CC BY
30
Вюник Дншропетровського унiверситету. Бюлопя, медицина Visnik Dnipropetrovs'kogo universitetu. Seria Biología, medicina Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, medicine
Visn. Dnipropetr. Univ. Ser. Biol. Med. 2016. 7(1), 8-12.
doi:10.15421/021602
ISSN 2310-4155 print ISSN 2312-7295 online
www.medicine.dp.ua
УДК 577.1:612.015
Вплив оксидацшного стресу на систему антиоксидантного захисту оргашзму щурiв
Т.В. Мартишук
1нститут бюлогп тварин Нацюнально! академИ аграрних наук Украти, Льв1в, Укра'ша
Наведено результата достджень впливу оксидацшного стресу на штенсивтсть процесiв перекисного окиснення лтдав та ак-тивнiсть глутатюново! системи антиоксидантного захисту органiзму щурiв. Внутршньом'язове уведення щурам дослiдноi групи 50% розчину тетрахлорметану у дозi 0,25 мл на 100 г маси тша тварини спричиняе активащю процеот вшьнорадикального окис-лення з надмрним накопиченням промiжних та юнцевих продуктш перекисного окиснення лiпiдiв. Результати дослджень вказу-ють на те, що розвиток оксидац1йного стресу викликае значне та вiрогiдне прискорення утворення та накопичення в плазмi кровi щурш у всi термши дослiдження пдроперекисш лiпiдiв i малонового дiальдегiду. Найвищим рiвень гiдроперекисiв лiпiдiв у плазм кровi щурiв за оксидацiйного стресу був на другу добу дослду (0,843 од. Е/мл) порiвняно з контролем (0,245 од. Е/мл). Шд час дослiдження вмiсту малонового дальдещу встановлено, що вiн був вищим у 2,03 раза порiвняно з контролем у тварин достдно! групи на п'яту добу. На 10- та 14-ту добу дослiду вщмчаемо незначне зниження рiвня гiдроперекисiв лтдав i малонового даальде-гiду. Розвиток оксидацшного стресу також спричинюе пригтчення активностi глутатiоновоi системи антиоксидантного захисту оргатзму щурiв. Про це свщчить низька активнiсть глутатiонпероксидази та низький рiвень вiдновленого глутатiону у кровi щурiв дослiдноi групи. На п'яту добу дослду активнiсть глутатiонпероксидази та рiвень вiдновленого глутатiону у кровi щурiв, яким уводили тетрахлорметан, був найнижчим (порiвняно з контролем дат показники знизилися вiдповiдно на 53% i 51%). На 10-ту та 14-ту добу дослджень активнiсть глутатюнпероксидази та рiвень вiдновленого глутатiону у кровi щурiв дослiдноi групи дещо зросли, однак порiвняно iз контролем були вiрогiдно нижними. Встановлено суттеве порушення окисно-антиоксидантно! рiвнова-ги у тварин за оксидацшного стресу, яке характеризуется активащею процесiв вшьнорадикального окиснення лЫдав iз надмр-ним накопиченням промпжних та юнцевих продуктiв ПОЛ, пригшченням активностi системи антиоксидантного захисту.
