Тонування - як один із методів поверхневого декорування меблевих виробів Текст научной статьи по специальности «Механика и машиностроение»

Укра'шський державний лкотехшчний унiверситет

Сила прикладалася на в1ддал1 10 мм вщ краю. Параметри конструкци зада-валися таким чином.

Модуль пружносп (поздовжшй) планок покриття Е| = 1000 МПа, модуль пружност! поперек волокон Е2 = 100 МПа, модуль зсуву G = 50 МПа. Модуль пружносп (на стиск) щшьникового MaTepiany Es = 10 МПа. Товщина щшьниково-го наповнювача Hs = 16 мм, товщина планок покриття Нр = 4 мм. Промокний шар не враховувався, а ребра, як зазначалося вище, в данш розрахунковш cxeMi вва-жалися абсолютно жорсткими.

3 рис. 2 видно, що при достатнш довжиш вшыюго вщ ребер краю величина зминаючого тиску практично не змпноеться (при даних геометричних i мехаш-чних параметрах - це приблизно 20 мм). Суттево змипоеться максимальна величина розтягуючих зусиль, але, як видно з рис. 2, лише залежно вщ в1ддал1 точки прикладання сили до ребра. Найбнгыш значения цих розшаровуючих напружень, як видно з рис. 2, спостер1гаеться при прикладанш сили на Bi,rwani L2 = 10 мм вщ ребра, незалежпо вщ довжини вшыюго краю (яка мае бути, очевидно, бшыпою за 10 мм). Звщси одержуемо таку практичну рекомендашю: щоб змешнити розшаро-вуюч1 напруження, треба зменшити довжииу вшьного вщ ребра краю до величи-ни, меншоТ за 10 мм.

3 рис. 2 можна зробити практичний висновок, що зминаюч! напруження також будуть суттево зменшуватися при зменшенш довжини в1лыюго краю, по-чинаючи з 20 мм.

Bei наведеш вище розрахунки належать до навантаженого короткого краю планки покриття. Дещо шакшою буде картина, коли навантажений довший край. Тод1, по-перше, зросте згинна жорстк1сть пластини внасл!док зростання п шири-ни. А, по-друге, зменшиться поздовж!пй модуль пружносп, адже згинна дефор-машя тепер буде в1дбуватися впоперек волокон. В цьому випадку практичне зме-ншення як зминаючих, так i розшаровуючих напружень в|дбуваеться лише при достатньому зменшенн! вольного краю. Але в даному випадку це будуть мешш ве-личини, а саме 10 та 5 мм. Bei грас]ичш дан5 наведе!и для погонного л!н!Гшого на-вантаження El* 10 Н/мм.

JliTepaTypa

1. Онуфрнк H.H., Д1вссв Б.М. Визначення paiiionanbHHX иараметр!в конструкпи паркету ч шшьникотш наповнювачем при дп зосередженого чусилля. (2. На ociioBi схеми балки Тимошенко).

Асист. Ю.П. Кантаровський - УнрДЛТУ

ТОНУВАННЯ - ЯК ОДИН 13 МЕТОД IB ПОВЕРХНЕВОГО ДЕКОРУВАНИЯ МЕБЛЕВИХ ВИРОБ1В

Висв1тлено piiiii можливосп тонування, проведено класиф1кац1ю цього метолу деко-рування з метою використаиня в теоретичному та практичному процесах проектувапня та виготовлення меблевих BHpoCiB.

Asist. Yu. Kantarovskiy- USUFIVT Rendering - as one of methods of superficial dressing of furniture products

The opportunities rendering are shown, the classification of a method of dressing for use in theoretical and practical processes of designing and manufacturing of furniture products

164 До 125-р1ччя УкрДЛТУ

Науковий lsiciniK, 2000, вип. 10.2

За пластично-формотворчими ознаками методн декорування дшяться на nonepxneni, формотворч1 та комбпюват. До новерхиевих вщносяться Ti, як1 ¡стот-но не впливають на форму, конфиурацно та рельеф меблевнх елеменпв. Суть цих метод in полягае:

• у використанн! декоративних властивостен ирмролмих матершпв, пошитому Ух виявленш, шдсилешп та ¡мпашУ (сюди належать: тонування, облицюванмя, захис-но-декоративш нокриття);

• в утворешп на поверхш, без змйш Ti рельефу, орнаментальних, сюжегннх чи абст-рактннх зображень (розпис, мозаУчш методн, ашнкашя, термообробка);

• у формувашп зображень завдяки незначному порушенню плошннносп поверхш, внступаюч1 елементи якоУ знаходяться на одному piBHi (нлоске р!зьблення, rpaBi-рування, тиснения, обробка niiiiainiM струменем, декоратнвне свердлшня).

У данш робот1 систематизовано можливосл тонування, ям дозволяють бшьш шлеспрямовано i впорядковано використовувати цей метод у проектувашп та внготовлешп меблевоУ продукшУ.

