CC BY
227
УДК: 355.424.4
Р. М. Гарат, кандидат юторичних наук
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ 1НТЕГРАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В В СВРОП1 ТА НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОР1
np0aHanÍ30eaH0 теоретико-методологiчнi основи до^дження ттеграцтних процеав у Сврот та можливiсть ix застосування щодо aнaлiзу ттеграцтних процеав на пострадянському пpостоpi, зокрема у втськово-полтичнт сфеpi. Зроблено висновок про те, що rnid продовжити теоpетико-методологiчнi до^дження ттеграцтних процеав, остльки остант досить серйозно впливають на систему мiжнapодниx вiдносин у цыому.
KrnKoei слова: ттегращя, процес, Свропа, пострадянський пpостip, втськово-полтична сфера.
Актуальтсть проблеми. Розвиток сучасного свгту вщзначаеться глибокими змшами у CTpyraypi свгтового ствтовариства, колапсом бшолярно! системи, змшами на геополгтичнш карп свиу. Все це спонукало багато кра1н шукати загублену збалансовашсть у нових формах колективно! безпеки i економiчного спiвробiтництва - у так званих iнтеграцiйних органiзацiях.
Розпочинаючи аналiз основних методологiчних пiдходiв до пояснения утворення та шституцшно! структури сучасних м1ждержавних об'еднань, зауважимо, що ва вони формувалися на основi практики осмислення iнтеграцiйних процесiв, яш вiдбyвалися i тривають на сучасному етапi в европейських кра!нах. Визначальною рисою розвитку наукового стyдiювання штеграцшних процесiв е iстотне розширення його проблематики. Прикметна ознака новiтнiх штеграцшних теорш, як1 мають адекватно пояснювати сучасш процеси i окреслювати напрями подальшого !х розвитку, - усввдомлення полiварiантностi тлумачення ролi i значення сyб'ектiв м1жнародних вiдносин.
Анальз ocmaHHix джерел i публкацш. Вивченням дано! проблеми займалося чимало вчених i фах1вщв у сферах политологи, свгтово! економiки, а також iнших наукових дисциплш (мiжнароднi вiдносини, мiжнародне право, соцюлопя й iн.). У цьому планi особливо слад видiлити пращ вщомих укра!нських дослвднишв европейських штеграцшних процеав В. Копшки [2] та £. К1ш [1]. Однак головним об'ектом дослвджень теоретики обрали европейський регiональний iнтеграцiйний процес, що став вщправною точкою розвитку безлiчi рiзномаиiтних iнтеграцiйних поглядiв i теорiй.
Мета статп - з'ясувати теоретико-методологiчнi основи вивчення iнтеграцiйних процесiв у £врош та можливiсть !х використання щодо анал1зу iнтеграцiйних процесiв на пострадянському простор^ зокрема у вiйськово-полiтичнiй сфер^
Виклад основного мaтерiaлу. Поняття «штеграц1я», як i сам процес штеграци, з'явилося в пол1тичному словнику порiвняно недавно, у 20-х роках 20 ст. Його родоначальниками були шмецьш вчеш Р. Шмед, Х. Кельзен та
Д. Шиндлер. Термiн «iнтеграцiя» (вiд лат. integrare - перетворювати в цше, integer - цше, integratio -вщновлення, заповнення цiлого) означае певну цiлiснiсть, структуру, вдосконалення. Саме у цьому сена вш використовувався у природничих науках. Переносячи його у сферу аналiзy сyспiльних вiдносин, згадаш автори мали на yвазi об'еднання людей, особливо держав, у якусь сощально-полгтичну спiльнiсть. Однак розвиток м1жнародного спiвтовариства, особливо у сферi економiчних ввдносин, у той перiод ще не створив необхiдних передумов для реалiзацil вдей штеграци.
Водночас вадомий американський економiст Ф. Махлуп також спробував простежити ретроспективу зазначеного термша i з'ясував, що вiн виник не рашше 1942 р., але досить швидко став використовуватися у мiжнародних економiчних ввдносинах: мiжиароднiй торпвл1, рyсi капiталiв, фiнансовiй сферi тощо [4, с. 15].
Бшьш вузьке поняття «полиична штегращя» увшшло
в полиичну i наукову термшолопю з к1нця 40-х - початку 50-х рошв.
