CC BY
142ФОРМИ ОБ'ЕКТИВНО! СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧЕН Ч.1 СТ. 374 КК УКРА1НИ
Карпова Н.Ю.
астрантка
кафедри адмiнiстративного и кримтального права Академiя Адвокатури Украти Фесенко €.В.
Науковий керiвник - доктор юридичних наук
THE FORMS OF THE OBJECTIVE SIDE OF THE OFFENCE, WHICH IS PROVIDED BY THE ARTICLE 374 OF CRIMINAL CODE OF UKRAINE
Karpova N., postgraduate student of Academy of Advocateship of Ukraine, Ukraine, Kiev
АНОТАЦ1Я
Опублжована стаття призначена для дослвдження такого питання, як три форми об'ективно! сторони складу злочину - порушення права на захист. Надана стаття включае розгляд такого питання, як безпосереднш об'ект порушення права на захист. В статп наводяться таю поняття, як об'ективна сторона складу злочину, безпосереднш об'ект порушення права на захист, ненадання захисника тдозрюваному i обви-нуваченому, недопуску захисника до щдозрюваного i обвинуваченого, iншому грубому порушенню права на захист. Головна увага придметься рiзноманiтним видам ненадання захисника тдозрюваному i обви-нуваченому, недопуску захисника до шдозрюваного i обвинуваченого, шшому грубому порушенню права на захист. Основна щея дано! статп стосуеться таких питань, як визначення понять ненадання захисника щдозрюваному i обвинуваченому, недопуску захисника до шдозрюваного i обвинуваченого, iншому грубому порушенню права на захист.
ABSTRACT
The published article is determined for studying such a question as three forms of the objective side of elements of the offence against a right of the suspect and the accused to be defended. The suggested article includes observing such a question as the definition of the direct object of the offence against a right of the suspect and the accused to be defended. The article produces such notions as the objective side of elements the offence, a right of the suspect and the accused to be defended, the non-provision of the defendant to the suspect and the accused, the non-admission of the defendant to the suspect and the accused, the another gross offence against a right of the suspect and the accused to be defended. The main attention is given to the different types of the non-provision of the defendant to the suspect and the accused, the non-admission of the defendant to the suspect and the accused, another gross offence against a right of the suspect and the accused to be defended. The key note concerns such issues as the definitions оf the notions of the non-provision of the defendant to the suspect and the accused, the non-admission of the defendant to the suspect and the accused, another gross offence against a right of the suspect and the accused to be defended.
Ключовi слова: об'ективна сторона складу злочину, безпосереднш об'ект порушення права на захист, ненадання захисника пвдозрюваному i обвинуваченому, недопуску захисника до щдозрюваного i обвинуваченого, шшому грубому порушенню права на захист.
Keywords: the objective side of elements of the offence against a right of the suspect and the accused to be defended, a right of the suspect and the accused to be defended, the non-provision of the defendant to the suspect and the accused, the non-admission of the defendant to the suspect and the accused, the another gross offence against a right of the suspect and the accused to be defended.
Ввдповщно до положень ч. 2 ст. 3 Конституцп Украши утвердження i забезпечення прав i свобод людини е головним обов'язком держави. Права i свободи е основним i невщ'емним елементом статусу людини i громадянина.З метою забезпечення реалiзацii закршлених прав i свобод людини i гро-мадянина Конститущя Украши встановлюе вщповвдш правовi гарантп.Зокрема, одшею з най-важливiших правових гарантш прав i свобод людини i громадянина е закршлене в ч. 1 ст. 59 Конституцп Украши [1)] право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гаран-тована Конститущею Украши можливють фiзичноi особи одержати юридичш (правов^ послуги. Одним з найважливших видiв правових послуг е захист затриманих, заарештованих, щдозрюваних,
обвинувачених, тдсудних оаб, через його важ-ливють окремо закршлений в Конституцп Украши.
Зпдно зi ч. 4 ст. 29 Конституцп Украши [1)] жен затриманий чи заарештований мае право на за-хист себе, особисто чи за правовою допомогою за-хисника з момента затримання, зпдно зi ч. 1 ст. 59 Конституцп Украши [1) ] кожному гарантуеться право на в№ний вибiр захисника своi'х прав з метою захисту ввд обвинувачення ,згiдно зi ч.2 ст. 63 Конституцп Украши [1) ] тдозрюваному, обвинуваченому чи тдсудному гарантуеться право на захист.
