CC BY
19
УДК 343.326 В. С. Канщр
Навчально-науковий шститут права та психологiï Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
докт. юрид. наук, проф., проф. кафедри кримшального права i процесу
ТРАНСНАЦ1ОНАЛЬНИЙ ТЕРОРИЗМ - КОРОЗ1Я АРХ1ТЕКТУРИ
М1ЖНАРОДНИХ В1ДНОСИНИ
© Канщр В. С., 2014
Обстежено феномен транснационального тероризму, основною метою якого е дестабшзацш державних режимнв, зм1на державно!' влади та провокац1я шших полггичних, нащональних чи релп шних конфлнкпв. 11роанал1зовано форми його прояву у мгжнародних в1дносинах. Розмежовано поняття тероризму i нащонально-визвольного руху.
Ключовi слова: тероризм, транснащональний тероризм, терористичний акт, м^народний конфлжт, нащонально-визвольний рух, мгжнародне ствтовариство.
В. С. Канцир
ТРАНСНАЦИОНАЛЬНЫЙ ТЕРОРИЗМ - КОРРОЗИЯ АРХИТЕКТУРЫ МЕЖДУНАРОДНЫХ ОТНОШЕНИЙ
Исследовано феномен транснационального терроризма, главной целью которого выступает дестабилизация государственных режимов, смена государственной власти и провокация иных политических, национальных или религиозных конфликтов. Проанализированы формы его выражения в международных отношениях. Разделены понятия терроризма и национально-освободительного движения.
Ключевые слова: терроризм, транснациональный терроризм, террористический акт, международный конфликт, национально-освободительное движение, международное сообщество.
V. S. Kanrir
TRANSNATIONAL TERRORISM - ARCHITECTURE'S CORROSION OF INTERNATIONAL RELATIONS
This article is devoted to uncovering the phenomena of transnational terrorism, the main aim that is destabilization state regime, forming some troubling at population from its defenseless by violence, changing a state power and provocation other political, national or religions conflicts. In this article was been analyzed forms expression on terrorism and national - liberation action.
Key words: terrorism, transnational terrorism, act of terrorism, international conflicts, the national liberation movement, the international community.
Постановка проблеми. У наукових джерелах, автори яких переконаш у необхвдносп виокремлення транснащонального тероризму з мiжнародного, транснащональш терористи трактуються як групи, що дтоть на територiях шших краш за допомогою аналопчних груп у рiзних регюнах свпу. Транснащональна характеристика може означати експорт терористичного на-
сильства за кордони власно' держави та убивства або нанесення тшесних ушкоджень шоземцям, не пов'язаним 1з терористичною боротьбою. Транснащональний тероризм умисне 1гноруе нащональт кордони.
Стан досл1дження. Анал1з транснащонального тероризму, його м1сце та роль в сучасному свт розглядають пращ проф. Ю. Авдеева, I. Дементьева, Н. Лазарева, С. Примакова та ш. Значну увагу проблемам м1жнародного тероризму придшяли украшсью науковщ, серед яких: проф. В. Антипенко, С. Бшоконь, О. Богданов, Н. Дрьомша, Ю. 1ванов, А. Кузьменко, С. Мохончук, Л. Машкова, I. Рижов та ш. У продовження згаданих дослвджень, новим е те, що детал1зовано та конкретизовано окрем1 аспекти деформаци м1жнародних ввдносин 1з-за негативного впливу тероризму як явища, 1 транснащонального тероризму зокрема.
Мета роботи - дослвдити транснащональний тероризм, що виступае своервдним р1зновидом м1ждержавного тероризму, до якого вдаються недержавт угруповання або окрем1 приватт особи, на ввдмшу ввд "чисто" м1жнародного тероризму, за протиправними дмми якого приховуються штереси конкретно' держави.
