CC BY
67
Т. О. Дулж
канд. екон. наук Т. Ю. Александрюк
м. Днтропетровськ
ТЕОРЕТИЧН1 П1ДХОДИ ДО ОЦ1НКИ ЗМ1СТУ ЕДИНОГО ПОДАТКУ
Постановка проблеми. Динамiчний характер розвитку нацюнально! економiки об'ективно веде до змши прюри-тетiв та ставить на порядок дня новi проблемш питання, як! слщ негайно виршувати. Серед таких проблем чи не най-важпивiшою для Украши е забезпечення компромiсу м1ж державою та платниками податюв на основi конституцш-них демократичних засад. Дшовим чинником, що сприяе демократизаций сусптьних вщносин в УкраЫ та одночасно здшснюе стимулюючий вплив на розвиток дальносп таких платниюв податюв як суб'екти малого пщприемництва е застосування згщно з Податковим кодексом спещальних податкових режимiв, рiзновидом яких е единий податок як форма спрощення оподаткування, обл1ку i звiтностi [1]. Тому сьогодш для Украши е актуальним науково-теоретич-не обГрунтування зм^у единого податку та визначальних факторiв доцiльностi його застосування.
Аналiз останшх дослщжень i публшацш. Детальне ви-вчення науково! лiтератури свщчить, що переважна бть-шiсть ключових теоретико-правових положень щодо осо-бливостей оподаткування доходов вщ щдприемницько! дiяльностi залежно вщ оргашзацшно-правово! форми 11 здшснення та сфери дiяльностi, адмiнiстрування единого податку iз застосуванням новттнтх технологiй, ведення облiку доходов i витрат, а також подання податково! звгг-ностi тощо розроблена досить Грунтовно, авторами яких е так! украшсью вченi-економiсти, як В. Андрущенко [2; 3], В. Вишневський [4; 5; 6], Ю. 1ванов [7; 8], А. Соколовська [9; 10], В. Сутормша [11] та шш1 Науковi працi цих авторiв дають повне уявлення про те, як вщбуваеться формування й функцiонування нацюнально! системи оподаткування та суб'ектiв малого пщприемництва, служать справi пщ-готовки квалiфiкованих фахiвцiв — працiвникiв оргашв доходiв i зборiв Украши та вихованню податково! культу-ри у платниюв податкiв. Водночас, з метою побудови ци-
вiлiзованоl, перевiреноl часом та фюкальною практикою конструкци податкових правовщносин мiж державою та суб'ектами пщприемницько1 д1яльност1 й на цш осно-в1 оптимально1 системи оподаткування в УкраЫ [9; 10], уникнення ухилення в1д сплати податюв [6], недопущен-ня помилок у податковому законодавств! та суб'ективного впливу на його змгаовне наповнення, такi жуков! досль дження формування рацiональноl моделi единого податку, що включае його елементи та управлшня ними повинш бути певним теоретичним пщГрунтям, опорою, орiенти-ром для вггчизняно'].' законотворчо1 д1яльност1, що в свою чергу згладжуватиме коливання доходов, що надходять до мiсцевих бюджетiв i значною м1рою формуються за раху-нок власних ресуршв суб'ектiв пщприемницько'].' дальность Важливiсть цих аспектiв не можна недооцiнювати.
Метою статтi е науково-теоретичне обГрунтування змюту единого податку та визначальних факторiв до-цтьносл його застосування в Украш суб'ектами пщприемницько'].' д1яльност1 на основ1 системно — структурного пщходу.
