CC BY
6HISTORICAL SCIENCES | ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
НАУКОВ1 ШКОЛИ I ЦЕНТРИ З СЕЛЕКЦП У СКОТАРСТВ1 УКРА1НИ
Апостол М.В.
Нацгональна наукова альськогосподарська б1бл1отека НААН, м. Кшв
канд. 1стор. наук
THE SCIENTIFIC SCHOOLS AND CENTERS ON CATTLE BREEDING OF UKRAINE Apostol M.V., National Scientific Agricultural Library, Kiev, Ukraine, PhD in History
АНОТАЦ1Я
Обгрунтовано вагому роль наукових шкш i центр!в у розробленш основ селекцшно-племшного вдосконалення пор!д велико! рогато! худоби в Укра!ш в другiй половинi ХХ - на початку ХХ1 ст. Порiвняно програми науково! дiяльностi та здобутки класичних i сучасних наукових шкш i центрiв з селекцп у скотарствi. Особливе значення надавалося узагальнен-ню основних напрямiв дiяльностi науково! школи «Селекщя м'ясно! худоби», засновано! академiком М. В. Зубцем, з роз-роблення теорi! i методологi! породотворення, виведення низки високопродуктивних пор!д i типiв велико! рогато! худоби.
ABSTRACT
Significant role of the scientific schools and centers in developing of the fundamentals of improve of breeding of the cattle breeds in the Ukraine in the second half of the XX - XXI century was ju^ified. The programs of scientific activities and achievements of classical and modern scientific schools and centers on cattle breeding were compared. The author has given special importance to generalization of the main activities on the development of theory and methodology of breed forming, creation of a number of highly productive breeds and types of cattle by scientific center «Beef Cattle Breeding» based by academician M. V Zubets.
Ключовi слова: скотарство, селекщя, порода сшьськогосподарських тварин, наукова школа.
Keywords: cattle breeding, selection, breed of farm animals, scientific school.
Розвиток селекцшно! науки у скотарствi Укра!ни друго! половини ХХ - початку ХХ1 ст. грунтуеться на накопиченш та синтезу системи знань, забезпеченш сприятливих умов для подальшо! науково! творчосп вчених, здатних розгор-нути ефективну пошукову д!яльшсть. У продукування науково! шформацп вагомий внесок здшснюють неформальш творчi дослшницьш групи, яш прийнято називати наукови-ми школами та центрами. У !хньому розвитку прослщко-вуеться генезис основних наукових теорш i концепцiй, тра-дицi! науково! творчостi, спадкоемнiсть поколшь.
Аналiз становления та дiяльностi наукових шкш i цен-трiв з селекцп альськогосподарських тварин свiдчить, що !м надавали рiзних, iнодi суперечливих смислових вщпншв. Дана проблема е одшею з дискусiйних в гстори науки, юну-вання яко!, насамперед, зумовлюеться багатограннiстю самого поняття наукова школа. Вiтчизняними вченими проведено ряд узагальнюючих вивчень дiяльностi наукових шкiл i центрiв у рiзних галузях знання. Так, М. Г. Ярошевським дослiдженi науковi школи у фiзiологi!, Ю. О. Храмовим у фiзицi, О. Устенко в економщ [9, 10, 11]. Окремi питання дiяльностi наукових шкш i центрiв у галузi тваринництва знайшли вiдображення в наукових працях В. П. Бурката, Ю. Д. Рубана, Б. е. Подоби, I. С. Бородай [2-4, 7, 8]. Однак дiяльнiсть наукових селекцшних шкш i центрiв у скотарствi Укра!ни друго! половини ХХ - початку ХХ1 ст. предметом комплексного дослщження не була. З огляду на це автор поставив мету розкрити особливосп формування та функцю-нування наукових шкiл у данiй галузi знання як iсторичний процес, псно пов'язаний з розвитком загальних i специфiч-них рис селекцiйно! науки.
Науковi школи i центри з селекцп сшьськогосподарських тварин розглядали як неформальну творчу спiвдружиiсть
висококвалiфiкованих дослшнишв на чолi з видатним ль дером у межах певного наукового напряму, яких об'еднуе спiльнiсть пiдходiв до розв'язання проблеми, единий стиль теоретично! та експериментально! роботи. Специфша д!яль-ностi наукових шкш i центрiв у селекцi! сшьськогосподарсь-ких тварин полягае в органiчному поеднанш теоретичного та прикладного аспектiв: розробленш та систематизацп но-вих знань, реалiзацi!' отриманих результатiв на практищ [2].