Ратифшована Верховною Радою Украши 17 липня 1997 року Свропейська Конвенщя про захист прав людини i основних свобод ( п. "с" ч. 3 ст. 6)
[2)], М1жнародний пакт про громадянсьш i поли-тичш права ввд 16 грудня 1966 року, ратифшований Указом Президiï Верховно1' Ради Украшсько1' РСР вiд 19 жовтня 1973 року № 2148VIII ( п. "d" ч. 3 ст. 14 ) [3)] , Другий додатковий протокол до Свропей-ськоï Конвенци про видачу правопорушнишв ( п.1 ст. 3) [4)], ратiфiкований Украшою Законом N 43/98-ВР ( 43/98-ВР ) вад 16.01.98 [5)] закрiпили право особи захищати себе особисто або через при-значеного захисника, а при ввдсутносл коштiв - через визначеного захисника, коли цього вимагають штереси правосуддя.
На органи правосуддя у системi органiв державно! влади покладено обов'язок дотримуватися конституцiйних прав i свобод людини i громадя-нина при здшсненш правосуддя. Без дотримання цieï умови неможливо належне функцiонування правосуддя. Для забезпечення дотримання закон-ностi тд час усiх стадiй кримiнального процесу держава створюе систему правових заходiв, спря-мованих на забезпечення реалiзацiïï конститу-цiйного права затриманого, тдозрюваного, обви-нуваченого, пiдсудного, засудженого,
виправданого на захист i представництво його за-конних штересш пвд час усiх стадш кримiнального процесу. Серед них i заходи кримшально-право-вого характеру.
В роздiлi XVIII Особливо1' частини Кримшаль-ного кодексу Украши (далi КК ) [6) ] з метою забезпечення належного функцюнування правосуддя за-кршлено сукупнiсть кримiнально-правових норм, покликаних охороняти конституцiйне право затриманого, тдозрюваного, обвинуваченого, тдсуд-ного, засудженого, виправданого на захист i вста-новлений законом порядок забезпечення реалiзацiï цього права при здшсненш правосуддя. Ними пе-редбачено кримшальну вiдповiдальнiсть за: пору-шення права пiдозрюваного, обвинуваченого, подсудного на захист (ст 374 КК), втручання в дiяльнiсть захисника чи представника особи (ст 397 КК), умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст 399 КК), пося-гання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з дiяльнiстю, пов'язаною з наданням право-во1' допомоги (ст 400 КК).
Охорош встановленого законом порядку забезпечення реалiзацiï права на захист затриманого, тдозрюваного, обвинуваченого, подсудного, засудженого, виправданого при здшсненш правосуддя у формi здшснення правомiрноï дiяльностi захисника чи представника особи по наданню правово1' допомоги присвяченi ст. ст. 397, 398, 399, 400 КК Украши [6)].
Незважаючи на спрямовашсть створювано1' вiтчизняноï правово1' системи на прюритетний захист прав людини, яка визначае актуальнiсть пи-тання охорони встановленого законом порядку за-безпечення реалiзацiï права на захист, в юридичнш литературi дуже мало уваги придiлялось проблемам, пов'язаним з втручанням в дiяльнiсть за-хисника чи представника особи, наприклад, спро-бам аналiзу складу злочину ст.397 КК " втручання в дiяльнiсть захисника чи представника особи " та
складiв iнших пов'язаних з ним злочинiв ст. ст. 398, 399, 400 КК.
