CC BY
29
8. Биологическая продуктивность лесов Поволжья/ Под ред. С.Э. Вомперского. М.: Наука, 1982. - 284 с.
9. Погребняк П.С. Общее лесоводство. - М.: Колос, 1968. - 440 с.
10. Тульчинская В.П., Юргелайтис Н.Г. Растения - против микробов. - К.: Урожай. 1981. - 64 с.
11. Лакида П.1. Фггомаса лiсiв Украши. Монографк. - Тернопшь: Збруч, 2002. - 256 с.
12 Усольцев В.А. Применение регрессионного анализа при исследовании возрастной динамики фитомассы березы и осины// Лесоведение. - 1976. -№1. - С. 35-39
12. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии/ Под. Ред. Швиденко и др. - Киев: Урожай, 1987. - 560 с.
УДК581.526.42.+634.0.15 Ст. наук. стер. А.К. Малиновський,
канд. бюл. наук - УкрДЛТУ
ЦЕНОТАКСОНОМ1ЧНА Р1ЗНОМАН1ТН1СТЬ ХВОЙНИХ Л1С1В УКРАШСЬКИХ КАРПАТ
Наведеш результати дослщжень ценотаксоно)шчо1 pi3H0MaHiTH0CTi хвойних ль ciB Украшських Карпат, проведено розподш та систематизацiю асощацш за типами умов мюцезростань, особливостями поширення, фггоценотичними характеристиками та походженням.
А.К. Malynovsky - USUFWT Coenotaxanomic diversity of conifer forests of the Ukrainian Carpathians
The results of investigations of coenotaxanomic diversity of conifer forests of the Ukrainian Carpathians have been given. The systematization of the associations by the types of habitat conditions, spreading peculiarities, phytocoenotic discriptions and by ori-gion has been done.
Антропогенна трансформащя рослинного покриву Карпат призвела до значного скорочення, а в окремих районах i до зникнення коршних лкш. Природна лкисткть до втручання людини на твшчно-схвдному макросхилi була дуже високою: лки покривали 97,4 % площi [3]. Освоения територц Карпат вiдбувалось не тшьки за рахунок вирубування лiсiв, але i !х реструктуризации Загалом в Карпатах площа букових лiсiв зменшилась на 40 %, яли-цевих - 30 %, а площi смерекових лiсiв збшьшились на 76 %. Похiднi смере-чини тепер займають бiльше половини площ смерекових лiсiв [2]. Сьогодш в Карпатах смерека е основною лкоутворюючою породою завдяки тому, що була головним об'ектом лкорозведення та лiсоексплуатацií. Природними смеречинами з упевненктю можна вважати лише первинш смерековi лiси, що збереглись у приполониннш смузi i котрi школи не вирубувались. Пере-важна бшьшкть масивiв смерекових лiсiв в ексилуатащйнш зонi пройшли вже декшька ротацш i на сьогоднi найчастше заселеш смерекою не кар-патського походження [2, 13]. Аборигеннi карпатськi поиуляци смереки збереглись на незначних площах у приполонинних лiсах, що огортають високо-гiр'я смугою у 300-500 Онколи бiльше) метрiв шириною. Iншi угруповання поясу хвойних лiсiв з домiнуваниям Abies alba Mill, та Pinus cembra L. у пер-винному станi також збереглись на невеликих площах: яличини переважно в
Бескидах, сосновокедровники в Горганах. За даними Л.1. Мiлкiноí [8], тiльки на швтчно-схвдних макросхилах Карпат корiннi буковi та ялицевi лiси бiльш нiж на 50 % íх площi замшет вторинними смеречинами. Загалом ль соексилуатащя в Карпатах призвела до зменшення лiсистостi на 40 %, скоро-чення стиглих i перестшних лiсiв до 14 % [3]. Змша лiсистостi у рiзних районах Карпат проходила нерiвномiрно. Найiнтенсивнiшi вирубки лкш проводились у середньо- i низькопрних районах - Бескидах i низьких полонинах Закарпаття. За даними I I. Козака [6], у прськш i передгiрнiй частинах ба-сейну Днiстра лiсистiсть зменшилась вiдповiдно на 45,1 i 64,5 %.