Пiсля Друго! свповш вiйни термiн «штегращя» стали застосовувати до позначення рiзних форм мiжнародного спiвробiтництва, що охоплюе насамперед так сфери мiждержавних ввдносин, як економжа, технiка, озброення, мiжнароднi оргашзацп та ш. Що стосуеться дефшщп поняття «штегращя», то в науковiй лiтературi ми не зустрiнемо двох однакових визначень. Це можна пояснити, по -перше, наявшстю безлiчi моделей, титв iнтеграцiйних процесiв, як1 розрiзняються за щлями i функцiями; по -друге, вщмшностями нацiональних iнтересiв, як1 переслщують окремi держави або групи держав. Ввдмшносп першого i другого титв виникають як на об'ективному грунп, так i в результатi суб'ективних прагнень окремих правлячих груп i режимiв. Досвiд пiслявоенних десятилiть показуе, що в полиичних цiлях, штенсивно-сп спiвробiтництва, полпичнох гомогенност держав, що беруть участь в штеграцп, юнують значнi вiдмiнностi, що заважае виробленню загального та единого визначення поняття «штегращя».
На нашу думку, найб№ш узагальнене поняття полиично1 штеграцп може бути сформульоване таким чином: «це об'еднання суспiльних, державних структур у рамках одше1 держави або у бшьш широку мiждержавну спiльнiсть». Мiждержавна полiтична iнтеграцiя вiдбуваеться шляхом створення нових iнститутiв влади з передаванням !м частини суверенних прав нащональних полiтичних органiв.
Iсторiографiя проблемних питань теорп штеграцп загалом та европейсько1 штеграцп зокрема представлена грунтовними розробками прибiчникiв федералiзму (неофедералiзму) (А. Етщош, Дж. Пiндер), функцiоналiзму (Д. Мпраш) [13; 14], неофункцiоналiзму (Е. Хаас, Д. Най, Л. Лiндберг, Ф. Шмитер) [8; 9; 12] та його альтернативними презентацiями, такими, зокрема, як м1журядовють (iнтергавернменталiзм) (С. Хоффман) [11] та iнституцiоналiзм
(П. Шрсон, К. Армстронг, С. Балмер). Окремо вщзначимо теорiю комушкацп К. Дойча [5; 7] i теорш лiберального мiжурядового пiдходу Е. Моравчика [15].
На сучасному етапi iнтеграцiя постае характерною рисою свггового розвитку, а штеграцшш тенденцп посилюються не пльки в Gвропi, а й на пос-т-радянському просторi. Нова хвиля штеграцшних процесiв на територп
колишнього Радянського Союзу дала потужний iмпульс для !х теоретичного вивчення у рiзних сферах суспiльного життя новоутворених держав.
Однак через рiзнi обставини, перш за все об'ективт, дослiдження процесу iнтеграцil на пострадянському просторi мало переважно прикладний характер. Основна увага придiлялася вивченню досв1ду европейсько1 штеграцшно1 структури та можливостям його перенесення на специфiчнi умови розвитку дослвджуваного регiону. Зауважимо, що iснуе певна ввдмштсть у подходах. Так, якщо першi европейськ1 концепцil феномену штеграцп обрали сво1м об'ектом полiтичне об'еднання Свропи, то на територil колишнього СРСР, особливо у Центральнш Ази, досл1дники бiльше звертали увагу на економiчнi аспекти iнтеграцiйних процесiв у регют, зокрема етапи створення зони в№но1 торгiвлi та митного союзу. Водночас полпичт та вiйськовi аспекти дано1 проблеми розглядалися дещо побiжно. Тобто, можемо констатувати, що до вивчення теоретичних основ процесу штеграцп на пострадянському просторi досл1дники шдходили загалом односторонньо, поверхнево та спрощено.
