CC BY
15
Ukrainian Journal of Ecology
UkrainianJournal of Ecology, 2018, 8(1), 297-306 doi: 10.15421/2018_215
ORIGINAL ARTICLE UDC[591.9:598.2](282.247)
The structure of the ornithofauna of the floodplain of the middle
reaches of the Zgar River
O.A. Matviichuk, A.B. Pirhal
M. Kotsyubinsky Vinnytsia State Pedagogical University Ostrozkogo St. 32, Vinnitsa, 21001, Ukraine
E-mail: moa vinni@gmail. com Submitted: 03.01.2018. Accepted: 05.02.2018
The article presents the materials of long-term studies of the ornithofauna of the floodplain of the middle reaches of the Zgar River within the limits of the zoological reserve of the national significance of "Zgarsky", located within the limits of the Litinsky and Zhmerinsky regions of the Vinnytsia oblaast. The study of the species structure, the nature of topical bonds, and the ecological groups of the avifauna, revealed the peculiarities of the dynamics of the population density of the bird sanctuary in the main types of biotopes during 2005-2017. The territory's avifauna structure comprises 169 species of birds, of which 86 species are nesting and migratory, 38 - settled, 31 - on passage, 12 - wintering, 2 - nomadic. The dominant species of bird communities were obligatory and optional zoophages (124 species), some fewer were phytophagous (38 species) and polyphagous (7 species). The trends in quantitative indices of the ornithofauna demonstrates the tendency to increase the role of dendrophiles species in the formation of nesting bird communities of all the habitats, including meadow and wetlands. We also registered that the ratio of camphoric species in meadow bird communities is decreased. This occurs due to the backdrop of reduced man-caused load and acceleration of natural successional processes, which are accompanied by overgrown shrub-tree phyto-associations of most habitats. The highest indexes of species similarity in the reproductive period are typical for the "Upper" and flooded peat quarries (Cj = 0,565), as well as flooded quarries and meadows (Cj = 0,301). In the latter case, the similarity is determined by common dendrophile species, which may indicate degradation of meadow bird communities. The floodplain of the middle reaches of the Zgar River inhabits 16 species of birds included in the Red Data Book of Ukraine, of which 7 were the nesting species or regularly registered in breeding period.
Key words: avifauna; Zhar River; species structure; habitat distribution; ornithofauna transformation
Структура орытофауни заплави середньо!' течи р. Згар
О.А. Матвмчук, А.Б. Пфхал
В'ичницькийдержавнийпедагогiчнийун'/верситет¡м. М. Коцюбинського вул. Острозького 32, В1нниця, 21001, Укра'на E-mail: moa vinni@gmai¡. com
У робот1 представлена матерiали багаторiчних дослщжень орнлтофауни заплави середньо! течи р. Згар в межах загальнозоолопчного заказника загальнодержавного значення «Згарський», розташованого в межах Л™нського i Жмеринського р-ыв ВЫницькоУ обласп. Вивчен видова структура, характер тотчних зв'язюв, та еколопчы групи авiфауни, виявлен особливост динамки щтьносп населення птахiв заказника в основних типах бютотв упродовж 2005-2017рр. Структура авiфауни територи об'еднуе 169 видiв птахiв, з яких 86 вид1в - гнiздовi та перел^ы, 38 - ост^ 31 - прол^ы, 12 - зимуюч^ 2 - зал^ы. В орытоценозах домЫують обл^аты та факультативы зоофаги - 124 види, менше фтофапв (38 вид1в) та полiфагiв (7 вид1в). Характер динамки кшьюсних показниюв орытофауни демонструе тенденци до зростання ролi дендрофтьних вид1в у формуванн п-издових орнiтоценозiв уах бютотв, у тому чи^ лучних i водно-болотних при одночасному зменшенн частки кампофтьних видiв у лучних орытоугрупованнях. Це вщбуваеться на ™i зниження техногенного навантаження та прискорення природних сукцесмних процеав, як супроводжуються заростанням чагарниково-деревними фтоасо^а^ями бтьшосп бютотв. Найвищими показниками Ыдексу видово!
подiбностi в репродуктивний перюд вiдзначаються став «Верхнм» та затопленi торфовi кар'ери (С=0,565), а також затопленi кар'ери й луки (С=0,301). В останньому випадку подiбнiсть зумовлюють спiльнi дендрофiльнi види, що може свiдчити про деграда^ю лучних орнiтоценозiв.
Заплаву середньоУ течи р. Згар заселяють 16 видiв птахiв, включених до ЧервоноУ книги УкраУни, з яких 7 достовiрно гнiздують, або регулярно зустрiчаються в гыздовий перiод.
Ключов1 слова: авiфауна; р. Згар; видова структура; бютотчний розподiл; трансформацiя орнiтофауни
Вступ
Особливосп nepe6iry сукцесiйних процесiв у деградованих екосистемах та 'х вплив на 6ioTy Hapa3i достатньо добре вивчен (Barkham, 1993; Cruickshank et al, 1995; Fraixedas et al., 2017). Проте, характер формування видово''' структури орнгтофауни рiзних фiзико-географiчних смуг мае свою специфку (Chudnenko, 2017; Gridneva & Mel'nikov, 2013). В середин ХХ столiття природы ландшафти басейну р. Згар зазнали суттево' трансформаци через дiю масштабних гiдромелiоративних заходiв, розорювання заплави, торфовидобуток, формування системи ставкiв рибогосподарського призначення.
Деграда^ю екосистем та фрагментацiю бiотоniв зазвичай розглядають як найважливiшi чинники, як спричинюють втрату бiорiзноманiття (Hoffmann et al., 2010). Так, знищення будь якого типу стаци, яка пщтримуе iснyвання птаха на певному етап його рiчного циклу, глибоко впливае на популя^ю виду в цтому. Наприклад, змiна структури мiсць зимувальних скупчень птахiв, або бiотоniв, розмщених у мiсцях 'х зупинок, чи на традицмних мiграцiйних маршрутах суттево загрожують дальнiм мiгрантам (Fraixedas et al., 2017). Заплава Згару, як складний комплекс водно-болотних упдь, розташована в межах регюнального мiграцiйного коридору, що робить и одним iз ключових об'ектiв, якi птахи використовують niд час сезонних nеремiщень (Matsyura et al., 2012). Також дослужена дiлянка заплави е одним iз найбiльших у регiонi мiсцем гыздування водоплавних та навколоводних nтахiв.
ЗмЫа структури ландшафту е однiею з найпомгтнших форм впливу на екосистему за ди антропогенного чинника. Особливо вщчутним вiн став наnрикiнцi ХХ стол^тя, коли вiдбyлись nотyжнi перехщы процеси у сiльськомy госnодарствi, внаслщок яких 20-54% сiльгосnyгiдь Схiдноí та ^вычноТ Европи, у тому чи^ й Укра'ни, змiнили свое призначення, або ж 'х ексnлyатацiя була припинена (Lehtila & Dinnetz, 2017; Smaliychuk et al., 2016). Це вплинуло на рiзнi характеристики екосистем, у тому чиш 'х бiорiзноманiття, гiдрологiчнi та геохiмiчнi параметри (Lehtila & Dinnetz, 2017). МалоцЫИ орн землi були nеретворенi здебтьшого на пасовища, або зазнали природного залкнення (Fraixedas et al., 2017; Griffiths et al., 2013).
