CC BY
122
Орипнальн статт
Original Articles
почки
НИРКИ
УДК 616.61-089.843 ЗОГРАБ'ЯН P.O.
ДУ «Нацюнальний iнститутxipyprii та трансплантологи ¡м. О.О. Шалимова» НАМН Укра'/ни, м. Ки!в
ТРАНСПЛАНТАЩЯ НИРКИ BiA АВО-НЕСУМЮНОГО ЖИВОГО
РОДИННОГО АОНОРА
Резюме. Упровадження у клнчну практику трансплантаци нирки вд АВ0-несумюного живого донора може бути одним з способ'в виршення проблеми дефциту трупних донорських орган/'в. Метою даноI роботи став анал'з перших4 такихоперацй, що були виконанв Нацональному нститутхрургИта трансплантологи '¡мен О.О. Шалiмова НАМН Укра1ни. Спецальна передтрансплантацйна пдготовка хворих включала вве-дення ритуксимабу, внутршньовенного '¡муноглобулну, проведення сеансв специф'чноI '¡муноадсорбци для видалення анти-А/В-антитл та призначення /муносупресантв за 2 тижн до операцй. У подальшо-му реципентам проводилася традицйна 4-компонентна '¡муносупресивна терапя (+ базилксимаб), що вдр'знялася вд звичайно1 лише трохи бльшими дозами такрол'мусу. В ус'к випадках спостергали задовльне вдновлення функци трансплантовано1 нирки. Кризiв гострого вдторгнення нирки не було. Удвох пацентв малимсце епзодигострого пелонефриту, що булипролкован антиботиками. Строки спостере-ження становили вд 5 до 18 мсяцв. Виживання реципiентiв / трансплантатв на даний час становить 100 %. Висновок: АВ0-несумюна трансплантаця нирки вд живого родинного донора е перспективним напрям-ком трансплантологи, розвиток якого в Укра'1н'1 може певною мiрою виршити проблему гострого дефциту трупних донорських органв.
Ключов'! слова: трансплантаця нирки, несумюнють за групою кров'1.
Вступ
Кшьюсть пащенпв, яю потребують трансплантацП нирки, щор1чно збшьшуеться. Це не дивно, бо саме цей метод визнано в усьому свт золотим стандартом лжування термшально! хрошчно! нир-ково! недостатност (ТХНН). У той же час в умовах дефщиту донорських оргашв збшьшуеться й строк оч1кування ще! операцй. Зпдно 3i звггом United States Renal Data System Annual Report 2013 року, у США середнш термш оч^вання донорсько! нирки залежно вщ групи кровi сягав 4 та б!льше роюв [9]. В Украш, де трупне органне донорство практично вщсутне, пересадка нирки вщ живого родинного донора е одним з найбшьш реальних та ефектив-них методiв лiкування хворих iз ТХНН [1]. Одною з об'ективних причин, що не дозволяе збшьши-ти кшьюсть таких операцш, е вщсутнють у родиш пащента сумюного за групою кровi донора. Така ситуацiя не е рщюсною й зустрiчаеться у 20—30 % випадюв. Виходом з не! мп би стати парний обмш родинними донорами або обмш за принципом до-мшо, але вони не вiдповiдають чинному в Украш законодавству. Крiм того, програма парного обмiну не надае суттевих переваг рецитентам з 0 (I) групою кровь Тому в таких випадках пащенту залишаеться або продовження лiкування дiалiзом як кшцевим методом терапп, або виконання АВ0-несумюно! трансплантацП нирки.