Водночас слiд зауважити, що сучасна пострадянська наука про iнтеграцiю досить молода порiвняно з европейською. Крiм того, необх1дно враховувати той факт, що перша базуеться на радянському уявленш зазначеного феномену, розглядаючи штеграцш в основному крiзь призму протистояння двох систем, розрiзняючи тим самим штеграцш сощалютичну та капiталiстичну. Таким чином, б№шють досл1джень пострадянського перюду концентруеться на оглядi европейських штеграцшних концепцш, досв1ду £С по
об'еднанню в едине соцiально-економiчне та полгтичне спiвтовариство та оформления теоретичних висновшв i пропозицiй щодо можливого !х застосувания у ходi iнтеграцiйного процесу мгж державами колишнього СРСР. Поряд iз цим доречно звернути увагу на те, що бiльшiсть теоретичних концепцш стосовно регюнально1 штеграцп були розроблеш у перiод «холодно1 вшни» i вiдповiдно враховували характер м1жнародних вiдносин, який був характерний для того часу, що певним чином ставить тд сумтв доцiльнiсть використання !х до обставин нинiшнього столитя. Адже остаинiм часом кардинально змшилася не тiльки ситуац1я у свт, а й змiст багатьох концептуальних понять. Наприклад, якщо взяти класичну модель европейсько1 штеграцп, то побачимо, що у сучасних умовах учасниками штеграцшного процесу стають регiони держав-члешв, у той час як у минулому суб'ектами штеграцп виступали нащональш держави. Бiльш докладно вiдмiнностi «нового регiоналiзму», притаманного м1жнародним вiдносинам шнця ХХ ст., ввд регiоналiзму, який юнував раиiше, дослвдив Бьорн Хеттне, який запропонував таку класифiкацiю цих ввдмшностей [10] (табл.)
Таблиця
Старий регшнащзм «Новий регюн&щзм»
1снував в умовах бшолярносл Розвиваеться як сучасиа версш багатополяриост1
Формувався в основному «зверху», тд контролем двох конкуруючих наддержав Формувався «зиизу», тобто процес сучасноl регiоиалiзацil мiстить елемеити спонтанност! та автоиомil його акторш
Мав протекцшний характер Прагие реалiзацil iдеl «вiдкритого регiоналiзму», сумiсиого з екоиомiчиою взаемозалежиiстю
Як правило, чпко орiеитувався на розв'язання або економiчних проблем, або проблем безпеки Бшьш багатмрний, оск1льки включае торговельио-фiнаисовi, еколопчш, соцiальио-полiтичиi та iишi вимiри
Включав виключно вiдносиии мiж суверенними державами Передбачае участь недержавних та субнацюнальних акторiв
Водночас чимало постулатiв iз теорiй европейсько1 штеграцп можна використати для аналiзу штеграцп держав пострадянського простору. У цьому контекстi доцiльно звернутися до перел^ необхiдних для успiшного об'еднання у «ствтовариство безпеки» чинник1в, що викладеш у комунiкацiйнiй концепцп К. Дойча i сввдчать про значш перспективи щодо розширення та поглиблення iнтеграцiйних процесiв на пострадянському простора Перш за все доречно звернути увагу на визначення штеграцп як «взаемодп мiж суб'ектами, як1 е взаемозалежними i спiльно виробляють той системний продукт, якого вони поодинщ будуть позбавленi. 1нколи термiн „штегращя" використовують i для опису штеграцшного процесу, при якому досягаеться така взаемод1я або стан справ мiж окремими суб'ектами» [7, р. 198]. Однак бшьшють дослiдникiв регiональноl сшвпращ, у тому числi на територи колишнього Радянського Союзу, часто не зважають на другу частину ще1 дефiнiцil про iнтеграцiйний процес ^ отже, здiйснюють лише поверхневий аналiз та характеризують регiональнi процеси як таш, що мають дезiнтеграцiйний характер. Однак завдання полягае у
пошуку вадповщ на запитання про доцшьшсть штеграци i про те, яким чином можна досягти «системного продукту», в якому кожна iз держав-учаснишв е зацiкавленою.
На нашу думку, штеграцшний процес на пострадянському просторi вiдповiдае лише деяким розробленим К. Дойчем умовам, як1 необхiднi для створення «сусшльства безпеки». Ця теорiя розкрила найважливiшi закономiрностi розвитку сучасних мiжнародних вщносин, у вiдсутностi яких теоретичне дослщження европейсько! штеграци було б неможливим, внаслiдок чого ми розглянемо и бiльш докладно. Дана концепцiя дослщжуеться з позицiй теори комушкаци i пщкреслюе, що сощальш комушкаци е своерiдними цеглинками, з яких будуються мiсцевi громади, що еволюцюнують у процесi суспiльного розвитку в нацюнальну державу.