За сприятливих умов болотна рослиннкть, особливо и чагарниково-деревний ярус, можуть вщновитись за nерiод до 5 роюв. При цьому формуеться структура фiтоценозiв, nодiбна до тако' у природних бютопах. (Destrochers et al., 1998) Водночас, характер переб^ сукцеайних nроцесiв на залишених сiльгосnyгiддях е неоднорщним, часто простежуються вiдхилення вщ класично''' схеми змiни бiологiчних угруповань (Ruskule et al., 2012).
Типовим прикладом реакци на змЫу характеру землекористування в Европ та на Ыших континентах е залкення вiдкритих стацiй: покинутих земель стьськогосподарського призначення, торфових кар'ерiв тощо, що ктотно впливае на мiсцеве бiорiзноманiття (Graham et al., 2017).
Наслщки неконтрольовано' сукцеси на землях, де наразi припинене сiльгосnвиробництво, нин вивчають. Зокрема, встановлюють nотенцiйнy вигоду для населення таких територiй та екосистеми в цiломy, видiв тварин та рослин, доцтьысть регенерацП лiсових масивiв тощо (Navarro & Pereira, 2015).
Водночас, з початку ХХ1 столiття вiдбyвалось активне вщновлення господарських робiт на покинутих ранш цiнних орних землях (Griffiths et al., 2013; Laaksonen & Lehikoinen 2013), що в перюд з 1980 до 2013р. спричинило скорочення видового рiзноманiття птахiв майже на 57% на всм територи Европи (Pe'er et al., 2014).
Одним iз ефективних шляхiв збереження видового рiзноманiття флори та фауни iнтенсивно експлуатованих територм стало впровадження схем агроеколопчного змiстy, якi являли собою фiнансовi компенсацГ'' фермерам за змiнy практики ведення стьського господарства, що мало еколопчний ефект (Fraixedas et al., 2017). Таю програми передбачали, зокрема, розширення площ лучно-пасовищних yгiдь, скорочення обсяпв або припинення внесення добрив, засобiв захисту рослин, збереження бюлопчного рiзноманiття та ландшафтiв (Fraixedas et al., 2017).
Розширення площ стьськогосподарських упдь на початку ХХ столгття призвело до деградаци цтоТ низки бiотоniв, важливих для iснyвання nтахiв. Проявами Ух стало зведення старих лiсiв та гiдромелiорацiя бол^. Так, саме цi типи екосистем отримали найзагрозливший статус практично по усм територи Европи. Так, внаслщок формування системи дренажних каналiв було осушено до 60% площ торфових бол^ ФЫлянди (Fraixedas et al., 2017).
Ефективна рекультива^я покинутих торфових кар^в е складним i довготривалим процесом, який вимагае розробки спе^альних nланiв дiй для кожно' конкретно' територи.
Вiдомо, що особливосп динамiки порушених екосистем, вiрогiднiсть вщновлення 'х бiорiзноманiття залежить не лише вщ характеру ди техногенного чинника, але й вщ термiнy його впливу на середовище. Вважаеться, що ефективнкть проеклв з вiдновлення водно-болотних упдь можна оцЫювати вже за 15-20 роюв. Водночас, nомiтнi позитивы зрушення, зокрема формування близьких до природних зоо- та фiтоценозiв, Ыколи фiксyються не ранiше, нiж за 30 (Mazerolle et al., 2006), або й 50 роюв (Zampella & Laidig, 2003). Загалом, торфовi болота вiдзначаються потужними механiзмами зворотного зв'язку, як через сyкцесiйнi процеси прагнуть повернути систему до стабтьного стану (Minayeva et al., 2017). Проте, умови, як формуються на вщпрацьованих торфових кар'ерах, не дозволяють без
запровадження комплексу спе^альних заходiв з реколоызацп флори та фауни повернутись до природного стану (Mazerolle et al., 2006).
Вщтак, важливо вивчити регюнальы особливостi змiни складу та чисельност птахiв з огляду на те, що дослiджувана територiя розташована в межах об'екту природо-заповiдного фонду.
Матер1али та методи досл1джень
Дослщження проводили упродовж 2005-2017 роюв в заплавнiй частинi середньоУ течи право)' притоки р. Пiвденний Буг - рiчки Згар. Дана територiя розташована в межах загальнозоологiчного заказника загальнодержавного значення «Згарський», площею 3018,7га в Л™нському та Жмеринському районах ВЫницькоУ областi.
Трапецiевидна долина Згару, з середньою шириною 4км, лежить в асиметричному басейн зi слабко-хвилястим рельефом. Заплава двобiчна, переважно заболочена, завширшки 0,05-2км. Рiчка мае фоновi глибини 0,5-1,5м, слабко звивисте рiчище, повiльну течiю. Стiк зарегульований ставками (Sovgira et al., 2010). В подiбних умовах формуються здебтьшого зооценози сiльгоспугiдь, суходiльних лук i пасовищ та водно-болотний.
Прибережнi дтянки вiдпрацьованих торфових кар'ерiв та ставки в заплавi р. Згар займають масиви Carex sp., Phragmites australis (Cav.), Typha angustifolia Bory & Chaub. Трав'яний ярус формують Alisma plantago aquatica L., Poa palustris Reichb., Iris pseudacorus L., Lysimachia nummularia L., Myosotis scorpioides L., Geum rivale L., Calla palustris L., Bidens tripartita L. (Sovgira et al., 2010). У структурi деревноУ рослинносп домЫують Alnusglutinosa (L.), Salix alba L, Salix triandra L, Populus alba L, Populus tremula L, Betula pendula Roth., Prunus avium L.
Наразi в ландшафтно-бютотчнм структурi дослщженоУ територiУ варто видiлити 4 основы типи: ставки, заростаючi торфовi поля, перезволожен береги р. Згар пщ масивами A. glutinosa (L.), низины болота. У кожному iз вказаних бютотв було закладено постiйний облковий маршрут, протяжнiстю у 4км. Загалом за перюд дослiджень за маршрутами було пройдено понад 800км.
У ходi польових дослщжень був зiбраний фактичний матерiал про видовий склад, чисельнкть населення, характер просторового розподту птахiв в основних бiотопах, видову структуру сезонних орнiтоценозiв.
Для проведення облтв використовували комбiнованi методики, в основi яких лежить маршрутний метод (лЫмних трансект). Облiки здiйснювали в ранковий час, не тзыше ыж через 1 годину пiсля сходу сонця в уа сезони року не менше нiж тричi у кожен iз сезонiв позaгнiздового перюду i не менш, нiж 5 разiв упродовж репродуктивного перiоду в кожному бютопк
Окрiм того в рiзнi сезони 2005-2017 рокiв здмснювали екскурсп до решти територiй заказника, не охоплених регулярними облками, задля уточнення видового складу птaхiв як Ух заселяють.
Окрiм облiкiв тих видiв птaхiв, якi aктивнi впродовж свгглоУ пори доби, виявляли та встановлювали чисельнiсть нiчних птaхiв: совоподiбних (Strigiformes), деркача Crex crex (L.), перептки Coturnix coturnix (L.) та дрiмлюги Caprimulgus europaeus L. Видову структуру й чисельнкть совоподiбних визначали з використанням методу голосовоУ стимуляци, який довiв свою ефективнiсть у порiвняннi з рiзними пiдходaми, як передбачають лише вiзуaльний контакт (Pryde & Greene, 2016; Worthington-Hill & Conway, 2017).
