CC BY
22
УДК 343.163
А. I. Палюх
Навчально-науковий шститут права та психологи Национального унiвeрcитeту "Львiвcька полгтехтка", асист. кафедри кримiнальнoгo права i процесу
УЧАСТЬ ПРОКУРОРА В ДОКАЗУВАНН1 ПРИ ПОВ1ДОМЛЕНН1 ПРО П1ДОЗРУ П1Д ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛ1ДУВАННЯ
© Палюх А. I., 2016
На пвдстав! анал!зу чинного законодавства, спец!ально1 л!тератури, прокурорсько'1 практики розглянуто проблемн! моменти участ! прокурора в доказуванн! у раз! пов!домлення про п!дозру п!д час досудового розсл!дування. Визначено достатн!сть доказ!в для пов!домлення про пвдозру як таку сукупн!сть доказ!в, яка приводить прокурора (сл!дчого) до однозначного висновку про вчинення криминального право-порушення певною особою за в!дсутност! обставин, що виключають кримшальну ввдповвдальн!сть, а також можуть спричинити зв!льнення в!д криминально! ввдпо-ввдальност! або покарання.
Ключов! слова: прокурор, доказування, повщомлення про пвдозру, достатн!сть доказ!в.
А. И. Палюх
УЧАСТИЕ ПРОКУРОРА В ДОКАЗЫВАНИИ
ПРИ СООБЩЕНИИ О ПОДОЗРЕНИИ В ХОДЕ ДОСУДЕБНОГО РАССЛЕДОВАНИЯ
На основании анализа действующего законодательства, специальной литературы, прокурорской практики рассмотрены проблемные моменты участия прокурора в доказывании при сообщении о подозрении в ходе досудебного расследования. Определено достаточность доказательств для сообщения о подозрении как такую совокупность доказательств, которая приводит прокурора (следователя) к однозначному выводу о совершении уголовного преступления определенным лицом при отсутствии обстоятельств, которые исключают уголовную ответственность, а также могут повлечь за собой освобождение от уголовной ответственности или наказания.
Ключевые слова: прокурор, доказывание, сообщение о подозрении, достаточность доказательств.
A. I. Paluch
PARTICIPATION OF THE PROSECUTOR IN PROVING WHEN REPORTING SUSPECTED IN THE COURSE OF PRE-TRIAL INVESTIGATION
The article based on the analysis of the current legislation, special literature, prosecutorial practices considered problematic moments of the prosecutor's participation in proving when reporting suspected in the course of pre-trial investigation. The author
determined the sufficiency of evidence for reports of suspected how such a body of evidence that leads the public prosecutor (investigator) to the unequivocal conclusion that a criminal offense by a particular person in the absence of circumstances that exclude criminal liability and may result in exemption from prosecution or punishment.
Key words: prosecutor, proving, reporting of suspicion, the sufficiency of evidence.
Постановка проблеми. Розглядаючи поввдомлення про пвдозру як кримшальну процесуальну гарантто прав шдозрюваного, тобто сукуптсть установлених законом правових норм, що забезпечують виконання завдань кримшального провадження й надають можливють суб'ектам кримшального процесу виконувати обов'язки та реашзовувати права, вважаемо, що поввдомлення про пвдозру можливе ттьки тод1, коли у кримшальному проваджент буде з1брана така сукуптсть доказ1в (достатня), яка дасть можливють прокурору чи слвдчому зробити припущення або попереднш висновок про причетшсть певно'' особи до конкретного кримшального правопорушення.
Анал!з останшх дослвджень i публжацш. Проблеми шституту поввдомлення про пвдозру дослвджували так вчет, як А. В. Андрейчук, О. В. Баганець, I. В. Басиста, Г. М. Гапотченко, В. Г. Гончаренко, В. О. Гринюк, I. Г. 1васюк, О. В. 1ващенко, О. В. Каплша, Л. М. Лобойко, Т. В. Лукашкша, В. Т. Маляренко, К. Г. Марченко, О. М. Овчаренко, М. А. Погорецький, В. А. Сербулов, Л.Д. Удалова, О. В. Фараон, В. I. Фаринник, М. Ю. Черкова, Л. В. Юрченко та шш!
Bидiлення не вирiшених рашше частин загально!" проблеми. Проте сьогодт залишилися не виршеними деяк проблеми, яю б дали чггку ввдповвдь на питання про роль прокурора в доказувант у раз! поввдомлення про тдозру, а також проблема визначення достатносп доказ1в для прийняття ршення прокурором про поввдомлення пвдозри особ!
Виклад основного мaтepiaлу. Обов'язкова наявтсть достатност доказ1в для поввдомлення про пвдозру зумовлена приписами кримшального процесуального закону. Коли досить доказ1в, як вказують на вчинення злочину певною особою, прокурор поввдомляе про тдозру. Отже, ввдповвдно до вказ1вок, прокурор, як процесуальний кер1вник досудового розслвдування, для того щоб вчинити початков! ди щодо притягнення особи до кримшально' ввдповвдальносп, повинен: 1) володгги доказами i 2) оцшити щ докази як достатт.