Виклад основного матерiалу дослщження. На сучасно-му етапi розвитку економши Украши з метою створення умов для активiзацil д1яльност1 суб'ектiв малого 61зжсу та легалiзацl! 1х дохода пщприемцям надаеться можлив1сть здiйснювати самостшно до6ров1льний ви61р способу спла-ти податюв i з6ор1в, а саме: у загальноприйнятому порядку (обов'язкова сплата пiдприемцем уах податкiв i з6ор1в, передбачених д1ючою системою оподаткування Украши) та з використанням спещальних податкових режимiв: фш-сованого стьськогосподарського податку (пов'язаний з д1яльн1стю виробниюв сiльськогосподарськоl продукци та замiнюе сплату податку на прибуток пiдприемств, земельного податку (кр1м земельного податку за землю, що не використовуються для стьськогосподарського товарови-
робництва), збору за спещальне використання води, збору за провадження деяких ввддв пщприемницько! даяльнос-та); единого податку (спрощена система оподаткування, облiку i звггаосп) [1]. Такий альтернативний вибiр систе-ми оподаткування е своерiдним проявом демократизаций сусптьних вщносин та одночасно суттево збтьшуе сту-пiнь свободи суб'ектiв малого пщприемництва в прийнят-тi управлiнських рiшень, здшснюе стимулюючий вплив на розвиток !х даяльноста. При цьому рiшення пщприемця про переХд на сплату единого податку мае бути обГрунто-ваним та мотивованим. Насамперед, найбтьш впливовим фактором на прийняття такого рiшення е економiчна до-цiльнiсть вщ його застосування, що визначаеться показни-ком податкового навантаження, який можна розглядати з двох позицiй: безпосереднього впливу податкових важелiв на фiнансово-господарську дяльнють платника; впливу сукупностi податкових платеж1в на доходи юридичних i фiзичних осiб — суб'ектiв пщприемництва.
Визначення податкового навантаження з точки зору безпосереднього впливу податкових важелiв базу-еться на застосуваннк
— порiвняльно!' характеристики ставок основних податкiв i зборiв,
— порiвняльноl характеристики податкових пiльг (часткове або повне звтьнення вiд оподаткування, на-дання податкового кредиту, дотацш, що в свою чергу за-безпечуе перерозподiл податкового тиску з одних плат-ниыв на iнших),
— порiвняльноl характеристики техшки оподаткування (наприклад, застосування авансових платеж1в, якi передбачають сплату податку платником до отримання реального результату, вщповщно до якого вш повинен сплачуватися, що посилюе навантаження на платника).
Визначення податкового навантаження з точки зору ступеня впливу податкових платеж1в передбачае: зютавлення загально! суми вшх податкових платеж1в, сплачених до бюджету за певний перюд часу з обсягом ВВП (доданою вартютю (прибутком), доходом), отри-маного за цей же перюд часу.
Змют i межа податкового навантаження не е чи-мось незмшним. До чинникiв, що визначають змют i межу податкового навантаження (верхню та нижню), якi слiд брати до уваги, вщносяться:
— стутнь розвитку ринково! економiки та масшта-би i форми державного регулювання;
— рiвень соцiально-економiчного розвитку нацю-нально! економiки (регiонiв) та рiвень життя населення;
— напрямки використання державних доходiв;
— внутрiшня i зовнiшня полiтика держави;
— сощально-культурш традици населення;
— рiвень розвитку податково! культури.
Але центральну частину поняття про податкове навантаження становить система податкових вщносин, яы виникають мiж державою (органами мюцевого са-моврядування) i платниками податыв з приводу розпо-дiлу та перерозподту частини вартостi ВВП.
Таким чином, межа податкового навантаження — це умовна точка в оподаткуванш, при яый досягаеться оптимальна як для платниыв, так i для державно! скарбницi частка ВВП, що перерозподтяеться через державний та мiсцевi бюджети. Проте не юнуе загальновизнаних дока-зiв того, що будь-який його рiвень е оптимальним.
Водночас при визначеннi податкового навантаження необхщно послiдовно здiйснити:
— аналiз чинного законодавства щодо основних елементав податкiв i зборiв (платниыв, об'ектiв оподаткування, податково! бази, ставок податыв, птьг, строкiв сплати та подання податково! звiтностi тощо);
— аналiз та визначення загально! суми податкових платеж1в, що сплачуються платником податыв;
— анал1з та визначення рiвня податкового навантаження на доходи юридичних i фiзичних осiб.