Ключовi слова: тетрахлорметан; пдроперекиси лшщв; малоновий даальдепд; активнi форми кисню; глутатюнпероксидаза; вщ-новлений глутатюн
The influence of oxidative stress
on the state of the antioxidant defense system in the organism of rats
T.V. Martyshuk
Institute of Animal Biology of NAAS of Ukraine, Lviv, Ukraine
This article presents the results of research on the influence of oxidative stress on the intensity of the process of lipid peroxidation and the activity of the glutathione system of antioxidant defense in the organisms of rats. Intramuscular injection of 50% solution of tetrachloromethane at a dose of 0.25 ml per 100 g of body weight to rats from the experimental group causes activation of the process of free radical lipid oxidation with excessive accumulation of intermediate anf final products of lipid peroxidation. The research results indicate that the development of oxidative stress leads to significant and probable acceleration of the formation and accumulation in the plasma of the rats, in all stages of the experiment, of lipid hydroperoxides and malonic dialdehyde. The highest level of hydroperoxides of lipids in the blood plasma of rats under oxidative stress was on the second day of the experiment, where it was 843 unE/ml, whereas in the control this index was 0.245 unE/ml. During the research into the content of malondialdehyde it was found that in the experimental group of animals it was 2.03 times higher than in the control group on the 5th day. On the 10th and 14th days of the experiment we observed a slight reduction in the levels of lipid hydroperoxides and malondialdehyde. The development of oxidative stress also leads to inhibition of the glutathione system of antioxidant defense in the rats' organism. This shows the low activity of glutathione peroxidase and the low level of restored glutathione in
1нститут бюлогп тварин Нацюнально! академп аграрних наук Украши, вул. В. Стуса, 38, Львiв, 79034, Украгна Institute of Animal Biology of NAAS of Ukraine, V. Stus Str., 38, Lviv, 79034, Ukraine Tel.: +38-068-136-20-54. E-mail: bvh@ukr.net
the blood of the rats from the experimental group. On the 5th day of experiment the activity of glutathione peroxidase and restored glutathione level in the blood of the rats which were injected with carbon tetrachloride was at its lowest, compared with the control these indices decreased respectively by 53% and 51%. On the 10th and 14th days of the experiment the activity of glutathione peroxidase and restored glutathione level in the blood of the rats from the experimental group were slightly increased, but compared to the control they were still significantly lower. Significant disturbances were found in the oxidation-antioxidant balance of the animals under oxidative stress, which is characterized by the activation of the processes of free radical lipid oxidation with excessive accumulation of intermediate and final products and the inhibition of the antioxidant defense system.
Keywords: carbon tetrachloride; lipid hydroperoxide; malonic dialdehyde; active forms of oxygen; glutathione peroxidase; restored glutathione
Вступ
Активт форми кисню - продукта клгтанного метаболзму. До них належать вшьт радикали, продукта неповного вщновлення атомарного кисню, а також перок-сид водню, синглетний кисень тощо (Fridovich, 1995; Sohal, 2002; Fruehauf and Meyskens, 2007). Це молекули з високою реакцшною здаттстю, як можуть порушувати гомеостаз внутршньоклпинного середовища, реагуючи з макромолекулами, такими як ДНК, бшки, лщди (Pera е! al., 1999). За низьких концентрацш АФК впливають на фiзiологiчнi клпинт процеси: регуляцш тонусу судин, клiтинну пролiферацiю, синтез простагландинш, передачу сигналш вщ мiжклiтинних сигнальних молекул на регуляторнi системи, яю контролюють експресiю генiв, мiкробоцидну дю фагоцитш (Shapoval and Gromovaya, 2003). Збшьшення в органiзмi тварин АФК спричинюе некроз клiтин. Порушення гомеостазу в клiтинi внаслвдок щдвищення вмсту активних форм кисню - ключовий механiзм розвитку оксидацшного стресу (Chumakova е! al., 2009; Dubinina, 2001). До таких порушень гомеостазу, яю викликають оксидацшний стрес, вщносять: зм1ну гомеостазу у результат да патолопчних чинникiв, змшу гомеостазу у результат порушення генетично! шфор-маци, дефект регулювально! системи або органа-мшет (Pera ег al., 1999; Dubinina, 2001; Sohal, 2002).
За да патологичного чинника вщбуваеться змша im^^^TOra перекисного окиснення лтвдв (ПОЛ), на-копичення в кровi концентраци продукпв вшьноради-кального окиснення та активних форм кисню, зниження буферно! eмностi кровi вщносно щдтримування опти-мальних параметрш штенсивносп вшьнорадикальних реакцiй (Lander, 1997; Valko е! al., 2007).