На момент поввдомлення особ! про пвдозру з!брат докази вже повинен оцшити прокурор з позици допустимосп, ввдносносп, достов!рносп, а в ïx сукупност з погляду достатност для прийняття законного та обгрунтованого ршення.
Пвд час розслвдування кримшальних правопорушень необхвдно знати, що доказувати. Вст. 91 КПК Укра'ни передбачений загальний перелш обставин, як! пвдлягають встановленню для закшчення досудового розслвдування. Закон не вимагае, щоб до моменту поввдомлення особ! про пвдозру були встановлет ус! перел!чет обставини. Це випливае !з ст. 277 КПК Укра'ни, в якш безпосередньо визначено зм!ст пов!домлення про п!дозру.
На момент пов!домлення особ! про п!дозру сл!дчий мае з!брати достатньо доказ!в, як! вказують на таке: 1) кримшальне правопорушення справд! вчинене, дан! про нього внесен! до СРДР; учинене воно особою, стосовно яко'' виршуеться питання щодо вручення 'й поввдомлення про пвдозру; 3) сустльно небезпечне д!яння мютить склад конкретного кримшального правопорушення [6, с. 696].
На нашу думку, до цього перелшу обставин, як! необхвдно з'ясувати, слвд додати з'ясування обставин, що виключають крим!нальну в!дпов!дальн!сть чи зв!льняють в!д не'.
Кр!м цього, пропонуемо вид!лити три випадки, коли до моменту пов!домлення про п!дозру необхвдно доказати обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання: а) коли обставини ввдповвдають квашфшуючим ознакам шкримшованого злочину (вчинення злочину повторно, вчинення злочину оргатзованою групою тощо); б) якщо щ обставини мають значення для виршення питання про звшьнення ввд кримшально'' ввдповвдальносп (запоб!гання винним
шюдливим нacлiдкaм вчиненoгo дiяння, злoчин не ст^говить великoï cycпiльнoï небезпеки, щиpocеpдне кaяття i iн.); в) якщo oбcтaвини в зaзнaчениx cтaттяx Kpимiнaльнoгo кoдекcy xapaктеpизyють cyб'eктa злoчинy.
Бшьшкть aвтopiв cxoдятьcя в пpaвильнocтi тозици пpo те щo, кoмплекc oбcтaвин, якi вxoдять y пpедмет дoкaзyвaння, зaгaлoм cтae вiдoмим, кoли зaкiнчyeтьcя дocyдoве poзcлiдyвaння; пoвiдoмленням oco6í пiдoзpи poзcлiдyвaння y кpимiнaльнoмy пpoвaдженнi не зaкiнчyeтьcя. Але ocкiльки цим пpoцеcyaльним aктoм cтвopюютьcя пеpедyмoви для m^y^o!' фaзи пpoцеcy дoкaзyвaння, викликaнoгo poзшиpенням cyб'eктiв дoкaзyвaння (пiдoзpювaнoгo, йoгo зaxиcникa, зaкoннoгo пpедcтaвникa), oбcтaвини, щo включaютьcя y фopмyлювaння oбвинyвaчення нa cyдi, cтaнoвлять чacтинy пpедметa дoкaзyвaння i вcтaнoвлюютьcя cкopiше.
П. M. Дaвидoв вкaзaв нa кoлo oбcтaвин, щo визнaчaють фopмyлювaння oбвинyвaчення, яке товинто 6ути тaким, щoб цi oбcтaвини вiдoбpaжaли вci oзнaки кoнкpетнoгo злoчинy [2, c. 204].
Bидiленa ним cиcтемa oбcтaвин, щo пiдлягaють oбoв'язкoвoмy дoкaзyвaнню, opieнтye нa з'яcyвaння oбcтaвин пoдiï вчиненoгo злoчинy з нaйбiльшoю пoвнoтoю i зaбезпечyeтьcя дocтaтнicтю дoкaзiв. Отже, кoмплекc oбcтaвин, щo вxoдять y фopмyлювaння пiдoзpи (oбвинyвaчення), говинен дaти вiдпoвiдi нa питaння: xto пiдoзpюeтьcя y вчиненoмy злoчинi, чи бута пoдiя злoчинy, y вчиненш якoгo пiдoзpюeтьcя ця ocoбa, мкце, чac, cпociб тa iншi oбcтaвини, щo xapaктеpизyють пoдiя i ввдтоввдт oзнaки цьoгo злoчинy, чи мктить дiяння cклaд злoчинy i яким зaкoнoм вoнo пеpедбaчене, чи вчинив це дiяння пiдoзpювaний, якa фopмa йoгo вини, чи e oбcтaвини, щo пoм'якшyють i oбтяжyють того виннicть, зoкpемa, oбcтaвини для визтання ocoби ocoбливo небезпечним pецидивicтoм [2, c. 206]. Дoпoвненням цьoгo мoже бути i cyкyпнicть дoкaзiв, щo вcтaнoвлюe iндивiдyaльнicть oбcтaвин кoжнoгo кoнкpетнoгo кpимiнaльнoгo пpoвaдження. Oднaк мoжнa вcтaнoвити oбcтaвини, з'яcyвaння якиx нa мoмент виcyнення пiдoзpи мae бути визгато oбoв'язкoвим y вcix випaдкax.