Об'ективною передумовою виникнення наукових шшл i центрiв з селекцп сшьськогосподарських тварин стало на-копичення та впорядкування теоретичних знань. В УРСР це стало можливим з оргашзащею мереж! спецiалiзованих навчальних заклащв i науково-дослiдних установ. Основ-m осередки !х створення - кафедри вищих навчальних за-кладiв, науково-дослщш шститути, центри, лабораторi!, як! завжди вiдiгравали роль головних пщроздшв накопичення, примноження, збереження та розповсюдження фундаментального i прикладного знання [3].
Виявлено дв! хвил! формування наукових шкш i центрiв з селекцп велико! рогато! худоби в Укра!ш дослщжувано-го перiоду. Науковi школи першого типу, як! прийнято називати класичними, засноваш в 30-60-х роках ХХ ст. Це, насамперед, школи видатних учених-селекцюнер!в М. Ф. 1ванова (Науково-дослщний шститут тваринництва степо-вих райошв «Аскан!я-Нова»), М. А. Кравченка (Укра!нська академ!я сшьськогосподарських наук), Ф. Ф. Ейснера (Нау-ково-дослщний шститут тваринництва Люостепу i Полюся УРСР), М. Д. Потьомшна (Харшвський зооветеринарний шститут). Серед першочергових напрям!в, як! отримали розвиток !'хшми зусиллями, - вдосконалення юнуючих та виведення нових порш худоби; створення тварин бажаного типу; теор!я породи, добору та пщбору тварин; збережен-
ня генофонду порщ. О^м зазначених напрямiв дiяльнiсть кожно! з них розгорталася у свош специфiчнiй площиш Так, М. Д. Потьомк1ним та його наступниками розвинуто те-орш оцiнки тварин за екстер'ером i конституцieю, встанов-лено принципи породного районування. М. А. Кравченком та його школою вдосконалено теорiю лшшного розведення та методику вщтворного схрещування. Ф. Ф. Ейснер з учня-ми обгрунтував методи великомасштабно! селекци; теорiю оцiнки, добору i шдбору плiдникiв; систему оргашзаци та планування племшно1 роботи. До найзначнiших здобутшв вищезазначених наукових шк1л доцiльно вщнести розробку та запровадження у виробництво методiв створення i вдо-сконалення порiд, внутрiшньопородних типiв, заводських лшш та родин худоби; обгрунтування теоретичних засад ви-користання досягнень генетики у селекцшному процесi [2].
Становлення сучасно! теори i методологи селекци у ско-тарствi Украши в шнш ХХ - на початку ХХ1 ст. шдготовле-не вщкриттям наукових шк1л i центрiв принципово нового типу. Диференцiацiя та штегращя селекцшно1 науки, з одного боку, та необхвдшсть об'еднання зусиль учених для вирiшення комплексних проблем, з шшого, примусили по новому поглянути на проблему ефективного розведення i рацiонального використання сiльськогосподарських тварин у цшому. За рiзноманiтгям наукових шкш i центрiв цього перюду чiтко простежуеться тенденщя до створення твор-чих об'еднань комплексного типу, зокрема як вивчають проблеми генетики i селекци, бютехнологи та селекци, вщ-творення та селекци у твариннищга. 1х своерiднiсть полягае у подальшш штеграци наукових напрямiв, запровадженш комплексних пiдходiв до вирiшення проблем селекци у ско-тарствi.
Серед селекцшних наукових шк1л i цен^в нового типу найбiльш вiдомими е школи, заснованi докторами сшьсь-когосподарських наук, академшами НААН М. В. Зубцем та В. П. Буркатом (1нститут розведення i генетики тварин), Ю. Д. Рубаном (Харк1вська зооветеринарна академ1я). 1хня дiяльнiсть, насамперед, спрямовуеться на обгрунтування теоретичних, методолопчних i практичних аспектiв процесу породотворення у скотарствi; розробку методiв виведення нових порiд; органiзацiю комплексу дослщжень iз проблем генетики, селекци i бютехнологи у тваринництвi; запровадження комплексное' системи штенсивно1 селекци плщнишв; прогнозування продуктивностi тварин; збереження генофонду порвд.