Замша коршних лiсiв вторинними супроводжувалась руйнуванням íх структури - створювались ценотично спрощенi угруповання, наслiдком чого е вiтровали, iнвазií ентомошкiдникiв, ерозiя грунтав, повенi тощо. Наслiдками дигресивних змш також е утворення на тсщ високопродуктивних лiсiв мо-за&и вторинних ценоз1в з бiдним видовим складом, низькими запасами орга-нiчноí маси, спрощеними ланцюгами живлення, високою ентрошею i слабо-розвинутим гомеостазисом [4].
Антропогенний вплив на лiсовi екосистеми в Карпатах найвиразнiше позначився на територ1ях природного поширення вологих смерекових i буко-вих лiсiв та на верхнiй межi смерекових i букових лiсiв. Зведення лк1в i зни-ження верхньо!' межi призвели до втрати лiсiв на великих площах в межах ви-сот 1100 1650 м, яю мали не лише високi запаси деревини, але i важливе при-родоохоронне, протиерозiйне i кл1маторегулююче значения. Майже третина первинних смерекових лк1в на верхиiй межi поширення, смерекових криво-лiсь i сланиюв трансформувалася у вториннi фiтоценози. Найiнтенсивнiше трансформувалися смеречини сфагновi, якi майже повнктю зникли, а смере-чини чорницев^ кислицевi та ожиновi, якi у первинному рослинному покривi займали понад 80 % плошд, скоротилися на 28-30 %. Важливим наслiдком дигресп лiсiв е також зменшення загальних запасiв фiтомаси, приросту, опаду i запасiв пiдстилки. Розмiри втрат залежать вiд вихiдних типiв угруповань. Наприклад, середнiй запас фiтомаси вторинних ценозiв (рiдколiсь, яловечни-кiв, чорничнитв, бiловусникiв та iн.) нижчий ввд такого ж у смеречини чор-ницево!', на мiсцi яко1 вони виникли, у 39 раз, запасу фиомаси смеречини кислицево!' - у 97, а смеречини ожиново1 - у 53 рази. Рiчнi прирости фiтома-си у зазначених ценозах також зменшилися порiвияно з первинними вiдпо-вiдно у 2,7, 3,2 i 1,6 раз [4].
Iитенсивниж розвиток пасовищного господарства призв1в до зниження верхиьоí межi лiсу, скорочення площ первинних угруповань сланикiв, рiзнот-равних лук i високотрав'я, поширенням на 1х мiсцi у високопр'1 та на мiсцi зведених лк1в у лiсовому поясi флористично бвдних i ценотично одноманiт-них вторинних угруповань. Корiннi нелiсовi угруповання збереглись на невеликих площах у недоступних для випасу мкцях переважно у швденно-схвд-нiй частинi Карпат. Ствввдношення мiж лiсовими i шслялковими площами, обрахованi на основi статистичних даних та лiтературних джерел [1, 7 та ш], наведено на рис. 1.
ПЬЪ-^
1 2 3 4 5 6 7 8 9
□ Пшичний макросхил Ш Пшденний макросхил Ш Разом для Карпат
Рис. 1. Спiввiдношення лЬсових i тслялЬсових площ
УмовнI позначення: 1 - Пасовища; 2 - Стожат!; 3 - Пасовища I с1ножат1; 4 - Л1-си; 5 - Смереков1; 6 - Буков1; 7 - Ялицевг; 8 - Звичайнодубов!; 9 - Скельнодубов!.
Винятково важливе значення лЫв зумовлюе необхщшсть вивчення i збереження 1'х видово!', ценотично'1 та екосистемно'1 рiзноманiтностi. Хвойнi i листяно-хвойнi смереков^ ялицевi, звичайно - i кедровососновi лiси в Карпатах займають коло 42 % покрито'1 люом площi, вирiзняються регiональною i зональною специфiкою поширення, складом i структурою угруповань.
Дослiдження ценотично'1 рiзноманiтностi лЫв проводиться з метою вирiшення прикладних, наукових i природоохоронних завдань, зокрема, виявлення типовостi та раритетностi угруповань, особливостей структурно-функцiональноí органiзацií, розмiрiв антропогенно!' трансформацп тощо. Найповнiшою й шформатившшою для вирiшення завдань швентаризацп ценотично'1 рiзноманiтностi е еколого-фггоценотична класифiкацiя, перевага яко'1 полягае у тому, що тiльки вона дозволяе враховувати ценотичш ознаки, роль i змiну ролi видiв у побудовi фiтоценозiв, 1'х структуру (синузiальнiсть), динамiчнiсть, асоцiйованiсть тощо. Список видшених асощацш набагато шир-ший, нiж вiдомi досi описи, наведенi в лiтературi [2, 5, 8-12]. Це пояснюеться тим, що окрiм корiнних, наведет довготриваи i короткочасовi похiднi угрупо-вання, якi з позицiй еколого-фиоценотично!* класифкацп не видiляються, але для завдань облку ценорiзноманiтностi можуть бути прийнятими.
