CC BY
23педагогически науки
Гордаш Андрш Миколайович, Шчкур Микола Олександрович БАЗИС ХУДОЖНЬО! МАЙСТЕРНОСТ1 Й ОСВ1ТН1 ...
UDC 378: 7.012 - 051
БАЗИС ХУДОЖНЬО! МАЙСТЕРНОСТ1 Й ОСВ1ТН1 ОРЕСНТИРИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНЬОГО ХУДОЖНИКА-ПЕДАГОГА
© 2017
Гордаш Андрш Миколайович, викладач образотворчого мистецтва, астрант Барський гумаштарно-педагопчний коледж iMeHi Михайла Грушевського Шчкур Микола Олександрович, кандидат педагопчних наук, доцент, професор кафедри образотворчого мистецтва Уманський державний педагог1чний утверситет шет Павла Тичини (20301, Укра'та, Умань, вул. Гоголя 46, e-mail: pmo65@ukr.net)
Анотащя. Наукова новизна матeрiалiв статп полягае в тому, що вперше: уточнено сутнiсть категорп «ху-дожня майстершсть» як важливо! професшно! якосп особистостi митця, що позначаеться розвиненим естетич-ним сприйняттям об'ектiв i явищ довк1лля та художньо! культури, художньо-естетичним смаком, сформованим умiнням мислити образами, глибоким розумiнням спeцифiки мови мистецтва, вiртуозним володiнням його засо-бами i тeхнiчними прийомами та здатшстю за !х допомогою досягати високо! художностi й оригiнальностi про-дукованого твору; визначено спeцифiку художньо! майстерносп художника-педагога, що мае творчо-дгяльшсне пiдгрунтя i полягае в розвиненосп його вiзуального досввду, володiннi образотворчою грамотшстю i бездоганною тeхнiкою рiзних видiв просторових мистецтв та стшкою мотивацiею i силою волi до цшеспрямованого й активного продукування педагопчно значущих та об'ективно цiннiсних творiв; доведено, що майбутнiй художник-педагог неодмшно мае оволодiти графiчним, живописним i композицiйним базисом художньо! майстeрностi, на форму-вання якого нeобхiдно чико зорiентувати мистeцько-освiтнiй процес у векторах мiждисциплiнарно! iнтeграцi!, рeалiзацi! проблемного, евристичного i навчально-творчого пiдходiв та психодидактичного сприяння творчому розвитку студeнтiв на засадах сшвпраш й самостiйностi.
Ключовi слова: майбутнiй художник-педагог, художня майстершсть, базис, освiтнi орiентири, мистецько-освггаш процес.
THE BASIS OF ARTISTIC SKILLS AND EDUCATIONAL ASPECTS OF ITS DEVELOPMENT IN THE INTENDED TEACHERS OF FINE ARTS
© 2017
Hordash Andrii Mykolayevych, teacher of fine arts, post-graduate student Mykhailo Hrushevskyi Bar Humanitarian and Pedagogical College Pichkur Mykola Oleksandrovych, candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Fine Arts Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University (20301, Ukraine, Uman, 46 Gogol street, e-mail: pmo65@ukr.net)
Abstract. Scientific novelty of the article is that for the first time: the essence of the category of artistic skill as an important professional quality of the artist's personality, which is reflected in the developed aesthetic perception of objects and phenomena of the environment and artistic culture, artistic and aesthetic taste, the ability to think creatively, deep understanding of specifics of the language of art, the virtuous possession of its means and technical techniques and the ability to achieve them with high artistry and originality of the product is produced; the peculiarity of the artistic skills of teachers of fine arts which have creative and active background and lie in the development of some visual experience, the possession of visual literacy and excellent techniques of various types of spatial arts, sustainable motivation and strong intention to produce pedagogically meaningful and objective valuable works is determined; it is proved that the intended teacher of fine arts should definitely master graphic, pictorial and compositional backgrounds of artistic skills, the formation of which should be clearly oriented on the artistic educational process in the vectors of interdisciplinary integration, the implementation of problem, heuristic and educational-creative approaches and psycho-didactic promotion of students creative development on the basis of cooperation and independence.
Keywords: intended teachers of fine arts, artistic skill, background, educational orientations, artistic-educational process.
