CC BY
19
- СТАТТІ -
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА
© Весніна Л.Е., Кайдашев І.П.
УДК: 616.099-092:612.112.94.015.2:612.6+612.017.1.06
УЧАСТЬ ПЕПТИДНОГО КОМПЛЕКСУ НИРОК В ПРОЦЕСАХ ФОСФОРИЛЮВДННЯ ВНУТРІШНЬОКЛІТИННИХ БІЛКІВ ЗА ЗАЛИШКАМИ ТИРОЗИНУ
Весніна Л.Е., Кайдашев І.П.
Українська медічна стоматологічна академія, м. Полтава
Исследована возможность участия процессов фосфорилирования внутриклеточных белков по остаткам тирозина в реализации мембраноопосредованного действия пептидного комплекса почек (ПКП) на лимфоциты. Определено заметное увеличение интенсивности экспрессии молекул фосфотирозина при 10-минутной инкубации лимфоцитов с пептидным комплексом почек, которое при предварительной стимуляции с помощью ФМА достигает максимального значения. Считаем, что пептидный комплекс почек может вовлекать процессы фосфорилирования мембранных белков лимфоцитов по остаткам тирозина для реализации своего мембраноопосредованного влияния. Усиление интенсивности экспрессии фосфотирозина после 10-минутной инкубации подтверждает возможность влияния ПКП на начальные этапы сигнальной трансдукции, в частности, на активность ферментов с тирозинкиназной активностью. Более отдаленные по времени (120 минут), влияния ПКП на процессы фосфорилирования, вполне вероятно, могут свидетельствовать о влиянии ПКП на этапы сигнальной трансдукции, которые реализуются на уровне ферментативных каскадов, которые взаимодействуют с ядерными факторами транскрипции.
Регуляторні пептиди, які складають особливий клас біологічно активних речовин, є сигнальними молекулами та володіють широчайшим спектром регуляторних функцій, починаючи з регуляції окремих функцій спеціалізованих клітин, тканин, органів та систем, закінчуючи складними поведінковими актами. Регуляторним пептидам відводиться провідна роль в механізмах клітинних взаємодій, в координації процесів біосинтезу шляхом впливу на експресію генів [8, 13], якій завдяки сучасному методичному рівню досліджень вже визначено для окремих пептидних речовин
- вілону та епіталону [1].
Результати досліджень дозволяють вважати, що для пептидів епіфізу (синтетичних та природних), як і більшості пептидних гормонів та інших зовнішніх стимулів неліпофільної природи, найбільш вірогідна реалізація регуляторної дії опосередковано універсальним для еукаріотів мембранно-внутрішньоклітинним механізмом [12]. Пептидному комплексу, отриманому із кіркової речовини нирок за оригінальним методом [10], притаманна мембраноопосередкована дія, яка була визначена в експериментах з використанням ендогенних імуномодуляторів [4, 5]. Пептидний комплекс нирок (ПКН) володіє здатністю модулювати функціональний стан мембран лімфоцитів опосередковано зміною рівня експресії поверхневих антигенних
детермінант [3], та, вірогідно, впливати на окремі ланки початкових етапів сигнальної трансдукції [11].
Серед систем трансдукції зовнішньоклітинного сигналу всередину клітини найбільш дослідженою є система клітинних медіаторів, яка залучає фосфорилю-вання білків. Практично усі механізми передавання сигналу за допомогою вторинних посередників використовують зворотнє фосфорилювання [7]. Фосфори-лювання білків є найбільш ефективним та швидким механізмом “включення” активності білків та ферментів, які відповідають за передачу та посилення (ампліфікацію) гормонального сигналу, якій передається усередину клітини [19]. Центральну роль у такій трансдукції відіграють протеїн кінази, що належать до складних ферментативних каскадів, які спроможні не тільки передавати сигнали по низці послідовних ланок, але й взаємодіяти між собою на різних ключових етапах (“горизонтальна” взаємодія каскадів) [29]. Мішенями дії таких каскадів є цитоплазматичні фактори транскрипції, які контролюють певні групи генів [21]. Продукти таких генів відповідальні за зміни метаболізму та фізіологічну активність лімфоцитів.