К. Дойч проводить паралель мiж взаемовiдносинами всередиш держави i спiвробiтництвом у м1жнароднш сферi, коли держави створюють «ствтовариство безпеки», що являе собою «групу держав, як1 досягли значного рiвня штеграци один з одним i усвiдомили необхiднiсть певно! спiльностi (едносп)» [6, р. 31]. У рамках такого сшвтовариства держави намагаються звести до мшмуму ризик виникнення вшни, вишукуючи iншi шляхи для виршення сво1х розбiжностей, забезпечивши тим самим «мирне спiвiснування» членiв спiвтовариства.
На сучасному етапi, коли економiчна штегращя м1ж державами регiону перебувае на початковш стади розвитку, малоймовiрною видаеться повноцiнна полiтична та вiйськова штегращя держав у масштабах усього пострадянського простору. Аргументащею цього може виступати той факт, що вщповщно до функщонально1 концепци об'еднання групи держав у единий союз передбачае певне обмеження суверенiтету, передавання повноважень наднацюнальним структурам. Водночас деяк1 керiвники держав при розв'язант рiзноманiтних проблем у межах СНД дотримуються неоднозначних позицш з питания створення спiльних наднацюнальних органiв у рiзних сферах сустльного життя. Така позиц1я стала яскравим тдавердженням прогнозiв школи неофункцiоналiстiв, вщображених в ефекп «переливання» [8; 9]: послвдовна реалiзацiя проектiв економiчноl ствпращ привела до необхiдностi створення наднацюнальних шститупв. Для того щоб даний процес не переривався, постала потреба у полггачних змiнах. Концепц1я «переливання» була, зокрема, використана неофункцiоналiстами з метою теоретичного пояснення економiчноl складово1 iнтеграцil: перехгд зони в1льно1 торгiвлi в митний союз, пот1м - у загальний ринок i далi - в економiчний i валютний союз. Бiльш того, прихильники ще1 теорil стверд^вали, що поступальний розвиток економiчноl iигеграцil, поза сумнiву, приведе до iнституцiональних змiн i тдщме на новий рiвень пол1тичну штегращю. Крiм того, неофункцiоналiсти розглядали феномен штеграци як динамiчний процес, якому притаманш ду двох протилежних сил - лопки гнтеграцц, яка виявлялася в теорil «переливання», та лопки дезштеграци, для яко1 була характерна шдтримка суверенiтету нацiональноl держави. Водночас лопщ iнтеграцil притаманнi розширення, охоплення та поширення на новi галуз^ прагнення проникнути в рiзномаиiтиi сфери сустльного устрою.
Ми погоджуемося iз думкою ведомого украхнського досл1дника евроштеграцшних процесiв £. Кiш, за якою своерщною iмплаитацiею iдей новiтнього пол1тичного реал1зму можна вважати мiжурядовий пщхвд (теорiю iнтергавернменталiзму). С. Гофман сформулював основнi положення цiеl теорЦ, в якш держави у рамках теграцшного об'еднання мають суттеву перевагу над шститущями iнтеграцiйного творення. Вiн стверджував, що логiка Ж. Моне - Е. Хааса спрацьовуе лише у сферi економiчноl iнтеграцil за умов зб^ iнте-ресiв акторiв, а в полгшчнш та вiйськовiй iнтеграцiях прюритет iдеологiчних i прагматичних iнтересiв полггачних елiт визначае поступ iнтеграцiйного процесу. Зокрема, у сферi «низько1 политики» держави готовi до iнтеграцil та сшвпращ, тодГ як у сферi «високо1 полГтики» обмеження суверенiтету е справою вельми проблематичною [11].
Одразу тсля розпаду Радянського Союзу полиичш лiдери багатьох новоутворених держав - колишшх республiк СРСР визнавали важливють колективних дiй. Показовою у цьому планi стала думка казахського лщера Н. Назарбаева, який зауважив:«З перших дшв iснування СНД я не переставав говорити про економiчну штеграцш. Я знав радянську економiку зсередини, знав, що неможна розривати зв'язки, як1 сформувалися... якщо почнеться економiчна iнтеграцiя, то ми зможемо прийти i до полiтичного та вшськового ствтовариства» [3, с. 15].