Таким чином, процедура вибору шдприемцем оптимально! системи оподаткування передбачае детальну про-робку рiзних !! елементiв, методов оподаткування, розгляд альтернативних варiантiв оподаткування з оцiнкою на-слщыв !х впровадження для виробничо! сфери, подальшо! фiнансово-господарсько!, iнвестицiйно! даяльносл тощо.
1ншими словами, тут мова йде про здйснення суб'ектом пщприемництва «податкового планування», яке передбачае сукупшсть планових дй, об'еднаних в едину систему i спрямованих на максимальне врахування можли-востей оптимiзацi! i мiнiмiзацl! податкових платеж1в у межах загального стратегiчного планування його дяльносп.
При цьому основними завданнями оптимiзацi! оподаткування е:
— прогнозування обсяпв податкових надходжень на середньострокову перспективу на основi прогнозних розрахуныв змши економiчних оборотiв;
— вибiр найбтьш випдних варiантiв оподаткування.
Досягають оптимiзацi! податкових зобов'язань за
рахунок широкого використання податкових птьг, рiз-них легальних «щтин», що мають мюце у податковому законодавствi.
Важливим аспектом оптимiзацi! оподаткування суб'ектiв пiдприемництва е моделювання сум податкових платеж!в на майбутш перiоди, яке здшснюеться в такiй послiдовностi:
— моделюеться сума податыв i зборiв, яы залежать вiд бази оподаткування — фонду оплати пращ;
— моделюеться сума податыв i зборiв, яы включа-ються в цiну реал1зовано! продукци;
— моделюеться сума податку на прибуток пщпри-емств (податку на доходи фiзичних осiб);
— моделюеться загальна сума податыв i зборiв.
Спрощена система оподаткування, облшу та звгт-
ностi (далi единий податок) — це особливий мехашзм справляння податыв i зборiв, що встановлюе замшу сплати окремих податыв i зборiв, встановлених пунктом 297.1 стати 297 Податкового кодексу (дал1 Кодекс), на сплату единого податку в порядку та на умовах, ви-значених главою 1, роздту 14 з одночасним веденням спрощеного облку та звггаосл [1].
Отже, зпдно зi ст. 297 Кодексу платники единого податку звтьняються вщ обов'язку нарахування, сплати та подання податково! звггаосп з таких податыв i зборiв [1]:
1) податку на прибуток тдприемств;
2) податку на доходи фiзичних ошб у частинi дохо-дiв (об'екта оподаткування), що отриманi в результата господарсько! дiяльностi фiзично!' особи та оподаткова-нi згiдно з главою 1 роздту 14 Кодексу;
3) податку на додану вартють з операцш з постачан-ня товарiв, робiт та послуг, мюце постачання яких роз-ташоване на митнш територи Укра!ни, крiм податку на
додану вартють, що сплачуеться ф1зичними особами та юридичними особами, яко обрали ставку единого подат-ку 3 % та 5 %, визначену подпунктом 1 подпункту 293.3.1 пункту 293.3 або подпунктом 1 п1дпункту 293.3.2 пункту 293.3 статл 293 цього Кодексу;
4) земельного податку, кр1м земельного податку за земельш долянки, що не використовуються ними для провадження господарсько! д1яльност1;
5) збору за провадження деяких вид1в подприем-ницько! д1яльност1;
6) збору на розвиток виноградарства, садiвництва i хмелярства.
Разом з тим, стримуючим чинником е те, що плат-ники единого податку зобов'язаш сплачувати единий сощальний внесок у порядку, визначеному Законом Укра!ни №5492/17 в1д 20.11.2012 «Про з61р та о6л1к единого внеску на загальнообов'язкове державне сощальне страхування» [12].