Порiвняння розподщу асоцiацiй листяних i хвойних лiсiв за типами умов мюцезростань наведено на рис. 2. Утвореш пiки чисельностi вщобра-жають закономiрностi розподту i формування екологiчних груп з перевагою угруповань хвойних лЫв у переважно олно-мезотрофних умовах, а листяних - у мезотрофно-евтрофних. Звичайно, малюнок не вщображае екологiчного обсягу окремих асоцiацiй, амплиуда поширення охоплюе декiлька типiв за трофшстю або вологiстю. Наприклад, РюееШш шугйПоБиш, трапляеться як в олнотрофних, так i у мезотрофних вологих умовах, РюееШш аШупоБиш 1епй&Ш) - вологих або сирих мезотрофних i т.д.
А1 А2 АЗ А4 А5 В1 В2 ВЗ В4 В5 С1 С2 СЗ С4 С5 О! Т>2 БЗ 04 Б5
—♦— Хвойш —О-Листяш
Рис. 2. Розподт асощацш хвойних та листяних л1с1в за типами умов мгсцезростань
У смерекових лках описано 129 первинних та вторинних асоцiацiй, якi належать до субформацш РюееШш, ЬапсеШ (ро1ошс1)-СешЬге1:о-Рюее1:ит, ЬапсеШ (ро1ошс^-РюееШш, Еа§е1о-ЛЫе1о-Р1сее1иш, ЛЫе1о-Еа§е1о-Р1сее1иш, Ба§е1;о-Асеге1:о ^е^орЫапае)-РюееШш, ЛЫеШ-РюееШш, РтеШ (8у1уев1г1в)-АЫе1:о-Рюее1:ит, Р1пе1о ^у!^^)-ЛЫеШ-РюееШш та Ба§е1о-Р1сее1иш. Угру-повання чистих смерекових лiсiв займають коло 30 % площi формацп, поши-ренi вони смугою в межах 1000 (1200)-1600 м в Чивчинах, Мармароських горах, Чорногорi i Горганах у вологих ол^о-мезотрофних i мезотрофних умо-вах. Болотш мезотрофнi чистi смеречини трапляються дуже рiдко на терасах i в умовах постшного зволоження [2]. У монодомшантних смерекових лiсах видiлено 45 первинних i похiдних асоцiацiй i субасоцiацiй. До первинних вщ-носимо РюееШш са1аша§го811ёо8иш (уШоБае), Р. шугйПовиш, Р. шутШ^о-Ьу1осош1овиш, Р. 8рЬа§повиш, Р. а1Иуг1ово (fí1ix-feшinae)-hy1ocoшiosuш, Р. 1и-7и1оБо (1uzu1oídítís)-hy1ocoшíosuш, Р. athyríoso-dryopterídoso (fi1ix-mas)-hy1oco-шíosuш, Р. 1uzu1osuш (1uzu1oídítís), Р. 1^и^иш (sy1уatícae), Р. dryopterídosuш (di1atata), Р. athyríosuш (dístentífo1íí), Р. po1ytrichosum, Р. athyríosuш (fí1íx-feшí-пае), Р. petasitosum (а1Ьае) та iн. До первинних належать також iнкубацiйнi угруповання асоцiацiй Р. шugeto-шyrtí11osuш, Р. mugeto-ca1amagrostidosum (уí11osae), Р. шugeto-шyrtí11osuш, Píceetuш mugeto-myrti11oso-hy1ocomiosum, Р. junípereto (coшшunís)-шyrtí11osuш та ш. Найчисельнiшими е похiднi угруповання, зокрема, короткотривалi контактнi угруповання асощацш на антропогенны верхнiй межi лiсу - Р. deschaшpsíoso-nardoso-шyrtí11osuш, Р. nardosum (stríctae) (=Р. pooso (chaixi)-nardosum), Р. poosuш (chaíxí)), Р. ca1amagrostidoso (arundínacea)-hy1ocoшíosuш та iншi, iснування яких забезпечуються пос-тiйним антропогенним втручанням, з припиненням якого швидко розви-ваються сукцесп, спрямованi на вщновлення корiнних угруповань. До похщ-них належать також довго- i короткотривалi угруповання, що виникли на мк-цi листяних та хвойно-листяних лiсiв - Р. dryopterídosuш (fí1íx-шarís) (=Р. athyríoso-dryopterídosuш), Р. ga1íosuш (odoratí), Р. majantemosum (Ьífo1íí), Р. шercuría1ídosuш (perennis) (=Лcereto-Píceetuш шercuría1ídosuш), Р. dryopterído (fi1ix-maris)-hy1ocomiosum (=P.athyríoso-dryopterídoso-hy1ocoшíosuш), Р. oxa1í-dosuш (acetose11ae) (=Р. cystopterídoso-oxa1ídosuш, Р. g1echoшoso-oxa1ídosuш,
P.mercurialidoso-oxalidosum, P. dryopteridoso (filix-mas)-oxalidosum, P. oxalido-so-impatientosum), P. ruboso (serpentis)-hylocomiosum та ш.