Порушення права на захист е формальним зло-чином i належить до типу злочишв, як1 посягають на конституцiйне право щдозрюваного i обвинуваченого на захист i встановлений законом порядок забезпечення реалiзацil цього права при здшсненш правосуддя i мають стльний для цього типу злочишв родовий об'ект. Автор пропонуе свое, рашше розроблене ним в попередшх публiкацiях, [7)] визначення видового об'екту цього типу злочинiв, який становлять суспiльнi вiдносини, якi забезпечу-ють дотримання при здiйсненнi правосуддя консти-туцiйного принципу права особи на захист у будь-як1й встановленш законом формi реатзацд. Пiд за-безпеченням дотримання при здiйсненнi правосуддя конституцшного принципу права особи на захист у будь-якш встановленш законом формi реатзацп пропонуеться розумiти суспiльнi ввдно-сини, що реалiзують встановлений законом порядок здшснення правосуддя в частиш забезпечення права особи на захист чи представлення и законних iнтересiв у будь-як1й встановленiй законом формi реатзацп при здiйсненнi правосуддя. Цей стльний видовий об'ект злочину мають ст. ст. 374, 397, 398, 399, 400 КК.
Але конституцшне право тдозрюваного i обвинуваченого на захист i встановлений законом порядок забезпечення реалiзацil цього права при здшсненш правосуддя мають рiзнi аспекти, охо-рона яких ввдображена в рiзних статях дшчого КК Украши. Аспект надання щдозрюваному i обви-нуваченому встановленому законом порядку мож-ливостi реалiзацil його права на захист спещаль-ними уповноваженими на це ввдповщно до закону службовими особами - слвдчим, прокурором, суд-дею охороняеться ст.374 КК. Аспект реалiзацil у встановленому законом порядку права на захист тдозрюваного i обвинуваченого у формi правомiр-но! дiяльностi захисника чи представника особи по наданню правово1 допомоги охороняеться ст. ст. 397, 398, 399, 400 КК.
Але цей видовий об'ект мае рiзнi аспекти, кри-мшально-правова охорона яких закршлена в приве-денiй вище груш статей КК Украши i кожен аспект з'являеться безпосередшм об'ектом злочину, кри-мiнально-правовiй охоронi якого ввд злочинних по-сягань присвячена окрема стаття КК Украши. Данна наукова публшащя присвячена об'ективнiй сторонi злочину, який передбачен ч.1 ст. 374 КК, тому автор приводить власш, розроблеш ними по-переднiх публжа^х [8)] визначення безпосереднiх об'ектiв злочину, який передбачен ст.374 КК та сум1жного з ним злочину, який передбачен ст.397 КК.
• Безпосереднш об'ект ст. 374 - це суспшьш ввдносини, що забезпечують дотримання при здшсненш правосуддя конституцшного принципу права на захист службовими особами, яш повинш забезпечити дотримання при здшсненш правосуддя конституцшного принципу права на захист - слщ-чим, прокурором, суддею стосовно окремих кате-
горш oci6 - тдозрюваного, обвинуваченого у ви-глядi надання у встановленому законом порядку можливосл реалiзацiï права на захист у формi пра-вомiрноï дiяльностi захисника чи представника особи по наданню правовоЛ допомоги чи у формi са-мозахисту;
• Безпосереднiй об'ект ст. 397 - це сусшльш ввдносини, що забезпечують дотримання при здшсненш правосуддя конституцшного принципу права на захист i встановлений законом порядок ре-алiзацiï права тдозрюваного i обвинуваченого на захист чи представления 1х законних штереав у формi правомiрноï дiяльностi захисника чи представника особи по наданню правовоï допомоги тд час здiйснення щеЛ дiяльностi.
