативним через руйнування цшсних виробничих комплекЫв, зростан-ня трансакцiйних витрат та подорожчання продукци. При цьому диверсифь кацiя не посилювалась, адже розкрупнювались комплекси з широкою спещ-алiзацiею.
На мiй погляд, повнiстю мае ращю академiк В. Геець, тдкреслюючи необхiднiсть орiентацiï в сучасних умовах на крупний щоб краша не
перетворилась на краïну "крамарiв" i дрiбних мцеховикiвм [7, с. 5].
Такий спошб боротьби з монополiею як ïï розукрупнення шдлягае критичнiй оцiнцi з точки зору теорп декомпозицiï економiчних систем [3]. Моделювання впливу монополiï на щни та обсяги виробництва дае змогу дшти висновку про незалежнiсть вказаних вище параметрiв дiяльностi вiд характеру локальних блокiв - окремих шдприемств чи ïx об'еднань (монополи) - при рiзнiй швидкост розрахунку оптимальних цiн та ix точностi. Теоре-тичнi викладки пiдтверджуються експериментальними розрахунками, зумов-люючи висновок про те, що "нормальна (нештучна) монополiя не впливае на щни та обсяги виробництва в рамках постiйноï технологи. А якщо монополiя i впливае, то позитивно..." [5, с. 64]. Заперечують ефективнiсть антимонопольного регулювання за допомогою розукрупнення й iншi автори [6, с. 56-71].
Здшснення полiтики демонополiзацiï через розукрупнення шдприемств мае низку ефеклв, але вони здебiльшого носять формальний характер. Поряд з тим, неефектившсть такого пiдxоду знаходить вираження у рядi не-гативних впливiв на дiяльнiсть пiдприемств та економши в цiлому. Зокрема, негативний вплив розукрупнення шдприемств прослщковуеться на мшро- та макрорiвнi.
Мiкрорiвень:
• руйнащя потужних виробничих i науково-техтчних комплекшв;
• розрив господарських зв'язшв;
• зростання трансакцiйниx витрат;
• зростання собiвартостi продукци i збитковостi виробництва. Макрорiвень:
• стимулювання iнфляцiï;
• подорожчання фшансових ресурсiв;
• деформащя спiввiдношення мiж реальним, фiнансовим i торпвельно-посе-редницьким сектором;
• деформащя капiтальниx потоюв з реального у фiнансовий сектор;
• тотзащя i бартеризацiя економiки для стримування зростання трансак-цшних витрат;
• посилення тiньовоï монополiзацiï, яку важко подолати;
• посилення корупцшносп.
Можна погодитись також з тим, що розукрупнення сприяе бартериза-цп i тошзаци з метою обмеження трансакцшних витрат [8, с. 23]. Результатом може стати ще сильшша i стшка монопол1защя, шдкршлена особистою защ-кавлешстю владних структур рiзного рiвня. Хибнiсть пол^ики протиди кон-центраци виробництва зумовлена i посиленням вщкритост украïнськоï еко-
номжи. Варто враховувати, що шдприемства, як виступали монополiстами на вiтчизняному ринку, з точки зору мiжнародних стандарта були (i здебшь-шого е) невеликими i неконкурентоспроможними.
Загострення конкуренци вiтчизняних виробникiв з iноземними вироб-никами вимагае пiдвищення рiвня концентраци виробництва з метою використання ефекту масштабу. У цих умовах високий рiвень концентраци за вщ-носно невеликих розмiрiв пiдприемств не е абсолютним показником неефек-тивность Для того, щоб вистояти у жорсткш конкурентнiй боротьбi з могут-нiми ТНК, що все частше проникають на украшськш ринок з метою здешев-лення виробництва та розширення ринкiв збуту, украшсью шдприемства ма-ють бути сильнiшими в технолопчному та економiчному вiдношеннi. Розук-рупнення, навпаки, ослаблюе 1х i робить бiльш залежними вiд шоземного ка-пiталу.
Ще вищi вимоги висуваються до пiдприемств з точки зору 1х можли-востi виходу на зарубiжнi ринки продуктiв та ресурЫв. Тому антимонопольна полiтика мае бути гнучкою i враховувати штенсившсть концентраци на мiж-народних ринках. Натомють, Антимонопольний Комiтет Украши насамперед орiентуеться на внутрiшнi критери. Зокрема, саме вони стали базою для заборони утворення лiтакобудiвноl корпораци "Нацюнальне об'еднання Антонов". Передбачене указом Президента Украши та постановою Уряду ство-рення потужного об'еднання було визнано антиконкурентним без врахування надзвичайно високого рiвня концентраци та транснацiоналiзацil аерокосмiч-но! промисловостi в цшому.