Виклад основних положень. На нашу думку, виглядае цшком лопчним, що розглядаючи такий критерш транснащональносп тероризму, як його вплив на м1жнародт ввдносини, необхвдно враховувати, що в сучасному свт фактично будь-який терористичний акт, особливо пов'язаний 1з м1жнародним фактором, навпъ якщо вш безпосередньо не ставить за мету впливати на м1жнародт ввдносини, може ютотно вплинути на м1ждержавт ввдносини 1 на свггове сп1втовариство, а в окремих випадках ввдкрати роль детонатора м1жнародного конфл1кту. Саме тому нам видаеться, що кшцева м1жнародна спрямован1сть збер1гаеться й у випадку з транснащональним р1зновидом м1жнародного тероризму.
Проф. I. Блщенко та I. Жданов, не вводячи термша "транснац1ональний тероризм", також вважають за необхвдне, з метою полегшення вироблення загально' стратегИ' щодо боротьби з тероризмом, под1л його на: терористичш акти, що здшснюються державою або при п1дтримц1 держави, терористичш акти, що здшснюються приватними особами або оргашзацмми приватних ос1б [1, с. 85-92].
Тероризм нервдко називають "в1йною ХХ стол1ття". Перефразовуючи в1домий висл1в Клаузев1ца, американський тероролог Б. Дженкшс вважае, що в сучасному свт тероризм може стати своервдним продовженням полггики.
"Технолог1чний розвиток, що досяг непередбачуваного р1вня у вшськовш сфер1, - зазначае египетський пол1толог М. С1д-Ахмед, - призв1в до того, що в1йна у класичному розум1нн1 цього слова стала неможливою, якщо не абсурдною. Оскшьки абсурдтсть в1йни не означае закшчення конфл1кту, - вважае в1н, - боротьба тепер загрожуе набути шших форм. З1 специф1чно1 точки зору тероризм може розглядатися як продовження вшни, а не лише як полггика шшими засобами" [2, с. 101]. Показово, що в дискуси щодо тероризму на ХХХХ сеси Ком1си м1жнародного права п1д час обговорення проекту Кодексу злочишв проти миру 1 безпеки людства тероризм у контексп поняття "втручання" квал1фшувався як "поб1чна форма военних дш" [3, с. 121].
Тероризм справд1 пов'язаний з в1йною та мштаризмом багатьма нитками. В1йна для терорислв, - вказуе С. Еф1ров в однш 1з глав п1д назвою "Ми хочемо вшни ...",- 1 бажана мета, 1 зашб, 1 довол1 добре моральне ал1б1 [4]. З одного боку, д1е фактор оргашчного потягу групового тероризму до вшни (вшна як передумова революци тощо), з 1ншого, - безсумшвно зростае приваблив1сть тероризму 1 для держав, 1 для спецслужб, що стоять за 1х спиною. Тероризм все бшьше набувае ознак "неконституцшних" военних д1й. "Пол1тичний тероризм, - уважае П. У1лк1нсон, - може бути коротко охарактеризований як специф1чна форма прихованих, неоголошених 1 неконвенцшних военних дш, що проводяться без будь-яких гумаштарних обмежень або правил" [5, с. 3]. Вшна 1 тероризм, - зазначае С. Еф1ров, - мають одну
фундаментальну загальну ознаку - намагання досягти ввдповвдних полiтичних цшей будь-якими засобами, будь-якими методами, крГм тих, як розглядаються як "невигвдш" [6].
"Час класичних воен пройшов, - доводить Я. Шрейбер, - тероризм i е "нормальною" вiйною нашого часу" [7, с. 144]. Така надто категорична заява мае ращональне зерно, оскшьки за сучасно'' розстановки свгтових сил, рiвня технологiй i военно-стратепчного паритету, потенцiйноi можли-востi комусь одному отримати перемогу у ядернш вшш зведена до нуля. Ядерна зброя перетворилася в полiтичну зброю i вийшла за межi традицшних засобiв ведення вiйни. Небезпека переростання ввдкритих военних д1й в ядерну катастрофу, на думку багатьох аналггаюв, ввдводить тероризму роль однiеi iз форм военних д1й.
Тероризм ниш, - вважае Л. Бонанате, - виступае одшею iз можливих альтернатив звичайним формам вшни, "обмежено! не стГльки намаганням кра'н до сшвпращ, скiльки загрозою термоядерно' вiйни, з одного боку, та всезростаючим мiждержавним контролем, - з шшого" [8, с. 53].