Фосфорилювання білків за залишками тирозину, яке регулюється узгодженою дією тирозинкіназ і тиро-зинфосфатаз [17], є ключовим регуляторним механизмом для різних фізіологічних процесів, таких, як рост,
З
диференціювання, регуляція клітинного циклу та функціонування елементів цитоскелету [23]. Існують дані щодо можливості впливу деяких регуляторних пептидів на процеси трансдукції сигналів за допомогою процесів фосфорилювання. Так, ангіотензин II в епітеліальних клітинах продукує внутрішньоклітинні кальцієві сигнали та сигнали протеїн кінази С, здатний стимулювати ЛЧКта активувати ERK двома шляхами [20]. Протимозин а у клітинних екстрактах стимулює фосфорилювання фактора елонгації 2 [28].
Мета нашої роботи - визначити можливість участі процесів фосфорилювання внутрішньоклітинних білків за залишками тирозину в реалізації мембраноопо-середкованої дії пептидного комплексу нирок на лімфоцити.
Матеріали та методи
Пептидний комплекс отримували із кіркової речовини нирок за оригінальним методом [2]. За методом екстракцію тканин нирок проводили органічною гало-генвміщуючою кислотою у присутності іонів цинку, потім пептиди осаджували органічним розчинником, та додатково очищували шляхом гель-фільтрації. Молекулярна маса пептидів становила менше 10 кДа.
Для проведення досліджень виділяли лімфоцити з венозної крові здорових донорів (віком 20-40 років) на градієнті густини фіколл-триомбраст (р=1,077 г/см ) за класичною методикою Веубт [9]. Клітини двічі відмивали у фосфатно-сольовому буфері (PBS) та ресус-пензували у повному середовищі RPMI 1640 (“Flow Labs”, UK) з додаванням 10% інакгивованої телячої сироватки. Середню концентрацію клітин у суспензії доводили до 1х106/л.
В роботі досліджено вплив ПКН на інтактні клітини, та на попередньо оброблені форбол-12-мірістат-13-ацетатом (ФМА, “Sigma”). Інкубацію лімфоцитів з ПКН проводили протягом 3, 10, 15 та 60 хвилин (контрольні кпітини-1) при 37°С [24, 25]. Клітини дослідної групи після обробки ФМА в дозі 8,1-10 9 М [22] такі ж проміжки часу, відмивали та інкубували з пептидним комплексом нирок в дозі 0,5 мкг/мл при 37°С. Паралельно досліджували лімфоцити, інкубовані з ФМА (контрольні клітини-2) за тих же умов.
Після інкубації клітини відмивали у PBS та фіксували у 100 мкп 4% розчину параформальдегіду. Пер-меабілізацію мембран проводили 0,1% розчином сапоніну (“Sigma”) на PBS 20 хвилин при кімнатній температурі. Лімфоцити двічі відмивали у PBS та маркували моноклональними анти-фосфотирозиновими антитілами, клон РТ66 (“Sigma”) та вторинними міченими флюоресцеїнізотіаціанатом (FITC) F(ab)2-антитілами до імуноглобулінів М і G миші (“Caltag lab”).
Аналіз проводили на проточному лазерному ци-тофлюориметрі ЕРІХ LX MSL (Beckman Coulter, USA). За двома параметрами - переднє (FSC) та бокове (SSC) світлорозсіювання) у вікні Dot Plot виділяли зону лімфоцитів, для яких аналізували рівень інтенсивності флюоресценції по каналу FL-1. Результати визначали у вигляді однопараметричних гістограм, які відображають розподіл клітин за інтенсивністю флюоресценції FITC.
Для проведення методики дот-блотінгу лімфоцити попередньо доводили до концентрації 5х106/мл в середовищі МЕМ та інкубували з пептидним комплексом
нирок (0,12 мкг/мл) протягом ЗО; 60; 90; 120 хвилин; 6 та 24 години. Потім клітин відмивали у PBS центрифугуванням 10 хв при 400д та ресуспензували у льодяному лізуючому буфері (1 % Тритон-Х100; 50мМ HEPES pH 7,5; 150 мМ NaCI; 1 мМ ЕДТА, з додаванням на 1 мл буферу - 10 мкл 200мМ фенілметілсуль-фонілфториду (PMSF); 10 мкп 0,1 М Na-ортованадату; 1 мкл лейпептину; 1 мкл апротиніну; 1 мкл пепстатіну). Концентрацію клітин доводили до
0,25-1 х108/мл. Лізіс клітин проводили при 4°С ЗО хв перемішуючі, центрифугували ЗО хв при 1600д, для дослідження збирали супернатант.