Вшьнорадикальне окиснення вщграе надзвичайно важливу роль у розвитку багатьох патолопчних процесш. Отруення експериментальних тварин тетрахлорметаном за морфолопчною картиною та бiохiмiчними змшами близьке до гострих уражень печiнки рiзноl етюлогп у лю-дини та тварин. Саме тому у нашш робот використано класичну модель ушкодження субклiтинних мембран гепатоцитш та розвитку оксидацшного стресу на основi застосування тетрахлорметану. При цьому в оргатзм у результат метаболiзму CCl4 утворюються продукти вшьнорадикальнох природи - щдуктори ПОЛ, внаслвдок чого порушуеться структура клпин печшки та !х основт функци (Calabrese е! al., 1999; Kuziv е! al., 2005; Cherkashina and Peirenko, 2006; Vyshiakaliuk е! al., 2015).
За умов активаци процесiв ПОЛ, велике значения мае функцюнальна активнiсть внутрiшньоклiтинних захисних систем, до яких у першу чергу належить система антиоксидантного захисту, представлена комплексом неферментних антиоксидант1в i спецiалiзованих
ферментiв антиоксиданпв. Ця система запобiгае руйнiвнiй да продукт1в ПОЛ на мембрани та iншi структурнi елементи клiтин. Абсолютне або в1дносне зниження активност1 системи антиоксидантного захисту зумовлюе посилення процесш ПОЛ (Shapoval and Gromovaya, 2003). Функцюнальну основу системи антиоксидантного захисту формуе глутатiонова система, складовi елементи яко! - власне глутатюн i ензими, що каталiзують реакци його зворотного перетворення (окиснення або вщновлення). До даних ензим1в вщносять глутатiонпероксидазу та глутат1онредуктазу. Участь глутатюну та пов'язаних iз ним систем у проце-сах бiотрансформацil та детоксикаци можна розглядати як один iз загальних механiзмiв, що визначають ст1йк1сть органiзму до негативно1 да токсинiв. Аналiз лiтератури св1дчить про те, що ршш GSH, активносп глутатiонпероксидази та глутатiонредуктази (ензим1в синтезу та катаболiзму GSH) можуть використовуватись як критерil оц1нки негативно1 до токсин1в рiзноl хiмiчноl природи (Shapoval and Gromovaya, 2003).
Мета дослвджень - з'ясувати вплив оксидац1йного стресу на рiвень продукт1в перекисного окиснення лшвдв та активнiсть глутатiоновоl системи антиоксидантного захисту у кровi шурiв.
Матерiал i методи дослщжень
Досл1дження проводили на б1лих статевозрших мо-лодих щурах-самцях лiнil Вютар масою 180-200 г, яких утримували на стандартному рацiонi iнститутського вiварiю Державного науково-досл1дного контрольного iнституту ветеринарних препарат1в i кормових добавок. Протягом усього експерименту щурiв утримували на збалансованому рацiонi, що мiстив уа необхiднi компо-ненти. Питну воду тварини отримували без обмежень зi скляних напувалок об'емом 0,2 лира.
Тварин подiлили на двi групи, по 10 тварин у кожнш. I група (К) - штактт тварини, II група (Д) - щури, ураженi тетрахлорметаном. Токсичне ураження щурiв викликали шляхом внутр1шньом'язового уведення 50% тетрахлорметану у дозi 0,25 мл на 100 г маси тша тварини на першу та третю добу дослвджень.
Кров для бюх1тчних досл1джень забирали тд ефiрним наркозом з яремно1 вени на другу, п'яту, десяту та п'ятнадцяту добу експерименту. У плазм1 кровi ви-значали вм1ст пдроперекиав лiпiдiв (ГПЛ) та рiвень малонового дiальдегiду (МДА). Глутатiонпероксидазну активнiсть (ГП) визначали за швидк1стю окиснення глутатюну за присутносп гiдроперекису третинного бутилу та вщновленого глутат1ону в еритроцитах кровi (Vlizlo е! al., 2012). Уа мaнiпуляцil з тваринами проводили вщповщно до £вропейсько1 конвенци про захист
хребетних тварин, яких використовують для експери-ментальних i наукових цiлей (Страсбург, 1986 р.).