АВ0-несумiсна трансплантац1я нирки рашше вважалася абсолютно протипоказаною для хворих
i3 ТХНН, оск!льки б!льшють перших таких операц!!, що були виконаш в США у 50—60-х роках, супрово-джувалися вщторгненням та закшчилися невдало [3, 7]. Однак спроби подолання бар'ера групово! не-сумiсностi не припинялися. Базуючись на першому позитивному досвiдi, отриманому бельпйськими вче-ними в серединi 80-х [2], у 1989 рощ в Япон!! старту-вала найб!льш масштабна на той час програма досль джень з подолання бар'ера групово! несумюносп при трансплантац!! нирки. Великий штерес японських трансплантолог1в до ще! теми був викликаний украй малою к!льк!стю трупних донорських органiв у цш кра!ш. Були виконанi 494 АБ0-несумюш трансплантац!! нирки в!д живого родинного донора. Для проведення цих операцiй використовувався ряд протоколiв п!дготовки, що включали плазмаферез i рiзнi комбша-ц!! iмуносупресивних препаратiв. У 98 % випадк!в для зниження р!вня анти-А/Б-антит!л та запобПання !х de novo утворенню виконувалась спленектом!я. П!сля трансплантац!! призначалася трикомпонентна пщ-тримуюча !муносупресивна терашя: шпбггори каль-циневрину, азатюприн, глюкокортикостерощи. Деяк! центри як доповнення до базово! !муносупрес!! вико-
Адреса для листування з автором: Зограб'ян Рубен Овакимович E-mail: [email protected]
© Зограб'ян Р.О., 2015 © «Нирки», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
ристовували антитимоцитарний глобулш, циклофос-фамгд. У ранньому пiсляоперацiйномy перiодi плановi сеанси плазмаферезу, як правило, не проводили. 1з запровадженням у 2001 рощ в клтчну практику мь кофенолатав i анти-CD25-моноклональних антитГл (базилiксимаб, даклГзумаб) покращились результати операцiй: одно- та дворiчне виживання транспланта-тiв становило 96 та 94 % вщповщно. Грунтуючись на цих позитивних результатах, ряд центрГв транспланта-ц11, у яких виконуються АВ0-несyмiснi трансплантаци нирки, вважають спленектомiю невгд'емною части-ною протоколу десенсибшзаци [10].
На вщмшу вiд японських дослiдникiв в США поширена думка про те, що необхiднiсть симультанного виконання спленектоми та трансплантаци е серйозною перешкодою до значного поширення АВ0-несумГсно1 трансплантацш як з боку пацiентiв, так i з боку медично! сшльноти. Застосування моно-клональних анти-CD20-антитiл (ритуксимаб) здатне викликати так званий стан транзиторно! бюлопч-но! спленектоми, це дозволяе в ранньому тсляопе-рацшному перiодi уникнути втрати трансплантата, знизити ризик розвитку гострого гуморального вщ-торгнення i в той же час не мае вщдалених по6Гчних ефектiв, що виникають пГсля спленектоми. Одна з провгдних швшчноамериканських клшж — Johns Hopkins University Hospital — запропонувала власний протокол проведення АВ0-несyмiсних трансплан-тацiй нирки вгд живого донора [6]. Для проведення передоперацшно! пГдготовки, щдукщйно! та пщтри-мувально! Гмуносупресивно! терапГ! використову-валися плазмаферез, людський ЦМВ-гiперiмyнний Гмуногло6улГн у низьких дозах (100 мг/кг), ритуксимаб (анти-CD20 моноклональне антитiло), анти-CD25 моноклональнi антитiла (даклiзyмаб), такро-лГмус, мiкофенолат i глюкокортикостерощи. За 10 дшв до заплановано! дати трансплантаци починали сеанси плазмаферезу, замщення плазми кровГ проводили 5% альбумшом або свiжозамороженою плазмою вГд донорГв з AB (IV) групою кровГ. Прийнятним для проведення трансплантаци вважали титр анти-A/B-антитГл 1 : 16 i менше. Якщо пГсля п'яти сеансГв плазмаферезу не вдавалося досягти цГльового титру антитГл, трансплантацГю вГдкладали й продовжували лГкування плазмаферезом.
ОсобливГстю европейського пгдходу до передопе-ращйно! десенсибшзаци е широке застосування се-лективних метода видалення антигрупових антитГл за допомогою анти-A або анти-B ГмуноадсобцГйних колонок. Як i в США, перевага вгддаеться введенню ритуксимабу, а не виконанню спленектоми. Сироват-ковий Гмуноглобулш вводиться одноразово у високГй дозГ — 0,5 г/кг. Стокгольмська група пгд керГвництвом G. Tyden уперше в бврош повГдомила про устшну серГю АВ0-несумГсних трансплантацГй нирки з вико-ристанням антиген-специфГчно! ГмуноадсорбцГ! й ритуксимабу, без виконання спленектоми [11, 12].