Чисельнкть та локaлiзaцiю деркача та перептки встановлювали за допомогою методу картування територп. Вiдомо, що упродовж репродуктивного перюду самц згаданих видiв активно токують в межах своУх гыздових територiй (Rek & Kwiatkowska, 2016; Rçk et al., 2011). Кожного стваючого самця враховували як пару. ЩЦтьнкть населення виявлених на маршрутах птaхiв визначали за формулою (Atemasov et al., 2016):
_ 40Пл + 20П;2 + 10П;З + 5П;4 + 2П;5 + 0,5П;6 Ul L , де
D¡ - щiльнiсть населення птaхiв i-го виду (особин/км2 - дaлi ос/км2), nij- кiлькiсть особин i-го виду, виявлених в j-м iнтервaлi (j = 1, 2, ..., 6), L - протяжнкть маршруту. 1нтервали виявлення птaхiв: 1 ) 0-12,5 м вщ облiковця;
2) 12,5-25 м;
3) 25-50 м;
4) 50-100 м;
5) 100-250 м;
6) понад 250 м вщ облковця (Atemasov et al., 2016).
Анaлiз а^зноманггтя гыздових птaхiв здiйснювaли шляхом порiвняння Ыдекав видового рiзномaнiття 4 основних бютотв. Для цього використовували iндекс МенхЫка:
п — 5
UMn = ^f, де
S - ктьюсть виявлених на трaнсектi видiв;
N - загальна ктьюсть виявлених на трансект особин усiх видiв птaхiв.
Для встановлення ступеня подiбностi дослщжених бiотопiв вираховували iндекс Жаккара за формулою: С, = де
J a+b-f н
а - ктьюсть видiв у першому бютот; b - кiлькiсть видiв у другому бютот;
j - ктьюсть спiльних для бiотопiв видiв птaхiв (Chaplygina et al., 2016).
ДомЫантом вважали нaйчисленнiший вид в угрупованы, субдомiнaнтaми - тi види птaхiв, чия частка в угрупованн
Ukrainian Journal of Ecology, 8( 1), 2018
дорiвнювала, або перевищувала 5%; фоновими - 1-4,9%.
Результати та ix обговорення
В pÍ3HÍ сезони року в дослужен частинi заплави р. Згар зус^чаеться 169 видiв niaxÍB, якi належать до 17 рядiв та 43 родин, що складае 70,4% вщ yciei орнiтофауни Вiнницькоí областi та 40,6% - УкраУни.
Основу авiфауни формують гнiздовi та перелiтнi птахи - 86 видiв, що складае 50,9% вщ ycix виявлених тут видiв (рис. 1). Меншою е ктьюсть осiлиx птаxiв - 38 видiв, 22,5%. Пiд час сезонних мiграцiй в межах заказника в рiзнi роки зареестрований 31 вид (18,3%), а взимку - ще 12 видiв, 7,1 %. У рiзнi роки були зафксован випадки зальотiв 2 видiв птаxiв (1,2%). Висока мозаíчнiсть дослщженоУ територп сформована рiзними, за генезисом, бютопами створюе передумови для поеднання в íí межаx кiлькоx еколого-фаунiстичниx комплексiв птаxiв.
В структурi авiфауни заказника «Згарський», за представленiстю, домЫуе екотип дендрофiльниx птаxiв - 69 видiв, або 40,8% (рис. 2). Вони заселяють широколистянi масиви на низинниx берегаx р. Згар з домЫуванням A. glutinosa, острiвнi втьшаники та вербняки на пiдвищениx дiлянкаx лук, деревну рослиннiсть узбережь ставюв та торфовиx кар'eрiв. Мiсцями концентраци лiмнофiльноí компоненти орнiтофауни заплави р. Згар е ставки рибогосподарського призначення у сxiднiй частин заказника, залит поля видобутку торфу в його центральна та заxiднiй частинаx, а також система дренажниx каналiв та, власне, рiчище р. Згар. Площа вiдкритого водного дзеркала тут складае понад 2км2, а ще понад 12км2 - очеретяно-рогозовi зарост на вiдпрацьованиx торфовиx кар'eраx та у вершинi ставу «Верxнiй». За перiод дослiджень в рiзнi сезони року тут виявлено 64 види (37,9%) лiмнофiльниx птаxiв (рис. 2).
И Гшздов! та
перелггш □ Ocrni
□ Пролiтнi
□ Зимуючi
Рис. 1. Групи птахiв заплави р. Згар за характером використання територп
Ус 27 видiв (16%) кампофтьних птахiв фауни заказника зосереджен здебiльшого на лучних дiлянках центрально!' частини заказника, узбережжях ставу та в прилеглих агроценозах.
Нарешт, 9 видiв (5,3%) синантропних птахiв проникають у межi заплави з сумiжних iз нею територiй сiл Багриывц, Горбiвцi, Залужне, Микулинцi та Рiжок Лiтинського р-ну i Зоринцi Жмеринського р-ну.
Одыею з головних фунщй бiологiчного органiзму е його живлення, особливостi якого прямо, або опосередковано визначають чисельнiсть популяцп', успiшнiсть розмноження, поширення, специфку способу життя, поведЫки, тощо. Задля об'ективноУ оцiнки стану авiфауни необхiдно сформувати чiтке уявлення про систему и трофiчних зв'язкiв з середовищем.
Вiдповiдно до типу Уж^ домiнуючого в рацiонi, ус виявленi птахи були згрупованi до трьох категорм: зоофаги - 124 види (73,4%), фтофаги - 38 видiв (22,5%) та полiфаги - 7 видiв (4,1%). Природно, подiбна класифiкацiя е доволi умовною, адже рацiон бiльшостi птахiв ктотно варiюе упродовж року, окремi ж види за появи доступншого, на даний момент, альтернативного корму, переходять до його споживання. Аналiз структури рацюыв уах видiв aвiфaуни заплави дозволяе видтити 11 субкатегорм (Рис. 3).
Найчисленншими з-помлж факультативних зоофапв (38 ви^в, 22,5%) е птахи як споживають переважно наземних комах. Проте, до Тх рацiону в окремi сезони року входить рослинна компонента (зелен частини рослин, насiння, ягоди, плоди). О^м них, виявлено 25 видiв (14,8%) облiгатних ентомофагiв, основа рацюну яких представлена комахи, iз включенням iнших наземних безхребетних тварин (м'якуни, черви, дрiбнi членистоногi). А ще 3 види птахiв (1,8%), споживаючи здебiльшого наземних безхребетних, часто доповнюють рацiон дрiбними хребетними тваринами. Хребетн тварини, iнколи з включенням великих безхребетних, представлен в рацюы 17 видiв (10,1 %) птахiв. Виключно ж хордовими тваринами живиться 6 видiв (3,6%) птахiв заплави (облiгатнi орнiтофаги, мюфаги та герпетофаги). ДомЫування водно-болотних ландшафлв в межах територГТ створюе сприятливi умови для живлення низки пдрофтьних птахiв. Гiдробiонти домiнують у рацюы 25 видiв (14,8%) птахiв заплави, а ще 10 видiв (5,9%) споживають також рiзноманiтнi рослиннi корми (рис. 3).
Обл^атних фiтофагiв, як живляться виключно вегетативними частинами рослин, Тх наанням або плодами, в орнггофауы об'екту виявлено лише 6 представниюв (3,6%). Ще 10 видiв (5,9%) споживають також наземних безхребетних, а 22 види (13%) - безхребетних та хребетних пдробюнлв.