Статистичне опрацювання показнимв проводили за допомогою стандартних комп'ютерних програм (Statistica Version 6, StatSoft, Inc., SPSS Statistics 17.0) з визначенням середнього арифметичного (M) та похибки (m). В уах випадках вiрогiдними вважали вщмшюсп м1ж групами за Р < 0,05 (ANOVA).
Результати та ix обговорення
Пероксидне окиснення лшвдв в органiзмi тварин -нормальний фiзiологiчний процес. У мггохондаальних мембранах тдтримуеться певний ршень ПОЛ, що мае велике функцюнальне значения та вщображае ступiнь впливу молекулярного кисню на мiтохондрiальиi лщди в нормальних фiзiологiчиих умовах. При цьому роль пе-роксидних процеав визначаеться !х здатиiстю регулюва-
Аналойчну р1зницю виявлено також у плазм кров1 шур1в у процеа дослвдження юнцевих продукпв ПОЛ -малонового дальдецду, який утворюеться пд час розкла-дання деяких первинних i вторинних продукпв перекисно-го окиснення лщддв (Janero, 1990). На другу добу дослду р1вень малонового дальдепду у кров1 шур1в дослано" гру-пи зрк у 1,89 раза вщносно контролю. На п'яту добу досл> ду р1вень юнцевих продукт ПОЛ у плазм кров1 шурш, яким уводили тетрахлорметан, був найвишим i вщповщно становив 8,43 ± 0,082 нмоль/мл, тод1 як у контрол1 - 4,13 ± 0,102 нмоль/мл. На 10-ту та 14-ту добу досл^ду у плазм кров1 шур1в дослано" групи вщмчаемо незначне зниження р1вня МДА, однак поршняно з контрольною групою шур1в даний показник був вишим у 1,93 i 1,96 раза вщповщно. У цлому одержан1 нами результати вказують на те, шо розвиток оксидацшного стресу зумовлюе значне та в1ропд-не (Р < 0,001) прискорення утворення та накопичення у плазм кров1 шур1в у ва термни дослвдження р1вня цдроперекиав .limim та малонового дальдепду.
Активащя ПОЛ у печшщ може бути зумовлена роз-витком стресово1 реакци. Стрес - вщображення вах ада-птацшних реакцш орган1зму, шо виникають у вщповщь на певний подразник, у нашому дослщженш це введення тетрахлорметану (Chumakova ег al., 2009). Тетрахлорметан у такий споаб шдукуе утворення низки радикальних метаболтв, яю е активними окисниками бюлойчних суб-страпв. Вони проявляють виражену цитотоксичну ддю та Ытпюють процеси перекисного окиснення лшвдв (Teschk ег al., 1984; Dubinina, 2001; Chumakova ег al., 2009).
Розвиток оксидацшного стресу у шур1в, викликаний внутршньом'язовим уведенням тетрахлорметану, супро-
ти структурно-функцюнальний стан мембран, шо мае виршальне значення для функцюнування ферментних систем (Dubinina, 2001). ППсля внутршньом'язового уве-дення лабораторним тваринам дослвдно" групи тетрахлорметану, концентращя пдроперекис1в лшвдв, пром1ж-них продукпв перекисного окиснення лшвдв, у ïх кров1 була в1ропдно вишою, шж у кров1 шур1в контрольно" групи (табл. 1). При зютавленш динамши пром1жних i юнцевих продукпв ПОЛ у кров1 шур1в зареестровано односпрямован1 ïх змши. На другу добу дослщжень у кров1 шур1в дослвдно"' групи встановлено найвишцй р1вень цього показника, який вщносно контролю зрк у 3,47 раза. У подальшому р1вень цдроперекиав лшпт у кров1 шур1в дослвдно"' групи знижувався i на десяту добу дослщу становив 0,625 ± 0,014 од. Е/мл. На чотирнадцяту добу дослду знову ввдшчаемо зростання р1вня пром1жного продукту ПОЛ, де пор1вняно 1з тваринами контрольно" групи вш збшьшився у 2,90 раза (Р < 0,001).