Аналопчно'' думки дотримуються багато захiдних дослiдникiв тероризму. Так, проф. О'Белленс у збiрнику "Мiжнародний тероризм в сучасному свт" зазначае, що тероризм, який "розвиваеться i розповсюджуеться пiд парасолькою атомного глухого кута", починае справляти все бшьший вплив на змiни свiтового балансу сил. "Тероризм, полгтично обгрунтований, добре спланований i розумно спрямований, - пише вiн, - може виступити у ролi замiни засобiв створення ситуаци домiнування, якого в нормальнш обстановцi можна досягти лише шляхом використання регулярних вшськових сил". Масштаби тероризму у подiбному контекстi, вважае автор, ютотно зростають. Тероризованими можуть бути цiлi наци, уряди i народи. Такi акци, як викрадення, захоплення заручниюв тощо, О'Белленс розцшюе як мiкропрояв тероризму, потенцiйно здатний на значно бшьше [9, а 415-416]. Крiм того, необхiдно враховувати вiдносну дешевизну терористичних дш порiвняно з регулярними военними дмми.
Однак нам видаеться, що в основi надання переваги привабливосп тероризму як "замiннику военних дш", покладенi широкi можливостi манiпулювання ним з метою досягнення тих або шших полггичних цшей2.
Полгтична тенденцiйнiсть у трактуваннi тероризму - окрема тема для спещального дослвдження. Зупинимось на нш тому, що вона е перешкодою для вироблення ушверсального визначення тероризму. Одшею з основних перепон, на яку наштовхуеться мiжнародне ствтовариство у цьому питанш, це необхвдтсть, зокрема, Г для самих нацiонально-визвольних рухГв провести розмежування мГж такими поняттями, як "тероризм" Г "нащонально-визвольна боротьба"3. Необхщно зважати, що застосування цього термша сьогодт доволГ умовне.
Як було визнано ООН, народи, яю борються проти колотального гтту Г ворожо'' окупаци, проти расистських режимГв, здшснюючи свое право на самовизначення, мають право використовувати силу для досягнення сво'х цшей у межах мГжнародного гумангтарного права. Законодавчо право нацш Г народГв на самовизначення закршлене у п. 2 ст. 1 Статуту ООН, а також у Деклараци ООН 1960 р. про надання незалежносп усГм колошальним кра'нам Г народам, правомГршсть збройно'' визвольно'' вшни тдтримана такими резолющями ООН: 2105, 2189, 2625, 3103,3314.
Змшування понять мГжнародного тероризму Г нащонально-визвольного руху бере свш початок вГд змшування понять тероризму Г революцшного насильства. "Це, - за словами проф. В. ВГтюка та С. ЕфГрова, - ключове питання в вдеолопчнш боротьбГ навколо проблематики лГвого тероризму, що нетрадицшно виршуеться як самими лГвими терористами, так Г переважною бшьшгётю буржуазних полгшлопв" [10, с. 232].
2 Необхщно зазначити, що багато терористичних дш, що виступають як "замшники военних дш", можуть тдпадати тд визначення агреси 1974 року.
3 Цей термш необхщно сприймати в широкому розумшш слова. Як зазначалося рашше, в сучасних умовах визвольна боротьба в кра'нах "третього свиу" включае надто широкий спектр конфлшпв.
Тенденцм спотвореного трактування питання взаемоввдносин революцшного насильства i тероризму багатьма зарубiжними дослiдниками цього питання загострюеться ще й тому, що самi транснащональт терористи лiвоï орiентацiï не лише претендують на те, щоб бути носями 'ЧстинноТ' революцiйностi тощо, але й здшснюють спроби ототожнити свою терористичну дмльшсть i3 боротьбою за нащональне визволення народiв "третього свггу", називаючи себе "резервною групою" народiв, якi борються, з краш, що розвиваються.
У цьому контекст не зайвим буде нагадати слова Ф. Енгельса, який стверджував: "...коли немае реакцшного насильства, проти якого потрiбно боротися, то не може йтися про будь-яке революцшне насильство" [11, с. 419].