П ГБ
ГБ - пдробюнти; ГБ/Р - пдробюнти та рослини; Р/ГБ - рослини та пдробюнти; ГБ/Р - пдробюнти та хребетш; Х - хребетш;
БХ - безхребетш тварини; БХ/Х - безхребетш та хребетш; Х/БХ - хребетш та безхребетш; БХ/Р - безхребетш i рослинна 1жа; Р - рослинна 1жа;
Р/БХ - рослинна 1жа та безхребетш; П - полiфаги.
Рис. 3. Еколопчы групи птахiв долини р. Згар за характером рацюну (у %) Полiфагами варто вважати 7 видiв птахiв (4,1 %), як заселяють заплаву р. Згар (Рис. 3).
Зимова авiфауна заплави Згару представлена здебтьшого дендрофтьними видами, як демонструють високу евритопнкть, проникаючи до невластивих Тм, у гнiздовий перiод, стацiй - перезволожених внутршнх частин торфових полiв, очеретяно-рогозових масивiв ставу.
Весняну та оанню орнiтофауну доповнюе цiла низка лiмнофiльних видiв. Вiдомо, що природы та антропогенн за генезисом водно-болотн стаци е традицiйними мiсцями тимчасових зупинок птахiв у ходi глобальних прольолв (Мтауеуа et а1., 2017). Переважна бтьшМсть птахiв заплави, виявлених в цей час е дальыми сезонними мiгрантами, якi активно використовують як безпосередньо акватор^ р. Згар, так i ставки, затоплен кар'ери видобутку торфу та Тх узбережжя.
Основу видовоТ структури орытофауни усiх обстежених бiотопiв, за виключенням втьшаниюв, формували гнiздовi та перел^ы птахи (табл. 1).
Таблиця 1. Основы характеристики гыздовоТ орнiтофауни заказника «Згарський»
Показник Ставки Торфовi кар'ери Луки Втьшаники
2005 2010 2017 2005 2010 2017 2005 2010 2017 2005 2010 2017
. гнiздовi й гн1здуюч1 . . 44 47 48 35 37 38 30 31 29 22 25 21
Юльюсть перел1тн1 в бютоп1
видiв осiлi 4 8 8 9 14 14 12 16 14 22 22 23
гнiздуючi в сумiжних 1 2 2 17 22 21 12 17 18 4 4 4
бiотопах
Загальна щiльнiсть населення 88,8± 103,3 129,8 38,9± 48,7± 69,7± 21,9± 22,8± 24,4± 20,2± 24,6± 33,9±
(ос/км2) 0,3 ±0,6 ±0,4 0,3 0,5 0,3 0,4 0,5 0,3 0,3 0,5 0,4
Кiлькiсть видiв-домiнантiв 1 1 1 1 1 1 2 1 1 1 1 1
Кiлькiсть видiв-субдомiнантiв 3 3 3 4 1 1 3 0 1 2 1 3
Кiлькiсть фонових видiв 17 19 16 26 35 35 37 46 41 41 44 26
1ндекс видового рiзноманiття 1,91 2,02 1,84 2,64 2,73 2,33 3,35 3,68 3,26 3,67 3,54 2,83
(□мп)
Частка остих bi/^íb у Ух орнiтоценозaх у 2005-2017рр. становила в середньому 22,9% (lim 8,3±3,5%-34±2,8%). Таким чином, авiфауна 6ioToniB мае íctothí сезоны вщмЫносп не лише у ктьюсних показниках, але й у видовм CTpyKTypi. У той же час, ос^ птахи вiльшаникiв у середньому складали 49,7±2,7% населення птаxiв стацП' (табл. 1). Зауважимо, що о^м птаxiв, якi гнiздують безпосередньо в межах дослщжених бiотопiв, пiд час облкв були виявленi види, як здiйснювали регулярнi iнвазü'. Найчастiше Ух вiдмiчали у пiзньорепродуктивний перiод, коли вщбуваються масовi трофiчнi кочiвлi виводюв, або пiслягнiздова дисперсiя молодих особин. Найбтьша Ух кiлькiсть виявлена на територи торфових кар'ерiв та лук, куди вони проникають Í3 прилеглих населених пунклв або лiсовиx мас/BiB. Здебiльшого це синантропнi, часто колоыальы, види: Columba livia f. domestica Gm., Corvus frugilegus L., Corvus monedula L, Hirundo rustica L, Delichon urbica (L.), Passer domesticus (L.) тощо.
Практично в уах обстежених бiотопаx за перiод з 2005 до 2017рр. вiдбулись пом^ы змiни гiдрологiчного режиму та структур/ рослинного покриву в результат сукцеси. Як i в подiбниx бютопах iншиx територiй (Evstygneev & Voevodyn, 2013; Hancock et al., 2009; Mazerolle et al., 2006; Minayeva et al., 2017), це потягло за собою змми кшьюсних та яюсних параметрiв орнiтонаселення.
Вiдомо, що структура фiтоценозiв водно-болотних ландшафтiв е потужним предиктором появи птаxiв (Calme et al., 2002). Асо^ацп верби бтоУ S. alba L. на невеликих островах твденно-захщноУ частини ставу «Верхнм», недоступнi для людини та бтьшосп наземних xижакiв, створили передумови для формування колонм низки навколоводних птаxiв: Phalacrocorax carbo (L.), Nycticorax nycticorax (L.), Ardea cinerea L, Egretta alba (L.), Egretta garzetta (L.). Першi спроби гнiздування Phal. carbo (L.) у данм локаци зафiксованi наприкiнцi 90-х рокiв ХХ стол^тя, проте вони не були вдалими. Лише у 2001р. 8 пар даного виду зайняли стацю де нин розмщена колонiя, й уо"ишно загнiздились. У подальшому спостер^алась тенденцiя до збiльшення чисельностi виду й розширення меж поселення: 64 пари (17,92ос/км2) - у 2005р., 82 пари (22,96ос/км2) - у 2010р i 108 пар (30,24ос/км2) - у 2017р. (табл. 2).
Упродовж даного перюду вид був абсолютним домЫантом за чисельнiстю. Через обмежену площу вербових асоцiацiй та розширення меж колони Phal. carbo (L.) на островах, гостро зросла конкурен^я мiж птахами, як використовували дану ста^ю для гнiздування.
Так, чисельнiсть N. nycticorax (L.) та E garzetta (L.) рiзко скоротилась за означений перюд. Колоыя A. cinerea L. нин перемiстилась до схщноУ частини ставу, де вони гыздують поряд з E alba (L.) та Ardea purpurea L.
Групу субдомманлв за чисельнктю утворюють Fulica atra L, Larus ridibundus L, Chlidonias hybrida (Pall.) та Cygnus olor (Gm.) (табл. 2). Чисельнкть останнього зросла в перюд з 2011 року, коли в акватори ставу в гыздовий перюд залишалось до 60 особин негыздуючих птаxiв.
Варто зауважити, що L. ridibundusL. пкля 2005р., а Ch. hybrida (Pall.) пкля 2010р. вже не входили до групи субдомманлв. 1х чисельнкть поступово скорочувалась через зменшення площ стацiй, придатних для гыздування. Активнiсть експлуатаци акватори ставу «Верхнм», який входив до структур/ рибоводного пщприемства «ТИтинський рибцех», починаючи з 2005р. спадала.