Отже, m мoмент пoвiдoмлення пpo пiдoзpy неoбxiднo вcтaнoвити тaкi oбcтaвини, як xapaктеpизyють кoжнy зi cтopiн cклaдy (cклaдiв) кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення i вгазують нa чoтиpи ocнoвнi йoгo кoнcтpyктивнi юpидичнi елементи, a тaкoж дoзвoляють виявити iншi фaктичнi oбcтaвини, щo впливaють нa квaлiфiкaцiю.
Bиклaденi пoзицiï тa пoлoження cт. cт. 91, 276, 277 KПK Укpaïни певтою мipoю cвiдчaть, щo для пoвiдoмлення oco6í пpo пiдoзpy неoбxiднo зiбpaти дoкaзи, щo вcтaнoвлюють тaкi oбcтaвини вчиненoгo злoчинy, без нaявнocтi якта немoжливo cклacти зaкoнне й oбгpyнтoвaне пoвiдoмлення пpo пiдoзpy. Hеoбxiдний тaкий oбcяг дoкaзiв, без якoгo немoжливo пpийняти пpaвильне piшення пpo таявтсть (aбo вiдcyтнicть) пiдcтaв для кpимiнaльнoгo пеpеcлiдyвaння ocoби, викpитoï y вчиненш кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення.
У тaкoмy витдку виникae пoтpебa y poзглядi низки пштань, пoв'язaниx з oбcтaвинaми, щo cтaнoвлять пpедмет дoкaзyвaння.
Пеpшими в cyкyпнocтi взaeмoзaлежниx i певнoю мipoю взaeмooбyмoвлювaниx i дoпoвню-вaльниx дoкaзiв, зa дoпoмoгoю якиx вcтaнoвлюютьcя oбcтaвини, щo пiдлягaють дoкaзyвaнню, в п. 1 ч. 1 ст. 91 KПK Укpaïни вкaзaнi тi, якi cвiдчaть пpo те, щo пoдiя кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення, яке poзcлiдyeтьcя, cтaлacя ^ac, мicце, cпociб тa iншi oбcтaвини вчинення кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення).
Пiд чac дoкaзyвaння неoбxiднo вcтaнoвити пpинципoвo вaжливi елементи: яким cпocoбoм дiяння вчинето (меxaнiзм вчинення кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення); толи в чaci вiдбyлacя пoдiя кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення; в якoмy мicцi; яга cтaдiя pеaлiзaцiï злoчиннoгo нaмipy, o^i^ra pяд злoчинiв мae пpoдoвжyвaний, тpивaючий aбo cклaдений cклaд.
Пpедметний aнaлiз cyкyпнocтi дoкaзiв, щo вcтaнoвлюe oзнaки oб'eктивнoï cтopoни злoчинy, зaклaдений в кpимiнaльнoмy зaкoнi (дiяння як дм aбo бездiяльнicть, йoгo cycпiльнo небезпечш нacлiдки i пpичиннo-нacлiдкoвий зв'язoк з ними, ctocí6, мicце, чac, oбcтaнoвкa, знapяддя, cили i зacoби вчинення злoчинy), пеpекoнливo пiдтвеpджye, щo caме зoвнiшнiй aкт пoведiнки ocoби yтвopюють пiдcтaвy кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi - фaкт вчинення дiяння. Пpoцеcyaльним виpaзoм aнaлiзy, pезyльтaтoм oцiнки дoкaзiв e зaкoннa й oбгpyнтoвaнa пiдoзpa, виcyнyтa y вcтaнoвленoмy пopядкy.
У цьому перелшу важливе мкце выводиться обставинам часу, мкця i способу вчинення д1яння. Мабуть, це закономiрно, оскiльки для розслiдування кримiнального провадження вони мають важливе процесуальне значення,
Звернула на це увагу Л. М. Карнеева, зокрема, зауважила: "Законодавець не випадково пов'язуе доведення наявносп самого дiяння (поди) злочину з встановленням мiсця i часу його вчинення, осюльки, не встановивши щ обставини, iнодi неможливо перевiрити, наскшьки заяви та повiдомлення про вчинений злочин стали пiдставою до порушення справи, та вiдповiдае дшсносп" [5, с. 38].