З готового лізату краплі об’ємом 5 мкл наносили на смужки нітроцелюлози та висушували струменем холодного повітря. Для блокування залишкових ділянок зв’язування нітроцелюлозні смужки інкубували у трис-сольовому буфері TBS (0,05 М Трис, 0,15 М NaCI, pH 7,4) з додаванням 1% нормальної козячої сироватки проти ночі при 4°С. Відмивали смужки у TBS 5 хв. Інкубацію клітин з анти-фосфотирозиновими антитілами (“Sigma”) проводили проти ночі при 4°С. Після кожної наступної інкубації смужки відмивали у відмивочному буфері TBST (TBS з додаванням 0,05% Твін-20та 1% козячої сироватки) чотирьохкратно по 5 хв.
Ділянки зв’язування виявляли за допомогою екст-равідін-пероксидазного методу. Для цього смужки інкубували протягом 4 годин у розчині біотінільованих антимишачих антитіл (“Sigma”, 1:1000) на TBS з додаванням 1% козячої сироватки. Після відмивання проводили інкубацію 4 години у розчині екстравідін-пероксидазних антитіл (“Sigma”, 1:500) на TBS з додаванням 1% козячої сироватки. Після відмивання проводили виявлення екстравідін-пероксидазних комплексів у субстратному розчині 10 хвилин (0,25 мл розчину АЕС; 4,75 мл 0,05 М ацетатного буферу, pH 5,0; 2,5 мкл 30% Н2О2). Смужки відмивали у дистільо-ваній воді, висушували, отримане зображення сканували.
Результати та обговорення
Відомо, що мембранні рецептори можуть самі володіти тирозинкіназною активністю, як, наприклад, мембранні рецептори для факторів росту, які є тиро-зиновими кіназами, та виконують тирозинспецифічне фосфорилювання, утому числі і рецепторне аутофо-сфорилювання [26,27]. Також вони можуть бути тісно пов’язаними з родиною Янус-кіназ JAK [14], членами родини Scr [23], або ZAP-70 [18]. Рецептори тирозин-кінази є ключовою ланкою інтеграції сигналів, які доставляються від різних зовнішніх або внутрішніх стимулів [29].
Згідно результатам наших досліджень, проведених на цитофлюориметрі, рівень експресії молекул фосфотирозину практично у всіх групах клітин був однаковим та складав приблизно 90-98%, що на наш погляд можна пояснити наявністю білків, які містять фосфотирозин як конституційно-експресованих білків на мембрані лімфоцитів.
Аналіз інтенсивності флюоресценції за допомогою гістограм показав, що протягом перших трьох хвилин початкова базальна інтенсивність експресії фосфотирозину практично не змінювалась. Стимуляція лімфоцитів за допомогою ФМА не виявила помітних змін, а інкубація лімфоцитів з ПКН та поєднання ФМА та ПКН
призвела до зниження інтенсивності експресії фосфо-тирозину в порівнянні з інтактними клітинами.
10-хвилинна інкубація з лімфоцитів з ПКН (контрольні клітини-1) характеризувалась зростанням інтенсивності експресії (гіст. 1), яка збільшувалась при попередній стимуляції ФМА до максимального рівня (гіст. 3). Контрольні клітини-2, стимульовані за допомогою ФМА, також збільшили інтенсивність експресії молекул фосфотирозину в порівнянні з інтактними клітинами (гіст. 2).
^ ' '
■А
-If ^
і \ ■[_
: .
Prak Position
Гістограма 1.
Зміна рівня інтенсивності експресії фосфотирозину під впливом пептидного комплексу нирок в дозі 0,5 мкг/мл (інкубація 10 хв). Тут та надалі в гістограмах: По осі абсцис (FL-1) - інтенсивність зеленоїфлюоресценцїї ФІТС (вміст фосфотирозину); по осі ординат (Events) - кількість клітин з наданим рівнем флюоресценцїї. 1 - інтактні клітини; 2 - клітини, оброблені ПКН (0,5 мкг/мл).