Таким чином, визначення монопольного становища виробника за його розмiрами е застарiлим i нерацiональним. Неефективною е i полггика стриму-вання концентраци виробництва. Забезпечення ефективност регулювання процесу концентраци передбачае також перехщ вiд експертних ощнок до об'-ективних критерив визначення загрозливого рiвня концентраци. Увага фахiв-цiв з питань контролю над злиттям пiдприемств здебiльшого концентруеться на правових аспектах проблеми. Найбшьшу пересторогу у монопольних ор-ганiв, як правило, викликае перекриття доступу до ринку внаслщок злиття фiрм. Поряд з тим, закршлення за собою частки ринку внаслщок злиття передбачае наявшсть реально1 ринково1 влади в обох фiрм, що штегруються, i вимагае великих затрат.
Замють стримування концентраци, на наш погляд, ця пол^ика мае бути спрямована на тдвищення ефективност функцюнування украшських тд-приемств. Важливою складовою цього процесу е зниження енергомюткост виробництва i таким чином зменшення залежностi цiни продукци вiд подо-рожчання сировинних ресурсiв. А це можливо насамперед на крупних шд-приемствах. Потрiбне також заохочення шдприемств до посилення !х коопе-раци як на внутрiшньому ринку, так i з зарубiжними партнерами. Збереження крупномасштабного виробництва з переорiентацiею на сучасш технологи та наукомiстку продукщю мае бути базою для трансформаци в^чизняно1 еконо-мiки та И конкурентоспроможносл.
Для забезпечення конкурентоспроможност украïнськi пiдприемства мають залучатися до фiнансово-промисловиx груп (ФПГ), що може дозволи-ти 1'м конкурувати на рiвнi з транснацiональними корпоращями. Антимоно-польна полiтика мае не перешкоджати формуванню ФПГ, а акцентуватись на регулюванш ïx цiновоï полггики. Держава мае брати активну участь в управ-лiннi такими шдприемствами, пiдпорядковуючи ïx дiяльнiсть загальнодер-жавним штересам i завданням структурноï перебудови економжи. Досвiд розвинутих краïн, зокрема США, показуе, що забезпечення ефективного уп-равлшня великими виробничими комплексами може досягатись при поеднан-m зусиль держави i крупного приватного кашталу за рахунок впровадження контрактноï системи [4, с. 926]. Саме завдяки такому економiчному мехашз-му усшшно розвиваеться ВПК США та iншi наукомiсткi галузi.
В Украш меxанiзм контрактноï системи на сьогодш вiдсутнiй. Треба також враховувати, що залучення держави до управлiння монополiзованими структурами не гарантуе автоматичного ослаблення негативних наслщюв мо-нополiзацiï. Адже замють влади приватного капiталу може посилюватись мо-нополiзм чиновникiв (бюрокра^в).
У планi запобiгання бюрократичного капiталiзму достатньо обгрунто-ваною, на мш погляд, е пропозицiя щодо створення державних корпорацш, зорiентованиx на розвиток за рахунок кредит1в. При цьому з боку держави мае бути забезпечений ефективний контроль над монопольними наддохода-ми цих структур.
Таким чином, при здшсненш полггики демонополiзацiï на противагу розмiру пiдприемства мае, передусiм, враховуватись характер його ринковоï поведiнки рiвень монополiзацiï посередницькоï дiяльностi, потенцiйна конку-ренщя з боку вiтчизняниx та зарубiжниx компанiй та рiвень регiонального монополiзму. Ринковi перетворення формують iнституцiйнi основи для зни-ження монополiзму i посилення конкуренци. Це стосуеться реформування власност в рiзниx секторах економжи, лiбералiзацiï внутрiшнього i зов-шшнього ринку та руху капiталу, формування законодавчоï бази з регулювання конкуренци та монополiзму [2].
Антимонопольне законодавство в Укра].ш е одним iз найбiльшиx прог-ресивних в Сврот i його дотримання дае змогу вирiшити бiльшiсть проблем зi захисту конкуренцй' в економщь Натомiсть проблемою е реалiзацiя на практищ iснуючиx норм, здiйснення ефективного контролю за процесом кон-центраци, створенням штучних бар,ерiв конкурентам для проникнення на ри-нок. На мш погляд, на перший план при проведенш антимонопольноï полiти-ки мае виходити стимулювання потенцiйноï конкуренци за рахунок зменшен-ня бар,ерiв вступу на монополiзованi ринки як з точки зору правових норм, так i органiзацiйно-економiчниx умов. Можливють виникнення бар,ерiв вступу в галузь та ïx вплив на процеси концентраци в Украïнi враховуеться в практищ антимонопольного регулювання з середини 1980-х роюв. На сьогод-ш використовуеться ïx класифiкацiя, представлена в методищ визначення монопольного становища суб'екпв господарювання на ринку.