Ст. 374 КК мютить в свош першiй частинi ос-новний склад злочину, який передбачен ст. 374 КК i квалiфiкований склад цього ж злочину в свош другш частинi. Перша частина ст. 374 КК з'явля-ется об'ектом нашого дослiдження. Вiдповiдно до диспозицп ч.1 ст. 374 КК об'ективна сторона цього злочину може бути виражена в трьох формах: 1) не-допущення захисника, 2) ненадання захисника, 3) iнше грубе порушення права на захист. В. В. Смiх вважае, що недопущення захисника - це невико-нання слвдчим прокурором чи суддею вимог КПК про допущення захисника до участО в справi на будь-якш стади процесу, коли захисник запро-шуеться пiдозрюваним чи обвинувачуваним [9), стор 36] В. В. Смiх конкретизуе недопущення захисника у вчиненш слвдчим, прокурором чи суддею наступних дiй: недопуск без поважних причин слвд-чим, прокурором, суддею з посиланням на не пе-редбаченi законом обставини конкретного обра-ного пiдозрюваним, обвинуваченим або за 1'х проханням чи згодою захисника чи квдькох за-хисник1в, а також уникнення зустрiчi iз захисником з метою затягування його допуску або штучне ввдкладення з цiею метою пред'явлення обвинува-чення особi з одночасним допитуванням ïï як сводка, недопущення захисника до участО под час до-питу обвинуваченого, ненадання затриманш особО чи особО, яка утримуеться пвд вартою, допомоги у встановленш зв'язку Оз захисником або особами, яш можуть запросити захисника (частина перша статп 47), ввдмова з порушенням вимог статп 44 КПК близьким родичам здшснювати захист обвинуваченого, винесення невмотивовано1' постанови про ввдмову в клопотанш тдозрюваного, подсудного щодо замши захисника (стаття 46 КПК), водмова подозрюваному, обвинуваченому, подсудному в за-прошенш захисника. [9), стор 37]. Це визначення вОрно пльки частково. По -перше, не зрозумвдо, чому В. В. СмОх не згадуе про другий варОант залу-чення захисника - за призначенням. По-друге, пе-релОк дш, як1 В. В. СмОх квалОфОкуе як недопущення захисника, викликае питання, деякО з цих дОй можуть бути квалОфжоваш за ст. 397 КК Украши «Пе-решкоджання законнОй дОяльностО захисника чи представника», наприклад, недопущення захисника до участО под час допиту обвинуваченого, така плу-
танина з квалОфОкацОею неприпустима. Для усу-нення плутанини слод чОтко визначити поняття «недопущення» - це антошм до поняття «допуск», який завжди обозначав дозввд на початок будь-яко1' працО. МОркуючи логОчно, недопущення захисника - це неможливють початку працО вже назначеного, маючого офОцОйний процесуальний статус захисника. Водповвдно до ст. 48 КПК Украши[10)] захисник отримуе офОцОйний процесуальний статус захисника з моменту залучення його до участО у кримОнальному провадженнО пОдозрюваним, обвинуваченим, 1'х законними представниками, а також шшими особами за проханням чи згодою тдозрюваного, обвинуваченого в будь-який момент кримшального провадження. Водповвдно до ст.50 КПК Украши [ 10)] це залучення мае бути подтвер-джено документами:
1) сводоцтвом про право на зайняття адвокатсь-кою дОяльшстю;
2) ордером, договором Оз захисником.
У випадку залучення захисника за призначенням, захисник залучаеться до участО у кримОнальному провадженнО у випадках та в порядку, визна-чених ст.. ст.. 49, 53 КПК Украши [10)]. В цьому випадку ввдповодно до ст. 50 КПК Украши [ 10)] статус захисника тдтверджуеться:
1) сводоцтвом про право на зайняття адвокатсь-кою дОяльшстю;
2) дорученням органу (установи), уповноваже-ного законом на надання безоплатно! правово! до-помоги.
Тобто недопущення захисника наявне у випадку неможливосп початку пращ вже призначе-ного i маючого документа, яш тдтверджують його статус захисника, захисника через перешкоджання початку його участО в справО слодчим, прокурором чи суддею. На практищ це недопуск без поважних причин слвдчим, прокурором, суддею з посиланням на не передбачеш законом обставини конкретного обраного подозрюваним, обвинуваченим або за х'х проханням чи згодою захисника чи шлькох за-хиснишв чи призначеного у випадку, коли залучення захисника е обов'язковим ввдповвдно до КПК Украши захисника.