Регулювання рiвня води, заходи iз викошування очеретяно-рогозових мас/BiB, заселення риб-фiтофагiв та розчистка прибережних вербняюв стали нерегулярними, що призвело до поступового скорочення площi вщкритого водного дзеркала, заростання прибережних дтянок масивами S. alba L, S. triandra L. та A. glutinosa(L.). Названi процеси знайшли вiддзеркалення у ростi щiльностi населення дендрофтьних птаxiв (кроногнiздовi, дуплогнiздовi), а також окремих пщвкногыздових i наземногыздових видiв (рис. 4).
Загалом, авiфауна ставу «Верxнiй» вiдзначаеться найнижчим значенням мдексу видового багатства, з-помiж уах дослщжених бiотопiв середньоУ течП' р. Згар (табл. 1).
Заростаючi торфовi кар'ери мае вищий, у порiвняннi з попереднiм бiотопом, показник видового рiзноманiття (табл. 1) за рахунок поеднання пдрофтьноУ авiфауни акватори й узбережь затоплених кар^в та дендрофтьних птаxiв прибережних чагарниково-деревних асо^ацм.
Подiбнi процеси простежуються також на деградованих природних торфових болотах, коли вщкрил болотн стацП' поступово залкнюються, збiльшуеться висота деревостану та знижуеться волопсть (Fraixedas et al., 2017). Останнм чинник зумовив особливо помине зростання щiльностi населення наземногнiздовиx птаxiв, а заростання узбережь масивами A. glutinosa (L.), S. alba L. та S. triandra L. - кроногыздових (рис. 4). За дослщжений перюд тут з'явились на гыздуваны Columba palumbus L., Picus canus Gm., Dendrocopos major (L.), Muscicapa striata (Pall.), Chloris chloris (L.) та Cardueliscarduelis(L.), а ParusmajorL. став фоновим видом.
За дослщжений перюд в структурi домманлв за чисельнiстю вiдбулись змми (табл. 2): нинi найчисленнiшим е A. platyrhynchos L., тодi як станом на 2005р та 2010р домiнували Podiceps cristatus (L.). Зростання щiльностi населення рiчковиx качок та скорочення чисельносп ниркових вiдмiчали й на iншиx затоплених торфових кар'ерах (Chudnenko, 2017). Piar чисельностi виявлений для Anser anser (L.), Cygnus olor (Gm.), при зниженн цього показника для Aythya ferina (L.).
Суцiльнi очеретяно-рогозовi масиви на узбережжях пдромелюративних каналiв та вщмтинах затоплених кар'ерiв, якi формуються пщ час розмивання опадами вiдвалiв породи, сприяли зростанню щiльностi населення пщвкноп-издових птаxiв (рис. 4): Botaurus stellaris (L.), Ixobrychus minutus (L.), F atra L, Acrocephaluspalustris(Bech.), Acrocephalus scripaceus (Herm.), Acrocephalus arundinaceus (L.).
Багато видiв птаxiв використовують торфовi болота та кар'ери у тзньорепродуктивний перiод, який зб^аеться з популяцiйними пiками рiзниx груп пдробюнлв (Minayeva et al., 2017). В цей час у 2005р., 2010р. та 2017р. було вiдмiчено вщповщно 17, 22 та 21 види птаxiв, як не гыздують безпосередньо у дослщженому бiотопi, але регулярно вщвщують його впродовж гнiздового перiоду (табл. 1).
Таблиця 2. Види-домЫанти й субдомЫанти в структур! гнвдовоУ авiфауни заказника «Згарський»
Бютоп Вид Щтьнкть населення (ос/км2)
2005р. 2010р. 2017р.
домiнанти:
Phalacrocorax carbo (L.) 17,92 субдомiнанти: 22,9б 30,24
Став «Верхнм» Ardea cinerea L. Cygnus olor (Gm.) 5,ВВ ?,5б 9,3В
Fulica atra L. ?,2В ? ?,5б
Larus ridibundus L. 5,ВВ
Chlidonias hybrida (Pall.) 4,4В домiнанти: 5,б
Podiceps cristatus (L.) 4,4В 3,б4
Anas platyrhynchos L. 5,04
Торфов1 кар'eри Anas platyrhynchos L. Aythya ferina (L.) субдомiнанти: 2,В 2,24 3,3б
Fulica atra L. 2,24 4,4В
Acrocephalus schoenobaenus (L.) 1,9б домiнанти:
Motacilla citreola Pall. 1,4
Sturnus vulgaris L. 1,бВ
Saxicola rubetra (L.) 1,4 1,4
Луки Perdix perdix (L.) Acrocephalus schoenobaenus (L.) Turdus pilaris L. Emberiza calandra L. субдомiнанти: 1,12 1,12 1,12 домiнанти: 1,4
Sturnus vulgaris L. 2,24 2,В
Troglodytes troglodytes (L.) 1,б В субдомiнанти:
Вiльшаники Sturnus vulgaris L. Troglodytes troglodytes (L.) Sylvia atricapilla (L.) Erithacus rubecula (L.) Turdus philomelos C. L. Brehm Parus major L. 1,12 1,12 1,4 1,бВ 1,9б 1,бВ
Вологi луки вiдзначаються одними Í3 найвищих показникiв видового pi3HOMaHirm з-помiж ycix дослiджених 6ioToniB середньоУ течй' р. Згар (табл. 1). Паралельно Í3 зростанням сукупноУ щтьносп населення nTaxiB це була реащя на nepe6ir сукцесiйних процесiв у межах бютопу. Встановлено, що зростанню чисельностi птахiв сприяе залiснення активно використовуваних пасовищ, проте цей показник знижуеться в умовах залкнення лук, як експлуатувались менш iнтенсивно (Graham et al., 2017). Дослщжеы лучн дiлянки упродовж тривалого перiоду використовувались для випасання худоби та анокоання мешканцями прилеглих сiл. Скорочення чисельносп поголiв'я велико' рогатоУ худоби в приватних господарствах призвело до зниження тиску на лучну екосистему. У поеднанн 3Í зниженням рiвня вологосп це призвело до осушення значноУ частини бiотопу, формування суходiльних рослинних асо^ацм, розширення площ зростання A. glutinosa (L.) та S. triandra L. у твденнм його частиы. В данiй локацГ'' наразi простежуеться тенден^я до формування лiсового угруповання через проходження стадм: суходiльнi луки ^ луки пiд поодинокими деревами ^ групи дерев ^ лк (Evstygneev & Voevodyn, 2013). Це ктотно позначилось на характерi динамки видовоУ структури авiфауни та У'' юльюсних характеристиках.
Нинi гнiздову орытофауну бiотопу формують 43 види, з яких 14 е остими, а 29 видiв - гнiздовими та перелтими (табл. 1). Цей показник виявляв позитивну динамку упродовж останнх 12 роюв. Зауважимо, однак, що збагачення видовоУ структури авiфауни та зростання сукупноУ щiльностi 'У населення вщбувалось за рахунок дендрофiльних видiв. Так, станом на 2017р., домЫантом за чисельнiстю став S. vulgaris L., а субдомiнантом - T. pilaris L., замiнивши при цьому кампофтьних Motacilla citreola Pall., Saxicola rubetra (L.), Perdixperdix (L.) та Emberiza calandra L., як формували групу домiнантiв та субдомЫанлв у 2005-2010рр. (табл. 2).