Вважаемо, що потреба держав в штеграцп здатна привести до формування наднащональних оргашв як в економiчнiй, так й шших сферах життя. Дана думка знаходить свое шдтвердження у тому, що на сучасному етат на територй' колишнього СРСР юнують рiзноманiтнi регiональнi iнтеграцiйнi структури, серед яких Спiвдружнiсть Незалежних Держав (СНД), £вразшське економiчне спiвтовариство (£врАзЕС), £диний економiчний простiр (£ЕЦ), Органiзацiя економiчноï спiвпрацi (ОЕС), Органiзацiя Договору про колективну безпеку (ОДКБ), Союзна держава Росп та Бiлорусi, Центральноазiйський союз, Шанхайська органiзацiя спiвпрацi (ШОС), Оргашзащя за демократiю та економiчний розвиток - ГУАМ, Нарада по взаемоди i заходам довiри в Азп (НВЗДА) тощо.
Вивчаючи питання репонально1 iнтеграцiï в сучасних умовах, ми повинш взяти до уваги той факт, що пострадянський простiр з початку 90-х рошв минулого столптя знову опинився у центрi подш свiтового масштабу, став ареною «Велико1 гри», в яку втягнутi не пльки свiтовi держави, а й регюнальш «центри сили» середнього рiвня. Саме тому заслуговують на увагу вивчення реального ощнювання стану справ на пострадянському простор^ аналiз юнуючих зовнiшньополiтичних стратегiй щодо даного репону, характери-стика системи взаемоввдносин зi свгговими та регiональними державами, а також стосунк1в усерединi регiону.
Як показуе досввд розвитку iнтеграцiйних процесiв в шших репонах планети, 1'х учасники виходять з того, що саме колективна реалiзацiя суверенiтету виступае у сучасному свт кращим шляхом забезпечення нацiональних iнтересiв та реально1 самостшносп, нiж простий державний суверенiтет минулих столiть. Однак, на нашу думку, участь менших за розмiром, менш розвинених та могутнiх у вшськовому планi держав у регiональних штеграцшних об'еднаннях, особливо на територй' колишнього СРСР, не завжди дае ш додатковi гарантiï та реальну можливють бiльш ефективно протистояти полiтицi диктату, тиску та насилля.
Висновки. 1нтегращйш процеси наприкiнцi XX - на початку ХХ1 ст. одержали новий розвиток. Небувалий технолопчний прогрес, докорiннi змiни полiтичноï карти свiту, наростання все нових i складних суперечностей сощально -культурного буття народiв рiзних континентiв, нерозв'язанiсть багатьох завдань, що залишилися у спадок вiд минулого, поставили свггове спiвтовариство перед розв'язанням цiлого комплексу проблем, як1 стосуються виживання людини i природи. Одтею iз вiдповiдей на подiбнi «виклики iсторiï» i е зростання штеграцшних процеав у свiтi.
Узагальнюючи розгляд полиичних теорiй европейсько1' iнтеграцiï, слщ вiдзначити, що проблеми, пов'язанi з формуванням чи, власне, визначенням теоретичних тдвалин сучасного комплексного евроiнтеграцiйного процесу, мають об'ективний характер. Водночас не викликае сумнiву той факт, що слщ продовжувати теоретико-методологiчнi дослiдження штеграцшних процеав, оск1льки останнi досить серйозно впливають на систему мiжнародних вщносин загалом.
Стосовно iнтеграцiйних процесiв на пострадянському простор^ зокрема в економiчнiй та вiйськово -полiтичнiй сферах, то в теоретичному плаш штегращя можлива. Разом з тим, на нашу думку, юнуюче на практищ домiнування в наднацiональних органах штереав та представник1в Росiйськоï Федерацй', вщсутшсть ефективного механiзму реалiзацiï ухвалених ршень, слабка зацiкавленiсть полiтичних елiт у створенш
стльних адмшютративних структур, вiдмiнностi соцiально-полiтичних та eKOHOMiHHm систем у кра1нах репону, обрання ними рiзних зовнiшньополiтичних стратегш, а також незавершенiсть процесу формування держав не дозволяють розраховувати на можливють створення едино! та всеохоплюючо! штеграцшно! структури на теренах колишнього СРСР.