Поняття «ненадання» - це антошм до поняття «надання», яке звичайно обозначае отримання чо-гось, чого рашше не мав отримувач. Очевидно, що ненадання захисника не зупиняе дОяльшсть захисника хоча б на етат його допуску до справи, а унеможливлюе ïï шляхом водмови у наданнО захисника. Ненадання захисника - це водсутшсть призначення захисника чи всупереч бажанню пвдо-зрюваного чи обвинуваченого, який заявив клопо-тання про залучення захисника, чи у випадку, коли залучення захисника е обов'язковим ввдповодно до КПК Украши, внаслодок перешкоджання призна-ченню захисника слОдчим, прокурором чи суддею. Наприклад, якщо слвдчий суддя встановив, що водповОдно до вимог ст 52 КПК Украши [10)] участь захисника е обов'язковою у конкретнш справО через обвинувачення чи пвдозру подозрюваного чи обви-нувачуваного у скоеннО особливо тяжкого злочину,
але не постановив ухвалу, якою доручае вщповвдному органу (установi), уповноваженому законом на надання безоплатно1 правово1 допо-моги, призначити адвоката для здшснення захисту за призначенням чи, в шшому випадку, пвдозрюва-ний чи обвинувачений заявив клопотання про залу-чення захисника, але за вiдсутнiстю кошпв не може його залучити самостшно i слвдчий суддя, отри-мавши вiд пвдозрюваного чи обвинуваченого кло-потання про залучення захисника, не постановив ухвалу, якою доручае вiдповiдному органу (установи, уповноваженому законом на надання безо-платно1 правово1 допомоги призначити адвоката для здшснення захисту за призначенням. Наведене В.В. Смiхом в перелжу дiй, як1 кватфшуються як недопущення захисника, ненадання затриманш чи заарештованiй особi допомоги в становленш зв'язку з особами, яш можуть запросити захисника, [9), стор 37] в сутносл, е ненаданням захисника, тому що мова йде про запрошення ще не маючого офiцiйний процесуальний статус захисника за-хисника.
З уах форм об'ективно1 сторони злочину, який передбачен ч.1 ст. 374 КК Украши найменш до-слвдженою е третя форма - шше грубе порушення права шдозрюваного, обвинуваченого на захист. В. I. Тютюпн вважае, що шше грубе порушення права на захист може полягати у висуненш додаткових, крш зазначених в ст. 50 КПК Украши, вимог до шдтвердження повноважень захисника[11), с. 896 ], але не слщ щдтримувати цю точку зору, оск1льки недопущення до справи захисника, який не вiдповiдае таким додатковим вимогам, повнiстю охоплюеться першою формою порушення права на захист - недопущенням захисника до участi в кри-мiнальному провадженнi. В. В. Смiх стверджуе, що ця форма посягання може вчинятися рiзноманiт-ними способами i виражатися у вчиненш винним рiзних д1янь як щодо самого потерпiлого ввд зло-чину, так i щодо його захисника i далi надае перелiк таких дiянь, з якого ми наводимо характерний приклад - вщмова захисниковi в ознайомленнi з ма-терiалами кримiнальноï справи, що обгрунтовують затримання, чи необгрунтована заборона застосу-вати науково-технiчнi засоби при ознайомленш з матерiалами справи. В. В. Смiх характеризуе вище вказане дiяння як д1яння, спрямоване проти дiяль-ностi захисника, тобто захисник в данному випадку виступае потерпiлим. [9), стор 38] Але тут наявне змшування одновидових i сум1жних складiв зло-чину ст. 374 КК Украïни i ст. 397 КК Украши, зло-чин, який передбачен ст. 374 КК Украши, спрямо-ван лише проти шдозрюваного i обвинуваченого як потершлих i не передбачае включения захисника до перел^ потершлих. Ст. 397 КК Украши кри-мшатзуе будь-яке перешкоджання законнш дiяль-ностi захисника чи представника. Включене В. В. Смiхом в шше грубе порушення права пвдозрюва-ного, обвинуваченого на захист вище вказане спрямоване проти д1яльносп захисника д1яння повинно квалiфiкуватись за ст. 397 КК Украши. 1нше грубе порушення права щдозрюваного, обвинуваченого