Бтьшють центрГв трансплантаци, у яких виконуються АВ0-несумюш трансплантаци нирки,
повщомляють про добрi результати цих операцiй i вщзначають практичну вiдсутнiсть вiрогiдних вщ-мшностей за такими параметрами, як виживання пащентш i виживання трансплантатiв, порiвняно iз сумiсними за групою кровi трансплантацiями нирки вiд живого донора [5]. Незважаючи на це, частота iмунологiчних ускладнень (гостре клГтинне й го-стре гуморальне вщторгнення) при АВ0-несумiсних трансплантацiях дещо вища [8].
Вiдторгнення при АВ0-несумюнох трансплантаци нирки розвиваеться за типом надгострого або швидко прогресуючого кризу та запускаеться в той момент, коли присутш в кровi рецитента анти-А-або анти-B-антитiла зв'язуються вщповщно з антигенами А або В, що експресоваш на ендотелiальних клГтинах трансплантата. Далi вiдбуваеться практично миттева активацiя системи комплементу, руйнуван-ня ендотелiальних клiтин, викид прозапальних цито-кiнiв, залучення нейтрофiлiв i тромбоцитiв у дiлянку пошкодження, тромбоз капiлярiв i бiльших судин трансплантата. Отже, протягом кТлькох годин припи-няеться ефективне кровопостачання трансплантата, що призводить до необоротнох втрати його функцш.
Однiею з головних задач при проведеннi АВ0-несумюнох трансплантаци е передоперацiйне видалення анти-А/В-антитш до безпечного рiвня та пщтримання його протягом принаймнi раннього шсляоперацшного перiоду. Для вирiшення ще! за-дачi застосовуеться цiлий ряд методiв, що можуть бути подшеш за ступенем селективностi на таю групи: неселективш — плазмаферез; натвселек-тивнi — каскадний плазмаферез, iмуноадсорбцiя з протехном А та Ig-iмуноадсорбцiя; селективнi — специфiчна анти-А/В-iмуноадсорбцiя.
У статп обговорюються результати перших АВ0-несумiсних трансплантацiй нирки, що були вико-нанi в ДУ «Нащональний iнститут хiрургii та трансплантологи iменi О.О. Шалiмова» НАМН Украхни протягом 2014—2015 рр.
Матер1ал та методи
З липня 2014 по листопад 2015 р. у вщдГленш трансплантаци нирки нашого iнституту виконано першi 4 операцп трансплантаци нирки вщ АВ0-несумiсного живого родинного донора. Демогра-фiчна характеристика рецишенпв, причина розвитку ТХНН, тривалють замюнох нирковох терапи до операцп, групи кровi донорiв та хх реципiентiв, ти-три анти-А/В-антитiл та вмют В-лiмфоцитiв до початку пщготовчох терапи поданi в табл. 1. Слщ звер-нути увагу, що ус реципiенти були молодого вжу (вiд 32 до 44 роюв), мали рiзнi початковi титри анти-АВ0-антитiл (але вони не перевищували 1 : 128), а результат крос-матчу в лiмфоцитотоксичному тест (ЛТТ) в усiх випадках був негативним. Донорами були батьки рецишенпв вжом вiд 51 до 65 роюв. Усi реципiенти пiсля трансплантаци отримували одна-кову трикомпонентну iмуносупресивну терапiю: iнгiбiтор кальциневрину такролiмус (програф) +
препарати мжофенолово! кислоти (мофетилу мжо-фенолат (селсепт) або мжофенолат натрiю ^фор-тик)) + метилпреднiзолон. Також уам пацieнтам для щдукцп iмуносупресii двiчi (за 2 години до опе-раци та на 4-ту добу тсля не!) вводили препарат мо-ноклональних антитiл до рецептора штерлейкшу-2 (базилiксимаб) у дозi 20 мг та метилпредшзолон у дозi 500 мг перед реперфузieю трансплантата.