Таблиця 1 10)
воджувався пригтченням активносп глутатюново1 сис-теми антиоксидантного захисту. У шур1в дослвдно" групи спостериали зниження активносп глутатюнпероксидази -ензиму, який забезпечуе захист мембран кл1тин ввд руй-швно1 дд1 пероксидних радикал1в. Даний ензим катал1зуе розпад перекису водню та окиснюе глутатюн. Встановлено, шо на другу добу дослвд активтсть глутатюн-пероксидази у кров1 дослвдно" групи шур1в була найниж-чою (вщносно контрольно" групи вона знизилася на 61%). У подальшому активтсть досл^джуваного ензиму у кров1 шур1в за розвитку оксидацшного стресу дешо зросла, однак пор1вняно з контрольною групою шур1в вона була нижчою на 53%. На 10-ту i 14-ту добу дослвд активн1сть глутатюнпероксидази у кров1 шур1в досл1дно" групи ко-ливалась у межах 0,135-0,147 нмоль GSH/хв х мг бшка.
Вщновлений глутатюн - основний арковмюний ан-тиоксидант в орган1зм1 тварин. Вш захишае сульфг1д-рильн1 групи глобшу, мембрани еритроцит1в, двова-лентне зал1зо в1д дц" окиснювач1в. Вш - центральний компонент системи антиоксидантного захисту майже вс1х кл1тин i оргатв. Його антиоксидантна д1я пов'язана з перенесенням сульфг1дрильних груп (Shapoval and Gromovaya, 2003). За розвитку оксидацшного стресу р1вень в1дновленого глутатюну у кров1 досл1дно1 групи шур1в на другу добу досл1ду знизився на 50% в1дносно контролю. Найнижчим р1вень в1дновленого глутат1ону був у кров1 досл1дно1 групи шур1в на п'яту добу досл]ду, де вщповщно коливався у межах 0,255 ± 0,014 мкмоль/мл. На 10-ту i 14-ту добу досл1ду р1вень досл1джуваного показника пор1вняно з контролем був нижчим на 45% i 47%.
Вмкт продукттв перекисного окиснення у nra3MÏ кров1 щур1в за оксидацшного стресу (M ± m, n =
Групи До введення Доба досл1ду
тварин тетрахлорметану 2 5 10 14
Пдроперекиси лшщв, одЕ/мл
Контроль 0,245 ± 0,022 0,243 ± 0,021 0,240 ± 0,021 0,242 ± 0,019 0,244 ± 0,021
Дослвд 0,240 ± 0,022 0,843 ± 0,020* 0,760 ± 0,033* 0,625 ± 0,014* 0,705 ± 0,025*
Малоновий д1альдег1д, нмоль/мл
Контроль 4,16 ± 0,105 4,12 ± 0,074 4,13 ± 0,102 4,15 ± 0,101 4,14 ± 0,095
Дослвд 4,17 ± 0,077 7,88 ± 0,067* 8,43 ± 0,082* 7,99 ± 0,066* 8,14 ± 0,073*
Таблиця2
Вмкт ввдмовлемого глутатюму та глутатюмпероксидазма активмшть у кров1 щур1в за умов оксидацiймого стресу (M ± m, n = 10)
Групи До введення Доба дослiду
тварин тетрахлорметану 2 5 10 14
Глутатюнпероксидаза, нмоль GSH/хв х мг 6inKa
Контроль 0,290 ± 0,012 0,293 ± 0,010 0,281 ± 0,014 0,295 ± 0,012 0,279 ± 0,010
Дослiд 0,295 ± 0,011 0,115 ± 0,010* 0,133 ± 0,019* 0,135 ± 0,014* 0,147 ± 0,017*
В1дновлений глутатгон, мкмоль/мл
Контроль 0,520 ± 0,015 0,525 ± 0,019 0,518 ± 0,011 0,522 ± 0,017 0,530 ± 0,015
Дослiд 0,524 ± 0,017 0,265 ± 0,025* 0,255 ± 0,014* 0,285 ± 0,014* 0,280 ± 0,020*