на захист юнуе навггь тод^ коли до нього не зарахо-вують перешкоджання дiяльностi захисника, яке кватфшуеться за сумiжною статтею. Шркуючи логiчно, ненадання i недопущення захисника вже визначеш як окремi форми злочинних посягань, будь-яке перешкоджання законнш дiяльностi захисника квалiфiкуеться за ст. 397 КК Украши. За-лишаеться неохопленим такий надзвичайно важли-вий аспект права пiдозрюваного, обвинуваченого на захист, як передбачене ч. 5 ст. 22 КПК Украши [10)] право щдозрюваного обвинуваченого на само-захист. I ми повинш розкрити його змют, який ре-гламентуеться КПК Украши. Вщповвдно до ч. 4 ст. 20 КПК Украши [10)] участь у кримшальному про-вадженш захисника п1дозрюваного, обвинуваченого не звужуе процесуальних прав шдозрюваного, обвинуваченого. Ч. 3 ст. 42 КПК Украши [10) ] мютить перелж процесуальних прав шдозрюваного та обвинуваченого до якого входять, крт права на правову допомогу захисника, наступш права пвдо-зрюваного та обвинуваченого: знати, у вчиненш якого кримшального правопорушення його шдо-зрюють, обвинувачують; бути чiтко i своечасно по-ввдомленим про своi права, передбаченi цим Кодексом, а також отримати 1'х роз'яснення; не говорити нiчого з приводу шдозри проти нього, обвинува-чення або у будь-який момент вщмовитися вiдповiдати на запитання; вимагати перевiрки обгрунтованостi затримання; у разi затримання або застосування запобiжного заходу у виглядi три-мання пвд вартою - на негайне повщомлення члешв сiм'i, близьких родичiв чи шших осiб про затримання i мiсце свого перебування зпдно з положен-нями ст. 213 КПК Украши; збирати i подавати слвдчому, прокурору, сл1дчому суддi докази; брати участь у проведенш процесуальних дш; пвд час проведения процесуальних дш ставити запитання, подавати своi зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiй, яш заносяться до протоколу; застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технiчнi засоби при проведенш процесуальних дш, в яких вш бере участь; заявляти клопотання про проведення процесуальних дш, про забезпечення безпеки щодо себе, члешв свое1' сiм'i, близьких ро-дичiв, майна, житла тощо; заявляти вщводи; ознайомлюватися з матерiалами досудового роз-сл1дування в порядку, передбаченому ст. 221 КПК Украши, та вимагати ввдкриття матерiалiв згiдно зi ст. 290 КПК Украши; одержувати копii процесуальних документiв та письмовi повiдомления; ос-каржувати ршення, ди та бездiяльнiсть сл1дчого, прокурора, слвдчого суддi в порядку, передбаченому цим Кодексом; вимагати вщшкодування шкоди, завдано1' незаконними рiшениями, дiями чи бездiяльнiстю органу, що здшснюе оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслвдування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також вiдновлення репутацп, якщо шдо-зра, обвинувачення не пвдтвердилися; користува-тися рiдною мовою, отримувати копii процесуальних документiв рщною або iншою мовою, якою вш володiе, та в разi необхiдностi кори-
стуватися послугами перекладача за рахунок дер-жави.. Обвинувачений мае додатковО права, яш пе-релОченО в ч.4 ст.42 КПК Украïни [ 10)] 1) брати участь тд час судового розгляду у допитО сввдкОв обвинувачення або вимагати ¡¡хнъого допиту, а також вимагати виклику i допиту сводкОв захисту на тих самих умовах, що й сввдкОв обвинувачення; 2) збирати i подавати суду докази; 3) висловлювати в судовому засОданнО свою думку щодо клопотань ш-ших учасникОв судового провадження; 4) виступати в судових дебатах; 5) ознайомлюватися з журналом судового засодання та техшчним записом судового процесу, як1 йому зобов'язанО надати уповноваженО працОвники суду, i подавати щодо них свох' заува-ження; 6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судовО рОшення та шщОювати ^'х перегляд, знати про подаш на них апеляцОйнО та касацшш скарги, заяви про ïх перегляд, подавати на них заперечення.