Однак е й шший пiдxiд до значущостi для висунення пiдозри (обвинувачення) зазначених обставин. Наприклад, на думку П. В. Жогша i Ф. Н. Фаткулшна, в предмет доказування у кожнш кримiнальнiй справi входить низка обставин, як не охоплюються змiстом пред'явленого обвинувачення (поввдомлення про пвдозру - авт.): умови та причини, що сприяли вчиненню злочину, обставини, що пом'якшують провину, i, крiм того, в деяких випадках мiсце, споаб, час i мотив злочинного д1яння, його шкiдливi наслiдки, данi про особу обвинуваченого та iншi фактори, що пом'якшують провину, якщо вони лежать за межами складу злочину. "Осюльки щ елементи предмета доказування не впливають на формулювання обвинувачення, вони (за вае'' 'х важливосп) можуть встановлюватися пiсля притяг-нення особи як обвинуваченого з урахуванням його пояснень" [3].
Але таке обмеження, на нашу думку, предмета доказування обставинами, як мають лише кримшально-правове значення, приводить в кшцевому рахунку до вилучення з нього, зокрема, важливих для кримшального провадження просторово-часових зв'язюв.
Запереченням проти ще'' позици може слугувати й те, що, за словами Л. М. Карнеево'', "час, мкце, спосiб вчинення злочину е необхвдними складовими частинами об'ективно'' сторони злочину i правильно сформулювати обвинувачення, не встановивши щ обставини, досить важко" [4, с. 38].
Цшком очевидно i те, що ввдсутшсть доказiв, що пвдтверджують встановлення мiсця i часу, у деяких випадках не тшьки не дае змоги ввдповкти на питання, чи вчинено розслвдуване дiяння, а й встановити причетшсть до нього конкретно!' особи, тим бшьше в ситуаци, коли виникае необ-хвдтсть у перевiрцi заявленого алiбi.
Пвдкреслюючи процесуальну значущiсть встановлення за деякими категор1ях проваджень, мiсця i часу, Л. М. Карнеева зазначила: "Якщо дослвджуються ди неповнолiтнього, визначення часу вчинення злочину в необхвдних випадках дозволяе ввдповюти на питання, чи досягнула до цього моменту особа, яка притягаеться до кримшально'' ввдповвдальносп, вшу, з якого вона настае" [4, с. 40].
Проте усввдомлення важливосп цих обставин проявляеться по^зному: i залежно вiд аналоги просторово-часових меж як характеристик будь-яко' шшо' подй' стосовно подй' злочину, i як об'ективний критерiй (умова), що вказуе на територiальну ознаку пвдслвдносп, яка залежить вiд мiсця вчинення злочину, i як факультативт ознаки об'ективно' сторони у деяких складах злочитв (наприклад, у кримiнальниx провадженнях про xулiганство). З цього випливае, що доти, доки iснують сумтви щодо того, чи сталась под1я злочину, повiдомлення особi про пвдозру не буде обгрунтованим.
Для прийняття ршення про повiдомлення особi про пвдозру не менш важливим е питання про спосiб вчинення кримшального правопорушення. Часто тшьки зiбравши докази, що пвдтверджують, коли, де, яким способом i за яких обставин вчинено кримшальне правопорушення, прокурор, слвдчий може правильно ввдповкти на питання: хто вчинив це дiяння.
Сказане дозволяе зробити висновок про те, що таю обставини, як мкце, час, спошб пвдлягають обов'язковому встановленню, поряд з шшими обставинами, для поввдомлення особi про пвдозру. Так, у способi полягае об'ективне ввдображення намiрiв, задуму чого-небудь. Саме через спосiб як об'ективну ознаку вчинення дiяння можна робити висновки про суб'ективну вину. Мабуть, не випадково спосiб iменуеться "дзеркальним вiдображенням провини". Спосiб вчинення дiяння дозволяе, наприклад, ввдокремити злочинне дiяння вiд незлочинно' дiï. Звiдси видаеться доц!льною така рекомендацм: для обгрунтованостi пiдозри мкце, час i спосiб вчинення дiяння е обов'язковими, оскiльки вони мають самостшне процесуальне значення, 'х необхвдно встановлю-вати в усix кримшальних провадженнях.
Слвд визнати обгрунтованою вказiвку законодавця (ч. 1 п. 1 ст. 91 КПК Укра'ни) на подто кримiнального правопорушення, а не на склад, оскшьки подiю кримшального правопорушення
необхвдно розглядати як д1яння. А склад злочину являе собою умовну структуру д1яння i складаеться з юридичних елемеипв або ознак, закрiплeних у закот. Tодi очевидно, що одтею з пiдстав повiдомлення особi про тдозру е достатнiсть доведених фактичних обставин об'ективно'' сторони (вони зазначет в п.п. 1 i 4 ч. 1 ст. 91 КПК Украши), бо не доведена наявшсть поди кримшального правопорушення е тдставою для закриття кримiнального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК Украши).