Нами видiлено також специфiчнi для кожно1 iз наукових шкш напрями науково1 дiяльностi. Так, творчi пошуки нау-ково1 школи М. В. Зубця спрямовувалися переважно на вирь шення проблеми становлення i розвитку м'ясного скотар-ства в Украш. Учнi i послщовники В. П. Бурката доклали зусиль до створення високопродуктивних порiд i типiв худоби молочного напряму продуктивностi, становлення бю-технолопчно1 селекци, виршення проблеми рацiонального використання та збереження генофонду сшьськогосподар-ських тварин. Науковою школою Ю. Д. Рубана вивчалися технологiчнi аспекти селекци худоби, екстер'ерно-консти-туцiональнi особливосп сiльськогосподарських тварин у зв'язку з !х продуктивнiстю, виведення тварин бажаного типу [5].
Зупинимося бiльш детально на характеристик творчих пошук1в науково1 школи академiка М. В. Зубця, яка най-бiльш повно вщображае тенденци функцiонування наукових шшл i центрiв з селекци сшьськогосподарських тварин.
Так, наукова школа була створена на базi 1нституту розведення i генетики тварин в шнщ 80-х рошв ХХ ст. Основна проблема, що пiднiмалася науковою школою, - виведення спецiалiзованих м'ясних порш велико1 рогато1 худоби. Од-нак програма И дiяльностi включала низку шших актуаль-них питань, а саме обгрунтування теоретичних, методолопчних i практичних аспектiв процесу породотворення в молочному скотарствц оргашзац1я комплексу дослiджень з проблем генетики, селекци i бiотехнологil у тваринництвц розроблення сучасно1 методологil оцiнки генотипу та прогнозування продуктивносп сшьськогосподарських тварин; опрацювання та апробац1я ефективних методiв та форм збереження генофонду сшьськогосподарських тварин тощо.
Зокрема, репональш основи ведення галузi м'ясного ско-тарства розвинули: Л. О. Тимченко, С. Б. Васильшвський, Н. П. Свириденко, О. В. Чуприна, В. М. Бочков, В. М. Виш-невський. Екологiчнi засади виробництва яловичини та ме-ханiзми формування м'ясно1 продуктивностi велико1 рогато1 худоби для рiзних природно-клiматичних зон Украши роз-роблено О. М. Жукорським. Селекцшно-генетичш фактори формування м'ясно1 продуктивносп велико1 рогато1 худоби розкрито В. О. Пабатом та Н. П. Свириденко. Для зростання рентабельносп галузi спецiалiзованого м'ясного скотарства представляе штерес аналiз енергозберiгаючих технологiй утримання м'ясно1 худоби, запропонований А. М. Мирош-нiковим. С. С. Спекою, Л. В. Шкрядо, А. П. Козловим за-пропоновано ефективнi селекцiйно-генетичнi методи виведення полюькоц Г. Т. Шкуриним - симентальсько1 м'ясних порщ велико1 рогато1 худоби, як1 вщповщають рiвню евро-пейських стандартiв [1].
Науковою школою проведено низку дослщжень з розроблення теоретичних i методолопчних основ селекцшно-ге-нетичного вдосконалення велико1 рогато1 худоби молочного напряму продуктивность Так, Ю. П. Полупан визначив онтогенетичнi, популяцiйно-генетичнi та селекцшш зако-номiрностi формування господарськи корисних ознак мо-лочно1 худоби, можливосп !х прогнозування з метою пщви-щення генетичного потенцiалу продуктивносп тварин, рентабельностi галузi, створення високопродуктивних стад i виведення нових конкурентоспроможних порiд i внутрiш-ньопородних селекцшних формувань. З. £. Щербатим ро-зроблено методи консолiдацil захiдного внутршньопород-ного типу укра1нськох чорно-рябо1 молочно1 породи. I. О. Супрун узагальнено генотиповi та паратиповi фактори формування високопродуктивного стада в процеа створення украхнсько1 червоно-рябо1 молочно1 породи. I. В. Гончаром обгрунтовано схеми використання свггових ресурсiв велико1 рогато1 худоби для полiпшення червоно1 степово1 породи.