Пом^но скоротили свою чисельнiсть Coturnix coturnix(L.), Motacilla flava L., M. citreola Pall., Locustella luscinioides(Savi), A. schoenobaenus(L.), S. rubetra(L.), Luscinia svecica(L.), E calandra L. та Emberiza citrinella L. Водночас P. perdix(L.), Gallinago gallinago(L.), Alauda arvensisL., A.palustris(Bech.), Saxicola torquata(L.) та Oenanthe oenanthe oenanthe(L.) не були виявленi пiд час облтв 2017р. взагалi. Переважна бшьшлсть названих видiв е наземно-, або пiдвiсногнiздовими (рис. 4).
Негативний адитивний ефект залiснення вiдкритих стацiй позначаеться на популяцiях не лише кампофтьних nTaxiB, але й бiльшостi представниюв ряду Charadriiformes. Вiн виявлений також в рiзних вiдкритих бiотопах £врази та Пiвнiчноí Америки (Wilson et al., 2013). Водночас вiдмiчене збагачення видового складу та щтьносп населення дендрофтьних, здебiльшого кроногнiздових видiв (рис. 4): C. palumbusL., Streptopelia decaocto (Friv.), Lanius collurio L., Oriolus oriolus(L.), Garrulusglandarius(L.), Sylvia borin (Bodd.), S. atricapilla (L.), E rubecula (L.), Turdus merula L., F. coelebs L. та C. chloris(L.). Присутнкть в структурi бiотопу груп A. glutinosa (L.) забезпечують сприятливi умови для гнiздування дуплогнiздових птахiв - як Дятлоподiбниx Piciformes, так i тих, якi використовують ix дупла (рис. 4). Процеси залкнення лук зумовлюють зростання щiльностi населення Jynx torquilla L., Dendrocopos minor (L.), S. vulgaris L., M. striata (Pall.), Paruspalustris L., P. major L.
Подiбно до описаних вище бiотопiв, до гнiздовоí авiфауни лук долучаються види птаxiв, як не гнiздують безпосередньо в межах даного бютопу, але регулярно вщвщують його, особливо на етапах вигодовування пташенят, пiслягнiздовиx кочiвель та дисперсп молодих особин. 1х частка в структурi птаxiв, виявлених на маршрут в 2005-2017рр., коливалась у межах 22,2-29,5% (табл. 1). Cmrni лiсовi масиви, локалiзованi здебiльшого безпосередньо в заболочена долинi р. Згар, являють собою розрiзненi дендроценози з доммуванням Alnusglutinosa (L.) та Salix alba L., також включають Populus alba L, Populus tremula L, BBetula pendula Roth. Перезволожен розрiдженi насадження Salix triandra L. оточен фiтоценозами Carex sp., Phragmites australis (Cav.), Typha angustifolia Bory & Chaub. з Urtica dioica L. на пщвищених дiлянкаx. Рiчище Згару, яке забезпечувало умови для кнування невеликоí кiлькостi A. platyrhynchos, Porzanaporzana(L.), Porzana parva (Scop.), Gallinula chloropus (L.), упродовж 2005-2017рр. помiтно замулилось, а узбережжя щтьно заросло чагарниково-деревними асоцiацiями. Пщ час облiкiв 2017р. назвав вище види не були зафксоваы. Упродовж дослiдженого перiоду в результат зниження вологостi Грунту вiдмiченi процеси скорочення площ iнтразональниx компонентiв екосистеми - дтянок пiд очеретяно-рогозовими асоца^ями, що призвело до скорочення чисельносп Acrocephalus arundinaceus(L.). Змикання розрiзнениx куртин A. glutinosa i формування суцтьного лiсового масиву з високою зiмкнутiстю крон спричинило зниження щтьносп населення окремих наземногнiздовиx птаxiв (рис. 4): Phylloscopuscollybita(Vieill.), E. citrinellaL. та T troglodytes(L.). Зауважимо, що останнiй був доммантом за чисельнiстю за результатами облкв 2005р. в данiй стацп (табл. 2).
При цьому ктотно зросла частка облiгатниx дендрофiлiв (рис. 4) i, перш за все, кроногыздових птаxiв: C. palumbus(L.), O. oriolus(L.), G. glandarius(L.), Corvus cornix L., S. borin (Bodd.), S. atricapilla (L.), Sylvia curruca (L.), M. striata (Pall.), Ficedula hypoleuca (Pall.), T pilaris L., T merula L., T philomelos C. L. Brehm. та Erithacus rubecula (L.). Останн два види е субдоммантами за чисельнктю у 2017р. (табл. 2). Окремi елементи дуплогнiздового сегменту авiфауни вiльшаникiв також збiльшили свою чисельнкть упродовж 2005-2017рр. Це, зокрема, J. torquilla L., P. canus Gm., D. major (L.), Dendrocopos medius (L.), S. vulgaris L., Parus caeruleus L. та P. major L. З них, за результатами облку птаxiв у 2017р., S. vulgaris L. е домЫантом, а Parus major L. - субдоммантом (табл. 2).
Рис. 4. Еколопчы групи птаxiв долини р. Згар за мiсцем розташування п-лзд (у ос/км2). Умовн1 скорочення: Пл - плаваючопнiздовi, Кр - кронопнiздовi, Пд - пiдвiснопнiздовi, Нз норопнiздовi, Д - дуплопнiздовi, ГП - пнiздовiпаразити, П - петрофли.
наземнопнiздовi, Нр
Частка ви^в nTaxiB, як не гыздують безпосередньо у вiльшаниках, натомкть регулярно здiйснюють мвази, менша, ыж в iнших 6ioTonax. Так, упродовж всього перюду дослiджень в гыздовий перiод нами виявленi тут Pernis apivorus (L.), Dendrocopos syriacus (Hempr. et Ehr.), Phylloscopus sibiiatrix (Bech.) та Aegithalos caudatus (L.).
Загалом, орытофауна даного бiотопу вiдзначаeться порiвняно високим показником видового рiзноманiття (табл. 1) завдяки високм частцi остих птaхiв (до 50%), зберiгаe вщносно стабiльну структуру видiв упродовж року. Ствставлення видових структур aвiфaун основних бютотв заплави р. Згар з використанням iндексу Жаккара (табл. 3) демонструе загалом низький ступiнь Ух подiбностi.
Очiкувaно, нaйбiльш схожими виявились угруповання птaxiв ставу «Верхнм» та вщпрацьованих торфових кaр'eрiв (Cj=0,565). Вони представлен здебiльшого водоплавними та навколоводними птахами, а також низкою евритопних видiв. В обох бютопах простежуеться тенден^я до заростання берегiв чагарниково-деревними асо^а^ями, що сприяе Ух заселенню спiльними дендрофiльними видами.
Найменш подiбними, за видовим складом, е орытофауни ставу та вiльшaникiв (табл. 3) через доммування в Ух структур^ вiдповiдно, лiмнофiльниx та дендрофiльниx видiв птaxiв.
Таблиця 3. Показники видовоУ подiбностi основних бiотопiв середньоУ течи р. Згар
1ндекс видовоУ подiбностi (Cj)
Пари 6ioToniB -
2005р. 2010р. 2017р.
Став «Верхнм» - Торфовi кар'ери 0,508 0,559 0,565
Став «Верхнм» - Луки 0,125 0,214 0,193
Став «Верхнм» - Втьшаники 0,108 0,186 0,136
Торфовi кар'ери - Луки 0,246 0,342 0,301
Торфовi кар'ери - Втьшаники 0,257 0,324 0,263
Луки - Втьшаники 0,132 0,237 0,261
Облiковi роботи, виконан у межах заплави р. Згар дозволили виявити присутнкть в и авiфаунi 16 видiв nTaxiB, якi включенi до ЧервоноУ книги УкраУни. З них для 1 виду - Platalea ieucorodia L. виявлений зал^ в межi заказника (Lyubushchenko, 1989). Ще 8 видiв трапляються тут пiд час сезонних мiгрaцiй. З них регулярно фксуються Ciconia nigra (L.), Pandionhaiiaetus(L.), Grusgrus(L.), а Circuspygargus(L.), Circaetus gallicus(Gm.), Himantopushimantopus(L.) та Columba oenas L. i Otus scops (L.) - етзодично.