ВодповОдно до п.3 ч. 3 ст. 42 КПК Украши [10)] пОдозрюваний чи обвинувачений мають право на вОдмову вод захисника у будь-який момент кримшального провадження. Можлива також перерва дш захисника в зв'язку з його замшою. Якщо на-явшсть захисника не е обов'язковою ввдповодно до КПК Украши, пОдозрюваний чи обвинувачений мо-жуть перейти до самозахисту i самостОйно вико-нувати усО процесуальнО до, як1 повинен виконувати захисник. СлОдчий, прокурор чи суддя можуть так само перешкоджати законнОй реалОзацй' права на захист у формО самозахисту, як законнОй реалОзацй права на захист у формО законноï дОяльностО захисника. Законна дОяльшсть захисника охороняеться ст.397 КК Украши. Такий важливий аспект права на захист як право на захист у формО самозахисту не може бути проминутим кримшально -правовою охороною КК Украши, але окремо^' статп для кримiнально-правовоï охорони права тдозрюваного, обвинуваченого на захист у формО самозахисту на будь-якш стади кримшального провадження в КК Украши [6)] не передбачено, право пОдозрюваного, обвинуваченого на захист охороняеться ст. 374 КК Украши «Порушення права на захист», з цього випливае, що право пОдозрюваного i обвинуваченого на захист у формО самозахисту на будь-якш стади кримшального провадження повинно знаходитись под кримшально -правовою охороною ст.374 КК Украши. Будь-яке перешкод-жання законнОй реалОзацй права на захист у формО самозахисту тдпадае под визначення <анше грубе порушення права на захист». Також можлива ситу-ацОя, коли всупереч ч.2 ст 20, ч. 9 ст.206, ч. 4 ст. 208 КПК Украши [10)] уповноважена службова особа (як правило, це слОдчий або прокурор) не роз'яснять пОдозрюваному, обвинуваченому його права, в тому числО його право на захист. Автор висувае свое визначення Оншого грубого порушення права на за-хист, згОдно з яким Онше грубе порушення права на захист - це перешкоджання законнОй реалОзацй' права пОдозрюваного О обвинуваченого на захист у формО самозахисту пОд час усОх стадОй кримОналь-ного провадження слОдчим прокурором, суддею чи
вОдсутшсть повОдомлення тдозрюваному, обви-нуваченому про його право на захист, слвдчим або прокурором у випадках, коли вони повинш зробити таке повОдомлення ввдповодно до КПК Украши.
Пвдсумовуючи викладене, ми констатуемо, що об'ективна сторона складу злочину, який передбачен ч.1 ст. 374 УК Украши може бути виражена в трьох формах:
1) недопущення захисника - це неможливють початку пращ вже призначеного i маючого доку-менти, як пiдтверджують його статус захисника, захисника через перешкоджання початку його участО в справi слОдчим, прокурором чи суддею.
2) ненадання захисника - це ввдсутшсть при-значення захисника чи всупереч бажанню пОдозрюваного чи обвинуваченого, який заявив клопо-тання про залучення захисника, чи у випадку, коли залучення захисника е обов'язковим ввдповодно до КПК Украши, внаслодок перешкоджання призна-ченню захисника слОдчим, прокурором чи суддею.
3) шше грубе порушення права на захист - це перешкоджання законнОй реалОзацй права пОдозрюваного i обвинуваченого на захист у формО самозахисту пвд час уах стадш кримшального провадження слОдчим, прокурором, суддею чи ввдсутшсть повОдомлення тдозрюваному, обви-нуваченому про його право на захист, слОдчим або прокурором у випадках, коли вони повинш зробити таке повОдомлення вОдповОдно до КПК Украши.
ЛОтература
1) КонституцОя Украши //Ввдомосп Верховно! Ради (ВВР) - 1996- № 30 -стр.141
2) Свропейська КонвенцОя про захист прав людини i основних свобод// Голос Украши. - 2001. -№3. - 10 ачня
3) Международный пакт о гражданских и политических правах // Международные пакты о правах человека. Сб. документов. - СПб: Россия. Нева. 1993, с. 12-34
4) Другий додатковий протокол до Свропей-сько1 Конвенцп про видачу правопорушникОв// ОфОцОйний вюник Украши 1998р.,N 13, стор.339
5) Закон N 43/98-ВР ( 43/98-ВР ) вОд 16.01.98 // ВОдомосп Верховно1 Ради Украши (ВВР), 1998, N 23, ст.129
6) Кримшальний Кодекс Украши [Електрон-ний ресурс].-Режим доступу http://za-kon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
7) Карпова Н.Ю. Особливосл покарання за злочин передбачений ст.. 374 КК Украши /ВОсник Академи Адвокатури Украши - 2012- №1 (23) -стор. 117-121
8) Карпова Н.Ю. Проблеми квалОфкацп зло-чину, передбаченого ст.. 397 КК УкраОни /ВОсник Академи Адвокатури Украши - 2009- №1 (17) -стор. 214-217
9) СмОх В. В. КримОнальна вОдповОдальнОсть за порушення права особи на правову допомогу: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / СмОх Василь Воло-димирович - ЛьвОв 2011, 232 с.