Контроль стану 1мунно! системи рецип1ента здшснювався за р1внем анти-А/В-антит1л, юльюс-тю В-клттин та показниками ЛТТ. Титр анти-А/В-антит1л визначали за допомогою 1зогемаглютинуючо-го тесту сер1йних розведень у сольовому середовищь Тест проводили перед введенням ритуксимабу, перед початком та шсля кожного сеансу 1муноадсорбцП, вранц1 в день трансплантаци, дв1ч1 на тиждень про-тягом наступних 3 тижн1в та дал1 через 3, 6, 12 мюящв.
Згщно зi Стокгольмським протоколом перед-трансплантацшну пщготовку розпочинали за мiсяць до заплановано! трансплантаци iз введення ритуксимабу у дозi 375 мг/м2. Пiсля цього аналiз кровi фжсував зменшення вмiсту В-лiмфоцитiв (CD3-, CD20+, HLA-DR+) и 8,3-15,6 % до 0-0,2 %. 1му-носупресивну терашю розпочинали за два тижнi до оперативного втручання, i вона включала: такроль мус у стартовiй дозi 0,2 мг/кг маси тша на добу з по-дальшою и корекцieю до отримання цшьово! кон-центрацц препарату в кровi на рiвнi 15-20 нг/мл, мжофенолат натрго 720 мг/добу або мофетилу мжофенолат 1000 мг/добу та низью дози стерощдв (ме-тилпреднiзолон у дозi 16 мг/добу). За тиждень до пе-редбачувано! операци починали проведення сеансiв специфiчноi iмуноaдсорбщi iз застосуванням колонок «Адсопак А» або «Адсопак В», при цьому за одну процедуру обробляли вщ 2000 до 3000 мл плазми. Втрати бшка пщ час iмуноaдсорбцli компенсували введенням 100 мл 5% розчину альбумiну. Сеанси в кшькосп вщ 6 до 8 проводили через день до досягнення цшьового титру анти-А/В-антипл 1 : 4. Останнш передопера-цiйний сеанс завершували введенням внутршньовен-ного iмуноглобулiну в дозi 0,5 г/кг маси тша. Двом ре-ципieнтам у зв'язку iз тенденцieю до зростання титру анти-А/В-антипл в пiсляоперацiйному перiодi також
було проведено 2 та 3 сеанси iмуноадсорбцii. Сроки спостереження за рецитентами пiсля трансплантаци становили вщ 5 до 18 мiсяцiв.
Результати та Тх обговорення
Десенсибiлiзуючa терапiя (ритуксимаб + 1муно-aдсорбцiя + велики дози iмуноглобулiну), яка проводилась в передоперацшному перiодi, виявилася ефективною. В усiх хворих тсля введення ритуксимабу отримано заплановане зниження В^мфоципв до 0-0,2 %. Титр анти-А/В-антитш за допомогою iмуноaдсорбцli знижувався до рiвня 1 : 4, для цього знадобилося вщ 6 до 8 сеанав (табл. 2).
1шщальна функц1я трансплантовано! нирки була задовшьною й супроводжувалась достатньо ви-соким дiурезом та зниженням креaтинiну кров1 до р1вня менше н1ж 150 мкмоль/л у двох рецишенпв до к1нця першого шсляоперацшного тижня, в одного — до кшця II тижня та ще в одного — до кшця III тижня (табл. 2). В жодного пащента необхiдностi в проведенш сеанав гемодiaлiзу п1сля трансплантацП не було.
Протягом перших трьох тижшв тсля операци в реципiентiв 1 та 3 ми спостерпали тенденцiю до зростання кшькосп aглютинiнiв до р!вня 1 : 8. За даними лттератури, сеанси iмуноaдсорбцii можна не проводити, якщо титр анти-А/В-антитш не пе-ревищуе 1 : 16 [1]. Однак враховуючи те, що операцп такого роду проводилися вперше в Укра!ш та в нашому лжувальному зaклaдi, а також для щоб швелювати можлив1 погршносп застосовано! методики виявлення анти-А/В-антитш, нами було проведено в1дпов1дно 2 та 4 сеанси !муноадсорбцп для повернення титр!в до р1вня 1 : 4. Така пщви-щена насторожешсть, можливо, i стала причиною того, що в жодного хворого у тслятранспланта-цшному перiодi ми не спостерпали криз1в гостро-го вщторгнення трансплантата. Серед неiмунних ускладнень у реципiентiв 1 та 3 мали мюце епiзоди гострого телонефриту, що були усп1шно вилжува-ш курсом антибютикотерапи.