Бyково-смерековi лiси представленi в Карпатаx переважно мезотроф-ними асоцiацiями Fageto-Piceetum hylocomiosum, F.-P. galeobdolosum, F.-P. oxalidosum та ia, якi формуються в Горганак, Чорногорi та Чивчинаx на ви-сотаx 9QQ-12QQ м. Ценотично рiзноманiтнiшi ялицево-бyково-смерековi лки (Abieto-Fageto-Piceeta). В ïx складi видаляють вологi мезотрофнi асоцiацiï Abieto-Fageto-Piceetum galeobdolosum (lutei), A.-F.-P. athyriosum (filix-femi-nae), A.-F.-P. luzulosum (sylvaticae), A.-F.-P. oxalidosum та ш. та волоп евтрофш A.-F.-P. saniculoso-oxalidosum, A.-F.-P. galeobdoloso-oxalidosum, ят e найбiльш поширенi. Цим yгрyпованням властивий розвинутий чагарнико-вий ярус та багатий склад трав'яного вкриття, в якому беруть активну участь монтанш та xарактернi види бyковиx лiсiв. Вони формуються у рiзниx районаx Карпат на сxилаx рiзноï крутизни та експозицп на висотаx 7QQ-11QQ м. Найменш поширеш сирi мезотрофнi та евтрофнi A.-F.-P. petasito-sum (albae)-polytrichosum, A.-F.-P. petasitosum (albae). Близька до попередньо!' субформащя бyково-ялицево-смерековиx лiсiв (Fageto-Abieto-Piceeta) займаe значно меншi площi, вiдрiзняeться не лише участю сyбдомiнантiв деревного, але субедифшаторами трав'яного ярусш i поширенням. У складi субформацй' формуються угруповання первиннж асоцiацiй Fageto-Abieto-Piceetum dryop-teridosum (dilatati), F.-A.-P. luzulozum (luzuloiditis) тощо. Найменшими за чи-сельнiстю у полiдомiнантниx смерековиx лiсаx e первиннi угруповання, до якж вiдносимо Fageto-Piceetum oxalidosum (acetosellae), F.-P. myrtilloso-hylo-comiosum, F.-P. luzulosum (sylvaticae), Fageto-Abieto-Piceetum lusulosum (sylvaticae), F.-A.-P. athyriosum (filix-feminae) та iншi. Як за площею, так i це-нотичною рiзноманiтнiстю переважають помдш угруповання, до якиx належать Fageto-Abieto-Piceetum galeobdolosum (lutei), Abieto-Fageto-Piceetum sa-niculoso-oxalidosum, Abieto-Piceetum mercurialidosum (perennis), A.-P. ruboso (caesii)-hylocomiosum, A.-P. mboso (hirtae)-oxalidosum (acetosellae), Fageto-Pi-ceetum dentarioso (glandulosae)-hylocomiosum тощо.