Постановка проблеми в загальному вигляд1 та ii зв'язок 1з важливими науковими чи практичними за-вданнями. У сучаснш Укра!ш через кризовi явища художньо-педагопчна освгга, зокрема вища, дещо втрачае свою функцюнальшсть щодо ввдтворення, збе-реження i збагачення системи нацюнально! культури, за яко! актуалiзуються потреби сошуму у гармоншному розвитку особистосп, здатно! до естетичного засвоення свиу та його перетворення за законами краси. У цьо-му процеа важливу роль вщграе художник-педагог. Тому рeалiзацiя завдань його творчого станов-лення грунтуеться на засадах формування художньо! майстерносп, що разом iз педагопчною е чинником про-фесшного поступу.
Будь-який рiзновид мистецтва дощльно розглядати в контекст творчого процесу, факту функцюнування його рeзультатiв-творiв та майстерносп !х творця. У сучасно-му образотворчому мистещга останш двi категорп часто iгнорують. Концепт «майстершсть» швелюють, беручи за основу лише переб^ творчого акту разом iз спонтанно виниклими штенщями щодо створення певного продукту. Ця профeсiйна якiсть нинi дeдалi бiльшe втрачае статус чогось обов'язкового, особливо для вчителя об-разотворчого мистецтва.
Актуальшсть порушено! проблеми зумовлена
суперечшстю мiж нeобхiднiстю однаковою мiрою фор-мувати як пeдагогiчну, так i художню майстeрнiсть майбутнього художника-педагога та недостатньою розроблeнiстю теоретико-практичних основ останньо!.
Анализ останшх дослгджень i публтацт, у якихрозгля-далися аспекти Цei проблеми i на яких обтрунтовуеться автор; видшення не вирiшених ратше частин загально'1' проблеми. Проблема художньо! майстерносп завжди перебувала в цен^ тeорi! образотворчого мистецтва. В юторичнш рeтроспeктивi про це свiдчать працi О. Альохша, М. Кримова, С. Маковського, С. Мурашка, В. Серова, П. Чистякова та шших вщомих художнишв.
Дeякi питання проблеми формування основ художньо! майстерносл майбутнього художника-педагога висвилено в публiкацiях В. Кузша [4], А. Лушiно! [5], А. Мухша [6], I. Туманова [8], О. Чурсша [9] та шших [1015] сучасних науковцiв мистецько! галузi. Найчастiшe базисом цiе! важливо! професшно! якостi дослiдники вважають лише образотворчу грамоту. Закономiрно, що це випливае iз само! форми оргашзацп мистецько! освь ти, переважно спрямовано! на строгу акадeмiчну студш, де спостертаеться пасивний вияв власно! художньо! творчосп студeнтiв. На противагу цьому художньо-ди-дактичний процес мае стати безальтернативним засобом формування !хнього креативного мислення, розвитку
Hordash Andrii Mykolayevych, Pichkur Mykola Oleksandrovych pedagogical
THE BASIS OF ARTISTIC SKILLS AND EDUCATIONAL ... sciences
образотворчих здiбностей, тобто таких iндивiдуальних властивостей, котрi забезпечують успiх !хньо! творчо! дiяльностi.
Мистецька освiтня практика засвщчуе, що сформова-нiсть академiчно! грамоти майбутнього художника-педагога е недостатньою умовою ефективностi процесу становлення й розвитку основ його художньо1 майстер-ностг
Формування цшей статтi (постановка завдання). Мета статп - з'ясувати сутшсть категори «художня майстершсть», визначити 11 специфiку й образотвор-чий базис стосовно художника-педагога та окреслити провiднi мистецько-освгтш орiентири формування цiе! важливо! професшно! якостi у студентiв закладiв вищо! освiти спецiальностi 014. Середня освгга. Образотворче мистецтво.
Виклад основного матерiалу дослiдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результатiв. Поняття «художня майстершсть» у мистецтвознавчих джерелах е ключовим. Але щодо вчителя образотворчо-го мистецтва воно вживаеться вкрай рщко. Однак, щоб стати справжнiм художником-педагогом, його особи-стiсть мае характеризуватися в п категори «майстер».