Незначне шдвищення активносп глутатюнперокси-дази та ршня ввдновленого глутaтiону в останню добу дослвду, можливо, зумовлене тим, що вщбуваеться по-силене утворення радикальних метaболiтiв i збшьшу-еться вмiст продукпв перекисного окиснення лiпiдiв унаслвдок токсично1 ди тетрахлорметану. За цих умов вмикаеться захисна реакщя оргaнiзму тварин на дану патологтю та активуеться система антиоксидантного захисту оргaнiзму. Зпдно з юнуючими поглядами на патогенез токсично1 до тетрахлорметану, вiн пов'язаний iз вiльнорaдикaльними метaболiтaми, що утворюються в результат! руйнування молекул CCl4. У результат поси-лення перекисного окиснення лшвдних комплексiв внутрiшньоклiтинних мембран порушуеться актившсть ензим1в, низка функцiй клiтини (синтез бшшв, обмiн В-лшопротещв), виникае деструкщя нуклеотид1в тощо. Припускають, що основне тсце утворення вiльних рaдикaлiв - ендоплазматична сiткa та мжросоми клiтини (Fadhel, 2002; Kuziv е! al., 2005). Одержaнi результати дослвдження вказують на суттевi порушення ршноваги прооксидантно-антиоксидантно1 системи печ1нки та переважання мехaнiзмiв пошкодження над мехaнiзмaми захисту у рaзi штоксикацц тетрахлорметаном.
Зпдно з даними морфологiчного вивчення печшки щур1в, отруених тетрахлорметаном, щдтверджено im^-сифкацш вiльнорaдикaльних процес1в. Пд час дослвд-ження Kuziv е! al. (2005) виявлено зв'язок м1ж показни-ками антиоксидантного захисту та деструктивними змшами гепатоципв або ступенем розвитку токсичного гепатозу. Таке пригнiчення складових системи антиоксидантного захисту, ймовiрно, зумовлене !х виснажен-ням унаслвдок штенсифшаци ПОЛ за впливу тетрахлорметану, а також порушенням !х синтезу, спричиненим деструкцiею мембранних компонента гранулярно1 та агранулярно1 ендоплазматично1 сгтки, вiльних рибосом i полiсом цитоплазми гепатоципв.
Окремi автори (Chen е! al., 2000; Usha е! al., 2007; Saba е! al., 2010) зазначають, що токсична дiя тетрахлорметану на печшку також супроводжуеться порушенням и функцi-онального стану, що характеризуеться накопиченням амшотрансфераз у сировaтцi кровi лабораторних тварин. Щдвищення активносп даних ензим1в пiсля ураження печшки тсно корелюе зi ступенем деструкци гепатоципв (Wolf, 1999; Sato е! al., 1999; Longo е! al., 2007; Moriia е! al., 2009). Про зниження активносп ензим1в системи ан-тиоксидантного захисту у нирках за умов уведення щурам тетрахлорметану вказують також iншi автори (Maisiopa е! al., 2012). Отже, отримaнi результати вказують на те, що в умовах штоксикаци тетрахлорметаном у гепатоцитах i
кровi досл1дних щурiв установлено iнтенсифiкaцiю вшь-норадикальних процес1в, яка викликае активацш лiпопероксидaцil та нагромадження ендогенних токсич-них продукт1в.