Отже, таке звольнення вод сплати шести податков i з6ор1в е вагомою перевагою единого податку, який названо тому, що вш замiняе собою сплату вище зазначеного !х перелку. Справдi, стягнення единого податку е больш простою й рацюнальною процедурою, н1ж стягнення р1зно-манотних за видами та досить розгалужено! !х сукупност1, для адмiнiстрування яких потребуються суттевi витрати.
кр1м того, Кодекс [1] як основний нормативний документ, який регулюе водносини, що виникають у сферi справляння податыв о з6ор1в, визначае елементи единого податку, в т. ч.
— платниыв единого податку (стаття 291) (з 2013 року вс1х платниыв единого податку було подолено на ш1сть груп: юридичних ос1б включено до 4 та 6 груп, а ф1зичних ос1б — до 1, 2, 3, 5 груп);
— об'ект та базу оподаткування (стаття 292);
— ставки единого податку (стаття 293) (для кожно! групи платниыв встановлеш окрем1 ставки: у водсотках (ф1ксован1 ставки), що встановлюються до розм1ру мшь мально! зароботно! плати, визначено! законом на 1 с1чня податкового (зв1тного) року; водсотков1 ставки, яко встановлюються у водсотках до доходу);
— податковий (звотний) пер1од (стаття 294) (для платниыв единого податку 1 та 2 груп податковим перь одом е календарний р1к; для платниыв единого податку 3-6 груп е — календарний квартал);
— порядок нарахування та строки сплати единого податку (стаття 295) (платники единого податку 1 1 2 груп сплачують единий податок шляхом здойснення авансового внеску не шзшше 20 числа (включно) поточного м1-сяця. Тако платники единого податку можуть здшснити сплату единого податку авансовим внеском за весь податковий (звотний) перюд (квартал, р1к), але не б1льш як до конця поточного зв1тного року. Платники единого податку 3-6 груп сплачують единий податок протягом 10 календарних дшв тсля граничного строку подання по-датково! декларацо! за податковий (звотний) квартал);
— ведення обл1ку та складання зв1тност1 ватниками единого податку (стаття 296);
— особливост1 нарахування, сплати та подання зв1тност1 з окремих податк1в 1 збор1в ватниками единого податку (стаття 297);
— порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або водмови вод спрощено! системи оподаткування (стаття 298);
— порядок видач1, отримання та анулювання сводо-цтва платника единого податку (стаття 299);
— водповодальнють платника единого податку (стаття 300).
бдиний податок згодно з пунктом 10.1.2 статл 10 Кодексу водноситься до перел^у мюцевих податков та зборов, що установлено водповодно до пункту 4.15 статл 4 роздолу I «Загальш положения» ршеннями сольських, селищних о м1ських рад в межах !х повноважень о е обов'язковими до сплати на територо! водповодних територоальних громад [1].
Так, у пункп 4.15 статт 4 зазначено, що встанов-лення о скасування податков та зборов, в тому числ1 м1с-цевих, а також польг !х ватникам здшснюеться зг1дно з Кодексом Верховною Радою Укра!ни, а також Верховною Радою Автономно! Республоки Крим о сольськими, селищними, м1ськими радами у межах !х повноважень, визначених Конститущею та законами Укра!ни [1].
Порядок зарахування единого податку до мюцевих бюджетов здшснюеться в ч1тко установлено строки та визначаеться Бюджетним кодексом Укра!ни. Стосовно цього податкового платежу також е актуальними так! поняття, як «податкове зобов'язання», «податковий борг», «штрафш санкци» тощо.