На даний час виживання реципiентiв i ниркових трансплантапв становить 100 %, хоча термш спо-
Таблиця 1. Характеристика реципieнтiв АВО-несумсного ниркового трансплантата
Рецишент 1 Рецишент 2 Рецишент 3 Рецишент 4
Вт, рошв 38 42 34 39
Стать Ч Ч Ч Ж
Основне захворювання нирок — причина ТХНН ХГН ХГН ХГН ХрПН
АВ0-несумюнють В (III) ^ А (II) А (II) ^ 0 (I) В (III) ^ 0 (I) А (II) ^ 0 (I)
Ктьшсть сеанав гемодiалiзу до трансплантаци 6 мю. 5 7 ПД з 2007 р.
Початковий титр анти-А/В-антитт 1 : 32 1 : 64 1 : 128 1 : 128
Початковий рiвень В-лiмфоцитiв ^20), % 8,3 15,6 10,3 12,6
Результат крос-матчу в ЛТТ Негативний Негативний Негативний Негативний
Примтка: ХГН — хрон1чний гломерулонефрит; ХрПН — хрон1чний п1елонефрит; ПД — перитонеальний д1ал1з.
Таблиця 2. Результати проведених АВ0-несум1сних трансплантацй нирки
Реципieнт 1 Реципieнт 2 Рецишент 3 Рецишент 4
Ктьшсть ceaHciB iMyHocop6^ï до АТН 6 7 8 7
Титр анти-А/В-антитт перед АТН 1 : 4 1 : 4 1 : 4 1 : 4
В-лiмфоцити CD20 перед АТН, % 0,2 0,0 0,2 0,1
Сроки спостереження 18 мю. 9 мю. 8 мю. 5 мю.
Титр анти-А/В-антитт напришнц 1 тижня пюля АТН 1 : 8 1 : 4 1 : 8 1 : 4
В-лiмфоцити CD20 наприкiнцi 1 тижня пюля АТН, % 0,4 0,0 0,4 0,0
Ктьшсть сеанав iмуносорбцiï пiсля АТН 2 - 4 -
Гостре вщторгнення - - - -
Неiмуннi ускладнення Етзод гострого телонефриту - Етзод гострого телонефриту -
Примтка: АТН — алотрансплантаця нирки.
Таблиця 3. Динамка р1вня креатин1ну кров! псля АВ0-несумiсноï трансплантаци нирки
Рецишент 1 Рецишент 2 Рецишент 3 Рецишент 4
Перед АТН, мкмоль/л 449,3 753,3 836,3 1245,0
Кшець 1 тижня пюля АТН 133,6 148,1 190,6 231,3
Кшець II тижня пюля АТН 118,9 138,8 160,3 109,5
Кшець III тижня пюля АТН 126,3 133,0 140,1 101,9
Через 1 мю. пюля АТН 117,3 125,7 120,7 99,8
Через 6 мю. пюля АТН 105,3 117,4 108,6 -
Через 1 рт пюля АТН 110,4 - - -
стереження поки що надто малий i не дозволяе ро-бити яюсь висновки вщносно додаткових ризиюв АВ0-несумiсноï трансплантацИ. На сьогоднi функ-цiя всiх 4 трансплантованих нирок задовшьна. Пщ-тримуюча iмуносупресивна терапiя включае про-граф, мiфортик або селсепт та метилпредшзолон. yci патента соцiально реабiлiтованi.
Подолання бар'ера АВ0-несумюносп е перспек-тивним напрямком розвитку трансплантологи. Наведений опис перших клшчних випадкiв свщчить про те, що в Украш юнують умови для устшного виконання АВ0-несумюно1 трансплантацИ нирки, яка може з61льшити пул живих родинних донор1в та певною м1рою допомогти вир1шити проблему гострого дефщиту трупних донорських оргашв.