Гістограма 2.
Зміна рівня інтенсивності експресії фосфотирозину під впливом ФМА в дозі 8,1 -10 ° М (інкубація 10 хв). 1 - інтактні клітини; 2 - клітини, оброблені ФМА (8,1-10 9 М).
Гістограма 3.
Зміна рівня інтенсивності експресії фосфотирозину під впливом пептидного комплексу нирок (0,5 мкг/мл) при попередній обробці лімфоцитів ФМА (8,1 -109 М; інкубація 10 хв). 1 - інтактні клітини; 2 - клітини, оброблені ПКН (0,5 мкг/мл) на фоні попередньої інкубації з ФМА (8,1 -109 М).
Гістограма 4.
Динаміка зміни рівня інтенсивності експресії фосфотирозину під впливом ФМА та під впливом пептидного комплексу нирок (0,5 мкг/мл) при попередній обробці лімфоцитів ФМА (8,1 -10'9 М; інкубація 10 хв). 1 -інтактні клітини; 2 - клітини, оброблені ФМА (8,1 Ю9 М); З
- клітини, оброблені ПКН (0,5 мкг/мл) на фоні попередньої інкубацїїз ФМА (8,1 -109 М).
ЙМ
І ї 1 І 1 ^
і ■! і г
V X'
УьЛ? V
Peak -Position
Гістограма 5.
Зміна рівня інтенсивності експресії фосфотирозину під впливом пептидного комплексу нирок (0,5 мкг/мл) при попередній обробці лімфоцитів ФМА (8,1 Ю9 М; інкубація 15 хв). 1 - інтактні клітини; 2 - клітини, оброблені ПКН (0,5 мкг/мл) на фоні попередньої інкубацїї з ФМА (8,1 Ю9 М).
15-ти хвилинна інкубація практично не вплинула на інтенсивність експресії в обох контрольних групах, але було помітним зростання експресії у клітин на фоні ПКН при попередній обробці ФМА (гіст. 5).
Таким чином, ПКН викликає помітне зростання інтенсивності експресії молекул фосфотирозину через 10 хвилин інкубації. Дія ПКН досягає максимального значення на фоні попередньої стимуляції клітин за допомогою ФМА (гіст. 4). Відомо, що додавання полі-пептидних факторів росту до клітин-мішеней сприяє початку тирозин-специфічного фосфорилювання білків плазматичної мембрани вже протягом перших 1-2 хвилин [15,16]. В наших попередніх дослідженнях ми використовували в більшості експериментальних серій інкубацію лімфоцитів з ПКН протягом 60 хвилин. В даному дослідженні зміни рівня інтенсивності експресії молекул фосфотирозину під впливом ПКН при інкубації протягом 60 хвилин практично не спостерігалось. Попередня стимуляція лімфоцитів ФМА незначним чином збільшувала інтенсивність експресії фосфотирозину.
Але використовуючі метод дот-блотінгу, ми отримали результат, що свідчить про можливість протікання процесів фосфорилювання у лімфоцитах під впливом ПКН за більш тривалий час. В порівнянні з контролем (відсутність інкубації), найбільш інтенсивне забарвлення спостерігалось при інкубації лімфоцитів з ПКН протягом 120 хвилин, що свідчить про макси-
мальний рівень експресії внутрішньоклітинного фос- 9-фотирозину за цей час інкубації. Тривала інкубація (6 та 24 години) відзначена середньою інтенсивністю забарвлення. Дослідження клітинної лінії НРВ-АІ_І_ (Т-клітинний гострий лімфобластний лейкоз) за умов культивування, показало наявність конституційно екс- 11-
пресованих фосфорильованих білків, які ко-імунопреципітуються з молекулами ГКГС І класу: з молекулярною масою порядку 80-90, 35-40, 14-20 кй. Інкубація з ПКН показала фазні зміни експресії цих 12.
білків - переважне зниження експресії полос з м.м. 35-40 та 80-90 кДа після б годинної інкубації з пептид ним комплексом нирок, та відновлення їх експресії після із
12-годинної інкубації [6].