Водночас, потребуе подальшого розвитку якiсний аспект аналiзу, а са-ме - якою мiрою цi бар'ери перешкоджають проникненню на ринок нових учасниюв. До уваги необхiдно брати як часовий, так i вартiсний аспект всту-пу. Виявлення монополiзованих ринюв та !х меж е необхщною умовою для формування обгрунтовано1 полггики зi запобiгання монополiзму та посилен-ня конкурентностi в економiцi. Зростання уваги оргашв державного регулювання до виявлення монополiзованих ринкiв, насамперед на регюнальному рiвнi, спричинило збшьшення кiлькостi суб'ектiв монополи.
Можна погодитись з тим, що в УкраАт факти попадання певних шд-приемств до категорп монополiстiв подекуди е випадковими i недостатньо обгрунтованими. Натомють повне панування на певних ринках не е шдста-вою для визнання шдприемств монополiстами (Новокраматорський машино-будiвний завод, "МотрСiч", Харкiвський турбшний завод тощо [5, с. 66]).
За украшським законодавством монопольне становище виробника ви-значаеться його часткою в 35 % товарного ринку [1]. Проте, саме по собi монопольне становище не е прямим порушенням. Домшуюче становище виробника викликае потребу в регулюванш в тому плат, що створюе потенцшну можливють для суб'екта господарювання самостшно або з iншими суб'ектами обмежувати конкуренщю на ринку.
Монополiзм полягае насамперед в можливостi цшово1 змови, подiлi контролю над ринками за територiальною ознакою, видами товарiв, обсягами продажу чи закупiвлi тощо. При юнуючому критерп йдеться не про чисту мо-нополiю, а про ол^ополютичш ринки, на яких певш виробники мають ютот-ну монопольну владу. Це означае, що вони спроможш потужно впливати на ринкову цшу продукцп. Цей вплив може стати визначальним за умови таем-ного картелювання чи застосування лщерства в цiнах. Саме з таемними цшо-вими змовами пов'язане визначення "колективного монополiста", проти якого веде неперервну боротьбу Антимонопольний Комггет. Проблема полягае у складнос^ доведення таких домовленостей та факпв зловживання монополь-ним становищем.
На тдвищення ефективнос^ антимонопольного регулювання нацiле-не розширення доступу АМК до первинних адмшютративних даних органiв статистики, а також до розвщданих силових вщомств, що стосуються здiйс-нення антиконкурентних або узгоджених дш великих операторiв ринку, пе-редбачене Законом "Про внесення змш до деяких законодавчих акта Украши щодо посилення правового захисту економiчноl конкуренци" (червень 2005 р.). Належне шформацшне забезпечення е необхщною умовою своечас-ного та ефективного впливу на ситуацш на монополiзованих ринках. Однак небезпiдставним е застереження стосовно небезпеки посилення репресивних функцш АМК замють перетворення його в ринковий шститут [11, с. 30-31].
Особливютю антимонопольного регулювання в Укра1ш е переважне застосування неринкових методiв впливу для захисту споживачiв вiд зловживання монополiй. Це зумовлене недорозвинешстю конкурентного середови-ща, адже при цьому економiчнi способи впливу малоефективш. Тому для
швидкого виправлення загрозливих ситуацш уряд вимушений звернутись до способiв "ручного" регулювання.
На мш погляд, обгрунтованим е застереження щодо неприпустимостi використання для анашзу поведiнки монопольних ринкових структур тих анаштичних iнструментiв, що спроможнi адекватно ощнити дiяльнiсть су-б,ектiв конкурентного ринку [9, с. 14-16]. На практищ для ощнки дiяльностi монопольних ринкових структур використовуються узагальнюючi показни-ки, що характеризують сукупний рiвень грошових витрат та грошових дохо-дiв, рiвня грошового прибутку. Застосовуеться також визначення частки ви-пуску шдприемства в загальному обсязi продукци на ринку, а також частка шдприемства в ринкових активах. Такий аналiз мае право на юнування. Але вш е явно недостатшм для того, щоб зрозумiти особливост поведiнки моно-полiста та наслщки його дiяльностi для розвитку галузевого ринку та еконо-мiки в цшому. Недолiк iснуючого аналiзу полягае в тому, що вш фактично фжсуе на певний момент часу стан фшансових доxодiв i витрат без врахуван-ня динамiки процесу та не грошових (внутршшх) витрат дiяльностi. Мiж тим динамiка економiчниx результатiв та витрат давно е предметом уваги еконо-мiстiв, як теоретиюв, так i практикiв. Застосування аналiзу прирiстниx характеристик процесу виробництва та реалiзацiï продукци дае змогу значно об-грунтованiше розглядати ситуащю монополiзму та необxiднiсть його регулювання. Це стосуеться як монопольного щноутворення, так i обсяпв еконо-мiчного прибутку.