Представляе iнтерес система добору самок при форму-ваннi високопродуктивного товарного молочного стада, запропонована В. В. Торчинським. Закономiрностi росту й розвитку, бюлопчш особливостi помiсних телиць буро1 карпатсько1 породи досл1див Й. С. Височанський, тодi як селекцшно-генетичш аспекти проблеми шдбору пар на за-мовлення молочно1 худоби - А. Г. Костюк. Орипнальш до-слiдження проведено I. П. Петренком, яш спрямовувалися на розроблення принципово нових методичних пiдходiв теоретичного аналiзу i наукового розумiння генетико-популя-цiйних процесiв у тваринництвi при шбридингу, вiдтворно-му схрещуваннi, консолщацп спадковостi помiсних тварин, структури генофонду породи за адитивним генетичним по-тенцiалом продуктивностi тощо [1].
Таким чином, специфша дшльносп наукових шкш i цен-трiв сучасного типу позначилася у !х унiверсальностi та ба-гатофункцiональностi, застосуваннi системного i комплексного пiдходiв. Оск1льки лопка розвитку само! селекцiйно!' науки грунтувалася на використання досягнень сумiжних наук, таких як генетика, бютехнолопя, для творчих пошушв наукових шк1л набуло значення запровадження принципо-во нових теоретичних i методологiчних пiдходiв, що склали основу для формування ново! парадигми галузевого науко-вого знання.
Порiвнюючи селекцiйну програму наукових шкш кла-сичного та сучасного тишв, виявлено ряд характерних вiдмiнностей, зокрема щодо формування концептуальних засад теорп породотворення. Так, за класичною теорiею по-родотворення лише на другому еташ вiдтворного схрещу-вання (при розведенш «у собп>) вдавалися до формування племшних господарств нових порщ, тодi як згiдно з новггш-ми пiдходами до селекцiйного процесу вже з перших крошв реал1зацп програм залучали практично всi провщш госпо-дарства вих1дних материнських порщ, завдяки чому мали надiйну племшну базу вже на перших етапах схрещування. На реконструкцiю генофонду материнських порш шшли, насамперед, у провщних племзаводах, що значно прискори-ло темпи i результативнiсть створення нових порщ [2].
За умов гостро! нестачi гамет чистопородних плiдникiв полшшувальних порiд широко використовували кращих нашвкровних буга!в. Це сприяло насиченню !х спадковь стю великих масивiв вихщних порiд. Обов'язковою умовою була категорична вщмова в1д зворотного схрещування. На початку робгт були закладенi заводсьш лiнi! на кращих чистопородних буга!'в-лiдерiв батьшвських порiд, оцiнених за потомством в умовах Укра!ни, та з залученням даних про !хню племiнну цiннiсть, одержаних за кордоном. При виве-деннi лшш в нових породах реалiзовано ще один елемент ново! концепцп - можливють добору за родоначальника чистопородного плщника полiпшувально! породи. При ве-деннi лiнiй i спорiднених груп широко застосовували тiсний iнбридинг, що дозволило консолщувати лiнi!' та диферен-цiювати !х мiж собою. У процес формування генеалогiчно!' структури порщ, доборi родоначальникiв i продовжувачiв лшш запропоноваио методику визначення племiнно! цш-ностi тварин за зiставленням генотитв дочок i ровесниць
[5].
Внутршньопородш типи формували з урахуванням зональних особливостей вихщних материнських порiд, ступеня участi в !х виведеннi батьшвських. При створен-нi заводських тишв вщмовилися вiд положення, що таш можуть розвиватися лише на базi окремого племзаводу та його дочiрнiх стад. Висунули i практично реалiзували постулат, за яким заводський тип можна створити i в дешль-кох племiнних господарствах певно! областi чи зони, що виводять однотипну заводську худобу на основi спiльних методiв розведення та використання одних i тих самих плщ-ник1в. Селекцiйну роботу з масивами худоби нових порiд як у перюд !х створення, так i при !х удосконаленнi, здшснюва-ли за принципом вщкрито! системи, тобто з постшним залу-ченням генофонду як батьшвсько! породи, так i лiдерiв шн-цевих генотипiв з шших кра!н i зон. При цьому за належного рiвня годiвлi породи вдосконалюють на основi подальшого поглинального схрещування з голштинською породою, при задовiльному рiвнi - за рахунок внутрiшньопородно! селек-цi!' [2].