Не підлягає сумніву, що для клітини процеси фос-форилювання є і поширеними, і важливими. Ми вва- 14-
жаємо, що пептидний комплекс нирок може залучати процеси фосфорилювання мембранних білків лімфо- 15
цитів за залишками тирозину для реалізації свого мембраноопосередкованого впливу, а посилення інтенсивності експресії фосфотирозину ПІСЛЯ 10 ХВИ- 16-
линної інкубації підтверджує можливість впливу ПКН на початкові етапи сигнальної трансдукції, зокрема, на активність ферментів з тирозинкіназною акгивніс- 17.
тю. У той же час, більш віддаленні за часом (120 хвилин) впливи ПКН на процеси фосфорилювання, цілком вірогідно, можуть свідчити про вплив ПКН на ета- 18
пи сигнальної трансдукції, які реалізуються на рівні ферментативних каскадів, що взаємодіють з ядерни- 19.
ми факторами транскрипції. Пептидні речовини здатні впливати на експресію генів раньої відповіді, і вже 20
встановлено специфічний вплив пептидів епіталону та вілону на експресію генів [1].
Література
1. Анисимов С.В., Бохелер К.Р., Хавинсон В.Х., Анисимов 21.
В.Н. Изучение действия пептидов вилона и эпиталона
на экспрессию генов в сердце мыши с помощью технологии на основе микрочипов //Бюл. экспер. биол. и мед. - 2002,- Т. 133, № 3,- С. 340-347.
2. А.С. 10180А. Україна. МКІ 5 А61 К37/00. Спосіб одер- 22.
жання біологічно активної речовини, що має регенераторну та модулюючу дію /Кайдашев І.П., Катрушов
О.В. //Промислова власність,- 1996,- № З,- С. 3.1.76-3.1.77. 23.
3. Веснина Л.Э., Кайдашев И.П. Участие пептидного ком-
плекса почек в регуляции экспрессии некоторых рецепторов лимфоцитов //Иммунология,- 1998,- N 4,- С. 13- 24.
16.
4. Веснина Л.Э., Кайдашев И.П. Экспрессия мембранных
рецепторов лимфоцитов под влиянием пептидного комплекса почек на фоне действия иммуномодуляторов //Иммунология,- 1999,- № 6,- С. 36-39. 25.
5. Веснина Л.Э., Кайдашев И.П. Особенности воздействия пептидного комплекса почек на експрессию антигенных детерминант лимфоцитов, обработанных ин-терлейкином-2 и гидрокортизоном //Иммунология,-
2000,- № 2,- С. 17-21. 26.
6. Кайдашев И.П., Ножинова О.А. Роль молекул МНС I
класса на опухолевых Т-клетках в передаче пептидно- 27.
го сигнала //Імунологія та алергологія. - 2002,- № 2,- С.
22-25.
7. Катунг Б.Г. Базисная и клиническая фармакология: в 28.
2-х т. Т. 1 /Пер. с англ. - СПб.: Бином. - Невский диалект, 1998,- 612 с.
8. Кузник Б.И., Морозов В.Г., Хавинсон В.Х. Цитомедины:
25-летний опыт экспериментальных и клинических ис- 29.
следований. СПб.: Наука, 1998,-310 с.
Лимфоциты. Методы. /Под ред. Дж. Клауса,- М.: Мир, 1990,- 392 с.
Пат. 53122А України 7 А 61К35/23. Спосіб моделювання поверхневих рецепторів лімфоцитів. - Весніна Л.Є., Кайдашев І.П. - N 2002032132; Заявл. 18.03.2002; Опубл. 15.01.2003; Бюл. № 1.
Регуляція активності мембрани та процесів апоптозу лімфоїдних клітин тканинними пептидами /Боброва Н.О., Весніна Л.Е., Кайдашев І.П., Квак О.В., Шликова О.А.,Рябенко В.В./Під ред. І.П.Кайдашева,-Полтава:Полімет,2004.-216 с.
Синицкая Н.С., Хавинсон В.Х. Роль пептидов в свободнорадикальном окислении и старении организма //Успехи соврем, биол. - 2002,- Т. 122, № 6,- С. 557-568.
Хавинсон В.Х., Кветной И.М., Ашмарин И.П. Пептидер-гическая регуляция гомеостаза //Успехи соврем, био-логии,- 2002,- Т. 122, №2,- С. 190-203.