Основним недолжом АВ0-несумюно1 трансплантацИ нирки в1д живого донора е вартють, що суттево перевищуе таку при АВ0-сум1сн1й трансплантацИ у зв'язку з необхiднiстю додаткового придбання дорогих медикаменпв та витратних матер!ал!в (ритуксимаб, внутрiшньовенний !му-ногло6ул1н, колонка для специфiчноï анти-А/В-iмуноадсорбцiï). Однак економ!чш переваги перед 1ншими методами замюно1 нирково! терапп, зо-крема гемод!ал!зом, залишаються. Так, за даними закордонних автор!в, у довготривалiй перспектив! витрати на л^вання пацiентiв за допомогою тако1 операцй були на 15 % меншими, н1ж на л^вання гемодiалiзом [4].
Висновки
Подолання бар'ера АВ0-несумiсностi е перспек-тивним напрямком розвитку трансплантологи, що вщкривае реальний шлях до збiльшення пулу живих донор1в. В Украш юнують умови для устшного виконання АВ0-несумюно1 трансплантацИ нирки вщ живого родинного донора. Таю операцИ можуть допомогти вир1шити проблему гострого дефщиту трупних донорських оргашв в краш
Мала кшькють власних спостережень поки не дозволяе робити висновки стосовно додаткових ри-зиюв, пов'язаних з несумюнютю донора та рецит-ента за антигенами АВ0.
Основним недолжом АВ0-несумюно1 трансплантацИ нирки е ïï вартiсть, що суттево перевищуе таку при АВ0-сумюнш трансплантацИ i пов'язана з необхвднютю придбання дорогих медикаменпв та витратних матерiалiв. Незважаючи на це, така опе-рацiя залишаеться привабливою з економiчного по-гляду пор1вняно з шшими методами замюно1 нир-ково1 терапИ, зокрема гемодiалiзом.
Конфлiкт ÏHTepecÏB: автор повщомляе про вщсут-н1сть конфл1кту iнтересiв та вщсутнють спонсор-ського фiнансування статп.
Рецензенти: 1.О. Дудар, д.м.н., професор, завь дувач вщщлом еферентних технологш ДУ «1нститут нефрологИ»; В.6. Дриянська, д.м.н., професор, заступник директора ДУ «1нститут нефрологИ» з науки, завщуюча лабораторiею 1мунологИ.
Список л1тератури
1. Сушков A.I, Шаршаткин А.В., Азаренкова О.В. Преодоление барьера несовместимости по группе крови при трансплантации почки от родственного донора // Нефрология и диализ. — 2013. — Т15, № 4. — C. 286-292.
2. Alexandre G.P., Squifflet J.P., De Bruyère M. et al. Present experiences in a series of 26 ABO-incompatible living donor renal allografts// Transplant. Proc. — 1987. — Vol. 19, № 6. — P. 4538-4542.
3. Hume D.M., Merrill J.P., Miller B.F. et al. Experiences with renal homotransplantation in the human: report of nine cases// J. Clin. Invest. — 1955. — Vol. 34, № 2. — P. 327-382.
4. Schnitzler M., Machnicki G. ABO-incompatible living donor transplantation: is it economically «compatible» ? // Transplantation. — 2006. — Vol. 82, № 2. — Р. 168-169.
5. Shin E, Kwon S.W., Yang W.S. et al. Long Term Outcomes of ABO-Incompatible Living Donor Kidney Transplantation: A Comparative Analysis//Transpl. Proc. — 2015. — Vol. 47, № 6. — P. 1720-1726.
6. Sonnenday C.J., Warren D.S., Cooper M. et al. Plasmapheresis, CMV hyperimmune globulin, and anti-CD20 allow ABO-incompatible renal transplantation without splenectomy // Am. J. Transplant. — 2004. — Vol. 4, № 8. — Р. 1315-1322.
7. Starzl T.E., Marchioro T.L., Holmes J.H. et al. Renal Ho-mografts in Patients with Major Donor-Recipient Blood Group Incompatibilities // Surgery. — 1964. — Vol. 55, № 1. — P. 195200.
8. Stel V.S., van de Luijtgaarden M.W., Wanner C. et al. The 2008 ERA-EDTA Registry Annual Report // NDT Plus. — 2011. — Vol. 4, № 1. — P. 1-13.