До природооxоронниx належать угруповання з рдакними та релшто-вими субедифжаторами та угруповання з рiдкiсною асоцшовашстю па-нyючиx видш: В3- Lariceto (polonici)-Cembreto-Piceetum myrtillosum; С3 - La-riceto (polonici)-Piceetum calamagrostidosum (arundinacea), L.(p.)-P. athyrioso-oxalidosum, Acereto (pseudoplatanae)-Piceetum athyriosum (filix-feminae), A. (p.)-P. mercurialidosum (perennis); В3 - Pineto (sylvestris)-Abieto-Piceetum myrtillosum, P.-A.-P. rnyrtilloso-hylocomiosum; B3 - Cembreto-Piceetum myrtillosum, C.-P. hylocomiosum (=C -P. lycopodioso-hylocomiosum), C.-P. myrtilloso-hylocomiosum, C.-P. myrtilloso-dicranosum; B4 - C.-P. myrtilloso-sphagnosum; С3 -C.-P. dryopteridosum (dilatatae), В3 (A3) - C.-P. lichenosum (cladinosum), В3 - Abieto-Cembreto-Piceetum myrtilloso-hylocomiosum, С3 - А.-С.-P. dryopteri-dosum (dilatatae), B2-C2 -Pineto (sylvestris)-Piceetum myrtilloso-muscosum (dic-ranum-pleurocium); В3 - P.-P. myrtilloso-cetrariosum, P.-P. myrtilloso-hyloco-miosum; В3-С3 - P.-P. myrtillosum, B4-C4 - P.-P. myrtilloso-sphagnosum.
1нтенсивна експлуатащя ялицевих лкк призвела до створення моно-домшантних смерекових або ялицево-смерекових, або утворення, внаслвдок цшьового вирубування бшьш щнно! ялищ в ялицево-букових та буково-яли-цевих, монодомшантних букових лкк. Формащя ялицевих лкк представлена субформащями Abietum, Querceto (roboris)-Abietum, Fageto-Querceto (robo-ris)-Abietum, Querceto (roboris)-Fageto-Abietum, Querceto (roboris)-Piceeto-Abietum, Carpineto-Fageto-Abietum, Fageto-Abietum, Fageto-Piceeto-Abietum, Piceeto-Fageto-Abietum, Piceeto-Abietum та Piceeto-Querceto (roboris)-Abietum. Поркняно з 1ншими лками, ялицев1 лки найбшьш змшеш господарською дкльнктю, що зумовлюе незначну кшьккть в !х склад1 первинних угрупо-вань, до яких в1дносимо Р.-А. myrtilloso-hylocomiosum (В2), - Р.-А. dryopteri-dosum (dilatata) (В3-С3), F.-P.-A. oxalidosurn (acetosellaej-hylocomiosum, F.-P.-A. myrtillosum (typicum), F.-P.-A. myrtilloso-hylocomiosum, F.-P.-A. myrtilloso-polytrichosum, F.-P.-A. luzulosum (luzuloiditis) (С3), F.-A. mercurialidosum (pe-rennis), F.-A. athyriosum (filix-feminae) (D3), - F.-A. petasitosum (albae) (=F.-A. calthoso-petasitosum) (D4) та ш. До похщних належать угруповання монодомь нантних ялинникк, переважна бшьшкть смереково-ялицевих лкк та ялицев1 лки з грабом [8].
Остркш звичайно-соснов1 i кедрово-соснов1 лки, з огляду на !х релк-тове походження, обмежене поширення i наукову цшшсть, заслуговують повно! охорони. У склад1 звичайнососнових лкк видшяемо 16 асощацш, як1 належать до субформацш Pinetum, Abieto-Piceeto-Pinetum, Piceeto-Pinetum та Betuleto-Pinetum. Найпоширешшими е угруповання асощацш Pinetum (sylvestris) myrtillosum (А3-В3 (-1)), P. myrtilloso-sphagnosum, P. myrtilloso-hylocomiosum, P. empetroso-hylocomiosum (63-64). Угруповання кедровосос-нових лкк належать до п'яти асощацш, котр1 входять до складу двох субформацш - Piceeto-Cembretum та Abieto-Piceeto-Cembretum та угруповання на кам'янистих розсипах - Mugeto-Cembretum myrtillosum.
Прськососняки, у склад1 яких описано 15 асощацш, с переважно сук-цесшно завершеними, ценотично замкнутими субкшмаксовими i клшаксови-ми угрупованнями. До рдакних i щнних у науковому ввдношенш належать фггоценози Mugetum sphagnoso-linnaeosum (borealis), а також угруповання на еколопчнш меж1 поширення, що визначае !х структуру - скельш, як1 можна розглядати як сукцесшш вар1анти (Mugetum petraeo-cetrariosum) та угруповання, що формуються на верхнш меж1 поширення соснякк - М. rododendro-sum. (=M. myrtilloso- rododendrosum).