Нарешт ще для 7 видiв птaxiв, включених до ЧервоноУ книги УкраУни, встановлене n-издування в межах дослщженоУ територiУ, або вони регулярно трапляються тут в гыздовий перюд.
Так, в aквaторiУ ставу «Верхнм» у гнiздовий перiод 2017 року виявлено 3 пари Anas strepera L. i 2 пари Aythya nyroca (Guld.). З 2014 року тут регулярно вiдмiчaються 2 доро^ особини Haliaeetus albicilla (L.), а в 2015р. та 2017р. також i молода особина (Matviichuk et al., 2015).
На затоплених торфових кар'ерах заказника «Згарський» виявлене гыздування ще 2 пар A. strepera L. З 2005р. групу A. glutinosa на луках використовували для гыздування пара Lanius excubitor L. У 2017р. гыздування виду в данм стаци виявлене не було. Разом з тим, поодинок представники даного виду та Ух пари в гыздовий перюд регулярно вiдмiчaли щонайменше у 3-х лока^ях заплави Згару.
У втьхових лконасадженнях долини р. Згар станом на 2017р. встановлене гыздування одиночних пар Milvus migrans (Bodd.), Aquilapomarina C. L. Brehm та Picus viridis L. Птахи заселяють дуже заболочену, важко доступну, частину лку, що прилягае безпосередньо до рiчищa Згару.
Висновки
Орытофауну середньоУ течи р. Згар формують 169 видiв птaxiв, якi належать до 17 рядiв та 43 родин. Це, здебтьшого, гнiздовi та перелггы види - 86 видiв (50,9%) Менше осiлиx птaxiв - 38 видiв (22,5%), пролiтниx - 31 вид (18,3%), та зимуючих -12 видiв (7,1 %). Виявленi випадки зальолв 2 видiв птaxiв (1,2%) у межi заказника.
Переважна бтьшлсть бiотопiв заказника «Згарський», розташованого в середнм теч^' р. Згар, нaрaзi перебувае на рiзниx стaдiяx сукцеси, в умовах, коли активне господарське використання територи вже не здмснюеться, але формаци не досягли ^максноУ стадй\ Вiдтaк, стан орнiтофaуни заказника нин нестaбiльний, про що свщчать характер динaмiки основних и показниюв. Через aктивнi процеси заростання чагарниково-деревними фтоасо^а^ями бiльшостi бiотопiв, у тому чиш й водно-болотних угiдь, нaрaзi тут домiнують екотипи дендрофiльниx (69 видiв, 40,8%) та лiмнофiльниx (64 види, 37,9%) птaxiв. Водночас, в уах дослiджениx бiотопax простежуеться тенден^я до збiльшення частки кроногнiздовиx та дуплогнздових видiв.
1стотно нижчою е частка кампофтьних птaxiв - 27 видiв (16%). При цьому, подiбно до решти бiотопiв, в лучних екосистемах заказника рiзко зростае ктьюсть кроногнiздовиx та дуплогнiздовиx птaxiв, а вiдсоток нaземногнiздовиx та тдвкног-мздових навпаки зменшуеться.
9 видiв синaнтропiв (5,3%) проникають в межi заплави з прилеглих селт^в i не вiдiгрaють вщчутноУ ролi у формування УУ орнiтоценозiв.
За характером рaцiону в aвiфaунi переважають облiгaтнi та фaкультaтивнi зоофаги - 124 види (73,4%). Участь фггофапв та
полiфагiв значно нижча: 38 видiв (22,5%) та 7 ви^в (4,1 %) вщповщно.
Найбiльш подiбними, за видовим складом, е орытоценози ставу «Верхнм» та затоплених торфових кар^в (Cj=0,565). Проте, порiвняно високий рiвень подiбностi (Cj=0,301) демонструють також угруповання птаxiв затоплених кар^в i лук, який забезпечуеться, здебтьшого, дендрофiльними видами, що може свщчити про деградацiю даних стацм. Заплава середньоí течй' р. Згар пщтримуе iснування 16 видiв птаxiв, якi включенi до ЧервоноУ книги УкраУни. З них 1 вид - зальотний, 8 - пролггы, для 7 видiв доведене п-Мздування, або вони регулярно фксуються тут в гнiздовий перiод.
References
Atemasov, A. A., Atemasova, T. A., Devjatko, T. N. & Goncharov G. L. (2016). Struktura soobshhestva gnezdjashhihsja ptic bajrachnoj dubravy doliny reki Oskol [Structure of the community of nesting birds in a ravine oak wood in the valley of the Oskol river]. Visn. Dnlpropetr. Univ. Ser. Biol. Ekol, 24(2), 421 -429. doi:10.15421 /011657 (in Russian).
Barkham, J.P. (1993). For peat's sake: conservation or exploitation? Biodivers Conserv, 2(5), 556-566. doi: 10.1007/BF00056749 Calme, S., Desrochers, A. & Savard, J.-P. L. (2002). Regional significance of peatlands for avifaunal diversity in southern Quebec. Biological Conservation, 107, 273-281. doi: 10.1016/S0006-3207(02)00063-0
Chaplygina, A. B., Shupova, T. V. & Nadtochiy A. S. (2016). Ornitofauna nacional'nogo prirodnogo parka «Gomol'shanskie lesa» [The avifauna of the National Nature Park "Homilshanski Lisy"]. Visn. Dnlpropetr. Univ. Ser. Biol. Ekol. 24(1), 124-133. doi: 10.15421/011615 (in Russian).
Chudnenko D.E. (2017). Gnezdjashhiesja guseobraznye torforazrabotok Vostochnogo Verhnevolzh'ja [Nesting Anseriform peat cultivation in the Eastern Upper Volga]. Russkij ornitologicheskij zhurnal, 26(1462), 2612-2614 (in Russian). Cruickshank, M.M., Tomlinson, R.W., Bond, D., Devine, P. M. & Edwards, C. J. W. (1995). Peat extraction, conservation and the rural economy in Northern Ireland. Applied Geography, 15(4), 365-383. doi: 10.1016/0143-6228(95)00017-X Desrochers, A., Rochefort, L. & Savard, J.-P. L. (1998). Avian recolonization of eastern Canadian bogs after peat mining. Canadian Journal of Zoology, 76(6), 989-997. doi: 10.1139/z98-028
Evstygneev, O. Y. & Voevodyn P. V. (2013). Formyrovanye lesnoj rastytel'nosty na lugah (na prymere Nerusso-Desnjanskogo poles'ja) [Formation of forest vegetation in fallow arable lands (the example of Nerussa-Desna woodland, Bryansk region)]. Bjulleten' Moskovskogo obshhestva ispytatelej prirody. Otdelenie biologii, 118(4), 64-70 (in Russian)
Fraixedas, S., Linden, A., Meller, K., Lindström, A., Keiss, О., Kalas, J. A.. Husby, M., Leivits A., Leivits, M. & Lehikoinen A. (2017). Substantial decline of Northern European peatland bird populations: Consequences of drainage. Biological Conservation, 214, 223-232. doi: 10.1016/j.biocon.2017.08.025
Graham, C., T. Wilson, M. W., Gittings, T., Kelly T. C., Irwin, S., Quinn, J. L. & O'Halloran, J. (2017). Implications of afforestation for bird communities: the importance of preceding land-use type. Biodiversity and Conservation, 26(13), 3051-3071. doi: 10.1007/s10531 -015-0987-4
Gridneva, V.V., Mel'nikov, V.N. (2013). Dinamika naselenija ptic v hode sukcessionnyh izmenenij posle rubok razlichnogo tipa v Vostochnom Verhnevolzh'e [Dynamic of birds' communities in the course of serial changes after different types of fellings in Eastern part of Upper Volga]. Vestnik TGU, 18(6), 3227-3230 (in Russian).