Визнаючи вимушений, обмежений, тимчасовий характер революцшного насильства, В. Летн пвдкреслював, що "у нашому iдеалi немае мiсця насильству над людьми" [12, с. 122]. Револющонери вважають, що насильство виправдане, оскшьки воно виступае частиною масового народного руху i вiдповiддю на репреси антинародних репресивних режимiв. "Тероризм, - зазначае далекий ввд стриманосп у поглядах Б. Кроз'е, - барометр революцшного устху. Виступаючи, за загальною думкою, зброею слабких, вiн ввдцрае роль iндикатора наявностi або ввдсутносл пiдтримки мас" [13, с. 129].
Саме В. Летн висував двi обов'язковi умови правомiрностi та виправданосп обмеженого i тимчасового використання терористичних дш у революцiйнiй боротьбi: по-перше, наявшсть справдi широкого розмаху революцшного повстання; по-друге, - повинна бути чггко визначена доречнiсть крайнiх засобiв у межах цiеï збройно!' боротьби мас, тобто повинш бути вичерпаш усi можливостi iнших легальних засобiв боротьби.
Iндiйський дослiдник тероризму Е. Туап заперечуе розповсюджене в зарубiжнiй лiтературi з питань тероризму висловлювання: "Той, хто для одних терорист, для шших - борець за свободу". "Терорист, - зазначае вш, - це людина, яка вчиняе злочинш акти за полiтичними мотивами, не вичерпавши законних засобiв, що знаходяться у ïï розпорядженнi, i переслвдуе при цьому сво!' власт цш... Борець за свободу - це людина, яка е жертвою ворожого незаконного i репресивного режиму, позбавлена можливосп в найближчш перспективi позбавитися ввд гшту i страждань законними засобами... Ïï акти ввдображають загальну волю народу" [14, с. 9].
Кардинальною ввдмшшстю мiж нащонально-визвольним рухом i тероризмом е те, - вважае полгголог Ка'рського ушверситету М. Сiд-Ахмед, - чи користуються дiï, що здiйснюються широкою пвдтримкою мас чи нi, чи мають таю акци соцiальний характер чи ввдображають штереси окремих груп [2, с. 108].
У середовищi зарубiжних дослiдникiв тероризму вiдсутня едина точка зору на питання ствввдношення нацiонально-визвольноï боротьби i тероризму. Як правило, бшьшють терорологiв концептуально роздшяють нащонально-визвольний рух i тероризм.
Ускладнюе проблему дефшщи i термiнологiчна плутанина мiж "партизанською вiйною" ("герилья"), яка традицшно асоцiюеться з нацiонально-визвольним рухом, i мюькою та сшьською "партизанськими вшнами", що отримали розповсюдження за останш два-три десятилiття. "1сторично, - пише П. Ушкшсон, - с1льська герилья не вдавалася до терористичноï практики, однак ниш мюька i сшьська герилья в Африцi та Латинськш Америцi використовують тероризм" [5, с. 5]. Скероваш намiрами причетностi до нацiонально-визвольноï боротьби народiв "третього свиу", оголосили себе "мiськими партизанами" i лiвi терористи iндустрiально розвинених краш Заходу. Спроба перенесення методiв партизанськоï вiйни iз сiльськоï мiсцевостi у мюто фактично звелась до терористичноï практики у чистому виглядi. Декларативна вдентифшацм лiвих терористiв iз "партизанською боротьбою" сприяе концептуальному змшуванню цих двох понять, що слугують цшям дискредитацiï нацiонально-визвольного руху як такого.
Спробуемо розiбратися, в чому ж власне полягае розбiжнiсть мiж "партизанською вшною" i "мiською партизанською вшною". "Важливо визнати, - зазначае П. Ушкшсон, - що багато революцшних теоретиюв вiд К. Маркса та В. Летна до Че Гевари довели, що тероризм неефективний i наносить шкоду революцшному рухов1 Навпъ у випадку завоювання незалежностi колонш бiльшiсть iз них досягла незалежносп полiтичними засобами, а не терористичними" [5].