10) Кримшальний процесуальний кодекс Укра!ни [Електронний ресурс].-Режим доступу http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/4651-17
11) Кримшальний кодекс Укра!ни: науково-практичний коментар у 2 т./ за заг. ред. В.Я. Тацiя,
12)
В.П. Пшонки, В.1. Борисова, В. I. Тютюпна.- 5 ви-дання - Х.:Право, 2013 .-т. 2: Особлива частина /Ю.В. Баулiн, В. I. Борисов, В. I. Тютюпн та ш. 1040с. - с. 896
О СОДЕРЖАНИИ ПОНЯТИЯ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ
Петров А.В.
Нижегородский государственный университет им. Н.И. Лобачевского, заведующий кафедрой конституционного и муниципального права,
к.ю.н., доцент
ON THE CONTENT OF LEGAL CULTURE
Petrov A. V., Lobachevsky State University of Nizhni Novgorod, Head of Department of Constitutional and Municipal law, PhD in Law, Associate professor
АННОТАЦИЯ
В статье показывается противоречивость имеющихся в российской теории права представлений о содержании правовой культуры, полученных путем дедукции из философской категории культуры. Предлагается вариант определения содержания понятия правовой культуры, исходя из объективных параметров правовой действительности, ее различия и противоречия с правовой реальностью.
ABSTRACT
The article shows the inconsistency existing in the Russian theory of law representations about the content of legal culture, obtained by deduction from the philosophical category of culture. A version of the determination of the content of legal culture, based on objective parameters of the legal actuality, its differences and contradictions with the legal reality.
Ключевые слова: категория культуры; правовая культура; правовая действительность; правовая реальность; содержание понятия правовой культуры.
Keywords: category of culture, legal culture, legal actuality, legal reality, the content of legal culture.
Разработка понятия культуры в российской философской литературе имеет достаточно давнюю историю. Еще в начале XX века российский мыслитель Николай Трубецкой, рассматривая культуру в контексте развития человеческой цивилизации, отмечал, что «культура в каждый данный момент представляет из себя сумму получивших признание открытий современного и предшествующих поколений данного народа [1, с. 120]». В советский период в контексте выделяемой тогда науки исторического материализма определялось, что «культура есть совокупность материальных и духовных ценностей, накопленных человечеством в процессе его общественно-исторической практики» [2, с. 389].
Особый интерес к проблематике культуры у современных исследователей обусловлен повышением роли собственно социальных факторов в функционировании и развитии человеческого сообщества, в противовес природным; он связан с процессами глобализации и активизацией контактов между территориально различными группами людей; он подогревается непрекращающимися попытками доминирования на земном пространстве определенных этносов и ответной реакцией, направленной на сохранение национальной самобытности. Активизация исследований в этом направлении привела к выделению специальной отрасли научного знания - культурологии [3 - 8].
Для современной науки характерна множе-
ственность подходов к определению понятия культуры и отсутствие общепринятого определения этого социального феномена. Остается проблемным вопрос о соотношении категорий культуры и цивилизации. Укажем только на некоторые работы, где подробно анализируются основные подходы к категории культуры и проблемы ее теории [9 - 12]. Не вдаваясь в тонкости определений феномена культуры в философских и культурологических источниках, поскольку эта проблема не является специальной для теории права, приведем лишь несколько достаточно типичных определений понятия культуры.
В современной философской литературе под культурой обычно понимают «исторически определенный уровень развития общества и творческих способностей человека, проявляющийся в различных способах и формах жизнедеятельности людей и создаваемых ими материальных и духовных ценностях» [13, с. 417]. Культура, отмечается в том же источнике, это «непрерывно совершающийся процесс человеческой деятельности, включающий две стороны: 1) живую человеческую деятельность, в ходе которой создаются материальные и духовные ценности и 2) сами ценности - результаты деятельности» [13, с. 419 - 420]. В другом источнике культура определяется как «целостный, устойчивый способ жизнедеятельности какого-либо этноса или граждан страны, который, складываясь исторически, постепенно обновляется и вместе с тем сохраняет идентичность самому себе» [14, с. 157].