Griffiths, P., Müller, D., Kuemmerle, T., & Hostert, P. (2013). Agricultural land change in the Carpathian ecoregion after the breakdown of socialism and expansion of the European Union. Environmental Research Letters, 8(4). doi: 10.1088/17489326/8/4/045024
Hancock, M. H., Grant, M. C. & Wilson, J. D. (2009). Associations between distance to forest and spatial and temporal variation in abundance of key peatland breeding bird species. Bird Study, 56(1), 53-64. doi: 10.1080/00063650802648176 Hoffmann, M., Hilton-Taylor, C., Angulo A. et al. (2010). The impact of conservation on the status of the world's vertebrates. Science. 330(6010), 1503-1509. doi:10.1126/science.1194442
Laaksonen, T. & Lehikoinen, A. (2013). Population trends in boreal birds: continuing declines in agricultural, northern, and longdistance migrant species. Biological Conservation, 168, 99-107. doi: 10.1016/j.biocon.2013.09.007
Lehtilä, K. & Dinnetz, P. (2017). Environmental Impacts of Rural Landscape Change During the Post-Communist Period in the Baltic Sea Region. Environmental Challenges in the Baltic Region. Bali Swain, Ranjula (Ed.). 155-171. doi: 10.1007/978-3-319-56007-6_7
Lyubushchenko, S. Yu. (1989). Kolonial'ni navkolovodni ptakhy Vinnyts'koyi oblasti ta yikh okhorona [Colonial waterbirds of the Vinnytsia region and their protection]. Tezy dopovidey VII Vinnyts'koyi oblasnoyi krayezn. konf., 50-51 (in Russian). Matsyura, A. V., Gorlov, P. I. & Matsyura, M. V. (2012). Rozvytok koncepcii' cilisnyh arealiv ptahiv: analiz migracijnyh shljahiv [Evolution of conception of integral birds areal: analysis of migratory flyways]. Biologichnyj visnyk MDPU, 2(1), 102-116 (in Ukrainian). doi: 10.15421/20122_11
Matviichuk, O. A., Pirkhal, A. B., Reminnyy, V. Yu. (2015). Kadastr nazemnykh tetrapod Vinnyts'koyi oblasti [Cadastre of terrestrial tetrapods of Vinnytsia region]. TOV «Nilan-LTD», Vinnytsya (in Ukrainian).
Mazerolle, M. J., Poulin, M., Lavoie, C., Rochefort, L., Desrochers, A. & Drolet, B. (2006). Animal and vegetation patterns in natural and man-made bog pools: implications for restoration. Freshwater Biology, 51, 333-350. doi: 10.1111/j.1365-2427.2005.01480.x Minayeva, T. Yu., Bragg, O. M. & Sirin, A. A. (2017). Towards ecosystem-based restoration of peatland biodiversity. Mires and Peat, 19(1), 1-36. doi:10.19189/MaP.2013.OMB.150
Navarro, L. & Pereira, H. (2015). Rewilding Abandoned Landscapes in Europe. Rewilding European Landscapes. Springer, Cham. doi: 10.1007/978-3-319-12039-3_1
Onodi, G. & Csörgo, T. (2013). Relationship between vegetation structure and abundance of Great-spotted Woodpeckers
307
CTpynjypa oprnTocpayHU 3an/iaBM p. 3rap
(Dendrocopos major) in a mosaic habitat. Ornis Hungarica, 21(1), 1 -11. doi: 10.2478/orhu-2013-0011
Pryde, M. A. & Greene, T. C. (2016). Determining the spacing of acoustic call count stations for monitoring a widespread forest owl, New Zealand Journal of Ecology, 40(1), 100-107, doi: 10.20417/nzjecol.40.1
Pe'er, G., Dicks, L. V., Visconti, P., Arlettaz, R., Baldi, A., Benton, T. G., Collins, S., Dieterich, M., Gregory, R. D., Hartig, F., Henle, K., Hobson, P. R., Kleijn, D., Neumann, R. K., Robijns, T., Schmidt, J., Shwartz, A., Sutherland, W. J., Turbe, A., Wulf, F. & Scott A. V. (2014). EU agricultural reform fails on biodiversity. Science 344(6188), 1090-1092. doi: 10.1126/science.1253425 Rek, P. & Kwiatkowska, K. (2016). Habitat complexity and the structure of vocalizations: A test of the acoustic adaptation hypothesis in three rail species (Rallidae). Ibis 158(2), 416-427. doi: 10.1111 /ibi.12357
R^k, P., Osiejuk, T. S. & Budka, M. (2011). Functionally similar acoustic signals in the corncrake (Crex creX) transmit information about different states of the sender during aggressive interactions. Hormones and Behavior, 60(5), 706-712. doi: 10.1016/j.yhbeh.2011.09.011
Ruskule, A., Nikodemus, O., Kasparinska, Z., Kasparinskis, R. & Brumelis, G. (2012). Patterns of afforestation on abandoned agriculture land in Latvia. Agroforest Syst., 85(215), 215-231. doi: 10.1007/s10457-012-9495-7
Smaliychuk, A,. Müller, D., Prishchepov, A. V., Levers, C., Kruhlov, I. & Kuemmerle, T. (2016). Recultivation of abandoned agricultural lands in Ukraine: Patterns and drivers. Global Environmental Change. 38, 70-81. doi: 10.1016/j.gloenvcha.2016.02.009
Sovgira, S.V., Goncharenko, G.Je. & Lavryk, O.D. (2010). Ekologo-geografichni osoblyvosti basejnu richky Zgar [Ecological-geographical features of the river Zgar basin]. Kluczowe aspekty naukowej dziatalnosci: Materiaty V mi^dzynarodowej naukowi-praktyczney konferencji, (Przemysl, 07-15 stycznia 2010 roku), 15, 37-43 (in Ukrainian).
Wilson, J. D., Anderson, R., Bailey, S., Chetcuti, J., Cowie, N. R., Hancock, M. H., Quine, C. P., Russell, N., Stephen, L. & Thompson, B. A. (2013). Modelling edge effects of mature forest plantations on peatland waders informs landscape-scale conservation. Journal of Applied Ecology, 51 (1). doi:10.1111 /1365-2664.12173
Worthington-Hill, J. & Conway, G. (2017). Tawny Owl Strixaluco response to call-broadcasting and implications for survey design, Bird Study, 64(2), 205-210, doi: 10.1080/00063657.2017.1315047
Citation:
Matviichuk, O.A., Pirhal, A.B. (2018). The structure of the ornithofauna of the floodplain of the middle reaches of the Zgar River. Ukrainian Journal of Ecology, 5(1), 297-306. I This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0. License