Проти ототожнення двох видш "герили" висловлюються також два фундаментальт дослщники тероризму У. Лакьор та П. Ушюнсон. Тероризм, уважае П. Ушюнсон, не може бути приршняний до партизансько!' вшни у принцит. Bin зараховуе ескалащю тероризму в захщних державах до д1яльносп невеликих мюьких терористичних груп i транснащональних банд, таких як "Японська Червона Армк", група "Карлоса", захiднонiмецька "Фракцiя Червоно!' Армй", що взяли на озброення тероризм поза будь-яким зв'язком з партизанською вiйною. У. Лакьор розпочав свою, що вже давно стала класичною, працю з дослiдження тероризму словами: "Ця робота е результатом дослщження партизансько!' вiйни, у процесi яко!' я д1йшов висновку, що мгський тероризм не е новою сходинкою партизансько!' в1йни i вiдрiзняеться вщ не!' свогми основними параметрами" [15, с. 3].
Цитоваш В. Biтюк та С. Ефiров вважають партизанську вшну однiею iз форм вшни мiж державами, що здiйснюеться загонами озброеного народу, яю користуються широкою тдтримкою у масах [10]. "Партизанськ виступи, - писав В. Летн, - не помста, а воент дй" [16, с. 40-48].
Операци партизанiв у вiйськовiй формi, вважае американський автор багатьох робгт про партизанську вшну i тероризм Дж. Белл, в кшцевому результат отримали визнання як нетрадицшний вид вшни [17, с. 8]. Будучи вузьким, чгтко обмеженим колом учасниюв, рух мiських партизанiв, "Кодекс мiського герильеро" апрiорi визначае як заколотницький, що мае терористичний характер. "Терор, - писав В. Летн, - тколи не може стати другорядною военною дiею... у кращому випадку вш придатний лише як один iз прийомiв рiшучого штурму" [18, с. 8]. Мюька герилья ж робить ставку власне на терор.
Деяю автори зазначають також той факт, що для акцш, здшснюваних "мюькими партизанами", застосування военно!' термiнологiï неприпустиме.
Розрiзняють цi два поняття i за спрямоватстю дiй. У той час, як партизанська вшна ведеться, як правило, проти озброеного супротивника, у результат акцiй мiських партизатв гинуть у бiльшостi своïй цившьт особи. Подiбнiсть мiж мiськими герильерами i тероризмом полягае й у 1х намагант до опосередкованостi прямого результату. Якщо мета звичайних вшськових дш конкретна (наприклад, нанесення матерiальних збиткiв тощо), то мета дмльносп мiських герильеро i терористiв - створення атмосфери страху, дезоргатзаци, патки. Ототожнення "мiськоï партизанськоï вiйни" з "партизанською вшною", вважае захiднонiмецький журналют Ф.Р. Аллеман, переслiдуе мету не лише визнати за "мюькими партизанами" статус воюючоï сторони, але й покликане замаскувати 1х первинну злочинну суттсть.
У кiнцевому рахунку рiзний i вихiдний потенцiйний заряд, що закладений у "партизанськiй вiйнi" i в "мюькш партизанськiй вiйнi". Якщо перша здатна перерости у достеменно народну вшну, то друга, так само, як i тероризм, веде у глухий кут за своею суттю, призводить до деградаци особистосп, до втрати вдеолопчних мотивiв тощо, що довела динамша розвитку сучасного лiвого тероризму у крашах Заходу, який широко використовував тактику "мкько!' партизансько!' вiйни".
Необхiднiсть розмежування нащонально-визвольного руху i тероризму актуальна i для самих нащонально-визвольних рухiв, окремi екстремiстськi фракцiï яких вдаються до тактики тероризму, а школи й користуються послугами деяких лiвих терорислв iз краш Захiдноï Свропи та Япони. Особливо це характерно для рантх етапiв становлення того чи шшого руху, зокрема, Палестинського руху опору.