Труднощi застосування маржинального аналiзу полягають у недоско-налостi управлiнського облiку. Поряд з тим, наявна фшансова звiтнiсть, що передбачена украшським законодавством, дае змогу розрахувати низку гра-ничних величин, як характеризують змiни в доходах i витратах шд-приемства. Це, своею чергою, може сприяти бшьш обгрунтованим висновкам стосовно наявност у них надприбутюв, зокрема за рахунок завищення щни понад конкурентний рiвень.
Треба зауважити, що маржинальний аналiз передбачае врахування не просто грошових (зовтштх) витрат пiдприемства, що виступають як оплата залучених у процес виробництва економiчниx ресурсiв вiд шших суб,ектiв господарювання. Повнi (економiчнi) витрати включають також не грошовi (внутршш) витрати, що можуть бути виражеш в грошовiй формi як ощнка пiдприемством потенцiйниx доxодiв, яке воно могло б мати за рахунок використання власних ресурЫв оптимальним альтернативним способом. Виходя-чи з цього, мае вщповщно оцiнюватись i динамжа прибутку. Монопольним е прибуток, що перевищуе рiвень нормального прибутку. А останнш, своею чергою, передбачае, що шдприемство за рахунок сукупного доходу покривае сво1' повнi (економiчнi) витрати, включаючи оцiнку набутого персоналом дос-вiду, пiдприемницького таланту керiвникiв, авторитету пiдприемства тощо. Точний шдрахунок внутрiшнix витрат е складним i фактично недосяжним. Це передбачае ïx опосередковану ощнку, зокрема, через банювський депозит-на частка на величину факторiв виробництва, що задiянi у випуску конкретного продукту чи послуги.
На мiй погляд, з антимонопольного регулювання акцент мае поступо-во переноситися на захист нащонального виробника, запоб^ання негативному монопольному впливу шоземних виробникiв, насамперед, через захист вщ демпiнгу. Адже монопольно низькi щни iмпортерiв нацiленi на банкрутство украшських виробникiв, неспроможних витримати таку щнову конкуренцiю, особливо при вищiй енергоемност виробництва.
Захист нацiонального виробництва та стимулювання експорту мае оптимально поеднуватись з обмеженням щнового свавшля та оптимiзацiï регулювання iмпорту. На мiй погляд, досить суперечливим е домшування квоту-вання iмпорту як способу захисту вiтчизняних виробниюв вiд монопольного впливу зарубiжних тдприемств.
Обмежуючи кiлькiсть товарiв на украшському ринку за рахунок внут-ршнього та зовнiшнього квотування, зокрема, на ринках харчових продуклв, держава посилюе монополiзм виробникiв, виступаючи координатором ïx дiй, тобто по сутi сприяе прихованому картелюванню. Така полiтика е вимуше-ною, неефективною. На мш погляд, це наслiдок вiдсутностi ч^ко1" координа-цiï дiй в самому процес виробництва. Адже на сьогодш система народногос-подарського планування е зруйнованою. Звинувачення адмiнiстративного планування в неефективност не означае непотрiбностi обгрунтування прог-нозноï потреби суспiльства у виробнищв певних видiв товарiв i послуг та мiжгалузевоï координаци. Добре вщомо, що бiльшiсть розвинутих краш з ринковою економiкою придiляють цьому питанню велику увагу. Зокрема, в Япони складаеться понад 2 тисячi лише матерiальниx балансiв для найважли-вiшиx видiв продукцiï. Економiчнi плани при цьому виступають орiентиром у дiяльностi економiчниx суб,ектiв. Практика свiдчить, що бiльшiсть японських компанiй (особливо великих) сприяють здiйсненню плану, а багато хто з них планують свою дiяльнiсть вщповщно з ним [10, с. 8-11]. 1мпорт мае регулю-ватись з врахуванням ставок оподаткування, що запоб^али б введенню не-якiсноï продукцiï, i не руйнували б вiтчизняного виробництва, продукщя яко-го вiдповiдае сучасним вимогам. Водночас, штучна пiдтримка застарiлого не-ефективного виробництва недоречна. Натомiсть, залучення на ринок зарубiж-ного сучасного устаткування i технологш, навпаки, доцшьне i мае шдштов-хувати украшських виробниюв до вдосконалення власного виробництва i тдвищення конкурентоспроможность Противагою квотування, на наш погляд, мае бути оптимiзацiя митного оподаткування, спрямоване як на захист вщ монопольного тиску зовтштх ринюв, так i на збшьшення доxодiв держа-ви, що своею чергою, можуть бути використаш на фшансування державних програм розвитку нащонального виробництва.