Висновки
1. У розвиток селекцшно! науки у скотарствi Укра!ни значний внесок зробили науковi школи i центри, дiяльнiсть яких спрямовувалася на обгрунтування теоретичних, мето-дологiчних i практичних аспектiв процесу породотворення у скотарствц розробку методiв виведення нових порiд; запровадження комплексно! системи штенсивно! селекцi!' плщнишв; прогнозування продуктивностi тварин; збере-ження генофонду пор1д та iн.
2. У 30-60-х роках ХХ ст. засновано науковi школи i центри класичного типу академiками М. Ф. 1вановим i М. Д. Потьомшним, членом-кореспондентом Ф. Ф. Ейснером та професором М. А. Кравченком. Видшено основнi напрями !х науково! дiяльностi: теор1я породи, добору та пщбору сiльськогосподарських тварин; вивчення екстер'ерно-кон-ституцiональних особливостей у зв'язку з продуктивною; створення тварин бажаного типу та ш Сучаснi науковi школи i центри з селекцп сiльськогосподарських тварин створено в 80-90-п роки ХХ ст. академшами М. В. Зубцем, В. П. Буркатом, професором Ю. Д. Рубаном та iн. Основнi !х зу-силля спрямовувалися на розроблення сучасно! теорi!' породотворення, розроблення ефективних методiв рацюнально-го використання i збереження генофонду порiд, органiзацiю комплексу дослщжень iз проблем генетики, селекци i бiо-технологi! у тваринницга та iн. На прикладi науково! школи академша М. В. Зубця доведено, що специфiка дiяльностi творчих формувань i наукових об'еднань сучасного типу позначилася у !х ушверсальносл та багатофункцiональ-ностi, застосуваннi системного i комплексного пiдходiв до виршення проблем селекцiйно-племiнного вдосконалення порiд велико! рогато! худоби.
Лпература
1. Апостол М. В. Наукова школа «Селекщя мясно! худоби» / М. В. Апостол // Гшея. Науковий вiсник : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун.-т iм. М. П. Драгоманова. - К., 2016. - Вип. 108(№ 5). - С. 104-107.
2. Бородай I. С. Розвиток селекцшно! науки у скотар-ствi Укра!ни у контексп дiяльностi наукових шкiл / I. С. Бородай // Розведення i генетика тварин : мгжв1д. темат. наук. зб. / УААН, 1РГТ. - К. : Аграрна наука, 2008. - Вип. 42. - С. 28-34.
3. Бородай I. С. Роль наукових шкш у системi вищо! зоотехшчно! освгга та досл1дно! справи у тваринницга Укра!ни / I. С. Бородай // Гшея. Науковий вюник : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун.-т iм. М. П. Драгоманова. - К., 2012. - Вип. 61(№ 6). - С. 148-152.
4. Буркат В. П. Наш учитель / В. П. Буркат // Вчеш-се-лекцюнери у тваринницга / УААН; наук. ред. М. В. Зубець, В. П. Буркат. - К. : Аграрна наука, 1997. - С. 50-52. - (Сер1я «Украшсьш вчеш-аграрп ХХ столитя»; кн. 1).
5. Генетика i селекция у скотарствi /М. В. Зубець, В. П. Буркат, М. Я. ефiменко, Ю. П. Полупан // Генетика i селекщя в Укра!ш на меж! тисячолпь. - К. : Логос, 2001. - Т. 4. - С. 181-198.
6. Зубець Михайло Васильович: 6ю6!6люгр. покажч. наук. пр. за 1966-2012 роки / НААН, ННСГБ, №ГТ; уклад. В. А. Вергунов, М. М. Зубець, Т. Ф. Дерлеменко та ш.; наук. ред. В. А. Вергунов. - 3-те вид., перероб. i доп. - К., 2014. -372 с. - (Бю6!6люгр. сер. «Академши Нац. акад. аграр. наук Укра!ни»).
7. Подоба Б. £. Творчий дiалог при формувант iMy-ногенетичних концепцiй у наyковiй школi Ф. Ф. Ейснера / Б. £. Подоба, I. С. Бородай // Науково-техтчний бюлетень / УААН, IT. - Х., 2006. - № 94 «Тваринництво XXI сторiччя : новин технологи, досягнення та перспективи». - С. 9-14.
8. Рубан Ю. Д. Образование и развитие научной школы П. Н. Кулешова - Н. Д. Потемкина - Ю. Д. Рубана / Ю. Д. Рубан. - К., 2009. - 540 с.