Перейдемо до анашзу доказiв, якi встановлюють обставини, що дають змогу охарактери-зувати суб'ективну складову кримiнального правопорушення.
Пайважливiшим i невщ'емним елементом складу кримiнального правопорушення е суб'ект. Наявшсть доказiв, що встановлюють суб'екта кримшального правопорушення, - одна з передумов повщомлення особi про тдозру, яка тдлягае кримшальнш вiдповiдальностi. При цьому важливi таю ознаки суб'екта, як досягнення вжу кримiнальноï вiдповiдальностi, його осуднiсть. У ст. 485 КПК Украши до обставин, що тдлягають встановленню, зараховано також вш неповнолгтнього, число, мкяць, рiк народження, стан здоров'я та рiвень розвитку, iншi соцiально-психологiчнi риси особи, яю необхiдно враховувати для iндивiдуалiзацiï' вiдповiдальностi чи вибору заходу виховного характеру. За наявност даних про розумову вiдсталiсть неповнолiтнього, не пов'язану з психiчною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи мш вш повнiстю усвiдомлювати значення своïх дiй i якою мiрою мш керувати ними. Bажливiсть доказування цiеï обставини зумовлена тим, що вщпо-вiдно до положень КПК Украши кримшальне переслiдування осiб, якi не досягли на момент вчинення суспшьно небезпечного дiяння вiку, пiсля досягнення якого, згщно iз законом, можлива кримшальна вiдповiдальнiсть, пiдлягае закриттю за вщсуттстю в дiяннi складу злочину.
Не встановивши в деяких випадках тако'' ознаки суб'екта, як осудшсть, слщчий не зможе вiдповiсти на питання: чи могла особа усвщомлювати фактичний характер i суспiльну небезпеку сво'х дiй (бездiяльностi) або керувати ними [7, с. 24-27].
У зв'язку з цим виникае важливе питання, що вимагае докладнiшого розгляду: як саме в процеш доказування прокурор повинен сшвввднести вивчення особи як суб'екта кримшального правопорушення i як суб'екта, за якого виникають процесуальш вщносини у статуш пiдозрюваного. 1накше кажучи, в якш послiдовностi мають бути вирiшенi питання, що стосуються особи, яка притягаеться до кримшально'' вiдповiдальностi (причетнiсть до злочину, форма його вини, мотиви, цЫ та iншi кримiнально-правовi характеристики)? Така постановка питання випливае з того, що одшею з вимог закону е встановлення винуватостi особи у вчиненш кримшального правопорушення як одте'' з обов'язкових обставин, що тдлягають доказуванню у кримiнальному провадженш (п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК Украши). Однак передушм необхiдно встановити причетнiсть певно'' особи до розслщуваного кри-мiнального правопорушення. Якщо кримiнальну провадження розпочато в умовах неочевидностi (за так званим "фактом"), формування доказово'' бази щодо поди та факту вчинення кримшального правопорушення певною особою зазвичай здшснюеться паралельно.
Отже, для повщомлення особi про тдозру важливою е сукуптсть доказiв, що встановлюють обставини, пов'язаш зi звинуваченнями певно'' особи у вчиненш конкретного злочину (п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК Украши). Па питання: хто вчинив злочин, з якою метою i яю мотиви (спонукальш причини) злочинно'' поведшки, - з анашзу зiбраних доказiв до зазначеного моменту повинна випливати едино можлива вщповщь.
До зазначеного моменту розслiдування кримшального провадження необхщна така сукуп-тсть доказiв, що дозволяе встановити кримшально-правовий склад конкретного розслiдуваного дiяння i дати правильну його квалiфiкацiю. Саме зктавлення наявних даних про кримшальне правопорушення з юридичними ознаками складу кримшального правопорушення дае пщстави зробити висновок про винне вщношення до нього певно'' особи i и винуваткть.
Отже, викладене дозволяе зробити висновок, що для обгрунтованого повщомлення про тдозру повинна бути зiбрана достатня сукупнiсть доказiв, що достовiрно встановлюе тi обставини, з-помiж яких тдлягають доказуванню у кримшальному провадженш т^ без яких не можна визначити склад злочину, висунути тдозру певнш особi, виннiй у його вчиненш.
Як слушно зазначили автори [8, с. 130-131], подiя злочину i виншсть конкретно'' особи у вчинент злочину - найважливiшi елементи предмета доказування, на встановлення яких насамперед повинш бути спрямоваш зусилля прокурора, слвдчого. Однак цього ще недостатньо. Необхвдно виходити з того, що уч. 1 ст. 91 КПК Укра'ни також встановлено таю обставини, що виключають кримшальну ввдповвдальтсть або е пвдставою для закриття кримiнального провадження та звшьнення вiд кримшально'' вiдповiдальностi або покарання.