Висновки
Проведена сер1я досл1джень дозволила встановити суттеве порушення окисно-антиоксидантно1 р1вноваги у тварин за оксидацшного стресу, яка характеризуеться у першу чергу aктивaцiею процесiв вшьнорадикального окиснення лiпiдiв та пригнiченням активносп глута-т1оново1 системи антиоксидантного захисту. Введення досл1дним щурам тетрахлорметану сприяло надм1рному накопиченню вмiсту як пром1жних, так i к1нцевих продукт1в ПОЛ, зумовило вiрогiдне зб1льшення вмiсту пдроперекиав л1и1д1в та малонового д1альдег1ду у плазм1 кровi тварин у 3,47 i 2,03 раза пор1вняно з iнтaктними тваринами. Активнiсть ензимно! та неензим-но! ланки глутaтiоновоl системи у кровi щурiв за розвитку оксидацшного стресу на п'яту добу дослщу була най-нижчою пор1вняно з контролем (показники знизилися в1дпов1дно на 53% i 51%).
Бiблiографiчнi посилання
Calabrese, E., Leonard, D., Zhao Xiaohong, 1999. Role of tissue repair in carbon feirachloride hepatotoxiciiy in male and female Sprague-Dawley and Wisiar ra!s. In!. J. Toxicol. 15, 62-69. Chen, W., Kennedy, D.O., Kojima, A., Malsui-Yuasa, I., 2000. Polyamines and !hiols in !he cy!opro!ec!ive effec! of L-cys!eine and L-meihionine on carbon tetrachloride-induced hepatotoxicity. Amino Acids 18(4), 319-327. Cherkashina, D.V., Petrenko, A.Y., 2006. Hepatoprotective effec! of fe!al !issue cy!osol and i!s !hermos!able frac!ion in rats with carbon tetrachloride-induced hepatitis. B. Exp. Biol. Med. 141(4), 544-547. Chumakova, A.S. Teplyiy, D.L., Nesterova, Y.V., 2009. Izme-nenie svobodnoradikalnyih protsessov v razlichnyih organah kryis raznogo vozrasta pri ostrom stresse [Change of free radical processes in various organs of rats of different age with acute stress]. Biologicheskie Issledovaniya 4, 34-37(in Russian).
Dubinina, O.Y., 2001. Okisnyuvalniy stres i okisnyuvalna modi-fikatsiya bilkiv [Oxidative stress and oxidative modification of proteins]. Medychna Himija 3(2), 5-12 (in Ukrainian). Fadhel, Z.A., Amran, S., 2002. Effects of black tea extract on carbon tetrachloride-induced lipid peroxidation in liver, kidneys, and testes of rats. Phytother. Res. 16, 28-32.
Fridovich, I., 1995. Superoxide radical and superoxide dismuta-ses. Annu. Rev. Biochem. 64, 97-112.
Fruehauf, J.P., Meyskens, F.L. Jr., 2007. Reactive oxygen species: A breath of life or death? Clin. Cancer Res. 13(1), 789-794.
Janero, D.R., 1990. Malondialdehyde and thiobarbituric acid-reactivity as diagnostic indices of lipid peroxidation and per-oxidative tissue injury. Free Radical Bio. Med. 9(6), 515-540.
Kuziv, O.Y., Bodnar, Y.Y., Kuziv, P.P., Klymchuk, L.F., Za-vads'ka, T.S., Derpak, Y.Y., 2005. Efektyvnist' korektsiyi tetrakhlormetanovoho hepatozu povnym holoduvannyam [Efficiency of tetrahlormetan liver pathology correction from starvation]. Fiziol. Zh. 51(5), 71-78 (in Ukrainian).
Lander, H.M., 1997. An essential role for free radicals and derived species in signal transduction. FASEB J. 11(2), 118-124.