Разом !з тим — це одна !з форм вировнювання доход1в його платников з метою досягнення сощально! справедли-вост1 й економочного зростання як на державному, так о на регюнальному р1вн1. Вилучаючи частину доходов юридичних о фозичних ошб, держава (органи мюцевого самовря-дування) гарантуе !х ефективне використання для задово-лення потреб суспольства (репону) в ц1лому й досягнення на цш основ! зростання його добробуту. На перший погляд, единий податок под час його сплати, водображае односто-ронно водносини, що виникають мож державою, органами мюцевого самоврядування та його ватниками, однак це лише поверховий подход до вивчення цих явищ о процешв. Насправдо в1н поеднуе в со61 зворотний зв'язок !з державою, органами мюцевого самоврядування о платниками завдяки фшансуванню водповодних витрат. Загалом, единий податок — це обов'язковий платож, що призначаеться для виршення як фюкальних, так о економочних завдань державного або регюнального р1вня. бдиний податок об-межуе витрати фшансових ресуршв приватним сектором економоки о перемщае фшансовий потенщал у розпоря-дження держави, органов мюцевого самоврядування.
кр1м того, переход на сплату единого податку дае суб'екту подприемництва низку шших переваг, а саме:
— спрощення методики обчислення податку, нарахування та сплати;
— завдяки впровадженню больш широкого спектру ставок единого податку забезпечуеться реалозацоя дифе-ренцшованого подходу до його платников;
— платнику податку не потробно вести громоздкого податкового о6л1ку, заповнювати значну колькость по-датково! зв1тност1;
— значне розширення бази оподаткування единим податком завдяки переходу вод виручки реалозовано! продукци до доходу за податковий (звотний) перюд;
— значне зниження податкового тиску на суб'екпв подприемницько! дояльносл;
— залежнють розмору податку вод ввдов та результатов фшансово-господарсько! д1яльност1 платника — суб'екта малого подприемництва. Якщо приватний
шдприемець за звггаий перюд не отримав доходу вдд пщприемницько! дiяльностi, то вщповщно податок вiн сплачувати не буде (крДм платникДв 1 та 2 групи);
— встановлення постiйного розмiру ставок единого податку на весь термш його запровадження, проголошен-ня незмшносп податку протягом визначеного Кодексом термшу, що дае змогу досить точно прогнозувати результата фшансово-господарсько! дiяльностi у майбутньому.
Таким чином, сплата единого податку створюе ре-альну можливiсть для скорочення документообороту, ктькостД звiтiв, встановлення единого платежу за результатами господарсько! дiяльностi.
Загалом, единий податок е важливою i необидною ланкою податкових вщносин, яю виникають у суспль-ствД м1ж державою, органами мiсцевого самоврядування та його платниками. Окрiм того, вш виступае головним знаряддям реалiзацif державно! регiонально!' податково! полiтики та формуеться у зв'язку з шшими шструмента-ми державного регулювання економiчних процесiв, яю одночасно е невщ'емними елементами економiчно! сис-теми держави. Проте не слщ забувати, що вш податки, у тому числД единий податок, можуть бути ще й дуже небез-печним шструментом у розпорядженнi держави, органiв мюцевого самоврядування. Адже без науково! концепцй податково! полiтики загалом та регюнально! в тому числi, вони можуть гальмувати соцiально-економiчний розвиток держави, регюну. Сучасна концепцiя податково! полгга-ки Укра!ни мiстить обГрунтованi висновки щодо впливу мiсцевого оподаткування на результата господарсько! дд-яльностi пщприемств та оргашзацш, обсяг, напрямки й характер швестицш, розмiр i структуру фонду споживання, галузеву й територiальну структуру економiки. Таке зорД-ентоване вдосконалення мiсцевого оподаткування спри-ятиме гарантованому забезпеченню необхщно! доходно! бази мюцевих бюджетiв, стимулюванню мiсцево! влади до пошуку нових джерел доходiв, а також подоланню дис-пропорцш у соцiально-економiчному розвитку регiонiв та прискореному розвитку депресивних територш.
Висновки та пропозицп. Отже, беручи до уваги ви-щевикладенi теоретико-правовi положення, спробуемо видтити ряд узагальнень i висновкДв щодо характерних ознак единого податку, яю е визначальними у його змютД.