Пiсля виявлення кола обставин предмета доказування, яю слугують пiдставами повiдомлення особi про пвдозру, необхвдний аналiз меж 'х доказування для досягнення обгрунтованостi такого поввдомлення, тобто в з'ясуванш питання: яким мае бути обсяг доказiв?
У кожному разi пiд час поввдомлення особi про пiдозру повинш бути встановленi всi тi обставини, яю становлять основний змiст прийнятого рiшення, без яких не можна сформулювати пвдозру (обвинувачення) певно'' особи у вчинент конкретного кримшального правопорушення. Безперечно й те, що 'х перелш для висунення пiдозр вужчий, тж той обсяг, який становить предмет доказування i необхвдний для правильного виршення кримшального провадження по суп. Виршення ж питання про межi доказування цих обставин породжуе серйозт розбiжностi в теорiï та значт труднощi в практичнiй дiяльностi.
Отже, щоб стало допустимим конкретну особу iменувати надалi у кримшальному провадженнi, що розслiдуеться, пiдозрюваним, необхвдно визначити, чи е для цього достатт фактичт пiдстави i яка кримшально-правова квалiфiкацiя вчиненого кримiнального правопорушення. Отже, для прийняття ршення про поввдомлення особi про пвдозру питання про достаттсть доказiв мае важливе практичне значення. Однак у закон прямо'' ввдповвд на нього немае, що видаеться невиправданим. На наш погляд, немае чггкого уявлення з цього питання i в теори кримшального процесу.
Осюльки ст. 277 КПК Укра'ни вимагае, щоб в поввдомлент про пвдозру мктились правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин, що пвдлягають доказуванню згiдно зi ст. 91 КПК Укра'ни, необxiдно пам'ятати, що зазначет обставини на момент поввдомлення про пвдозру можуть бути встановлет з рiзною повнотою доведеносп. Так, для повiдомлення особi про пвдозру достатньо мати докази, що однозначно встановлюють подто кримшального правопорушення i виншсть особи. Що стосуеться обставин, що характеризують особу пвдозрюваного, а також характеру i розмiру шкоди, заподiяноï кримшальним правопорушенням, то вони повинш бути встановлет иею мiрою, в яюй це достатньо для пвдтвердження факту злочинного дiяння та iншиx обставин, зокрема передбачених нормами кримшального закону стосовно до певних кримшальних правопорушень. Крiм того, необхвдно встано-вити ввдсутшсть обставин, що виключають злочиннiсть i каратсть дiяння, а також зумовлюють звшьнення ввд кримiнальноï вiдповiдальностi або покарання.
Решта передбачених ст. 91 КПК Укра'ни обставин, що пом'якшують i обтяжують покарання, а також сприяли вчиненню кримшального правопорушення, можуть бути з належною повнотою з'ясоваш в xодi подальшого розслiдування. Також у процесi подальшого розслiдування в повному обсязi встановлюють данi, що характеризують пвдозрюваного i розмiр шкоди, заподiяноï злочином.
Отже, для прийняття обгрунтованого рiшення про повiдомлення особi про пiдозру не вимагаеться максимально'' повноти i всебiчностi встановлення всix обставин кримiнального правопорушення. Необxiдну за п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК Укра'ни достаттсть доказiв треба розумгги як таку 'х кiлькiсть, яка приводить прокурора (слвдчого) до однозначного висновку про вчинення кримшального правопорушення певною особою за ввдсутност обставин, що виключають кримь нальну ввдповвдальтсть, а також можуть спричинити звшьнення ввд кримшально'' ввдповвдальносп або покарання.
Чинний закон (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК Укра'ни) мктить вимогу про те, що прокурор поввдомляе особi про пвдозру за наявносп достатнix доказiв, необхвдних для обгрунтування пiдозри певно'' особи у вчинент кримшального правопорушення. Осюльки саме достатт докази потрiбнi для складання ввдповвдного процесуального акта, що ввдповвдае вимозi законностi, обгрунтованостi й вмотивованоси, можна припустити, що власне 'х наявнiсть у розпорядженнi прокурора мае виршальне значення для моменту його складення.
M. B. Жoгiн i Ф. H. Фaткyллiн, ввaжaючи, щс пiдcтaвaми ^тягаен^ ocoби дo кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi e дoкaзи, ïx дocтaтнicть визнaчaли тaк: "Шявт в poзпopядженнi cлiдчoгo дoкaзи визнaютьcя дocтaтнiми для пpитягнення ocoби ..., якщo ними вcтaнoвлюютьcя ri фaкти, з якиx cклaдaeтьcя вщтовщний cклaд злoчинy, кoлo циx фaктiв бшьше вiд пpедметa дoкaзyвaння в цiлoмy, в кoжнiй cпpaвi вш oxoплюe тiльки oбcтaвини, щo вxoдять безпocеpедньo в caмy кoнcтpyкцiю, вбaчaeмo в дiяx ocoби cклaд злoчинy" [3, c. 185].