9. Устенко О. Наyковi школи як фундамент вищо! освии / О. Устенко // Психолот i сустльство. - 2002. - № 3-4. - С. 11-19.
10. Храмов Ю. А. Научные школы в физике / Ю. А. Храмов. - К., 1987. - 399 с.
11. Ярошевський М. Г. Логика развития науки и научная школа / М. Г. Ярошевський //Школы в науке. - М. : Наука, 1977. - С. 7-97
СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ ФАКТОРЫ В ИСТОРИИ РОССИЙСКОЙ
МОДЕРНИЗАЦИИ
Узлов Ю.А.
Кубанский государственный университет, Краснодар, доцент
SOCIO-CULTURAL FACTORS IN THE HISTORY OF RUSSIAN MODERNIZATION Uzlov Y.A., Kuban State University, Krasnodar, Assistant Professor
АННОТАЦИЯ
Целью настоящей статьи является изучение социокультурных факторов как объектов выбора интерпретации и актуализации российской модернизации, что обуславливает цивилизационное развитие и влияние на вектор производительных сил и производственных отношений.
ABSTRACT
The purpose of this article is the &udy of social and cultural factors as objects of choice of interpretation and actualization of Russia's modernization, which leads to the development of civilization and the influence of the vector of productive forces.
Ключевые слова: традиции, инновации, культура, социальные акторы, модернизация.
Keywords: tradition, innovation, culture, social actors, modernization
Россия переживает очередной период обновления и реформирования, однако стремление в этом поиске не утратить свою самобытную идентичность зачастую приводит к коллизиям в российской политике, экономике, культуре. Это происходит потому, что образ жизни и духовный склад россиян, укоренившиеся за десятилетия и столетия, несмотря на радикальные перемены, вносят существенные коррективы в способы достижения демократии и рыночной экономики, полноценности индивидуальной человеческой жизни. Из чего следует, что недооценка традиционных национально-нравственных ценностей общества может вновь привести к утрате системной целостности, подлинной соборности общественной жизни и стать причиной социального взрыва.
Модернизация общества - проблема, которая активно разрабатывается в современной социально-гуманитарной мысли с середины ХХ века и осмысление которой характеризуется огромным разнообразием подходов и достижений. Все модернизации в России сопровождались разрушительными процессами во всех сферах общественной жизни. Распад страны и межэтнические конфликты, усиление национализма и религиозного фанатизма, падение общественных нравов и разгул преступности, разрушение традиций и ценностей - такова цена российских реформ 90-х гг. при низкой экономической эффективности.
Стремясь объяснить специфику модернизации в России, исследователи, как правило, противопоставляют российскую модернизацию модернизации западных стран по всем основным параметрам, при этом подчеркивается неорганичный, экзогенный, насильственный ее характер. Авторы, как правило, обходят вниманием культуру российской цивилизации и влияние ее на стратегию и результаты модернизации. Игнорирование данного фактора порождает упрощенность в понимании самой модернизации. В рамках
такого подхода стремление объяснить особенности российской модернизации определяет поиск главных препятствий на ее пути [1].
Означенные российские проблемы и предлагаемые решения традиционно строятся вдоль шкалы, где за верхний уровень принимаются идеологические ценности и культурные практики Запада. Известные нам типы модернизации представлены в исторической науке как трудно различимые схемы, которые невозможно понять без глубокой научной проработки.
В настоящей статье стоит задача изучения акторов как объектов выбора интерпретации и актуализации российской модернизации, когда индивиды выбирают не только свое настоящее, будущее, но и прошлое.
Традиции и инновации могут реально выражаться, обсуждаться, выбираться, а также действовать по схеме фундаментализма, как шаблон истины безотносительно к их последствиям. Первый считается современным, т.к. он ведет к диалогу традиций, второй относится к категории архаики [2, с. 22].
Традиции составляют важный элемент коллективной памяти и являются объектом выбора культурных образцов недавнего и далекого прошлого, находящихся в их распоряжении. Набор данных образцов не бесконечен и выбор осуществляется в рамках хотя и широкого, но ограниченного диапазона. В любом обществе существует определенный набор культурных образцов, которые обозначаются как коллективное сознание.
Иллюстраций такого диалога является полуторовековая полемика западников и славянофилов, при этом, обязательным условием по всей проблематике российской модернизации, оставалось отношение к «европейскому прогрессу» и целесообразность его адаптации на российской почве.