Longo, V., Chirulli, V., Giovanni Gervasi, P., Pellegrini, M., 2007. Lisosan G, a powder of grain, does not interfer with the drug metabolizing enzymes and has a protective role on carbon tetrachloride-induced hepatotoxicity. Biotechnol. Lett. 29(8), 1155-1159.
Matsiopa, I.V., Grigor'eva, N.F., Meshchyshen, I.F., 2012. Effect of Echinacea purpurea tincture on the rat kidney anti-oxidant system under carbon tetrachloride intoxication. Pharmaceutical Chemistry Journal 46(7), 441-442.
Morita, M., Akai, S., Hosomi, H., Tsuneyama, K., Nakajima, M., Yokoi, T., 2009. Drug-induced hepato-toxicity test using gamma-glutamylcysteine synthetase knockdown rat. Toxicol. Lett. 189(2), 159-165.
Pera, N., Phung, N., Farrel, G.C., 1999. Oxidative stress in hepatic fibrogenesis: Implications from a nutritional model of nonalcoholic steatohepatitis. Hepatology 30, 493-494.
Saba, A.B., Oyagbemi, A.A., Azeez, O.I., 2010. Amelioration of carbon tetrachloride-induced hepatotoxicity and haemotox-icily by aqueous leaf extract of Cnidoscolus aconitifolius in rats. Nig. J. Physiol. Sci. 25, 139-147.
Sato, S., Dai, W., Liu, X.-L., Asano, G., 1999. The protective effect of hepatocyte growth-promoting factor (pHGF)
against carbon tetrachloride-induced acute liver injury in rats: An ultrastructural study. Medical Electron Microscopy 32(3), 184-192.
Shapoval, G.S., Gromovaya, V.F., 2003. Mehanizmy antioksi-dantnoy zashchity organizma pri deystvii aktivnyh form kis-loroda [The mechanisms of antioxidant defense in the action of reactive oxygen species]. Ukr. Biokhim. Zh. 75(2), 5-13 (in Russian).
Sohal, R.S., 2002. Role of oxidative stress and protein oxidation in the aging process. Free Radical Bio. Med. 33(1), 37-44.
Teschk, R., Vierke, W., Gellert, J., 1984. Effect of ethanol on carbon tetrachloride levels and hepatotoxicity after acute carbon tetrachloride poisoning. Arch. Toxicol. 56(2), 78-82.
Usha, K., Mary Kasturi, G., Hemalatha, P., 2007. Hepatoprotec-tive effect of Hygrophila spinosa and Cassia occidentalis on carbon tetrachloride induced liver damage in experimental rats. Indian J. Clin. Biochem. 22(2), 132-135.
Valko, M., Leibfritz, D., Moncol, J., Cronin, M.T., Mazur, M., Telser, J., 2007. Free radicals and antioxidants in normal physiological functions and human disease. Int. J. Biochem. Cell. Biol. 39(1), 44-84.
Vlizlo, V.V., Fedoruk, R.S., Ratych, I.B., 2012. Laboratorni me-tody doslidzhen u biolohiyi, tvarynnytstvi ta veterynarniy me-dytsyni [Laboratory methods of investigation in biology, stock-breeding and veterinary]. Spolom, Lviv (in Ukrainian).
Vyshtakaliuk, A.B., Nazarov, N.G., Porfiriev, A.G., Zueva, I.V., Minnechanova, O.A., Mayatina, O.V., Reznik, V.S., Zobov, V.V., Nicolskyi, E.E., 2015. The influence of the Xymedon preparation (Hydroxyethyldimethyldihydropyrimidine) on the rat liver recovery under toxic damage induced by carbon tetrachloride. Biochemistry, Biophysics and Molecular Biology 462(1), 143-146.
Wolf, P.L., 1999. Biochemical diagnosis of liver disease. Indian J. Clin. Biochem. 14(1), 59-90.
Hadiumna do редкonегii 23.02.2016