Avalos B.R. Molecular analysis of the granulocyte colony-stimulation factor receptor //Blood.- 1996,- Vol. 88,- P. 761.
Deuel T.F., Huang J.S. Platelet-derived growth factor. Structure, function, and roles in normal and transformed cells//J. clin. Invest. - 1984,- Vol. 74, №3,- P. 669-676.
Ek B., Westermark B., Wasteson A., Heldin C-H. Stimulation of tyrosine-specific phosphorylation by platelet-derived growth factor //Nature.- 1982,- Vol. 295,- P.419-420.
Hermiston M.L., Zheng Xu, Majeti R., Weiss A. Reciprocal regulation of lymphocyte activation by tyrosine kinases and phosphatases //J. clin. Invest.- 2002,- Vol. 109, № 1,-P. 9-14.
Hivroz C. Everything you ever wanted to know about ZAP-70//Med. Sci. (Paris).- 2005,-Vol. 21, №2,- P. 150-155. Karelin A.A., Demidova V.S., Globa A.G. //An ASBMB Satellite of the International Congress of Biochemistry.-Seattle: Washington, 1997,- P. 56.
Li X., Lee J.W., Graves L.M., Earp H.S. Angiotensin II stimulates ERK via two pathways in epithelial cells: protein kinase С suppresses a G-protein coupled receptor-EGF receptor transactivation pathway /ЯЬіе EMBO Journal.- 1998,- V. 17,- P. 2574-2583.
Nel A.E. T-cell activation through the antigen receptor. Part 1: Signaling components, signaling pathways, and signal integration at the T-cell antigen receptor synapse //Journal of Allergy and Clinical Immunology.- 2002,- Vol. 109, Is.5,- P. 758-770.
Nishimoto Y., Onishi Y., Sato Y., Kizaki H. Protein synthesis dependent and independent apoptosis of murine splenic T cells //Bull. Tokyo dent. Coll.- 1997,- Vol.38, No.2- P. 133-138.
Palacious E.H., Weiss A. Function of the Scr-family kinases, Lck and Fyn, in T-cell development and activation //Oncogene.- 2004,- V. 23, № 48,- P. 7990-8000. Pedersen A.E., Bregenholt S., Skov S., Vrang M-L., Claesson M.H. Protein tyrosine kinases p53/56yn and p72syk in MHC Class l-mediated signal transduction in В lymphoma cells //Exp. Cell Research.- 1998,- V.240.-P.144-150.
Ruhward М., Pedersen A.E., Mogens H., Claesson M.H. MHC Class I cross-talk with CD28 induces specific intracellular signalling and leads to Growth Retardation and apoptosis via a p56lck-dependent mechanism //Exp. Clin. Immunogenet. - 1999,- V. 16,- P. 199-211.
Schlessinger J. Cell signaling by receptor tyrosine kinases //Cell.- 2000,- Vol. 103, № 2,- P. 211-225.
Simon M.A. Receptor tyrosine kinases: specific outcomes from general signals //Cell.- 2000,- Vol. 103, № 1,- P. 13-15.
Vega F.V., Vidal A., Heilman U., Wernstedt C., Dominguez F. Prothymosin a stimulates Ca2+- dependent phosphorylation of elongation factor 2 in cellular extracts //J. Biol.Chem.- 1998,- V. 273, № 17,- P. 10147-10152. Weiss F.U., Daub H., Ullrich A. Novel mechanisms of PTK signal generation //Curr.Opin.Gen.Develop. - 2002,- V. 7, № 1,- P. 80-86.
Summary
KIDNEYS PEPTIDE COMPLEX INVOLVEMENT IN INTRACELLULAR PROTHEIN THYROSINE PHOSPHORYLATION PROCESSES Vesnina L.E., Kaidashev I.P.
The intracellular prothein thyrosine phosphorylation processes involvement possibility in kidney peptide complex (KPC) membrane-like action implementation on lymphocytes is researched. The phosphothyrosine molecules intensity expression significant increasing is defined at 10-minute lymphocytes incubation with KPC, which at PMA preliminary stimulation reaches maximum value.