Л1ТЕРАТУРА
Kim G. Пошуки теоретичних моделей европейсько! штеграци / С. Kim // Полгт. менеджмент. - 2004. - № 6 (9). - C. 103— 114.
Котика В. В. Концепци та доктрини европейсько! едносп в останнш третинi ХХ сторiччя // Розширення Свропейського Союзу. Теорiя i практика штеграцшного процесу / В. В. Копшка. - К. : Знання, 2002. - С. 8 - 74.
Матакбаева Л. О роли политической воли субъектов интеграции / Л. Матакбаева // Мысль. - 2002. - № 5. - С. 15. Шишков Ю. В. Интеграционные процессы на пороге XXI в. Почему не интегрируются страны СНГ / Ю. В. Шишков. - М.
: III тысячелетие, 2001. - 478 с. Deutsch K. Political Community and the North Atlantic Area: International Organization in the Light of Historical Experience. -
2-nd ed. / K. Deutsch. - Princeton : Princeton University, 1968. - P. 71-119. Deutsch K. Political Community at the International Level: Problems of Definition and Measurement / K. Deutsch. - Princeton, New
Jersey : Princeton University, 1953. - 362 р. Deutsch K. The Analysis of International Relations / K. Deutsch. - New Jersey : Prentice-Hall Inc., 1978. - 241 р. Haas E. The Uniting Europe: Political, Social, and Economic Forces, 1950-1957 /
E. Haas. - Stanford CA : Stanford University Press, 1968. - 2-nd её. - P. 62-74. Haas E. Turbulent Fields and the Study of Regional Integration / E. Haas // International Organization. - 1976. - Vol. 30. - P. 169199.
Hettne B. Globalization and the New Regionalism / B. Hettne // Globalism and the New Regionalism: Vol. 1 / H Bjorn., A. Inotai,
O. Sunkel (eds.). - L. : MacMillan Press Ltd., St. Martin's Press Ltd., 1999. - 270 р. Hoffmann S. Obstinate or Obsolete? The Fate of the Nation State and the Case of Western Europe / S. Hoffmann // В. Nelsen, A. Stubb. The European Union. Readings on the Theory and Practice of European Integration. - L. : Macmillan Press LTD, 1998. - 2-nd еd. - P. 157-172. Lindberg L. The Political Dynamics of European Economic Integration / L. Lindberg. - Stanford, 1963. - 591 р. Mitrany D. A Working Peace System: An Argument for the Functional Development of International Organization / D. Mitrany. -
Chicago : Quadrangle Books, 1966. - 221 p. Mitrany D. The Functional Approach in Historical Perspective / D. Mitrany // International Affairs. - 1971. - Vol. 47, № 3. - P. 345-386.
Moravcsik A. Preferences and Power in the European Community. A Liberal Intergovernmentalist Approach / A. Moravcsik // Journal of Common Market Studies. - 1993. - Vol. 31, № 4. - P. 482-498.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИЗУЧЕНИЯ ИНТЕГРАЦИОННЫХ
ПРОЦЕССОВ В ЕВРОПЕ И НА ПОСТСОВЕТСКОМ ПРОСТРАНСТВЕ
Гарат Р. М.
Проанализированы теоретико-методологические основы исследования интеграционных процессов в Европе и возможность их применения относительно анализа интеграционных процессов на постсоветском пространстве, в частности в военно-политической сфере.
Сделан вывод о том, что следует продолжить теоретико-методологические исследования интеграционных процессов, поскольку последние довольно серьезно влияют на систему международных отношений в целом.
Ключевые слова: интеграция, процесс, Европа, постсоветское пространство, военно-политическая сфера
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS FOR THE STUDY OF INTEGRATION PROCESSES IN EUROPE AND THE FORMER SOVIET UNION.
Garat R. M.
The author has put a target to analyze the theoretical and methodological bases of research integration processes in Europe and the possibility of their application on the analysis of integration processes in the post-Soviet space, particularly in the military-political sphere. The author concludes that we should continue the study of theoretical and methodological integration, since the latter had a large impact on the system of international relations in general.
Keywords: integration, process, Europe, former Soviet space, military-political sphere.