Шдготовка майбутнього художника-педагога у ви-щих закладах освiти зорiентована на формування його готовносп до як1сного виконання функцiй професiйно! дiяльностi, що е спешально органiзованим процесом ес-тетичного виховання школярiв. Специфiка цiе! дiяльно-стi полягае в едностi художньо1 та педагогiчно! творчос-тi, що опосередкована рiзними видами вiзуально-про-сторових мистецтв. Усшшшсть и перебiгу залежить ввд рiвня педагогiчно! та художньо1 майстерностi вчителя i мае два аспекти взаемоди: учитель - учень та художник - учень. I, як наголошував Леонардо да Вiнчi, це зумов-люе рiзнобiчну розвинешсть його особистостi, котра во-лодiе науками, ремеслами, мовами, мистецтвами.
Для художника-педагога мистецтво водночас постае освишм простором, засобом навчання i виховання та га-луззю творчо1 дiяльностi. Тому вiн неодмiнно мае бути майстром, маестро, метром, артистом, тобто фах1вцем, який здатний навчити учшв прекрасному, заразити своим горшням творити художнi образи, переконати: якщо це цiкаво йому, значить, може бути щкаво й iншим.
Визначити базис художньо1 майстерностi як загаль-но! категори для професiйних митщв та художника-педагога дуже складно, осшльки такi закономiрностi, як свiтлотiньовi та кольоровi вiдношення, перспектива, взаемозвязок форми i змiсту та iншi особливостi ком-позици твору, а також психологiчнi особливостi зоро-вого сприйняття, iнтерпретацiя дiйсностi, перебiг етатв творчого процесу в кожно1 особистосп виявляються ш-диввдуально. Однак автор праць з естетики £. Громов у загальних рисах це поняття визначае як умшня бачити нове в реальному житп й глибоко аналiзувати його за-собами мистецтва, а також в№не володiння цими засо-бами i технiкою мистецтва, поза якими не може виник-нути художнiй твiр [1, 51]. Проте ця дефiнiцiя однаково стосуеться професшно1 дiяльностi художника будь-яко1 спецiалiзацi! i педагога рiзних мистецьких дисциплш.
За твердженням О. Рудницько1, майстершсть - це особливий стан творчого самовираження, активносп, рiзнопланового бачення ситуаци, И глибокого усвщом-лення або розвинено1 штущи [7, 13]. Тому, безсумшвно, художня майстернiсть неодмiнно позначаеться атрибутами творчосп, серед яких ч№не мiсце посвдае особливий психiчний художньо-творчий стан, що супроводжу-еться пiдвищеною активнiстю душевних сил та свщомих i пiдсвiдомих процеав. Але без матерiалу певного виду мистецтва цього вщбутися не може. У цьому контекстi у внутршньому свiтi майстра утворюеться спецiалiзо-ваний модуль свщомосл, котрий функцiонуе як «душа матерiалу». Сам митець i художнiй матерiал у процесi спшьно1 взаемоди мають специфiчну мету i цiннiсть. Окрiм матерiалу, кожний вид мистецтва характеризу-6
еться використовуваними в ньому художнiми засоба-ми, вiртуозне володiння якими зумовлюе продукування яскравого художнього образу, що засввдчуе майстер-нiсгь мигця.
На переконання вiдомого радянського вченого i художника-педагога £. Шорохова, художня майстершсть являе собою досконале володiння зображувальною тех-нiкою, знанням, умiннями i навичками в образогворчiй дiяльносгi [16, 101]. Це той об'екгивний фактор, що зумовлюе результатившсть пращ професшного художника i вчителя образотворчого мистецтва. При цьому слад наголосити, що показником високого рiвня ще! майстер-носгi е здатнiсть митця застосовувати в зображеннi не лише найбшьш придатнi з ввдомих художнiх засобiв, але i знаходити зовам новi засоби виразностi. Та це не озна-чае, що вш може довiльно залучити до мистецько! практики i педагопки щось чужорiдне, котре оргaнiчним чином не зросло iз само! художньо! культури. Йдеться, насамперед, про передачу художньо! майстерносл в1д учителя до учня, що зумовлюе виникнення традицшного поняття «школам» як способу навчання художнього ремесла, манери, техшки групою художников зi спорiдне-ною творчою позищею (наприклад, школа Бойчушспв) чи окремими майстрами з !'хшми учнями i послiдовникa-ми (примiром, школа Мурашка, Лопухова та ш.).