Тонуванням змпноються художньо-декоративж властивос™ деревини шляхом змиш и кольору i тону без завуальовувапня текстури. На доцшыпеть тонування впливають npoeKTiii, економ1чтп та технолопчш фактори. Виконують його барвинками, протравами та пщбшювачами з метою:

• шдсмлити, ожнпитн, закршити нриродннй малюнок текстури (чпкине внявнтн ni-зню i ранню зони, серпевишй промеш та iiinii елеменги будови деревини завдяки Ухнш властивосп но-р1зному вбирати забарвлкжяп речовини);

• ¡мпувати дешев! породи шд 6uimii niinii (змншвши тон, кол1р, навт, вв1вши елементи текстури - смуги, тото);

• звести до одного тону i кольору складов! частини виробу ¡з pi3imx nopi;i деревини;

• приховати дефекти деревини (синяву, плями, смут, тощо) або обробки (невдало пиибраш за кольором чи тоном ссгменти та ¡нше);

• видинпи кольором чи тоном структуру деревини (заповнення нор юльиесудинних порш барвинком чи порошком ¡ншого кольору - наприклад: на охрнсто-зеленкуватому Trii ранньоТ зони дуба контрастуе гпзня. в судини якоУ втертнй порошок бронзи);

• пов'язати mnip мебл1в ¡з кольоровою гамою штер'сру (тотожтм, контрастуючим чи допом1жним кольором);

• вгсуально вщлалнги (наблизнти) вир1б на фот iirrep'rpy чи елемент на фон! виробу;

• вндиштп Bncrynaio4i елементи вщносно фону (персважно в pi3b6i - за рахунок шл!фупапня вис1унаючих граней i площин чи тонування фону);

• пщенлити об'емшеть сприйняггя рельгфних елеменпв (шддування з одного боку);

• надати об'емшеть плоским елементам (плавннми переходами вщ темнйного до свшшиого);

• нанести зображення (орнамс1ггальне, сюжете чи абстракте - за трафаретом);

• внлинути на kohi pact шеть окремих елеменпв у B»ipo6i чи виробу в середовтш (шоб зменшити п - на меж! кольоровнх конграстуючих елеметтв проводягь pi3-кий (евгглнй чи темний) вузькин котур);

• в!зуально i исихолог!чно внлинути на сирийняття мебл!в чи Ух елеметтв: полег-шити (св!тлим тоном) чи зробитн важчимн, спйкпиими (темним тоном);

• пщкреслитн силует виробу чи елементу (завдяки вид!леншо тополом виступаю-чих елеменпв - карниз!в, шйнтуав, кромок, шдломтшшв, спинок, ф!льонок, накладок, тощо);

• виевтшти деревину евплих порщ (клена, берези, лини, ясена, бука та ншшх) -вшбшюванням (для розшнрення тональноУ гамн у маркетр!);

3. ТехнологТя та устаткування дерекооброГших Ылпрнгмстп 165

Украшський державний лкотехшчний yнiвeрситeт

Науковий вкпнк, 2000, вип. 10.2

Барвпики забарвлюють дерепииу завдяки мехажчному проникнешпо час-тииок у поверхпевий шар за посередпицтвом розчиниика i Ухньому там затриман-hî. При високих температур! i тиску можливе i глнбоке проникиення [1]. ст. 253. Слщ враховувати, що менш ицльна рання зона pinimx inapin деревинн вбирае барв-ник бшыпою MipoK), 1пж шзня, тому контраспийсть малюнку текстуры дещо по-слаблюсться. Використання водорозчинних барвшшв може призвести до дефор-мацп i 3MÎHH лппйних po3MipiB елеметтв з масивно!' деревини. Imiii розчинники тодо цього мають Kpaini властивостг Вид розчиниика впливаг також на глибину проникиення, швидюсть висихання, стжюсть до вигорання, мщшсть зчеплення з деревиною. Концентрашя барвника визначае насичешсть кольору i глибини тону, а температура - ямсть розчинення i глибину проникиення.

Протрави забарвлюють деревину завдяки х1м1чшй взаемодп Î3 дубильни-ми ïï речовииами. Породи дерев, як1 не мають дубильних речовин, нопередньо ними просочують. На вщмжу вщ барвниюв протрави силынше забарвлюють тем-niiuy i щшьшшу деревину шзньо!' зони, тому малюнок текстури бшьш ч1тко проявляться.

Biôfiùiioeaui використовують для висв1тлення кольорового тону деревини, для отримання бтьш чистих i яскравих кольор1в при подальшому тонуванш (ко-л!р деревини вже не впливае ¡стотно при цьому). Використовують для вщб1лю-вання розчини перекису водню, щавлевоУ кислоти, хлорного вапна, яю знебарв-люють (j)ap6yio4i речовини.

Назви, Texiii4Hi характеристики, рецептуру i технолопю використання за-co6îb тонування детально описано в л1тературних джерелах |1] ст. 253, |2] ст. 167, [3J ст. 148.

Проведено класифжашю методт тонування (за принципом дп, видом об-робки, за методом нанесения i розчином, за походженням барвника), яка представлена у вигляд1 схеми, наведено!' на рис. 1.

Систематизашя даного матер1алу, класифжашя метод ¡в тонування може бути використана як в учбовому процеа при пщготовщ фах1вщв вщповщного профь лю, так безпосередньо при проектуванш та виготовлешн меблевих вироб1в.

Л i Герату ра

1. Лхтерев U.C., Мслспщкая Ф.Р. и др. Мебель для жилья. Пособие по проектированию. ГосИчдат лит. по строит, и архитект. УССР. - К., 1960. - 298 с.

2. Яков В., Белов Л. Художественное конструирование мебели. - М.: Лесн. пром-сть, 1971.-223 с.

3. Кухтияров B.II. Справочник мебельщика. - М.: Леей, пром-сть, 1985. - ЗбО с.

3. Технолог1я та устаткупания леревооОробних нимрпгмгтп 167