9. SYSTEM U. S. R. D. 2013 Annual Data Report, 2013.
10. Takahashi K., Saito K., Takahara S. et al. Excellent long-term outcome of ABO-incompatible living donor kidney transplantation in Japan // Am. J. Transplant. — 2004. — Vol. 4. — № 1. — P. 1089-1096.
11. Tyden G., Kumlien G., Genberg H. et al. ABO incompatible kidney transplantations without splenectomy, using antigen-specific immunoadsorption and rituximab // Am. J. Transplant. — 2005. — Vol. 5, № 1. — P. 145-148.
12. Tyden G, Kumlien G., Genberg H. et al. The Stockholm experience with ABO-incompatible kidney transplantations without splenectomy //Xenotransplantation. — 2006. — Vol. 13, № 2. — P. 105107.
OTpuMaHO 15.10.15 ■
Зограбян Р.О.
ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии им. А.А. Шалимова» НАМН Украины, г. Киев
ТРАНСПЛАНТАЦИЯ ПОЧКИ ОТ АВ0-НЕСОВМЕСТИМОГО ЖИВОГО РОДСТВЕННОГО ДОНОРА
Резюме. Одним из способов решения проблемы дефицита трупных донорских органов может быть внедрение в клиническую практику трансплантации почки от АВО-несовместимого живого донора. Целью настоящей работы стал анализ результатов первых четырех таких операций, выполненных в стенах Национального института хирургии и трансплантологии имени А.А. Шалимова НАМН Украины. Специальная предтрансплантационная подготовка больных включала введение ритуксимаба и внутривенного иммуноглобулина, проведение сеансов специфической иммуноад-сорбции для удаления из кровотока анти-А/В-антител и назначение иммуносупрессантов (такролимуса, микофенолата натрия и метилпреднизолона) за 2 недели до операции. В дальнейшем реципиентам проводилась традиционная 4-ком-понентная иммуносупрессия (+ базиликсимаб), отличавшаяся от обычной лишь несколько большими дозами такроли-муса. Во всех случаях наблюдали удовлетворительное восстановление функции трансплантата. Кризов острого отторжения не было. У двух пациентов имели место эпизоды острого пиелонефрита, которые были купированы курсом антибио-тикотерапии. Сроки наблюдения составили от 5 до 18 месяцев. Выживаемость реципиентов и трансплантатов на данное время составляет 100 %. Заключение: АВО-несовместимая трансплантация почки от живого донора является перспективным направлением трансплантологии, развитие которого в Украине может в какой-то мере помочь решить проблему острого дефицита трупных донорских органов.
Ключевые слова: трансплантация почки, несовместимость по группе крови.
Zohrabian R.O.
State Institution «National Institute of Surgery and Transplantology named after O.O. Shalimov» of National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
KIDNEY TRANSPLANTATION FROM AB0-INCOMPATIBLE LIVING FAMILY DONOR
Summary. The introduction into the clinical practice of kidney transplantation from AB0-incompatible living donor may be one of the ways to solve the problem of shortage of cadaveric donor organs. The objective of this study was to analyze the first 4 such surgeries performed at the National Institute of Surgery and Transplantology named after O.O. Shalimov of National Academy of Medical Sciences of Ukraine. Special pretransplantation preparation ofpatients included introduction of rituximab, intravenous immunoglobulin, sessions of specific immune adsorption to remove anti-A/B antibodies and administration of immunosuppressants 2 weeks prior to surgery. Subsequently, recipients received a traditional 4-compo-nent immunosuppressive therapy (+ basiliximab), which differed from the usual one only by slightly larger doses of tacrolimus. In all cases, we observed satisfactory restoration of the function of the kidney transplant. The crises of acute kidney rejection were not detected. Two patients had episodes of acute pyelonephritis treated with antibiotics. Follow-up period ranged from 5 to 18 months. The survival rate of recipients and transplants currently is 100 %. Conclusion: AB0-incompatible kidney transplantation from a living family donor is a promising direction of transplantology, whose development in Ukraine may to some extent solve the problem of acute shortage of cadaveric donor organs.
Key words: kidney transplantation, blood group incompatibility.