Зiстaвляючи базиси художньо! мaйстерностi професшного художника i вчителя образотворчого мистецтва, зазначимо, що вони, безумовно, мають чимало точок дотику. Але для з'ясування специфiки цього поняття стосовно художника-педагога недоцшьно запозичувати вщповвдш характеристики з творчо! практики майст^в живопису, грaфiки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва чи дизайну. У цьому контексп заслуго-вуе на увагу думка ведомого радянського вченого в га-лузi художньо! педaгогiки В. Щербакова: «...Художник висловлюе судження про зрше мистецтво, а педагог до того ж - i про процес розвитку...; культурний художник може багато дати тaлaновитiй людинi, але педагог може плекати таланти i там, де !х, здавалось би, i немае» [17, 16]. Це сввдчить про те, що мгая художника-педагога значно ширша, нiж покликання митця - продукувати об'ективно цiннiснi художнi твори.
Таким чином, художня майстершсть художника-педагога зaкономiрно мае творчо-дiяльнiсне п1дгрунтя. Ця важлива професiйнa якiсть неодмiнно виникае на розви-неному естетичному сприйнятп об'ектiв i явищ довк1л-ля i мистецтва, сформованому вмiннi мислити образами, глибокому розумiннi специфiки мови рiзних видiв i жaнрiв вiзуaльно-просторових мистецтв, володiннi об-разотворчою грамотою, художшми технiкaми, смаком, стшкою мотивaцiею i силою волi до цшеспрямованого й активного продукування педагопчно значущих та об'ективно цшшсних творiв.
З огляду на пропоноване визначення, у сво!й творчос-п художник-педагог мае поеднувати риси, що притаман-нi професiйному художнику i педагогу, реaлiзуючи при цьому свою iндивiдуaльнiсть. Якщо вiн володiе худож-ньою мaйстернiстю, то й здатний яшсно оргaнiзувaти художньо-творчу дiяльнiсть учшв, осшльки надзвичай-но тонко ввдчувае красу свiту, умiе !! вщтворити словом, олiвцем i пензлем, спроможний зaцiкaвити дiтей мисте-цтвом, розкрити !хш приховaнi здiбностi. Саме за таких умов, сприймаючи на виставках дитячi малюнки, гляда-чi помiчaють чимало талановитих учнiв у клаа такого педагога. Однак це не завжди вдаеться професiйним художникам. Тому серед них лише небагатьом властивий художньо-педагопчний професiонaлiзм. Нaйчaстiше вони стають трансляторами свое! вузько спецiaлiзовa-но! художньо! майстерносл у формi авторських шшл чи студiй, але не для пересчних, а лише талановитих учшв. Аналопчну думку в1дстоюе сучасний художник-педагог О. Чурсш: «.Далеко не ва, нaвiть визнaнi художники, можуть стати справжшми вчителями; .умiння працю-вати з молодими художниками, вмшня пояснити i пока-Scientific Vector of the Balkans. 2017. № 1
педагогически науки
Гордаш Андрш Миколайович, Шчкур Микола Олександрович БАЗИС ХУДОЖНЬО! МАЙСТЕРНОСТ1 Й ОСВ1ТН1 ...
зати, довести сво1 знання i досвiд притаманш лише тим педагогам-художникам, як1 володшть глибокими знан-нями i майстернютю [9].
Отже, художню майстернiсть можна розглядати у вузькому i широкому контекстах. Якщо мова йде про художника-професюнала, то залежно вхд обраного ним виду образотворчого мистецтва, якому вiн присвячуе свiй творчий життевий шлях, розрiзняють графiчну, живописну, скульптурну, проектну та композицiйну майстернiсть. 1з тХе! позицп, що вчитель образотворчого мистецтва мае володхга основами вказаних рiзновидiв ремесла, то i межх базису його художньо! майстерностi значно ширшг Адже вiн мае демонструвати дням вiртуозне володiння педагогiчним малюнком, рiзними графiчними, живописними, формотворними й оздо-блювальними технiками, репрезентувати свою художню продукцш, передусiм, як зразок для наслщування вихованцями та, зрештою, як прагматичний прдукт для широкого загалу (участь у виставках, конкурсах, фестивалях, ярмарках).