Однак, на нашу думку, тероризм - це правило, в якому немае винятюв. Ставка на нього апрiорi програшна. Крiм того, навпъ у тих випадках, коли тероризм "виникае iз бiдностi, безвихiдностi, бiд i розчарувань...", вiн не може бути виправданий, якщо гинуть невинт люди. Як пвдкреслюе Е. Туагi: "...акти, що вчиняються борцем за свободу, повинт бути сумюними зi Статутом ООН" Декларащею про дружнi вiдносини мiж крашами i мiжнародним гуманiтарним правом. Право на самовизначення не дае свободи на участь у будь-якш дмльностг
Висновки. Пвдсумовуючи, необхiдно констатувати, що политика транснацiонального тероризму може здшснюватися як у военний, так i в мирний час. Якщо здшснення терористичних акпв у военний час караеться (юнуе багато норм, що забороняють 1х), а пряме застосування военноï сили самою державою проти iншоï держави квалiфiкуеться як агрес1я, то найменш охопленими
нормотворчою дмльшстю залишаються терористичш акти, що вчиняються владою будь-яко1 держави проти шшо! держави у мирний час, що також збшьшуе привабливють полггики тероризму як замши прямих военних дш.
1. Блищенко И. П. Сотрудничество государств в борьбе против террористических актов международного характера / И. П. Блищенко, Н. В. Жданов // Сов. гос. и право. - 1981. - № 8. -С. 85-92. 2. Terrorism and National Liberation: Proceedings of the International conference on the questions on terrorism / H. Köchler - N. Y. : IPO, 1988. - P. 101. 3. Проект Кодекса преступлений против мира и безопасности человека // Доклад Комиссии междунар. права о работе ее сороковой сессии, 9 мая - 29 июля 1988 г., ГА ООН. - Офиц. отч. 43-я сес., доп. № 10 (А. 43110). - С. 121. 4. Японская общественно-политическая мысль и маоизм / под ред. С.А. Эфирова. - М.: Наука, 1975. - 296 с. 5. Wilkinson P. Terrorism versus liberal democracy: The problem of response / P. Wilkinson // The new terrorism: For the Institute for the Study of conflict / Gutteridge W.L.: Mansell, 1986. - P. 3, 5. 6. Эфиров С. А. Покушение на будущее / С. А. Эфиров. - М. : Мол. гвардия, 1984. -204 с. 7. Schreiber J. The ultimate weapon: Terrorist and world order / J. Schreiber. - N. Y. : Morrow, 1978. - P. 144. 8. Bonanate L. Terrorism and International Analysis / L. Bonanate // Terrorism: an International Journal. - 1979. - Vol. 3. - № 1-2. - P. 53. 9. O'Balance. Terrorism: The new growth form of warfare / O'Balance // International terrorism in the contemporary world / Livingstone M., Kress L., Wanek M. L., 1978. - P. 415-416. 10. Витюк В. В. "Левый" терроризм на Западе: история и современность / В. В. Витюк, С. А. Эфиров. - М. : Наука, 1987. - С. 232. 11. Энгельс Ф. Августу Бебелю, 7 октября 1892 г. / Ф. Энгельс //Маркс К., Энгельс Ф. - 2-е изд. -Т.1. - С. 419. 12. Ленин В. И. О карикатуре на марксизм и об "империалистическом экономизме" / В. И. Ленин ; Полн. собр. соч. -Т. 3. - С. 122. 13. Crozier B. A Theory of Conflict / B. Crozier. - L. : Hamilton, 1974. - P. 129. 14. Tuagi Y. Political Terrorism: National and International dimentions / Y. Tuagi // Twenty first annual conference of Indian society on International Law. - New Dehli, 1987. - P. 9. 15. Laquer W. Terrorism / W. Laquer. - L. : Micheael Joseph, 1977. - P. 3. 16. Ленин В. И. Общий план работ и решений III съезда РСДРП / В. И. Ленин; Полн. собр. соч. - Т. 23. - С. 40-48. 17. Bell J. A time of terror: how democratic societies respond to revolutionary violence / Bell J. - N. Y. : Basic Books, 1978. - P. 8. 18. Ленин В. И. С чего начать? /В. И. Ленин: Полн. собр. соч. - Т. 5. - С. 8.