Деякi aвтopи пpoдoвжyють вiдcтoювaти думку, згiднo з ятою для пoвiдoмлення пpo пiдoзpy (пpитягнення дo кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi) дocить пpипyщення пpo виннicть, a пеpекoнaнicть i впевненicть неoбoв'язкoвi, ocкiльки виншсть ocoби y вчиненнi кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення вcтaнoвлюeтьcя тiльки виpoкoм cyдy, щo нaбpaв зaкoннoï cили [1, c. 11; 4, c. 84; 9, c. 300]. HaЙIpyнтoвнiше ця тозищя виpaженa y M. C. Cтpoгoвичa, який apгyментyвaв ïï тaк: "Безпеpечнo, пpитягнення пoвиннo бути oбIpyнтoвaним, мae cпиpaтиcя нa дoбpoякicнi тa пеpевipенi дoкaзи ... пiдcтaвa пpитягнення мae мicтитиcь y зiбpaниx y cпpaвi дoкaзax. Але це тiльки oднa cтopoнa питaння. А iншa - i не менш вaжливa - cTOporn цьoгo ж питaння пoлягae в тому, щo, пpитягyючи
ocoбy......i ^ед'являючи ш oбвинyвaчення (пiдoзpy - aвт.), пpoкypop (cлiдчий) тим caмим зoвciм
не poбить ocтaтoчнoгo виcнoвкy пpo виннicть ocoби. Дocyдoве cлiдcтвo в мoмент пpед'явлення oбвинyвaчення (пoвiдoмлення пpo пiдoзpy - aвт.) зoвciм не зaкiнчyeтьcя, вoнo п^ля цьoгo ^o-дoвжyeтьcя ... пpoкypop, cлiдчий щoдo вже пpитягнyтoгo oбвинyвaченoгo зoбoв'язaний з'яcoвyвaти oбcтaвини, якi не тшьки викpивaють, aле i випpaвдoвyють йoгo, a caме cлiдcтвo мoже зaкiнчитиcя зaкpиттям cпpaви" [9, c. 300].
Л. M. Kapнeeвa зaзнaчaлa, щo "нa етaпi oбвинyвaчення (пiдoзpи - aвт.) пpaвoмipне дocягнення iмoвipнicнoгo виcнoвкy", i poзвивae пoлoження дaлi, yтoчнюючи: "Bимoгa oбIpyнтoвaнocтi ^ед'яв-легого oбвинyвaчення визнaчae неoбxiднicть дocягнення виштого cтyпеня ймoвipнocтi, a нa виштому cтyпенi ймoвipнocтi, щo нaближaeтьcя дo oдиницi, ймoвipнicть пеpеxoдить y дocтo-вipнicть" [4, c. 81].
Bидaeтьcя, щo вiдcyтнicть y глaвi 22 KПK вимoги пpo oбIpyнтoвaне пoвiдoмлення oco6í пpo пiдoзpy не вiдпoвiдae пoлoженню пpo те, щo дoкaзiв для пoвiдoмлення пpo пiдoзpy буде дocтaтньo тoдi, кoли вoни y cвoïй cyкyпнocтi пiдтвеpджyють виннicть ocoби i виключaють будь-яке пpипyщення ^o виннoгo cтocoвнo кoгocь iншoгo дo poзcлiдyвaнoгo дiяння. Taке фopмyлювaння "дoкaзiв не пoвиннo бути нi бaгaтo, нi мaлo, a caме дocтaтньo" пoтpебye виключення вcякoгo iншoгo тлyмaчення пpo виннicть ocoби, якa пiдлягae пpитягненню дo кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнocтi.
Якщo y пpoкypopa e pеaльнi пiдcтaви пpипycкaти, щo icнyють якicь oбcтaвини, щo мoжyть пoxитнyти cфopмoвaне в moro пеpекoнaння, тo вiн зoбoв'язaний yтpимaтиcя вiд пoвiдoмлення oco6í ^o пiдoзpy i пpoдoвжyвaти poзcлiдyвaння, токи це пpипyщення не буде пеpевipенo. Пpoкypop, пpиймaючи piшення пpo пoвiдoмлення oco6í пiдoзpи, пoвинен виxoдити з того, щo з нaявнoï cyx^rocri дoкaзiв випливae oдин i тшьки oдин виcнoвoк: злoчин вчинилa пpитягyвaнa ocoбa.
Oднaк oцiнкa дoкaзiв пpoкypopoм дo мoментy пoвiдoмлення oco6í ^o пiдoзpy пpoвoдитьcя не для того, щoб ocтaтoчнo виpiшити питaння ^o виннicть ocoби, a щoб визтачити, чи дocтaтньo дoкaзiв для втоунення oco6í пiдoзpи, чи дocлiдженi вш мoжливi веpciï, чи виключенo зa нaявними мaтеpiaлaми будь-яке iнше тоястення oбcтaвин.