Стосовно майбутнього художника-педагога А. Лушь на вважае, що поняття «художня майстершсть» слщ визначати як знання студентами максимального обся-гу художшх засобiв (технологiй, технiчних прийомiв, закономiрностей зображення), найважливiших законiв сприйняття художнього твору, умшня шукати i знахо-дити новi змiстово-формальнi засоби художнього ви-раження, систематично застосовувати знання з метою вивчення i використання художшх засобiв мови живо-пису. На переконання дослiдницi, коло цих координат забезпечить студенту вихщ на власну манеру письма i створення картини виставкового рiвня [5, 57].
Як бачимо, в штерпретаци А. Лушшо! базисом майстерностi слугують знання й умшня. Однак за своею сутшстю процес образотворення триединий: охоплюе суб'ект творчосп, тобто художника-педагога з його талантом, здiбностями i характером, об'ект творчосп, що мютить у собi всю наявну дiйснiсть, а також предмет творчосп - те, що побачив митець у цш дшсносп та як вш це вхдтворив вiдповiдними художнiми виражальни-ми засобами. Тому художню майстершсть художника-педагога дошльно розглядати з позицш розвиненосп його осо6истХсних якостей та естетичного сприйняття, а також у контексп володшня ним образотворчою грамотшстю Х бездоганною технiкою мистецтва. На наше переконання, ефектившсть !! формування залежить вхд неухильного дотримання студентами певних наста-нов, серед яких:
- посвята себе яшсному продукуванню творХв образотворчого мистецтва через усвХдомлення свого покли-кання до цього;
- працьовилсть Х постХйний пошук нового, що спира-еться на прагнення до самовдосконалення в образотвор-чХй дХяльностХ;
- упевненХсть у сво!х силах, пХдкрХплена творчим зростанням, участю у виставках;
- гнучкхсть як здатнХсть у мХнливих умовах самостш-но ставити творчХ цш Х домагатися !х досягнення;
- вияв оригХнальностХ в образотвореннХ, що грунту-еться на тренуваннХ уяви Х фантазХ! та !х постшному зба-гаченнХ;
- невпинне оволодшня специфХчною мовою худож-нХх образХв, притаманних обраним видами образотвор-чого мистецтва;
- постшне прагнення до естетичного сприйняття та емоцшне ставлення до яскравих позитивних образХв;
- намагання побачити життевХ ситуацХ! з рХзних бошв для генерування оригХнальних художнХх Хдей та пошуку конструктивних рХшень !х утХлення з технХчно доверше-ним виконанням у художньому матерХалХ.
Мистецтво, так само як Х природа, шдпорядковуеться певним законам Х правилам, що осягаються людським розумом. У межах ше! парадигми художня майстершсть формуеться в контекстХ дотримання закономХрностей Х
правил виконання певних навчально-творчих завдань. Тому процес х! становлення й розвитку супроводжуеться пХзнанням рХзних видХв мистецтва, засвоенням досвХду видатних майстрХв на засадах активХзацХ! уваги, волХ, спостережливостХ, кмХтливостХ, емоцХйно! стшкосп тощо. Без будь-яких спецХальних на те декларацш са-ме так Х влаштоване навчання бХльшостХ художнХх спещальностей, незалежно вХд формального чи неформального типу школи. Але при цьому слхд бХльше придХляти уваги грунтовному розробленню теоретичних засад та вдосконаленню методично! системи формування основ художньо! майстерносл майбутнього вчителя образотворчого мистецтва в процесХ його професшно! пХдготовки.
Як свХдчить Хсторична ретроспектива, визнанХ сус-пшьством та учнями художники-педагоги минулого не уявляли себе поза категорХею майстерностХ. Для них вона була не станом, а професшним процесом становлення, досягнення вершин творчосп задля вхдстоювання свого статусу художника, наставника й учителя. У цьому контекстХ актуальною е теза А. Мухша: «Оскхльки майстершсть - це становлення, процес, то х! набуття пов'язане Хз постшною змХною себе, сво!х якостей, Х як наслХдок, сво!х речей [6, 129].