Отже, за нашими шдрахунками, фггоценофонд хвойних лкк Ук-рашських Карпат становить 268 асощацп i субасощацц, що об'еднаш у 30 субформацш i 4 формацц. За особливостями поширення, фггоценотични-ми характеристиками та походженням видшено три групи асощацш: 1. Вузькопоширеш та анклавш, з жорсткою прив'язкою до специф1чних еко-лопчних умов, угруповання з ункальною або рщккною асоцшованктю па-нуючих видк. До ujei групи належать 30 синтаксонк. 2. Широкорозповсюдже-н угруповання з типовою асоцшованктю пануючих видав, едифкатори i субе-дифкаюри яких знаходяться в межах природного ареалу. До ще! групи нале-
жать 84 синтаксони. 3. Похiднi, широкорозповсюджеш, коротко-i довготривалi або дигресивнi угруповання. До цiеí групи належать 154 синтаксони.
Лггература
1. Герушинський З.Ю. Типологiя лiсiв Украшських Карпат. - Львш: Прамда, 1996. -
208 с.
2. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат. - К.: Наук. думка, 1978. - 264 с.
3. Голубець М.А., Козак 1.1. Первинний бюгеоценотичний покрив// Еколопчна си-туацiя на пiвнiчно-схiдному макросхилi Украшських Карпат. - Львiв: Поллi, 2001. - С. 18-27.
4. Дигрессия растительного покрова на контакте лесного и субальпийского поясов в Черногоре/ Под общ. ред. К.А.Малиновского. - К.: Наук. думка, 1984. - 208 с.
5. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества/ Под общ. ред. Шеляг-Сосонко Ю.Р. - К.: Наук. думка, 1987. - 216 с.
6. Козак Ы. Морфолопчна структура/ Антропогенш змши бюгеоценотичного покри-ву в Карпатському регюш. - К.: Наук. думка, 1994. - С. 68-74.
7. Крись О.П. Пiслялiсовi луки Украшських Карпат та !х класифжащя// Укр. ботан. журн. - 1990. - 47. №5. - С. 32-35.
8. Милкина Л.И. Коренные леса северо-восточного макросклона Украинских Карпат. - Автореф. дис.... канд. биол. наук. - К., 1988. - 40 с.
9. Продромус растительности Украины/ Отв. ред. К.А.Малиновский. - К.: Наук. думка, 1991. - 272 с.
10. Рослиншсть УРСР. Лси. - К.: Наук. думка, 1971. - 460 с.
11. Стойко С.М. Карпатам зелешти вiчно. - Ужгород: Карпати, 1977. - 175 с.
12. Стойко С.М., Милкина Л.1., Солодкова Т.1. та ш. Охорона природи Украшських Карпат та прилеглих територш. - К.: Наук. думка, 1980. - 264 с.
13. Тышкевич Г.Л. Еловые леса Советских Карпат. - М.: Изд-во АН СССР, 1962. - 174 с.
УДК 630*622 Ст. викл. Т.В. Токарева, канд. екон. наук - СумДУ
ЕКОЛОГ1ЧНА Ц1НН1СТЬ Л1С1В I IX РОЛЬ У РОЗВИТКУ СУСП1ЛЬСТВА
Розглядаються еколопчш аспекти розвитку сусшльства, яю передбачають ра-щональне використання люових pecypciB: збереження лiсiв i забезпечення через зростання 1х продуктивностi охорони атмосфери; боротьба з суховiями та пустинями шляхом штучного вирощування лiсових насаджень; збереження бюлопчного рiзно-манiття; рацiональне використання та охорону земельных i водних ресурив; шдви-щення безпеки використання хiмiчних препаратiв в лiсогосподарському вироб-ннцтвц виршення проблеми вiдходiв через створення "замкнутих технолопчннх циклiв" використання деревних ресурив.
T. V. Tokareva - SU of Sumy Ecological value of forests and their role in the development of Society
There are considered ecological aspects of society development, which mean rational use of forest resources: forest preservation and atmosphere protection; fight against hot winds and deserts; biodiversity preservation; rational using and protection of water and land resources; increasing of chemical using safety in forestry; solution of waste problems by creation "exclusive technological circle" of wood resources using.