По-перше, единий податок е платежем юридичних i фiзичних осiб — суб'ектiв пщприемницько! дiяльностi, що стягуеться лише до мюцевих бюджетДв держави. Тоб-то на вщмшу вiд iнших обов'язкових платежiв, якi не до-зволяеться використовувати не за призначенням та, що стягуються до державних цДльових фондiв, цей податок не мае конкретного цтьового призначення.
По-друге, единий податок встановлюеться ви-ключно державою на пiдставi Кодексу, за юридично закрДпленими правилами. Таке його встановлення державою — це своерщна форма прояву и державного су-веренiтету i здшснення належних функцiй владностi. Отже, мобшзащя i використання надходжень вiд сплати единого податку мають правову основу, стають об'ектом контролю з боку оргашв доходiв i зборiв.
По-трете, единий податок — це обов'язковий вид платежу. Обов'язковють податку виражаеться в тому, що за порушення встановленого строку сплати, роз-мiру платежу, ухилення вiд сплати, передбачена вщпо-вщальнють платника, тобто необхщнють примусового
виконання даного платежу, що вiдрiзняе його вiд добровольно! пожертви.
По-четверте, единий податок може стягуватись лише у грошовш формД.
По-п'яте, при сплатi единого податку вщбуваеться перехiд частини коштДв iз власностi окремих платникiв (юридичних i фiзичних осiб — суб'ектiв пщприемниць-ко! дiяльностi) у власнють усДе! держави.
По-шосте, единий податок слщ розглядати як рДзно-вид прямих прибуткових податюв, що стягуеться залеж-но вiд обсягiв доходу, отриманих протягом податкового (звiтного) перюду, господарського обороту, виду дДяль-ностД, кiлькостi зайнятих, фонду заробiтно! плати тощо.
По-сьоме, податку властива шдивщуальна без-оплатнiсть. Це означае, що при його стягненш держава не бере на себе обов'язюв по наданню кожному окре-мому платнику певного еквiваленту, рiвного !х платежу.
По-восьме, для податку характерна регулярнють його стягнення, а це означае, що даний платДж вноситься перюдично, в чико встановленi законодавством строки.
По-дев'яте, единий податок — категор1я не тльки економiчна, але й правова. Правовий змют категорД! податку проявляеться через систему специфiчних зобов'язань, правових норм, шститулв. ПодатковД правовщносини е лише зовнiшньою формою прояву взаемовщносин м1ж державою (контролюючими органами), юридичними i фiзичними особами — суб'ектами пщприемницько! дд-яльностД, м1ж якими формуеться визначена супщряднють Д система суспiльно-економiчних iнтересiв, що законодав-чо, шституцшно закршлюе щ економДчнД стосунки. Це свого роду «правила гри», правила економДчно! поведднки щодо податкових вддносин, яю пронизують усД сфери еко-номДчного життя. Якщо таю правила сформульованД нечетко або не конкретно (наприклад, взаемосуперечливД чи залишають поза увагою деяю сфери податкових вддносин, перешкоджають перерозподдлу ВВП), то наслддком цього може стати ерозДя господарсько! полДтики, а згодом Д само! економДчно! системи держави.
По-десяте, единий податок е невдд'емним атрибутом держави (оргашв мюцевого самоврядування), який встановлюеться для фшансового забезпечення виконання нею (ними) сво!х функцш Д соцДально-економДч-ного розвитку регюшв.
Таким чином, лопка аналДзу характерних ознак единого податку привела нас до визначення дано! ка-тегори. бднний податок — це закономДрне об'ективно-суб'ективне явище, система податкових правовддносин, що виникають (складаються) мДж державою (органами мюцевого самоврядування) та юридичними Д фДзични-ми особами — суб'ектами пщприемницько! дДяльностД з приводу мобшзацй до мюцевих бюджет держави Д використання частини вартостД ВВП, що не мае конкретного цтьового призначення та який дДе законодавчо з метою стимулювання розвиту пщприемництва та фшансового забезпечення сощально-економДчного розвитку регюшв.