У контекстХ будь-якого мистецького фаху майстершсть усталено визначаеться як хдеал, зразок, до якого потрХбно прагнути. Його можна досягти, систематично займаючись Х вХдточуючи сво! вмХння та навички. 1з цХе! позицХ! слушною е думка С. КузХна про те, що процес формування особистосп художника являе собою постшне засвоення ним нових знань, умшь, навичок Х на цХй основХ успХшний розвиток його творчо! шдивхдуальносп [4, 50]. АналогХчну думку вХдстоюе й I. Туманов, за-значаючи, що в процесХ створення художнього образу художнику необххдно оволодХти майстернютю свого мистецтва, що базуеться на знаннях, умХннях, навичках, виходить за рамки простого освоення образотворчо! технХки Х включае моменти творчостХ [8, 58].
На особливу увагу заслуговуе той факт, що «епа-тажний» Х знаменитий на весь свХт художник-сюр-реалХст Сальвадор ДалХ, декларуючи свХй особли-вий художнш метод, водночас надавав особливо! значущосп майстерностХ художника з рисунку, живо-пису Х композицХ!. У своему щоденнику вХн писав: «... за допомогою пензля можна зобразити найдивовижшшу мрш, на яку тХльки здатний ваш мозок, - але для цього потрХбно володхти талантом до ремесла Леонардо чи Вермеера» [2, 85].
Становлення художньо! майстерностХ майбутнього вчителя образотворчого мистецтва - це тривалий пси-холого-педагопчних процес, що в умовах професшно! пХдготовки у закладХ вищо! освхти означаеться старто-вим етапом формування х! основ у процесХ студХювання таких провХдних фахових дисциплХн, як «Рисунок», «Живопис» Х «КомпозицХя». ЗгХдно з цим, е шдстави роз-рХзняти вХдповхднХ рХзновиди художньо! майстерностХ -графХчну, живописну та композицХйну.
Слхд зазначити, що юнуе певна ХерархХя за значущХстю окреслених рХзновидХв майстерностХ: першють посхдае графХчна; друге мюце - живописна; трете - композицшна. Це пояснюеться тим, що рисунок е першоосновою будь-якого творчого проекту, а живопис, що не грунтуеться на ньому, за висловом В. Маковського, е лише набором не-впорядкованих колХрних плям [3]. У свою чергу, живопис спрямований на розвиток вхдчуття колХрно! гармонХ!. I в тому, Х в Хншому випадках важливу роль вхдграе композицХя - як здатнХсть митця генерувати орипнальш Хде! щодо змХсту Х форми твору того чи того рХзновиду й жанру образотворчого мистецтва та !х досконалого втХлення в матерХалХ виразними графХчними Х колХрними засобами вХдповхдно! художньо! технХки. З огляду на це, освггаш процес необххдно чпжо зорХентувати на:
1) ХнтеграцХю провхдних фахових дисциплХн на основХ забезпечення !х м1жпредметного зв'язку;_
Hordash Andrii Mykolayevych, Pichkur Mykola Oleksandrovych THE BASIS OF ARTISTIC SKILLS AND EDUCATIONAL ...
pedagogical sciences
2) постановку проблемних художшх завдань i забезпечення ycnixy в i'x виконаннi студентами на евристичних засадах;
3) реалiзацiю навчально-творчого пiдходy за методолопею хyдожньо-педагогiчноi комyнiкацii;
4) сприяння художньому розвитку кожного стyдента на засадах творчо].' спiвпрацi й довiрливоi атмосфери;
5) активiзацiю творчо' самостшносп студенпв-образотворцiв в аyдиторнiй i позааудиторнш дiяльностi.
Висновки дослiдження i перспективи подальших розвiдок цього напряму. З'ясовано сyтнiсть категорп «художня майстершсть» як важливо' професiйноi якостi особистосп митця, що позначаеться розвиненим естетич-ним сприйняттям об'ектiв i явищ довкiлля та художньо' культури, художньо-естетичним смаком, сформова-ним умшням мислити образами, глибоким розyмiнням специфiки мови мистецтва, вiртyозним володiнням його засобами i техшчними прийомами й здатшстю за допо-могою них досягати високо' хyдожностi й орипнальносл продукованого твору.