Висновки. Перехщ пострадянських економiк до ринкового господа-рювання зумовив низку проблем, що стосуються ефективного регулювання монопольних утворень. Варто також зауважити, що змши в суспшьному ви-робнищш, розгортання глобалiзацiйного процесу, пiдвищення ступеня вщ-критостi украïнськоï економiки потребуе врахування новггшх тенденцiй в економiчниx процесах та в теори i практищ економiчного регулювання. Без цього неможливо ефективно розв'язати проблеми осучаснення структури на-цiональноï економiки та забезпечення ïï конкурентоспроможностi.
Л1тература
1. Закон УкраТни "Про захист економ1чно! конкуренци" вщ 11.01.01.
2. Закони УкраТни "Про захист економ1чно! конкуренци" (1992), "Про обмеження мо-нопол1зму та недопущення недобросовюно! конкуренци в пщприемницькш д1яльност1"(1992).
3. Данциг Дж. Линейное программирование, его применение и обобщение. - М.: Прогресс, 1966.
4. Федорович В.А., Патрон А.П., Заварухин В.П. США: Федеральная контрактная система и экономика. Механизм регулирования. РАН. Ин-т США и Канады. - М.: Наука, 2002.
5. Архангельський Ю. Чи е шкода вщ монополи?// Економша Укра!ни. - 2006, № 11.
6. Вереникин В.П. Общность принципов ценообразования на конкурентных и монопольных рынках// Вопросы экономики. - 2005, № 10.
7. Геець В. Деяю пор1вняльш ознаки трансформацшних моделей економши Укра!ни та Роси// Економша Укра!ни. - 2005, № 5.
8. Кшдзерський Ю., Паламарчук Г. Проблеми нащонально! конкурентоспроможносп та прюритети конкурентно! пол1тики в УкраЫ// Економша Укра!ни. - 2006, № 8. - С. 123-130.
9. Малахова Н. Економ1чш наслщки монопольно! д1яльносп/ Конкуренщя. - 2005, № 1.
10. Погребняк М.М. Досвщ планування економши Япони та його оцшка// Формування ринкових вщносин в Украшг - 2004, № 2 (33).
11. Терен С. Шпигуни на ринку// Контракта 2005, № 24.
УДК 336.76:338.2 Здобувач А. Б. Лелик - RbeiecbKa КА
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧНИЙ 1НСТРУМЕНТАР1Й ДОСЛ1ДЖЕННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ
Визначено основш теоретично-методолопчш пщходи до становлення грошового ринку та його державного регулювання за умов ринково! транзицп економiки Украши. Вщповщно до поставлено! мети основним завданням е окреслення сутност грошового ринку та його мюце в ринковш системi.
Competitor A.B. Lelyck-L'viv commercial academy The theoretical methodological instrumentation of research money market
It is appoints the theoretical methodological principles to making money market and it state regulating for the conditions market transaction economics Ukraine. The general tasks is sketching essence money market and it place in market system according to supplying aim.
Вступ. Грош1 та грошов1 вщносини е найвагомшим складником еко-ном1чних процешв у системах нащонально! та свггово! економжи. Складшсть i всеосяжшсть грошових процешв в економ1чнш д1яльност1 та вЫх сферах людського буття постшно привертали увагу провщних учених свого часу. Серед когорти найвщомших представникiв економiчно! думки з монетарно! проблематики гiдне мюце зайняли працi укра!нських економiстiв М. Туган-Барановського, М. Зiбера, Е. Слуцького та шших, якi зробили значний внесок у розвиток монетарно! теори. В умовах трансформаци економжи Укра!ни ринковi аспекти грошово! проблематики набувають виршального значення. Подолання негативних явищ економiки та перехiд до економiчного зростання значною мiрою пов'язаш з позитивною динамiкою розвитку монетарно! сфери.