Дaлi зaзнaчимo, щo зтання oбcтaвин кpимiнaльнoгo пpoвaдження, зaбезпечене дocтaтньoю cyкyпнicтю дoкaзiв, не пoвиннo зaлишaти мicця для cyмнiвiв y пpaвoмipнocтi пpийнятoгo piшення. У пpoцеci збиpaння, пеpевipки й oцiнки дoкaзiв npoRypop пiзнae oбcтaвини вчиненoгo кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення. Oднaк, щoб нaявнicть oбcтaвин не викликaлa cyмнiвiв, вiн мae пpaвo виcyвaти кoнтpвеpciï тa шyкaти мoжливocтi oтpимaння нoвиx дoкaзiв вже в^мта фaктичниx oбcтaвин. Bиcнoвoк пpo дocтaтнicть дoкaзiв мoжнa зpoбити тiльки чеpез oцiнкy кoжнoгo oкpемo дoкaзy, пoклaденoгo в ocнoвy пiдoзpи, i вcieï ïx cyкyпнocтi. Oцiнкa дoкaзiв, ïx aнaлiз i зicтaвлення, ycyнення cyпеpечнocтей y пoкaзaнняx пpo oбcтaвини кpимiнaльнoгo пpaвoпopyшення здiйcнюютьcя нa вciй cтaдiï дocyдoвoгo poзcлiдyвaння. Дoтpимyючиcь цieï' вимoги, пpoкypop мoже cвoeчacнo дiйти втоговку пpo те, щo нa ocнoвi зiбpaниx дoкaзiв вcтaнoвленi вci ri oбcтaвини, якi дaють пiдcтaви для пoвiдoмлення oco6í пpo пiдoзpy, тa якi неoбxiднo вiдoбpaзити в ньoмy, щoб дaти пpaвильнy кpимiнaльнo-пpaвoвy квaлiфiкaцiю дiй ocoби.
Фактично це може означати, що прокурор, слвдчий повинен з1брати так докази, щоб кожну обставину, що мае значення для провадження, було встановлено не одним доказом, а ix сукупшстю, причому будь-який з них ввдповвдав ус1м вимогам доказ1в, покладених в основу пвдозр, мають об'ективно вказувати на т фактичш обставини провадження, що стали обгрунтуванням пвдозри, не будучи спростованими шшим таким самим доказом, i немае шших версш, що шакше пояснюють сутшсть розслiдуваного дiяння i винне ставлення до нього притягувано! особи, а також не створено передумов для закриття кримшального провадження.
Наведет об'ективт критери визначення достатностi доказiв можна рекомендувати практично використовувати прокурорам та слвдчим пвд час вирiшення питання про поввдомлення особi про пвдозру.
Висновок. Видаеться за доцiльне внесення до чинного кримiнального процесуального закону доповнення до ст. 276 КПК Украши, що визначае достатнiсть доказiв для повiдомлення особi про пвдозру як наявшсть тако! ix сукупноси, яка приводить прокурора, слiдчого до едино можливого висновку, що вчинила кримшальне правопорушення певна особа, за ввдсутност обставин, що виключають злочиншсть i каратсть дiяння, а також можуть спричинити звшьнення ввд кримь нально! вiдповiдальностi або покарання.
1. Вишневецкий К. В. Исследование доказательств на предварительном следствии и в судебном разбирательстве: автореф. дис. ... канд. юрид, наук / К. В. Вишневецкий. - Волгоград, 2001. 2. Давыдов П. М. Основания привлечения лица в качестве обвиняемого / Давыдов П. М. // Сборник ученых трудов Свердловского юрид. ин-та. - Свердловск, 1977. - Вып. 17. - С. 202-209. 3. Жогин Н. В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Жогин Н. В., Фаткуллин Ф. Н. - М.: Юрид. лит., 1965. - 367 с. 4. Карнеева Л. М. Внутреннее убеждение и характер выводов следователя / Карнеева Л. М. // Советское государство и право. - 1969. - № 6. 5. Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность / Карнеева Л. М. - М., 1971. 6. Науково-практичний коментар до Криминального процесуального кодексу Украгни вгд 13 квтня 2012 року / за ред. О. А. Банчука, Р. О. Куйбгди, М. I. Хавронюка. - X.: Фактор, 2013. - 1072 с. 7. Павлов Н. Е. Процессуальное законодательство и уголовный закон (соотношение и проблемы применения) / Павлов Н. Е. - М., 1999. - С. 24-27. 8. Соловьев А. Б. Обеспечение законности и обоснованности привлечения в качестве обвиняемого по УПК РФ (научно-методич. рекомендации) / Соловьев А. Б., Токарева М. Е, Парфенова М. В. // Прокурорская и следственная практика. - М., 2006. - № 3-4. - С. 130-131. 9. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / Строгович М. С. - М., 1958. - 704 с.