Визначено специфiкy художньо' майстерностi художника-педагога, що мае творчо-дгяльшсне пiдгрyнтя i полягае в розвиненосп його вiзyального досвiдy, володшт образотворчою грамотнiстю i бездоганною техшкою рiзних видiв просторових мистецтв та стшкою мотивацiею i силою волi до цiлеспрямованого й активного продукування педагогiчно значущих та об'ективно цшнюних творiв.
Установлено, що майбутнш художник-педагог не-одмiнно мае володгги графiчною, живописною i ком-позицшною майстернiстю, тобто тим провiдним об-разотворчим базисом, на формування якого необхвдно чiтко зорiентyвати мистецько-освiтнiй процес у векторах мiждисциплiнарноi штеграцп, реалiзацii проблемного, евристичного i навчально-творчого пiдходiв та психодидактичного сприяння творчому розвитку стyдентiв на засадах сшвпращ й самостiйностi. Для цього доцшьно обгрунтувати i створити необхвдт й достатнi психолого-педагопчш умови, що становить перспективу подальших дослщжень.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Громов Е. С. Мировоззрение, мастерство, поиск и творчество художника. Москва : Советский художник, 1965. 200 с.
2. Дали С. Дневник одного гения. Москва : Искусство, 1991. 271 с.
3. Друженкова Г. А. Владимир Маковский. Москва : Академия художеств СССР, 1962. 136 с.
4. Кузин B. C. Психология живописи : учеб. пособ. для вузов ; 4-е изд., испр. Москва : ООО «Издательский дом «Оникс 21 век»«, 2015. 304 с.
5. Лушина А. П. Формирование основ художественного мастерства будущего художника-педагога : единство теории и практики. Научные проблемы гуманитарных исследований. 2009. № 3. С. 52—58.
6. Мухин А. С. Концепт мастерства и мастера в архитектуре. Вестник Санкт-Петербургского государственного университета культуры и искусств. 2011. № 3. С. 128—136.
7. Рудницька О. П. Педагогика : загальна та мистецька. Навч. поаб. / Тернотль : Навчальна книга — «Богдан», 2005. 360 с.
8. Туманов I. М. Рисунок, живопис, скульптура. Теоретико-методологiчнi основи комплексного навчання : навч. поаб. Львiв : Аверс, 2010. 496 с.
9. Чуран О. В. Мистецью пленери як зааб тдвищення живописноi майстерностi художникiв-педагогiв. URL: http://tihae.org//pdf/t2016-02-15-chursin.pdf.
10. Клищевская О.Н. Рефлексия как источник развития личности художника и его творчества //Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2016. Т. 5. № 2 (15). С. 226-229.
11. Репина К.Г. Изобразительное пространство картины как форма проявления самоактуализации студентов-художников, обучающихся в педагогическом вузе //Поволжский педагогический вестник. 2013. № 1 (1). С. 120-124.
12. Добродомова Т.М., Литовченко А.С. Выполнение орнаментальной композиции в процессе изучения художественных дисциплин с целью сохранения культурных традиций народов севера // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2016. Т. 5. № 2 (15). С. 48-51.
13. Бирюков М.Ю. Обоснование педагогических условий формирования художественного вкуса у студентов творческих специальностей в процессе их профессиональной подготовки // Самарский научный вестник. 2016. № 2 (15). С. 141-146.
14. Шишкина В.А. Поиск диалогических связей в пространстве китайской живописи (педагогическая проблема) // Балтийский гуманитарный журнал. 2016. Т. 5. № 1 (14). С. 162-166.
15. Рощин С.П., Кандыбей П.Н. Использование современных коммуникационных технологий на занятиях изобразительным искусством // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2016. Т. 5. № 1 (14). С. 103-105.
16. Шорохов Е. В. Композиция. Москва: Просвещение, 1986. 285 с.
17. Щербаков B. C. Изобразительное искусство. Обучение и творчество. Москва : Просвещение, 1969. 272 с.
8
Scientific Vector of the Balkans. 2017. № 1