Висновки та пропозицп. Таким чином, розглянув-ши спрощену систему оподаткування, облДку Д звдгаосп юридичних Д фДзичних осДб, яю здшснюють пддприем-ницьку ддяльшсть, ми ддйшли висновку, що запровадження тако! системи фДксуе порушення принципу со-щальнод справедливостД оподаткування Д лише створюе поверхневу видимють и спрощення. КрДм того, проана-
лозований вище мехашзм справляння единого податку в Укра!ш не водповодае вимогам як його платников, так о водомш у наукових колах теори демократичного опо-даткування, згодно з якою: «рошення з питань доходов о видатив бюджет-у ухвалюються самими платниками податков о споживачами суспольних благ» [10].
У сучасних умовах трансформаци економши Укра-!ни сл1д закладати подвалини больш оптимально! сис-теми оподаткування з урахуванням надбань свотово! економочно! теори та практики. Тому, на наш погляд, подальше удосконалення нацюнально! системи оподаткування юридичних та фозичних ошб мае здшснюватися в1дпов1дно до форм оргашзацп приватного подприемни-цтва та у напрямку подвищення рол1 саме прибуткового податку о поморно-прогресивно! системи оподаткування. Звичайно, запровадження тако! системи та И оптимь зацоя потребують тривалого часу, зваженосп, послодов-ност1. Та разом з тим, лише такий п1дх1д до проведення реформування нащонального оподаткування дасть змо-гу державо отримати не тольки надшне джерело доход1в, а й доевий шструмент регулювання доход1в населення.
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс Укра!ни в1д 02.12. 2010 р. №2755-У1 (з1 змшами) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws /зЬо,^2456—17.
2. Андрущенко В. Фшансова думка Заходу в ХХ столот (Теоретична концептуалозацоя о наукова проблематика державних фшаншв) / В. Андрущенко. — льв1в : Каменяр, 2000. — 305 с.
3. Андрущенко В. Л. Податково системи зарубож-них кра!н : навчальний пошбник / В. Л. Андрущенко, О. Д. Даншов. — К. : Комп'ютер прес, 2004. — 240 с.
4. Вишневский В. П. Налогообложение предприятий в Украине : монография / В. П. Вишневский. — Донецк : ИЭП НАН Украины, 1998. — 328 с.
5. Вишневский В. П. Уход от уплаты налогов: теория и практика : монография / В. П. Вишневский, А. С. Веткин. — Донецк : ИЭП НАН Украины, 2003. — 228 с.
6. Вишневский В. П. Налогообложение: теории, проблемы, решения : монография / В. П. Вишневский, А. С. Веткин, Е. Н. Вишневская. — Донецк : ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. — 504 с.
7. 1ванов Ю. Б. Альтернативно системи оподаткування : монографоя / Ю. Б. 1ванов. — Харков : ХДУ — Торнадо, 2003. — 517 с.
8. Иванов Ю. Б. Налоговое планирование: принципы, методы, инструментарий : монография / Ю. Б. Иванов, В. В. Карпова, А. Н. Карпов. — Харьков : ИД «ИНЖЕК», 2006. — 272 с.
9. Соколовська А. М. Податкова система держави: теороя i практика становлення : монографоя / А. М. Соколовська. — К. : Знання — Прес, 2004. — 454 с.
10. Соколовська А. М. Основи теори податков : навчальний пособник / А. М. Соколовська. — К. : Кондор, 2010. — 326 с.
11. Сутормона В. М. Держава — податки — бознес (1з свотового досводу фоскального регулювання ринково! економоки) : монографоя / В. М. Сутормона, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко. — К. : Либодь, 1992. — 328 с.
12. Закон Укра!ни вод 20.11.2012 №5492/17 «Про збор та облок единого внеску на загальнообов'язкове державне соцоальне страхування» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2464—17.
2014/№1
35