We consider, that KPC can attract lymphocytes membrane prothein thyrosine phosphorylation processes for its membrane-mediated influence implementation. The phosphothyrosine expression intensity intensifying after 10-minute incubation confirms KPC influence possibility on signal transduction initial stages, in particular, on enzymes activity with thyrosinkinase activity. More remote on time (120 minutes), the KPC influences on phosphorylation processes, quite probably, can testify to KPC influence on signal transduction stages, that are realized at enzymes cascades stages level, which interact with nuclear transcription factors.
Ukrainian Ministry of the Health Public Service, Ukrainian Medical Stomatological Academia,
Shevchenko Str., 23, Poltava, 36024
Матеріал надійшов до редакції 9.09.05.
© Воскресенська Л. К., Кайдашев І. П., Корнієнко В. В., Максакова О. В., Собко К. Г., Ряд нова В. В.
УДК 617.713-001.4-085.31
ВПЛИВ ПОЛІПЕПТИДНОГО ПРЕПАРАТА „ВЕРМІЛАТ” НА РЕПАРАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РОГОВОЇ ОБОЛОНКИ ПРИ ТРАВМАТИЧНОМУ її ПОШКОДЖЕНІ
Воскресенська Л. К., Кайдашев І. П., Корнієнко В. ВМаксакова О. В Собко К. Г., Ряднова В. В.
Українська медічна стоматологічна академія, м. Полтава
Влияние полипептидного препарата «Вермилат» на репаративные свойства роговой оболочки при травматическом её повреждении,- Работа посвящена вопросам повышение эффективности лечения травматических кератитов путём обоснованного применения полипептидного препарата «Вермилат». Работа базируется на экспериментальных исследованиях. Впервые в условиях эксперимента на моделях частичной и глубокой кератоэктомий, изучена эффективность полипептидного препарата «Вермилата»как корректоров метаболизма соединительной ткани с противовоспалительным, регенераторным действием. Медицинкий препарат „Вермилат”, получен в Украинской медицинской стоматологической академии (патент Украины № 5743) путем экстракции из ткани кольчатых червей ЕгзЬета который представляет собой
комплекс биологически активных пептидов, молекулярной массой ЮкИ. В результате экспериментальных исследований установлено, что введение вермилата в дозе 0,1 мкг/мл под конъюнктиву глаза, толерантно переносится структурами глаза. В проведенных сериях эксперимента, подтверждено действие полипептидного препарата, как корректора метаболизма соединительной ткани, его положительное влияние на процессы эпителизации и межклеточного взаимодействия за счет стимуляции выработки эндогенного структурного фибронектина на фоне стабильно высокого уровня гликозаминогликанов при травматических повреждениях роговицы. В ходе эксперимента был впервые разработан и применен объективный способ оценки глубины и площади изъязвления роговицы с помощью тетрациклинового теста (Ж°99020704). Основные результаты работы, такие, как оценка уровня тканевого фибронектина при нарушениях межклеточных взаимодействий при травматических повреждениях роговицы, внедрены в научно-исследовательскую работу. Использование тетрациклинового теста с целью выявления скрытых дефектов роговой оболочки, имеющих прогностическое значение для медикаментозной коррекции травматических повреждений роговицы, нашли применение в офтальмологической практике.
Ключевые слова: травматические повреждения роговицы, пептидная регуляция.
Актуальність теми го гомеостазу. Крім цього, активно вивчається группа
Проблема репаративної регенераці при травмати-
адгезивних молекул, зокрема фібронекгина, котрі ма-
.. _ ють регуляторний вплив на процеси міжклітинної та
чному пошкоджені рогової оболонки на сучасному міжгканинної взаем0ДІІ (Адамова Н.А., 1992; Брікман
етапі залишається актуальною, тому що, внаслідок , в 19д0 Хом ский 0 в 1984) Участь передньо-
травм порушується структура рогівки, яка в 25,6%
випадків приводить до інвалідності (Гундорова Р.А.,
го епітелію в утворенні міжклітинної рідини строми „„ - п пояснює виснаженність міжклітинного матрікса, пору-
1997; Маичук Ю.Ф., 1990, Маичук Д. Ю.„ 1996). ше„„я синтеза мукополісахаридів при дефектах ропв-Останнім часом увагу вчених привертають процеси, ш в той же час епітеліальна тканина,
загальною ознакою яких, є порушення стромально-
епітеліальної взаємодії міжклітинного та міжгканинно-
яка швидко вкриває травмовану поверхню, сприяє
